Матеріали для оствіти батьків та педагогів з теми "Освіта для всіх: інклюзивний підхід"
Що таке права людини?
Права людини – це права, які людина має тому, що вона є людиною. Якщо права людини порушуються, це означає, що до неї не ставляться як до людини. Права людини передбачають повагу до гідності всіх людей, у тому числі й дітей.
Де документуються права людини?
Міжнародні системи
Найбільш фундаментальним втіленням прав людини на міжнародному рівні стала Загальна Декларація ООН про права людини, що була прийнята Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р. Загальна Декларація ООН про права людини проголосила рівність прав усіх без винятку людей.
Стаття 26 Декларації зазначає, що «…кожна людина має право на осві- ту. Освіта повинна бути безкоштовною щонайменше для початкової та загаль- ної освіти. Початкова освіта повинна бути обов`язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного».
Конвенція ООН про права дитини, яку Україна ратифікувала Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. У Статті 2 наголошувалося, що наявність інвалідності в дитини є підставою для її захисту від дискримінації, тобто ще раз було визнано, що питання інвалідності знаходиться у правозахисному полі. У Статті 3 Конвенції ООН про права дитини зазначалося, що «…в усіх діях щодо дітей, … першочер- гова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини», тобто право та бажання дітей, у тому числі й дітей з інвалідністю, зростати в колі сім`ї, у звичному оточенні». У Статті 12 зазначено, що «…держави-сторони забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди на всі питання, які стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю». Це передбачає право дітей на участь у прийнятті рішень про їхнє життя, право бути почутими в питанні будь-яких проявів дискримінації. У Статті 23 конвенції зазначається, що «… неповносправна в розумовому чи фізичному відношенні дитина повинна вести повноцінне й достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства». Право всіх без винятку дітей на здобуття освіти є ключовим положенням цієї конвенції, оскільки освіта є самоцінністю і визнається фундаментальним правом кожної людини. Освітнім правам дітей присвячена Стаття 28, де зазначається, що «Держави-учасниці визнають право дитини на освіту і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони:
a) Забезпечують безкоштовну й обов`язкову початкову освіту.
b) Сприяють розвитку різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей і вживають такі заходи, як введення безкоштовної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги.
c) Забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів.
d) Забезпечують доступність інформації та навчальних матеріалів і професійної підготовки для всіх дітей.
e) Уживають заходи для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу».
Конвенція ООН про права інвалідів
Одним з найважливіших здобутків конвенції стало нове розуміння поняття «інвалідності», що базується на соціальній моделі розуміння інвалідності. У Преамбулі цього документа зазначено, що «…інвалідність – це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та бар’єрами, що існують у середовищі та відносинах, і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими», а також що «…люди з інвалідністю продовжують стикатися з бар`єрами на шляху до їхньої участі в житті суспільства як повноправних членів і з порушенням їхніх прав людини в усіх частинах світу». Особливої уваги заслуговує Стаття 24 «Освіта», де зазначається, що «… держави-учасниці визнають право інвалідів на освіту. Для цілей реалізації цього права без дискримінації й на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях протягом усього життя», а також що «держави-учасниці забезпечують, щоб інваліди не виключалися через інвалідність із системи загальної освіти, а діти з інвалідністю – із системи безплатної та обов`язкової початкової або середньої освіти; забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби; отримання всередині системи загальної освіти необхідної підтримки для полегшення ефективного навчання; доступ до загальної середньої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання протягом усього життя без дискримінації та нарівні з іншими».
Важливо знати
У Конвенції про права інвалідів дається визначення, що описує дітей з інвалідністю як дітей, які мають довготривалі порушення, що обмежують їхню здатність до повної й ефективної участі в житті суспільства нарівні з іншими при взаємодії з фізичними, соціальними, економічними і культурними бар’єрами.
Важливо пам’ятати, що вони мають такі самі права, що й інші діти, тому важливо докладати зусилля, щоб їхні права були реалізовані.
Причини, чому уряди не виконують
своїх зобов’язань
Захисники прав людей виокремлюють загальні проблеми, які не дають урядам змогу виконувати свої зобов’язання щодо захисту прав дітей з інвалідністю:
• брак вихідної інформації та результатів досліджень;
• недосконале законодавство;
• невиконання законів та інших підзаконних документів;
• брак фінансів;
• низька пріоритетність цього питання для уряду;
• усі зусилля здійснюються лише донорськими організаціями;
• брак спроможностей громадських організацій; • брак підготовки педагогів;
• брак інформації про питання інвалідності;
• брак підготовки державних службовців;
• недостатнє залучення дітей з інвалідністю до розробки змін у законодавстві та до участі у процесі прийняття рішень;
• брак координації між державними і громадськими організаціями.
Куди звертатись по інформацію
Для того щоби створити картину життя дітей з інвалідністю, вам треба використовувати максимально широкий спектр джерел інформації.
Можливі джерела охоплюють:
• Конституція України;
• чинне законодавство (закони про дискримінацію, освіту, охорону здоров’я, по догляду за дитиною); • державна політика;
• наукові та інші дослідження життя дітей з інвалідністю;
• статті з газет і журналів;
• консультації з дітьми з інвалідністю та їхніми батьками;
• статистичні дані;
• звіти правозахисних інститутів та інших громадських організацій;
• парламентські звіти;
• дані та дослідження з міжнародних джерел (наприклад, Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), ЮНІСЕФ, Світового банку, міжнародних неурядових організацій та ін.).
Більш детальна інформація з цього питання знаходиться у методичному посібнику
Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»
Проект «Інклюзивна освіта: крок за кроком»
Права людини: знати, щоб захищати. Що треба знати про захист прав дітей з інвалідністю (Київ-2015)
ПОРАДНИК
для батьків
«Права людини: знати, щоб захищати»
Що треба знати про захист прав
дітей з інвалідністю
В основі інклюзивної освіти лежить право на освіту для всіх дітей, проголошене в ряді документів:
Листи Міністерства освіти і науки України
щодо впровадження інклюзивної освіти за серпень 2014 року:
- Лист Міністерства освіти і науки України від 28.08.2014 р. №1/9-430 «До листів Міністерства освіти і науки України від 25.06.2014 № 1/9-335 та від 13.08.2014 № 1/9-413»;
- Лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 р. №1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку»;
- Лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 р. №1/9-414 «Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів».
Закони України:
- Конституція України;
- Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (21.03.1991);
- Про загальну середню освіту (1999р.);
- Про реабілітацію інвалідів в Україні (06.10.2005);
- Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу (06.07.2010).
Укази Президента України:
- Указ Президента України «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» (від 25 червня 2013 року №344/2013)»;
- Указ Президента України «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями (від 19.05.2011 № 588)»;
- Указ Президента України «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями (від 18.12.2007 №1228)»;
- Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні (від 30.09.2010 №926)».
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:
- Постанова КМУ № 607 від 21 серпня 2013 р. «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами»;
- Постанова КМУ Накази Міністерств від від 1 серпня 2012 р. № 706 "Про затвердження Державної цільової програми “Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року";
- Постанова КМУ "Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки "Безбар'єрна Україна" (від 29.07.2009 №784);
- Розпорядження КМУ "Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованогонавчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року" (від 03.12.2009 №1482-р);
- Постанова КМУ "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" (від 15.08.2011 №872);
- Постанова КМУ від 18 липня 2012 р. № 635 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963» введено посаду асистента вчителя до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Накази Міністерства освіти і науки України:
- Наказ Міністерства освіти і науки України від 09.04.2014 №346/50 «Про виконання рішення колегії від 23.01.2014 (протокол №1/2-2) про діяльність психолого-медико-педагогічних консультацій»;
- Про затвердження Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей,
- які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа) (№ 80 від 28.01.14 року);
- Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій (№ 680 від 04.06.2013 року);
- Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року (№ 1034 від 23.07.2013);
- Про затвердження Плану заходів щодо виконання завдань і заходів Державної цільової програми на період до 2020 року плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів (від 01.10.2012 р. №1063);
- Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів (№ 768 від 14.06.2013);
- Спільний наказ Міністерств № 995/557 від 10.09.2012 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2012 р. за № 1629/21941 ;
- Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 16.08.2012 р. № 920 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1502/21814 «Про затвердження Положення про
- навчально-реабілітаційний центр»;
- Про затвердження заходів щодо удосконалення діяльності інтернатних закладів на період до 2012 року (від 08.07.2011 р. № 765);
- Про внесення змін до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (від 23.06.2011 р. № 623/61;
- Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (від 09.12.2010 №1224);
- Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів (від 06.12.2009 № 1205);
- Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти (від 01.10.2010 № 912);
- Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року (від 21.12.2009 №1153);
- Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки (від 11.09.2009 № 855).
Інструктивно-методичні листи Міністерства освіти і науки України:
- Інструктивно-методичний лист від 18.05.12 № 1/9 -384 «Організація інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»;
- Листи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26.07.2012 р. № 1/9-529 "Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання";
- Листи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 02.04.2012 р. № 1/9-245"Щодо одержання документа про освіту учнями з особливими потребами загальноосвітніх навчальних закладах";
- Інструктивно-методичний лист від 08.08.2013 № 1/9539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами».
Посада асистента вчителя в українському законодавстві:
- Посада «Асистент вчителя інклюзивного навчання» внесена у Державний Класифікатор професій за ініціативи МОНмолодьспорту України (Наказ Держспоживстандарту №327 від 28.07.2010);
- Посада асистента вчителя передбачена «Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів», затвердженими Наказом МОНмолодьспорту України №1205 від 06.12.2010 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.12.2010 р. за №1308/18603;
- Посада «асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням» внесена у Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», чим забезпечено конституційні права і державні гарантії педагогічним працівникам, які працюватимуть у ЗНЗ з інклюзивним навчанням на посаді асистента вчителя, передбачені для педагогічних працівників, працюючих з дітьми, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 р. «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №346 від 14.04.1997 р. та №963 від 14.06.2000 р.»
БУКЛЕТ
для батьків та педагогів
«Правова основа інклюзивної освіти: чинне законодавство України»
Інклюзія: як розшифрувати?
ЮНЕСКО розглядає інклюзію як підхід, що динамічно розвивається, полягає в позитивному ставленні до різноманітності учнів і в сприйнятті індивідуальних особливостей не як проблеми, а як можливості для збагачення процесу пізнання». Тому рух у напрямі інклюзії – це не тільки технічна або організаційна зміна, але і своя філософія.
Інклюзія розглядається як процес визнання і регулювання на різноманітність потреб усіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь в процесі отримання знань в культурному і суспільному житті. Інклюзія призводить до зменшення сегрегації в системі освіти. Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись переконанням, що системи загальної освіти зобов’язані навчати усіх дітей.
Інклюзія особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі людей з інвалідністю (фізичною, соціальною й емоційною) в загальній системі здобуття освіти, для індивідуального вибору та отримання спеціальних послуг й адаптації для тих, кому це потрібно.
Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.
При визначенні інклюзії важливо відзначити наступні моменти.
Мається на увазі:
- заохочення відмінностей;
- користь для тих, хто навчається, а не тільки для тих, хто піддається виключенню;
- відсутність в школі дітей, які можуть відчувати себе виключеними;
- надання рівного доступу до освіти або створення спеціальних умов для певних категорій дітей без їх виключення.
Не мається на увазі:
- реформа тільки спеціальної освіти, але реформа як формальної, так і неформальної освіти;
- реагування тільки на відмінності, але також підвищення якості освіти для тих, хто навчається;
- спеціальні школи, але можлива додаткова підтримка для учнів у загальній системі освіти;
- задоволення потреб тільки дітей з інвалідністю;
- задоволення потреб однієї дитини за рахунок іншого.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Основні принципи та цінності інклюзивної освіти
Інклюзивна освіта – цінності:
- це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
- це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
- це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
- це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
- це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.
Інклюзивна освіта базується на таких принципах
- цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
- кожна людина здатна відчувати і думати;
- кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;
- адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;
- справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;
- всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
- задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;
- визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;
- залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;
- командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;
- складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;
- рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;
- подолання потенційних бар'єрів в навчанні.
Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.
Ключові елементи інклюзивної освіти
При визначенні сутності інклюзії, важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.
- Інклюзія - це процес. Вона повинна розглядатися як постійний нескінченний пошук якнайкращих способів реагування на людську різноманітність. Це - навчання тому, як жити, приймаючи всі відмінності, і вчитися виходячи з цього. У такій ситуації відмінності бачаться позитивніше - як стимули, сприяючі отриманню знань.
- Інклюзія пов’язана з визначенням і подоланням бар’єрів. Тому вона включає накопичення, класифікацію й аналіз інформації з різних джерел з метою планування поліпшень в політиці й практиці.
- Інклюзія - це присутність, участь і досягнення всіх учнів. Присутність в даному випадку означає те, «де діти навчаються і як часто вони відвідують школу»; під участю мається на увазі рівність в отриманні досвіду в стінах школи, а отже, кожен з учнів повинен приймати думки інших; і досягнення - це результат навчання за всією програмою, а зовсім не результати тестів або іспитів.
- Інклюзія акцентує увагу на тих групах учнів, які більше схильні до виключення або маргіналізації або незасвоєння знань. Це має на увазі відповідальність проведення моніторингу тих груп, які статистично знаходяться в зоні більшого ризику, а також при необхідності зробити кроки до забезпечення їх присутності, участі й досягнень в системі освіти.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.
БУКЛЕТ
для батьків та педагогів
«Освіта для всіх:
інклюзивний підхід»
DOCENDO DISCIMUS – НАВЧАЮЧИ, ВЧИМОСЯ
Незважаючи на достатню кількість інформації з питань включення дітей з особливостями у розвитку в єдиний освітній простір багато вчителів не розуміють різниці між поняттями інклюзія та інтеграція, вважаючи їх словами-синонімами, не приймають основних положень інклюзивної освіти, негативно реагують на можливість навчання особливої дитини з усіма учнями в класі.
Ще зовсім недавно основною формою навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку була система інтернатних та спеціальних загальноосвітніх установ.
Даний вид здобуття освіти виправдовував себе на певному етапі розвитку суспільства, створюючи деякі переваги для корекції різних психічних і фізичних порушень у дітей, розвиваючи дитину відповідно до її можливостей, і, порівняно з повним запереченням навчання аномальних дітей, був досить прогресивним.
Наявність підготовлених педагогів, які володіють методами і прийомами навчання і підтримки «особливих» дітей в умовах спеціалізованих навчальних закладів, розроблені та апробовані навчальні плани і методики для корекції різного виду порушень, хороша матеріальна база, що забезпечує можливість дітям цілодобово знаходитися під наглядом фахівців, створювали можливість для отримання певних навичок, необхідних для подальшого самостійного життя.
Однак, незважаючи на переваги даного виду здобуття освіти, були й значні недоліки такого навчання: більшість учнів внаслідок тривалого перебування поза домом виявлялися відірваними від сім'ї і родичів, обмежувалися їхні контакти з друзями, вони відчували складнощі у спілкуванні з однолітками, які нормально розвиваються, та оточуючими їх людьми.
На зміну спеціалізованому навчанню приходять нові, прогресивні форми здобуття освіти – інтеграція та інклюзія.
«Інтеграція» (від лат. Integratio – відновлення, заповнення; integer – цілий) означає об'єднання в ціле будь-яких частин, елементів; процес взаємного пристосування і об'єднання.
У документі «Міжнародні консультації з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами» зазначає, що «...інтеграція визначається як зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Інклюзія – це політика та процес, який дає змогу всім дітям брати участь у всіх програмах».
Інтеграція в освіті – це одна з форм навчання, при якій учні з особливими освітніми потребами основний час проводять у звичайних класах разом з іншими дітьми і якийсь час – окремо, в умовах особливим чином організованого освітнього процесу, де їм надаються встановлені освітні послуги, медична, психолого-педагогічна та соціальна індивідуалізована допомога.
Модель інтегративного навчання обґрунтовується тим, що кожна дитина, з будь-якими порушеннями психофізичного розвитку має такі ж потреби, як і всі члени суспільства і повинна вести життя, максимально наближене до нормального. Найкращим місцем для розвитку дитини з особливими потребами є рідний дім, тому їй повинна бути надана можливість виховуватися в сім'ї та отримати гідну освіту, незалежно від її психофізичного стану.
Мета інтеграції в освіті – залучити дітей з різними можливостями у вже сформоване шкільне життя і шкільну структуру, допомогти вписатися у вже існуючу модель навчання. При цьому успішність інтегрованого навчання визначається, головним чином, готовністю дитини до навчання в умовах освітньої школи, тобто наявністю в неї відповідного віковій нормі або близького до неї рівня психофізичного і мовного розвитку, що дозволяє дитині опанувати загальноосвітній стандарт у строки, передбачені для дітей, що нормально розвиваються.
Однак, незважаючи на те, що інтеграція є однією з провідних моделей навчання, істотним недоліком її виступає необхідність дітям з порушенням психофізичного розвитку пристосовуватися до вимог всієї системи освіти, яка в цілому залишається незмінною, не адаптованою для навчання даної категорії учнів.
Інтеграція, по суті, припускає, що дитина з особливими освітніми потребами має бути готова для прийняття її школою і суспільством, тобто відповідати стандартам системи освіти, і не враховує його індивідуальності. Тому, фізично присутня на заняттях у класах, вона фактично виключена з процесу навчання.
В даний час інтеграція поступово розвивається до більш радикальної концепції інклюзії. «Англійське дієслово inclusion перекладається, як утримувати, включати, мати місце у своєму складі. Тому inclusion є терміном, який відображає нові погляди не лише на освіту, але й на місце людини в суспільстві».
Ідеологія інклюзії виключає будь-яку дискримінацію, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей, що мають особливі освітні потреби, стає провідною в політиці більшості країн, яка забезпечує ставлення до всіх людей, але створює умови для дітей з особливими потребами.
В основі практики інклюзивної освіти лежить ідея прийняття індивідуальності кожного окремого учня. Тому, інклюзивне навчання, з одного боку, має бути організоване таким чином, щоб задовольнити особливі потреби кожної дитини, а з іншого передбачає його самостійну активну участь у процесі отримання знань.
Всі здатні вчитися. І найкращий доказ цьому – інклюзивні школи: школи, які визнають, що нормальний розвиток не є «нормою»; школи, що враховують потреби всіх дітей та індивідуальність кожної дитини; школи, в яких кожен відчуває свою причетність і свою затребуваність; школи, в яких метою навчання є допомога дітям розвиватися і знаходити своє місце в суспільстві незалежно від потенційних здібностей і можливостей.
На відміну від інтеграції, яка передбачає адаптацію дитини до вимог системи освіти, інклюзивне навчання полягає в адаптації системи до потреб дитини. Здобуваючи освіту в умовах інклюзивного простору, діти з особливими потребами з самого початку є частиною шкільної системи і не потребують будь-якої спеціальної адаптації до неї.
Таким чином, інклюзію правомірно розглядати як більш широкий процес інтеграції, який передбачає доступність освіти для кожної дитини і розвиток загальної освіти внаслідок пристосування до різних потреб всіх дітей.
БУКЛЕТ
для педагогів
«Інтеграція та інклюзія як основні моделі навчання дітей з особливими освітніми потребами»
Затверджено:
Директор ЗЗСО №124
________ В.В. Київська
«31» серпня 2018 р.
ГРАФІК РОБОТИ
СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №124
Харківської міської ради Харківської області
Медведєвої Марії Олександрівни
на 2018-2019 навчальний рік
Понеділок – п’ятниця з 8:30 до 17:00
Перерва 12:30 – 13:00
КОНСУЛЬТАЦІЇ
Понеділок 10:30 – 12:30
Середа 15:00 – 17:00
Затверджено:
Директор ЗЗСО №124
________ В.В. Київська
«31» серпня 2018 р.
ГРАФІК РОБОТИ
ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №124
Харківської міської ради Харківської області
Лотник Олени Іванівни
на 2018-2019 навчальний рік
Понеділок – п’ятниця з 8:00 до 18:30
Перерва 12:30 – 13:00
КОНСУЛЬТАЦІЇ
Понеділок 15:00 – 17:00
Середа 10:30 – 12:30
Затверджено:
Директор ЗЗСО №124
________ В.В. Київська
«31» серпня 2018 р.
ГРАФІК РОБОТИ
ВУЗЬКИХ ФАХІВЦІВ
Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №124
Харківської міської ради Харківської області
Вчителя-логопеда: Мінаєвої С.В.
Вчителя-дефектолога: Удалайської Я.В.
За розкладом корекційних занять з учнями інклюзивних класів
на 2018-2019 навчальний рік.
Вітає Вас!
ЦЕНТР
корекційної та
соціально-психологічної допомоги
з Вами раді працювати спеціалісти:
Практичний психолог: Лотник Олена Іванівна
Вчитель-логопед: Мінаєва Світлана Валеріївна
Вчитель-дефектолог: Удалайська Яна Валентинівна
Соціальний педагог: Медведєва Марія Олександрівна
-
Дякую за матеріал.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку