Матеріали можна використати для проведення виховних заходів про визвольну боротьбу українського народу за власну незалежність, про приклади жертовності українського лицарства – до Дня захисника України, Дня Збройних Сил України, при проведенні краєзнавчих заходів та інших.

Тема: Місця сили. Герої нашої землі.

Мета: Виховання в учнів патріотизму,  почуття гордості до унікальної, самобутньої історії нашої держави,  поваги до героїчного подвигу українців;

формування активної громадянської позиції, дотичності до історії свого краю, традицій власного роду, вміння приймати зважені рішення на благо держави.

Використані матеріали:

 1. Бійці 93-ї ОМБр «Холодний Яр»  читають Т. Шевченка.: https://youtu.be/phYmT3yImsQ

2. Бої за Савур-Могилу. Коротко про героїчну оборону.: https://www.radiosvoboda.org/a/27886666.html

3. Віктор Рог. Юрій Горліс-Горський, "Холодний Яр". В полон тут не брали: https://www.istpravda.com.ua/reviews/2010/11/3/2194/

4. Гурт «Тінь Сонця». Гімн 93-ї ОМБр «Холодний Яр».: https://youtu.be/eor25Cvcg-M

5. Гурт «Хорея козацька». Дума про Савур-могилу,  збірка «De Libertate. Sound».:  https://youtu.be/YNFjdg3rPZQ

6. Історична правда.: www.istpravda.com.ua

7.  Кіборги.: https://youtu.be/vYptRIqkOrU

8. Коваль Р. Сто історій Визвольної війни: Епізоди боротьби УСС, військ Центральної Ради, Армії УНР, повстансько-партизанських загонів та Кубанської армії / Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Мистецька агенція “Наш формат”, 2015. – 368 с.

9. Марш Нової Армії.: https://youtu.be/RgdANpB9PnY

10. Машина часу. Холодний Яр.: https://youtu.be/7nCHYxfiA1o

11. Роман Коваль. Ларіон Загородній. Останній бій Холодного Яру у Лук'янівській тюрмі.: https://www.istpravda.com.ua/articles/2016/02/9/148918

12. Роман Коваль. Свято, що кличе до бою. Вшанування героїв Холодного Яру. Київ – Кам’янець-Подільський: Історичний клуб “Холодний Яр”; “Медобори”, 2013. – 128 с.

13.  Холодний Яр за 1 хвилину · Ukraїner.: https://youtu.be/Tl54o5FlHR4

14. Юрій Горліс-Горський. Холодний Яр у двох частинах з мапою. Львів: Тріада Плюс, 2014, - 544 с.

Те, що написано в нас на прапорах –

Спів невимовних сфер.

Сяйвом залиті небесні простори

Нині і прісно й тепер.

Тарас Компаніченко.

Хід заходу.

Сьогодні, 14 жовтня, ми відзначаємо День захисника України.

Українська армія по праву пишається своєю історією, своїми традиціями, які йдуть давніми коренями в глибини нашої тисячолітньої історії.

В історії нашої  країни є місця й події, котрі стали прикладами незламності, самовідданої боротьби за власну гідність,  боротьби за Україну. Їх ми можемо назвати місцями сили, національної ідентичності, а героїв, що боронили рідну землю й проливали кров у боротьбі за незалежність – Лицарями духу і незламності.

Уривок із поеми Тараса Шевченка «Іван Підкова»

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Тож сьогодні повідаємо про сакральні місця для українців – Холодний Яр та Савур-Могилу, зазначивши, що, насправді, кожний метр нашої української землі повинен бути місцем, на якому стоїмо твердо, гордо і впевнено!

Історія перша.

Холодний Яр.

Оспіване Шевченком урочище Холодний Яр, що на Черкащині, було заселене ще  з давніх часів. У ньому археологи знайшли сліди всіх археологічних культур, починаючи ще з трипільської рільничої культури, яка зародилася в лісостеповій зоні України за 5-4 тисячі років до нової ери. Холодний Яр є не лише унікальним природним масивом, а й місцем визвольних змагань.

Саме тут давали клятву гайдамаки під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти боротись проти польської шляхти, освячували священну зброю – колії, тож саме  повстання назвали Коліївщиною. Саме про ці події писав Т. Шевченко у «Гайдамаках» та вірші «Холодний Яр»

У 1918 – 1923 роках ці місця стали осередком боротьби українців за волю та власну державу. Якщо відкрити карту Холодноярської Республіки, то можна побачити, що вона  поширилися на території сьогоднішніх Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської областей.

Про ці події й учасників боротьби  багато років не розповідали дітям у шкільних курсах історії, але пам'ять народна зберегла імена борців за свободу: отаманів Завгороднього, Чорного Ворона, Петренка, Хмари, Ламайярмо, Нагірного, Костя Блакитного, Деркача та інших, які були прикладом патріотизму, жертовності  та мали беззаперечний авторитет в Україні.

Пісня гурту «Кому вниз» «Повтанець».

Я був Повстанцем в козацькій борні

Славного Богдана в визвольній війні.

Навіть на страту з мужністю йшов

Я був Повстанцем, за свободу лив кров!

Я був сотником у Залізняка,

В гайдамацьких загонах гартувалась рука,

Крізь огнисту бронь йшли до бою ми знов:

Я був Повстанцем, за Правду лив кров!

Я був Чорним Вороном, подібним до тіні,

У Холодного Яру в останній годині.

Хто ворогу здався, кого страх поборов –

Прийде Повстанець і проллє вашу кров!

За бажання жити в незалежній державі чимало із них поплатилися власним життям. Більшості з них було ледь більше двадцяти років.  Під час останнього повстання у Лук'янівській в'язниці 9 лютого 1923 року загинуло 38 чоловік.

 Віталися Холодноярці "Слава Україні – Україні Слава!".

Найдетальнішим описом однієї з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття є  документальний роман  поручника Армії УНР Юрія Горліса-Горського, який написав книжку спогадів "Холодний Яр" про Визвольну боротьбу, яка точилася протягом 1918-1922 рр.

«Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце...», - ці слова Юрія Горліс-Горського, винесені в епіграф книги, можемо з повним правом віднести до сотень тисяч відомих і безіменних героїв, які зложили життя на олтар свободи рідної Батьківщини. Коли їхній голос буде почуто, тоді «Повіє огонь новий з Холодного Яру!».

Вірш «Холодний Яр» читають бійці 93-ї ОМБр.

У холодноярівців було два стяги – національний жовто-блакитний та чорний, на якому з одного боку було написано: "І повіє новий вогонь з Холодного Яру", з другого – "Воля України – або смерть!". Це гасло перкликається з  написом на бойовому стягові  героїчної 93-ї Окремої механізованої бригади «Холодний Яр» «Nunquam retrorsum» (з лат. ніколи не відступаєм), якій 22 серпня 2018 року було присвоєне почесне найменування «Холодний Яр».

Сьогодні, неподалік від Свято-Троїцького Мотронинського монастиря, за сотні кілометрів від рубежу сучасної боротьби за незалежність,  встановлено пам’ятний знак «На вічну пам'ять воякам 93-ї Окремої механізованої бригади «Холодний Яр», які поклали свої голови у боротьбі за волю України в 2014-2019 роках. Вічна слава!»

 Відео «Гімн 93-ї бригади».

Історія друга.

Савур-Могила.

  Овіяна легендами Савур-Могила - одна з найбільших висот Донецького кряжу. Висота кургану – майже 278 метрів над рівнем моря. Він панує над десятками кілометрів степу, з його вершини видно навіть Азовське море.

В ранньомодерні часи тут був козацький спостережний пост. Одна з численних легенд говорить про козака-вартового Савура, який під час атаки степовиків не встиг підпалити сигнальний вогонь і замість цього підпалив себе - і земля піднялася курганом, щоб козаки побачили сигнал.

У роки Другої світової війни тут проходили запеклі бої за контроль над стратегічною височиною. У 1941-42 р. курган захищали радянські війська, а влітку 1943 тут розміщувався головний спостережний пункт німецьких військ на Міуському фронті.

Під час Донбаської наступальної операції, внаслідок двох місяців кривавих боїв радянським військам вдалося взяти висоту, при цьому Червона армія втратила загиблими близько 30 тисяч бійців.

У 1967 році було відкрито меморіальний комплекс, створений колективом скульпторів та архітекторів із Києва.

У 2014 році Савур-Могила знову стала місцем жорстокої боротьби за українську землю.

Відео «Радіо Свобода»,  «Бої за Савур-могилу. Коротко про героїчну оборону».

Послухаймо «Думу про Савур-могилу» у виконанні самобутнього, унікального, шляхетного українського гурту «Хорея козацька» з музичної збірки «De Libertate»,  який просто неперевершено відтворює дух часу, про який співає, відроджує національні скарби, визначає нашу українську ідентичність, повертає духовну силу.

«Дума про Савур-могилу».

Над кожним місцем жорстокої й непримиренної битви, на повернутій землі піднімалися й піднімаються прапори нашої держави, знамена полків, бригад – стяги доблесті й самопожертви.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже — народом,

Українським, в Україні.

В кожному містечку, селі, великому місті є ці місця сили, героїчної й відважної боротьби за власну незалежність, самоідентичність.

Пам’ятаєте пісню, яка звучать в кульмінації фільму «Кіборги» про оборонців Донецького аеропорту,  пісня  про гуцулку Ксеню… У кожного виникає своє  внутрішнє відчуття – особисте, глибоке… І жодну свідому людину не залишає байдужою ні доля окремих героїв, ні доля нашої країни.

Відео з фільму «Кіборги»

14 жовтня — це день пам’яті тисяч відважних воїнів, які віддали свої життя за незалежність, волю, суверенність та неподільність нашої держави. Ніколи не забути нам подвигів героїв в ім’я України, їх щирої любові до рідної землі та безмежної відданості своїй Батьківщині.

Б'є крилами Мати, б'є крилами Слава,

Й найкращі її сини

З пекельного виру, з ясними мечами

У вирій Раю ввійшли.

Остатньою мислю, молитву остатню,

Нехай її, Боже, сповню!

Устами німими, кров'ю із рани

Вкраїну благословлю.

Пісня «Гімн нової армії».