Матеріали до Дня Гідності і Свободи. Художнє інтерв'ю "Революція Гідності очима Оксани Забужко"

ІНТЕРВ’Ю

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

ОЧИМА ОКСАНИ ЗАБУЖКО

Інтерв’ю

Революція Гідності очима  Оксани Забужко

День Гідності і Свободи в Україні відзначають 21 листопада – в річницю початку мирних протестів у Києві й регіонах 2013 року. Ці страшні події залишили глибокий, визначальний і незабутній слід в історії українського народу.  Поділитися враженнями з учнями до нашого закладу освіти завітала видатна письменниця та учасниця Євромайдану Оксана Забужко.

– Доброго дня! Шановна Оксано Стефанівно, ми раді бачити Вас у нашому закладі освіти. У переддень річниці Дня Гідності і Свободи нашим здобувачам освіти цікаво було б почути про події Євромайдану, свідком яких Ви також були. Як Ви дізнались про початок Майдану?

– Доброго дня! Я дуже рада, що завітала на прекрасну Херсонщину! Ви знаєте, для мене Майдан почався ще в тих передчуттях, у тому страху, який тривав ціле літо і цілу зиму. Коли всі чекали – ось воно, нарешті,                 євроасоціація. Але… 21 листопада ми їхали до Любліну в презентаційний тур. І ось я вже йшла до місця виступу, як  один із польських ведучих зупинив  мене та й каже: «Сердечно вітаю. Мені дуже прикро, що ми вже не будемо в спільному союзі». Моє серце на мить зупинилось. У цей момент я дізналась, що Азаров оголосив, що підписання угоди відкладається. І тут все закрутилось.

– Підняти людей на акції протесту допомогли соціальні мережі. Twitter і Facebook швидко розповсюдили  інформацію про громадські акції. Журналісти пропонували людям виходити на Майдан. Ось такий, наприклад,  пост у Facebook виклав журналіст Мустафа Найєм: «Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів». Чи закликали Ви українців виходити на мирні акції протесту?

 – Так, я бачила пости українських журналістів, які просили людей виходити на Майдан та не мовчати, адже це наше майбутнє, наш обов’язок. Ще у готелі  я написала на своїй фейсбук-сторінці, що треба виходити. У той момент я зрозуміла, що все це падає на наші плечі, «людські», народні. І перемогти ми можемо тільки масою. Кричи: може, тебе почують.

• Чи були Ви на Майдані? Що відбувалось у той момент?

– Так, я повернулась в Україну 29 листопада. Ввечері я побачила нічний сюжет ТСН, в якому повідомили, що президент нічого таки не підписав у Вільносі. 1 грудня ми з чоловіком поїхали на Майдан. Мене настільки вразило те, що українці об’єдналися заради спільної мети. Журналісти, студенти, письменники… Їх було море. Майже півмільйона осіб прийшли на мітинг. У руках тримали плакати «Ми хочемо в Європу», а в очах ще горіли вогники надії. Це були мирні акції. На Майдані 1 грудня  я пробула недовго – в мене була призначена зустріч. Але мій чоловік залишився. Він став свідком подій на Банковій, коли «Беркут» почав розганяти учасників Євромайдану. Згадую, як у ніч з 10 на 11 грудня знову почали нападати на людей. Силовики чорним клином йшли  на натовп. Коктейлі Молотова, димові шашки, палаючі шини – всім цим кишів Майдан. Видовище було страшне. Ніхто не знав, що буде далі.

– Запеклі бої за права  українців продовжувались не місяць і не два. Мітингувальники не залишили Майдан навіть у Новорічні свята. А що отримали у подарунок від влади? Чи пам’ятаєте Ви події 16 січня?

 –  16 січня 2014 року мені запам’яталось найбільше, адже тоді я почула про ці «диктаторські закони». Вони були прийняті з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури. Закони обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту. Пам’ятаю, що не можна було їздити в колоні по п’ять автомобілів, обмежувались права ЗМІ, за групові протести було передбачено 2 роки ув’язнення, на 15 діб карали за встановлення намету, навіть сім-карти за цими законами повинні були продавати за паспортом. Але довго вони не проіснували. Народ знову повстав…

 Дуже страшний був момент ночі з 18 по 19 лютого. З мого балкону було видно цю заграву з Майдану. Все палало. Чути було, як резонує весь цей звук – гуркіт, стрілянина. І чути було, як хором співали Державний Гімн України.

– Події 18-21 лютого були справді жахливими, адже тоді загинуло більше 100 чоловік. Всіх їх згодом назвали «Небесною Сотнею». Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості. Як Ви думаєте, чи вартувало це того, що  вони пожертвували життям заради майбутнього України?

 – Так, Небесна Сотня і справді небесна – вони всі, як на підбір! От просто всі обличчя якісь осіянні. Це були люди різного віку, етнічного походження, професій. Але їх об’єднувала одна мета – боротьба за світле майбутнє українців. І вони це зробили, здобули омріяну та довгоочікувану перемогу ціною свого життя. Дивишся на них і кажеш: «Я хочу жити з цими людьми в одній країні!». Євромайдан увійшов в історію України як символ жертовності, патріотизму та героїзму. Він підтвердив те, що у найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати  життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави.

–  Революція Гідності засвідчила, що українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. Оксано Стефанівно, дякуємо Вам за цікаве інтерв’ю. До побачення.