Вічна пам’ять воїнам-односельчанам. Він стоїть... Кам'яне мовчання Поглядає на нас з висоти... Зникла в мами надія остання: Не повернеться син із війни.І тепер уже мама не випере Для синка кам'яну сорочку, Її вітер гарячий висушить, І дощі у росі прополощуть. Він зостався — гранітний велетень Між будинків цементних і сірих. Та для мами він — білий лебідь, Що ніяк не повернеться з вирію.