СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ (вірші)
ЙОКШИРСЬКИЙ ТЕР’ЄР
Ломить будь-який бар’єр
Між людиною і псом
В світі йоркширський тер’єр –
Це тобі не лев, не сом.
Шерсть у песика лахмата.
Він за розміром малий.
Любить хвостиком махати.
Не бува ніколи злий.
В Англії, у графстві Йокшир
Вивели оцього пса.
Без якого блід би обшир,
Як без стрічечки коса.
КОЗА
Дев’ять тисяч років тому
Кізку з лісу привели.
Той, хто чув у жилах втому,
Молоко від неї пив.
Стали кізок розводити.
Користь ще й таку дає:
З молока сирок варити
Можна. Мінус – рогом б’є.
Кізка травку їсть – без ліку.
Їй важлива чистота.
Та напій її – то ліки
Від сухот і живота.
КОРОВА
Не одне тисячоліття
Вона другом є людині.
Їсть траву і різне квіття
На лугу під небом синім.
Люд її шанує дуже.
І вона віддасть, що має,
Як годуєш її, друже,
У сухім теплі тримаєш.
Молоко її смачненьке –
Сир, сметану з нього зробиш,
Ряжанку, кефір кисленький –
Вищої продукти проби!
Любить музику тварина,
Му» - співає так серйозно.
Дійки теплі, мов перина,
Коли тягнеш молоко з них.
КУРИ
До птахів вони належать.
Важко їм поставить межі.
Топчуться по всім подвір’ї.
Корм шукають, гублять пір’я.
Привезли курей до нас
Із Америки в свій час.
Білі – звалися легорн,
І пшеничка – це їх корм.
Двісті – двісті п’ятдесят –
Не щенят, не поросят,
А яєць – такий ось лік
В дім несе одна за рік.
Зараз різні є породи.
Корніш – м’ясом більше годить.
Важчою вона зростає,
Та яєчок менше має.
КРОЛИК
Має довгі вуха
І куценький хвіст,
Теплого кожуха,
Невеликий зріст.
Їсть траву, капусту,
Моркву, огірок.
Часом, дуже тлустий.
Є герой казок..
Цінне його м'ясо.
Хутро – для одеж.
Вовк його їсть ласо
І людина теж.
СЕРБЕРНАР (собака)
Він походить із Тибету.
В Альпах виведений був.
Має добру пес кебету.
Визнання давно здобув.
Кілограмів сто – вагою.
Та не пхається до бою.
Може діток доглядати,
Люд зі снігу витягати,
Як його лавина вкрила,
Що з високих гір сходила.
Їсть багато і охоче
І гуляти довго хоче.
Шерсть розносить по хатині,
Але вірний є людині.
КІШКА (порода регдол)
Є така порода кішок –
Називається регдол –
Джерело ясних усмішок.
Ніжність, м’якість матіол.
Ти візьмеш її – незрушна,
Наче лялька у руках.
Щиросердна і послушна.
Не кидай її! Мов птах
Не злетить, впаде – заб’ється.
Обкрутитись – не її.
Притули її до серця,
І вона воздасть тобі.
Дряпатись, кусать не буде.
Діти можуть брать до рук.
Святом з нею стане будень –
Любить усмішку та гру.
МОРСЬКА СВИНКА
Як мала у тебе хата,
Але хочеш завести
Ти тварину й доглядати,
Вихід можна тут знайти.
Не оту свиню, що в кучі,
Ти морську візьми у дім –
Шерсть гладка на ній, лискуча.
А харчується усім.
Цей малий та милий гість,
Овоч, фрукт, зернину їсть.
Любить ще й сінце́ пахуче.
Дуже чистий і не злючий.
ОСЕЛ
Близьким є родичем коня.
Він розганяє воронння,
Як йде, несе на собі тюк.
Давно здомашнився віслюк.
У впертості не знає меж.
Впаде – його не підіймеш.
До нас із Африки прийшов.
Тут дім новий д собі знайшов.
Їсть без розбору – все підряд.
Забігти любить часом в сад.
Але й до праці він мастак.
І витривалий дуже – так.