Ми починаємо урок, а на уроці ми…Уважні!Розумні!Організовані!Кмітливі!Психологічна настанова" "До успіху" (девіз уроку)Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити. Не просто відповідати, а міркувати. Дружно і плідно працювати. "Психоформула"Люблю я свій розум,Увагу та пам'ять. Працює мій мозок.І вчусь я старанно. Сприймаю все новеІ мислю логічно. Учителя слово. Здійсню практично..
Мета уроку. Знаннєва (когнітивна) Діяльнісна. Емоційно-ціннісна ознайомитись із письменником, політиком і художником В. Винниченком; вміти виразно і вдумливо читати найбільш вражаючі епізоди з твору «Федько- халамидник», аналізувати його зміст; розвивати логічне мислення, культуру зв'язного мовлення, пам'ять, увагу, кмітливість, спостережливість, вміння грамотно висловлювати власні почуття, думки, обгрунтовувати їх, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до української літератури, мистецтва слова і , зокрема, до творчості В. Винниченка; прищеплювати порядність, чесність, чуйність, мужність, відповідальність за доручену справу, повагу до людини, до добра й справедливості.
ХАЛАМИ́ДНИК(Словник української мови. Академічний тлумачний словник )заст. Босяк, голодранець. Бешкетник, пустун.(Словник синонімів) ЗБИТОЧНИК,ШИ́БЕНИК, ЖИРУ́Н, ПОСТРИБУ́Н, ШАЛАПУ́Т, ШАЛАПУ́ТНИК, ШКО́ДА, ПАЛИ́ВОДА, ПАЛИ́СВІТ, ГАРЦІВНИ́К, ШАЛИВІР, ГАЙДАБУ́РА…Російською це оповідання вийшло під назвою «Федя оборванец». Чи точно цей переклад відповідає першоджерелу?
Щоб краще зрозуміти таємниці душі Федька, треба детальніше познайомитися з автором твору, бо…Оповідання «Федько-халамидник» із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте із забавами Федька, який вдає із себе Солов’я-Розбійника). Федьків батько — працівник друкарні , а у родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира… Та й довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис…
Історія написання твору Оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» вперше опубліковано в «Літературно-науковому віснику». Улюбленець кількох поколінь юних читачів — і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, — Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем, П’ятнадцятирічним капітаном. Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети «Рада». Винниченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України — у Франції. Як літературний персонаж Федько-халамидник має французьку «прописку». За одне з видань оповідання на початку 20-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків.
Я виріс у тих степах, з тими волами, шуліками, задуманими могилами. Вечорами я слухав, як співали журавлі біля криниць у ярах, а удень ширина степів навівала сум безкрайності. В тих теплих степах вироблялась кров моя і душа моя. В. Винниченко. Часто В. Винниченко девізом свого життя використовував слова Шота Руставелі: Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя.
Яким же був ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО?ВОЛОДИМИР КОСТЯНТИНОВИЧ ВИННИЧЕНКО (1880-1951) Зверніть увагу на портрет В. Винниченка: високе, світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд — весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сталевої міці, сили волі, завзяття, грандіозної енергії і витримки, але водночас добру і душевну людину. Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорним віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною й навівали довір’я до нього.
Талановита людина талановита у всьому!Володимир Винниченко - видатний український письменник, громадський діяч, талановитий художник - людина всебічно обдарована. Вiн зiтканий з парадоксiв. Вiн мрiяв навчити людей бути щасливими.1900р. Увiйшов у полiтику, а 1902р. дебютував як письменник. За часів УНР він був головою українського уряду, потім очолював Директорію. Його перу належить близько 50 оповідань, 15 романів і повістей, 20 п’єс.
У 1902р. на сторінках «Киевской старини» з'явилася його повість «Сила і краса» (пізніше «Краса і сила»). Захоплений був відгук І. Франка: «І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко-артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом… як срібло, що не має меж своїй пластичній творчості». В Україні 20-х років Володимир Кирилович був найпопулярнішим з усіх письменників, як класиків, так і сучасних, найчитабельнішим. Ще у 1909 р. М. Коцюбинський писав: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка Кого купують? Знов Винниченка.»У таланті Винниченка ніхто не сумнівався!!!
Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями: Дайте визначення оповідання як літературного жанру. (Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображається коротка в часі подія чи події з життя головного героя; ці події показані лише в кількох епізодах.) Наведіть приклади відомих вам оповідань. Які оповідання про дітей ви вже вивчали раніше? (Антін Лотоцький «Михайло-семиліток», Євген Гуцало «Лось», Григір Тютюнник «Дивак») Чим вони вам запам’яталися?Чим твори про дітей близькі вам? Чому?Які риси характеру в людині ви поважаєте, а які засуджуєте?До якого роду літератури належить оповідання?
Епічний твір – це… (продовжіть речення) Епічний твір — твір, у якому письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей та їх вчинки. Здебільшого такі твори пишуться прозою (казка, оповідання, повість, новела, роман). Головне – наявність сюжету. Що таке сюжет?Це система подій у художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Елементи сюжету:експозиціязав’язкарозвиток діїкульмінаціярозв’язка……
Композиція твору. Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером, а також з батьками хлопчика; Зав’язка: Федько віднімає паперового змія у дітей, непередбачуваність його поведінки. Розвиток дії: Федько спокушає Толю гуляти під дощем. Льодохід. Суперечка Федька і Толі. Федько спритно переходить річку по крижинах. Толя теж хоче перейти річку , але ледве не гине. Кульмінація: Федько рятує Толю на річці, а потім бере на себе його провину - ще раз рятує його. Розв’язка: смерть Федька.
Упорядкуймо «паспорт»твору. Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі. Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя). Жанр: соціально-побутове оповідання. Проблематика твору:• любов і ненависть;• порядність і лицемірство;• добро і зло;• моральний вибір
. Питання за змістом твору:• Які враження виникли у вас після того, коли закінчили читати оповідання? • Хто є головним героєм у творі? Яке у вас ставлення до нього?• Чому Толя приходив додому «задрипаний, подраний, з розбитим носом?» • Чого боялися батьки Федька щодо батьків Толі?• Про що розповів Федько хлопцям навесні.• Чому Федько вирішив не йти до школи? І хлопці, врешті, теж?• Чим хлопці образили Толю? • Прочитайте опис льодоходу. В чому тут проявляється майстерність письменника-живописця?• Чому побилися об заклад Толя і Федько?• Яким чином Федько переправився на другий бік річки?• Які почуття виникали в Толі під час переправи? Хто і як допоміг Толі?• Що трапилось з Федьком?• Чому Толя не допоміг Федьку? Як це його характеризує?• Як хлопці витягли Федька із води? Прочитайте.• Через що Федько збрехав батькові Толі? Як це його характеризує?• У чому виявилась бездушність Толі під час похорону? Які художні засоби ви помітили під час читання твору?
В. Винниченка називали майстром контрастів. Контраст = антитеза = протиставлення — стилістична фігура, авторський прийом. У кожному творі письменника, а також у цьому присутній метод протиставлень, саме ним він передає контрасти в суспільстві та в душах людей. В. Винниченко не просто епізодично використовує протиставлення, а часто будує на них увесь твір. Увагу учнів слід зосередити на тому, що соціальні контрасти є тлом для зображення подій, ситуацій, характерів. Перед нами два світи, два полярні табори. З одного боку, — «вуличний хлопчик Федько з хворим, виснаженим роботою батьком «типографчиком» та змученою знервованою матір’ю. А з другого — «ніжна, делікатна, смирна» та «чистенька і чепурненька» дитина Толя, його «благородний» і багатий «папа» та «чула і делікатна» мама.
Федько рятує Толю… і знову вражаючі за силою контрасти. Егоїзм, жалюгідність, душевна ницість Толі, який лише тремтить за власну шкіру і підло скидає провину на товариша, якому зобов’язаний життям, — це один внутрішній світ. Мужність, сила волі, чесність, шляхетність, порядність, здатність до самопожертви, великодушність Федька — це другий. І розділяє ці два світи велетенська прірва, яка не звужується, а навпаки, ширшає після трагічного фіналу — смерті малого «халамидника».
Асоціативний диктант. Завання: записати у першу колонку слова, що асоціюються з Федьком, а у другу – із Толею Покірний, спритний, чесний, черствий, безсердечний, бешкетливий, ласкавий, ніжний, делікатний, справедливий, підлий, правдивий, пихатий, вірний у дружбі, зарозумілий, мужній, боягуз, сміливий, відчайдушний, добрий, милосердний, непередбачуваний, ввічливий, дволикий, лицемірний, необережний, плаксивий, жалісливий, гордий, любить славу, неслухняний, прагне до лідерства, тактовний, веселий{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Федько. Толя
План характеристики образу Федька1. Федько — син бідного робітника друкарні.2. Авторська характеристика Федька, портрет («розбишака-халамидник», «наче біс який сидів у хлопцеві», «сибіряка» і «люципер». «Чуб стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають», «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає»).3. Поведінка і риси характеру героя:а) непосидючий («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)б) сильний («першій по силі на всю вулицю, враз дасть підніжку, зімне, насяде»)в) відкритий («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»)г) впертий («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»)д) стійкий («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»)е) правдолюб («Якби схотів, міг одбрехатися, але Федько брехати не любить»)є) непримиренний до зрадництва («Не любить також Федько й товаришів видавати»)ж) спокусник («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»)з) шанобливий до батька («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»)и) спритний («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»)
Людська душа незбагненна…Якою ж була душа Федька? Ми можемо порівняти її з храмом, який тільки почали будувати. Будівельник Федько старанно закладає фундамент. Цеглина покірності тулиться до цеглини любові, цеглина дружби горнеться до цеглини жертовності, цеглина правди лягає у парі з цеглиною безкорисливості. І так день у день хлопчина трудиться, та, на жаль, не відчуває від цієї нелегкої праці радості в душі. Надто багато тріщин знаходить у фундаменті. Чому? Хто винен у цьому? А винуватців не злічити. Найбільшим руйнівником є тогочасне суспільство, яке породило таких нікчем, як Толя і його батьки. Ці люди позбавлені усього людського; це егоїсти, які, крім себе самих, не помічають довкола нікого. Від їхніх учинків, розмов, думок страждають душі невинних, передусім — батьки Федька, які бояться втратити дах над головою через постійні сутички між їхнім сином і Толею. Сім’я останнього перетворила батька Федька на ката, який приходить втомлений з роботи, дізнається, що син вкотре завинив перед «благородним» Толею, і, не маючи сили з’ясовувати, хто ж винен насправді, лупцює у черговий раз нещасного Федька. У розпачі й матір. Толя і його «папа» з мамою — це ниці створіння, у душах яких ніколи не зів’ють гніздечко совість, співчуття, жаль. Крім лукавої цікавості, брехні, підлості, у серці Толі нема місця для чогось доброго: «Йому було цікаво подивитися, як будуть ховати Федька-халамидника». Лише Господь з неба опікується Федьковою душею, не дозволяє руйнівникам знищити її до кінця. Та зрештою розуміє, що хлопець у цьому земному світі надто самотня душа, тому забирає до себе…Душа Федька — загадка без відгадки, як і сам Винниченко, про якого казали «вiн зiтканий з парадоксів».