Матеріали до виховної години: «Видатні постаті рідної Батьківщини»

Іван Франко(1856-1916)біографія, творчість

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя“.

Ранні роки Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині, поблизу м. Борислав, в родині селянина-коваля.

Батько рано помер, проте, помітивши виняткову допитливість і обдарованість сина, встиг віддати його до початкової школи в селі Ясениця-Сільна, де викладали польську й німецьку мови, початкову арифметику.

Потім Іван навчався у дрогобицькій "нормальній школі" отців василіан. Враження шкільного дитинства згодом виллються в оповідання "Грицева шкільна наука", "Отець-гуморист", "Олівець" та ін.

Скінчивши Дрогобицьку гімназію 1875 р., юнак вступає на філософський факультет Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя, стає членом "Академічного гуртка", бере участь у виданні журналу "Друг".

Найбільшої слави Франко зажив як поет. Він називав поезію "вогнем в одежі слова". Його доробку притаманні зображення найтонших відтінків інтимних переживань, скорбота, пафос, сміливість передбачень. Він використав величезний арсенал поетичних форм, засобів, прийомів, збагативши українську літературу світовим поетичним досвідом.

І. Франко був відданим патріотом своєї землі, інтереси народу для нього були понад усе. Бачачи, що «кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить», Каменяр створює чудові зразки політичної лірики. Із таких поезій складається збірка «З вершин і низин».

У великих поетів серед безлічі геніальних творів є такі, де сказано найсокровенніше, де втілено погляди на життя і суспільний прогрес. До таких творів належить і поезія «Гімн» — могутній вибух революційної думки і почуттів Каменяра.

Революційне ідейне спрямування поезій збірки "З вершин і низин", різноманітність тем, багатство жанрів і ритмічної будови визначили першорядне її значення в українській поезії другої половини XIX ст. Після Шевченкового "Кобзаря" це була найзначніша за змістом і формою поетична книга.

ПОЕМА «МОЙСЕЙ»Слова любові до свого народу І. Франко чи не найкраще виказав у своїй поемі «Мойсей», яку вважають найвищим здобутком творчості поета: Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу. Людським презирством, ніби струпом вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу.

Захар Беркут«Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині!» Сумно, що від втручання людини змінилася природа, змінилися й люди, які погрузли в «нужді та убожестві». «Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада».

Українська народна пісня в записах І. Я. Франка. Народна пісня, для Івана Франка була образом животворного, ніколи не всихаючого й не стихаючого джерела (криниці), що живить і кріпить тисячі людей:“…. Криниця та з чудовими струями -То люду мого дух, що, хоч у сум повитий,Співа до серця серцем і словами.”

Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, його можна вважати одним із піонерів українського детективу, хоча говорити про це донедавна вважали ніби неетичним на тлі його соціально спрямованих та історичних повістей і новел. Наприкінці XX ст. за повістю І. Франка "Перехресні стежки" було знято один із перших в Україні детективних телесеріалів "Пастка", автори якого кінорежисер О. Бійма та оператор Л. Зоценко одержали Державну премію імені Т. Г. Шевченка.

Украдене щастя. Драма «Украдене щастя» була створена 1891 року на основі народної «Пісні про шандаря», яку записала сестра Ольги Рошкевич. Драмі судилася невмируща слава: ось уже друге століття не сходить вона зі сцени провідних театрів не тільки України, а й усього світу.

Іван Франко порушив багато питань історії ("Хмельниччина 1648—1649 років у сучасних віршах" (1898), "Студії над українськими народними піснями" (1908—1913), "Данте Аліґ'єрі" (1913) та ін.).

Окрему групу становлять сатиричні твори, алегоричні казки ("Лис Микита", "Абу-Касимові капці"), притчі та фейлетони ("Казка про Доброту", "Свинська конституція", "Історія кожуха").

"Тричі мені являлася любов..."Цим рядком починається один із шедеврів ліричної драми І. Франка «Зів'яле листя». Збірка «Зів'яле листя» — це гімн палкому коханню, одному з найкращих людських почуттів.

Та хіба складає різницю — чиї то уста і чиї оті очі? Адже ними зазирає у душу кожного його єдина любов. Скільки б мільйонів разів вона не являлась — Вона — завжди одна. Та, від якої квітнуть сади, загораються зорі й оживає Поезія...

Франку належать понад п'ять тисяч творів у різних галузях літератури й науки. Випущені у світ п'ятдесят томів — лише третина написаного (за радянських часів кількість томів будь-кого не мала перевищувати доробку "вождя світового пролетаріату"). Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю таланту й наполегливістю, гідними титанів Відродження...

«Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».