Матеріали " Згадай, якої це казки ?"

  Згадай, з якої це казки?

   ***

«... Зостались три брати сиротами - ні батька, ні неньки. І дома нема нічого

- ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла...»

   («Названий батько») 

 ***
 

«Бідний каже:

- Хоч як гірко в світі жити, а все краще по     
правді жити.

А багатий:
- Де ти тепер знайдеш правду? Нема
тепер правди на світі, тепер скрізь самакривда...»

                        («Правда і кривда»)

    ***

«... - Ідіть, тату, забирайте добро!
Вийшов дід із хати, дивиться, аж дочкайого.

Він зрадів, побіг до неї та й каже:

- Де ти дочко була?

- Служила, тату, - каже дочка...»

(«Дідова дочка й бабина дочка»)

***

«... Були собі журавель та лисичка.Ото зустрілися якось у лісі. Журавель каже:

- Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе навчу літати...»

  («Лисичка і Журавель»)

   ***

«...От діждали й другої неділі. Знову дід з бабою та бабиною дочкою до
церкви, а тій звеліла баба топити та й ще якусь роботу загадала. А вона впоралась швиденько та до верби:

- Вербо яра, відчинися, Ганна - панна йде!»

 («Золотий черевичок»)

 ***

«... Колись був у Києві князь, і була в нього дочка, така розумна та гарна, щой сказати не можна. І був тоді коло Києва змій, і щороку кияни йому давалиданину: або парубка молодого або дівчину...»

  («Кирило Кожум'яка»)

 ***

«... Ото став він просити батька:

- Зробіть мені, тату, човник та весельце, то я буду рибку ловити, та вас при
старощах годуватиму...»   

 («Івасик – Телесик»)

 ***

«... Так бігав він, бігав, а потім упав посеред ниви.

- Ніколи не треба сміятись з слабшого, - сказав тоді їжак та й пішов із їжачихою додому".

  («Їжак та заєць»)

  ***

«... Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із хати виходить дівчина з
коромислом: така гарна! Тільки що кривенька трошки...»

 («Кривенька качечка»)

 ***

«... Приносить чоловік панові гілочку й каже, що дочка загадала з неї
зробити. Пан дивився, дивився, узяв та й покинув гілочку, а сам думає:

- Цю одуриш! Мабуть вона не з таких, щоб одурити...»

  («Мудра дівчина»)