Матеріали звіту про участь в акції «Бджoлoїдкa – птах року 2013 року»

Загальна характеристика місцевості

 околиці села Жавинка Чернігівького району

     Спостереження проводилось на околицях села Жавинка Чернігівського району.

    Поблизу околиці села Жавинка протікає річка Десна  та Білоус, крім того знаходиться ставкове господарство.  Агроценоз типовий для Полісся.

     Поблизу населеного пункту  розміщаються великі забруднювачі природного середовища: Чернігівська ТЕС, Очисні споруди м. Чернігова, завод «Plast-Boks».

Мета дослідження:

• вивчити видовий і чисельний склад птахів;
• виявлення чисельності синиці голубої;
• дослідити зміни природної екосистеми під впливом техногенного забруднення.

     Методи і об’єкти дослідження

 Для вивчення кількісного складу використовували маршрутний метод обліку птахів (1,5 км). Спостереження проводилось протягом певного часу. Усі птахи, що спостерігалися, реєструвалися на схемі. Фіксували і птахів окремо із інших родин. Під час спостережень фіксували як за візуальним спостереженням, так і за голосовими сигналами.

Для розуміння стану і динаміки орнітофауни в цілому, необхідними є моніторингові роботи, орієнтовані на дослідження щільності населення і просторового розміщення птахів.

     З цією метою членами гуртка «Юний натураліст» було розпочате вивчення орнітофауни околиць с.Жавинки.    

   Дослідження проводилися в гніздовий період та спостереження поза гніздовий період на околиці населеного пункту с.Жавинки, поблизу лісу,узлісся.

       Обліки здійснювали маршрутним способом. Протяжність стежки спостережень становить близько 1,2 км. Стежка проходила в районі розташування дуплистих дерев. 

       Обліки проводилися з 15 квітня по 30 червня  так, щоб охопити гніздові періоди одудів та інших птахів. Та з серпня по вересень для спостереження у поза гніздовий період.  

              Бджолоїдкові

       Бджолої́дкові (Meropidae) — родина птахів ряду сиворакшеподібних (Coraciiformes). Включає 3 роди і 26 види, поширені в Південній Європі, Азії та в Африці. Розміри невеликі (маса 50—80 г), забарвлення яскраве з переважанням блакитного або зеленого кольору.

     В Україні — 2 види:

1) бджолоїдка звичайна (Merops apiaster) — гніздовий птах переважно степової зони та півдня Лісостепу України. Гніздиться колоніями по кілька десятків особин по ярах та високих урвищах. У нори відкладає 6—8 яєць. Живиться переважно комахами — шкідниками сільського господарства. Може завдавати шкоди бджільництву, знищуючи бджіл;

2) бджолоїдка зелена (M. superciliosus) — рідкісний залітний птах степової зони України.

Біологічна класифікація

Звичайна бджолоїдка (Merops apiaster)

Бджолоїдка звичайна

(Merops Apiaster)

Вид – Бджoлoїдкa звичайна (Merops Apiaster)
Рід – Бджoлoїдкa (Merops)
Родина – Бджoлoїдкoвi (Meropidae)
Ряд – Ракшеподібні (Columbiformes)

  Опис

Масса тіла: біля 45 - 70 г

Довжина тіла: 23 - 29 см.

Розмах крил: 43 - 48 см

Тривалість життя - 4 роки

     Опис зовнішнього вигляду:

     Уad верх каштаново - рудий, плечі і поперек вохристо - жовті; лоб жовтувато - білий; через око проходить чорна смуга; горло і щоки яскраво - жовті, окреслені знизу вузькою чорною смужкою; низ тулуба зеленкувато - блакитний; спід крил рудуватий; першорядні махові пера зверху та їх покривні блакитно - зелені, другорядні - каштаново - руді; вздовж заднього краю крил проходить вузька темно - бура смуга; хвіст синювато - зелений, з видовженими і загостреними центральними стерновими перами; дзьоб чорний; ноги бурі. ad подібна до ad, але на спині зелений відтінок; видовжені пера хвоста коротші. У juv каштаново - рудий і жовтий кольори на спині, плечах, крилах і попереку замінені зеленкуватою барвою; чорної смуги на горлі і видовжених стернових пер нема.

    Статус перебування в Україні: гніздовий, перелітний, гніздиться на всій території, за винятком гір; мігрує скрізь.

Розповсюдження (поширення): Біотоп, якому птах надає перевагу: урвисті береги, яри, відкриті місцевості.

Поведінка, її особливості: гніздиться колоніями в норах; політ швидкий і легкий; нерідко ширяє в повітрі, здобуваючи комах, чергуючи ширяння з частими помахами крил; полюбляє сидіти на дротах електроліній, мігрує зграями.

Відмінності від схожих видів: від зеленої бджолоїдки відрізняється наявністю каштаново - рудого кольору в забарвленні верху та зеленувато - блакитного кольору на нижній частині тулуба.

Звуки: мелодійна трель «крю - крю - крю».

                                         Бджолоїдка Merops apiaster

              Веселкова бджолоїдка – різнобарвний, яскравий птах, який на тлі більшості знайомих нам пернатих виглядає цілком екзотично. Назва повністю відповідає дійсності – ці птахи живляться бджолами, втім цим їхній раціон не обмежується, бджолоїдки полюють також на багатьох великих комах: ос, бабок, метеликів тощо, яких ловлять у повітрі. Для таких полювань бджолоїдки озброєні довгим, злегка вигнутим і гострим дзьобом; уміють вправно видаляти жало в бджіл чи ос; неперевершені літуни.

            У колоніях, якими гніздяться бджолоїдки, птахам притаманне певне почуття співпраці. Часто птахи, яким не вдалося створили своєї пари, виступають помічниками в вихованні потомства інших. Зазвичай такими помічниками стають брати самця-батька або сини одного з членів чи пари птахів. Гніздо бджолоїдки має вигляд нори – довгий тунель, що закінчується невеликою печеркою. Свої гнізда-нори птахи риють найчастіше в піщаних чи глинистих крутосхилих, урвистих стінах берегів водойм, рівчаків і ярів. Працюють як самець, так і самка, а знаряддям праці їм слугують дзьоб і лапи. Тунель понад метр завдовжки птахи риють до двох тижнів, а часом і до 20 днів.

        Гніздовий ареал виду бджолоїдка Merops apiaster має площу 11 млн. кв. кілометрів, куди входять південна частина Європи, подекуди вид трапляється на гніздуванні навіть у Швеції й Фінляндії, а також частково Африка й південна та центральна Азія.

        Бджолоїдки – мігруючі птахи, які долаючи складний, сповнений небезпек і перешкод шлях восени й на весні, втрачають, за оцінками учених, до 30 відсотків своєї популяції. Птахи з південної Європи подорожують через Середземне море й Гібралтарську протоку, а потім прямують через Сахару до зимівель у Західній Африці. Бджолоїдки зі Східної й Центральної Європи летять через Аравійську пустелю на зимівлю на півдні Африки.

        На гніздуванні з’являються пізно: на південь України прилітають наприкінці квітня, північніше – в середині травня. Відліт на зимівлю розпочинають наприкінці серпня. У Криму останніх бджолоїдок можна зустріти до середини жовтня.

       Незважаючи на сприятливий природоохоронний статус, вид усе-таки наражається на певні загрози своєму існуванню в природі. Серед них головною є зміна середовищ існування, зокрема, внаслідок інтенсифікації сільського господарства, що може призвести до зниження чисельності великих літаючих комах. Втрата місць зупинок уздовж міграційного шляху – інша серйозна загроза, яка спільна для більшості мігруючих видів птахів. Окрім того, бджолярі вважають бджолоїдок шкідниками своєї галузі й тисячами убивають птахів протягом сезону.

Екологія представників орнітофауни:

Вид – Бджoлoїдкa звичайна (Merops Apiaster)
Рід – Бджoлoїдкa (Merops)
Родина – Бджoлoїдкoвi (Meropidae)
Ряд – Ракшеподібні (Columbiformes)

  Опис

Масса тіла: біля 45 - 70 г

Довжина тіла: 23 - 29 см.

Розмах крил: 43 - 48 см

Тривалість життя - 4 роки

Бджoлoїдкa звичайна (Merops Apiaster)

Розмальовуючи небо

     Деякі птахи були створенні спеціально для поем. У Джона Кітса був соловейко, в Едгара Аллана По - крук. Життя бджолоїдки більше схоже на епічний роман, дія якого розгортається на кількох континентах, що вщерть переповнений сімейними інтригами, крадіжками, небезпекою, крутійством і сліпучою красою.

      Бджолоїдка стрімко розтинає небо в яскраво-барвистому костюмі, зшитому ніби з клаптиків: каштанова маківка, чорна розбійницька маска, бірюзові груди і колір стиглої пшениці в оперенні горла. Саме такий ансамбль пасує птахові, що відмовляється від безпеки.

Залишаючись вірними своїй назві, бджолоїдки їдять бджіл (хоча вони також живляться бабками, метеликами, термітами, міллю — майже всім, що літає).                  

           Коли птах переслідує бджолу, він мчить як ракета з тепловим самонаведенням, повторюючи кожен трюк і виток своєї жертви. Після повітряної сутички, бджолоїдка повертається на свою гілку, щоб знеотрутити бджолу. Це жорстока та вміла операція. Стиснувши бджолу своїм дзьобом, птах сильно вдаряє головою комахи об один бік гілки, а потім потирає її черевцем об інший. Тертя призводить до оглушення й вже безголова бджола випускає токсини.

         Це таки непогане життя, зростати бджолоїдкою Merops apiaster. Більшість бджолоїдок утворюють клани, що займаються вихованням молоді навесні та влітку на всьому поясі від Іспанії до Казахстану (невелика група виду існує також у Південній Африці). Сільгоспугіддя, поля й долини річок постачають різноманіття комах і їх виводків. Зграї бджолоїдок слідують за тракторами під час оранки посівних угідь. Коли птахи несподівано налітають на вулик чи рій бджіл, вони буквально обжираються — дослідники якось знайшли сотню бджіл у шлунку однієї бджолоїдки поблизу вулика. Деякі бджолярі відстрілюють птахів, вважаючи їх серйозними шкідниками галузі.

Європейські медоносні бджоли перезимовують, сидячи в вуликах, а отже пересихає головне джерело живлення бджолоїдок. Отож, наприкінці літа ідилічне життя молодих бджолоїдок завершується, їх клан розпочинає довгу, небезпечну подорож. Численні зграї бджолоїдок з Іспанії, Франції та північної Італії перетинають на своєму шляху Гібралтар і прямують через Сахару до зимових домівок у Західну Африку.

     Бджолоїдки зі східної Європи перелітають через Середземне море і Аравійську пустелю, аби перезимувати на півдні Африки. Наближуючись до Середземномор'я птахи усіляко намагаються уникнути зустрічі з соколами Елеонори, які полюють на мігруючих співочих птахів, аби прогодувати своє потомство. «Принаймні 30% птахів стане жертвою хижаків або інших чинників, перш ніж вони повернуться наступної весни до Європи,» — каже Фрай.

       Тільки-но птахи з'являються в Африці, соціальний сезон починає набирати обертів на верхніх передачах. Самці бджолоїдки тримаються свого клану, тоді як самки полишають його, аби передати свої гени віддаленій спільноті. Своєрідними змішувачами в цьому процесі подекуди слугують трав'яні пожежі, ваблячи бджолоїдок із навколишніх околиць побенкетувати комахами, що рятуються від вогню. Народжені в Іспанії самці зустрічають самок, котрі з'явилися на світ в Італії, угорські птахи зустрічають казахських, паруючись на подальше життя. Приходить квітень, час вирушати до Європи. Однорічні самці повертаються до рідних домівок із новими подругами. Домівка — це зазвичай піщані урвища або береги річок, прострілені норами, овальними тунелями, завдовжки як нога людини і завширшки як кулак. Хіба цікаво розпочинати сімейне життя в захаращеному гнізді, тому бджолоїдки обминають існуючі нори й беруться рити свої власні. Вони довбнуть і шкребуть до 20 днів поспіль. Під кінець роботи птах переміщує 15-26 фунтів ґрунту — масу у 80 разів важчу від нього самого.

         Сезон гніздування — це час сімейних союзів і інтриг. Представники родини Meropidae (Бджолоїдкові), котра налічує 25 видів бджолоїдок, відомі своїм спільним гніздуванням. У будь- якій колонії знайдеться чимало гніздових помічників — синів або дядьків, котрі допомагають вигодовувати пташенят свого батька чи брата. Помічники теж отримують вигоду: батьки з помічниками здатні забезпечити більше їжі для пташенят, аби продовжити лінію роду. Справа за малим: найняти помічника. Біолог із Корнельського університету Стівен Емлін (Stephen Hmlen), який близько десяти років вивчав поведінку бджолоїдки білолобої, сестри європейського виду, котра мешкає в Кенії, з'ясував, що вони часто вдаються до тактики «сильної руки». Виривши пору, самець бджолоїдки, як і годиться, розпочинає залицяння з підгодівлею — намагаючись вразити свою подругу смаковитою бджолою чи бабкою. Емлін і йото колега Пітер Врег (Peter Wrege) якось спостерігали батьків, котрі втручалися в справи свого сина, віднаджуючи його від подруги й з'являючись непроханими поміж пари під час залицянь. Якщо це не спрацьовувало, батьки могли й заблокувати вхід до синової нори, не даючи самці проникнути туди і відкласти яйця. Згодом деякі сини не витримували натиску й полишали власні спроби розмноження, перетворюючись на помічників біля гнізд своїх батьків.

      Але не подумайте, що бджолоїдки такі безсердечні. Вони шукають помічників і серед самців, котрим через природні причини не вдалося звити своє власне кубельце. Проте крутійство та крадіжки не такі вже й рідкісні. «У таких колоніях трапляється майже все лихе, що можна собі уявити» — каже Фрай. Якщо самка залишає свою нірку, аби підживитися, туди може прокрастися інша самка й відкласти яйця — тактика обдурювання сусідів, щоб змусити їх виховувати чужинське потомство. Схоже діється й коли самець залишає гніздо без нагляду, інші самці можуть скористатися нагодою, аби спаритися з його самкою. Декотрі бджолоїдки вдаються до розбійницьких набігів, нападаючи на сусідів, що повертаються з їжею, поки ті не випустять комаху й злодій зможе втекти з награбованим геть.

       Це коротке, але таке яскраве життя. Довгожителі-бджолоїдки живуть п'ять, іноді шість років. Суворість міграції, втечі від соколів уздовж усього шляху беруть свою платню з кожного птаха. А нині бджолоїдкам також доводиться конкурувати із пестицидами за комах і протистояти зникненню середовищ їх гніздування, адже русла річок перетворені на бетонні канали. Але ж яка історія: переслідування бджіл, нальоти на вулики, пожежі на пасовищах, інтриги за гнізда, перетин Гібралтару — все це лише впродовж кількох років. «Поширений у всьому ареалі мешкання,» — пишуть у польових визначниках птахів, але як несправедливо звучить ця інформація про такого сміливого, красивого птаха.

Охорона птахів

     Охороняти треба не тільки рідкісних і зникаючих птахів, занесених до Червоної книги і які живуть на території заповідників і заказників, а й усіх птахів, у тому числі  й тих, які належать до мисливських, на які дозволяється полювання.

     Перша і основна умова для дійової охорони птахів – збереження в порівняному стані їхніх місць гніздувань і кормової бази, а це можливо лише тоді, коли зберігаються певні ландшафти – лісу, луки, болота.

    У зимовий час слід організовувати підгодівлю, висипаючи в спеціальні годівнички різні харчові відходи і відходи зерна (пшоно, соняшникове і гарбузове насіння).

     Крім зимової підгодівлі, дуже важливо створити сприятливі умови для гніздування. Для цього насаджують густі кущі, які птахи використовують для укриття або місце для гніздування. Найкращі кущі для гніздування – фруктові дерева і кущі. Для захисних насаджень використовувати: ялину, бузину, аличу. Вони дають не тільки птахам притулок, а й їжу.

    Неабияку небезпеку для сільського господарства становлять гризуни. Одним з найефективніших є біологічний метод боротьби з ними, який полягає у використанні природних ворогів. Найкращими винищувачами гризунів є денні й хижі птахи.