Матеріали звіту про участь в акції «Пелікан рожевий – птах року 2015 року»

               ЗВІТ  ПРО УЧАСТЬ У  АКЦІЇ

“ПЕЛІКАН РОЖЕВИЙ - ПТАХ  2015 РОКУ”.

1. Випущено  інформаційний вісник  присвячений птаху року пелікану рожевому.

2. Проведено вікторину про птахів, де питання стосувалися пелікана.

3. Серед учнів проведено конкурс на кращий малюнок птаха.

4. Підготовлена  презентація  “Пелінан рожевий – птах року”.

5. Інформація про акцію “Птах року” поширювалась серед учнів школи. 

6. За результатами наших досліджень, використовуючи інформаційні матеріали,

нами було встановлено гніздування  даного птаха в межах України.

    Робота над вивченням біології пелікана розпочата задовго до проведення акції  “Птах року”. Тому в рамках даної акції було узагальнено всі отримані дані.

 1. БІОЛОГІЯ

     Рожевий пелікан на території України — сезонний мігрант. В українській частині дельти Дунаю молоді пелікани з колоній румунської частини дельти (стають на крило в серпні) з'являються в середині вересня. Гніздиться колоніями від кількох десятків до багатьох сотень пар. Гнізда зі стебел очерету та інших рослин,  влаштовує на сплавинах біля відкритої води. Кладка з 2, рідше з 1-3 яєць. Яйця відносно невеликі: вагою 150–200 г, 80-112 мм завдовжки, з товстою білою шкарлупою без плям. Насиджує переважно самиця 30-39 днів, на час годівлі на гнізді її замінює самець. Статевозрілим рожевий пелікан стає у 3-річному віці. Живиться майже винятково рибою.

2. ПРАКТИЧНА РОБОТА:

    Проведено інструктаж членів гуртка по приваблюванню різних видів птахів.

Учнями разом з батьками було виготовлено шпаківні для розвішування на території школи. У власних господарствах  діти з батьками розвішували шпаківні.

3.ОСВІТНЯ РОБОТА:

  Для популяризації відомостей про пелікана, його значення у природі членами гуртка виготовлено агітаційний стенд “Птах року”. Юннати знайомилися з особливостями біології виду. Для учнів школи проведено конкурс на кращий малюнок птахів. Заповнені анкети, розповсюджені серед учнів.

   Починаючи з 2000 року поодинокі гнізда рожевого пелікану час від часу виявляються співробітниками Дунайського біосферного заповідника в українській частині дельти Дунаю.

     Рожевий пелікан на території України — сезонний мігрант. В українській частині дельти Дунаю молоді пелікани з колоній румунської частини дельти (стають на крило в серпні) з'являються в середині вересня.

     В Україні звичайний, місцями численний у дельті Дунаю та на придунайських водоймах. На схід від дельти Дунаю вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів кількість птахів значно зменшується (але зустрічаються зграї понад 250 особин). Сезонний максимум чисельності в Україні припадає на серпень.

     Рожевий пелікан - крупний птах сімейства пеліканових. Оперення дорослого птаха біле з рожевим відтінком; махове пір'я чорне з білими стрижнями. Дзьоб і горловий мішок жовті. Самці і самки відрізняються тільки за розмірами. Молоді птахи не мають рожевого відтінку в оперенні; вони сірувато-бурі з голубуватим тоном на спині.

     Гніздиться на великих слабопроточних та стоячих прісних порослих очеретом водоймах, багатих на рибу; зрідка на солоних акваторіях без рослинності, з низькими острівцями. В період сезонних міграцій і літування використовує багаті на рибу відносно невеликі водойми та морські мілководдя.

    Вид занесено до Червоної книги України. Охороняється в Дунайському біосферному заповіднику.

Екологія представників орнітофауни:

Вид: Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus)
Родина: Пеліканові
Ряд: Веслоногі
Клас: Птахи
Підтип: Хребетні
Ареал проживання: Мешкає у Європі, Азії та Африці
Особливості біології

    Рожевий пелікан на території України — сезонний мігрант. В українській частині дельти Дунаю молоді пелікани з колоній румунської частини дельти (стають на крило в серпні) з'являються в середині вересня. Гніздиться колоніями від кількох десятків до багатьох сотень пар. Іноді утворює мішані поселення з пеліканом кучерявим та бакланом великим. Гнізда зі стебел очерету та інших рослин влаштовує на сплавинах біля відкритої води. Кладка з 2, рідше з 1-3 яєць. Яйця відносно невеликі: вагою 150–200 грам, 80-112 мм завдовжки, 50-75 мм завширшки, з товстою білою шкарлупою без плям. Насиджує переважно самиця 30-39 днів, на час годівлі на гнізді її замінює самець. Статевозрілим рожевий пелікан стає у 3-річному віці. Живиться майже винятково рибою. Пташенят віком до трьох тижнів годують обидва батьки, відригуючи напівперетравлену рибу в гніздо, доросліших — приносячи дрібну рибу в горловому міхурі. Рожевий пелікан нездатний пірнати, тож полює на риб зазвичай вичерпуючи її дзьобом на мілині. Часто рожеві пелікани здійснюють колективне полювання на рибу, вишиковуючись у півкільце та заганяючи невеликі косяки риби на мілину. В такому полюванні подекуди можуть брати участь і баклани, пікіруючи згори на зграю риби і підганяючи її до пеліканів.

Пелікан рожевий

Спосіб життя

Рожевий пелікан - крупний птах сімейства пеліканових. Оперення дорослого птаха біле з рожевим відтінком; махове пір'я чорне з білими стрижнями. Дзьоб і горловий мішок жовті. Самці і самки відрізняються тільки за розмірами. Молоді птахи не мають рожевого відтінку в оперенні; вони сірувато-бурі з голубуватим тоном на спині. Дорослий наряд пелікани надягають на 3-му році життю.

Харчується рожевий пелікан, як і всі пелікани, переважно рибою. У Європі він віддає перевагу коропам, в Африці — цихлідам. Крупна риба складає до 90 % його корма; інші 10 % — дрібна риба, а в Африці і яйця і пташенята капського баклана (Phalacrocorax capensis). Денна потреба в їжі — 900—1200 г (або 2—4 крупні риби). Пірнати пелікани не можуть і, здобуваючи рибу, занурюють під воду шию або переднюю частину тулуба. Найчастіше пелікани ловлять рибу спільно (що рідкість серед птахів): підганяють її до берега, сильно ляскаючи крилами
по воді і чинячи великий шум. Раніше були відомі сумісні полювання пеліканів з бакланами. Лов риби займає лише невелику частину дня пелікана — зазвичай з 8-9 годин ранку. Гніздиться рожевий пелікан від південно-східної Європи (дельта Дунаю).
      Зимує в північно-східній Африці, частково на півдні Азії. Є місцеві, неперелітні популяції в північно-східній Африці, на північному заході Індії і на півдні В'єтнаму.        

      Чисельність у всьому світі оцінюється в 290 тис. особин. У Європі найбільше місце гніздування — дельта Дунаю (Румунія), 3—3,5 тис. пар. Загальна чисельність рожевих пеліканів в ХХ столітті скоротилася, але в цілому
цей вид не відноситься до зникаючих.
Поширення

Рожеві пелікани в українській дельті Дунаю.

Розповсюдження рожевого пелікана

     На території України у 1-й половині 20 сторіччя невеликі колонії існували в пониззі річок, що впадають у Чорне та Азовське моря. Після Другої Світової війни гніздування на території України не спостерігалося, але починаючи з 2000 року поодинокі гнізда рожевого пелікану час від часу виявляються співробітниками Дунайського біосферного заповідника в українській частині дельти Дунаю.

На прольоті та влітку зустрічається в дельті Дунаю та на придунайських водоймах (лиман Сасик, придунайські прісноводні озера, та ін.), на лиманах у межиріччі Дністра і Дніпра, в районі Чорноморського Біосферного заповідника, біля берегів Кримського півострова, подекуди на азовському узбережжі. Ареал охоплює Європу (головним чином дельти Дунаю і Волги, оз. Манич-Гудило), Південно-Західну та центральну Азію, Екваторіальну Африку. Зимує у Південно-Східній Азії, Африці.

Місця перебування

    Гніздиться на великих слабопроточних та стоячих прісних порослих очеретом водоймах, багатих на рибу; зрідка на солоних акваторіях без рослинності, з низькими острівцями. В період сезонних міграцій і літування використовує багаті на рибу відносно невеликі водойми та морські мілководдя.

Чисельність

   Загальна світова чисельність виду в теперішній час (2004 рік) оцінюється в розмірі 18000-19000 птахів.

      В Україні звичайний, місцями численний у дельті Дунаю та на придунайських водоймах (у літньо-осінній період буває до 7000 особин, у найпридатніших місцях спостерігаються скупчення до 1500, іноді до 2000 особин). На схід від дельти Дунаю вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів кількість птахів значно зменшується (але зустрічаються зграї понад 250 особин). Сезонний максимум чисельності в Україні припадає на серпень.

Причини зміни чисельності

     Скорочення придатних для гніздування біотопів відбуваються внаслідок інтенсивного освоєння водойм та посилення фактора непокоєння, знищення птахів людиною, а також яєць та пташенят хижими ссавцями (лисиця, вовк, здичавілі собаки, єнотовидний собака, дикий кабан).

Розмноження у неволі

    Є випадки одержання потомства в зоопарках України (Київ, м. Мена Чернігівської обл.). Розмножується в багатьох зоопарках світу.

Заходи охорони

     Вид занесено до Червоної книги України. Охороняється в Дунайському біосферному заповіднику (рекомендовано здійснити охоронний режим у повному обсязі, не використовувати акваторії заповідника для рибного господарства).

Охорона птахів

     Вид Пелікан рожевий занесено до Червоної книги України. Охороняється в Дунайському біосферному заповіднику. Рекомендовано здійснити охоронний режим у повному обсязі, не використовувати акваторії заповідника для рибного господарства.

     Охороняти треба не тільки рідкісних і зникаючих птахів, занесених до Червоної книги і які живуть на території заповідників і заказників, а й усіх птахів, у тому числі  й тих, які належать до мисливських, на які дозволяється полювання.

Перша і основна умова для дійової охорони птахів – збереження в порівняному стані їхніх місць гніздувань і кормової бази, а це можливо лише тоді, коли зберігаються певні ландшафти – лісу, луки, болота.

     У зимовий час слід організовувати підгодівлю, висипаючи в спеціальні годівнички різні харчові відходи і відходи зерна (пшоно, соняшникове і гарбузове насіння).

      Крім зимової підгодівлі, дуже важливо створити сприятливі умови для гніздування. Для цього насаджують густі кущі, які птахи використовують для укриття або місце для гніздування. Найкращі кущі для гніздування – фруктові дерева і кущі. Для захисних насаджень використовувати: ялину, бузину, аличу. Вони дають не тільки птахам притулок, а й їжу.

Неабияку небезпеку для сільського господарства становлять гризуни. Одним з найефективніших є біологічний метод боротьби з ними, який полягає у використанні природних ворогів. Найкращими винищувачами гризунів є денні й хижі птахи.

ВИ­С­НО­В­КИ

1. До складу орнітофауни нашої місцевості не входить вид – Пелікан рожевий.

2.   В регіоні, що досліджувався, даний птах не спостерігається.

На основі аналізу спостережень, особливостей популяційної структури, поведінки, міжвидових зв’язків у природних та антропогенних ландшафтах, можна виділити, що в нашій місцевості  цей вид птахів  не мешкає.

    Але є в зоопарку (м. Мена Чернігівської обл.). Є випадки одержання потомства в зоопарку.