Майстер-клас: «Диференціальна діагностика мовленнєвого розвитку дошкільників»

Майстер-клас: «Диференціальна діагностика мовленнєвого розвитку дошкільників» ДНЗ №22 група зі складними комбінованими діагнозами «Бедрик» вихователь Германюк О. Б.

Останнім часом ми можемо спостерігати за збільшенням дітей з порушеннями психофізичного, у тому числі і мовленнєвого розвитку. Зменшити кількість таких дітей, на думку фахівців, можливо лише завдяки довготривалій роботі, яка полягає у ранній діагностиці різноманітних відхилень, у тому числі і мовленнєвих. Батьки та педагоги дошкільних закладів повинні приділяти особливу увагу виправленню наявного відставання дитини в мовному розвитку, починаючи ще з молодшого дошкільного віку. Бідну за лексичним складом мову, несформованість фразової мови, порушення звуковимови необхідно виявляти якомога раніше, в цей час доцільно займатися й корекцією.

Діагностика – теорія та практика постановки діагнозу. Завданнядиференціальної діагностики –кваліфікація порушень.

Практика показує: сподівання на те, що проблема вирішиться сама собою, найчастіше призводить до її посилення, у дитини виникають труднощі при вимові та спілкуванні. Не можна не робити ніяких дій, чекаючи пізнього спонтанного розвитку мови, оскільки у таких випадках пізно розвинене мовлення формується в дитини вже на патологічній основі. В майбутньому можуть з’явитися проблеми при шкільному навчанні: діти з подібними порушеннями традиційно мають труднощі в оволодінні читанням і письмом; пізній або обмежений мовний розвиток дитини призводить до затримки пізнавальної діяльності.

Для отримання об’єктивних даних про рівень розвитку та стан сформованості вищезазначених показників мовлення дітей доречно використовувати різні методи, у тому числі: педагогічне, логопедичне обстеження дітей з урахуванням психологічних та вікових особливостей їхнього розвитку; спостереження за дітьми у процесі ігрової та навчальної діяльності; бесіди з педагогами та батьками.

Враховуючи особливості сімейного виховання обстеження слід проводити тією мовою, якою дитина спілкується у родині, особливо, коли вона уперше відвідує дошкільний заклад або проходить первинне обстеження. Це важливо для того, щоб правильно налаштувати дитину на спілкування та отримати достовірні і точні результати виконання завдань та проб.

Діагностика мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку спрямована на виявлення специфічних патологічних особливостей у них лексичної, морфологічної, фонетико-фонематичної, синтаксичної, просодичної сторін мовлення, зв’язних висловлювань.

Діагностика фонетико-фонематичної сторони мовлення:-виявлення стану звуковимови та звукової структури слова;-виявлення стану сформованості фонематичних процесів: сприймання, уявлення, аналізу .

Діагностика лексичної сторони мовлення:- вивчення сформованості лексичного значення слова (уміння добирати синоніми, антоніми; розуміння багатозначності слова; перенос засвоєного значення слова на аналогічні ситуації);- вивчення особливостей системи морфологічного словотворення (розуміння похідного та твірного слів і їх порівняння за значенням; виділення на практичному рівні спільної морфеми (префікса, суфікса) у ряді слів);- вивчення характеру встановлюваних дитиною смислових зв’язків між словами.

Діагностика граматичної сторони мовлення:- вивчення стану сформованості системи морфологічної словозміни (засвоєння системи значень граматичних морфем і способів їх мовного позначення, які відображають різні граматичні категорії); - вивчення особливостей синтаксичної сторони мовлення (засвоєння дітьми синтаксичного значення слова у реченні; розуміння логіко-граматичних конструкцій).

Діагностика зв’язного мовлення:-вивчення особливостей розвитку самостійних зв’язних висловлювань та мовленнєвого розвитку взагалі, у тому числі інтелектуального.

Діагностика просодичної сторони мовлення:- голос (дзвінкий, багатомодульований, чистий, глухий, слабкий, здавлений, затухаючий, перивчастий);- темп мовлення (відповідає віковій нормі, прискорений, уповільнений);- ритм (в нормі, аритмія, брадиритмія, тахіритмія);- дикція (чітка, нечітка, змазана, розбірлива, зрозуміла, незрозуміла);- інтонація (відповідає віку, дещо збіднена, монотонна);- логічний наголос (наявний, відсутній);- паузація (в нормі, відсутність пауз між фразами).

Психолого-педагогічна класифікація враховує, які компоненти мовлення порушені і в якій мірі. У даній класифікації виділяються наступні типи порушень мовлення:- фонетичне порушення мовлення (ФПМ) або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ);- фонетико-фонематичне недорозвинення (ФФН);- лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ);- загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ)

Таким чином, отримані дані вивчення особливостей розвитку мовлення дітей дозволяють не тільки об’єктивно і повно оцінити стан їхнього мовлення, але і розробити необхідні відповідні напрями корекційної роботи, що забезпечать більш високий і якісний рівень мовленнєвого розвитку на наступних етапах навчання.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!