16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

Майстер-клас для вчителів трудового навчання

Про матеріал
МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Тема: «Технологія художнього випалювання на уроках трудового навчання». Мета: сприяти ефективній та продуктивній праці учасників-педагогів, сформувати знання про процеси оздоблення виробів з деревини, розвивати мислення та кмітливість, уміти застосовувати свої знання на практиці, формувати знання про застосування різних прийомів випалювання, закріпити вміння переносити зображення на виріб за допомогою копіювального паперу; виробити навички контурного випалювання.
Перегляд файлу

МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

Тема: «Технологія художнього випалювання на уроках трудового навчання».

 

Мета: сприяти ефективній та продуктивній праці учасників-педагогів, сформувати знання про процеси оздоблення виробів з деревини, розвивати мислення та кмітливість, уміти застосовувати свої знання на практиці, формувати знання про застосування різних прийомів випалювання, закріпити вміння переносити зображення на виріб за  допомогою копіювального паперу; виробити  навички контурного випалювання.

Теоретична частина.

Відкриття заняття майстер-класу.

           Вступне слово.

Доброго дня шановні колеги, сьогодні ми працюємо у формі майстер-класу. Тема майстер класу: «Технологія художнього випалювання на уроках трудового навчання». Пропоную провести  наше зайняття за таким планом:

План  майстер-класу

1) Історичні відомості про художнє оздоблення деревини.

2) Основні види оздоблення.

3) Мета оздоблення.

4) Правила роботи приладом для випалювання.

5) Практична робота.

6) Самоаналіз власної роботи, розробка рекомендацій.

 

Основна частина.

 

 Історичні відомості про художнє оздоблення деревини.

Випалювання - найдавніший традиційний спосіб декорування виробів з деревини та деревних матеріалів. Витоки мистецтва випалювання сягають тих далеких часів, коли людина зуміла зробити з металу перші примітивні знаряддя та інструменти й помітила, що дотик розпеченого у вогні металу може залишити на деревині помітний слід у вигляді темного обвугленого місця: крапки, плями чи лінії.

Технікою випалювання в давнину оздоблювали деталі архітектури, знаряддя праці, транспортні засоби, побутові вироби тощо.

 

Основні види оздоблення.

Техніка випалювання була нескладною: орнамент наносили на поверхню розпеченим залізним писаком (тепер для оздоблення використовують електровипалювачі). Основними орнаментальними мотивами були різноманітні поєднання переважно прямих ліній, з яких утворювалися ромби, квадрати, хрести, ламані та хвилясті лінії. Згодом почали випалювати елементи рослинного орнаменту у вигляді дерев, квітів, листя тощо .

Нині широкого поширення набули дві техніки випалювання на деревних матеріалах - пірографія і піротипія.

Дослівно слово «пірографія» означає малювання вогнем (у перекладі з грец. мови пір - вогонь, графо - писати, малювати).

У шкільних майстернях випалювання малюнків технікою пірографії  виконують електричним приладом для випалювання, який називається випалювачем. Він складається з корпуса, з’єднувальних проводів, нагрівального наконечника (пера), закріпленого в пластмасовій ручці. Регулювання температури наконечника здійснюють ручкою регулятора випалювача .

Перо випалювача виготовляють зі спеціального сплаву, який при проходженні по ньому електричного струму розжарюється. У комплекті випалювача має бути набір змінних наконечників для випалювання широкого діапазону орнаментів та малюнків .

 Крім дротових випалювачів, під час масового виробництва однакових виробів широко використовують стрижневі випалювачі . Вони мають набір змінних штампів (стрижневих насадок), за допомогою яких можна випалювати    різноманітні орнаменти.

Мета оздоблення.

Випалювати можна на будь-якій сухій деревній поверхні. Проте для тренування доцільніше використовувати деревину та деревні матеріали з берези, осики, вільхи, тополі, липи та явора. Деревина цих порід має світлу однорідну структуру, тому місця випалювання швидко й рівномірно обвуглюються, а малюнок набуває чіткості й виразності.

Перш ніж випалювати малюнок, поверхню виробу ретельно шліфують. Потім на підготовлену поверхню переносять малюнок для випалювання. Найбільш розповсюдженим є спосіб перенесення зображення за допомогою копіювального паперу. Для цього копіювальний папір кладуть на підготовлену поверхню блискучою стороною. Поверх нього розміщують малюнок, притискаючи рукою або фіксуючи за допомогою кнопок. Найкраще використовувати для фіксування кнопки з пластмасовими ручками.

Для перенесення малюнка всі лінії акуратно обводять олівцем або кульковою ручкою. Щоб не псувати оригінал малюнка, його слід відксерокопіювати і для роботи користуватися ксерокопією. За відсутності ксерокса малюнок з оригіналу слід перенести на кальку, а потім - за допомогою копіювального паперу - на заготовку. Калька - це прозорий папір, що накладається на малюнок чи інше графічне зображення для точного його копіювання.

Велику кількість однакових зображень наносять на заготовку за допомогою заздалегідь підготовлених трафаретів. Вибраний для оздоблення виробу трафарет закріплюють на заготовці також за допомогою кнопок. Далі гостро заточеним олівцем акуратно обводять контури всіх його елементів. При цьому необхідно стежити, щоб перетинки трафарету не зламалися.

Робоча поза при випалюванні повинна бути зручною для роботи, а руки - вільно розташованими на столі. Деталі виробу кладуть під нахилом до стола, щоб робоча поверхня була розміщена під прямим кутом до променя зору. Відстань від поверхні випалювання до очей повинна становити 30...35 см. Під час випалювання швидко втомлюються очі, тому кожні 10...15 хв слід робити невеликі перерви.

Правила роботи приладом для випалювання.

Для випалювання прилад вмикають в електромережу. Випалювання починають після нагрівання пера до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою регулятора від положення М (менше) до положення Б (більше).

Ручку з нагрітим пером беруть у праву руку, як олівець. При випалюванні кривих ліній і крапок ручку випалювача з пером тримають перпендикулярно до поверхні випалювання, а при випалюванні прямих ліній - так, як олівець при малюванні. При випалюванні сидіти потрібно прямо, права рука має стійко і надійно лежати на столі.

Для утворення зображень застосовують кілька способів випалювання.

Найпростішим способом є випалювання крапками. Крапки утворюються завдяки легким дотикам пера до заготовки. Необхідно стежити за їх розмірами та відстанню між ними. Якщо випалити крапки на близькій відстані одна від одної, утворюються лінії, якими обводять контури малюнка. Для випалювання прямих ліній використовують також прийом утворення штрихів за рахунок повільних коротких рухів пера по контуру малюнка . Спосіб поєднання перших двох видів випалювання називають комбінованим.

Міняючи перо на товще та тонше, рухаючи його повільніше або швидше, можна одержати лінії різної ширини та глибини. Змінюючи нахил пера, можна домогтися глибоко насичених (темніших) і ледь помітних штрихів. Контурні лінії можуть мати однакову товщину. Але складніші та виразніші зображення утворюють з ліній, які мають різну товщину .

При виконанні складного зображення з великою кількістю дрібних елементів, які розташовані дуже близько, не можна випалювати одночасно штрихи малюнка, що знаходяться поруч. Перш ніж випалити новий штрих, слід дати охолонути сусідньому, щоб не перепалити перетинки між ними.

Якщо потрібно затінити порівняно велику ділянку, спочатку випалюють контур, а потім малюнок усередині нього виконують широкою стороною пера. При обробці поверхні можна користуватися різними прийомами: нанести вертикальні широкі лінії та штрихи, крапки різної величини, широкі горизонтальні лінії, поєднати різні прийоми тощо.

Слово «піротипія» означає вогняний відтиск (у перекладі з грец. мови пір - вогонь, типос - відтиск, відбиток). Ця техніка термічного декорування дає можливість прикрашати вироби з деревних матеріалів виразними орнаментальними візерунками. Для їх створення використовують спеціальні стрижневі насадки.

Використовуючи стрижневий випалювач, випалене зображення формують за допомогою штампування, тобто малюнок утворюється поєднанням випалених відбитків одного або різних штампів.

Температуру нагрівання робочої частини штампів і накаток визначають дослідним шляхом на пробній дощечці. Для цього випалювач зі штампом ставлять перпендикулярно до поверхні заготовки.

Злегка притискаючи і похитуючи випалювач, можна отримати необхідне забарвлення малюнка. Якщо штамп круглий, то роблять випалювачем колові рухи. Для досягнення пристойного результату перед початком випалювання слід виконати тренувальні вправи на шматку фанери або деревини.

Спосіб піротипії частіше використовують при виготовленні великої кількості однакових виробів.

Поєднання піротипії та пірографії дає можливість пришвидшити виконання оздоблення виробів. Найчастіше піротипією утворюють пояски та рамки, а зображення в центрі виконують за допомогою прийомів пірографії.

Закінчивши випалювання малюнка, оздоблену поверхню ретельно зачищають дрібнозернистою шліфувальною шкуркою. Шліфування слід проводити за допомогою шліфка, дуже обережно, щоб не пошкодити дрібних штрихів і ліній та не скруглити граней виступів.

Пірографію також поєднують зі звичайним розфарбовуванням. Фарбування увиразнює випалений малюнок, надає контурному зображенню яскравості та вишуканості.

Розвиток комп’ютерних технологій дає можливість використовувати для оздоблення виробів випалюванням сучасні досягнення техніки. Найвідомішою є лазерна технологія, за якої зображення утворюється внаслідок випалювання тепловим променем - лазером .

Для виконання робіт невеликих обсягів з дрібними заготовками використовують настільні лазерні апарати (мал. 153). Вони мають відносно малі розміри, обладнані невеликим робочим столом для кріплення заготовок (400x400 мм) і живляться від звичайної електромережі напругою 220 В.

 

Під час роботи випалювачем необхідно додержуватися таких правил безпечної праці:

1.    Вмикати прилад в електромережу і приступати до роботи можна тільки з дозволу вчителя.

2.    Перш ніж починати випалювання, слід покласти під ноги гумовий килимок і підготувати все необхідне для роботи.

3.    Потрібно стежити, щоб перо випалювача було нагріте до темно-червоного кольору. За потреби слід відрегулювати температуру прилада за допомогою регулятора. Не можна перевіряти ступінь нагрівання пера пальцями рук на дотик.

4.    Не слід низько нахилятися над місцем випалювання. Бережіть руки і одяг від доторкання пера!

5.    Після 10...15 хв роботи прилад необхідно вимикати з електромережі на 2...3 хв.

6.    Під час роботи необхідно періодично провітрювати приміщення або працювати під вентиляційною витяжкою.

7.    Не можна залишати прилад увімкненим навіть під час короткочасних перерв.

8.    Розігрітий наконечник випалювача або штамп слід класти на вогнетривку підставку.

9.    Необхідно стежити за ступенем нагрівання наконечника прилада й своєчасно регулювати його температуру.

10.    Після закінчення роботи випалювач потрібно вимкнути з електричної мережі.

Практична робота

           Техніка художнього випалювання

Обладнання і матеріали: заготовка з фанери, шліфувальна шкурка, шліфок, малюнки для випалювання, копіювальний папір, олівець, вогнетривка підставка.

Послідовність роботи

1.    Виконай шліфування поверхні заготовки за допомогою шліфувальної шкурки та шліфка.

2.    За завданням,  малюнок  розробленим самостійно або за аналогією до поданих зображень  нанеси  на поверхню заготовки.

3.    Виконай випалювання малюнка.

4.    Зачисти випалену поверхню шліфувальною шкуркою.

5.    Перевір якість виконаної роботи.

 

Підсумки зайняття

Наше заняття завершується, тому з’ясуємо, чи виправдалися ваші очікування від заняття.

Вправа «Очікування» 

Кожен учасник запише на аркуші свої думки стосовно первинних очікувань та  озвучує свої записи.

 

 

 

1

 

docx
Пов’язані теми
Технології, Майстер-класи
Додано
15 січня
Переглядів
384
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку