Медичне забезпечення бою. Перша медична допомога при ураженнях зброєю масового ураження.

Тема 26.Домедична допомоги при порушенні прохідності дихальних шляхів та інших невідкладних станах

Тема лекції13 Медичне забезпечення бою. Перша медична допомога при ураженнях зброєю масового ураження.

План

1.Медичний захист від хімічної зброї.

2.Засоби та заходи першої медичної допомоги при ураження бойовими отруйними речовинами.

3.Медична допомога ураженим ФОР у ОХЗ і на етапах медичної евакуації.

Викладач: Томко А.А.

1.Медичний захист від хімічної зброї.

Існує величезна кількість різноманітних хімічних сполук і тільки окремі з них можна віднести до бойових отруйних речовин, об’єднаних під назвою «хімічна зброя».

Хiмiчна зброя – одна iз видiв зброї масового ураження. Вона включає високотоксичні отруйні речовини та засоби їх доставки до цілі і призначена для ураження живої сили противника й ускладнення (дезорганізації) діяльності військ та об’єктів тилу. В світі можливість її використання з різною метою залишається досить високою. 16 січня 2015 року під час бойових дій на Донбасі незаконні збройні формування застосували сльозогінний газ проти захисників Донецького аеропорту. Велику стурбованість у світі викликала хімічна атака на  провінцію Ідліб 4 квітня 2017 року Сирійськими Збройними Силами, під час якої загинуло щонайменше 72 людини, серед них – 20 дітей і 17 жінок. Залишається небезпека терористичних актів у місцях масового скупчення людей у всьому світі. В Японії й досі пам’ятають події 20 березня 1995 року, коли у Токійському метро бойовиками секти “Аум Сінрике» було використано хімічний пристрій з отруйною речовиною «зарин», що призвело до загибелі 27 людей , а більше 3000 отримали отруєння різного ступеня важкості.

Існуючі бойові отруйні речовини  (БОР) класифікують за різними ознаками.

Токсикологiчна класифiкацiя (за токсичною дiєю) групує ОР за характером їх дiї на органiзм i симптомiв уражень. У вiдповідностi з цим ОР розподiляються на такі групи:

а) ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази (Vx-гази). Цi речовини викликають розлад функцiй нервової системи, органів дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту. Виникають м’язовi судоми та паралiчi. В основі механізму токсичної дії лежить виразна здатність отрут пригнічувати активність холінестерази і вплив на холінергічні структури.

б) ОР шкiрнонаривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит. Характерним для цих речовин є здатність уражати шкiру з утворенням пухирів та виразок, але всi вони є унiверсальними клiтинними отрутами i, у вiдповiдностi з цим, уражають також органи зору, дихання та всi внутрiшнi органи. Вони пригнічують функції кісткового мозку, порушують біохімічні процеси зв’язуючись із сульфгідрильними та іншими активними групами білків.

в) ОР загальноотруйної дiї: синільна кислота, хлорціан, окис вуглецю. Цi речовини викликають загальне отруєння органiзму внаслiдок пригнiчення тканинного дихання завдяки втручанню в окиснювально-відновлювальні процеси в тканинах з порушенням активації кисню цитохромоксидазою.

г) ОР задушливої дiї: фосген, дифосген, хлор. Також вони уражають легенi, що призводить до порушення, або зупинки дихання внаслiдок розвитку токсичного набряку легень. Мають слабку подразнюючу дію на очі та слизові оболонки.

д) ОР подразнюючої дiї (стерніти): хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит. Цi сполуки подразнюють слизовi оболонки очей i верхнiх дихальних шляхiв, викликають сильну сльозотечу та рiзь в очах i носi, неcтримне чхання, бiль у грудях.

е) Психотоміметичнi (психохiмiчнi) ОР: Бі-Зeт (BZ), дiетиламiдлізергинової кислоти (ДЛК (LSD-50)) та iн. Цi речовини викликають розлад дiяльності нервової системи з появою симптомiв психічних розладів.

Хімічно небезпечною речовиною (Хов) прийнято називати проста речовина або хімічну сполуку, викид якого в навколишнє середовище може призвести до утворення осередку ураження, а також забруднення навколишнього природного середовища.

Аварійно хімічно небезпечною речовиною (АХОВ) називають речовину інгаляційного дії, при викиді або розливі яких може статися масове ураження людей і зараження навколишнього природного середовища.

Зараження місцевості залежить від стійкості хімічних речовин, яка визначається температурою кипіння речовини. Нестійкі мають температуру кипіння нижче 130 ° С, стійкі - вище 130 ° С. Нестійкі заражають місцевість на хвилини або десятки хвилин, а стійкі - від декількох годин до декількох місяців.

• нестійкі швидкодіючі - аміак, СО;

• нестійкі медленнодействующіе - фосген, азотна кислота;

• стійкі швидкодіючі - анілін, фосфорно-органічні;

• стійкі медленнодействующіе - діоксин, тетраетилсвинець.

За характером впливу на організм хімічно небезпечні речовини ділять на наступні групи:

1) задушливі з прижигающим ефектом - хлор, фосген;

2) загальноотруйної речовини - синильна кислота, чадний газ, ціаніди;

3) задушливі і загальноотруйної - з прижигающим дією - сполуки фтору, азотна кислота, сірководень, сірчистий ангідрид, окисли азоту;

4) нейротропні отрути - фосфорно-органічні сполуки, сірковуглець, тетраетіленсвінец;

5) нейротропні і задушливі - аміак, гідразин;

6) метаболічні отрути - дихлоретан, оксид етилену;

7) порушують обмін речовин - діоксин, бензофуран.

АХОВ можуть потрапляти в організм людини через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові. При попаданні в організм викликають порушення життєво важливих функцій і створюють небезпеку для життя.

За швидкістю розвитку та характером розрізняють гострі, підгострі і хронічні отруєння.

Гострими називаються отруєння, які виникають через кілька хвилин чи кілька годин з моменту надходження отрути в організм. Загальними принципами невідкладної допомоги при ураженнях АХОВ є:

- припинення подальшого надходження отрути в організм і видалення не всмоктався;

-   прискорене виведення з організму всмоктались отруйних речовин;

-   застосування специфічних протиотрут (антидотів);

- патогенетична і симптоматична терапія (відновлення і підтримання життєво важливих функцій).

При інгаляційному надходженні АХОВ (через дихальні шляхи) - надягання протигазу, винесення чи вивезення із зараженої зони, при необхідності полоскання рота, санітарна обробка.

У разі потрапляння АХОВ на шкіру - механічне видалення, використання спеціальних дегазуючих розчинів або обмивання водою з милом, при необхідності повна санітарна обробка. Негайне промивання очей водою протягом 10-15 хвилин. Якщо отруйні речовини потрапили через рот - полоскання рота, промивання шлунка, введення адсорбентів, очищення кишечника. Перед промиванням шлунку усуваються загрозливі для життя стани, судоми, забезпечується адекватна вентиляція легень, видаляються знімні зубні протези. Потерпілим, які знаходяться в коматозному стані, шлунок промивають у положенні лежачи на лівому боці. Зондове промивання шлунка здійснюють 10-15 л води кімнатної температури (18-20 0С) порціями по 0,5-1 л за допомогою системи, що складається з воронки, місткістю не менше 0,5 л, сполучної трубки, трійника з грушею і товстого шлункового зонда. Показником правильності введення зонда є виділення шлункового вмісту з воронки, опущеною нижче рівня шлунка. Промивання здійснюється за принципом сифона. У момент заповнення водою воронка на рівні шлунку, потім піднімається на 30-60 см, при цьому вода з воронки виливається в шлунок. Потім воронка опускається нижче рівня шлунка. Промивні води, що потрапили в воронку з шлунку, зливаються в спеціально підготовлену для цього ємність і процедура повторюється. У систему не повинен потрапляти повітря. При порушенні провідності зонда система пережимається вище трійника і проводиться декілька різких стиснень гумової груші. Шлунок промивається до "чистої води". Після закінчення промивання через зонд вводяться адсорбент (3-4 ст. Ложки активованого вугілля в 200 мл води), проносне: масляне (150-200 мг вазелінового олії) чи сольове (20-30 г сульфату натрію або сульфату магнію в 100 мл води) .

2.Засоби та заходи першої медичної допомоги при ураження бойовими отруйними речовинами.

Уперше отруйні речовини (ОР) як хімічна зброя були застосовані в період Першої світової війни, що призвело до масової загибелі особового складу військ, на які здійснили хімічний напад. Висока уражаюча ефективність хімічної зброї була підтверджена тим, що, крім масової загибелі й виникнення тяжких уражень у момент дії ОР, у подальшому люди, які вижили, часто ставали інвалідами і вимагали постійного медичного нагляду та тривалого лікування. 

 В основі специфічної терапії отруєнь ФОР лежить усунення симптомів ураження шляхом захисту холінореактивних біохімічних систем організму від токсичної дії ацетилхоліну, який не руйнується через пригнічення активності холінестерази, та захисту органів і систем від прямої дії ОР. 

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії є ефірами фосфорної кислоти, тому їх називають ще фосфорорганічними ОР. Вони належать до ОР смертельної дії, крім того, їх характеризують також як ОР швидкої дії. Токсичність ФОР значно перевищує токсичну дію всіх інших відомих ОР. Можливість бойового застосування ФОР як у пароподібному, аерозольному, так і в крапельно-рідинному станах дозволяє використовувати їх для виконання і тактичних, і стратегічних завдань. 

   Засоби специфічної терапії спрямовані на захист клітин органів від токсичної дії ацетилхоліну і прямої дії ФОР. Вони здатні блокувати холінореактивні системи і тому належать до групи холінолітиків. Залежно від місця основного прикладання дії холінолітиків, розрізняють препарати з переважно центральною або переважно периферійною дією. 

   Центральні холінолітики займають важливе місце в лікуванні уражень ФОР, коли виникають такі симптоми, як клоніко-тонічні судоми, тяжкі порушення функції дихання і серцево-судинної діяльності. 

   Холінолітики з периферичною активністю усувають перезбудження холінореактивних систем у тканинах і органах, що сприяє швидшому відновленню їх функції. Крім того, холінолітики периферичної дії достатньо ефективні для усунення гіперсалівації, бронхореї і бронхоспазму. Тому правильним буде поєднане використання холінолітиків як переважно центральної (атропін, афін, будаксим), так і переважно периферійної дії (пентафен, дифацил). 

   Засоби специфічної терапії, які спрямовані на відновлення холінестерази.     Основним механізмом токсичної дії ФОР є пригнічення активності ферменту холінестерази, тому лікувальні препарати, що відновлюють його активність, мають велике практичне значення. Реактиватори холінестерази також поділяються на препарати з переважно центральною і переважно периферійною дією. Центрально діє препарат ізонітрозин. Реактиватором холінестерази периферійної дії є дипироксим. Реактиватори холінестерази, окрім відновлення активності ферменту, здатні знешкоджувати ФОР у крові, руйнувати надлишок ацетилхоліну і створювати помітну холінолітичну дію.

3.Медична допомога ураженим ФОР у ОХЗ і на етапах медичної евакуації.

   Першу медичну допомогу (у порядку само- і взаємодопомоги) надають з метою:     — профілактики ураження ФОР;

   — припинення потрапляння ОР в організм; 

   — максимально раннього початку лікування отруєння. 

При проведенні заходів щодо самодопомоги треба враховувати, що ФОР є “ідеальним уражаючим фактором”, їх присутність в атмосфері не виявляють органи чуття людини. Чим раптовіше відбудеться зараження атмосфери, тим більш ймовірно, що особи, які перебувають на території ОХЗ, отримають токсичну дозу ОР ще до того, як застосують засоби захисту дихальних шляхів і шкірних покривів. Після подання сигналу “Повітряна тривога” вони повинні одягнути засоби захисту шкіри і протигази. 

   На шляху можливого руху зараженої хмари особовий склад приймає 2 таблетки атидоту П-6, який міститься в аптечці індивідуальній у жовтому пеналі, одягає засоби захисту шкіри і протигази та готує до використання індивідуальний протихімічний пакет.

У випадку несвоєчасного попередження про хімічний напад при появі перших ознак отруєння необхідно негайно одягти протигаз, ввести в м’язи або під шкіру антидот із шприц-тюбика, знезаразити ОР на відкритих ділянках шкіри рідиною з ІПП-8. Обробку шкіри обличчя здійснюють лише при явному потраплянні на шкіру крапель ОР або при їх перебуванні в атмосфері, яка містить ОР у вигляді мряки. Ділянки одягу із слідами ОР також потрібно піддати обробці рідиною із ІПП-8. Після проведення обробки треба захистити відкриті ділянки шкіри від можливого подальшого потрапляння на них ОР.

   Взаємодопомогу надають перш за все тоді, коли внаслідок швидкого розвитку картини отруєння уражений не має можливості здійснити самодопомогу. Взаємодопомогу необхідно надавати вже в перші хвилини після появи симптомів інтоксикації з метою припинення подальшого надходження ОР в організм, терміново вводячи антидот для зменшення клінічних проявів отруєння. При своєчасному наданні взаємодопомоги пригнічуються такі симптоми, як салівація, судоми, бронхоспазм, бронхорея. Заходи взаємодопомоги проводять з такою ж послідовністю, що і при наданні самодопомоги. Потрібно терміново евакуювати потерпілого із ОХЗ, особливо в тих випадках, коли в ураженого є ознаки порушення функції дихання, тому що проводити штучну вентиляцію легень в осередку практично не можна. Крім того, час перебування ураженого в протигазі вкрай обмежений внаслідок закупорки повітроносних шляхів протигаза слизом, який виділяється в підмасковий простір. 

   Надання долікарської допомоги проводиться в такій послідовності:     1) одягнути протигаз або протигаз для поранених у голову; 

   2) при перебуванні в аерозольній хмарі ОР і потраплянні на шкіру обличчя найдрібніших крапель отрути обробити її рідиною із ІПП-8; часткову санітарну обробку шкіри обличчя необхідно проводити швидко, тому що перебування ураженого без протигаза в зараженій атмосфері вкрай небезпечне для його життя;     3) ввести антидот із шприц-тюбика (афін або будаксим), якщо судоми значно виражені, то вводиться подвійна доза препарату. Використані шприц-тюбики необхідно прикріпити до одягу, що буде братися до уваги лікарями на наступних етапах медичної евакуації при подальшому лікуванні ураженого; 

   4) при відсутності афіну або будаксину дати дві таблетки тарену, при необхідності провести повторну часткову санітарну обробку відкритих шкірних покривів рідиною з ІПП-8. 

   5) заражені ділянки одягу обробити дегазуючим розчином. 

   При тяжких розладах дихання застосовується дихально-киснева апаратура (ДП-10, КІ-4). Проводиться швидка евакуація ураженого із ОХЗ на відкритому транспорті.

Заходи першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги

   Невідкладні заходи першої лікарської допомоги:

   Заходи, які можуть бути відкладені: 

   — закапування в очі 0,1 % розчину атропіну чи 0,5 % розчину амізилу; 

   — при ураженнях середнього ступеня тяжкості — приймання таблетованих препаратів (папаверину і беладони). 

   Кваліфікована медична допомога: 

   Невідкладні заходи: 

 Заходи, які можуть бути відстрочені: