Священна Римська імперія

 

 

Тема. Священна Римська імперія

Мета: розкрити особливості розвитку німецьких земель у X—XIII ст.; формувати вміння аналізувати історичні явища та події; виховувати повагу до історії німецького народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Основні терміни і поняття: Німецьке королівство, мадяри, Священна Римська імперія, римо-католицька і православна церкви, анафема, інтердикт.

Хід уроку

 

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1.Хто такі курфюрсти? (Курфюрсти (або князі-виборщики) — це особливі князі Священної Римської імперії, які мали право обирати німецького (римського) короля, який згодом ставав імператором).

2. Коли Римська імперія стала «Священною»? (Римська імперія як така ніколи не ставала "священною", оскільки вона була заснована в Античності, а термін "Священна Римська імперія" стосується пізнішої державної освіти, що виникла у 962 році з коронацією Оттона I, і почала називатися Священною імперією приблизно в 1157 році за Фрідріха I Барбаросси, щоб підкреслити її універсальний християнський характер та незалежність від Папи Римського).

III. Вивчення нового матеріалу

1. Виникнення Німецького королівства

Таблиця -- Виникнення німецького королівства на поява Нової імперії на Заході

 

Дата	Подія
911 р.		Після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів уперше королем було обрано представника місцевої знаті франконського герцога Конрада І (911—918 рр.). Виникнення Німецького королівства
919 р.		Новим німецьким королем після смерті Конрада було обрано його онука, саксонського герцога Генріха Птахолова (919—936 рр.)
955 р.		Битва на р. Лех поблизу Аугсбурга в Баварії. Військо німецького короля Оттона І (936— 973 рр.) завдало нищівної поразки мадярам, у результаті чого вони назавжди припинили напади на німецькі землі
961 р.		Німецький король Оттон І на прохання 22-річного папи римського Іоанна XII здійснив похід до Італії, допоміг йому перемогти непокірних васалів і повернути втрачений престол
962 р.		Папа римський Іоанн XII 2 лютого в соборі Св. Петра коронував Оттона І як римського імператора. Друге відновлення Римської імперії на Заході

 

Розповідь вчителя

У XIX ст. датою початку німецької історії вважали 9 р. н. е. Того року вождь германського племені херузків Армініус завдав поразки трьом римським легіонам у Тевтобурзькому лісі. Армініус вважався першим німецьким національним героєм. У 1838—1875 рр. біля м. Детмольд йому було споруджено величезний пам’ятник. Проте, як вважають сьогодні, історія становлення німецького, як і будь-якого іншого, народу є набагато складнішим процесом, що триває упродовж століть. Слово «німецький» з’явилося, очевидно, у VII ст. і спочатку означало лише мову, якою розмовляли у східній частині держави франків. За часів Карла Великого ця держава досягла вершини могутності, а після його смерті швидко розпалася.

У результаті Верденського поділу 843 р. виникли Східне і Західне Франкські королівства. Поступово в населення Східнофранкського королівства, яке розмовляло спільною німецькою мовою, почало формуватися відчуття єдності. Термін «німецький» із мови перейшов на її носіїв і врешті на територію розселення.

 

Цікаво знати

Сучасні німецькі історики вважають, що Німецьке королівство з’явилося на карті Європи в 911 р., коли після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів королем було вперше обрано представника місцевої знаті — франконського герцога Конрада І (911—918 рр.). Він вважається першим німецьким королем.

Хворий Конрад І Франконський перед своєю смертю передав атрибути німецької королівської влади своєму онуку, саксонському герцогу Генріху І Птахолову (919—936 рр.). Він започаткував нову саксонську династію на німецькому престолі. Генріх І отримав владу, коли Німецьке королівство переживало важкі часи.

 

Додаткова інформація

Німецьке королівство в цей час складалося з чотирьох родових герцогств — Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Тут існувала виборна монархія: король обирався вищою знаттю. Поряд із цим певну силу мало так зване «право походження». Новий король мав бути родичем попереднього, хоча в історії Німеччини цей принцип неодноразово порушувався. Столиці в короля не було. Він правив державою, роз’їжджаючи своїми маєтностями. Не існувало загальнодержавних податків, король жив насамперед на прибутки зі своїх маєтків. Авторитет приходив до короля не відразу. Тільки тоді, коли справа доходила до застосування військової сили, або завдяки вмілій політиці союзів король міг заслужити собі шану герцогів. Це вдалося послідовнику Конрада саксонському герцогу Генріху І та його синові Оттону І.

Робота з картою на стр 122

Назвіть держави, що входили до складу Священної  Римської імперії в 11- 14 ст. (Італійське королівство: Охоплювало значні території Північної та Центральної Італії, Німецьке королівство: Складова частина Імперії, що включала сучасні землі Німеччини, Королівство Богемії (Чехії): Було частиною імперії, з центром у Празі, Французькі та Польські території: В імперії були також землі, які зараз входять до складу східної Франції та західної Польщі).

 

 

Розповідь вчителя

Саме в Німецькому королівстві цього часу виникла молитва: «Від меча нормана і стріли мадяра врятуй нас, Боже!» Для боротьби з нападами мадярів і захисту населення за наказом короля будувалися невеликі фортеці (бурги), де розміщувалася сторожова залога і переховувалися від нападників жителі сусідніх селищ. Як і в інших країнах тогочасної Європи, у Німеччині було створено важку кінноту — рицарів. За вимогою Генріха І декілька селянських господарств озброювали і забезпечували всім необхідним одного вершника.

 

2. Поява нової імперії

Учитель організує роботу учнів над засвоєнням поняття «Священна Римська імперія».

 

Поняття «Священна Римська імперія»- політ. об’єднання конфедеративного типу, яке існувало в Зх. Європі 962—1806. Заснована 962 нім. королем Оттоном I після підпорядкування Пн. та Центр. Італії.

 

Дидактична гра «Від закінчення до початку»

Гру можна провести для активізації уваги учнів.

Правила гри. Учні повинні прослухати розповідь учителя, а після цього переповісти її по одному реченню навпаки — від закінчення до початку. Розпочати гру слід доручити найслабшим учням. Послідовність відповідей учнів визначає учитель. Відтворення отриманої учнями інформації у такий незвичний спосіб дозволяє краще осмислити матеріал. Гру можна використовувати також для переказу самостійно опрацьованого матеріалу підручника, закріплення, повторення й узагальнення вивченого.

 

Розповідь вчителя

Діяльність Генріха І сприяла зміцненню авторитету Саксонської династії. Після смерті короля 936 р. німецький престол за «правом походження» отримав його син Оттон.

Велику роль у зростанні популярності 24-річного короля відіграла його блискуча перемога над мадярами 955 р. на річці Лех поблизу Аугсбурга. Після цього останні припинили свої набіги на німецькі землі й осіли в Паннонії, де і створили свою державу — Королівство Угорщина. (Учитель демонструє на карті названі історичні події.) За цю перемогу Оттона І стали називати «спасителем християнства». За повідомленнями середньовічного історика Відукінда Корвейського, переможне німецьке рицарство просто на полі бою проголосило Оттона імператором. Увінчання його імператорською короною мало відбутися в Римі. Проте здійснено це було лише через декілька років.

У 961 р. на прохання папи римського Оттон І здійснив похід до Італії і допоміг йому приборкати непокірних васалів. 2 лютого 962 р. вдячний папа в соборі Св. Петра в Римі коронував Оттона І як римського імператора. Оттон І визнав право папи на світські володіння в Італії, але їхнім верховним сеньйором був проголошений імператор. Відтоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так було вдруге відновлено Римську імперію на Заході.

Проте це вже була інша імперія, в інших кордонах та історичних умовах.

 

Завдання і запитання

1) Знайдіть на карті кордони Священної Римської імперії. Назвіть її найбільші міста. (сучасні Німеччину, Австрію, Чехію, Швейцарію, північну Італію, а також частини Франції, Бельгії та Нідерландів, а її найбільшими містами були Відень, Прага, Рим, Мюнхен, Нюрнберг та Аугсбург).

2) Чи входили до її складу володіння папи римського? (Володіння Папи Римського, що розташовувалися переважно на території Італії, не входили до складу імперії, хоча між імператором та Папою тривала боротьба за вплив та контроль над певними територіями).

 

Зверніть увагу!

Назва «Римська імперія» щодо держави, утвореної Оттоном І, була вперше використана за Конрада II — у 1034 р. Священною Римською імперією вона стала називатися від 1157 р. за імператора Фрідріха І, а додаток «німецької нації» з’явився у XV ст., використовувався лише щодо німецьких земель і не мав офіційного характеру.

Оттон І запровадив обов’язкову присягу папи імператору.

 

Цікаво знати!

Корона Священної Римської імперії — одна з найдавніших і уславлених у світі. Виготовлена із золота та срібла, прикрашена емалями, перлами й рідкісними коштовностями, корона вважається справжнім шедевром ювелірного мистецтва X—XI ст. Кожен її фрагмент має символічне значення, сприяє розкриттю загальної ідеї вищої влади над християнським світом, отриманої імператором від Бога. Корона була виготовлена в X ст. майстрами абатства Рейхенау для Оттона І. Упродовж понад 800-річного існування імперії її використовували під час коронації. Нині корона зберігається в Музеї історії мистецтва у Відні.

 

Додаткова інформація

Голуб, який сидить на скіпетрі Оттона III, уособлює Святий Дух і символізує велич, яку визнавали і перед якою схилялися представники духівництва. На мініатюрі перед троном імператора було також зображено чотири фігури, що символізували Словенію, Німеччину, Францію і Рим, які схиляли голови перед імператором. «Євангеліє Оттона III» було створене близько 1000 р. в абатстві Рейхенау і сьогодні зберігається у Баварській національній бібліотеці Мюнхена.

 

3. Італійська політика німецьких імператорів    Розповідь вчителя

Після коронації Оттон І подарував Іоанну XII документ про підтвердження права папи римського володіти Папською областю, підкресливши цим залежність папи і церкви від імператора. Проте Іоанн XII вважав, що його влада вища за імператорську, бо вона від Бога, а імператор, у свою чергу, отримує владу від папи. У майбутньому ці суперечки призвели до жорстокої боротьби між імперією та папством.

 

Протистояння церковної та імператорської верхівок досягло вершини в другій половині XI ст., коли римським папою став Григорій VII (1073—1085), який провів низку реформ у католицькій церкві. Серед них було і скасування інвеститури — права імператора чи короля затверджувати духовних осіб на церковні посади.

 

Саме ця реформа викликала обурення у 26-річного німецького імператора Генріха IV (1056—1106), який не бажав втрачати свою владу над єпископами. Розпочалася довга і виснажлива боротьба. Спершу імператор зібрав у Вормсі німецьких єпископів і домігся від них ухвали рішення про позбавлення сану Григорія VII. Тоді папа зібрав у Римі єпископів Франції та Італії, відлучив від церкви Генріха IV і звільнив його підданих від присяги імператорові. Із цього скористалися невдоволені Генріхом IV німецькі феодали і розпочали повстання проти імператора. За такої ситуації Генріхові IV довелося шукати примирення з папою. Холодної зими 1077 р. імператор із невеликим почтом прибув до резиденції папи в замку Каносса на півночі Італії. Протягом трьох діб Генріх IV змушений був стояти босоніж, в одязі спокутного грішника, перед брамою замку, допоки Григорій VII пробачив свого супротивника. Відтоді слово «Каносса» стало символом підкорення світської влади духовній, а вислів «ходіння у Каноссу» означає глибоке приниження переможцем переможеного.

 

Одначе Генріх IV не забув приниження і не змирився. У 1084 р., зібравши велику армію, він рушив на Рим і захопив його. Григорій VII ледь урятувався від полону і змушений був утекти на південь Італії. Наступного року Григорій VII помер, заповідаючи своїм наступникам продовжувати боротьбу проти імператорів.

 

Боротьба проти папської влади призвела до ослаблення Німецької імперії. Німецька знать зміцніла, перетворившись на спадкових володарів земель, кількість герцогств та інших світських і духовних володінь значно збільшилась. Адже під час боротьби між імператорами і папством обидві сторони надавали землі й різноманітні привілеї своїм прихильникам. Імператор залишився верховним сеньйором, але характер його влади змінився. Німецька знать закріпила право обирати імператора. Він міг ще за життя примусити обрати своїм наступником сина, але все одно принцип виборності, а не успадкування, був важливим.

XII ст. в історії Німеччини стало періодом послаблення центральної влади. Німецька знать зміцніла, значно збільшилася кількість герцогств, графств та інших світських і духовних володінь.

 

Робота з картою

Використовуючи карту «Німеччина та Італія в XI—ХIIІ ст.», виконайте завдання.

1) Знайдіть на карті кордони Священної Римської імперії в XI ст.

2) Назвіть найбільші світські володіння на території імперії.

3) Назвіть володіння князівських родів Штауфенів і Вельфів.

 

Розповідь учителя

Князівські роди Штауфенів і Вельфів відіграли важливу роль в історії Німецького королівства. У XII ст. між ними розгорнулася запекла боротьба за політичне панування у країні. Під час обрання нового короля 1138 р. німецька знать підтримала рід Штауфенів і проголосила королем Конрада (1138—1152 рр.). Так розпочалося правління династії Штауфенів, що тривало до 1254 р. Найпомітніший слід в історії Німеччини залишили три її представники: Фрідріх І (1155—1190 рр.), його син Генріх VI (1191 —1197 рр.) та онук Фрідріх II (1212—1250 рр.).

(Подальша розповідь ґрунтується на матеріалі таблиці.)

 

НІМЕЧЧИНА ЗА ПРАВЛІННЯ ШТАУФЕНІВ

Ім'я	Особливості правління
Фрідріх 1	Найзначніший представник династії Штауфенів. Здійснив п'ять військових походів до Італії, намагаючись підкорити її міста — республіки Північної Італії та Папську державу. Зазнав поразки, але італійці були змушені визнати його своїм правителем. У Німеччині намагався зміцнити свою владу над князями. Приєднав до володінь Штауфенів Південну Італію і Сицилію. Брав участь у хрестових походах
Генріх VI	Був володарем німецької, сицилійської, італійської та імперської корон. Прагнув підкорити Візантію, створити «світову імперію». Поставив у васальну залежність від імперії Арагонське королівство і англійського короля Річарда I Левове Серце
Фрідріх II	Був проголошений королем у віці 2 років, після смерті батька. Після досягнення повноліття продовжив боротьбу своїх попередників за підкорення Північної і Центральної Італії. Вважається одним із найосвіченіших людей XIII ст. Сприяв розвитку науки і мистецтва. Заснував університет у Неаполі. Після безрезультатної 30-річної боротьби за підкорення італійських міст, відлучення папою від церкви й оголошення Антихристом зазнав повного краху

 

Цікаво знати

Сучасники називали Фрідріха II Штауфена «дивом світу». Він не любив Німеччину через її бунтівних герцогів і майже все життя провів у Сицилійському королівстві. При своєму дворі в Палермо Фрідріх II зібрав арабських, візантійських і єврейських учених. Сам писав наукові трактати і вірші латиною, розмовляв грецькою і арабською мовами. Дивовижна розкіш палацу імператора зі східною музикою і танцями швидше нагадувала двір арабського халіфа. На прогулянки вулицями міста і в мандрівки королівством він виїздив у супроводі воїнів на індійських слонах, за якими вели верблюдів, леопардів і левів. До християнства Фрідріх ставився досить прохолодно. Дехто стверджував, що він написав трактат «Легенда про трьох ошуканців», де йшлося про Мойсея, Христа і Мухаммеда. Таємнича і загадкова постать відлученого від церкви імператора спричинила появу легенди, що в 1250 р. він не помер, а таємничо зник і з’явиться, коли настане кінець світу, щоб установити на землі царство загального миру.

 

Розповідь учителя

Згасанню династії Штауфенів сприяла також справжня ненависть римських пап до її представників. Зокрема, за розпорядженням папи Климента IV було страчено 14-річного онука Фрідріха II Конрадіна і знищено інших членів цієї династії.

Італійська політика імператорів була згубною як для Італії, так і для Німеччини та імператорів. Італія і Німеччина заплатили за це роздробленістю, а імператори — фактичною втратою влади. Папи римські, у свою чергу, не змогли створити велику християнську державу під своєю зверхністю.

 

Творче завдання

У книзі «Історія Європи», написаній 12 європейськими істориками, зазначається: «У другій половині XIII ст. у Німеччині з’являється дещо нове... Монархічна влада, з якою теоретично пов’язана імператорська корона, позбавляється свого змісту і поступається місцем небаченій кількості регіональних і місцевих властей, духовних і світських, що згодом призводить до заплутування ситуації. Це протиріччя між існуючою роздробленістю Німеччини і теоретичними зазіханнями на загальне панування стає дедалі більш очевидним і, звісно, позначиться на її майбутній історії».

Прокоментуйте думку істориків.

 

(Думка істориків вірно описує ключовий процес феодальної роздробленості в Німеччині в XIII столітті, де слабка центральна влада (імператорська корона) не могла ефективно керувати країною, що призвело до зростання сили регіональних князів, духовних і світських сеньйорів. Ця ситуація, відома як «Німецька роздробленість», заклала основу для довготривалої політичної фрагментації Німеччини, яка мала значний вплив на її майбутній розвиток, зокрема на неможливість об'єднання країни до XIX століття).

 

Завдання

Складіть історичний портрет Фрідріха II Штауфена.

 

Роки життя – 24 грудня 1712 – 17 серпня 1786

Титул – король Пруссії з 1740 року до 1786

 

Внутрішня і зовнішня політика Фрідріха 2

У внутрішній політиці Фрідріх II хотів показати, що не позбавлений ліберальних ідей і близький до французьких просвітителів (зокрема, до Вольтера). Тому він скасував тортури, спростив судочинство, розширив початкову освіту. Щоб залучити до Пруссії переселенців, Фрідріх не раз заявляв про свою віротерпимість. Однак за багатьма його прогресивними кроками ховалися зовсім інші помисли. Наприклад, видаючи себе за прихильника вільнодумства, прусський король проводив найсуворішу цензуру. Проте йому вдалося створити образ освіченого монарха, і в історію він увійшов як Фрідріх II Великий.

 

Результати правління Фрідріха 2

Фрідріх II прославився своєю любов’ю до військового мундиру. Він створив одну з найсильніших армій в Західній Європі, вона нараховувала близько 200 тисяч осіб (величезна цифра на ті часи), на її утримання витрачалися величезні гроші. Армія Фрідріха II – це перш за все сліпе підкорення, механічне виконання наказів і сувора дисципліна. Пруссія під час правління Фрідріха 2 перетворилася у військовий табір, селяни і городяни працювали на армію, в яку насильно заганяли міське чоловіче населення і селян-рекрутів. Але офіцерами могли бути тільки дворяни.

 

4.Чому закріпилася територіальна роздробленість Священної Римської імперії                 стр. 120-123

 

Запитання

У якому році імператор Карл 4 Люксембург видав Золоту буллу. (1356 р.)

 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Коли утворилося Німецьке королівство?  (Німецьке королівство, що виникло на базі Східнофранкського королівства, було утворено у 911 році з обранням королем місцевого герцога Конрада I, а не нащадка Карла Великого).

2. Як і коли було засновано Священну Римську імперію? (Священна Римська імперія була заснована 2 лютого 962 року, коли Оттон I був коронований на імператора Папою Римським в Римі, що стало відновленням Римської імперії на Заході).

3. Назвіть імена найвидатніших представників династії Штауфенів. (Найвидатнішими представниками династії Штауфенів є три імператори Священної Римської імперії: Фрідріх I Барбаросса, Генріх VI та Фрідріх II Штауфен. Ці правителі значно розширили вплив імперії, а Фрідріх II став одним з найяскравіших монархів середньовіччя, відомим своєю ерудованістю та амбітною політикою).

 

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

Дещо інакше склалася доля Німецького королівства. Король Оттон І 962 р. був коронований як римський імператор. Відтоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так вдруге було відновлено Римську імперію, яка згодом стала називатися ще і Священною. Найвидатніші імператори імперії походили з династії Штауфенів.

 

На відміну від французьких і англійських королів, німецькі імператори не переймалися зміцненням своєї влади в середині країни. Вся їхня енергія була спрямована на боротьбу з папами римськими та підкорення Італії. Зрештою така боротьба призвела до послаблення влади, втрати єдності і закріплення роздробленості («Золота булла», 1356 р.).

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 19 стр. 116-124, на стр.124 виконати завдання 6