Департамент освіти Полтавської міської ради

 

Комунальний заклад «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 імені Бориса Серги Полтавської міської ради Полтавської області»

 

 

«Революція гідності та подвиг  «Небесної сотні».

 

Методична розробка 

Автор:  Бровко Наталія Дмитрівна, асистент учителя

 

м. Полтава 2025 р.

 

Анотація

Військово-патріотичне виховання дітей та молоді – це процес цілеспрямованого систематичного формування почуття патріотизму, духовної та психологічної готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності держави. Завдання педагогів – на прикладі Героїв Майдану показати як можна любити свою Батьківщину і не пошкодувати для неї найдорожчого – свого життя.

Метою даної розробки є допомога старшокласникам у роз’ясненні причин початку буремних подій, що розпочалися 21 листопада 2013 року, їх систематизації, познайомити учнів з поетичною творчості учасників Майдану. 

 

Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?

Скажу тобі на це одразу –

Я ним не був! Тепер вже став!

 

Сприймаю це, як нагороду!

Звання, присвоєне за те,

Що сином став свого народу, Любові почуття святе!

 

Люблю безмежно рідний край,

Цю чарівну, магічну мову,

Дарований Всевишнім рай, Красу дівочу чорноброву.

 

Люблю за щедрість і за спів,

Шалені ночі солов’їні,

Коли бракує навіть слів, Освідчитися Україні!

 

А ти мене за цю любов Оскаженіло ненавидиш.

Не я до тебе! Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш! Іди подальше від гріха, Моє терпіння не безмежне.

Нехай святиться у віках

В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!            Мирослав Вересюк

Мамо, не плач.  Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг  упаду.

О. Максимишин-Корабель

 

Незабаром, 21 листопада ми будемо відзначати 12 річницю Революції гідності.  Це безсумнівно знакова подія в житті нашої держави. Нині в нашому суспільстві відбулися колосальні зміни щодо свідомості, мислення, емоційних потуг, сприйняття себе і власної ідентифікації. 

Події останнього часу дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких діти, і учнівська молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію.

Нове покоління, яке мислить цілком по-європейськи, починає пропагувати ці цінності. Емоційна складова, яка була під час Революції гідності, нікуди не поділася. Її запам’ятали люди, які брали участь у цих подіях. Ця емоційна складова дає поштовх до нового бачення себе як особистості в суспільстві.

 Розпочався потужний процес об’єднання. Суспільство почало себе ідентифікувати і ставити на перше місце людину, особистість, українця, громадянина держави.

«Революція – це успішна спроба повалити чинний політичний режим, фундаментально перетворити політичні інститути і легітимізувати політичну владу, яка здійснюється протизаконними або насильницькими діями народних рухів і хоч би частково відповідає висунутим ними вимогам” [1].

Революція – це насамперед зміна правлячої верхівки, а також серйозні соціально-політичні зміни. Якщо перше відбулося, то друге поки що в Україні відбувається з великими потугами.

 Події в Україні назвали Революцією гідності, однак визначати їх у категоріях соціальної революції, очевидно, передчасно. 

Приводом до розгортання акцій протесту стало не підписання президентом України угоди про асоціацію з ЄС. Саме це несподіване рішення вивело тисячі мітингувальників (насамперед студентську молодь) на вулиці. Після брутального побиття бійцями загону “Беркут” мирних протестувальників на Майдані Незалежності акція набрала якісно іншого вигляду – із студентських протестів проти непідписання угоди з ЄС вона перетворилася на масову акцію супротиву владі.

Класичними ознаками революції ї є:

1)   “криза” правлячої верхівки, її нездатність управляти по-старому,

2)   загострення бідувань населення,

3)   значне зростання політичної активності мас.

Серйозне загострення соціально-економічної ситуації, тотальна корупція, планомірне згортання демократичних прав і свобод, неможливість розв’язати наявні проблеми законними методами та демократичними процедурами – чинники, які підштовхували людей до революційних виступів.

Показовим у цьому сенсі є той факт, що основна маса протестувальників – україномовне населення переважно Західної України, греко-католики за релігійною належністю. Свою солідарність із мітингувальниками висловили також кримсько-татарське населення Криму, практично усі основні релігійні конфесії, крім РПЦ.

Стихійні виступи підприємців проти чинної податкової політики (так званий Податковий майдан), студентів проти політики в сфері освіти, виступи проти свавілля міліції у Врадіївці, були лише провісниками загальнонаціонального громадянського спротиву, які достатньо виразно показали неготовність та нездатність влади будь-що змінювати у цій державі.  

Основна ж причина, яка підняла людей на акції громадського спротиву, – неспроможність нової (постсовєтської) політичної еліти взятися за реформування України. Вона й надалі продовжувала своє незалежне існування як неефективний гібрид старих (радянських) та новітніх (олігархічних) методів господарювання та керівництва. Політична криза в Україні була лише зовнішнім виразом глибокої системної кризи, яку переживала держава, не реформована з часів розпаду колишнього СРСР.

Відсутність політичної волі до реального реформування, нагромадження помилок та прорахунків, починаючи з 1990-х років спричинили кризову ситуацію в державі.

 Руйнування колишньої ціннісної основи і нестача нових політичних ідеалів обумовили ситуацію в українському суспільстві, розколотому на клани, угрупування і невеличкі групи, позбавленому єдиної об’єднуючої платформи. Цей розкол – пряме породження ціннісної кризи, що сталася внаслідок краху тоталітарної ідеології, яка передбачала наявність у всього населення єдиної системи цінностей і досить успішно формувала ці цінності через загальнодержавну систему ідейного виховання і пропаганди  [4,с.57].

Євроінтеграційний процес для багатьох українців окреслював не лише геостратегічний вектор її розвитку, але й вселяв надію на зміну “правил гри” і, отже, навздогінну модернізацію економічного та політичного життя. Відступ від євроінтеграційного процесу – означав крах цих надій – що й призвело до акції громадянського спротиву.

Однак цього не сталося. Революційна енергія протестувальників “вигоріла”. Вона вийшла на повалення пам’ятників, переговори, дрібні сутички, пісні й молитви. Образно кажучи, революційна енергія мас пішла в гудок! Влада вистояла й перевела революційну ситуацію у вигідне для себе позиційне протистояння. Чого тут більше – професійності влади чи непрофесійності опозиції – тема окремого дослідження.

Для успішного перетворення революційної ситуації в революцію потрібні також сприятливі суб’єктивні чинники – політична сила та політичні лідери здатні очолити та забезпечити успіх революції.

Відмінність Помаранчевої революції 2004 р. від Революції гідності 2013 р. полягає якраз у тому, що в першому випадку ці суб’єктивні чинники існували, а у другому – ні. Парадоксально, але події Євромайдану показали явну відірваність від реалій політичного життя не лише правлячої верхівки, але й опозиційних політичних сил та політиків. 

Розгортаючи без належної мотивації та підготовки загальноукраїнську акцію – “Повстань Україно!” – в момент найвищого революційного піднесення опозиційні політичні сили виявились до неї неготовими. Радикальні на словах і обережні в діях, вони відіграли роль радше миротворців, аніж буревісників Революції гідності.

Намагання ж за інерцією використати народне незадоволення для партійного піару спричинило появу руху – Майдан без політиків! Вершиною недолугості опозиційних сил став епізод, коли громадські діячі та активісти, а не політики та парламентарі сформулювали пакет політичних вимог до влади.

Негативне ставлення населення до політичних партій – це не технологія Банкової, як це сьогодні намагаються представити деякі радикальні політики, а результат усієї попередньої діяльності українських партій (і провладних і, на жаль, опозиційних).

Революція є успішною тоді, коли усуває існуючу владу. Революція є завершеною, коли нова влада (хоча б частково) реалізує лозунги та вимоги революційних мас.  

Помаранчева революція 2004 р. була успішною, але незавершеною, оскільки нова політична еліта так і не реалізувала окреслених революційних завдань. Тому Революція Гідності є, фактично, продовженням Помаранчевої революції і черговою спробою українського суспільства не лише змінити владну еліту, але й змусити її виконувати революційну програму.

Українська молодь, насамперед студенти, через участь в акціях протесту показали себе основним “горючим матеріалом” Революції гідності. Вони дефакто задекларували “нову політику”, якісно відмінну від попередньої не лише за назвою, формами, але й за змістом.

На політичну арену виходить нове покоління, яке диктує новий порядок денний для українського політикуму. І, можливо, саме це є найбільшим досягненням нинішніх революційних виступів в Україні. 

Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності. Гідність за визначенням, що подається у Вікіпедії, – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе, і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.  

 

Хронологія подій

Давайте згадаємо, як все це відбувалося. З 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року тривала Еволюція гідності. Три місяці українці демонстрували усьому світові і самим собі, що вони справжня нація, нація вільних і мужніх людей.

21 листопада 2013 року, у Києві на Майдані Незалежності та на площах різних міст України, зібралися люди на підтримку євроінтеграційного шляху України. Саме тоді уряд Миколи Азарова призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Тоді ж, 21 листопада, люди пішли під Адміністрацію Президента на Банковій, яку охороняв "Беркут". На Майдан також приїхали політики, хоча свій мітинг вони планували на 24 листопада.

Уже 22 листопада окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов КМДА про обмеження акції протесту на Майдані Незалежності. Тоді активісти перебралися на Європейську площу.

У цей же день почалися й перші сутички. Зіткнення сталися між беркутівцями, "тітушками" та учасниками Євромайдану. Спецпідрозділ міліції "Беркут" застосував сльозогінний газ проти учасників мітингу за європейську інтеграцію.

Близько 4 ночі 30 листопада на Майдані Незалежності з'явилися сотні співробітників спецпідрозділу "Беркут", які оточили активістів Євромайдану.

 

 

                         Побиття студентів «Беркутом» вночі 30 листопада

 

Тоді "Беркут" бив усіх студентів, жінок, журналістів. Багатьох затримали, чимало отримали серйозні травми, були й зниклі.

Представники       влади пояснили нічне жахіття розчисткою       Майдану Незалежності       для встановлення новорічної ялинки, яку потім активісти перейменували     у        "йолку".

Каркас        прикрасили прапорами і плакатами. 

"Йолка" стала символом революції.

Знаменита «Йолка», яка стала символом Майдану

1 грудня на мітинг у Києві вийшло півмільйона осіб. Після мітингу        активісти пішли захоплювати       адміністративні

будівлі. Деякі з них революціонерам вдалося захопити. Під Адміністрацію

Президента приїхали активісти, яких вважали провокаторами, на тракторі, який 

забрали       у комунальників.

Технікою   вони намагалися наїхати на "Беркут", був і сльозогінний газ і фаєри... 

Провокації 1 грудня під  Адміністрацією Президента

Після         цього правоохоронцям дали команду розігнати мітингувальників, і вони знову з особливою люттю лупцювали усіх, хто попадав під руку. А потім побитих намагалися ще й винними зробити.

Протести активізувалися знову 8 грудня, коли частина активістів зруйнувала пам’ятник Володимиру Леніну. Подія викликала суперечливі думки у суспільства. На сцену на Майдані Незалежності одразу після повалення принесли частинку монумента Володимиру Леніну. Після цієї події в Україні розпочалася хвиля "ленінопадів".

                                       Повалення пам’ятника Леніну. 8 грудня 2013 року.

На третю неділю Євромайдану до столиці з’їхалося за різними даними від 50 тисяч активістів. Крім того, активісти почали активно зміцнювати барикади. Вони тримали кілька днів в облозі Васильків. Однак 9 грудня військові таки прорвали блокаду і вирушили до Києва. Почалася нова паніка, активісти готувалися до штурму. І не дарма, бо в урядовому кварталі таки почався штурм. У ту ніч правоохоронці розібрали майже усі барикади і наметове містечко.

Діяли обережніше, ніж у ніч на 30 листопада, але все ж брутально.

Після цих подій в Україну прибула тодішній верховний представник Європейського Союзу з закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, яка засудила поведінку влади Януковича.

А вночі 11 грудня міліція продовжувала зачистку Майдану. Знову були розбиті голови, сльозогінний газ, паніка і страх. Після цих подій активістів почало лише більшати. Люди їхали з різних куточків України, а нові барикади просто росли на очах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Протистояння 11 грудня 2013 року

А потім були скандальні закони 16 січня, які переросли у бої на Грушевського. Нагадаємо, "драконівські закони" передбачали, зокрема,  посилення відповідальності за наклеп, порушення під час масових акцій та заочне кримінальне провадження. 21 лютого 2015 року за них був затриманий соратник Януковича Михайло Чечетов.

Через скандальні закони повну мобілізацію на Майдані у Києві оголосили більше 100 громадських організацій.

18 січня люди пішли під Верховну Раду, але їх зупинили на вулиці Грушевського. Тут кілька днів тривали запеклі бої, які завершилися смертями активістів. У боротьбі за свої права загинуло троє активістів.

 

Нігоян Сергій, один з охоронців Майдану, 20 років, родом з

Дніпропетровської області. Загинув 22 січня 2014 року від поранення, спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського.

Дмитро Булатов

 

Крім того, були викрадені    і катовані активісти. Серед них лідер Автомайдану Дмитро Булатов.

"Драконівські       закони"       такі відмінили,     також          у        відставку пішов глава уряду Микола Азаров.

Пізніше нардепи проголосували за закон про амністію. 14 лютого тодішній

генеральний         прокурор    України       Віктор         Пшонка      запевнив,    що     всі особи, заарештовані під час акцій протестів, звільнені.

Активісти пішли на поступки і звільнили адміністративні будівлі, частково розібрали барикади, також у ряді міст активісти покинули ОДА.

Цієї неділі на віче активісти оголосили "мирний наступ" з вимогою від влади виконати їхні вимоги.

У вівторок силовики не пустили колону протестувальників до Верховної Ради. Через що розпочалися криваві бої.

18 лютого учасники Революції гідності розпочали мирний наступ на

Верховну Раду. Багатотисячна колона маніфестантів розпочала мирну ходу з

Майдану Незалежності до Верховної Ради. Очолював колону лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, народні депутати.  

Правоохоронці разом з «Беркутом» заблокували всі підходи до будівлі Верховної Ради. Неподалік Кабміну знаходяться 2 водомети і БТР.

18 лютого. 08.30 Активісти Євромайдану зробили спробу прорватися через кордон силовиків, щоб пройти до Верховної Ради.

 

Після того, як голова ВР Володимир Рибак відмовився реєструвати постанову про повернення до

Конституції-2004, опозиція заблокувала президію. Мирна колона демонстрантів дісталася    Маріїнського        парку.                У

Маріїнському парку почалася бійка між

«Беркутом»,                       прихильниками

Євромайдану і Партії регіонів.  Проти учасників Євромайдану міліція застосувала світлошумові гранати.

Силовики зі щитами продовжують блокувати прохід  на вул. Грушевського.

 

Віце-спікер Верховної Ради, свободівець Руслан Кошулинський направив звернення на ім'я глави апарату ВР з вимогою зареєструвати проект постанови щодо повернення до Конституції 2004 р. О10.30 на Грушевського підпалили шини.  Силовики продовжували стягувати свої сили.

У Маріїнському парку продовжується бійка між «Беркутом», прихильниками Євромайдану і Партії регіонів. Проти мітингувальників міліція застосувала сльозогінний газ і шумові гранати. Є 10 поранених.

Під обід регіонали залишають парламент. Опозиція продовжує блокувати трибуну і президію парламенту. Мітингувальники кинули «коктейлі Молотова» в центральний офіс ПР, що на вул. Липській у Києві. У приміщенні почалася пожежа.

У Маріїнському парку тривають сутички між активістами, «Беркутом» і прихильниками Януковича. З обох боків летить каміння, феєрверки, вибухові пакети. Активісти Революції гідності в парку почали будувати барикади. У роботу ідуть сміттєві баки, металеві щити, лавки. 

Самооборона Майдану розігнала і затримала зграю «тітушок». У

затриманих вилучено гранати і пістолети. 

О 13.20 на розі Інститутської та Шовковичної «Беркут» почав жорсткий розгін активістів. У бік активістів летять димові шашки, навколо чутні вибухи гранат. Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок оголосив загальну мобілізацію. Він закликав усіх чоловіків негайно їхати до Києва.

14.10 Міліція стріляє по людях з дахів будинків. В урядовому кварталі бійці спецпідрозділів стріляють по активістах Революції гідності з дахів.

Снайпери озброєні рушницями і гранатами.

Депутат від «Батьківщини» Леся Оробець повідомила про загибель 3-х активістів Євромайдану.

Бої на Інститутській 18 лютого                         Міліція стріляє з дахів Протестувальники         підпалили   ворота         під     Київською міською

держадміністрацією. 

СБУ і МВС висунули опозиції ультиматум          –        припинити збройне протистояння і повернутися за стіл переговорів. О 16.25 силовики почали штурм Майдану. Особливо жорстоко  діє «беркут», не дивлячись на жінок, лікарів чи журналістів. 

Київське метро призупинило роботу у зв'язку з терористичною загрозою. Також не працює офіційний сайт метрополітену. Біля будівлі Нацбанку на вулиці Інститутській нардеп Ілля Сагайдак повідомив про ще одного загиблого. 

«Беркут» підійшов упритул до Майдану о 16.50. Силовики застосовують проти мітингувальників світло-шумові гранати, стріляють гумовими кулями.

Кілька сотень бійців внутрішніх військ оточили Український дім, де перебувають активісти Євромайдану.

 Журналіст Артем Шевченко повідомив, що один із трьох загиблих активістів в Будинку офіцерів – член ВО «Свобода» Сергій Дідич. О 17.50 силовики пішли        у          наступ.        Штурмують Український        дім.   Активісти біжать у        бік          Михайлівської площі. Чутні постріли.

У зв’язку із подіями в Києві храми Львова почали бити у дзвони. Церква рішуче засуджує будь-які прояви насильства. 

Прес-служба Київської міліції підтверджує інформацію про те, що під час сутичок загинуло 7 мітингувальників.

Записано зі слів активіста Ігоря (46 років) з Львівщини: «15:30 – Кловський узвіз перекрили, і ми би звідти вже не вийшли, якби вчасно не схаменулися. У Маріїнському парку розпочалася справжня кривава битва. Ті страшні випадки, коли майданівців віддавали тітушками, а ті відрізали їм голови, сталися з тими активістами, які не встигли вчасно звідти втекти. Наш один знайомий з району, безшабашний афганець 45 років, відбився від своєї сотні, і його схопили троє солдат Внутрішніх військ. Побили, притиснули до стінки, а коли повз пробігали «беркутівці», то солдати сказали, що самі з ним розберуться. Він бачив, як людей просто добивали на Кріпосному біля Маріїнки. Ті троє з Внутрішніх військ знайшли в нього ніж, затоптали ніж ногами і сказали: «Дядьку, це вам не потрібно». Потім повели його до автозаку і просто заштовхали в швидку, яка стояла поруч. Він через вікно швидкої бачив, як «беркутівці» били людей на землі і затягували в парк та віддавали тим чортам-тітушкам.

Нашого іншого знайомого, одного із чернівецьких козаків, кинули в купу трупів у наметі в Маріїнському, бо думали, що він мертвий. Він ввечері приповз майже при смерті. Хлопець розповідав, що тітушки у парку відрізали людям голови. Йому не вірили, поки не побачили це на відео в Інтернеті. Туди ж попав і мій родич, і він стверджує те ж саме. Зараз він лежить в Стрию у лікарні.

Думаємо, що в Маріїнському було близько 30 трупів. Куди вони поділися потім, ніхто не знає. Їх або спалювали, аби кидали в Дніпро.

16:00 – ми повернулися на Майдан. Взяли собі молока за шкідливу роботу. Потім пішли додому відпочити, щоб увечері вийти знову. На серці було тяжке почуття, що нас добиватимуть. Біля будинку я зустрів свого знайомого політолога, який не вірив у це. А вранці він написав мені смс: «Ти був правий. Я всю ніч возив поранених». 

Майдан увечері 18 лютого

О 20.05 «Беркутівці» разом із бійцями Внутрішніх військ почали штурм барикад на Майдані за допомогою бронетехніки. По периметру Майдану Незалежності утворилися кілька вогнищ. З боку вул. Інститутської Майдан практично охоплено вогнем. 

Станом на 23.00 до закладів охорони здоров’я Києва за медичною допомогою звернувся 221 учасник масових заходів, госпіталізовано 114 осіб. Зафіксовано 11 летальних випадків.  

19 лютого, зранку силовики почали атаку на Будинок профспілок. Два верхніх поверхи Будинку профспілок горять. Люди намагаються вибратися з палаючої будівлі.

У різних містах України таких як Львів, Івано-Франківськ, Луцьк та інших люди підпалюють офіси «Партії регіонів», відділки міліції, захоплюють адміністративні будівлі.

О шостій ранку на сайті президента Віктора Януковича з’явилось звернення до народу. У зверненні до народу Янукович заявив, що є противником силового варіанту вирішення конфлікту.  

 У ході протистоянь у Києві загинули 22 людини, 241 – госпіталізовані.

Всього за медичною допомогою звернулися понад 350 осіб. 

Люди масово з’їжджаються на підмогу київським протестувальникам.

Прибули сотні з Рівного, Луцька, Львова. 

Внаслідок пожежі у Будинку профспілок у Києві обвалилося перекриття між 4 і 5 поверхами.  

08.30 «Регіонали» тікають з України. 26 «регіоналів» близько півночі вилетіли з України чартером Азарова-молодшого.

Кількість активістів Революції гідності стрімко зростає: на Майдані Незалежності в Києві вже близько 20 тисяч мітингувальників.

На Майдані Незалежності в Києві, де триває протистояння мітингувальників і правоохоронців, розібрали майже усю бруківку.

 

 

                У         Києві

учасники Євромайдану зайняли       будівлю Головпоштампу. Тут активісти планують влаштувати нічліг.

У будівлі Держтелерадіо учасники Євромайдану також влаштували нічліг і медпункт.

Мітингувальники зводять на вулиці Грушевського стіну із бетонних блоків заввишки 2 метри.

 

У Будинку профспілок на Майдані Незлежності в Києві посилилась пожежа.  

В опозиції повідомляють, що влада запланувала жорстокий силовий штурм

Майдану Незалежності на

18:00. 

На офіційному сайті СБУ розміщено заяву Олександра Якименка про початок «антитерористичної операції».  

 

Активісти Революції гідності вдруге захопили Київську держадміністрацію. У ній влаштували медпункт і операційні.

На Майдані Незалежності в Києві знаходиться близько 50-ти тисяч протестувальників. Активісти спільноти Євромайдан SOS повідомляють про 50 людей, які зникли під час сутичок із силовиками під Верховною Радою та на Майдані Незалежності. 

О 22.55 під час зустрічі президент Віктор Янукович та лідери опозиції домовилися про перемир’я з метою припинення кровопролиття. 

Лідери США, Канади спільно з Євросоюзом назвали український уряд відповідальним за захист населення.

20 лютого на Майдані Незалежності перебуває близько 2 тис. людей.

Активних дій між активістами і силовиками не відбувається. 

                «Беркут»      продовжує      облогу      Майдану.      Вибухають      гранати.

Протестувальники запускають у бік міліції піротехніку. 

За даними МОЗ, до бригад екстреної медичної допомоги і у лікарні міста звернулися 445 постраждалих. 287 з них госпіталізовано. Загинуло 28 громадян. Пожежу в Будинку профспілок на Майдані Незалежності в Києві нарешті ліквідовано.  Пожежники врятували життя 41 людині.

 МВС повідомляє про обстріли силовиків активістами з вікон консерваторії на Майдані. Поранено 4 міліціонерів.

 У Києві на Майдані Незалежності перебуває 10 тисяч людей. Учасники Революції гідності активно укріплюють барикади.

Кривавий четвер – 20 лютого став найтрагічнішим на Євромайдані. Найбільш жорстоке протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж пів-сотні повстанців. Відтоді в пресі з’явилась збірна назва загиблих учасників акцій протесту Євромайдану – Небесна сотня.

О 9.45 Учасники Євромайдану прорвалися до будівлі Верховної Ради. «Беркут» загнали у Маріїнський парк.

Побоюючись наступу з боку повстанців співробітників ВР терміново евакують. «Беркут» переходить у бік станції метро Арсенальна. Кілька десятків бійців внутрішніх військ з вулиці Грушевського здалися у полон самообороні

Євромайдану. Самооборона дала їм зелений коридор. 

Аби    допомогти зупинити кровопролиття, в Україну прибули      міністри закордонних справ Франції,

Німеччини та Польщі. Віктор

Янукович    зустрівся     з міністрами закордонних справ

Польщі, Франції та Німеччини з приводу

врегулювання ситуації в країні.

 Міліція повідомляє про 29 поранених і одного загиблого під час сутичок. У Міністерстві охорони здоров’я підтверджують, що 20 лютого у Києві загинули 7 людей. Від початку сутичок кількість жертв зросла до 35 осіб. 

З медпункту готелю «Україна» народний депутат від ВО «Свобода» Ірина Сех повідомила прізвища 12 загиблих активістів.

У головному римо-католицькому соборі столиці облаштовують військовий госпіталь. З Михайлівського собору вже перевезли частину медикаментів. 

О 14.20 в Інтернеті з’явилося відео, на якому видно як снайпери вбивали людей.                 14.30 на

Майдані вбили викладача УКУ

Богдана Сольчаника.

Від початку сутичок у Києві за медичною допомогою звернулися понад 550 постраждалих. 332 з них госпіталізовано.

Тривають протистояння на місцях. У Полтавську облдержадміністрацію зайшли представники Народної Ради. Силовики без супротиву вийшли з ОДА.

У    Львові    внаслідок    вибуху    загорілись    казарми    «Беркуту»    на    вул.

Трускавецькій. 

О 20.00 на Майдані Незалежності у Києві перебуває близько 10 тисяч громадян. 20.50. Прем’єр-міністр Польщі з посиланням на переговори Януковича з представниками ЄС говорить, що президент України погодився на дострокові вибори. 

Заступник начальника Генштабу Юрій Думанський написав заяву про звільнення із ЗСУ через незгоду з втягування армії у громадянське протистояння.

 Близько 50 автомобілів активістів блокують перехрестя біля Межигір'я по дорозі на Вишгород, щоби не дати проїхати до Києва автобусам з силовиками. 21.30. Регіонали масово тікають з Києва. Всього з Жулян вилетіло близько 20 рейсів. Найпопулярніші напрямки – Москва, Донецьк та Бальбек (військовий аеродром у Криму). 

У Києві на Майдані Незалежності перебуває близько 20 тисяч громадян.

Багато активістів зосереджено поблизу стадіону «Динамо».

«З готелю «Україна» снайпери стріляли в простих мирних людей, які ні в чому не брали участі. Чи то серед них просто були садисти, чи провокатори. А ті, що прицільно стріляли на Інститутській, то швидше за все з Внутрішніх військ. Вони і не ховалися. Стріляли в повний ріст начебто в людей зі зброєю», так розповідав Ігор зі Львівщини, учасник тих страшних подій Майдану.

Ігор з товаришем на Майдані

 

21 лютого о 04.00 активісти відпускають внутрішніх військ, яких було затримано в четвер у Жовтневому палаці.

У Києві на Майдані Незалежності перебуває близько 7 тисяч активістів. Ситуація спокійна. Київське метро відкриває станції в центрі, крім «Майдану Незалежності» і «Хрещатика», які працюватимуть для переходу пасажирів з лінії на лінію.

О 12.30 на Майдані перебуває близько 15 тисяч активістів. Станцію метро «Хрещатик» забарикадовано зовні важкими предметами.

У заяві до народу Янукович наголосив, що ініціює повернення до Конституції 2004-го року і проведення дострокових президентських виборів.

З центру Києва автобуси масово забирають міліціонерів. Лідер «Свободи» Олег Тягнибок заявив, що Рада Майдану зголосилася на дострокові вибори, але з низкою вимог.

Віктор Янукович і лідери опозиції Арсеній Яценюк, Віталій Кличко і Олег Тягнибок домовилися повернутися до Конституції-2004 протягом 48 годин.

 

 

16.30 На Майдані понад 20 тисяч людей.

 

О 16.50 народні депутати підтримали законопроект № 4163 щодо повернення до Конституції - 2004. За це проголосували 386 нардепів.

У Будинку профспілок у Києві знайшли тіла людей, які загинули під час пожежі. Точної кількості померлих медики не називають. 

Верховна Рада оголосила 22-23 лютого днями жалоби за загиблими у сутичках. За це проголосували     355    народних

депутатів. Вони такожпідтримали постанову № 4167 щодо відсторонення від займаної посади в.о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.

Активісти Революції гідності вимагають відставки Президента України Віктора Януковича до 10 ранку.  22.40 Янукович вилетів у Харків. У президентському літаку знаходяться спікер парламенту Володимир Рибак, голова АП Андрій Клюєв і народний депутат Вадим Новинський.

22 лютого. Рух «Автомайдан» заявив про несприйняття домовленостей

влади й опозиції і вимагає негайної відставки Віктор Януковича.           

00.20 Активісти Революції гідності узяли під контроль урядовий квартал.

Комендант Майдану Андрій Парубій заявив, що сьома сотня стоїть всередині Верховної Ради, 19 сотня охороняє Кабмін, 15– МВС. 

10.50 Арсеній Яценюк заявив, що Віктор Янукович не підписав учорашніх законів, що є підставою для його відставки.На засіданні парламенту Олександр Турчинов заявив про те, що єдиним легітимним органом влади в Україні є Верховна Рада. Головою українського парламенту став представник фракції «Батьківщина» Олександр Турчинов. За проголосували 288. 

13.10 Верховна Рада засудила сепаратизм. 319 народних депутатів проголосували за постанову «Про запобігання проявам сепаратизму та інші посяганням на основи національної безпеки України».  В.о. міністра внутрішніх справ обрали Арсена Авакова. «За» проголосували 275 нардепів. 

За постанову № 4166 «Про виконання міжнародних зобов’язань України щодо звільнення Юлії Тимошенко» проголосували 322 народні депутати.

 До Харкова за звільненою Юлією Тимошенко поїхали сім'я, соратники і дипломати.  

15.00 Янукович з охороною вилетів з Харкова до Донецька, звідки планував дістатися до реактивного літака «Фалькон» і втекти в Москву. У 16.15 у відеозверненні на YouTube Віктор Янукович заявив, що в країні відбувся державний переворот, але він не збирається йти відставку.

17.00  Рада прийняла постанову про самоусунення президента України від виконання повноважень. Дострокові вибори призначено на 25 травня.

Від початку сутичок у Києві загинули 82 людини. За медичною допомогою звернулися 622 постраждалих, 405 з них госпіталізовано.

Прикордонники не дозволили чартерному рейсу з Януковичем на борту вилетіти з Донецького аеропорту. Однак йому вдалося втекти в Росію. Кортеж Віктора Януковича відмовився від супроводу працівників Управління державної охорони і попрямував до Севастополя. Звідти вже перебрався у Росію. 

26 лютого в. о. генпрокурора України Олег Махніцький заявив, що колишнього Президента України Віктора Януковича і екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка оголошено в міжнародний розшук.

Віктор Янукович у Ростові-на-Дону дав прес-конференцію, під час якої заявив, що він нікуди не тікав та залишається легітимним президентом. Також вибори 25 травня вважає не законними і він не братиме в них участь.

 

Журналістів шокували скарби Межигір’я

 

І знову спогади Ігоря зі Львівщини: «День закінчився… Для нас цей день не закінчиться ніколи. Перемога Майдану. Їхати з Києва не хотілося. Тягнуло на Майдан, як злочинця на місце злочину. Особливо на місця кривавих сутичок. Ходили і молилися. Одного товариша нам довелося виводити з істеричного стану, ледь не прив’язували. Багато людей ще не можуть відійти від тих подій. Мені байдуже, хто зараз при владі. Їх, як треба буде, народ змете ще швидше, ніж попередніх. 

Загальні враження важкі. Перемога не тішить. Для мене особисто єдиний плюс: ті мої друзі, в яких я не сумнівався, не розчарували.».

Існує думка, що саме Євромайдан поклав початок дестабілізації ситуації в державі та призвів до анексії Криму та війні на Донбасі. 

Але, насправді, хронологічна послідовність подій не означає, що одна з них стає причиною іншого. 

Анексія та бойові дії на Сході країни, безперечно, пов’язані з революцією, але вони не є її продуктом.

Українські політологи пояснили, що саме Україна отримала внаслідок Євромайдану. Усі експерти відповіли на два питання:

1.      Існує думка, що українці не вийшли б на Євромайдан, якби знали, що він завершиться анексією Криму та війною на Донбасі. Чи можна вважати Крим і Донбас продуктом повстання Євромайдану?

2.      Якими, на Вашу думку, є наслідки Євромайдану?

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту ЄвроАтлантичного співробітництва:

1.                  Ці речі, очевидно пов’язані, але це не є прямий наслідок Євромайдану. Не Майдан захоплював Крим і вторгався воювати на Донбасі. Крим і війна – це продовження російської стратегії демонтажу української державності. Повстання і пролиття крові у центрі Києва були використані для пояснення як анексії Криму, так і для пояснення причини війни на Донбасі. Євромайдан закінчився побиттям студентів. Далі почалася інша фаза – національне повстання, яке закінчилося у той момент, коли втік Янукович.

 Революція і революційні події продовжувались далі. Те, що у світі називають "українською кризою", фактично, завершилося формуванням легітимних органів влади, обранням Президента і парламенту. З того моменту українська криза закінчилася і почалась російсько-українська війна. Тому питання "Чи вийшли б ви на Майдан, якби знали, що він закінчиться анексією Криму і війною на Донбасі?" – спекулятивне.

2.                  Перш за все, це внутрішні зміни в суспільстві. Зміна моральнопсихологічного клімату у суспільстві, зміна активності, поява абсолютно нових форм активності, таких як волонтерство та самопожертва.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій:

1.                  Ні. Люди вийшла на Майдан із інших мотивів. В Україні відбувся феномен ХХІ сторіччя – протестний рух, який до цього часу ще не завершився. Мотивація була зовсім інша: люди хотіли жити в іншій державі, я би це назвав державою рівних можливостей. Потім це назвали Революцією Гідності. Тому якщо хтось заявляє, що анексія і війна – то наслідок Євромайдану, то такі заяви роблять або свідомо, або це просто невігластво.

Але припускаю, що події на Майдані прискорили ті плани, які були у Путіна і російського керівництва по відношенню до України.

2.                  Якби не ті події, які відбулися наприкінці 2013 – на початку 2014 року, Україна як незалежна держава була би під загрозою. Ми б потрапили під економічну та політичну залежність від Росії. Формально Україна б, звісно, існувала, але реально я думаю, що нас з часом втягли в якесь над утворення. Євромайдан став можливістю поламати ці нехороші плани з боку Росії по відношенню до України.

 Павло        Жовніренко,        голова        правління Центру       стратегічних досліджень:

1.                  Історія завжди розвивається в одному напрямку – в позитивному. Сили добра і зла борються між собою з часів створення світу – є Бог і є диявол. Диявол завжди хоче показати, що всі добрі речі є поганими, щоб добро не перемагало. Тому те, що твориться після Майдану – це намагання Януковича, а паралельно – і бажання Путіна, показати, що будь-які прояви бажання народу жити так, як він хоче, не можуть існувати. Є керівництво, яке знає, що треба робити, а народ просто повинен сприймати команди і виконувати те, що треба. Не повинно бути ситуацій, коли народ піднімається. Путін зробив все, аби знівелювати результати будь-яких революцій на пострадянському просторі.

Крим і Донбас – це логічний наслідок багатьох речей, але не Майдану. Фактично, ці регіони здавна були віддані на поталу місцевим силам, фактично Україна була не унітарною державою, а конфедерацією. Донбас – це була держава в державі, такий собі Ахметленд. Тому не дивно, що так вийшло. Але я думаю, що кінцевий результат буде у будь-якому разі позитивним, тому що Україна незнищенна.

2.                  Україна отримала політичну націю. З’явився феномен російськомовних українських націоналістів. Почалася масова ідентифікація тих, хто живе в Україні і говорить російською мовою. Люди зрозуміли –  це наша країна, наша земля і ми готові її захищати навіть ціною власного життя.

Революція гідності почалася, але Революція гідності ще не закінчилась, тому що реалізована тільки одна з п’яти вимог Майдану. Фактично відбулося тільки усунення Януковича. Асоціація з ЄС підписана, але вона саботується, тому що сама державна олігархічна система лишилася. Змінилися лише обличчя. Ця система знищує рушійні сили революції – середній клас, представники якого стають громадянами і беруть на себе відповідальність за країну. Якщо середній клас, перевести у категорію людей малозабезпечених, які борються виключно за свої базові потреби, вони перестануть замислюватися про національні інтереси. Як це виправити? Пам'ятаєте, колись в Інтернеті був популярний малюнок, на якому чапля схопила жабу, а та її душить за горло і підпис – "Ніколи не здаватися"? Ну от – ніколи не здаватися.

Олексій Гарань, професор політології НаУКМА:

1.                  Абсолютно не коректно сприймати Крим і Донбас як прямий наслідок Майдану. Це нам нав’язується Кремлем і п’ятою колоною Кремля в Україні, до якої входять залишки Партії регіонів. Одне не має до іншого жодного відношення. Люди вийшли за свободу, за європейській вибір, за європейські цінності. Той факт, що потім Росія цинічно скористалася своєю силою і порушила всі міжнародні договори – нажаль, така вже Росія є.

Найголовніше, що ми отримали – країна повернулася до збалансованої конституційної моделі. Це відбулося практично одразу. Ми зараз не маємо гіперцентралізованої влади. До чого вона може призводити – ми бачили і на прикладі Януковича, і на прикладі Путін. В Україні зараз збалансована політична система, яка за своїми базовими параметрами наближена до європейської. По-друге, в Україні були проведені вільні вибори, і парламентські, і президентські. Це ніхто не ставить під сумнів. По-третє – ми отримали активне громадянське суспільство. З’явилось багато громадських ініціатив, які не просто контролюють владу, а й пишуть альтернативні закони і їх лобіюють. Більше того, люди вже зробили висновки після того, що відбулося. Зараз вони вже не створюють месії і критично оцінюють владу. Ну і четвертий здобуток – свобода слова, свобода преси. При чому я думаю, що цієї свободи у нас забагато. У нас ретранслюються меседжі російської пропаганди, ми даємо слово людям, які пов’язані з режимом Януковича. Але це зворотній бік демократії.

І останнє у списку, але не за значимістю: у результаті минулорічних подій і агресії Росії, постала нова українська політична нація. Нас уже не роз’єднують такі питання, як "хто якою мовою говорить", "хто до якої церкви ходить". Це дуже важливо.

 Майдан як і будь-яка революція вирішувала виключно внутрішні проблеми. Те, що в цей конфлікт вклинилось інша держава, забрала частину нашої території та розв’язала війну – це питання неадекватності нашого східного сусіда. Українці сподівались на цивілізовану поведінку своїх партнерів, але стикнулись з нецивілізованим.

2.                  Головний наслідок – в Україні з’явилось багато груп тиску та лобіювання інтересів, в тому числі – інтересів громадянського суспільства, які змушують нинішній уряд не лише продавати портфелі, а й займатися реформами, які надалі закладуть фундамент для розвитку України як демократичної держави, не псевдо ліберальної, якою ми є зараз, а реально демократичної. Окрім того, з’явилася нація, як політичний суб’єкт.

Майдан, окрім того, що спричинився до потужних суспільно-політичних змін в Україні, які нині є в центрі уваги світової громадськості, став каталізатором потужного виплеску креативності, творчості, які знайшли своє втілення у творах різних жанрів: у візуальному мистецтві, у мистецтві слова, у мистецтві музичному, у різних креативних проявах.Кожен, хто був на Майдані, чи переглядав відео -, чи фотоматеріали, не міг не зауважити велику кількість найрізноманітніших роздруківок та писаних від руки цитат, фрагментів з творів Тараса Шевченка (із «Заповіту», із вірша «І мертвим і живим», з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!»)

Поетичне слово Кобзаря на Майдані також і звучало вголос. Зокрема всі ми пам’ятаємо відеозапис на якому уривок з поеми «Кавказ» читає перший герой небесної сотні Сергій Нігоян. 

Багато з нас мабуть пам’ятає вірші, які, щойно народившись, стали загальновідомими в час Майдану.

                «А сотню вже зустріли небеса…»:

А сотню вже зустріли небеса.. 

Летіли легко, хоч Майдан ридав.. 

І з кров´ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий 

І юний хлопчик в касці голубій,  І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..  Як крила ангела, злітаючи назад.

Людмили Максимлюк

Никогда мы не будем братьями….

 

Никогда мы не будем братьями             да, у нас в сердце кровь горячая, ни по родине, ни по матери.                    что ж вы нам за "родня" незрячая? Духа нет у вас быть свободными –        А у нас всех глаза бесстрашные, нам не стать с вами даже сводными.      без оружия мы опасные. Вы себя окрестили "старшими" –           Повзрослели и стали смелыми нам бы младшими, да не вашими.          все у снайперов под прицелами.

Вас так много, а, жаль, безликие.           Нас каты на колени ставили – Вы огромные, мы – великие.                   мы восстали и всё исправили. А вы жмете… вы всё маетесь,                 И зря прячутся крысы, молятся – своей завистью вы подавитесь.               они кровью своей умоются. Воля - слово вам незнакомое,                 Вам шлют новые указания – вы все с детства в цепи закованы.          а у нас тут огни восстания. У вас дома "молчанье – золото",           У вас Царь, у нас - Демократия.

а у нас жгут коктейли Молотова,          Никогда мы не будем братьями.

 

Анастасія Дмитрук

«Мамо, не плач» Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.  

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить.  Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Оксана Максимишин-Корабель

 

Цей вірш звучав зі сцени Майдану у виконанні Руслани Лижичко під час траурних заходів по вшануванню Героїв Небесної сотні, був використаний у заставках на різних каналах українського телебачення під час днів жалоб.

На жаль ці слова не втратили актуальності і нині, коли продовжуються бойові дії в Україні, і коли вже до героїв Небесної сотні Майдану приєдналися тисячі воїнів ЗСУ.

"Україна достатньо велика, має велику культуру, потужний економічний потенціал. Це країна, яка може бути сама собі континентом. Вона не потребує Росії чи Європи. Україна може постати із власного потенціалу" (Крістіан Зайдель, німецький режисер). 

Революція 2013-2014 років, на наше переконання, це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й РФ – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти [6].

Вшанування пам’яті Героїв Майдану

 

Список літератури

1.                  Шведа Ю. Революція Гідності у контексті загальної теорії соціальних революцій. 26 січня 2014. – Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews. dorevolyutsiya_gidnosti_u_konteksti_zagalnoyi_teoriyi_sotsialnih_revolyutsiy&objc tId=13013452. 

2.                  Жолквер М. Суперечності між сходом і заходом: міф про дві України /

М.Жолквер, А.Грабська // Українська правда. – 09 квітня 2014. 

3.                  Яременко О. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси / О.Яременко, М.Міщенко // Політична думка. – 2000. – № 1.

– С.3.

4.                  Семенченко Ф.Г. До проблеми формування політичних цінностей у сучасному українському суспільстві / Ф.Г. Семенченко // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2010. – Вип.99. – С. 56-59. 

5.                  Михальченко М.І. Становлення нових політичних інститутів і національно-державний розвиток України / М. І. Михальченко // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія [Під ред. М.О.

Шульги]. – K.: Ін-т соціології НАН України. – 1999. – С. 299-300. 

6.                  Україна показала приклад революції з гідністю, тепер необхідно захистити ці цінності. 18.05.2014. – Режим доступу: http://uacrisis.org/ua/ukrainehas-set-an-example-for-a-revolutionwith-dignity-now-these-values-must-beprotected/

7.Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України: наук.

метод. матер. /Головко В., Палій О., Черевко О., Янішевський С.; за ред.

П.Полянського. – К.6 Київ. ун.-т ім. Б. Грінченка, 2015– 36 с.