Прийом «Питання для обговорення»

• Як створювати оригінальні, незвичні, креативні предмети інтер’єру, що матимуть успіх у споживачів?
• Чи кожна людина може придумувати цікаві дизайнерські ідеї?
• Як визначити свою здатність до дизайнерських новацій?

• Який вплив може мати урок на мій вибір майбутньої професії?
• Чи потрібно мені знати методи художнього конструювання?
• Якщо урок – це можливість розкрити свої здібності, то чому б не почати працювати на ньому в повну силу?
• Кому потрібні знання, які я можу отримати на уроці?

Комбінаторика

Нас оточує нескінченна кількість різноманітних форм. Водночас світ, у якому ми живемо, влаштований дуже економно: багато форм -це поєднання одних і тих самих елементів.

До природного формоутворення близький такий метод проектування, як комбінаторика. Вона дає можливість багато разів і по-різному використовувати елементи конструкції.

Бджолині стільники мають єдиний конструктивний елемент у формі шестигранної призми. У конструкціях з тісно зімкнених правильних шестикутників чи шестигранників витрачається найменше матеріалів. Стільникову конструкцію покладено в основу сонячних батарей космічних станцій, що дозволяє з мінімальною масою досягати великих розмірів за площею.

Качан кукурудзи – джерело комбінаторних рішень для висотних споруд.

Модульні будинки майже повністю виготовляють на заводі. Окремі елементи привозять на місце будівництва, встановлюють на фундаментах і збирають. Таким чином споруджують не тільки житлові, а й промислові об’єкти.

Комбінаторика – це метод проектування, що полягає у знаходженні різних сполучень (комбінацій), поєднань, розміщень з обмеженої кількості елементів у певному порядку.

У проектуванні, дизайні комбінаторику можна умовно розділити на два напрямки – функціональний і формально-образний.

Функціональний напрямок передбачає збирання з однакового набору різних деталей цілісних об’єктів, приладів та виробів – будинків, меблів, кухонних комбайнів тощо.

Формально-образний напрямок використовує можливості комбінаторики для збагачення вигляду об’єкта за рахунок варіацій кольору, групування, орнаментації елементів цілого, наприклад у графічному дизайні.

Основною одиницею комбінування є модуль.

Модуль (від лат. Modulus – маленька міра) – це величина, яку беруть за основу розрахунку розмірів деталей чи будь-яких частин і елементів, з яких складається виріб.

Слід зважати, що модульний об’єкт або виріб не обов’язково має складатися лише з модулів одного типу – їх може бути кілька. Сам модуль може бути закінченим виробом чи складовою виробу, зокрема й іншого призначення.

1958 року в Данії з’явилася гра-конструктор Lego, що складається з яскравих модульних елементів. А сьогодні безкоштовна програма Lego Digital Designer – засіб автоматизованого проектування – дозволяє створювати 3D-об’єкти з віртуальних модулів.

В концепції стелажа Tangram італійської компанії Lago лежить старовинна китайська головоломка, в якій квадрат поділили на сім частин. У результаті вийшов один квадрат, один ромб і п’ять рівнобедрених прямокутних трикутників – два великих, один середній і два маленьких. Поєднуючи між собою елементи, що входять у Tangram, можна створити неймовірну кількість об’єктів.

Застосування модульного проектування сприяє уніфікації елементів виробів. У техніці наявність уніфікованих вузлів і деталей та встановлення їх у різних поєднаннях дозволяють перетворювати конструкції одних виробів на інші. Це, своєю чергою, пришвидшує і здешевлює виробництво, забезпечує безпроблемну заміну елемента, що вийшов з ладу. Водночас модульне проектування, що ґрунтується на принципах комбінаторики, дозволяє створювати різноманітні продукти при мінімальному використанні уніфікованих елементів – модулів. Отже, з комбінаторикою прямо пов’язане масове виробництво.

У проектуванні за основу формоутворення беруться ті елементи форми, з яких можна створити об’єкт як комбінаторну систему (геометричні, конструктивні тощо). Найпродуктивнішим є пошук елемента на основі геометричних фігур з прямолінійними контурами. Найменшу здатність до формотворення має круг і криволінійний контур, а найбільшу – квадрат, правильний трикутник чи прямокутний контур.

Клітинка – універсальний модуль для формально-образного комбінування.

Біоніка

У проектуванні виробів людина часто використовує форми живої природи. Гармонія краси й доцільності в природі – справді невичерпне джерело засобів гармонізації форми, до якого завжди зверталися творці шедеврів архітектури й мистецтва.

Біоніка – наука про використання біологічних особливостей живої природи для конструювання виробів та вдосконалення технологій.

Наука біоніка рекомендує використовувати у формах виробів, що виготовляються, прототипи природних форм. Найчастіше природна форма, застосовувана в промисловому виробі, видозмінюється під дією законів технології та матеріалів, але не настільки, щоб не бути впізнаною.

1960 року в м. Дайтоні (США) відбувся перший симпозіум з біоніки, який офіційно затвердив народження нової науки. 1979 року іспанські архітектори Хав’єр Піоз, Роза Сервер, Єлой Селайя розробили проект «Bionic Tower» – вертикальне місто – вежу заввишки 1228 м, для чого використали біотехнології, що мають екологічним способом розв’язати проблему зростання населення світу.

Подивившись на предметний світ, який оточує нас, можна подумати, що біоніка неначе й не застосовується безпосередньо у витворах людських рук, проте насправді її вплив на предметний світ у цілому глибокий і стійкій. Тому кожному, хто причетний до проектування виробів, доводиться зважати на неї й серйозно аналізувати природні форми.

Біоніка – це використання біологічних методів і структур для розробки інженерних рішень і технологічних методів, у тому числі для використання природних форм в архітектурі й дизайні інтер’єру.

Інтер’єр у стилі біоніка

Цей стиль імітує форми природного середовища й характеризується плавними лініями, масивними формами, які використовують зазвичай у кімнаті, будинку. Це забезпечує багато повітря і світла. Біоніка передбачає яскраві кольори, глянцеві та дзеркальні поверхні, повторювані візерунки (у клітинку або природні орнаменти), але з мінімальним використанням текстури. Вбудоване підсвічення використовують, аби підкреслити простір і форми.

Форми можуть повторюватися, але деталі завжди є унікальними. Це гарантія індивідуальності дизайну інтер’єру.

Найяскравіше використання природних форм бачимо в чудових творах одного з найвідоміших архітекторів Антоніо Гауді (будівля Каса Бальо, Будинок Міла, парк Гуель та ін.).

Є чимало проектів у всьому світі, за основу яких інженери, дизайнери, архітектори взяли біонічні структури. Яскравими прикладами є оперний театр в Сіднеї, будинок «Кипарис» у Шанхаї, хмарочос SONY в Японії та багато інших. Бурхливий розвиток будівельних технологій, пошук альтернативних джерел енергії, глобальна урбанізація та поява нових екологічно чистих будівельних матеріалів спричинили інтенсивний розвиток біоніки в дизайні інтер’єру.

Традиційно творці цього стилю намагаються використовувати мінімальні ресурси з максимальною функціональністю й естетикою. Сьогодні стилі біоніка проектують не лише розважальні будівлі (оперні театри, торгові центри), але й приватні будинки. Це, безумовно, стиль майбутнього.

Прийом «Перевір себе»

Учні мають можливість на практиці перевірити  розуміння теоретичних                            положень              біоніки,                            виявити              свій                            творчий              потенціал,

«попрацювати» дизайнером.

Учні працюють з картками ( додатковий матеріал до уроку).

Практична робота завдання № 1

Прийом «Прокоментуй. Дай оцінку»

Робота з ілюстративним матеріалом. Учні мають оцінити естетичні, функціональні, конструктивні якості предметів ланшафтного інтер’єру.

Дидактичний матеріал до прийому «Прокоментуй. Дай оцінку»

Практична робота завдання № 2

Функціональний аналіз біоформ для виготовлення елементів садового дизайну:

1 . Найдіть у інтернеті чи матеріалі уроку 2-3 елементи біоформ які можна використати у ланшафтному дизайні

2. Зробіть функціональний аналіз цих об’єктів біоформ (де краще використати, які плюси і мінуси цих об’єктів