Методична доповідь на тему: "Методика розучування пісні з учнями молодших та старших класів".

Департамент культури Вінницької міської ради 

ЗАТ «Вінницька дитяча музична школа № 1»

Методика розучування пісні з учнями молодших та старших класів.

Старший викладач

 Костенко Людмила

          Володимирівна

2020 рік.

План:

1. Головні завдання вокально-хорової роботи з дітьми шкільного віку;
2. Особливості проведення вокально-хорової роботи з учнями початкової школи;
3. Особливості проведення вокально-хорової роботи з учнями основної школи;
4. Вимоги щодо підготовки самого вчителя.
5. Етапи виконання роботи при розучуванні пісні;
6. Інструментальний супровід при роботі над піснею;
7. Вимоги до акомпанементу.

                    Вокально-хорова робота з учнями початкової школи.

     Мистецтво, з яким ми щоденно зустрічаємось, слухаємо, вивчаємо та виконуємо, є наймогутнішою силою впливу на людину. Учні, особливо початкової школи, полюбляють вивчати та виконувати пісні. Колективне виконання пісень об’єднує  дітей,  привчає їх до спільних дій, до колективного переживання змісту пісні.

      Велика відповідальність стоїть перед учителем (керівником) – з перших занять привчати учнів до красивого і виразного співу. Наслідувальний спів – є першоосновою вокального виховання. Отже, вчитель, повинен сам вміти виразно виконати пісню, намагаючись викликати у дітей зацікавленість, відповідний емоційний відгук, бажання її слухати, вивчати та виконувати. Тому вчитель повинен співати природно, не дуже голосно, наближаючи спів до  дитячих можливостей.

      Методика розучування вокальних творів з дітьми початкової школи має свої особливості, так як виникають труднощі, які необхідно долати. А пов’язані вони – з нерозвиненістю музичних здібностей і голосового апарату дітей початкової школи, їх невміння співати.

     Крім навчальних завдань – (Правильно брати дихання, навчити правильно  формувати співацький звук, співати виразно, розвивати музичні здібності, тощо), учитель має вирішувати і виховні – (Викликати емоційний відгук, формувати естетичне ставлення до неї, розвивати інтерес до співу, зацікавлювати музичним мистецтвом).

       Кінцевий результат, успіх роботи над піснею залежить від того, як учитель розуміє сутність і мету цієї роботи, наскільки сам захоплений нею, відчуває красу  пісні.

     Вчителями музичного мистецтва, керівниками вокально-хорових колективів при роботі над розучуванням пісні використовуються  різні шляхи:

(Наприклад: вчать на слух, з використанням графічного запису, з опорою на на нотний запис, сольфеджуючи за допомогою річних знаків, прийнятих  у ладовій сольмізації.

      У початкових класах велику роль відіграє розучування пісні на слух, щоб діти змогли запам’ятати мелодію, потрібно повторити її кілька разів. Часте повторення мелодії чи фрази призводить до швидкої втоми дітей та байдужості до пісня. Тому. Кожне повторення повинно бути урізноманітненим (Грати, співати мелодію у різних тональностях, темпах, динамічних відтінках у виконанні вчителя чи окремих учнів…).

     Не рекомендується ставити перед учнями багато завдань, бо це означає не виконати жодної. Тільки послідовне подолання труднощів , дає позитивний результат.  Не треба звертати увагу на всі недоліки звучання одночасною.

     Мелодію і слова бажано розучувати одночасно, звертаючи увагу дітей на побудову мелодії (висхідний чи низхідний рух, повторення одного звуку, чергування звуків…).

     Позбавлення уваги та інтересу свідчить про необхідність змін у методиці розучування пісні.

     Необхідно при роботі над розучуванням пісні дотримуватись таких правил:

•                    коли співає вчитель, учні слухають;
•                    коли співають діти – слухає вчитель, керуючи їх співом.

      Якщо вчитель співає разом з учнями, то не має можливості вслухатися у звучання голосів дітей.

     Виконавські труднощі долаються легше, якщо учням подобається пісня.

     Необхідно звертати уваги дітей на міміку під час співу, яка повинна відповідати змісту пісні. Бажано поєднувати спів з жестами, плесканнями, погойдуванням головою, танцювальними рухами з використанням дитячих музичних інструментів.

    Правильне використання інструментального супроводу при розучуванні пісні має велике значення. Звісно, що при співі з супроводом діти швидше запам’ятовують мелодію, але самостійність інтонування і музична пам’ять розвиваються успішніше в процесі співу без інструментальної підтримки.

   І ще одна обставина, яка часто не враховується вчителем. Пісні розучуються з акомпанементом і одночасним співом вчителя.

   Це створює для учнів несприятливі умови:

•                    вони не можуть контролювати свій спів, не чують інших дітей;
•                    постійне підігрівання і підспівування учням приводить до пасивності музичного слуху дітей, невпевненості в собі;
•                    знижується активність слухової уваги не розвивається почуття самоконтролю;
•                    не формується вокально-слухова координація.

     Уміння чути самого себе, товаришів по співу, супровід, розуміння характерних особливостей пісні – ось що слід враховувати  в учнів з самого початку на їх власному досвіді. 

      При виконання роботи щодо розучування пісні, доцільно запропонувати дітям співати спочатку з супроводом». Підіграючи тільки лише мелодію, далі з повним супроводом, потім  без інструменту за допомогою вчителя. І нарешті, співати самостійно без супроводу. Корисний і такий прийом: співати по черзі всім класом,невеликими групами, окремим учням.

     Вчитель може перевірити себе:  - Чи правильно він  використав на уроці.

Якщо учні без інструментальної підтримкм співають невпевнено або й зовсім замовкають, то інструмент використовується надто часто і це завдає шкоди вокальному колективу.

     Дітей необхідно привчати до розуміння значення диригентських рухів (жестів) керівника і відгукуватися на них.

     Корисно використовувати прийом беззвучного співу «про себе», тобто –уявний спів з імітацією ритмічного і текстового виконання пісні. Інколи доцільно використовувати допоміжні рухи руки для показу висоти звуку. Значної допомоги у засвоєнні звуковисотності надасть графічний запис мелодії пісні. Не допускається обмежувати вивчення пісень лише по слуху. Адже тільки виховувати слухові уявлення на основі нотного запису можна добитися свідомого співу. Тому формування уміння орієнтуватися а нотному записі, виконувати поспівки і пісні, стежити за нотним записом – важливе практичне завдання навчання співу в молодших класах. Учитель має прагнути до тісного зв’язку хорового співу із закріпленням навичок співу по нотах.

    Не слід довго працювати над піснею. Необхідно дотримуватись такого правила: краще розучувати пісню на двох заняттях протягом 10 хвилин ніж на одному протягом 20 хвилин. Припинити спів слід ще до того, як учні стануть відволікатися чи нудьгувати.

     Художнє виконання пісні – завершальний етап роботи над піснею. Її можна виконувати в класі чи позакласному заході, приуроченому певній події,на підсумковому уроці чи уроці-концерті.

         Вокально-хорова робота з учнями основної школи.

     Колективне виконання пісень  об’єднує дітей,  привчає їх до спільної дії. До колективного переживання змісту виконаного твору. Колективний спів дає можливість об’єднувати у виконавському процесі учнів з різним рівнем загального і музичного розвитку, залучати до творчої діяльності невпевнених у собі дітей.

     Важливою умовою успішного розучування пісні є інтерес дітей до неї, бажання її вивчити. А особливо – як учитель розуміє сутність і мету цієї роботи, наскільки сам захоплений нею, відчуває красу пісні.

     Робота над піснею –процес багатоплановий  і починається з попередньої підготовки самого вчителя, який має:

•                    вслухатись в пісню;
•                    виявити її емоційно-образний зміст;
•                    врахувати складність для дітей;
•                    визначити труднощі, які можуть виникнути при розучуванні;
•                    скласти виконавський план;
•                    самому добре вивчити пісню, щоб можна було виразно і правильно виконати її на уроці.

     Необхідно враховувати при роботі над розучуванням пісні її  зміст і складність, рівень співацької підготовки учнів, умови за яких воно відбувається.

Із всіх варіантів роботи над розучуванням пісні, можна пропонувати найбільш усталені етапи роботи:

•                    ознайомлення з піснею;
•                    власне розучування пісні;
•                    технічне втілення художньої інтерпретації пісні;
•                    художнє виконання.

     Поділ на етапи – досить умовний, всі етапи тісно пов’язані між собою, але все ж таки кожен етап має своє призначення.

І. ЕТАП. Завдання першого етапу – ознайомлення дітей з піснею, домогтися, щоб вона їм сподобалась, зацікавити нею і викликати бажання її розучувати.

І. Етап включає:

- вступне слово вчителя - розповідь або бесіда має підготувати учнів до сприймання, зосередити слухацьку  увагу так, як  тут мова йде про авторів та виконавців, про події, які лягли в основу створення пісні;

- показ пісні - потрібно викликати емоційне враження, захопити учнів піснею, створити атмосферу її співпереживання. Особливо важливий показ пісні вчителем або якісна демонстрація її у запису. Показ пісні має бути виконано виразно, емоційно, осмислено, інтонаційно чисто і чіткою дикцією, виразною мімікою, нюансами. Виконання має справити хороше враження на учнів.

     Осблива увага на інструментальний супровід, який слід грати тихіше, ніж співати мелодію,щоб був зрозумілий текст пісні. Не можна допускати помилок у акомпанементі, зупинок, забувань слів.

     Виконуючи пісню,вчитель має дивитись на учнів і власною мімікою передавати характер пісні. Виконання має створити яскравий художній образ і тільки тоді воно викличе у дітей бажання вивчити прослухану пісню. Якщо показ буде не вдалим і не справить на дітей необхідного враження, не стане зразком виконання, до якого вони мають прагнути, то подальша робота приречена на невдачу.

     Досить часто вчителі ілюструють пісню в запису. Але все таки краще коли звучанню в запису передує живе виконання вчителя. Дітям надається можливість порівняти різне виконання, виявити відмінне і подібне у виконавських манерах.

     Можна використовувати ще один прийом ознайомлення з піснею – стеження по нотах за мелодією і словами під час звучання твору. Інколи пісня розучується без попереднього показу.  Такий варіант можна використовувати тоді коли пісня  добре знайома учням.

- її наступний аналіз – потрібно звернути увагу дітей на характер, зміст і побудову пісні, найяскравіші засоби виразності,  зв’язок  мелодії і поетичного тексту, означити виконавські прийоми. Не слід давати готових характеристик, а ставити запитання, які б виявили їхнє ставлення до змісту пісні. Важливо, щоб аналіз зміг показати наскільки глибоко діти зрозуміли музику.

     Отже – цікаве вступне слово, яскравий показ, змістовний аналіз створюють сприятливі умови для успішного розучування пісні.

ІІ. ЕТАП – власне розучування пісні.

     Методика розучування пісні не може бути однаковою для всіх випадків. Але окремі прийоми добираються з урахуванням деяких моментів – особливість пісні, виконавські труднощі, рівень співацького розвитку учнів.

     І все ж таки існують загальні правила. Наприклад:

•                    пісня найчастіше розучується окремими фрагментами, які мають смислову завершеність;
•                    слід більше працювати над тими співацькими навичками, які дозволяють розкрити у власному виконанні зміст пісні.

      Розучування нової пісні має бути оперативним. На першому занятті воно має тривати не більше 12-15 хвилин, інакше пісня почне набридати дітям. Слід дотримуватись такого правила: краще розучувати пісню на трьох уроках по 8-10 хвилин на кожному, ніж 25-30 хвилин – на одному уроці.

     На першому занятті увагу звернути на розучування мелодії першого куплета. На наступному – продовжуючи роботу над піснею, слід добре повторити вже вивчене. При повторі пісні не зупинятись тільки на проспівуванні. Навіть при хорошому виконанні, вчителю необхідно обов’язково  вказати, що саме добре вдалося учням.

Під час роботи над розучуванням пісні доцільно використовувати різні завдання: співати зі словами і сольфеджіо, співати мелодію на склади, співати з супроводом і без, співає один – всі, вчитель – учні, одна половина класу – друга, учень за учнем по вразах, співати вголос і «про себе».

    Звертається увага учнів на правильність звукоутворення і дихання, звуковисотного інтонування мелодії, ритмічну чіткість, виразність дикції і динаміки.

     Для засвоєння тексту пісні можна використовувати такі прийоми: тиха декламація тексту всіма учнями, декламація по фразах (одну фразу – вчитель, другу – учні), почергова декламація тексту в голос і «про себе».

     Кожне запропоноване вчителем завдання – це результат аналізу співу дітей.

     Бажано дотримуватись такого правила: коли співає вчитель, учні слухають; коли співають діти – слухає вчитель, одночасно керуючи їхз співом. Якщо він співає разом з учнями, то не має змоги ретельно вслухатися в звучання голосів дітей. До того ж учителю слід берегти свій голос від перевтоми.

     Пісня швидше і краще запам’ятовується, якщо її співати не тільки зі словами, але й на різні склади (ДУ, ЛЮ, ТУ).

     Важкі місця можна виділити і виконувати окремо – у сповільненому темпі, зі словами й без них.

      Позбавлення уваги й інтересу свідчить про необхідність змін у методиці розучування пісні.

     Іноді виконання пісні полегшується виконанням ритмічного супроводу. Можна виконувати три варіанти ритмічного супроводу: рівномірними ритмічними частками, ритмом мелодії, остинатним ритмом.

    При розучуванні пісні доцільно використовувати нотний запис. Діти більш свідомо поставляться до розучування пісні, зможуть стежити по нотах за рухом мелодичної лінії, окремих голосів. Навіть коли вони не завжди можуть самостійно читати ноти, нотний запис значно полегшить процес розучування пісні, зробить його більш активним і успішним.

     Розучування пісні по слуху має свої переваги, оскільки розвиває музичну пам’ять, музично-слухові уявлення, виховує схоплювати виразний зміст мелодії. Тому використання нотного запису у поєднанні з розучуванням пісні по слуху, є найоптимальнішим шляхом роботи над нею.

   У яких випадках слова пісні вчать окремо від мелодії? Тоді коли у пісні багато куплетів, до того ж складних для розуміння, запам’ятання і вимови. Не знання словесного тексту сповільнює вивчення мелодії, а його розуміння допоможе глибшому сприйняттю і засвоєнню пов’язаної з ним мелодії.

 СУПРОВІД. Якщо постійно використовувати інструментальну підтримку, учні починають співати невпевнено, як тільки ця підтримка відсутня. Тому при розучування творів із супроводом, слід частіше співати мелодію без підтримки інструмента. Показником правильності використання інструмента є саме впевнений спів учнів без інструментального супроводу. Інколи думають що твори, написані без супроводу, слід з самого початку вчити без використання інструмента. Ця думка – хибна, оскільки вчитель змушений буде робити покази тільки власним голосом, що приведе до його перевтоми. З іншого боку, гра мелодії на інструменті загострюватиме слухову увагу учнів. Коли мелодія пісні засвоєна, продовжувати подальшу роботу слід без допомоги інструмента.

      У 5-8 класах вокально-хорова робота проводиться на основі двоголосного співу. Великого значення має розучування двоголосних пісень. Особливо важливо, щоб діти відчували красу двоголосного співу у порівнянні з одноголосним, щоб перші виконані двоголосні пісні і вправи одразу вдалися і сподобалися їм. Цьому сприятиме вдалий підбір репертуару. З якого двоголосся слід розпочинати? Деякі фахівці вважають, що краще розпочинати її співом пісень з паралельним рухом голосів, не враховуючи те, що чергування великих і малих гармонічних терцій при двоголосному співі часто призводить до втрати слухової орієнтації і переходу співаків на ту партію, яка звучить упевнено. Існує інша думка – потрібно переходити до двоголосся на вправах і піснях з самостійним рухом голосів, коли мелодична і ритмічна лінії обох партій суттєво відрізняється одна від одної. Такий варіант роботи вимагає більше часу, але учні співають впевненіше.

       З якого голосу потрібно розпочинати розучування двоголосних творів? Багато фахівців починають розучування з другого голосу, ніби складнішого для засвоєння, а вже потім вивчається перший голос. Такий підхід, можливо, суперечить логіці розучування пісні. Чому? Спочатку проводиться бесіда, а після бесіди показ пісні (Показ  - першого голосу). Потім доцільно показати учнями, як ця пісня звучить на два голоси ( Запропонувати кільком учням співати перший голос, а вчитель виконає другий. Після з’ясування яких якостей пісня набула у двоголосному виконанні, можна приступити до розучування другого голосу всіма учнями.

     Чи потрібно закріплювати учнів за окремими партіями? Так можна робити лише в окремих випадках, коли індивідуальні голосові можливості учнів не дозволяють співати, наприклад,  першу партію. Доцільно розучувати обидва голоси всім класом, а потім ділити клас на партії для двоголосного виконання пісні. Якщо клас  поділяється на постійні групи, кожна вивчає лише окремий голос, то при цьому половина класу нудьгує, чекаючи своєї черги співати. Тому чим пізніше учні будуть закріплені за певними партіями, тич більше можливостей організувати активну діяльність усіх учнів на занятті.

     Доцільно мати на заняттях кілька пісень: одна з пісень повторюється як добре вивчена, інші перебувають у стані удосконалення, з наступною діти тільки знайомляться. Робота над кількома піснями дозволяє переключати увагу дітей, тим самим активізує їх.

     Розучування нової пісні вимагає більшого напруження уваги, слухової зосередженості, але меншого вокального навантаження, Повторення вже вивчених пісень, навпаки, не вимагає такого напруження, але значно зростає вокальне навантаження.

     Доцільно чергувати спів сидячи і стоячи – вивчення нової пісні  проводити сидячи, то повторення вже вивчених пісень краще проводити стоячи.

ІІІ. ЕТАП – технічне втілення її художньої інтерпретації.

     Виконавський план учитель складає разом з учнями, визначаючи характер кожного куплета, з яким настроєм його треба співати, яким звуком, динамікою.

     Основна вимога до художнього виконання – розкриття емоційно-образного змісту пісні. Це – інтонаційна чистота, ансамблева злагодженість, виразність фразування.

     Спочатку приділяється більше часу досягненню чистої інтонації, ритмічної точності, правильної манери звуковедення, а далі більше уваги звертається на фразування, нюанси, передачі окремих виразних деталей.

     Працюючи над виразністю виконання, слід заохочувати творчу активність та ініціативу дітей. Учні самі мають стежити за правильністю дихання, округленістю звука, виразністю співу.

      Чому саме такий характер звуку потрібен у даному куплеті, така динаміка, такий темп? Такі запитання спонукають дітей до уважного вслуховування в пісню, до роздумів над нею. Чим змістовніша пісня, тим більше можливостей для навчання і виховання дітей вона відкриває.

     Технічну роботу важливо націлювати на кінцевий виконавський результат. Легкість або насиченість звука, стаккато чи легато, поступове наростання звука, його різні динамічні відтінки, акцентування – усе це має випливати зі змісту і характеру пісні.

     Закріплення і повторення пісень спочатку відбувається на кількох заняттях підряд, а потім – через більші проміжки часу. Перед кожним повторенням пісні ставиться якесь завдання. Учені повинні розуміти, що це не прості повторення, а дедалі досконаліше виконання пісні.

     Художнє виконання пісні – завершальний етап роботи над піснею. Воно має проводитись у класі або на позакласному заході. Концертні виступи особливо \важливі для дітей, бо дають змогу відчути свої можливості, зв’язок співацького мистецтва з життям. Тому необхідно планувати уроки-концерти для батьків і вчителів, де поєднуються елементи як звичайного уроку, так і концертного виступу. Відбір пісень для заключного уроку-концерту проводиться вчителем разом з учнями протягом усього навчального року.

Питання для самоперевірки:

1. Визначте головні завдання вокально-хорової роботи з дітьми шкільного віку;

2. Пригадайте характерні особливості вокально-хорової роботи з учнями початкової школи;

3. Пригадайте характерні особливості вокально-хорової роботи з учнями основної школи;

4. Назвіть етапи виконання роботи при розучуванні пісні;

5. Проаналізуйте властивості використання інструментального супроводу в роботі по розучуванні пісні та вимоги щодо акомпанементу.

Рекомендована для самостійного опрацювання література:

1. Художньо-естетичне виховання. Мета, завдання, зміст художньо-естетичного виховання. – Електронний ресурс. - Режим доступу:

         http://schooln2.dnepredu.com/ru/site/khudozhno---estetichne-vi.html;

2. Основні принципи організації уроку музики. – Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14568/

3. Методика розучування пісень. Як розучити пісню з дитиною. – Електронний ресурс. - Режим доступу: http://zaspivaj.com/statti/14_metodyka_rozuchuvannya_piseny.html;

4.  Розучування музичного твору. – Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-21121-1.html;

5. Робота з ансамблями у вокально-хоровому колективі. – Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/2008_zv_11_1.php; 

6. Формування вокально хорових навичок у молодших школярів.  – Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ua-referat.com/;

7. Програма "Хоровий спів".– Електронний ресурс. - Режим доступу: http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-546E285A76B7F/list-BD57D40B26

8. Вокально-хорова робота на уроках музики в початкових классах.

 – Електронний ресурс. - Режим доступу: http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-13382BCA96964/list-BD57D40B26.