Методична розробка виховного заходу «Історія і трагедія Бабиного Яру» (година пам’яті)

Міністерство освіти і науки України

Харківське державне вище училище фізичної культури №1

 

 

 

 

 

Методична розробка

виховного заходу

 

«Історія і трагедія Бабиного Яру»

(година пам’яті)

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Жук Олеся Миколаівна

вихователь

 

 

 

Харків

2016 - 2017

 

Анотація

 

Захід сприяє вихованню патріотичних почуттів учнів на прикладі наведених незабутніх подій, які трапились на початку Другої світової війни та розповідають про сумні сторінкі історії – трагедію Бабиного Яру, формує національну свідомість, любов до рідної землі, містить судження про місце подвигу у житті людини, про миттєве і вічне, про сенс життя та про людську вдячність тим, хто своїм подвигом виборов перемогу у цій найкривавішій та найзапеклішій війні.

Наскрізною ниткою проходить думка, що без минулого немає майбутнього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:

• розповісти вихованцям про сумні сторінки історії - трагедію Бабиного Яру;
• виховувати патріотичні почуття;
• формувати національну свідомість, любов до рідної землі та свого народу.

 

 

 

 

 

 

 

Обладнання:

• плакати;
• відеороліки;
• презентація;
• музичне супроводження.

 

 

 

 

 

 

 

 

Місце проведення: актова зала

 

Дата проведення: 30 вересня 2016 р.

 

(Звучить «Вокаліз», труба, фортепіано).

Вихователь: (на фоні мелодії). 29 вересня виповнюється річниця трагедії Бабиного Яру.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Вересневе ридання,

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Як надія остання.

Чорні тіні летять у важкій тишині,

У своїй самотині,

Понад осінь летять, понад ночі і дні

Ці тіла журавлині.

І несуть недосяжність на кожнім крилі,

І зникають у мреві.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Це плачі вересневі.

(Продовжує в паузі звучати мелодія)

Учень 1. (по закінченні мелодії). Наказ залишити Київ командуючий Південно-Західним фронтом Кирпоніс отримав від Ставки тільки з 17 на 18 вересня 1941 р. Практично вийти з оточення було вже не можливою Жителі Києва до останнього часу теж майже нічого не знали про евакуацію міста. Навпаки, наша пропаганда постійно запевняла, що Київ не буде здано ворогові. Через це тисячі й тисячі людей не виїхали з міста, коли така можливість ще біла. А вже 19 вересня до Києва увійшли німці, які втратили в боях за нього понад 100 тис. солдат і офіцерів. І з перших днів почались погроми і злочини проти мирного населення.

(Звучить «Органна прелюдія»).

Вихователь: (на фоні мелодії). 22 вересня на Хрещатику стався страшенної сили вибух, з якого почалася пожежа. В той же день на стінах будинків з’явилась газета українською мовою, в якій було сказано, що євреї, комісари і комуністи будуть знищені так само, як і партизани. За кожного видатного комуніста або партизана газета обіцяла 200 крб. І вже другий і третій день хазяйнування окупантів по Дніпру пливли трупи замучених людей, тобто геноцид проти населення Києва почався з перших днів окупації. Особливо жорстоким він був по відношенню до жителів єврейської національності. 28 вересня на галицькому базарі був замучений 75-річний Г.Грінберг, глава сім’ї, в якій були інженери, педагоги, лікарі. Брата відомого піаніста, професора Київської консерваторії С.Сатановський. У ці дні загинули разом із своїм близькими професор М.Пентяш, С.Евенсон – перекладачка Л.Фейхтвангера та інші відомі представники інтелігенції. А потім на стінах будинків, на стовпах, парканах було вивішено страшний наказ, який краще за інші документи показує звірине обличчя нацизму.

(Припиняється звучання мелодії)

Учень 2. У нашій літературі він давався з перекрученнями. Подаємо мовою оригіналу. «Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до години 8 ранку при вул. Мельника-Докторовській (около кладовища). Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше. Хто не підпорядковується цьому розпорядженню, буде – розстріляно. Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляно».

Такі ж оголошення були надруковані російською та німецькою мовою. На ранок 29 вересня десятки тисяч людей заповнили вулиці Києва, не підозрюючи, що їх чекає. Окупанти заздалегідь підготувалися до цього страшного злочину. Комендант Києва генерал-майор Ебергард одержав із Берліна шифровку з приводу цієї акції, на яку наклав резолюцію для польової комендатури: «Виконати». Далі йшли деталі: «Підготувати пропозиції, в яких три обставини де, коли і хто. Погодити все з відповідними, перерахованими у штриховці інстанціями. Доповісти через два дні» Окупанти спочатку думали провести повісті через два дні». Окупанти спочатку думали провести масове винищення населення Києва в Голосіївському Ярі, а потім місцеві доброхоти, які вірою і правдою служили нацистам, підказали інше місце – Бабин Яр.

Учень 3.

Птахи дивляться на землю з холодного неба.

Човгання, гамір, рипіння, тупіт.

Вони йдуть холодною твердою бруківкою -

Тисячі люду. Ідуть між твердих неблаганних стін.

Вони несуть дитину без дірки в скроні.

Ось вона – скроня. Дитяча скроня без дірки.

Вони несуть її туди – до кулеметів.

Човгання, тупіт, рипіння, гамір.

З неба на землю дивляться птахи.

(Звучить «Рапсодія № 2» (оркестр)).

Учень 4: (на фоні мелодії). Нескінченні натовпи йшли київськими вулицями в бік Лук’янівського кладовища. На тротуарах стояли німецькі патрулі. Цей скорботний хід продовжувався до глибокої ночі. За Львівською вулицею починається вулиця Мельникова. А далі – дорога, голі пагорби, яри із дуже крутими схилами – Бабин Яр. Слід сказати, що його страшна історія започаткована ще до війни, коли там проводились розстріли невинних жертв сталінізму.

(Пауза. Продовжує звучати мелодія).

Учень 5: (на фоні мелодії) Нацисти та їх прислужники з числа місцевого населення при вході до Яру організували справжню канцелярію – поставили столи. Натовп, що чекав біля застави, яку німці організовували в кінці вулиці, не бачив цих столів. Від натовпу відділяли групи по 30-50 чоловік і вели реєструвати. Насправді ж відбирали документи та цінності.

(Пауза. Продовжує звучати мелодія).

Учень 6. (на фоні мелодії) Що було потім – розповідають свідки. Одна з них – Ольга Книш. «В одну из групп, отобранных для расстрела, попала я со своей дочерью – девочкой четырех с половиной лет. Когда меня в числе других завели в овраг и оставили, у женщин вырывали из рук грудных детей и малышей, отбрасывали в сторону, как дрова, где их расстреливали из автоматов и пулеметов. Благодаря тому, что я была в середине группы и были уже сумерки, я, не ожидая, когда начнут расстрел, упала на землю подложив под себя ребенка. В это время я услышала трескотню пулеметов, и люди падали мертвыми на меня, обливаясь кровью. В таком положении я пролежала два часа, пока все затихло… и когда уже совсем стемнело, я осторожно приподнялась, взяла ребенка и по трупам стала пробираться куда-либо с целью спасения… Я с трудом добралась до поселка Бабий Яр и в одном подвале скрылась четверо суток».

(Пауза. Продовжує звучати мелодія).

Учень 7. (на фоні мелодії). Інший свідок – актриса Дарина Проничева, яка теж чудом врятувалась, розповідала: «На моих глазах раздевали, били, люди истерически смеялись, видимо сходили с ума, становились за несколько секунд седыми. Грудных детей вырывали у матерей и бросали вверх через какую-то песчаную стену. Всех голых выстраивали по два-три человека и вели на какую-то возвышенность к песчаной стене, в которой были прорезы. Туда входили и не возвращались.

(Пауза. Мелодія продовжує звучати, а потім припиняється).

Учень 8. Марія Петренко, яка проживала поблизу Бабиного Яру, розповідала, що вона бачила, як німці кидали в яр немовлят і закопували їх живими разом з убитими та пораненими батьками. «Було помітно, - казала вона, - як шар землі ворушився від рухів ще живих людей».

Щодо військовополонених. Поруч із яром був протитанковий рів, в якому розстріляно тисяч 25-30 тільки командирів Червоної Армії. В ньому розстріляно багато військовополонених з концтабору на вулиці Керосинній. Свідки говорили: «Большое количество пленных умрают от голода. В лагере на Керосинной дошло до того, что пленные ждали, пока застынет труп, а затем начинали его есть».

Регулярно вивозили партії полонених із цього табору і розтрілювали в Бабиному Яру. Він поглинав свої жертви 103 тижня підряд. Перші п’ять днів нацисти та їх прислужники знищували тут євреїв – до 160 тисяч. А потім – людей різних національностей: мирних жителів, підпільників, військовополонених, партизанів та інших – усього ще 50-60 тисяч чоловік. Тобто Бабин Яр, за неповними даними, став могилою 220 тисяч чоловік.

(Звучить «Рапсодія № 2» (оркестр)).

Учень 9. (на фоні мелодії). В Бабиному Яру були знищені також моряки, залізничники, робітники заводів «Большовик», «Ленкузня», «Транссигнал». 10 січня 1942 року біля Сінного базару гнали на розстріл у Бабин Яр сто моряків. Був мороз 37 градусів. Вони йшли по снігу босі, в самих трусах, руки у них були криваві підтоки. Йдучи, вони співали «Раскинулось море широко».

(Пауза. Продовжує звучати мелодія).

Учень 10. (по закінченні мелодії). Останній акт трагедії Бабиного Яру почався із наближенням Червоної Армії до Києва. У 1943 році, відступаючи під ударами Червоної Армії, нацисти знищіли сліди своїх злочинів у Бабиному Яру. З Берліна було дано інструкції, які місцева окупаційна адміністрація негайно прийняла до виконання. Уже в середині серпня 1943 року в Сирецькому таборі було відібрано триста в’язнів.

(Розпочинає звучати «Вокаліз» (соло, фортепіано)).

Учень 11. (продовжує на фоні мелодії). Їх закували в кайдани, всіх під охороною перевели на місце поховання розстрілюваних протягом двох років. Частину закутих примусили насипати земляні вали і на них ставити дерев’яні щити висотою до трьох метрів, щоб з табору і навколишніх будинків не було видно що там робиться. Інша група відкопувала трупи розстріляних. Від гнітючого видовища деякі в'язні божеволіли. Ще група в'язнів будувала своєрідні печі. З могил брали пам'ятники, огорожі, складали основу, на яку накладали дрова. Викопуванні трупи по 2-3 тисячі клали зверху рядами, обливали мазутом чи газом і підпалювали. Таких кострищ було споруджено 70-80. Цілодобово впродовж кількох тижнів палали вогнища, сморід і дим від яких вітром розносило навкруги.

(Пауза. Звучить мелодія).

Вихователь. (по закінченні мелодії). Страшна трагедія Бабиного Яру. Це трагедія всього людства. Волає біль Бабиного Яру, кличе нас пам'ятати це вічно. А для цього треба все це знати, як насправді це було. Знати правду, не перекручену, а справжню.

Учень 12.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Вересневе ридання.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Як надія остання.

Чорні тіні летять у важкій тишині,

У своїй самотині.

Понад осінь летять, понад ночі і дні

Ці тіла журавлині.

І несуть недосяжність на кожнім крилі,

І зникають у мреві.

Понад Бабиним Яром летять журавлі.

(Звучить звукозапис тупоту ніг під час ходьби багатьох людей).

Вихователь. (на фоні запису). Ось ідуть вони, ідуть на смерть, а попадуть в безсмертя.

(На тупот накладається звучання дзвонів).

Вихователь. (продовжує на фоні запису).

І в їх дзвонах теж чується цей тупіт.

(В паузі диктора продовжує звучати запис дзвонів і тупоту ніг).

(Продовжується лише звучання «Органної прелюдії» сольмінор).

Вихователь. (на фоні мелодії) Пом'янем і ми ці безневинні жертви людської жорстокості. Вічна слава і пам'ять.