Методична розробка "Дослідження граматичних форм прикметника".

СИСТЕМА ВИВЧЕННЯ  ПРИКМЕТНИКА

Детальне ознайомлення з прикметником теж розпочинаємо зі схеми, у якій є блок даних про цю частину мови. Ця таблиця (і їй подібні) немов програма для комп’ютера, що опрацьовуватиметься через серію різних вправ, малюнків, роздумів, цікавих розповідей. (Учитель використовує наявні в кабінеті таблиці).

Змінюваність прикметників за родами допомагає пояснити ось така історія, яка трапилася одного разу зі знайомими дітям Півником, Курочкою та Курчатком. Розповідь ілюструємо на дошці (зображення всіх героїв казочки виготовлені на картоні, до якого прикріплений магніт).

Спочатку на магнітній дошці з’являються Півник і Ящірка.

— Добрий день, сусідонько,— прокукурікав Півник.

— Який сонячний день! — замість привітання промовила Ящірка і лише посміхнулася (на Ящірці напис: «сонячний»),

— Яка у Вас сонячна посмішка,— просокорила Курка і не помітила, як ненароком наступила на хвостик Ящірки, що був захований у траві (відриваємо хвостик — а).

— А де ж це ваше Курчатко? — запитала Ящірка, так і не помітивши своєї пропажі.

 — Я принесла йому сонячне зернятко.

Аж ось з’явилося Курчатко. Подумавши, що то черв’ячок, клюнуло Ящірку за хвостик (відриваємо хвостик — е). Ящірка злякалась і втекла за «паркан» (виставляємо дужку «разом»).

А ласкаве сонечко посипало усім сонячні промінці (на Ящірці написане слово «сонячні»).

Разом з дітьми робимо висновок, що іменник може жити сам по собі. А прикметник нагадує свата із «Сватання на Гончарівці», того, що весь час говорив: «Так-таки, так».

Судіть самі. Іменник Ліс каже: «Я чоловічого роду». А Прикметник Зелений і собі: «Так-таки, так, я теж чоловічого роду» і т. д.

Використовуємо таблицю, у якій показано, що прикметник має той рід, число, відмінок, що й іменник, до якого прикметник належить. Пропонуємо учням скласти казку про зв’язок прикметника з іменником, наприклад:

Прикметник–боягуз виходить на прогулянку лише з іменником, міцно тримаючись за три мотузки — рід, число, відмінок…

Складні випадки написання іменників і прикметників дітям легше запам’ятати у вигляді цікавої, певною мірою, казкової розповіді вчителя.

Хитрі близнюки, або Ненаголошені голосні.

Жили-були на світі двоє близнюків. Одного звали И, другого Е. Вони були так схожі один на одного, що часом, використовуючи це, любили жартувати. І тоді у багатьох словах замість И чувся Е, і, навпаки, замість Е — И. Так було і цьогоразу: в слові зима чувся [е]: з [и ]ма,а в слові село — [и]: с[е ]ло.

Та де не візьмись, з’явився дядечко Наголос. (А мушу вам сказати, що близнюки побоювались свого старого родича). І от тільки дядечко Наголос «погукав» близнюків, сталося диво: не лише близнюки стали на свої місця, а й самі слова змінились: зими, села.

І з того часу, коли близнюки починали бавитися, міняючись місцями у словах, з’являвся дядечко Наголос і швидко наводив лад.

А на дошці вивішуємо схему «Ненаголошені голосні».

Цікаві персонажі дитячих книжечок теж допомагають при вивченні мови. Ось, наприклад, пан Кухоль, герой однойменної книжечки. З його допомогою діти швидше запам’ятовують чергування приголосних звуків.

Наш пан Кухольчухає за

вухом-вушком, ще й у вусі.

Ще й танцюєвін

ногами, ніжками, на нозі.

Вгору руку, рученьку підіймає,

у руціпідказочкутримає.