Методична розробка - "Казкотерапія: формування гуманістично спрямованої особистості дошкільника"

Дошкільний навчальний заклад «Веселка» Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області     (методична розробка)

В даному посібнику вміщено теоретичні матеріали щодо використання методу казкотерапії у роботі з дітьми дошкільного віку, а саме: історія виникнення казкотерапії, мета та функції казкотерапії, алгоритм створення терапевтичної казки. А також практичні матеріали: авторські психотерапевтичні казки для дошкільнят, консультації та рекомендації для батьків і педагогів. Окрім того, у додатках до посібника вміщено програму адаптаційних занять для дітей молодшого дошкільного віку з використанням авторських психотерапевтичних казок. Посібник рекомендований практичним психологам, педагогам дошкільних навчальних закладів та батькам.

 

Зміст

 

• Передмова

 

• Розділ 1. Витоки казкотерапії або Коли народилася казка

• Історія виникнення казкотерапії
• Мета застосування казкотерапії
• Функції казкотерапії

 

• Розділ 2. Особливості використання казкотерапії у роботі з дошкільниками

• Особливості сприймання казки дитиною
• Основні прийоми роботи з казкою
• Алгоритм створення терапевтичної казки

 

• Розділ 3. Методична скарбничка «Для дбайливих дорослих»

• Авторські психотерапевтичні казки
• Порадник для батьків та педагогів

 

Інформація «Значення казок в житті людини»

Інформація «Казкотерапія – інтегрована діяльність»

Інформація «Виникнення казкотерапії»

Інформація «Казкотерапія або Лікування казкою»

Інформація «Казкотерапія – технологія методу»

Інформація «Старх казкових персонажів»

Інформація «Що читата маленьким боягузликам?»

Інформація «Сворюємо казку разом з дитиною»

Інформація «Казкотерапія – вплив на формування духовних цінностей»

Інформація «Розвиток мовленнєвої творчості дітей в родині під час роботи з казкою»

Інформація «Розвиток мови: казкотерапія для дошкільнят»

Інформація «Казка як метод розвитку взаємовідносин»

Інформація «Казкотерапія як інструмент розвитку осбистості дошкільника та його здібностей»

Інформація «Казкотерапія на заняттях з дітьми з особливими потребами – дошкільний вік»

 

• Післямова

 

• Використана література

 

• Додатки

• Додаток 1. Розвивальна программа для дітей молодшого дошкільного віку «Казковий світ»
• Додаток 2. Структура корекційно-розвиваючого казко терапевтичного заняття (за Зінкевич-Євстигнєєвою)
• Додаток 3. Проект «Казкотерапія в роботі з дошкільниками»
• Додаток 4. Конспекти занять для дітей дошкільного віку з елементами казко терапії

 

Заняття «Перші кроки дошкільнят у казковому світі»	тематичне, розвиток емоційної сфери	старша група
Заняття «Муха Цокотуха»	тематичне, розвиток мовлення	старша група
Заняття «Запрошуємо на гостину»	бінарне, розвиток навичок самообслуговування	старша група
Заняття «Золота Рибка»	логопедичне, постановка звука [к]	старша група
Заняття «Казочка про цуценят і кошенят»	комплексне, розвиток мовлення, ФЕМУ	старша група
Заняття «Клоуни»	тематичне, розвиток мовлення, ФЕМУ	старша група
Заняття «Колобок»	індивідуальне, ФЕМУ	старша група
Заняття «Курочка Ряба»	комплексне, конструювання, ФЕМУ	середня група
Заняття «Курочка Ряба»	тематичне, ФЕМУ	середня група
Заняття «Рукавичка»	тематичне, розвиток мовлення	середня група

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

Кожна казка – це ланцюжок пригод, незвичайних ситуацій, що виникають у житті персонажів, а отже, і їхніх дій щодо розв’язання певних завдань. Казкові проблеми та способи їх вирішення, що подаються, хай навіть і гіперболізовано, сприяють вихованню певних рис характеру, підготовці дитини до сприймання світу. Занурюючись у казковий світ, дитина зазирає у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.

Для дітей дошкільного віку характерним є емоційно-чуттєве сприйняття світу, а важлива для дитини інформація краще засвоюється через яскраві образи. Саме тому, такий метод психотерапії як казкотерапія вважають найбільш вдалим та ефективним під час роботи із емоційними та поведінковими порушеннями у дітей. Саме психотерапевтичні казки дають змогу дитині побороти власні страхи, тривожність, виправити негативні риси характеру. А ще вони допомагають дітям засвоювати загальноприйняті морально-етичні норми і вчити соціально прийнятним способам виявлення власних емоцій.

Безперечно, саме у дошкільні роки життя дитини казки є неодмінною складовою її світу і чудовим інструментом психотерапії. Педагогам, психологам і батькам варто пам’ятати, що від виявлення проблем дитини і вчасно наданої допомоги залежить її подальший розвиток. І тут саме казкотерапія якнайкраще допоможе скоригувати поведінку дитини, пояснити їй основні закони світу, прищепити правильні цінності та розкрити творчий потенціал. У даному методичному посібнику вміщено теоретичні аспекти використання методу казкотерапії у роботі з дітьми дошкільного віку, а також авторські психотерапевтичні казки, корисні консультації та рекомендації педагогам і батькам.

 

РОЗДІЛ 1

 

ВИТОКИ КАЗКОТЕРАПІЇ АБО КОЛИ НАРОДИЛАСЯ КАЗКА?

 

Історія виникнення казкотерапії

 

Коли народилася казка? Напевно тоді, коли народився світ. У давні часи за допомогою казки передавали важливі знання про світобудову, закони природи і людські стосунки. З часом ці знання набували образної, метафоричної форми. А саме яскраві образи та метафори казкових історій торують найкоротший шлях до душі людини (а особливо, дитячої душі) і закарбовуються на підсвідомості.

Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. До казок у своїй діяльності звертались відомі зарубіжні та вітчизняні психологи: Е.Фромм, Е.Берн, Е.Гарднер, А.Менегетті, М.Осоріна, Е.Лісіна, Е.Петрова, Р.Азовцева, Т.Зінкевич-Євстігнєєва та ін. Незважаючи на те що казкотерапія є одним із найдавніших напрямів практичної психології, сам термін виник лише наприкінці ХХ століття.

Як зазначає сучасна російська дослідниця Тетяна Зінкевич-Євстігнєєва, формуванню казкотерапії в окремий напрям передували три етапи:

1. Етап спонтанного створення та передачі історій, який триває й досі, оскільки людство не перестає вигадувати казки.
2. Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирати, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі та Росії почали наприкінці ХVIII століття брати Грімм, Шарль Перро, Олександр Афанасьєв, Володимир Даль, Михайло Максимович, Пантелеймон Куліш та інші. Психологічний аналіз та інтерпретації отриманого матеріалу залежать від конкретного дослідника та школи. Так, Карл Густав Юнг, швейцарський психіатр, основоположник одного з напрямів глибинної психології – аналітичної психології, та його послідовники (Марія-Луїза фон Франц, Джин Шарп, Клариса Пінкола Естес та ін.) стверджували, що у казці, міфі відображається психічна реальність людини, її внутрішні ритми, суперечності, сценарії духовних пошуків, а також давні підказки.
3. Етап використання казки як «упаковки» основного інструментарію психолого-педагогічної роботи (психотехнічний етап). На цьому етапі почали використовувати казку педагоги і психологи. Вони активно створювали дидактичні казки, з’явилося саме поняття «казкотерапія» і почав розвиватися цей напрям психології.

Отже, казка твориться мовою образу і на своєму історичному шляху очищується від надмірного та нецікавого. На жаль, іноді її позбавляють і важливих ланок.Безсумнівно, особливості кожної епохи мали свій вплив на казки, внесли певні корективи. Наприклад, з приходом християнства більшість казок було перероблено: добра відьма (від слова «відати») перетворилася на злу відьму, дух став янголом, міфічні лісові істоти перетворилися на злих духів.

Прикро, але найдревніші казки нам не відомі, адже їх почали активно записувати лише у ХIХ столітті (доба Романтизму), а до того часу вони побутували в усній традиції. До нас дійшли тільки, так би мовити, останні версії казок. Тоді ж, у ХIХ столітті, видатний вчений-фольклорист Олександр Афанасьєв, який зібрав у восьми томах російські народні казки, зазначав, що здебільшого казки призначені зовсім не для дітей. І навіть щодо свого зібрання «Дитячих казок» він зауважував, що «не кожен з батьків наважиться читати своїм дітям ці казки». Тож, до кінця ХIХ століття більшість казок були спрямовані на дорослу аудиторію. Пізніше народні казки для дорослих адаптували для дітей і називали це дитячою літературою.

Таким був шлях розвитку та становлення казки у тій формі, якою ми її бачимо нині. Однак, змінювалися не лише форма та зміст, а й завдання, для реалізації яких доцільним та ефективним є використання казок, про що йтиметься далі.

 

Мета застосування казкотерапії

 

Казкотерапія є окремим напрямом психокорекційної практики. Її завданням є об’єктивізація проблемних ситуацій, активізація внутрішніх ресурсів, потенціалу особистості. Метод казко терапії може використовується як психодіагностичний та психокорекцій ний засіб.

Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні. Різнопланові психологічні, педагогічні, культурологічні проблеми можна розв’язати, спираючись на моральні орієнтири, духовні цінності, особистісний потенціал дитини.

Провідними принципамиказкотерапії є:

• усвідомлення власних можливостей;
• усвідомлення цінності власного життя;
• розуміння закону причини та наслідку;
• пізнання різних стилів світовідчуття;
• пізнання світу власних емоцій та переживань;
• свідома творча взаємодія зі світом;
• внутрішнє відчуття сили та гармонії.

Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують різні результати. Тому, залежно від очікуваних результатів, потрібно визначитись з метою казкотерапіїу кожному конкретному випадку, зокрема:

• казкотерапія як спосіб передачі досвіду «з вуст у вуста» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. У такий спосіб казка сприяє ефективній соціалізації дитини;
• казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитинита її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини;
• казкотерапія як психотерапія. Таке застосування дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, пропрацювати ті індивідуальні особливості, які порушують гармоній розвиток дошкільника.

Завдання казкотерапевта, психолога чи педагога, полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина просить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни у світогляді малюка. Найкращі результати можна спостерігати у роботі з дітьми, які активно співпереживають казковим героям, чому сприяють і вікові особливості дошкільнят. У ранньому віці у дітей переважає правопівкульний тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно-чуттєве сприйняття світу. А важлива для дитини інформація краще засвоюється через яскраві образи, якими так багаті казки.

Наразі казкотерапію вважають найбільш «м’яким» методом психотерапії. Він працює без обмежень (за віком, статтю тощо) і є надзвичайно ефективним.

Свій перетворювальний потенціал казка реалізовує через низку функцій, які ми розглянемо далі.

 

Функції казкотерапії

 

Казкотерапія як психологічний метод виконує три функції:

• діагностичну – передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини, про які вона не хоче говорити вголос;
• прогностичну – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках розкриваються суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини;
• терапевтичну (корекційну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і у дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двох психічних рівнів: до рівня свідомості та підсвідомості, що дає особливі можливості під час комунікації. Це, насамперед, важливо для корекційної роботи, коли необхідно у складній емоційній обстановці створювати ефективну ситуацію спілкування.

Виділяють наступні корекційні функції казки:

• психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій;
• символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів;
• прийняття в символічній формі своєї фізичної активності.

Цінність казок для психокорекції і розвитку особистості дитини полягає у наступному:

• Відсутність прямих моральних повчань.Події казкової історії логічні, природні, витікають одна з одної, а дитина опосередковано засвоює причинно-наслідкові зв’язки, які існують у світі.
• Через образи казки дитина стикається з життєвим досвідом багатьох поколінь.
• В казкових сюжетах зустрічаються ситуації та проблеми, які переживає у своєму житті кожна людина: відокремлення від батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, любов, боротьба добра зі злом. Наприклад, перемога добра у казках забезпечує дитині психологічну захищеність: щоб не відбувалось у казці – все закінчується добре. Випробування, які випадають на долю героїв, допомагають їм стати розумнішими, добрішими, сильнішими, мудрішими. У такий спосіб дитина засвоює, що все, що відбувається в житті людини, сприяє її внутрішньому росту.
• Відсутність заданості в імені головного героя і місці казкових подій. Головний герой – це узагальнений образ, і дитині легше ідентифікувати себе з героєм казки і стати учасником казкових подій.
• Ореол таємниці та чарів, інтригуючий сюжет, несподіване перетворення героїв – все це дозволяє слухачу активно сприймати і засвоювати інформацію, яка знаходиться у казках.
• Казкотерапія включає в себе різноманітні прийоми і форми роботи, які дозволяють розвивати творче мислення, уяву, увагу і пам'ять, сприймання та координацію рухів, позитивну комунікацію та адекватну самооцінку, використання яких неможливе без врахування психологічних особливостей віку.

Тож, спробуємо з’ясувати тонкощі використання казки у роботі з дошкільниками.

 

РОЗДІЛ 2

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ У РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ

 

Особливості сприймання казки дитиною

 

Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв’язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Якщо фахівці чи батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації. Якщо казки не обговорюються, життєві уроки та цінності засвоюються пасивно.

З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. Доки триває внутрішньоутробний розвиток, малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їхні позитивні емоції.

Для новонародженого малюка сюжет казки не має особливого значення. Головне, щоб в ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для ліпшого опанування дитиною рідної мови.

У віці 1,5-3 роки діти зазвичай починають говорити, тож казка може стати поштовхом до розвитку зв’язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. Читаючи дітям казки, батьки та педагоги сприяють розширенню їхнього словникового запасу.

У віці 3-4 років дитина вже розпізнає основні емоції, тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі (чи у групі дошкільного закладу) емоції героїв, їхню поведінку тощо.

У віці 4-6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку у такому віці дошкільник засвоює найліпше соціальний досвід. Тож будь-яке завдання дитина виконає краще та з більшим задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом.

Безсумнівно, діти люблять коли їм читають. Казки надають великі можливості, що охоплюють різні теми для занять. Під час роботи з казками накопичується досвід, який дозволяє оцінити можливості тих чи інших фантастичних історій. Наприклад, діти малоактивно реагують на казки написані спеціально, щоб впливати на почуття. Вони краще реагують на історії, які мають захоплюючий сюжет. А ще, дітей стомлюють «кострубаті» історії – вони їх одразу полишають. Тому, підбір готових та складання авторських казок, а також способи їх застосування потребують від дорослих неабиякої вибірковості та майстерності.

 

Основні прийоми роботи з казкою

 

Розглянемо детальніше основні прийоми роботи з казкою(заЗінкевич-Євстігнєєвою Т. Д.):

1. Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацію, конструкцією сюжету, поведінкою героїв.
2. Розповідання казок. Даний прийом допомагає розвивати фантазію, уяву, здатність до децентрації.
3. Переписування казок. Переписування та дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається сюжет, деякий поворот подій, ситуацій, подій казки тощо. Це – важливий діагностичний матеріал. Переписуючи чи дописуючи казку, дитина сама вибирає найбільш відповідний для її внутрішнього стану поворот подій і знаходить той варіант вирішення ситуацій, які дозволяють їй звільнитись від внутрішньої напруги – в цьому полягає психокорекційний сенс переписування казки.
4. Постановка сюжету казок за допомогою ляльок. Робота дитини з лялькою допомагає вдосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай дитина з певних причин не може собі дозволити проявити.
5. Складання казок. У складених казках дається не просто життєвий опис героя, а в образній формі розповідається про основні етапи становлення і розвитку особистості.

Дійсно, іноді цікаво розпочати роботу у групі, а тоді використати доповнення кожної дитини, формуючи таким чином послідовну колективну розповідь.

Також дієвим є варіант, коли психолог сам починає розповідати казку і просить дитину її завершити, або ж дитина може розпочати розповідь, а психолог – завершити її. Ще один цікавий спосіб – придумати кілька різних кінцівок до казки, яку щойно прочитали разом.

Окрім того, Річард Гарднер описує ряд ігор, які він запропонував для покращення техніки складання розповіді, за допомогою яких можна значно урізноманітнити процес складання казки. Наприклад, під час деяких з цих ігор з мішечка дістають іграшку або якийсь інший предмет і складають розповідь про них або складають історію, відштовхуючись від слова, яке витягнули із коробочки з картками, на яких намальовані різні предмети.

Отже, існує багато способів використання казки і деякі з них зачіпають інші області (наприклад, роботу з ляльками або інсценізацію казок), вибір яких залежить від поставленої мети, індивідуально-вікових можливостей дитини та професійної майстерності психолога.

Незалежно від обраного прийому, я вважаю, що основним завданням психолога лишається: адекватно співставити фантазії та чарівні рішення, представлені у казці з життям самої дитини.  Максимально ефективно реалізувати це завдання мені допомагає саме авторська казка, про особливості створення якої йтиметься далі.

 

Алгоритм створення терапевтичної казки

 

Усі люди вміють вигадувати казки чи неймовірні історії – це аксіома. На інтуїтивному рівні наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій. Засвоївши кілька загальних принципів, можна спробувати створити казку не просту, а терапевтичну.

Отже, розглянемо поетапний алгоритм та загальні принципи створення терапевтичної казки чи історії (за Стівом Баранчаком).

• I етап. Визначити проблему чи ситуацію, яка потребує корекції. Насамперед визначаємо проблему чи ситуацію, з якою необхідно попрацювати. Це можуть бути поганий сон, неуважність, агресія, жадібність, образливість тощо.
• II етап. Згадати, як дитина виявляє проблемну поведінку. Визначивши проблему, необхідно з’ясувати, як саме дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади потрібно записати, щоб потім використати їх у казці.
• III етап. Проаналізувати можливі наслідки проблемної поведінки дитини. Після того, як прояви проблемної поведінки з’ясовано, необхідно проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад, із жадібною дитиною інші діти не захочуть дружити.
• IVетап. Обрати казкового героя. Обираючи казкового героя казки, слід дотримуватися певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім’я йому треба дати інше, щоб не викликати у дитини спротив. Краще, якщо ім’я або прізвисько героя казки буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштовує дитину.
• V етап. Розповісти про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися. Тепер вже можна складати казочку. Спочатку розповідаємо про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися. Скільки у нього було друзів, як вони до нього ставилися тощо.
• VI етап. Описати у казці, як герой виявляє проблемну поведінку. У казці потрібно описати, як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (зазвичай герой має відгадати три загадки, виконати три завдання, подолати три перепони тощо) – так дитина краще засвоїть та запам’ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла до чого призводить погана поведінка.
• VII етап. Увести у казку персонажа на зразок мудрого вчителя. Далі необхідно увести у казку персонажа на кшталт мудрого вчителя, поважного старця чи доброго чарівника. Він підкаже головному герою вихід з проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитися.
• VIII етап. Розповісти, як герой казки виправився і став ще щасливішим, ніж на початку історії. Вкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію та виправився, а отже, й змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішим, ніж на початку історії.

Звісно ж, можна створювати терапевтичні казки за власними принципами або ж інтуїтивно. Але для досягнення бажаного результату доцільніше дотримуватисясаме такого алгоритму.

Психотерапевтичну казку можна просто прочитати дитині, не обговорюючи. Таким чином ми дамо їй можливість побути наодинці з собою і подумати. Навіть якщо малюк не виявив захоплення з приводу казки, вона все одно потрапила в його душу, і через деякий час поведінка дитини зміниться. Нам залишається тільки почекати.

Якщо дитина хоче, можна обговорити з нею казку, сформулювати "казковий урок", програти її за допомогою ляльок, малюнків, пісочниці і мініатюрних фігурок тощо. Безпосереднє вербальне самовираження володіє потужним впливом на внутрішній світ дитини, тому я вважаю доцільним, все ж стимулювати малюка до певним словесних висновків, наприклад за малюнком, який він виконав під час якоїсь частини нашої роботи.

Казки унікальні, і не лише як літературний жанр, але і як твір, який цілком зрозумілий дитині. Казки наповненні глибоким значенням, смислом, який є різним для різних людей і навіть різним для однієї людини в різні моменти її життя. Дитина отримуватиме той чи інший смисл з однієї і тієї ж казки залежно від її інтересів та потреб у даний момент. Якщо їй надати можливість, дитина повернеться до тієї ж самої казки, коли буде готова розширити її попередній смисл або ж замінити його новим.

 

РОЗДІЛ 3

 

МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА ДЛЯ «ДБАЙЛИВИХ ДОРОСЛИХ»

 

Авторські психотерапевтичні казки для дітей дошкільного віку

 

Казка «Пухнастик у дитячому садку»

Спрямованість: позитивне налаштування на відвідування дитячого садка, адаптація дитини до дитячого садка. Вік дітей: 2-5 років.

У казковому лісі жила мама Зайчиха і була вона найщасливіша на світі, адже у неї народилося маленьке зайченятко. Вона назвала його Пухнастик. Мама дуже любила свого зайчика, ні на мить не відходила від нього, гуляла, гралася з ним, годувала його смачненькою капустою, яблучком, а коли він починав плакати, мама замість пустушки давала йому соковиту морквинку і зайченятко заспокоювалось.

Минув час і Пухнастик підріс. Мама вирішила відвести його до лісового дитячого садочка, в який ходили усі маленькі звірята цього лісу. І от, одного разу, мама привела свого зайчика до дитячого садка. Пухнастик розплакався, йому було страшно і сумно без мами, він не хотів там лишатися.До нашого зайчика підійшла вихователька, руденька Білочка. Вона була добра і дуже любила усіх маленьких лісових звірят. Білочка взяла Пухнастика  на ручки ініжно пригорнула його до своєї пухнастої, хутряної шубки. Вихователька пожаліла, заспокоїла зайчика та познайомила його з іншими звірятками, які ходили до дитячого садка. Вона познайомила його із маленькою веселою лисичкою, добрим ведмедиком, дружелюбним їжачком та іншими звірятами.

Усі звірятка дуже зраділи, що в їхньому лісовому садочку з’явився новенький – зайчик. Вони почали гратися разом з ним в ігри, гуляли на зеленій галявині, потім поїли, відпочили у ліжечках і ось за Пухнастиком прийшла мама, щоб забрати його додому. Як же вона зраділа, коли побачила, що її зайчик не плаче, а весело грається у садочку! Пухнастик усю дорогу додому розповідав мамі з ким він познайомився в садочку та як цікаво і весело йому було гратись з новими друзями. Мама пишалась своїм зайчиком і раділа з того, що Пухнастик зрозумів, що плакати в садочку не варто, бо там зовсім не страшно, а навпаки весело і цікаво.

 

Казка «Рибка Буль-буль»

Спрямованість: ускладнена адаптації дитини до умов дитячого садка. Вік дітей: 2-5 років.

Жила собі у морі маленька рибка Буль-буль. Кожен ранок вона припливала у морський дитячий садок, але їй було дуже сумно, вона часто плакала, бо не хотіла ні з ким подружитися, їй було зовсім не цікаво у морському садочку і все, що вона робила – це плакала та чекала, коли ж припливе мама і забере її додому.

У цьому садочку була вихователька, але вона була не звичайна рибка, а золота. Її так і звали – вихователька Золота рибка. І от, одного разу, вона сказала для маленької рибки Буль-буль: «Я допоможу тобі, бо я чарівна Золота рибка і зроблю так, щоб ти більше не плакала в садочку, щоб тобі не було сумно». Махнула Золота рибка-вихователька своїм хвостиком – і сталося диво – рибка Буль-буль перестала плакати, вона подружилася з іншими маленькими рибками у групі і вони разом гралися, сміялися та пустували у морському садочку. Буль-буль навіть було дивно – чому ж вона раніше не помічала, які дружелюбні рибки з нею поряд у садочку та як весело і цікаво проводити з ними час!

 З того часу Буль-буль із задоволенням щоранку пливла до садочка, адже знала, що там на неї чекають її друзі.

 

Казка «Сон Колобка»

Спрямованість: звикання до сну у дитячому садку. Вік дітей: 2-5 років.

Жив собі у бабусі та дідуся Колобок. Він був слухняним, а тому нікуди не втікав від них.Кожного ранку Колобок котився по доріжці у дитячий садок. Там він грався з друзями, веселився, співав усім свою улюблену пісеньку про себе, а коли ввечері він прикочувався назад до бабусі і дідуся, то завжди розповідав їм, що цікавого трапилось з ним сьогодні у садочку. Усе подобалось Колобку у садочку, крім одного – він ніяк не міг лягти в обід у садочку спати: плакав, вередував, довго не міг заснути, навіть пробував скочуватись з ліжечка і намагався покотитися із садочка додому до бабусі та дідуся. Та одного разу його вихователька – Лисичка, вчасно встигла зупинити його на порозі дитячого садка і принести його назад у групу. Вона поклала Колобка назад у зручне ліжечко, укрила його теплою ковдрою і спитала.

• Чому ти, Колобочку, не любиш спати у садочку?
• Тому що це так сумно, лежати в ліжечку із закритими очима і нічого не бачити. Це так не цікаво!
• А ти не просто лежи, а спробуй заснути, щоб побачити цікаві сни! – лагідно сказала Лисичка.
• Сни? Я не знаю, що таке сни. Вони мені ніколи не сняться.
• Лягай зручніше і я навчу тебе бачити сни… - сказала Лисичка.

Тоді вихователька Лисичка порадила Колобку не просто лежати в ліжечку із закритими очками, а розслабитись, відчути яке тепле та зручне у нього ліжечко і спробувати помріяти про щось приємне.

Колобок закрив очки і спробував зробити все так, як йому сказала Лисичка. І сталося диво – він заснув і побачив гарний сон. Йому приснився веселий зайчик, який стрибав з ним, потім Вовчик грав з ним у гру «Дожени мене» - і їм було дуже весело, потім ведмедик танцював з ним під радісну, веселу музику. А ось Колобку приснилася його вихователька Лисичка, у його сні вона була така ж добра й привітна, як і на яву. Вона гралася з ним у хованки. А потім Колобок з усіма тваринками: зайчиком, вовчиком, ведмедиком та вихователькою Лисичкою взялися за ручки та по колу затанцювали веселий хоровод. Ось такий гарний сон побачив Колобок.

Коли він прокинувся – у нього був веселий і бадьорий настрій. Він одразу розповів виховательці та усім звірятам у садочку свій захопливий сон.

З того часу, Колобок із нетерпінням чекав обіду у дитячому садочку, щоб побачити новий цікавий сон.

 

Казка «Колобок і Колобік»

Спрямованість: агресивні прояви у поведінці. Вік дітей: 4-6 років.

Жив-був собі у діда з бабою Колобок. Він був добрий, веселий, у нього було багато лісових друзів, з якими він полюбляв проводити час. Та якось баба помітила, що Колобок став сумним, невеселим, навіть гратися на вулиці з друзями не хоче.

• Що сталося з тобою, Колобок? Чому ти такий сумний? – спитала його баба.
• У всіх моїх друзів, лісових звірят, є братики чи сестрички, а у мене нікого нема. – сумно відповів Колобок.

Розповіла баба дідові чому Колобок став таким сумним і стали вони думати-гадати, як йому допомогти. Думали, думали - і придумали!

Замісила баба тісто та й спекла ще одного Колобка, такого ж кругленького і рум’яного. Назвали вони його Колобік. Ось так у Колобка з’явився братик.

Який же щасливий і гордий був Колобок з того, що у нього тепер є братик!!! Повів він знайомити братика зі своїми друзями. Познайомився Колобік з усіма лісовими звірятами і стали вони всі разом дружити.

Та якось непомітно для всіх Колобік почав ставати усе злішим і дедалі лютішим. Навіть форма його змінилась, від люті він став квадратний. Мав похмурі очі, стиснений від злості рот. Він почав штовхати, бити своїх друзів, ламав іграшки, дерева, витоптував квіти. Від такої поведінки усі дуже страждали та засмучувались, особливо його брат Колобок.

«Щось тут не так», - подумав Колобок. – «Адже Колобік був добрий і лагідний… Щось з ним трапилося… Треба рятувати брата. Але ж як?»

І вирішив Колобок піти за порадою до мудрої Сови. Прийшов до дупла, у якому жила Сова та й гукає: «Совонько мудра! Допоможи мені врятувати від злості мого братика!» І розповів, яка біда спіткала брата, а зрештою і всіх мешканців того лісу. Сова й порадила йому: «А ви сховайтесь від цього бешкетника. Хай він залишиться сам. Як побачить, що нікому він такий поганий не потрібен, то й схаменеться!»

Зранку пішов Колобок на галявину, зібрав усіх своїх друзів і передав їм пораду Сови. І вирішили вони гуртом: як побачать здалеку Колобіка, то зразу сховаються від нього, де хто встигне. Ось бачать вони – йде Колобік. Все на своєму шляху трощить, своїми гострими боками зачипає, кричить, лається! Стали всі ховатися. Хто в кущі, хто – за дерева, а хто – в дупла. А дехто навіть у воду стрибнув.

Прийшов Колобік на галявину – нема нікого. Перед ким йому хизуватися, силу свою показувати, як глядачів немає? Ніхто не злякається. Ось уже і вечір надворі, а він сам…

Так було тричі. Три дні не бачив Колобік нікого, бо всі звірі від нього поховалися, і навіть його брат Колобок. Вже й бешкетувати не хотілося. Погратися б з кимось, та ніхто не виходить на галявину. Засумував Колобік, замислився і нарешті зрозумів… Не хочуть з ним гратися, бо не хочуть поганого навчатися!

Зрозумівши усе, почав Колобік лагодити те, що пошкодив. Виправив стовбури дерев, посадив нові квіти, відремонтував усі іграшки, які поламав. І сталося диво – Колобік з квадратного знову перетворився на круглого. Побачили звірі, що Колобік змінився, і прийшли до нього гратися. Радіють усі, задоволений і Колобік. Дізнався він, що то Колобок допоміг йому, - подякував братові від щирого серця і більше ніколи й нікого не ображав.

 

Казка «У темній норі»

Спрямованість: страх темряви. Вік дітей: 4-6 років.

Два друга, Курчатко та Каченятко, пішли гуляти у ліс. По дорозі вони зустріли Лисичку. Вона запросила друзів до себе у гості, у свою нору, пообіцявши пригостити їх смачними солодощами. Коли малюки прийшли до Лисички, вона відчинила дверці до своєї нірки і запропонувала їм зайти першими.

Тільки переступили поріг Курчатко та Каченятко, як Лисичка швидко закрила двері на замок та засміялась: «Ха-ха-ха! Як спритно я вас підманула. Побіжу я тепер за дровами, розпалю вогонь, нагрію води і кину у неї вас, малюків. Ото вже смачний супчик у мене буде!»

Курчатко та Каченятко, опинившись у темряві та почувши насміхання Лисички, зрозуміли, що попалися. Курчатко розплакалось і стало голосно кликати свою маму, адже йому було дуже страшно у темряві.

А Каченятко,хоча теж страшенно боялося темряви,не плакало, воно думало. І ось нарешті придумало! Каченятко запропонувало Курчаткові вирити підземний хід. Вони почали щосили лапками розгрібати землю. Незабаром у невелику щілину проник промінчик світла, щілина ставала все більшою, і ось друзі вже були на волі.

Ось бачиш, Курчатко, - сказало маленьке Каченя. – Якби ми сиділи і просто плакали від того, що нам страшно сидіти у темряві – Лисичка б нас вже з’їла. Треба завжди пам’ятати, що ми сильніші та розумніші за наші страхи, а тому легко зможемо з ними впоратися! Курчатко і Каченятко обійнялись і радісні побігли додому.

Прийшла Лисичка з дровами, відчинила двері, заглянула у нірку і завмерла на місці від здивування… У нірці нікого не було.

 

 

 

 

 

Порадник для батьків та педагогів

 

Інформація «Значення казок ужитті людини»

У кожної людини є своя перша та найулюбленіша казка. Казка, яку ми проносимо в своєму серці через все життя. І у кожного вона різна. А чому? В чому тут глибинний сенс?

В кожній прочитаній нами казці, можна знайти, як і повний перелік людських проблем, так і шляхи та способи їх вирішення. Підсвідомий вибір казки  відображає проблематику особистісних моментів в житті людини, їх прагнень та переконань. Відомий американський психолог Ерік Берн ще в середині  ХХ століття доводив, що за допомогою казок можливо навіть запрограмувати майбутнє дитини.

Казки не такі прості, якими здаються на перший погляд, - вони схожі на багатошаровий пиріг. В дитинстві ми бачимо перший шар, він є самим зрозумілим, а з віком нам відкривається більш глибинний сенс вкладеного задуму в казку. І чим коротша казка, тим більший вона має обсяг вкладеної в неї інформації. А в такому разі казки не менш потрібні батькам, ніж їх дітям.

Як приклад – пропоную розібрати казку «Колобок». Всі, ви, добре пам’ятаєте, як колобок тікає з дому, щоб побачити світ. Безумовно, що він має великий потяг до пригод. За характерологічними ознаками він є енергійним, комунікабельним, досить активним, рухливим, жвавим, має добру вдачу та безмежне бажання отримати нові знання у сфері  «Я у Світі» та пізнати щось цікаве, невідоме. Тип темпераменту, - швидше, сангвінік. На шляху до незвіданих пригод він зустрічає декілька персонажів, котрі стають йому на заваді. Але Колобок уміє домовлятися з кожним – навіть самого негативного героя із казки зміг переконати відпустити його. З часом, вже будучи впевненому в собі, як сформована особистість, мандрівник втрачає пильність, його самовпевненість, зухвалість пригнічує такі психологічні процеси, як уважність та спостережливість – і його за допомогою обману з’їдає Лисиця.

Даний сюжет казки зустрічається у казках багатьох народів світу. Він є повчальним, бо несе в собі мудрість народу, що передається в поколіннях від пращурів до прийдешніх нащадків.

Але, які уроки можна з цієї казки винести та чого навчити дитину, розповідаючи її:

• Не втрачати почуття самоконтролю. Завжди можна знайти вихід із ситуації та протистояти тому, хто ображає: покликати на допомогу друзів, проявити хитрість. Адже Колобка міг би ще з’їсти Заєць, якби наш герой не схитрував: «Давай, я тобі пісеньку заспіваю!»  Чи все ж таки, просто втекти, - так і чинив кожен раз Колобок, доспівуючи пісеньку.
• Не довіряти першому зустрічному. В житті зустрічаються різні люди, як і доброзичливі, так і навпаки. На всякий випадок, завжди потрібно бути напоготові, адже не завжди нехороші люди прямо та відверто дають зрозуміти: « Я тебе з’їм!» Більшість, у відношенні до вас, можуть вчинити, як хитра Лисичка, приспавши вашу пильність лестощами та майстерно зіграною добротою;  тому тут варто бути дуже обережним, щоб розгадати наміри таких людей.
• Вибирати правильний шлях у житті. Про це варто з дитиною говорити в самому кінці. Адже Колобок був спечений з відповідною метою, Дідусь та Бабуся покладали на нього свої надії, а наш неслухняний герой зіпсував життя і собі, і їм. У кожної людини є свої здібності, це є ознакою призначення кожного в цьому світі. Згідно даних ознак та поклику душі - люди, як правило, стараються обирати собі професію, вид діяльності, заняття. І безумовно, зробивши правильний вибір професії - людина зможе реалізувати свої таланти в житті, а своїми успіхами  приносити велику користь собі, рідним та суспільству, і отримати від своєї професійної діяльності ще й задоволення, самоствердитися.

Як підсумок:

• Не спішіть відмовляти. Коли вас просять «поскребти по засікам», а ви знаєте, що там нічого немає,- все одно поскребіть. Бабусі  вистачило борошна на Колобка.
• Не залишайте дітей без нагляду. Адже Колобок - не хто інший, як малюк, котрий, як тільки Бабуся відвернулась, зістрибнув з підвіконня і помандрував до лісу!
• Не забувайте про своє дитинство. Чому головний герой казки так нерозважливо зважився на пригоди? Напевно тому, що йому стало одному досить сумно лежати на підвіконні. Тому, не варто поспішати сварити дитину за неслухняність, а краще згадайте, як самі бажали колись в дитинстві відчути себе «дорослим та самостійним», промовляючи, на бажання мами допомогти: «Я сам!»

Рекомендації:

• Не намагайтеся замінити читання казки на перегляд мультфільмів. Навіть при великій зайнятості знайдіть час для читання в колі сім’ї чи перед сном. П'ятнадцять хвилин на день - це небагато для живого, емоційного відображення казки вами для вашої дитини, але це є дуже важливим для психологічного її розвитку.
• Перед тим, як читати незнайому казку сину чи донечці, швиденько пробіжіть їїочима. В сучасних інтерпретаціях можна зустріти, наприклад: «… і розірвав його на тисячу дрібних кусочків». Це вже занадто. Тому, в такому випадку можна замінити дану казку на іншу, чи деякі дії головних героїв замінити на більш м’якші, що не відображають проявів агресії та різних негативізмів, бо в дитини може формуватися думка, що лише зла та жорстока людина може бути сильною та розумною.
• Не варто читати сумні казки дитині на ніч. Бо не тяжко буде уявити, що дитині може наснитися після такої казки.
• Діти мають знати та усвідомлювати, що в житті є, крім«зовнішньої», «внутрішня» сторона (основний виховний зміст казки). Поговоріть про це з дитиною, але ненав’язливо, обережно вибираючи момент. Виключно в пізнавальних цілях, підвівши дитину до того, як правильно вона має чинити в  подібних ситуаціях. А ще краще, якщо дитина нещодавно чимось провинилася, то підібрати згідно цієї ситуації відповідну казку з висвітленням повчально-виховного моменту.

 

Інформація «Казкотерапія – інтегрована діяльність»

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причиною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у книзі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Казкотерапія— це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників: активності; самостійності; емоційності; творчості;

зв'язного мовлення.

Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники вперше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто — негативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло і негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що може договорити казку, пояснивши незрозуміле, то це поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотерапії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а клопітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, є необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страх невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спираємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Добро тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці наважливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дудидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попереджають про наслідки тих чи інших наших вчинків, але не нав'язують життєвих програм.

Принципи казкотерапії:

• Таким чином, перший принцип казкотерапії — донести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, цікавому для неї вигляді.
• Другий принцип казкотерапії— принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе, щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють віру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.
• Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.
• Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії. Казки мають вагоме значення у вихованні та розвитку дітей, виконуючи різні функції: діагностичну; прогностичну; виховну; коригувальну.

• Залежно від того результату, який необхідно отримати, ставиться певна мета і вже після цього добираються казки, основні функції яких могли б допомогти з реалізації мети.
• Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для додальшої роботи.
• Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті завдяки цій функції нам відкриються особливості поведінки дитини, бачення нею навколишнього світу і стратегії своєї подальшої поведінки.
• Виховна функція допомагає нам за допомогою простих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та властивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.
• Коригувальна функція є тим кінцевим результатом, який ми хочемо отримати наприкінці казкотерапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

Центральний момент казкотерапії — добровільність участі дітей. Тому важливою є мотивація учасників, необхідно знайти адекватний спосіб залучення дітей до казкотерапії. В одному випадку це може бути образний текст, частушки, небилиці; у іншому — розглядання ілюстрацій, відгадування загадок про казкових героїв. Необхідно, щоб кожна дитина могла відчути уважне ставлення з боку дорослого. Не всі діти відразу розпочинають брати участь у грі. Деякі з них спочатку хочуть поспостерігати з боку за тим, що відбувається, і лише згодом у них виникає бажання самим брати участь у цікавому видовищі.бЗ урахуванням індивідуальних особливостей дітей слід починати казкотерапію з тими, хто швидше відгукується на запрошення дорослого; при цьому доцільно додатково мотивувати на залучення до гри решти дітей. Від ступеня психологічного комфорту учасників безпосередньо залежать їх активність, глибина емоційної активності.

До проведення казкотерапії діти знайомляться з казкою. Це потрібно для отримання цілісного уявлення від її тексту. Крім того, при повторній зустрічі казкою дошкільникам буде легко зосередитися на образній лексиці, що характеризує зовнішній вигляд героя, виразно відобразити в міміці, русі емоційний стан персонажа.

Необхідно приділяти не менше уваги руховій активності дітей. Стомленість після багаторазового виконання психогімнастичних етюдів призводить до мимовільного розслаблення організму і, отже, позбавлення ємоційного напруження. Лише незначну частину часу діти розташовуються на стільчиках, коли: дорослий розповідає казку; вони фантазують за музичною композицією; вони перебувають у ролі глядачів у грі-драматизації за окремими епізодами казки.

В іграх заохочуються самостійні висловлювання дітей щодо сюжету казки, дій однолітків, власних переживань. Після завершення казкотерапії обговорення не зав'язується саме по собі, дорослий повинен розпитати дітей про те, які ігри і вправи сподобалися, запам'яталися, ролі яких казкових героїв хотілося б виконати повторно. Якщо дитині важко сформулювати зв'язну розповідь по пам'яті, їй пропонується переглянути відеозапис окремих ігор казкотерапії. Думка дітей обов'язково враховується.

Між сеансами казкотерапії слід звертати увагу на поведінкові реакції, емоції дошкільників. Замкнутим малюкам доцільно розподіляти ролі героїв із сильними рисами вдачі (сильний ведмедик, смілива білочка). Діти, які схильні до упертості, капризів у казкотерапії зображають негативні риси характеру, коментують, складають історії про таких персонажів. Згодом можна помітити позитивні зміни, поліпшення настрою, розвиток емоційної стійкості та зв'язного мовлення кожної дитини.

Склад групи. Казкотерапія проводиться в підгрупах. Склад кожної з них не повинен перевищувати 12 дітей. Оптимальна кількість учасників — 8-10 дітей. Як свідчить практика, саме в цьому діапазоні ефекти групової казкотерапії можуть виявлятися особливо яскраво. Участь в іграх дошкільників із різними рисами вдачі, рівнем розвитку спрямовує проведення казкотерапії у рівному тоні. Разом із тим у групі не повинно бути більше однієї гіперактивної, дратівливої, схильної до рухового неспокою дитини. Бажано, щоб до складу кожної підгрупи входили діти, здатні ефективно встановлювати контакти з оточуючими, правильно розрізняти їхні емоційні стани, а також такі, які вміють передати характер казкового героя в русі, міміці та мовленні. Такі діти не тільки можуть захопити інших власним артистизмом, але і разом із дорослим надають допомогу одноліткам, які зазнають труднощів у вираженні міміки, рухів; передають іншим дітям свої комунікативні вміння на підсвідомому рівні.

Найзручніше місце для проведення казкотерапії — окреме, невелике за розмірами, добре освітлене приміщення (кімната казки, психологічного розвантаження). Кімната повинна бути по можливості звільнена від зайвих меблів, знадобляться лише стільчики для групи дітей і стілець для ведучого, м'який килим у центрі кімнати, підставка для програвача або музичного центру. Не повинно бути зайвих предметів, атрибутів, що відволікають увагу дітей. Бажано, щоб кімната знаходилася подалі від музичної та фізкультурної зал, а також приміщень господарського і побутового обслуговування, що дасть можливість працювати з дітьми у зручних умовах.

Казкотерапію досить проводити один раз на тиждень. У молодшій і середній групі тривалість казкотерапії —-15-20 хвилин. У старшому дошкільному віці тривалість сеансу казкотерапії може досягати 25-30 хвилин. Регулярність проведення сприяє зміцненню позитивного ефекту в розвитку особистості та мовлення дитини. Слід також ураховувати, що дітям подобаються повторення. Тому доцільно іноді повторювати сеанси казкотерапії, особливо зі спрямованістю на розпізнавання емоцій. Необхідно використовувати переважно творчі ігри з елементами пошуку, вибору найвідповіднішого варіанту розв'язання проблеми (покажи героя, відгадай за рухом, ритмом, музикою його настрій, придумай кінцівку казки тощо). Після деякої паузи навіть малоактивні діти із задоволенням добре виконують знайомі завдання. В окремих випадках тимчасові межі проведення казкотерапії можуть змінюватися, і це не повинно непокоїти ведучого. У тих випадках, коли гра емоційно захоплює дітей, дорослий повинен надати можливість задовольнити їх прагнення до активності. Можна відвести більше часу на вправу для розслаблення під музику.

Якщо у дошкільників виникає відчуття втоми, дорослому слід припинити проведення казкотерапії, перевівши увагу дітей на інший вид діяльності: виліпити з пластиліну фігурки героїв, зробити малюнки до найяскравіших епізодів казки, погратися.

Інформація «Виникнення казкотерапії»

Виникнення казкотерапії. Що таке казка? Чарівні історії про принців і принцес із казкових королівств? І так, і ні. Насправді казки можуть дуже багато, їх потенціал величезний: ними можна просто зацікавити дитину; приспати її на ніч; надихнути на зміни; справити виховний ефект; вирішити якусь психологічну проблему. Чому кожного малюка так цікавить казка? Ми обговорюємо різні методи виховання та навчання, використовуємо нові програми, моделі, проекти. Але незмінним помічником у вирішенні різних завдань була, є і буде казка. Що таке казка всі добре знаємо. Термін «терапія» використовуємо рідше. Асоціація, що одразу виникає, — це «лікування». Але не тільки.

Казкотерапія – це:

• процес утворення зв′язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність;
• напрям практичної психології що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки;
• терапія середовищем, особливо казковою атмосферою, в якій можуть виявитись риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне – виникає відчуття захищеності;
• лікування казками: спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими;
• одна з проективних методик аналізу особистості, один із способів більше дізнатися про себе;
• інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов′язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія як інструмент передачі досвіду «із вуст в вуста» – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність.

Казкотерапія як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень.

Казка несе важливі для дитини ідеї:

• Навколишній світ живий! Ця ідея важлива для бережливого, осмисленого ставлення до навколишнього світу.
• Речі, які ожили здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини.
• Розмежування добра і зла, перевага добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки.
• Найцінніше дістається через випробування. Ця ідея важлива для механізму бачення і формування досягнення мети.

Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно:

1. Аналітичний - ознайомлення із змістом казки, бесіда про те, що знаходиться на поверхні.
2. Оперативний - доцільно використати освітню виховну технологію ТРВЗ. Діти мають навчитися по–своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати зміст подій.
3. Введення морального правила - обирання гуманного розв′язання, яким діти мають користуватися у подальшому житті.

Традиційні технології роботи з казкою: читання; розповідь; бесіда; драматизація; інсценування.

Нетрадиційні технології роботи з казкою: переплутування сюжетів героїв; змінювання характеру героя; змінювання місця, часу, події; змінювання кінцівки казки; складання казки за схемою.

У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дошкільнят. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення.

Казкотерапія як психологічний метод виконує три фукнції:

1. діагностичну – передбачає виявлення вже на явних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини про які вона не хоче говорити вголос,
2. прогностичну – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини,
3. терапевтичну (корекційну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат не можливо передбачити, він завжди індивідуальний. Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор.

У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичні прийоми: аналіз; розповідь; складання; інсценування; драматизація; лялькотерапія; арт-терапія; психодинамічні медитації.

Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. Незважаючи на те, що казкотерапія є найдавнішим засобом практичної психології, сам термін виник лише на прикінці ХХ століття. Формуванню казко терапії передували три етапи:

• Етап спонтанного створення та передачі історій. Він триває й досі, оскільки людство не перестає придумувати казки.
• Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирати, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі розпочали брати Грім, Шарль Перро, Володимир Даль.
• Етап використання казки яу «упаковки» основного інструментарію психолого – педагогічної роботи. На цьому етапі почали використовувати казку педагоги і психологи. Вони активно створювали дидактичні казки, з′явилося саме поняття казкотерапії, почав розвиватися цей напрям у психології.

Основні ідеї казко терапії. Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні. Провідні принципи казко терапії:

• усвідомлення власних можливостей;
• усвідомлення цінності власного життя;
• розуміння закону причини та наслідку;
• пізнання різних стилів світовідчуття;
• пізнання світу власних емоцій та переживань;
• свідома творча взаємодія зі світом;
• внутрішнє відчуття світу та гармонії.

Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію.

Мета застосування казкотерапії. Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують відповідні результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії  у кожному конкретному випадку, зокрема:

• казкотерапія, як спосіб передачі досвіду «з вуст у вуста» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини,
• казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини,
• казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру.

Завдання педагога чи психолога полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини. Наразі казкотерапію вважають найбільш м′яким методом психотерапії. Він працює без обмежень і є надзвичайно ефективним. Найкращі результати можна спостерігати у роботі з дітьми, які найактивніше співпереживають казковим героям. Як ми знаємо, у ранньому віці у дітей переважає правопівкульний тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно – чуттєве сприйняття світу. Тому важлива для дитини інформація ліпше засвоюється через яскраві образи.

Як створити терапевтичну казку?

• Вибір героя близького дитині за статтю, віком, характером.
• Описати життя героя у казковій формі, знайти схожість.
• Увести героя в проблемну ситуацію, схожу на ту що переживає дитина. Наприклад ( «Дід і баба відвели Курочку Рябу до дитсадка…» «Колобок захотів навчитися читати, але у нього нічого не виходило» і т. д.)
• Знайти разом із героєм казки шляхи подолання проблеми, показати ситуацію з різних боків.
• Проговорювати висновок , залучаючи дитину.

Щоб ми не робили, які б новітні чи давно забуті технології, форми, методи та прийоми не використовували, головним і найважливішим завданням є і залишається забезпечити, створити й підтримати дитину, допомогти почуватися щасливою, безтурботною, справжньою дитиною.

Як працює казкотерапія? Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв′язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Якщо батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації. Якщо казки не обговорюються, життєві уроки та цінності засвоюються пасивно. З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. Доки триває внутрішньоутробний розвиток. малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їх позитивні емоції. Для новонародженого сюжет казки не має значення. Головне, щоб у ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для опанування рідної мови. У віці 1,5 – 3 роки діти починають говорити. тож казка стає поштовхом до розвитку зв′язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. В 3 – 4 роки дитина розпізнає основні емоції. тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі чи у групі емоції героїв, їх поведінку. У 4 – 6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку дошкільник засвоює соціальний досвід. Тож будь – яке завдання дитина виконує краще й із задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом.

Терапевтичні методи роботи з казкою:

• обговорення готової казки – який герой тобі сподобався? що запам′яталося? яка ситуація вразила? що хотілося б змінити?
• створення казки дитиною – з допомогою запитань чи без них;
• драматизація казки – гра за ролями;
• арт – терапевтична робота за сюжетом казки – малювання, ліплення, з глини чи пластиліну, рухова терапія, музикотерапія, тощо.

Арт-терапія в роботі з дітьми. Відомо, що арт-терапія впливає на особистість: знижує тривогу, змінює ставлення до себе, дає змогу виразити себе, розвиває творчі здібності, почуття. Часто психологи в роботі з дітьми використовують арт–терапію, але і вихователям можна її використовувати. На таких заняттях відчувається єдність із дітьми, позитивний емоційний зв′язок із кожним та головне, довіра. Можна придумати свою нову казку, наділити персонажів різними не властивими їм характерами (заєць – сильний, сміливий; вовк – хвалько і боягуз; лисиця – добра, привітна, чемна; ведмідь – спритний і швидкий і так далі). Запропонувати дитині перевтілитись в одного із казкових героїв і розповісти який у нього настрій саме зараз. Пісочна терапія, її мета: розвиток пізнавальних інтересів, подолання емоційної замкненості, невпевненості в собі, зниження психічного та фізичного напруження, концентрація уваги, вербальної пам′яті, логічного мислення, розвиток тактильно-кінетичних відчуттів, учити діяти в групі.

Формування емоційного досвіду дошкільника засобами казки. Використання дитячих казок є провідним у дошкільному дитинстві. Персонажі казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних, або негативних. Цікаві дослідження впливу казок на душу дитини описано американським психологом Бруно Беттельгейма «Психоаналіз чарівної казки. Про користь чарівного». Автор наголошує, що розвиток особистості відбувається поетапно, і кожен етап обслуговується певною казкою. Казка допомагає дитині сформувати свій внутрішній світ так, щоб піднятися ще на одну сходинку у своєму розвитку. Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Люди і діти різного віку сприймають казку по—різному. Тобто казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково. Наприклад, «Троє поросят»: дорослий засуджує легковажних поросят, які не захотіли будувати будинок надійний, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами і проживає життя разом з ними. У цій казці яскраво показано дорослішання особистості. Ще один персонаж - Вовк. Кожному знайомий стан дитини коли вона зла і хоче зламати. зруйнувати щось. Це «Вовк», який живе в кожному із нас. Та казка підказує: «Вовк – некерована, неконтрольована агресія, що карається». Звідки вплив моралі: учись керувати «вовком» у своїй душі. Ототожнюючи себе з кожним персонажем, дитина не розумом, а усім своїм єством переживає ці важливі для неї етапи дорослішання.

Занурюючись у казковий світ дитина уявляє себе кимось з героїв: долає перешкоди, помирає. відроджується. Цінність казки полягає у тому. що вона ніколи не вкладає готову істину в голову дитини, а спонукає до активної роботи над собою.

Подолання внутрішніх протиріч за допомогою казки. Майже у кожній казці спостерігаємо перевтілення героїв. Проте для дітей перевтілення відбувається не лише у казках. «Ось матуся обіймає свою дитину, пестить та голубить… Але потім сварить, кричить – мабуть її зачаклував злий чарівник». У душі дитини стикаються два сильні антагоністичні почуття до однієї людини: любов та ненависть. Але ж маму не можна ненавидіти, це погано, такі почуття засуджує суспільство. Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості. Усі казки мають щасливий кінець. Це дуже важливо для дитини – бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Проте рано чи пізно дитина ставить собі чимало складних запитань: Чи зможе вона навчитись любити? Аби подолати ці страхи, стануть у пригоді казки, де наречена чи наречений є тварини, які потворні вдень, а вночі стають прекрасні. Це дає зрозуміти, що в людині поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. Вчить приймати людину такою, якою вона є.

Правила ознайомлення з казкою:

• Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить.
• Казку ліпше не читати, а розповідати.
• Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.
• Пам′ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій з чарівним підтекстом – для дорослого кидання персонажа у вогонь є порушення їх прав, а для дитини – впевненість у тому, що зло знищене.
• Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через текст.
• Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій.
• Розповідаючи казку використовуйте казковий зачин – це ті ворота через які дитина потрапляє у казковий світ.

Творимо терапевтичну казку – крок за кроком. Ще наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій. У казці одразу зрозуміло, де добре, а де зло, погані вчинки героя засуджено, а хороші – винагороджено. У головного героя завжди є шанс отримати допомогу надприродних сил і виправитися  зі злом. За допомогою спеціально створеної казки легко подолати певні проблеми у розвитку дитини та соціалізації.

• Крок 1. Визначаємо проблему чи стуацію, яка потребує корекції. Спілкуємось з батьками , спостерігаємо за дитиною для визначення проблеми. Це може бути поганий сон, неуважність, агресія, плаксивість, жадібність, образливість тощо.
• Крок 2. Як дитина виявляє проблемну поведінку? Визначивши проблему згадуємо, як дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади записуємо, щоб потім використати їх у казці.
• Крок 3. Аналіз можливих наслідків проблемної поведінки дитини. Після того, як прояви проблемної поведінки з′ясовано, слід проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад із жадібною дитиною інші діти не хочуть дружити.
• Крок 4. Обираємо героя казки. Обираючи героя казки слід дотримуватись певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім′я йому слід дати інше, щоб не викликати у дитини спротив. Ліпше якщо ім′я та прізвище героя буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштує дитину.
• Крок 5. Розказуємо про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися. Тепер можна складати казку. Спочатку розказуємо про те, яким щасливим був герой доки не почав погано поводитись. Скільки було друзів, як вони до нього ставились, Але одного разу злі сили зачарували героя і так далі…
• Крок 6. Описуємо у казці, як герой виявляє проблемну поведінку. Слід описати як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (відгадати 3 загадки, виконати 3 завдання, подолати 3 перепони) – так дитина краще засвоїть та запам′ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла до чого призводить погана поведінка.
• Крок 7. Вводимо в казку персонажа на кшталт мудрої феї. Далі уводимо в казку персонаж Мудрої Феї, Сови, Мудреця, Василини Премудрої і т. д. чи доброго чарівника. Він підскаже головному герою вихід із проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитись.
• Крок 8. Щасливий кінець. Наприкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію, та виправився, а отже змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішого, ніж на початку казки.

Звісно, можна творити терапевтичні казки за власними принципами, або інтуїтивно. Але на початку такапокрокова схема стане у нагоді.

 

Інформація «Казкотерапія або Лікування казкою»

Казкотерапія як метод психотерапевтичного впливу на дитину і як спосіб передачі знань про життя відомий вже протягом багатьох століть.Сенс розповідати казки, сюжетна лінія, характери героїв і мораль казкової історії завжди несли в собі ціннісне моральне значення, що надає вплив на свідомість дітей. На Заході казкотерапія як напрям практичної психології зародилася на рубежі шістдесятих-сімдесятих років минулого століття. Засновником методу є Мілтон Еріксон. В якості самостійної сучасної течії до нас «лікування казкою» прийшло відносно недавно: в дев’яності роки двадцятого сторіччя.

Казкотерапія застосовується як до дорослих, так і до дітей. Але сааме діти дошкільного віку, завдяки особливостям своєї емоційно-вольової сфери, є найбільш сприйнятливою категорією до жанру казки, і відповідно основним об’єктом казкотерапії.

В якихвипадкахдоречно «лікування казкою»? Воно необхідне, якщо у дитини спостерігаються емоційно-особистісні та поведінкові проблеми: агресивність, тривожність, страхи, примхливість, сором’язливість і невпевненість в собі. Також казкотерапія застосовується в роботі з дітьми, що мають порушення психофізіологічних функцій: порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, а також для дітей з захворюваннями аутистичного спектру. Природно, працювати з цією категорією може і повинен тільки фахівець, який пройшов спеціальне навчання за курсом «казко терапія». Як правило, цими фахівцями є психологи і педагоги дошкільної освіти. Казкотерапія абсолютно вільно може застосовуватися і по відношенню до будь-яко їдитини, яка нормально розвивається.

Коли варто звертатися за допомогою до казкотерапевта? Тоді, коли вибачите, що не в змозі самостійно впоратися з виникненими у дитини проблемами. Тоді, коли ви спробували всі звичні вам методи впливу, і вони не принесли відчутного результату. Звичайно, казкотерапія може самостійно використовуватися людьми, які не мають психологічної освіти, тобто батьками та педагогами. Але потрібно розуміти, що «лікування казкою» – це не один із способів виховання, це перш за все метод психологічної корекції. І якщо людина не має освіти і досвіду в цій галузі людського знання, то краще все-таки звернутися до фахівця – казкотерапевта.

Основні види казок:

• Народні казки - мудрість народу, простота і доступність сюжету, відсутність зайвих деталей сприяють вихованню моральних почуттів. Приклади: «Курочка Ряба», «Ріпка», «Вовк і семеро козенят», «Гуси-Лебеді», «Колобок», «Маша і ведмідь» та інші;
• Авторські казки Ханса Крістіана Андерсона, Шарля Перо, Олександра Пушкіна, Ернста Теодора Амадея Гофмана, Павла Бажова і багатьох інших письменників-казкарів;
• Психотерапевтичні - їх характерною особливістю є щасливий кінець, який, тим не менше, залишає у свідомості дитини певні питання, що веде до стимуляції процесу особистісного росту;
• Дидактичні казки завжди використовуються для підношення дітям нових для них знань навчального характеру.У цих казках абстрактні для дитини символи: букви, цифри стають живими;
• Психокорекційні казки створюються і розповідаються дитині для ненав’язливого м’якого впливу на її поведінку;
• Медитативні казки використовуються для того, щоб сформувати у дитини уявлення про те, що існують позитивні моделі взаємин з навколишнім світом та іншими людьми. Відмінною особливістю медитативних казок є відсутність в їх сюжеті негативних героїв і конфліктів;
• Діагностичні казки дозволяють визначити наявність проблеми у дитини, а також особливості її характеру.

Особливость організації казко терапії для дітей дошкільного віку - дозованість інформації при знайомстві з казкою. Спочатку можливе лише прочитання казки, розглядання картинок, обговорення вчинків героїв. Уже після цього казка, незалежно від її виду, повинна бути не просто прочитана, а й обіграна, тобто інсценована дорослим. Ніяких моралей, суворого тону і наказових інтонацій. Тільки доброзичливість, свобода самовираження, ненав’язливість і щирість, а також доречність казки в певній ситуації. Зміст казки повинен відповідати віковим і психофізичним особливостям дитини.

Після прочитання казки і її інсценування необхідно спонукати дитину до аналізу вчинків і стосунківгероїв, а також до обговорення її особистого ставлення до казки.

 

Інформація «Казкотерапія: технологія методу»

Казкотерапія — це система передачі життєвого досвіду, розвитку соціальної чутливості, інтуїції та творчих здібно¬стей, набуття певних знань.

Терапевтичний вплив казки було покладено в основу цілого напряму сучасної психотерапії, названого казкотерапією. У казці можна знайти повний перелік людських проблем і образні способи їхнього розв'язання. Слухаючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій, набуває знань. Казка поєднує дорослого й дитину. Вона не видає свої положення за щось серйозніше, ніж символи, метафори чи аналогії. Казка розвиває уяву дитини, а дорослого повертає у дитинство.

Мета казкотерапії — перетворити негативні образи на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров'я. Так, 3—4-річні діти люблять робити героями своїх казок іграшок, маленьких чоловічків, звірят. А от 4—6-річні використовують образи давніх казок — фей, принцес. У 6—7 років герої схожі на самих дітей. А в роботі з підлітками «казковість» необхідно доводити. Заглиблюючись у казку, підлітки й дорослі можуть розкрити свій потенціал, накопичити сили для його реалізації. Можливе малювання, ліплення із пластиліну або виготовлення героїв із паперу.

У сучасній казкотерапії існують 3 напрями — діагностичний, напрям впливу та напрям розвитку; а також 5 видів казок: художні, дидактичні, психокорекційні (наприклад, оригамі), психотерапевтичні (авторські казки, біблійні притчі) та медитативні. Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:

1. Художні — народні казки, міфи, притчі, авторські історії;
2. Дидактичні — у формі дидактичних казок подаються навчальні завдання,
3. Медитативні слугують для зняття психоемоційного напруження, створення кращих моделей взаємин,
4. Психотерапевтичні казки розкривають глибинний зміст подій,
5. Психокорекційні казки призначені для м'якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією розуміють «заміщення» неефективного стилю поведінки продуктивнішим, а також пояснення дитині змісту того, що відбувається. Психокорекційні казки застосовують відповідно до віку (до 11—13 років) і проблематики (неадекватна, неефективна поведінка). Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину «поганої» поведінки. У створенні пеихокорекційної казки може допомогти життєвий досвід.

Казкотерапія — це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване; може матеріалізуватися мрія; а головне — виникає відчуття захищеності та смак таємниці; казкотерапія також сприяє формуванню зв'язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, перенесенню казкових смислів у реальність.

Дидактичні казки створюються педагогами для пояснення навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри, букви, звуки, арифметичні дії тощо) уособлюються, створюється казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати сенс і важливість певних знань. У формі дидактичних казок «подаються» навчальні завдання.

Психологічні казки. У психологічній практиці можна використовувати народні (Андерсен) і спеціально складені для психотерапії казки. Будь-який із підходів має як свої переваги, так і недоліки. Під час використання народних казок з метою психотерапії простежуються такі переваги: символічність казок, що забезпечує хороші можливості особових проекцій; знайомство клієнта із сюжетом, іноді навіть дослівне знання тексту; сюжет, «відполірований» постійним переказуванням, відсутність зайвих подробиць; динамічність; різноманітність, можливість дібрати необхідну тематику; відповідність національному характеру. А також використання народних казок має свої недоліки: умовність характерів; відсутність змін у характері героя за час дії казки.

Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційного напруження, створення кращих моделей взаємин, розвитку особистих потенціалів. Умови проведення медитацій:

•               У приміщенні для занять має бути тепло, але не задушливо. Холод спричиняє мимовільне напруження м'язів. До того ж, у процесі медитації людина може замерзнути. Тому краще відразу вкрити її.
•               Освітлення повинне бути м'яким і теплим. Не потрібно повної темноти (це багатьох лякає).
•               Спеціально дібрана музика для релаксації (звуки природи з накладеною мелодією).
•               Зручна поза.
•               Ритуал «входу» і «виходу» з медитації передбачає неквапливість і поступовість.

Характер цих казок — подорож. Сама казка схожа на «чукотську пісню»: «Що бачу, про те співаю». Ритуали входження в казку - початок заняття має стати своєрідним ритуалом, щоб діти могли налаштуватися на спільну діяльність, спілкування, відрізняли ці заняття від інших. Варіанти початку корекційного заняття:

• Ведучий вмикає аудіозапис із дзюрчанням струмка, і діти навшпиньки йдуть по «струмку» (блакитному шнуру), вслухуючись у дзюрчання і «наповнюючись чарівною силою». Пройшовши по «струмочку», кожен сідає на п'яти в позу розслаблення. Ведучий запитує: «Наповнилися чарівною силою? Готові до казки?»
• Ведучий демонструє три дороги й розповідає про кожну з них: «Кожна із трьох доріг приведе вас у казку. Всі дороги чарівні, всі вони наділяють мандрівника силою, яка підіймається від стоп і заповнює все тіло. Перша — найлегша, рівна і гладка (шарф або шматок тканини). Друга дорога важча: вона складається з купини, і по ній треба не йти, а стрибати, попадаючи точно в певні місця (кільця або шматочки тканини). Але ця дорога дає тому мандрівнику більше чарівної сили, ніж перша. Третя дорога — найважча. Вона терниста й нелегка (аплікатори Кузнецова). Зате силу дає величезну, значно більшу, ніж перші дві. Зараз поміркуйте, яку дорогу вам вибрати. Коли підете по своїй дорозі, слухайте, відчувайте, як від стоп і до маківки ваше тіло заповнюється чарівною силою. Закінчивши шлях, сідайте в позу розслаблення». Діти по черзі йдуть по вибраній дорозі, а ведучий відзначає для себе, хто який шлях вибрав.
• Ведучий: «Сили на подорож по казці нам подарує Чарівна квітка. Подивіться на цю квітку дуже уважно і відчуйте, як її краса і сила переходять у ваше тіло: голову... шию... руки... груди... живіт... ноги... Ви наповнилися чарівною силою і готові до подорожі». Діти сідають у позу розслаблення.
• Ведучий: «Заплющте очі й чекайте дотику феї. Той, кого вона торкнеться, відразу ж сідає на підлогу і чекає початку казки». Ведучий вмикає тиху музику, фея м'яко, ніжно торкається кожної дитини.
• Ведучий: «Сьогодні у нас у гостях Царівна-Жаба, — демонструє іграшкову жабу, — вона запрошує вас у свою казку і дарує вам чарівну силу. Зараз станьте півколом і торкніться жаби одним пальцем. Заплющте очі — і відчуйте, як від жаби йде до вас сила. Ось вона заповнює всю руку... піднімається через шию в голову... опускається у груди... живіт... ноги... наповнює іншу руку від плеча до кінчиків пальців...»

 

Інформація «Страх казкових персонажів»

Це один з найбільш поширеніших дитячих страхів, при чому останнім часом він зустрічається особливо часто і набуває особливо тяжкої форми. Нічого дивного тут немає: сучасне мистецтво для дітей не можна назвати делікатним. Ще не так давно С.Образцов, засновник відомого лялькового театру, з повною серйозністю не рекомендував батькам приводити п’ятирічних дітей на спектакль «Червона Шапочка», вважаючи, що образ Вовка може призвести на них занадто тяжке враження. А зараз п’ятирічні діти часто дивляться не тільки мультфільми, в яких є монстри, роботи-вбивці, вампіри, зомбі та інше, але й бойовики, трилери, фільми жахів. Якщо додати до цього комп’ютерні ігри, герої яких теж мало чим схожі на добрих ведмедиків, замріяних віслюків і милих поросят, то можна лише вразитись, як при такому навантаженні на психіку ще не всі наші діти невротизовані.

Саме тому, навіть до такої звичайної розваги, як перегляд мультфільмів, зараз потрібно відноситись дуже обережно, і якщо дитина схильна до різного виду страхів, не варто дозволяти їй підживлювати свою фантазію образами монстрів.

У той же час не варто забувати і про те, що страх казкових персонажів і чудовиськ часто маскує страх занадто суворих, авторитарних чи грубих батьків. І в цьому випадку вам необхідно буде змінювати свою поведінку, в іншому випадку позитивних змін не буде, скільки б ви не витратили сил на корекційні ігри. Як визначити такий страх? Ну, по-перше, спробуйте подивитись на себе зі сторони. Наприклад, фіксуйте на протязі тижня, скільки разів в день ви робите дитині зауваження і скільки разів хвалите дитину. Чи поцікавтесь думкою оточуючих, тільки не ображайтесь, якщо вона виявиться для вас не зовсім приємною. А потім запросіть в компанію ще одну-дві людини (бажано таких, у яких з дитиною нейтральні відносини) і розіграйте ляльками декілька казок за участю негативних персонажів. Якщо при розподілу ролей дитина буде вперто призначати вас на роль Баби Яги, Вовка чи інше, то це можна розцінювати як привід для роздумів.

 

Інформація «Що читати маленьким боягузликам?»

Мабуть не варто довго розповідати про той величезний вплив, який здійснює на людську душу художня література. І, як у будь-якого явища, у цього є дві сторони: твір може і окрилити людину, і ввести її у безодню жахіття та безвиході. Тому, вибираючи дитячі книги, не полінуйтесь зайвий раз перегортати їхні сторінки, щоб пригадати зміст і спрогнозувати реакцію вразливої, боязкої дитини. Їй не варто рано починати читати страшні казки, наприклад «Синя Борода», «Карлик Ніс», чи сумні, на кшталт «Русалонька», «Стійкий олов’яний солдатик». Ще більш обережніше потрібно підходити до легенд та міфів. Їх краще залишити років до 9-11, а в дошкільному віці читати побільше веселих творів вітчизняної та зарубіжної класики дитячої літератури. Адже вони не тільки розважають, але і навчають. У тому числі і сміливості.

Діти дошкільного віку полюбляють розповіді про тварин, але дорослі не повинні забувати про те, що в природі існує природній відбір, і, враховуючи психологічні особливості дітей, потрібно чи упускати кроваві подробиці, чи на певний час утриматись від читання такої літератури. Дуже зважено необхідно підходити і до читання дитячих книг природничого чи історичного жанру.

Якщо ваша дитина від природи боязка, не намагайтесь зробити з неї супермена. Психологічні ігри, а головне, бережне, тактовне відношення дорослих допоможуть їй позбутися патологічних страхів, але навряд чи вона стане відчайдушною бешкетницею чи занадто хороброю. І, орієнтуючи таку дитину на подібні приклади, ви тільки зайвий раз понизите її самооцінку, а в кінці кінців сформуєте комплекс невдахи.

Як же бути? У кожної людини є своє коло можливостей. Воно не безкінечне, проте у рамках цього кола можна досягти дуже багато. Потрібно тільки правильно визначити, що людині органічно притаманне, а що – ні. Практично будь-який недолік людини можна підвищити до рівня достоїнства. Боягузом бути звичайно погано, але якщо подолати хворобливі страхи, дитина стане просто обережною та обачною, погано від цього нікому не буде, а буде лише користь. Тим більше, що від природи боязлива дитина здатна проявити чудеса мужності, але не на тому полі битви, на якому перемагають герої захоплюючих романів і бойовиків. Її сфера – інтелектуальна: наука, мистецтво, література. Тому читайте дитині більше книг про вчених, письменників, художників (дивлячись на схильності та вподобання дитини). В них вона знайде зразок для наслідування, співзвучний з особливостями своєї натури.

Отже, не вимагайте від Зайчика-Боягузлика, щоб він став Вовком, але намагайтесь, щоб він поступово перетворився на здорового, впевненого у собі, гарного Зайця. І не панікував при думках про вовків.

 

Інформація «Створюємо казку разом з дитиною»

Діти старшого дошкільного віку прагнуть самі придумувати оповідання чи казку. У них досить розвинена творча уява, є певний життєвий досвід і вміння зв’язно висловлювати свої думки. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картинку, переказувати відому казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов’язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише при цій умові активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події і ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В процесі цієї роботи розвивається мова, пам'ять, уява, фантазія дітей. Щоб дитині було легше складати казку, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках.

Дуже корисно проводити й таку роботу, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї. Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з’їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін..

Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.

Для того, щоб навчитися перетворювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовнішність тощо, - слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою.

• Перш за все – коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дій.
• Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажі,в зробити припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутись внаслідок тих чи інших змін, як може змінитись сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажами та які нові можливості з’являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних, фізичних) аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища.

Так от, готуючись до «перетворення» казки (тобто створення нової), виконайте такі завдання: візьміть будь-яку казку і пригадайте: які риси героїв вам подобаються, а які ні, і чому. Визначте які вчинки героїв ви вважаєте гідними наслідування, а які – ні. А тепер спробуйте поміняти місцями добрих і недобрих персонажів або уявити якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ви нині створюєте. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру чи братика. Створювати казку – то цікава справа для всіх!

 

Інформація «Казкотерапія – вплив на формування духовних цінностей»

Багато чого можна помітити, поспостерігавши за дитиною, як вона реагує на розповідь: чи звикла вона слухати, чи уважна до деталей, чи уміє співпереживати за долю казкових героїв. Так можна дізнатися, чого вона боїться, що її хвилює, чого їй не вистачає, про що вона мріє. Важливо пам’ятати, що казкотерапія впливає на формування духовних цінностей. Наприклад, розповівши дівчинці казку про пташку-маму, котра втішаючи синочка погладила його крильцем, обережно торкніться і до неї також. Дівчинці буде дуже приємно - вона навіть може проговорити: «Мама-пташечка погладила мене по голівці!» Лагідні, ніжні дотики дуже багато важать для дитини, і цій дівчинці їх не вистачає. Інший приклад: хлопчик хоче бути «мужнім солдатом», котрий, в його уяві, повинен добре битися. І оточуючим доводиться не солодко, і хлопчику часто дістається від старших. Такому хлопчику варто розповісти казку про солдата. Народна казка «Про розумного солдата та нерозумного Змія» допомогла б йому зрозуміти, що перемогти можна не лише за допомогою сили, а й за допомогою розуму.

Існує точка зору, що до 12 років у дітей своїх проблем немає, є лише відображення батьківських. У агресії теж може бути різна природа. Тут на допомозі стають психокорекційні казки, які підбираються чи складаються для м’якого впливу на поведінку дитини. Проходить «заміна» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині мети того, що відбувається. Перш ніж знайомити дітей зі світом казки, варто спочатку їм їх розповідати, особливо - це стосується дітей раннього та молодшого дошкільного віку. В даному викладенні дуже чітко виявляються емоції дитини та їх реакція. Діти до п’яти років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому на малюків кращевпливають історії про звірят. Казка «Троє поросят» допоможе дітям зрозуміти, що ми сильні, коли тримаємось разом. Про цінності та неповторності кожної особистості розповість дітям і дорослим історія Туве Янссон «Дитя-неведимка».

В казкотерапії є ще важливим не тільки використання відомих творів, але і надання можливості дітям самостійно придумувати казки. Потрібно потренуватися у вигадуванні казок, а для цього варто внести у вже відомий твір зміни, або ускладнити його так, щоб дитина допомагала дорослому продовжити розповідь. Можна скористатися заздалегідь підібраним питанням чи допущенням помилки. Наприклад, в казці «Ріпка» запитайте: «Кого ж позвав дід після внучки?», або «Дід гукнув на допомогу відважного богатиря». Можна запропонувати дитині розказати історію виривання плода із землі від лиця кожного героя казки: діда, баби, ріпки, тину у городі, що бачив ці події. Навіть для дорослих цей метод є корисним. Дорослі інтуїтивно звертаються до казко терапії - дивляться фільми, читають романи, а що це як не сучасні казки? В основі сюжету завжди лежить фабула, вже ранній опис в який-небудь дитячої історії.

Пам’ятайте, дитина поводить себе «погано», якщо:

• Вона намагається привернути до себе увагу. В даному випадку, в казці, яку їй запропонують, будуть використовуватися приклади позитивних способів привертання уваги.
• Вона бажає володіти ситуацією, дорослими, дітьми. Підійде історія з позитивною моделлю прояву лідерських якостей («Золотий ключик або пригоди Буратіно»).
• Вона бажає за щось поквитатися з дорослим. Варто обговорити з дитиною казку, де вказується  на негарну, негативну поведінку героя.
• Їй страшно, тривожно, вона бажає уникнути невдач. В даному випадку герої казки співпереживають головному герою, пропонують підтримку та шляхи подолання страху. Наприклад: казка  Е. Клюєва «Страшний сон».
• У неї не сформоване відчуття міри. В такому випадку допоможе психокорекційна розповідь, де герой своїми вчинками доводить ситуацію до абсурду. В. Катаєв виразив це в казці «Квітка-семицвітка».

 

Інформація «Розвиток мовленнєвої творчості дітей у родині під час роботи з казкою»

Діти, які спілкуються вдома українською мовою, на четвертий рік життя мають істотний словниковий запас, певною мірою опановують мовленнєві та граматичні навички.

Якість володіння рідною мовою залежить від: рівня культури того мовленнєвого середовища, у якому перебуває дитина; уваги, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини; загального розвитку малюка.

У роботі з дітьми рекомендується використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші та оповідання українських письменників. Усе це є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом із тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню доброти, чуйності, лагідності, чемності.

Спілкуючись із дітьми вдома, батьки повинні виявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, прищеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей — це вдосконалення звуковимови, збагачення словникового запасу, розвиток граматичних умінь, умінь спілкуватися між собою (вести діалог), а також зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим необхідно виявляти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Уміння розповідати дає дитині велике задоволення, поліпшує її настрій, зміцнює віру в свої сили. Діти дуже люблять слухати розповіді не тільки дорослих, але й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою.

Навчити дітей розповідати — це важливе завдання як дитячого садка, так і батьків. Уміння зв'язно і послідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно навчатися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язані з розвитком логічного мислення. Лише в результаті систематичного, планомірного навчання та вправляння діти зможуть навчитися розповідати. На п’ятому році життя діти мають розповідати за допомогою вихователя відомі їм казки та оповідання, а також учитися розповідати про те, що їх цікавить.

Важливим завданням для розвитку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати. Уже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати нескладні, з цікавим змістом, художні, написані образно і зрозумілою дітям мовою. Переказуючи літературний твір-казку, оповідання, дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи. Дуже добре переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою, дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»). Які ж вимоги ставляться до переказу? Дитина повинна переказувати зміст твору, не пропускаючи істотних деталей, правильно розуміти смислове значення його провідної ідеї. Якщо на це не звертати уваги, дитина звикне поверхово сприймати зміст творів і часто в подальшому його спотворюватиме.

Хочеться сказати ще кілька слів про художні твори, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. Хіба, утупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами? Не уривайте свій переказ перекладом чи поясненням, адже так порушується цілісне сприймання твору. Не переймайтесь через те, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова звучатимуть в її свідомості немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.

Розповівши чи прочитавши казку, завжди слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Запропонуйте дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей.

Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним із важливих завдань виховання молодого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей навчають описувати іграшку, картинку, переказувати відому їм казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише за цієї умови активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події та ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. Під час цієї роботи розвивається мовлення дітей. Для того щоб дитині було легше складати казку або оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій у своїх казках. Наприклад, пропонуючи дитині тему «За грибами, ягодами», слід зазначити: Хто пішов до лісу? Для чого вони (діти) пішли до лісу? Що з ними трапилось? Кого зустріла дівчинка, коли повернулася назад додому? Хто їй допоміг?

Дуже корисно, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує її кінцівку. Діти люблять вигадувати кінцівки відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і засох.

Для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, що постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх розв'язання. Рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.

Для того щоб фантазуючи навчитись змінювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовнішність, слід навчитись роботи сміливі припущення, абстрагуватись.

Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою.

• Перш за все слід коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігу сюжету, спосіб дій.
• Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів, зро­бити припущення: до чого призведуть вчинки героїв; які події можуть відбутися внаслідок тих чи інших змін; як може змінитися сюжет казки; які нові проблеми постануть перед персонажами; які нові можливості з'являться в них через зміну їхніх особистих якостей (розумових, духовних, фізичних), щоб змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища.

Готуючись до створення нової казки, визначте: які риси героїв подобаються, а які — ні; які вчинки героїв уважаються гідними наслідування, а які — ні. Поміняйте місцями добрих та поганих персонажів або уявіть якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету казки. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру або братика. Створювати казку — це цікава справа для всіх!

 

Інформація «Розвиток мови: казкотерапія для дошкільнят»

Ще з давніх часів людству відомі казки. Вони завжди служили допоміжним інструментом для формування і коригування поведінки дитини, прищеплювали їй уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість. Тепер же казки стали об’єктом цілої науки – казкотерапії, яка на професійному рівні формує рекомендації з розвитку і виховання дітей.

Загальна характеристика казкотерапії. Лікування казками застосовується як до дітей, так і до дорослих. Однак у зв’язку з особливостями розвитку психіки, емоцій і волі, найбільш ефективна казкотерапія для дошкільнят. Вона необхідна, якщо у дитини спостерігаються поведінкові та емоційні проблеми: невпевненість в собі, примхливість, тривожність, сором’язливість, страх. Також цей метод може допомогти дітям з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату. Безумовно, корекція дошкільнят казкотерапією може проводитися тільки фахівцем в цій галузі – дитячим психологом чи педагогом. Якщо у дитини виникають подібного роду проблеми, і батьки розуміють, що не можуть з ними самостійно впоратися, тоді необхідно звертатися до професіонала.

Види «лікувальних казок».

• Перш за все до них можна віднести народні казки, які завдяки доступності й простоті сюжету прищеплюють дитині моральність. Це «Колобок», «Вовк і семеро козенят», «Курочка Ряба», «Гуси-лебеді», «Ріпка», «Маша і Ведмідь».
• Ще один приклад казкотерапії для дошкільнят – відомі твори таких авторів як Олександр Пушкін, Ганс Крістіан Андерсен, Шарль Перро, Павло Бажов.
• Психотерапевтичні казки мають щасливий кінець, проте змушують дитину задуматися, що призводить до її особистісного зростання,
• Дидактичні казки сприяють засвоєнню дитиною нових знань шляхом одухотворення спочатку абстрактних для нього цифр і букв.
• Психокорекцій ні казки мають ненав’язливий вплив на поведінку дошкільника,
• Медитативні казки формують у дитини уявлення про існуючі позитивні моделі взаємин з іншими людьми і навколишнім світом.
• За допомогою діагностичних казок фахівець визначає наявність у дитини проблеми, джерела її появи.

Розвиток мовлення.Нерозвинена мова стає більш серйозною і актуальною проблемою сьогодення. Сприяють цьому дешева сучасна література, зниження рівня культури, примітивна мова мультфільмів і рекламних роликів. У зв’язку з цим перед сучасною наукою постає завдання пошуку нових форм виховання і навчання дітей, які формують передумови для їх всебічного розвитку. На перший план в цьому процесі виходить творення грамотної мови дитини. Варто зазначити, що від рівня розвитку мовних здібностей залежить інтелектуальне зростання малюка, тому такій проблемі потрібно приділяти серйозну увагу. Багато вчених за допомогою проведених досліджень довели, що розвиток мови дошкільника казкотерапією – найбільш ефективний і доступний для нього спосіб вдосконалення розмовних здібностей.

Цілі і принципи мовної казкотерапії. Метою такої роботи завжди є застосування казок як засобу розвитку зв’язного мовлення дошкільників. Досягти поставленої мети можливо шляхом аналізу праць вітчизняних і зарубіжних вчених з даної теми, практичного використання існуючих методів для вирішення проблеми мовного розвитку з подальшим виявленням ефективності кожного етапу проведеної роботи. Казкотерапія для дошкільнят повинна являти собою процес, який базується на наступних принципових положеннях:

• До корекції необхідно підходити поступово, починаючи з простих вправ і закінчуючи більш складними.
• У процесі роботи необхідно створити умови, які допоможуть дитині само реалізуватися завдяки отриманим знанням і досвіду.
• Необхідною умовою якісної роботи є також наявність інтегративності і неперервності. Іншими словами, не можна обмежуватися діяльністю одного фахівця, на допомогу до нього повинні прийти як батьки, так і вихователі.

Завдання казкотерапії. Програма по казкотерапії для дошкільнят ставить перед собою досягнення наступних завдань:

• Розвиток мови за допомогою переказів, оповідань від третьої особи, спільного розповідання і розповідання по колу, а також творення власних казок.
• Виявлення творчих здібностей дитини, сприяння їх розвитку.
• Зниження рівня агресивності і тривожності.
• Розвиток комунікативних здібностей.
• Навчання подоланню страхів і труднощів.
• Розвиток здатності до грамотного вираження емоцій.
• Створення стійкого зв’язку між дитиною, батьком і педагогом.

Чим корисна мовна казкотерапія для дошкільнят? Особливості розумового розвитку дітей такі, що добре розвинене образне мислення дозволяє їм думати про явища і предмети, а також порівнювати їх навіть тоді, коли вони недоступні зору. Слухаючи казку, дитина формує модель дійсності, інтерпретує події в ній в реальність. Користь казок для дошкільнят залежить від їх віку та об’єкта твору. Починаючи з тьорх років, дітям більше подобається слухати розповіді про тварин, про їх взаємодію з людьми. Це обумовлено тим, що в цей час вони часто асоціюють себе з тваринами, іноді перевтялюють в них і наслідують їх. У віці п’яти-шести років дошкільник починає асоціювати себе з людьми і тому більш сприятливий до казок з «людським обличчям». Основною метою в цей період є моральний урок, який повинна зрозуміти і осмислити дитина. Правильно підібрані казки будуть легко прийняті дітьми і розвинуть їх мову шляхом сприйняття, запам’ятовування та інтерпретації почутого. Вирішальним фактором у вихованні дитини буде якісна казкотерапія для дошкільнят. Конспекти занять не складає труднощів знайти. Тому в деяких випадках можна спробувати провести самостійне «оздоровлення».

 

Інформація «Казка як метод розвитку взаємовідносин»

Казка… Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:

• своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?),
• про оточуючих (Хто вони – свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у іншої людини? Як це знадобиться мені в майбутньому?),
• про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?),
• про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втратити?),
• про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?)

Якщо звернутись до знайомих нам казок, то відразу можна сказати, що їх герої шукають відповіді саме на ці питання. А разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.

Казкотерапія – це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників: активності; самостійності; емоційності; творчості; зв’язного мовлення. Казкотерапія – це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Казка – це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники вперше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто – негативний. Ї хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія – це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити. Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам’ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це допоможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться роз’язувати самостійно.

Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

Прийоми роботи з казкою:

1. Аналіз казок. Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що приховане за кожною казковою ситуацією, за конструкцією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка. Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низька запитань:

• Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?
• Хто з героїв вам найбільше сподобався (не сподобався)?
• Як ви гадаєте, чому той або інший герой здійснював ті або інші вчинки?
• Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?
• Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хороші герої (або тільки погані герої), то що це була б за казка?
• Навіщо в казці є погані та хороші герої?

Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років. Аналіз казок і казкових ситуацій може бути побудований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.

2. Розповідь казок. Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв’язне мовлення. Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи. Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участь в казці. Наприклад, як би казку про Колобка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Премудра.
3. Переписування казок. Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина сама обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану розвиток подій і знаходить той варіант розв’язання ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього напруження – у цьому полягає психокоригувальний сенс переписування казки.
4. Постановка казок за допомогою ляльок. Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно корегувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.
5. Складання казок. Мета: виявити внутрішні конфлікти та ускладнення. Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її ров’язання.

Казкотерапія.« Чому сніг білий»

Було це давним-давно, коли вся наша планета Земля була зовсім безбарвна. Жили тоді на світі чотири сестри, чотири великих майстрині. Звали їх Зима, Весна, Літо і Осінь. Зима була найстарша з сестер і наймудріша, Весна - найвеселіша і непосидюча, Літо - прекрасна і некваплива, а Осінь - задумлива й сумна. Дізналися сестри від перелітних птахів, що Земля - безбарвна планета, і вирішили її розфарбувати, свою майстерність показати. Зібрали вони побільше баночок з фарбами і пензлики всіх розмірів, Зима дістала з кишеньки Чарівну книгу, прочитала заклинання - і в ту ж мить сестри опинилися на нашій Землі. Справді, все навколо було зовсім безбарвне. Взяли майстрині свої фарби з пензликами і взялися за роботу. Навіть сестриця Літо майже не відпочивала, навіть Весна не стрибала, навіть Осінь забула засмучуватися. Але тільки от біда-ніяк вони не могли домовитися, що яким кольором розфарбовувати. Пофарбує Весна яку-небудь квіточку синім, а Літо її в червоний переробить. Весна тут же кричить: "Ах, ти, негідниця, навіщо все зіпсувала!" "Не зіпсувала, - відповідає Літо, - а прикрасила." І почнуть сперечатися, шуміти і лаятися. Тут Зима швидше біжить, їх рознімати-заспокоювати. І так кожен день. То Осені не до смаку, як Літо жабенят розфарбувала, то Літу не подобається, як у Весни яблуневі квіти вийшли. Втомилася Зима від цих сварок, стала думати, чим би справі допомогти. Думала-думала і придумала. Вона ж була наймудріша з сестер. До того ж у неї однієї була Чарівна книга. От якось ввечері зібрала вона всіх разом, і каже: "Ах, сестриці мої милі! Не набридло нам лаятися і сваритися?" "Ох, як набридло, Зимо!" - відповідають сестри. "Ось послухайте-но, що я придумала," - сказала Зима. Запропонувала вона розділити рік на чотири рівні частини і кожній сестрі свого часу Землю розфарбовувати. Тоді ніхто ні з ким сперечатися не буде, кожна по своєму смаку і характеру все буде робити. А наприкінці року можна буде вирішити, хто ж з них найкраща майстриня. Зраділи сестри: Весна весело застрибала і в долоні заплескала, Літо Зиму ніжно обійняла, навіть сумна Осінь посміхнулася. Поділили вони фарби й пензлі порівну, зважили, кому за ким починати працювати.

Першою випало Весні фарбувати. Підхопила вона свої фарби з пензликами і відправилася. Сестриця Літо в затінку прилягла відпочити, Осінь в куточок присіла і задумалася, а Зима вирішила за Весною наглядати. Знає Зима легковажний характер своєї молодшої сестрички, боїться, як би та чогось не нашкодили через свою непосидючість. Дивиться - так і є: почала Весна яскраво-зеленою фарбою розфарбовувати березові листочки, які з бруньок викльовуються, та побачила великого метелика і за нею побігла. А береза так і стоїть, наполовину безбарвна. Закричала Зима: "Куди ти, куди? А як же листочки?" Але сестриці вже й слід прохолов, тільки весняний переливчастий сміх в повітрі дзвенить. Знайшла тоді Зима у себе точно таку ж зелену фарбу, стала далі березу розфарбовувати. А Весна наздогнала метелика, мазнув по ньому жовтим і знову відволіклася, задивилася на фіалки - вони у старого пня розпускалися. Закінчує Зима берізку, а сама примічає, що навколо робиться. Дивиться: метелик недорозфарбований пурхає. Зима-то вже старенька була, за метеликами бігати їй було важкувато. Дочекалася вона, поки той на дерево сяде, і цілком його розфарбувала. Прекрасний метелик-лимонниця вийшов.... І так весь весняний час Зима за роботою сестрички доглядала. Втомилася Зима від цих турбот і думає: "Ну, зараз Літо почне фарбувати, вона у нас серйозна, за неї доробляти не доведеться, відпочину трохи ..."

Сестриця Літо за пензлики взялася, все розфарбовує акуратно, нічого недофарбованого не залишає. Тільки скоро втомилася вона, лягла під кущик і задрімала. А біля ставка каченята вилупилися, запищали. Побачила це Зима, спробувала Літо розбудити, та не змогла. Літо лише на інший бочок повернулась і далі солодко сопе. А хіба можна чекати, поки ця ледарка виспиться? Безбарвні каченята, того й гляди, загубляться. Взяла Зима свої фарби, стала каченят розфарбовувати. Сестриця Літо потім прокинулася, потягнулася, попрацювала-попрацювала, і стало їй жарко. Знову вона в холодку ніжиться, а в лісі тим часом суниця встигає, на лузі нові квіти розпускаються. Зима цілими днями клопочеться, то ягоди, то квіти, то гриби розфарбовує...

Але ось літній час закінчився, стала сестриця Осінь землю прикрашати. Та так старанно працює, ні на хвилиночку не присяде відпочити. Подивилася на неї Зима і думає: "Як славно! Нарешті у мене буде перепочинок." Але тільки Зима в крісло сіла зручніше і розкрила свою улюблену книгу, як почула, що Весна і Літо сердито кричать, а Осінь, здається, гірко плаче. Поспішила Зима на шум. "Що трапилося?"-Питає. Сестрички Весна і Літо відразу до неї: "Ти дивись, що ця противна Осінь робить! Ми такі красиві зелені кольори для листя і трави підібрали, а вона все псує!" Бідна Осінь ридає, в два струмка сльози ллються в неї по щоках. Посуворішала Зима: "Ах, сестриці мої любі! Скоро ж ви забули нашу умову! Адже коли ви фарбували, Осінь вам не заважала! Якщо будете лаятися так сваритися, я вас миттю додому відправлю і ніколи більше Землю розфарбовувати не дозволю!" Грізно виблискували у Зими очі і вже діставала вона з кишеньки свою Чарівну книгу.

Від цих справедливих слів і холодного зимового блиску зніяковіли Весна і Літо, засоромилися, стали у Зими і Осені прощення просити. А сестриця Осінь все схлипує: "Адже вони, Зима, всі мої улюблені жовті та червоні фарби перекинули. Чим же мені тепер розфарбовувати?" Перестала Зима очима виблискувати, погладила Осінь по золотистої голівці і віддала їй свої баночки з жовтим, червоним, оранжевим кольорами.

Так ось і вийшло, що коли прийшов час Зими, у неї тільки біла фарба і залишилася. А з неба сніг безбарвний сиплеться, і багато його летить. Взяла тоді Зима свою найбільшу кисть, почала сніг і лід білим розфарбовувати, потім взяла тонкий пензлик, стала білі візерунки на вікнах будинків малювати. І зайця з зайчиха білим розфарбувала, і ціле сімейство куріпок. Працює Зима, не сумує, ще й пісеньки співає. Спочатку здивувалися сестри: чому у Зими все біле виходить? А потім зрозуміли, в чому справа, зібрали, скільки у кого фарб залишилося, Зимі принесли і низько вклонилися їй: "Ах, Зимо, ти своїх сил і фарб для нас не шкодувала, уму-розуму нас вчила. Візьми, тут трохи залишилося, може бути, тобі знадобиться! " Посміхнулася Зима, ласкаво на сестриць глянула. Залишками червоної фарби вона білим куріпкам брови розфарбувала, снігуру рожеві грудки зробила. Жовтим кольором маленьким пташинки королькам яскраві шапочки намалювала. А потім, все, що залишалося в баночках, на прикрашання новорічної ялинки витратила. Як побачили сестри цю ялинку, так разом ахнули і дружно сказали: "Ну, Зима, ти з нас найбільша майстриня!" - І за руки взялися, стали навколо ялинки кружляти. Веселий і різнобарвний Новий рік вийшов, то-то раділи і діти, і дорослі. А Зима близько ялинки стояла, з Новим роком усіх вітала. І ніхто не сумував, що сніг не кольоровий, а простий, білий.

 

Інформація Казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей

Казкотерапія носить не тільки психотерапевтичний ефект, але також є інструментом розвитку особистості дитини та її здібностей. Тобто, окрім того, що казкотерапія дає змогу дитині подолати власні страхи, тривожність тощо, вона ще позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини. До уваги педагогів, пропонуємо деякі варіанти використання методу казкотерапії у роботі з дітьми, що сприятимуть розвитку дитячої особистості.

Розвиваємо мислення дітей казкою

• Казка від загадки. Загадка, як елемент малого фольклору цікава всім, але особливо дошкільникам: у ній в завуальованій формі, часто римованій, підноситься предмет або явище. І це вже само по собі цікаво. Розуміти метафори, гіперболи, порівняння, епітети – це означає бути чуйним в рідній мові. Але якщо ми пропонуємо загадку для переходу до письменництва, то створюємо можливість використовувати загадку в нових казкових обставинах, що само по собі є фундаментом для розвиваючого навчання. Для розвитку мислення дітей пропонується спочатку попрацювати із загадкою: її варто виразно прочитати, звернути увагу на всі мовні засоби, в разі скрути – відгадати загадку разом, а потім пропонується так званий місток-перекладинку від загадки на початок казки. Загадки: «Чим вата нижча, тим дощик ближчий» (хмари), «Чекали, звали, а здався – всі геть повтікали» (дощ), «Іноді лагідний, часом лютує, часто на вікнах його впізнаєм. Сильним він стане – квіти малює, слабшає – сльози течуть ручаєм» (мороз), «Росте вона зимою донизу головою, тоненькою, прозорою, біло-голубою» (бурулька)

Завдання: спробуйте скласти початок казки до відгаданої загадки. Як ускладнення, можна запропонувати скласти повністю власну казку за відгаданою загадкою. Початок казки – варіанти – «Вата спускалася все нижче і нижче, а дощу так і не було. І ось…», «Ще вдень краплинки співали свою веселу пісеньку, падаючи з дахів на землю, але надвечір до них завітав у гості мороз. І ось…»

• Експерименти в казках. Для того, щоб активізувати мислення дітей і з’ясувати кому вони співпереживали у тому чи іншому епізоді, можна використовувати картки-символи, наприклад кольорові кружечки: червоний кружечок – радію; синій – мені шкода; жовтий – хочу допомогти; зелений – справедливо; коричневий – несправедливо. На початку з’ясовуємо з допомогою кружків-символів, як сприймають діти вчинки героїв казки. Потім можна запропонувати придумати інший спосіб розвитку подій у казці (змінити у казці початок, середину чи кінцівку), щоб замінити ті кружечки-символи, які вони вибрали на протилежні.

Розвиваємо уяву, фантазію дітей казкою

• Від крапок до казок. Не випадково французький математик Пані відзначав, що ми надто багато в дошкільному періоді працюємо з конкретним матеріалом, рахуємо м’ячики, зайчиків, складаємо розповіді по конкретних, реалістичних картинках. Тим самим, вважає він, ми затримуємо розвиток абстрактного мислення і творчої уяви. Пані наполегливо радив працювати просто з крапками. У випадку з казками це може виглядати так. Дітям пропонуємо намальовані безліч крапок. А тепер разом з дітьми сполучаємо крапки так, щоб вийшли малюнки кумедних тварин, розповідь про яких можна з’єднати в одній казці.
• Казки від «живих» крапель і плям. Запропонуйте дитині зробити плями (чорні і різнокольорові). Навіть трирічна дитина може, дивлячись на них, бачити образи, предмети або їх окремі деталі. «На що схожа твоя пляма?», «Кого або що вона тобі нагадує?» - ці питання дуже корисні, оскільки розвивають мислення, уяву. Після цього, не змушуючи дитину, а показуючи, перейти до наступного етапу – обведення або домальовування плям. В результаті вийде цілий сюжет. «Живі» краплі виходять дуже просто: крапніть на папір фарбу або чорнило і швидко нахиліть її в різні боки – негайно ж з’явиться якийсь образ. І сюжети в результаті кляксографії, і образи від «живих» крапель допомагають дітям разом з вихователем та самостійно вигадувати казки. 
• Казки за кольоровими кружечками. Кожна дитина по черзі опускає руку до скриньки й витягує звідти кольоровий кружечок. Його колір викликає в уяві дитини певний образ, асоціацію з якимось казковим героєм. Наприклад: білий кружечок може нагадати зайчика, сніжинку, зиму тощо. Жовтий – лисицю, курча. За допомогою згаданих героїв діти складають свої казки.
• Казки до чарівних малюнків. Немає необхідності пояснювати, що чарівний малюнок допоможе дитині вигадати чарівну казку. Тому особливі вимоги висуваються до підбору таких малюнків. Вони мають бути дійсно чарівні, а значить необхідно, аби це були чоботи-скороходи, або скатертина-самобранка, або чарівна лампа Аладіна, або чарівна паличка. Зупинимось на чарівній паличці та чоботах-скороходах. Покажемо їх дітям і запитаємо: «Кому і коли вона буде особливо потрібна?» Діти можуть відповідати по-різному, а вихователь підводить приблизно до такого сюжету: «Одного дня дівчинка пішла в ліс і заблукала. Вона не знала що робити, як знайти дорогу додому? Раптом перед нею з’явилась добра фея, в якої була чарівна паличка. Вона змахнула чарівною паличкою і з’явились чоботи-скороходи. Дівчинка їх взула і в мить вони перенесли її з лісу додому».

 

Інформація «Казкотерапія на заняттях з дітьми з особливими потребами – дошкільний вік»

На жаль, серед вихованців зуустрічаюься діти з особливими потребами. Унаслідок своїх хвороб вони повільно засвоюють програмовий матеріал, часом із великими труднощами. Наш досвід роботи з особливими дошкільнятами підказав, що діти краще сприймають навчальний матеріал, якщо він подається у вигляді казки. Тому вже понад кілька років ми на своїх заняттях використовуємо казкотерапію.

Казкотерапія — це корекція середовищем, особливою казковою атмосферою. На заняттях ми використовуємо різноманітні прийоми — розповідь, пояснення, показ, складання казок дітьми тощо. Роль казки є важливою ще й тому, що вона надає можливість легкого та природного засвоєння дітьми програмового матеріалу. Казка допомагає дітям зрозуміти емоційні відносини між людьми та виховує в них позитивні риси характеру.

Нами опрацьовано велику кількість матеріалу з використання казкотерапії під час занять із дітьми. Під час роботи ми провели експеримент, у якому з'ясовувано вплив казкотерапії на засвоєння дітьми програмового матеріалу та на виховання у дошкільників позитивних рис характеру.

У створенні експериментальної методики було враховано принципи розвитку мовлення та формування у дітей дошкільного віку елементарних математичних понять як на підгрупових, так і на індивідуальних заняттях. Експеримент передбачав принцип забезпечення максимальної мовленнєвої активності дітей та засвоєння програмового матеріалу з ФЕМН. Емоційна насиченість занять забезпечувалась насамперед українськими народними казками, використанням казкового лексичного матеріалу (казкові зачини, завершення, образні вислови, повтори), ілюстративним матеріалом.

Реалізація принципу національної спрямованості розвитку мовлення відбувалася за рахунок поповнення словникового запасу дошкільників суто українською лексикою (глечик, борошно, жито, полумисок), образними виразами (кабан-іклан, вовчик-братик).

Дотримання принципу виразності мовлення полягало в навчанні дітей лексичних особливостей українських народних казок (епітети, метафори, порівняння тощо) та вживанні їх у мовленні. Принцип прискорення темпів засвоєння програмового матеріалу з розвитку мовлення та ФЕМН полягав у виконанні дітьми цікавих завдань на основі казок.

У розробці експериментальних завдань ми враховували також принцип ознайомлення дітей з казками, долучення їх до активної пізнавальної діяльності за змістом казкового твору. Реалізації принципу долучення дітей до активної пізнавальної діяльності сприяли інсценування казок, ігри-драматизації. Розробляючи експериментальні завдання, ми використовували бесіди за ілюстраціями до казок, показ різних видів театру.

Педагогічні умови роботи з казкою: розуміння дітьми змісту казкових текстів; наявність позитивних емоційних стимулів у дітей; моделювання ігрових ситуацій за змістом казок; взаємозв'язок різних видів діяльності (навчальної, мовленнєвої, театрально-художньої, образотворчої).

Добираючи казки до експериментальної методики, ми враховували принцип поетапної роботи з художніми творами. Спочатку пропонувалися казки із нескладним сюжетом, обмеженою кількістю дійових осіб, порівняно невеликим обсягом («Курочка Ряба»). Далі передбачалась робота з казками ускладненої композиції. Розроблено серію занять із використанням авторських казок, у яких передбачалося засвоєння дітьми програмового матеріалу на основі казки.

Перед використанням казкотерапії на заняттях із дітьми проводилась підготовка педагогом, під час якої були опрацьовані методичні посібники з цього питання та узагальнена методика роботи з казкою, що наведена у теоретичній частині. При цьому ми дотримувались наукових положень українських учених: А. Богуш, Н. Кирста, І. Непомнящої, Н. Савельєвої.

Для кращого засвоєння набутих дітьми знань розроблено ігрові ситуації. Під час експерименту всі діти з великим бажанням відвідували заняття. Результати свідчать про те, що 92 % дошкільнят засвоїли програмовий матеріал із розвитку мовлення та ФЕМН (на початку проведення експерименту матеріал засвоїли 69 % дітей).

Казкотерапія допомагає розв'язати такі проблеми: труднощі в навчанні; інтеграція особистості у соціум; розвиток творчих здібностей; розширення свідомості; вдосконалення взаємодії з навколишнім світом; психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій.

Усе це переконало нас в доцільності використання методів казкотерапії у корекційній роботі з особливими дітьми, тому хотілося б поділитися набутим досвідом із питання використання казкотерапії на заняттях із розвитку мовлення та ФЕМН з особливими дошкільнятами.

 

ПІСЛЯМОВА

Казкотерапія – це процес пошуку сенсу, розкодування знання світу і системи взаємовідносин у ньому.Казкотерапія для дітей – це спосіб, за допомогою якого Ви без сварок та нотацій допоможете дитині позбутися негативних звичок чи навпаки зможете привити позитивні якості.

Суть цього методу полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами. Слухаючи казки у дитинстві, людина накопичує у підсвідомості певний символічний «банк життєвих ситуацій». Цей «банк» може бути активізований у разі потреби, а отже, під час процесу надання психологічної допомоги можна звертатись не тільки до життєвого досвіду дитини, але і до її казкового «банку життєвих ситуацій». Через казку ми можемо у символічній формі показати, як вирішуються ті чи інші проблеми, як зберегти відчуття безпеки до досягнення зрілості. Казки дійсно потрапляють у саму ціль, коли йдеться про основні емоції: любов, ненависть, страх, гнів, почуття самотності, ізоляції, втрати тощо.

На завершення хочеться відзначити, що казка – це саме той спосіб спілкування дорослого з малюком, який найбільше зрозумілий для дитини. Застосовуючи казкотерапію для розвитку дітей, психологи, педагоги та батьки роблять вагомий внесок у їхнє щасливе майбутнє. Даний метод неодмінно допоможе малюку більш впевнено почувати себе у дорослому житті. Казки пропонують багатий матеріал для роботи з дітьми, і я впевнена, що діти так само сильно люблять їх, як і я, в той час, коли була ще дитиною. Тож нехай могутня енергетика казки накопичується у душі кожної дитини!

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

• Алябьева Е.А. Психогимнастика в детском саду: Методические материали в помощь психологам и педагогам. – М.: Сфера, 2005.
• Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. – К., 1997.
• Гарднер Р. Психотерапия детских проблем.- СПб.: Речь, 2002.- 416 с.
• Грабенко Т.М., Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по креативной терапии. – СПб.: Речь,2003.
• Гусейнов А.А. Социальная природа нравственности. – М., 1974.
• Запорожец А. В., Неверович Я.З. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. – М., 1986.
• Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. – СПб.: Речь, 2000.
• Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Психологическое развитие дошкольника. – М., 1998.
• Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Путь волшебства. Теория и практика сказкотерапии. – СПб.: Златоуст, 1998
• Казкотерапія в роботі з дошкільниками / Видавнича група «Основа». – Х.:2012.
• Кошелева А. Д. Эмоциональное развитие дошкольника. – М., 1985.
• Логинова В. И., Саморукова П. Г. Дошкольная педагогика. – М., 1988.
• Немов Р.С. Психология. Книга 1. – М.: Владос, 1999.
• Немов Р.С. Психология. Книга 2. – М.: Владос, 1999.
• Никифоров А.И. Сказка, её бытование и носители. – М.,1930.
• Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии / Перев.с англ. – М.: Независимая фирма «Класс», 2003. – 336 с.
• Осипова А. А. Общая психокоррекция. Учебное пособие. – М., 2002.
• Петрова Е. Ю. Проблема використання сюжетів народної чарівної казки в психокорекційній і педагогічній роботі. Журнал практичного психолога, № 10-11, 1999.
• Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. – К. «Академвидав», 2006.
• Сакович Н.А. Практика сказкотерапии. – СПб.: Речь, 2007.
• Соколов Д. Ю. Сказки и сказкотерапия. – М.: Эксмопресс, 2001.

• Сухомлинський В.О.Думати, мислити, дивуватись. Працюємо за В.Сухомлинським (раннійвік). / Бібліотека «Шкільнийсвіт», 2008.
• Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К., 1969.
• Ткач Р. М. Сказкотерапия детских проблем. – СПб.: Речь; М.: Сфера, 2008.
• Фрац фон М-Л. Психологія казки. Тлумачення чарівних казок. Наукова редакція В. В. Зеленського. – Спб.: Б. С. К., 1998.
• Чуб Н. В. Довідник для батьків. Психологіядитинивід А до Я – Х.: Вид.група «Основа», 2007.

Додаток 1   Розвивальна програма для дітей молодшого дошкільного віку «Казковий світ»   Автор: практичний психолог ДНЗ «Веселка» Шиян О.О.

Пояснювальна записка

Актуальність програми. Проблема надання своєчасної комплексної психолого-педагогічної допомоги дітям молодшого дошкільного віку в період адаптації до умов дошкільного навчального закладу була і залишається предметом пильної уваги психологів та педагогів. Адже перебіг адаптаційного періоду закладає передумови для соціалізації дитини в новому колективі, а характер пережитих емоційних станів у цьому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду дошкільного життя, а й шкільного та дорослого життя. Емоційна пам'ять фіксує позитивний та негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають перші стосунки дитини із світом. Саме тому, до процесу адаптації дитини до дошкільного закладу потрібно поставитися відповідально як психологу, так і педагогам та батькам. Процес адаптації дитини до дошкільного закладу часто носить стресовий характер, адже дитина потрапляє в нові соціальні умови, зустрічається зі зміною звичайного розкладу та способу життя, з необхідністю прийняття свого нового соціального статусу. У цей період поведінка малюка може істотно змінюватися, викликаючи занепокоєння близького оточення. Тож, пропоную вашій увазі програму адаптаційних занять для дітей молодшого дошкільного віку на початку їхнього перебування у дошкільному закладі.

Мета програми – позитивне налаштування дітей на дошкільний заклад; розвиток адаптаційних ресурсів організму; створення умов для комфортного самопочуття у групі однолітків; налагодження стосунків із дорослим у період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу.

Основні завдання програми:

• створити сприятливі умови для адаптації дітей та усунути фактори, що перешкоджають нормальному перебігу адаптації;
• розвивати комунікативні та ігрові навички, навички спільної діяльності;
• сприяти активному налагодженню контакту дитини з дорослими та однолітками;
• здійснювати профілактику виникнення негативних емоційних станів малюків та афективних проявів поведінки (імпульсивність, тривожність, замкнутість, страхи).

Форма роботи: групова. Учасники: діти молодшого дошкільного віку (четвертий рік життя).

Структура занять. Заняття проводяться в ігровій формі, за умови добровільної участі дітей, у доброзичливій, позитивній атмосфері, без негативного оцінювання. Кожне заняття включає в себе привітання, ігри, вправи на розвиток емоційно-вольової, пізнавальної сфери та прощання. Програма розрахована на два місяці (період адаптації). Перші заняття націлені на налагодження емоційного контакту психолога з дітьми, наступні – на позитивне налаштування дітей на відвідування дошкільного закладу.  Тривалість заняття – 10-15 хв., один раз на тиждень.

Методи роботи: ігрова терапія, казкотерапія, музикотерапія, імітація, релаксація.

Матеріали та обладнання:м’які іграшки, подушки, брязкальця, кольорові хустинки, фарби, ватман.

Очікуваний результат: легка адаптація дітей молодшого дошкільногоо віку до умов дошкільного навчального закладу.

 

Тематичний план занять за програмою

 

№	Тема заняття	Мета заняття	Зміст заняття	Тривалість
1	Знайомство	Створення позитивної атмосфери, налагодження контакту психолога з дітьми	Привітання «Пограймося разом» Вправа «Давайте знайомитись» Імітація «Ми – зайчата» Прощання «Потяг для Зайчика»	10 хв.
2	Сонечко	Формування досвіду емоційного і тактильного контакту з дорослим; створеннч позитивної атмосферу; розвиток тактильної чутливості, дрібної моторики	Привітання «Весела посмішка» Вправа «Сонечко» Гра-хоровод «Ми йдемо до Сонечка!» Спільне малювання пальчиками «Сонячні промінчики» Прощання «Повітряні поцілунки»	15 хв.
3	Веселі малята	Розвиток навичок колективної діяльності; координації та швидкості реакції; формування сенсорних еталонів (кольори); продовження формування емоційного контакту з психологом	Привітання «Весела посмішка» Вправа «Кольорові хусточки» Гра «Знайди хустиночку такого ж кольору» Рухлива гра «Змійка» Прощання «Повітряні поцілунки»	10 хв.
4	Пограймося разом з Ведмедиком	Зняття емоційної напруги; розвиток уваги, мовлення; створення комфортного клімату у групі	Привітання «Весела посмішка» Вправа «Привітаймося з Ведмедиком» Рухлива гра «До Ведмедика в гості» Прощання «Подарунки від Ведмедика»	10 хв.
5	З іграшками любимо гратись	Розвиток навичок спільної ігрової діяльності, пам'яті, уваги, мовлення; створення позитивної атмосфери	Привітання «Весела посмішка» Гра – забавлянка «Пропали рученята» Гра «Що в коробочці?» Рухлива гра «Чаплі» Вправа-прощання  «Іскорка доброти»	15 хв.
6	В гостях у казкового Зайчика	Створення позитивного настрою; спонукання до спільної діяльності; закріплення знань про кольори; зняття емоційного напруження; розвиток дрібної моторики рук	Вправа «Вітання» Вправа «Чарівна торбинка» Казкотерапія «Зайчик у дитячому садку» Вправа «Прощання»	15 хв.
7	Чарівні сни Колобка	Створення позитивного настрою, знайомство з емоціями;розвиток уваги, сприймання; закріплення вміння розрізняти основні кольори; позитивне налаштування на сон у групі	Привітання «Привітаємось із Колобком» Рухлива гра «Чарівна галявина» Казкотерапія з елементами релаксації «Кольорові сни» Вправа «Прощання»	15 хв.
8	Золота рибка	Розвиток дрібної моторики рук;  мислення, мовлення; позитивне налаштування на відвідування дитячого садка; створення комфортної атмосфери у дитячому колективі	Привітання «Весела посмішка» Вправа «Розкажи рибці про дитячий садок» Пальчикова гімнастика «Моя сім'я» Казкотерапія «Казка Золотої рибки» Вправа «Піраміда дружби» Прощання «Веселі морські краплинки»	15 хв.
9	Казкова подорож	Створення комфортного мікроклімату у дитячому колективі, позитивне налаштування на дитячий садок, зняття емоційної напруги, розвиток дрібної моторики, комунікативних навичок та навичок спільної ігрової діяльності.	Привітання «Весела посмішка» Гра «Веселкова квітка настрою» Вправа-імітація «До казки у гості» Рухлива гра «Що робили – покажемо» Вправа «Склади квітку» Ліплення «Печиво для казкових героїв» Танцьотерапія «Веселі діти»	15 хв.
Загальна кількість годин				120 хв.

 

Конспекти занять за розвивальною програмою для дітей молодшого дошкільного віку "Казковий світ"

 

Заняття 1

Тема: Знайомство

Мета: створення позитивної атмосфери, налагодження контакту психолога з дітьми.

Матеріал: велика м’яка іграшка – зайчик, маски зайчат, подушки  (по кількості дітей).

Хід заняття

• Привітання «Пограймося разом». Сюрпризний момент – у групу до дітей з іграшкою заходить психолог, вітається. Активізує ігрову діяльність дітей за допомогою мовного спонукання: «Погляньте, хто до вас прийшов у гості?» (lіти описують іграшку зайчика) «Хочете із Зайчиком-пострибайчиком погратися? Тільки для цього спочатку потрібно познайомитися».
• Вправа «Давайте познайомимось». Діти сидять півколом на подушках. Психолог підходить до кожної дитини і від імені зайчика говорить: «Привіт, мене звати Зайчик-пострибайчик, а тебе як?»
• Імітація «Ми – зайченята». Психолог роздає дітям маски зайчиків, пропонує дітям взятись за руки, утворити коло. Імітація рухів за словами віршика:

Вийшов зайчик погуляти (крокують по колу, взявшись за руки) - тра - ля – ля.

Лапки трохи розім’яти (струшують руками,кружляють у колі) - тра – ля – ля.

Плиг-скік, плиг-скік (злегка стрибають)

Лапки трохи розім’яти (струшують руками, кружляють у колі) - тра – ля - ля.

• Прощання «Потяг для Зайчика». Психолог бере в руки іграшку (зайчика) і від його імені говорить: «Дітки, сподобалось мені з вами гратися, та час уже мені повертатись додому. Але я до вас обов’язково ще прийду в гості!» Тоді психолог від свого імені додає: «Дітки, давайте збудуємо потяг для нашого Зайчика-пострибайчика, щоб він швидше дістався до лісу». Потяг поїхав: «Ту-ту…» (діти чіпляються один за одного, роблять 2-3 кола по груповій кімнаті та підходять до дверей). Психолог і Зайчик-побігайчик прощаються з дітьми: «До побачення, дітки!»

 

Заняття 2

Тема: Сонечко

Мета: формувати емоційний і тактильний контакт з дорослим; створити у групі дітей позитивну атмосферу; розвивати тактильну чутливість, дрібну моторику.

Матеріал: м’яка подушка-сонечко, фарба жовтого кольору, ватман.

Хід заняття

• Привітання «Весела посмішка». Діти стають у коло. Психолог пропонує посміхнутися один одному, а потім усім разом вітаються: «Доброго дня!»
• Вправа «Сонечко». Діти сідають півколом. Психолог пропонує закрити очки, щоб дочекатись сьогоднішнього гостя, що поспішає до дітей. Діти закривають очі, коли відкривають – бачать, що до них прийшло Сонечко. Психолог бере Сонечко, підходить до кожної дитини, торкається до голівки, вітається, питає: «Як тебе звати?» Потім дає Сонечко по черзі кожній дитині, промовляючи: «Сонечко хоче подружитись з тобою. Обійми його міцно-міцно!»
• Гра-хоровод «Ми йдемо до Сонечка!» (під веселий музичний супровід). Психолог і діти стають у коло та ведуть хоровод, промовляючи такі слова:

Ми йдемо до Сонечка (крокують по колу, взявшись за руки) - тра-ля-ля.

Щоб погрітись трішечки (труть долонька об долоньку) - тра-ля-ля.

Нумо, дітки, веселіше, не баріться, і до Сонечка ласкаво посміхніться (усі разом посміхаються).

І долоньки всі разом з’єднайте, і на місці покрутіться, покружляйте (діти утворюють пари і кружляють, взявшись за руки).

А тепер присіли, встали. Усміхнулись, заспівали: -тра-ля-ля.

• Спільне малювання пальчиками «Сонячні промінчики». Психолог показує дітям ватман із намальованою посередині жовтою серединкою сонечка, пропонує дітям вмочити пальчик у жовту фарбу і домалювати сонечку промінчики (спочатку показ психолога, потім робота дітей).
• Прощання «Повітряні поцілунки». Психолог бере Сонечко, прощається з дітьми, імітує повітряні поцілунки, при цьому говорить: «До побачення! До нових зустрічей!»

 

Заняття 3

Тема: Веселі малята

Мета: привчати дітей до колективної діяльності; розвивати координацію та швидкість реакції; формування сенсорних еталонів, поняття про основні кольори; продовжувати формувати емоційний контакт з психологом.

Матеріал: кольорові хусточки

Хід заняття

• Привітання «Весела посмішка». Діти стають у коло. Психолог пропонує посміхнутися один одному, а потім усім разом вітаються: «Доброго дня!»
• Вправа «Кольорові хусточки». Психолог приносить у чарівній скриньці різнокольорові хустинки. Утворює разом з дітьми коло і говорить: «Ми всі веселі малята, нам разом цікаво гратись і забавлятись. Пограємо з вами у цікаву гру з хустинками» Діти повторюють рухи під музичний супровід за інструкцією:

підняти в гору хустиночку, опустити її;

присісти, сховатися за хустиночку, підвестися;

пострибати із хустиночкою;

покружляти із хустиночкою.

• Гра «Знайди хустиночку такого ж кольору». Психолог пропонує діткам розкласти всі хустиночки по килимочку, потім показує хустинку відповідного кольору, просить дітей знайти і принести з килимочка хустинки такого ж кольору, при цьому повторює з дітьми назву кольору (для гри беруться основні кольори: жовтий, зелений, червоний, синій).
• Рухлива гра «Змійка». Психолог говорить: «Зараз ми з вами створимо змійку, яка має пройти крізь перешкоди (розкладені на відстані одна від одної хустинки) так, щоб їх не зачепити» . Діти утворюють змійку, чіпляються один за одного і проходять між хустинками, імітуючи звук змії: «С-с-с!..» Гра повторюється декілька разів.
• Прощання «Повітряні поцілунки» (див. заняття 2)

 

Заняття 4

Тема: Пограймося разом з Ведмедиком

Мета: зняття емоційної напруги; розвивати увагу, мовлення; створення комфортного клімату у групі.

Матеріал: іграшка – ведмедик, брязкальця (по кількості дітей)

Хід заняття

• Привітання «Весела посмішка». Діти стають у коло. Психолог пропонує посміхнутися один одному, а потім усім разом вітаються: «Доброго дня!»
• Вправа «Привітаймося з Ведмедиком». Прихід Ведмедика, він по черзі підходить до кожної дитини, гладить по голівці. Потім психолог каже, що Ведмедик хоче, щоб дітки привітались з ним як вітаються зайчата (стрибають на місці), як пташечки (махають крильцями), як лисичка (імітують рухи хвостиком).
• Рухлива гра «До Ведмедика в гості» (під музичний супровід).Ведмедик лягає спати, діти під музику танцюють, стрибають, потім Ведмедик прокидається і ловить діток, а дітки тікають до психолога в обійми (під час гри вихователь бере Ведмедика на руки і виконує його роль).
• Прощання «Подарунки від Ведмедика». Ведмедик дякує діткам за те, що так весело погрались з ним, дарує на прощання кошик з брязкальцями. Просить діток не сумувати, а під веселу музику потанцювати з брязкальцями.

 

Заняття 5

Тема: З іграшками любим гратись

Мета: розвивати навички спільної ігрової діяльності, пам'ять, увагу, мовлення; створення позитивної атмосфери.

Матеріал: коробка з  яскравими  іграшками.

Хід заняття

• Привітання «Весела посмішка». Діти стають у коло. Психолог пропонує посміхнутися один одному, а потім усім разом вітаються: «Доброго дня!»
• Гра – забавлянка «Пропали рученята»

Ми плещемо в долоньки - плеск, плеск, плеск.

Ми тупаємо ніжками – туп, туп, туп.

А тепер ми полетіли, полетіли залетіли (ручки заховали за спинку)

Де наші ручки? Ось наші ручки! (вправу повторюємо 2 – 3 рази)

• Гра «Що в коробочці?» Психолог дістає іграшки, розташовує їх так, щоб вони не загороджували одна одну. Виймаючи кожну іграшку, запитує у дітей, що це, спонукаючи вимовляти слова або звуконаслідувальні слова, після чого сам називає слово. Потім описує кожну з них: «Подивіться, яке красиве яблуко. Дуже красиве, червоне, кругленьке! А ось зелений кубик. Ми покладемо його поряд із яблуком». Розташувавши іграшки, помилуйтеся ними, радійте разом із дітьми, щоб вони відчували ваш емоційний настрій. Необхідно дати кожній дитині іграшку, нехай вона потримає її, пограється.
• Рухлива гра «Чаплі». Діти стоять у колі, взявши руки в боки. За командою психолога ходять, як «чаплі», високо піднімаючи ноги. Психолог говорить:

Ой, яка трава висока! Заблукаєм ненароком.

Піднімаєм вище ноги, бо не вийдем на дорогу.

• Вправа-прощання  «Іскорка доброти». Діти і психолог стають у коло, тримаючись за руки. Психолог «пускає іскорку доброти» – бере руки дитини і стуляє в своїх долонях та посміхається, дивлячись в очі дитині. Дитина, в свою чергу, виконує те саме з наступним учасником і т.д. таким чином, «іскорка доброти» обходить все коло, повертаючись до психолога.

 

Заняття 6

Тема: В гостях у казкового Зайчика

Мета: створення у дітей позитивного настрою; спонукати до спільноїдіяльності; закріпити знаннядітей про кольори; зняття емоційного напруження; розвививати дрібну моторику руки.

Матеріал: іграшковий зайчик, грибочки площинні та кольоровіґудзики, чарівнаторбинка.

Хід заняття

• Вправа «Вітання». Діти сідають у коло. Психолог бере іграшкуЗайчика і говорить: «До нас у гост іприйшов Зайчик. Подивіться, який він гарний! Давайте привітаємося з ним» (дітирозглядають зайчика, вітаються з ним, називаютьсвоім’я)
• Вправа «Чарівна торбинка». Психолог: «Діти, Зайчик приніс нам чарівну торбинку, давайте подивимось, що в ній? (відповіді дітей) Вірно, зайчик приніс нам цікаві грибочки та кольорові ґудзики. Нам потрібно прикрасити грибочок такими кольорами, що відповідають його забарвленню».
• Казкотерапія «Зайчик у дитячому садку». Зайчик хоче розповісти вам казочку про те, як він ходить до дитячого садка у лісі. У казковому лісі жила мама Зайчиха і була вона найщасливіша на світі, адже у неї народилося маленьке зайченятко. Вона назвала його Пухнастик. Мама дуже любила свого зайчика, ні на мить не відходила від нього, гуляла, гралася з ним, годувала його смачненькою капустою, яблучком, а коли він починав плакати, мама замість пустушки давала йому смоктати морквинку і зайченятко заспокоювалось. Пройшов час і Пухнастик підріс. Мама вирішила відвести його до лісового дитячого садочка, в який ходили всі маленькі звірята цього лісу. І от одного разу мама привела свого зайчика до дитячого садка. Пухнастик розплакався, йому було страшно і сумно без мами, він не хотів там лишатися. До нашого зайчика підійшла вихователька, руденька Білочка. Вона була добра і дуже любила усіх маленьких лісових звірят. Білочка взяла Пухнастика  на ручки і ніжно притулила його до своєї пухнастої хутряної шубки. Вихователька пожаліла, заспокоїла зайчика та познайомила його з іншими звірятками, які ходили до дитячого садка. Вона познайомила його із маленькою веселою лисичкою, добрим ведмедиком, дружелюбним їжачком та іншими звірятами. Усі звірятка зраділи, що в їхньому лісовому садочку з’явився новенький зайчик. Вони почали гратися з ним в ігри, гуляли на галявині, потім поїли, відпочили у ліжечках і ось за Пухнастиком прийшла мама і забрала його додому. Як же вона зраділа, коли побачила, що її зайчик не плаче, а весело грається у садочку! Пухнастик цілу дорогу додому розповідав мамі з ким він познайомився в садочку та як цікаво і весело йому було гратись з новими друзями. Мама пишалась тим, яким дорослим виріс її зайчик і раділа з того, що Пухнастик зрозумів, що плакати в садочку не треба, бо там зовсім не страшно, а навпаки весело і цікаво. Обговорення з дітьми Зайчикової казки. Підвести до думки, що в садочку плакати не треба, а краще погратись з іншими дітками, з іграшками, весело провести час.
• Вправа «Прощання» Психолог: «Зайчику дуже сподобалося у вас, але час прощатися. До побачення!

 

Заняття 7

Тема. Чарівні сни Колобка

Мета: створення позитивного настрою, ознайомлення з різними емоціями;розвиток уваги, сприймання; закріплення вміння розрізняти основні кольори; заохочувати дітей із задоволенням відвідувати дитячий садок, позитивно налаштовувати спати у дитячому садку.

Матеріал: іграшка Колобок, люстерко, різнокольорові браслети, паперові квіти.

Хід заняття

• Привітання «Привітаємось із Колобком». Прихід у гості до дітей Колобка. Психолог: «Діти, давайте зараз ми станемо разом з Колобком перед дзеркалом, і покажемо як змінюється наш настрій коли: нам радісно? (посміхаємося), коли боляче? (плачемо), коли раптом побачили зайчика? (здивування).
• Рухливагра «Чарівна галявина». Психолог: «Діти, Колобок придумав для вас цікаву гру. Кожному з вас, я одягну на руку кольоровий браслет (використовуєтьсяосновний спектр кольорів). На килимі розкладено квіти, кольори яких відповідають кольорам ваших браслетів. Кожному потрібно зібрати свої квіти у кошик і назвати колір(використовувати веселу енергійну музику).
• Казкотерапія з елементами релаксації «Кольоровісни» (під музичний супровід) Психолог: «Колобок втомився і ліг відпочити (діти лягають з Колобком на килимок, звучить легка музика) Закрийте очки і спробуйте уявити те, що сниться для Колобка. Йому приснився веселий зайчик, який стрибав з ним, потім вовчик грав з ним у гру «Дожени мене» - і їм було дуже весело. Потім ведмедик танцював з ним під радісну, веселу музику. А ось Колобку приснилася лисичка, вона його не з’їла, бо була дуже добра і дружелюбна, вона гралася з ним у хованки. А потім Колобок з усіма тваринками: зайчиком, вовчиком, ведмедиком та лисичкою взялися за ручки та по  колу затанцювали веселий хоровод. Ось такий веселий сон побачив Колобок. А тепер відкрийте очки – сон закінчився. Ви всі гарно відпочили разом з Колобком і побачили гарний сон. Тож тепер у всіх вас буде веселий та бадьорий настрій».
• Вправа «Прощання».Колобок прощається з дітьми, пропонує передати свій хороший настрій один одному.

 

 

 

 

Заняття 8

Тема. Золота рибка

Мета: розвитокдрібної моторики рук; мислення, мовлення; позитивне налаштування на відвідування дитячого садка; створення комфортної атмосфери у дитячому колективі.

Матеріал: іграшка – рибка, мильні бульбашки.

Хід заняття

• Привітання «Весела посмішка»
• Вправа «Розкажи рибці про дитячий садок». До малят припливла у гості Золота рибка. Психолог: «Подивіться хто тут плаває? Молодці, це дійсно рибка. Але чомусь  рибка дуже сумна. Здається, я знаю, що трапилося. Вона ніколи не бачила справжній дитячий садочок, а тільки морський. Давайте розкажемо їй про наш садочок, що тут дітки роблять, чи подобається вам тут? (діти підходять до Золотої рибки, називають своє ім’я, розповідають про себе, садочок, що їм тут подобається робити).
• Пальчикова гімнастика «Моя сім'я». Давайте покажемо для Рибки, як ми граємось у садочку.

Цей пальчик – мійдідусь. Цей пальчик – моя бабуся.

Цей пальчик – мій татусь. А оцей моя матуся.

Ну, а цей маленький – я. Ось уся моя сім'я! (почергово загинаємо пальчики, починаючи з великого)

• Казкотерапія «Казка Золотої рибки» Золота рибка хоче розповісти казку про маленьку рибку Буль-буль. Жила собі у морі маленька рибка Буль-буль. Кожен ранок вона припливала у морський дитячий садок, але їй було дуже сумно, вона часто плакала, бо не хотіла ні з ким дружити, їй було зовсім не цікаво у морському садочку і все, що вона робила – це плакала та чекала, коли ж припливе мама і забере її додому. У цьому садочку була вихователька, але вона була не звичайна рибка, а золота. Її так і звали – вихователька Золота рибка. І от одного разу вона сказала для маленької рибки Буль-буль: «Я допоможу тобі, бо я чарівна Золота рибка і зроблю так, щоб ти більше не плакала в садочку і тобі не було сумно». Махнула Золота рибка-вихователька своїм хвостиком – і сталося диво – рибка Буль-буль перестала плакати, вона подружилася з іншими маленькими рибками у групі і вони разом гралися, сміялися та пустували у морському садочку. Буль-буль навіть було дивно – чому ж вона раніше не помічала, які дружелюбні рибки з нею поряд у садочку та як весело і цікаво проводити з ними час! З того часу Буль-буль із задоволенням кожного ранку пливла до садочка, адже знала, що там на неї чекають її друзі. Дітки, розкажіть для Рибки, а з ким ви в садочку дружите? (відповіді дітей)
• Вправа «Піраміда дружби». Кожна дитина кладе свою долоню на долоню іншої дитини, з якою вона дружить. Таким чином усі діти групи «будують піраміду дружби».
• Прощання «Веселі морські краплинки». Час Золотій рибці повертатись у море. Вона вам дуже дякує, що ви розповіли їй про дитячий садок і вона обов’язково розповість усім маленьким рибкам, які ви всі молодці, з яким задоволенням ходите до садочка і як цікаво проводите тут час. На прощання, Золота рибка хоче подарувати вам веселі морські краплинки – різнокольорові яскраві мильні бульбашки (під веселу музику психолог запускає мильні бульбашки, а діти намагаються їх зловити).

 

Заняття 9

Тема. Казкова подорож

Мета:створення комфортного мікроклімату у дитячому колективі, позитивне налаштування на дитячий садок, зняття емоційної напруги, розвиток дрібної моторики, комунікативних навичок та навичок спільної ігрової діяльності.

Матеріал:квітка з різнокольоровими відривними пелюстками, із пелюстками-прищіпками, ілюстрації до казок, солоне тісто, ковпачки по кількості дітей, музичний супровід.

Хід заняття

• Привітання «Весела посмішка».
• Гра «Веселкова квітка настрою». За допомогою різнобарвних пелюсток діти викладають квітку настрою. Запропонувати помилуватись квіткою, спробувати визначити яка вийшла квітка: весела чи сумна?
• Вправа-імітація «До казки у гості». Психолог говорить, що квітка, яка у нас утворилась не проста, а чарівна. Вона запрошує діток у подорож, в гості до казкової країни. Але щоб туди потрапити, потрібно вдягнути на голови чарівні ковпачки і закрити очі, тоді ми перетворимося на казкових гномів і зможемо завітати до казкової країни. Діти вдягають ковпачки, закривають очі, психолог рахує: «Один, два, три – на гномиків перетворились ми». Діти за психологом ідуть один за одним по стежці, змінюючи темп та долаючи уявні перешкоди (перестрибнути через калюжу, нахилитись, щоб не зачепитись за гілку дерева тощо).
• Рухлива гра «Що робили – покажемо». У казковій країні діти зустрічають героїв казок (колобка, зайчика, лисичку, вовка). Пригадують, у яких казках є ці казкові герої (показ ілюстрації до відповідних казок) Психолог розповідає, що діти (чарівні гномики) потрапили до казкової країни із дитячого садка. Казкові герої просять розповісти що дітки роблять, чим цікавим займаються у дитячому садку. Психолог пропонує  показати для казкових героїв рухами те, що діти роблять у садочку. Діти стають у коло і промовляють такі слова:

У садочку граємо, а у що не скажемо, краще це покажемо (імітують як вони малюють, ліплять, танцюють тощо)

• Вправа «Склади квітку». Казкові герої пропонують гномикам пограти у гру. На килимочку лежать чотири серединки від квіток (червона, синя, зелена, жовта) і пелюсточки до квітів у вигляді прищіпок відповідних кольорів. Потрібно прищипнути прищіпки-пелюстки до середини квітки відповідного кольору.
• Ліплення «Печиво для казкових героїв». Психолог пропонує зліпити із солоного тіста печиво для казкових героїв. Діти (за зразком психолога та з його допомогою у разі потреби) скочують із шматка солоного тіста кружечок і розплющують його долонями. Викладають на тарілку «печиво» і пригощають казкових героїв.
• Танцьотерапія «Веселі діти». Казкові герої дякують чарівним гномикам, що завітали до них у гості, погрались, пригостили їх. Психолог каже, що гномикам вже час перетворюватись на діток і повертатись у садочок. Діти прощаються із казковими героями,закривають очі, психолог рахує: «Один, два, три – з гномиків на діток перетворились ми». Діти знімають ковпачки і перетворюються із гномиків на самих себе. Психолог питає чи сподобалась діткам казкова подорож? Що сподобалось найбільше? Підводить до думки про те, як весело і цікаво діти проводять час у садочку. На завершення пропонує діткам потанцювати під веселу музику  усім разом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2   Структура корекційно-розвиваючого казкотерапевтичного заняття   (запропонованаЗінкевич-Євстигнєєвою)

 

Етап	Призначення	Зміст етапу
1. Ритуал входу в казку	Налаштувати  на спільну роботу, увійти в казку	Колективна вправа, відбувається вправа на згуртування
2. Повторення	Згадати те, щоробили в минулий раз і які висновки для себе зробили, який досвід придбали	Ведучий задає дітям питання про те, що було в минулий раз, що вони пам’ятають
3.Розширення	Розширити уявлення дитини про що-небудь	Ведучий розповідає або показує дітям нову казку, запитує, чи хочуть вони цьому навчитися, спробувати, допомогти якій-небудь істоті з казки тощо
4.Закріплення	Придбання нового досвіду,  прояв нових якостей особистості дитини	Ведучий проводить ігри, що дозволяють дітям придбати новий досвід, відбуваються символічні подорожі, перетворення й інше
5. Інтеграція	Пов’язати новий досвід з реальним життям	Ведучий обговорює й аналізує разом з дітьми, у яких ситуаціях їхнього життя вони можуть використовувати той досвід, що придбали сьогодні
6.Резюмування	Узагальнити придбаний досвід, пов’язати його з уже наявним	Ведучий підбиває підсумок заняття - чітко проговорює послідовність того, що відбувалося на занятті, відзначає окремих дітей за їх заслуги, підкреслює значущість придбаного досвіду, проговорює конкретні ситуації реального життя, у яких діти можуть використовувати новий досвід

 

 

Додаток 3   Проект «Казкотерапія в роботі з дошкільниками»   Автор: педагогічний колектив ДНЗ «Веселка» Костянтинівської с/р

Передмова

 

Казка... Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

Чому ж кожного малюка так цікавить казка? І турботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це запитання. Кожен дорослий замислюється над тим, як виростити та виховати дитину щасливою, здоровою.

Що потрібно для того, щоб малюк зміг самостійно впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь та вірність? Як можна з'єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками? Таких «як» і «чому» є безліч.

І педагоги, і психологи постійно шукають та обговорюють різні методи виховання і навчання дошкільників, створюючи нові моделі, нові програми. Кожен із нас, дорослих, пам'ятає своє дитинство, яке обов'язково пов'язане з казкою, легендою або приказкою.

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі; питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:

• своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?);
• про оточуючих (Хто вони — свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у іншої людини? Як це знадобиться мені в майбутньому?);
• про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?);
• про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втратити?);
• про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?)

Якщо звернутись до знайомих нам казок, то відразу можна сказати, що їх герої шукають відповіді саме на ці запитання. А разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.

У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причиною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у книзі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Кожне заняття має свою мету, текст доповнюється ілюстраціями, а також запропоновані завдання, ігри та вправи, що допомагають в реалізації основних змістовних ліній розвитку дитини.

Рекомендації для педагогів та дорослих дозволять обрати завдання такого рівня складності, щоб воно було посильним, цікавим та захоплюючим для кожної дитини.

Найважливіше завдання казкотерапії — збагатити душу дитини добром.

 

Теорія і практика казкотерапії

 

Що таке казкотерапія

Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників: активності; самостійності; емоційності; творчості; зв'язного мовлення.

Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом. До казок у своїй творчості звертались відомі закордонні та вітчизняні психологи: Е.Фромм, Е.Берн, Е.Гарднер, А.Менегетті, М.Осоріна, Є.Лисіна, О.Петрова, Р.Азовцева, Т.Зінкевич- Євстигнєєва.

Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники вперше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто - негативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це допоможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотерапії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна .досягти, якщо є бажання.

Принципи та функції казкотерапії

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим, що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спираємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Істину, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Доброту тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці найважливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дуже дидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попереджають про наслідки тих чи інших наших учинків, але не нав'язують життєвих програм. Принципи казко терапії:

• Таким чином, перший принцип казкотерапії — донести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, цікавому для неї вигляді.
• Другий принцип казкотерапії — принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе, щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють віру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.
• Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.
• Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії.

Казки мають вагоме значення у вихованні та розвитку дітей, виконуючи різні функції: діагностичну; прогностичну; виховну; коригувальну.  Залежно від того результату, який необхідно отримати, ставиться певна мета і вже після цього добираються казки, основні функції яких могли б допомогти в реалізації мети.

• Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.
• Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті завдяки цій функції нам відкриються особливості поведінки дитини, бачення нею навколишнього світу і стратегії своєї подальшої поведінки.
• Виховна функція допомагає нам за допомогою простих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та властивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.
• Коригувальна функція є тим кінцевим результатом, який ми хочемо отримати наприкінці казкотерапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

Основні види казок, їх структура та тематика

У процесі казкотерапії використовують різні жанри та види казок. Серед жанрів можна визначити: притчі, байки, легенди, міфи, билини, казки, анекдоти та інші. Казки залежно від своєї мети можуть бути діагностичними, коригувальними і психотерапевтичними.

• Діагностичні казки застосовуються на початковому етапі казкотерапії, оскільки дозволяють діагностувати, виявити певні властивості особистості, проблеми, рівень розвитку необхідних знань про навколишню дійсність, життєві цінності тощо.
• Після проведення діагностики використовуються казки, основною метою яких є корекція, тобто зміна, розвиток необхідних навичок, умінь, набуття знань, що можуть допомогти людині надалі. За допомогою коригувальної дії виявляється вплив на поведінку людини, формується позитивний стиль поведінки. Наприклад, якщо проводиться сеанс казкотерапії із замкнутою, невпевненою в собі дитиною, у процесі діагностичної роботи з'ясовується, що причиною такої поведінки є не просто певні риси темпераменту, а дитячі страхи, то психолог, проводячи корекцію, використовує в своїй роботі такі казки, що допомогли б позбавити дитину них. Після декількох сеансів казкотерапії дитина набуває упевненості в собі, їй легше впоратися зі своїми труднощами, спілкуватися з оточуючими.
• Психотерапевтичні казки можуть застосовуватися як на завершальному етапі казкотерапії, так і на будь-якому іншому. Тобто вони можуть бути використані замість коригувальних або замість діагностичних. Основним завданням психотерапевтичних казок є дія не безпосередньо на образ мислення людини або її поведінку, а на сферу її несвідомого, тобто на її духовну складову. Вони не дають конкретних готових відпові­дей на запитання, що хвилюють людину, а дозволяють їй самій знайти їх. Особливістю цього виду казок є те, що вони здебільшого використовуються в роботі з дорослими, оскільки у дитини ще бракує знань, щоб самій знайти вихід із ситуації, що склалася, вона потребує допомоги і підтримки з боку дорослих.

Казки можуть класифікуватися залежно від того, ким вони написані. Існують авторські та народні казки.

• Авторські казки складають казкотерапевти, батьки або вихователі залежно від того, у чому необхідно допомогти дитині, які проблеми необхідно розв'язати, яких навичок набути.
• Народні казки — це казки різних народів світу, відомі всім із дитинства. Вони дуже важливі для дітей. Необхідно читати українські народні казки і казки інших народів, оскільки діти засвоюють із них не тільки моральні цінності, у них формується дружнє ставлення до інших народів, національностей. Ці самі казки дозволяють дитині дізнатися особливості побуту і культури інших народів.

Важливим критерієм для класифікації казок є вибір об'єктів або аудиторії, для якої вони призначені. Тут можливим є розподіл казок на індивідуальні та групові, спрямовані на дитячу аудиторію, підлітків і дорослих людей. Групова казкотерапія застосовується здебільшого в дитячих садках і школах із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Група дітей повинна містити від 3 до 10 осіб. Чим більше дітей у групі, тим важче відстежити проблеми кожної дитини і подолати складнощі в інтерпретації казок. Діти цього віку орієнтуються на думку однолітків і схильні до впливу більшості. Отже, доцільніше проводити казкотерапію індивідуально або в невеликих групах. Казки, призначені для дитячої аудиторії, підлітків і дорослих, різняться своїми метою і проблемами, що порушуються в них. Так, наприклад, казки, що використовуються в роботі з підлітками, спрямовані на подолання комплексу неповноцінності, поліпшення взаємин з однолітками і батьками. Казкотерапія для роботи з дітьми спрямована на подолання дитячих страхів, підвищення самооцінки, розвиток творчих здібностей, соціальної компетентності, моральних якостей тощо.

Казки необхідно добирати залежно від мети, яку ставлять психолог, педагог і батьки; від ситуації, що склалася в житті дитини, її проблем, від бажаного результату процесу казкотерапії.

Структура казок

Кожна «чарівна» казка неоднорідна і складається з декількох взаємопов'язаних частин.

• Перша частина, початок казки, знайомить читачів із сюжетом, основною темою, готує до подальших подій. Це —вступна теоретична частина, її завдання — розкриття головної проблеми, висвітленої в казці; підготовка читача до відповіді про те, що читач може дізнатися з цієї казки і чого вона може навчити.
• Основна частина — розвиток сюжету — відіграє практичну роль. Вона відображає позицію головного героя. У ній до кінця розкриваються: проблеми, які доводиться розв'язувати героєві; засіб (здебільшого - це казковий помічник), який допомагає героєві казки упоратися з труднощами, що виникають, і досягти поставленої перед ним мети; ставлення головного героя до себе, його самооцінка; ставлення до навколишнього світу і тих казкових героїв, які його оточують. З цієї частини казок дуже важливо зробити висновок, зрозуміти й усвідомити основні проблеми і труднощі героя, допущені ним помилки, щоб, маючи справу з подібними ситуаціями в реальному житті, по можливості, не припускатися таких помилок самому, У дітей, які тільки-но починають вивчати життя, розуміння цих проблем відбувається більше на підсвідомому рівні, у дорослих же усвідомленіше, хоча компонент несвідомого, поза сумнівом, присутній.
• Завершальною складовою кожної казки є розв'язання проблеми, конфлікту, що виник у другій частині. У ній герой долає всі труднощі, нагороджується долею за створене ним добро, а зло, що неодмінно присутнє в кожній казці, виявляється переможеним і покараним. Кінець казки є найважливішим для дитини, оскільки саме наприкінці казки висловлюється її мораль і робляться необхідні висновки, що необхідно було донести до дитини зі всієї казки.

Таким чином, кожна казка є сукупністю структурних елементів, що допомагають здійснити основні функції казок і досягти поставленої мети. Поступово, проходячи з головним героєм усі етапи, дитина засвоює необхідні життєві цінності, учиться долати труднощі та розв'язувати проблеми.

Теми, що порушуються в казках

Казки з різною тематикою обираються залежно від мети казкотерапії, від віку, індивідуальних особливостей дитини та конкретної ситуації.

• Основною темою дитячих казок є боротьба добра зі злом. Такі казки образно розкривають перед дитиною головну проблему протиборства доброго і злого начал, присутніх у кожному з нас. Вони вчать дітей доброти, чуйності, співчуття. З них дитина дізнається, що, здійснюючи хороші вчинки, роблячи добро не тільки близьким людям, але і навіть зовсім незнайомим, отримуєш винагородження, а, коли заподіюєш біль і зло, обов'язково будеш за це покараний, хай не людьми, але долею, яка незалежно від людини та її бажання розпорядиться по-своєму.
• Також казки можуть бути спрямовані на боротьбу зі страхами. Ці казки застосовуються для роботи як із дітьми, так і з дорослими. Страх — це фізіологічна реакція організму на навколишню дійсність, він за своєю природою властивий кожному незалежно від його статі, віку, матеріального положення тощо. Не можна однозначно сказати, що страх — негативне явище. Страх може, навіть, приносити користь людині, стимулюючи її життєві сили, її приховані ресурси для боротьби з різними труднощами в житті. Якщо страх є безпідставним, починає спричиняти незручності, стає всеосяжним, тоді людина неодмінно потребує допомоги. Її можна надати, використовуючи казки. Казки, спрямовані на позбавлення від страхів, за допомогою яскравих образів і сюжетів ненав'язливо пояснюють, що не слід боятися невідомого і незрозумілого, необхідно всього лиш придивитися до дійсності - і все стане не таким уже і страшним.
• Наступною темою казок є позбавлення людини від негативних особливостей, які їй заважають, на­приклад агресії. Не варто забувати, що агресія є в кожній людині, але якщо вона виявляється в міру і тільки з потреби — це норма, якщо ж вона заважає повноцінному спілкуванню з оточуючими, адаптації до змінних умов, то необхідно працювати над собою, намагаючись по­водитись інакше. У кожній казці обов'язково присутній негативний герой, який проявляє свою агресію стосовно інших героїв. Саме на прикладі таких негативних героїв дитина розуміє, що своєю агресією можна зашкодити не тільки іншим людям (казковим героям), але, в першу чергу, собі. Тобто агресія має властивість бумеранга — повертатися в початкове положення, в цьому випадку — до агресивної людини. Коли ж людина творить добро, вона викликає у інших людей тепле і позитивне ставлення. Не дарма всі казки завершу­ються перемогою добра над злом.
• Не менш важливими є казки, спрямовані на підвищення самооцінки дитини, що розвивають у неї впевненість у собі. Самооцінка і віра в себе безпосередньо залежать від образу мислення людини, від її уявлень про щастя і від бажання його досягти. На прикладі таких казок дитина розуміє, що, для того, щоб досягти своєї мети, не обов'язково бути найрозумнішим і найгарнішим, щастя залежить зовсім не від цього, а від віри в себе і завзятості в розв'язанні поставлених завдань.
• Казки, спрямовані на розвиток у дитини сміливості, рішучості та завзятості в досягненні своєї мети, тісно пов'язані з іншими видами казок. Необхідно спочатку розібратися в причинах: чому дитина проявляє боязкість і нерішучість у своїй поведінці та спілкуванні. Причин може бути багато. Наприклад, це може відбуватися через те, що дитина боїться засудження з боку однолітків. У такій ситуації дітям необхідні казки, у яких вони могли б дізнатися, що їхні слова і вчинки не стануть предметом засудження, а їхні думки є важливими і не мають бути осміяні. Невпевнена поведінка дитини може свідчити про деякі особливості прояву темпераменту. У такому разі дитині необхідно читати казки, безпосередньо спрямовані на розвиток сміливості та впевненості в собі. Наприклад, такі, в яких герой винагороджується за свою активність і сміливість. Боязкість у поведінці дитини може бути пов'язана зі стресом. Багато хто помилково вважає, що таке напруження можливе тільки в житті дорослих людей, але насправді це не так. До стресових ситуацій діти теж схильні, просто через свій вік вони ще не можуть пояснити нам, дорослим, у чому полягає їхня причина. Якщо батьки помітили у дитини боязкість і невпевненість у поведінці, сором'язливість, яких раніше не помічали, то слід їй більше читати казок із позитивним змістом, з яких легко зрозуміти, що життєві труднощі не існують одвічно, усі печалі та тривоги минають, і все завершується добре.
• Прихованою темою деяких казок може бути їхня спрямованість на розвиток у дитини фантазії та творчих здібностей, що особливо необхідно в ранньому віці. Прикладом може бути казка про Царівну-Жабу. Головна героїня знаходила вихід зі складних ситуацій, вона не просто виконувала те, про що її просили (наказували), а ставилася до цього неординарно, про являючи фантазію і творчі здібності. Такі казки вчать дітей не пасувати перед труднощами, проявляти кмітливість і фантазію для розв'язання проблем. Чим більше дитина слухатиме і читатиме таких казок, тим природнішим для неї буде творчий підхід до будь-якої справи. Діти зможуть утілити свої мрії та бажання в життя тільки в тому випадку, якщо батьки і вихователі розвиватимуть у них здібності, що допоможуть їм багато чого досягти.

Звісно, це не всі теми, що можуть порушуватися в казках, вони добираються для кожної людини індивідуально, зважаючи на потреби. Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок про те, що майбутнє наших дітей — цілком у руках дорослих. Тільки завдяки дорослим та їхній активності діти засвоюють необхідні для них знання і набувають основних навичок. Розвиваючи дітей за допомогою казок, батьки та вихователі допомагають їм краще адаптуватися в на­вколишній дійсності, долати труднощі та проблеми, що виникають у житті.

Прийоми роботи з казкою

1. Аналіз казок. Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що приховане за кожною казковою ситуацією, за конструкцією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка. Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низка запитань:

• Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?
• Хто з героїв вам найбільше сподобався (не сподобався)?
• Як ви гадаєте, чому той або інший герой здійснював ті або інші вчинки?
• Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?
• Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хороші герої (або тільки погані герої), то що це була б «а казка?
• Навіщо в казці є погані та хороші герої?

Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років. Аналіз казок і казкових ситуацій може бути побудований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.

2. Розповідь казок. Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв'язне мовлення. Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи.               Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участі в казці. Наприклад, як би казку про Колобка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Премудра.
3. Переписування казок. Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо. Переписування казок — важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина саме обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану розвиток подій і знаходить той варіант розв'язанні ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього напруження — у цьому полягає психокоригувальний сенс і переписування казки.
4. Постановка казок за допомогою ляльок. Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.
5. Складання казок. Мета: виявити внутрішні конфлікти та ускладнення. Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її розв'язання.

Ігри, вправи в робот з дорослими

• Вправа «Пригадай казку». Ведучий: «Мабуть, немає людини, яка не любила б казки. Ті з нас, хто не зацікавлений у класичних казках, переглядають сучасні фільми, читають детективи, романи тощо. Але ж це і є сучасні казки. Люди завжди обмінювалися історіями. Зараз я пропоную вам згадати ту казку, що вам дуже подобалася в дитинстві, і по черзі її представити. Чим вона вам подобалась, що в ній ви запам'ятали найкраще? (гравці пригадують) Яка в нас вийшла чудова галерея казок! Які почуття виникли у вас після цього?»
• Гра «Чарівні фарби». На підлозі розстелені газети і приготовлено все, що необхідно для приготування фарб: борошно, сіль, олія, клей, вода, гуаш. Ведучий дає завдання вихователям (батькам) виготовити фарби, потім вмикає спокійну музику і всі працюють. Після виконання завдання ведучий ставить запитання: «Що ви відчували під час виготовлення «чарівних» фарб? Чого ви сьогодні навчилися?»
• Гра «Чарівні створіння». Ведучий: «Колись давно одну країну населяли чарівні створіння, але налетів ураган і знищив їх. Тільки в глибоких печерах залишилися яйця цих чарівних створінь. Зараз я дам вам по такому яйцю (надуті повітряні кульки), зігрійте їх своїм теплом, і з них вилупляться чарівні створіння (гравці за допомогою фломастерів малюють різні створіння на кульках) Хто у вас «вилупився»? Як його звуть? Який він? Які почуття виникали під час роботи?»
• Вправа «Вигадування казки». Ведучий: «Підведіться ті, кому в дитинстві подобалися казки про тварин!» Четверо  гравців, хто підвелися першими, мають право набрати свої підгрупи. Кожна підгрупа створює своє маленьке коло і протягом 10 хвилин вигадує казку з обов'язковою участю всіх казкових героїв, які запропоновані в цій підгрупі. Потім казки зачитуються і вправа обговорюється.
• Гра «Казковий дощик». Гравці стають одне за одним. Ведучий: «У казковій країні йде дощик, але не простий а казковий. Він стукає по шиї, по плеча, по спині тощо» Усі гравці рухаються по колу. Кожний гравець відповідно до слів ведучого за допомогою легких постукувань пальцями робить масаж учасникові, який іде попереду. Потім усі повертаються в зворотній бік і роблять те саме
• Гра «Галявина». Ведучий: «Пройшов чарівний дощик, і ми опинилися на казковій галявині. Розкажіть, хто з'явився на галявині? Кожен гравець обирає, ким він буде на галявині. Ведучий ставить запитання – підказки: «Де ти стоїш? Скільки тобі років? Що ти робиш на галявині? Який зараз день і пора року?» Так програються всі ролі, потім усі гравці розташовуються на галявині, і галявина «оживає» на 7-10 хвилин, згодом усі сідають у коло, і кожен гравець говорить від імені свого героя. Після цього гравцям необхідно по черзі промовити фразу: «Я не (герой), я — (своє ім'я)». Гра обговорюється.
• Вправа «Подорож». Перед початком вправи вмикається спокійна музика. Ведучий. «Заплющте очі... Уявіть, що ви вирушили у подорож. Ви об'їздили багато країн, познайомились із різними людьми. І ось одного разу ви їхали через поле. Навкруги літали метелики, співали птахи - вони раділи, що ви їдете через їхнє поле. Пахло квітами і свіжою полуницею. І ось на горі ви побачили Прекрасний Палац. Щось підказало вам, що вам дуже важливо потрапити туди. І ви вирушили до Палацу. Коли ви увійшли в Палац, то були вражені його красою. Усе тут було зручним і красивим. Нібито хтось будував цей Палац саме для вас. І ви зрозуміли, що в ньому ви знайдете щось дуже важливе для себе. Уявіть, що ви  наближаєтеся по Палацу й знаходите для себе те, що ви хотіли… Усе те, що ви знайшли для себе в цьому Прекрасному налаці, залишається вам, і ви візьмете це з собою, коли повертатиметеся. А зараз ви робите глибокий вдих і видих. Візьміть із собою все те хороше, що було з вами. І повільно розплющуйте очі, повертайтеся до кімнати».

 

Проект освітньої роботи з дітьми дошкільного віку

 

Тема. Галявина казок

Категорія учасників: діти молодшого дошкільного віку, батьки.

Анотація проекту. Як свідчить практика, сучасна дитина отримує значний обсяг небажаної інформації з телебачення, вулиці, а також із дитячої літератури, а батьки, на жаль, сьогодні приділяють замало уваги сімейному вихованню, мають недостатні знання з теорії та практики дошкільного виховання. Для розв'язання цього питання та проблеми виховання творчої особис­тості потребуються нестандартні форми педагогічного впливу як на дітей, так і на батьків. Таким засобом є казкотерапія. Для того щоб малечі було цікаво пізнавати навколишній світ з усіма його таємницями і загадками, у цьому проекті використовуються поради відомого педагога В. О.Сухомлинського, а також його цікаві казки та оповідання. Після того, як діти почують казку, їм подобається інсценувати казку, відгадувати загадки, розв'язувати проблемні ситуації, виготовляти власноруч подарунки. Ігри-емпатії, що використовуються в проекті, учать дітей відчути настрій, сутність, характер казкового героя, людини чи об'єкт природи. Спільне виготовлення батьками та дітьми книжок-малюток, іграшок викликають у малюків радість, щастя, бажання грати з ними. Твори, рекомендації В.Сухомлинського стали дійовими помічниками батькам у розв'язанні багатьох складних питань виховання дітей.

Мета: розвивати уявлення дітей про ввічливість взаємодопомогу, дружбу; учити знаходити розв'язання проблемних ситуацій; виховувати культуру поведінки та бажання творити добро.

Об'єкт: казки В. О. Сухомлинського, художнє слово.

Завдання:

• бачення зображення духовного світу героя;
• реальне сприйняття світу;
• виховання щирості почуттів;
• прагнення того, щоб діти не були байдужими всього живого, до чужого горя;
• розв'язання проблемних ситуацій;
• естетичне виховання дітей;
• розвиток творчих здібностей дошкільників.

Гіпотеза: використання ігор-імпатій та гри-драматизації є засобом розвитку творчості та індивідуальності дитини; організація спільної діяльності педагогів та батьків сприяє їх згуртуванню.

Прогнозований результат: цей проект дозволить розвивати морально-етичні почуття дітей та батьків, викликаючи бажання творити добро; зацікавить батьків використовувати твори В.О. Сухомлинського у вихованні дітей.

Учасники: педагоги, вихованці, батьки.

Результатом роботи з дітьми є сформованість початкових умінь малюків у розв'язуванні морально етичних проблем.

 

 

План реалізації проекту

 

Етапи реалізації проекту	Види діяльності (заходи)	Оформлення результатів
І Підготовчий (аналітичний, мотиваційний)	Формування теми проекту Визначення мети та завдань проекту Діагностичне обстеження дітей (із теми проекту)	Тема, мета, завдання Результати обстеження
II Проектувальний, (діяльнісний)	Читання творів В. О. Сухомлинського Бесіда за змістом Розв'язання проблемних ситуацій Драматизація казки Робота з батьками «За круглим столом» Консультація для батьків «Розвиток мовленнєвої творчості дітей у процесі роботи з казкою в сім'ї» Анкетування батьків Знайомство батьків із творами В. О. Сухомлинського Підготовка атрибутів до казок Спільне виготовлення батьками і дітьми м'яких іграшок до казок В. О. Сухомлинського та книжок-малюток Придумування разом із дітьми нової казки	Конспекти занять, ігри-емпатії: «Котику соромно» «Злякалися собаки» «Лялька захворіла»  «Веселі горобці»
IIIІ Підсумковий (узагальнення, презентація)	Діагностика компетентності дітей (порівняно з початком роботи) Презентація проекту Розробка плану дій щодо подальшого функціонування проекту	Результати діагностування. Конспект презентації План заходів

 

Заняття 1

 

Тема: інсценізація казки В.О.Сухомлинського «Як Котові стало соромно»

Програмовий зміст: ознайомити дітей із новою казкою В. О. Сухомлинського; учити розуміти її зміст, характеризувати героїв казки, оцінювати їхні вчинки; учити розв'язувати проблемні ситуації; розвивати співчуття, бажання допомагати іншим; розвивати дрібні м'язи рук; виховувати бажання робити добро.

Матеріал: ляльковий театр: паркан, кіт, горобці дощечки; солоне тісто для ліплення.

Хід заняття

• Вихователь: Діти, прислухайтесь! Ви щось чуєте? Що це за звуки? Так, це котик нявчить. Але він не просто нявчить, він плаче. Як ви гадаєте, чому може плакати котик? (відповіді дітей) А вам цікаво дізнатися, що трапилось із ним? Тоді дивіться.
• Постановка лялькового театру «Як котові стало соромно». Вихователь:

• Який настрій був у кота спочатку?
• Що кіт почув?
• Що з ним трапилось потім?
• Чому котові стало соромно?
• Що робили горобці?
• Чи правильно вчинив котик?
• Вам шкода кота? Чому?
• Уявіть собі, що йшла Кароліна, спіткнулась і впала, їй боляче, бо вона забилася і плаче. Якими є ваші дії? Напевно ви сміялися б? Чому, ні? Що зробили б? (педагог пропонує дітям розіграти ситуацію)
• Діти, як ви гадаєте, навіщо котик хотів упіймати горобчика? Давайте з вами відтворимо все, як було.

• Психогімнастика «Як Котові стало соромно». Діти жестами і мімікою відтворюють зміст казки. Вихователь: Діти, а якби кіт зловив горо­ця, які почуття у вас виникли б? Котик голодний. Що робити? А давайте ми і наліпимо з вами пирогів. Ось у мене вже тісто готове!
• Вихователя демонструє спосіб ліплення пирогів, пропонує закріпити дії щодо приготування пирогів у грі. Самостійна робота дітей.
• Вихователь: Як ви пригощатимете кота? Від ваших пирогів у кота поліпшився настрій. А який настрій маєте ви? Давайте ми запросимо кота до нас у садочок. Нехай він живе з нами в групі. Як ви його назвете? Чи подобається вам котик? Як ви вважаєте, яку справу ми з вами зробили? Як потрібно гратися з котом? Грайте дружно і покажіть котикові групу.

 

Заняття 2

 

Тема. Морально-етичне виховання через казкотерапію

Програмовий зміст: продовжувати вчити дітей вітатися, бути ввічливими, говорити добрі, лагідні слова; учити вигадувати нові казки за допомогою вихователя; викликати бажання співчувати людям, які потрапили в біду, чужому горю; учити дружити; розвивати зв'язне мовлення, мислення, фантазію; виховувати любов до казок, дружні стосунки між дітьми.

Матеріали: ширма, іграшкова Баба-Яга; квіти, іграшки звірят; магнітофон, касета з дитячими пісеньками.

Хід заняття

• Діти йдуть до «Кімнати казок» у пошуках казки. Вихователь: Діти, здається, що не тільки ми і вами шукаємо казку. Подивіться, скільки гостей разом із нами бажають знайти казку.

Ми візьмемося за руки, веселіше стане нам,

Бо у групі всі ми друзі, усмішки даруєм вам.

Діти дарують усмішки гостям.

Вихователь Треба разом привітатись! Діти: Добрий день!

Вихователь Дружно голосно сказати... Діти: Добрий день!

Вихователь Вліво, вправо поверніться, своїм друзям усміхніться! Діти: Добрий день!

Вихователь Дружно всі, не відставайте! Діти: Добрий день!

• Вихователь. Діти, сідайте тихенько, будь ласка! Здається, я щось чую. Можливо, це до нас іде казка? (з-за ширми з'являється Баба-Яга)

• Баба-Яга: Хто це тут галасує? Хто не дає мені спокою? Чого сюди прийшли? Що вам тут потрібно?
• Вихователь: Добрий день, шановна! Ви пробачте нас, будь ласка, ми не хотіли вас турбувати! Ми шукаємо казку, ви не зустрічали її?
• Баба-Яга: Що, що? Казку? Як же ж мені набридли ваші казки! Немає їх! Я їх зачаклувала, є тільки одна казка—це я, це про мене казка, і в казці тільки я одна. І не зліть мене!
• Вихователь: Діти, Баба-Яга зла чи добра? А в казках вона яка? А хочете злу, недобру, погану казку? Знаєте, діти, адже Баба-Яга не завжди була злою. Колись вона була маленькою, гарненькою дівчинкою. Але одного разу дівчинка впала, зламала ніжку і нога у неї стала кривою, некрасивою. Деякі діти і дорослі почали сміятися та глузувати з дівчинки. А чи можна сміятися над чужим лихом, бідою? От дівчинка і замкнулася в собі, припинила дружити з дітьми, злилася, накопичувала в собі все більше зла і врешті-решт стала злою, некрасивою, почала капостити. А давайте ми спробуємо сказати добрі лагідні слова Бабі-Ягі, а ще краще подаруємо «квіти доброти». У мене є квіти, ви візьмете по одній квітці та подаруєте її Бабі-Язі з лагідними словами.

• Дидактична гра «Квіти доброти». Діти збирають квіти і дарять їх Бабі-Язі, промовляючи добрі, лагідні слова.

• Вихователь (звертаючись до Баби-Яги): Ну що, тобі сподобались слова дітей?
• Баба-Яга: Як давно я не чула таких приємних слів! А квіти мені ніколи в житті не дарували. Дякую вам!
• Вихователь: Діти, а давайте ми ще подаруємо бабусі нову добру казку про неї. А придумаємо ми її самі. Чи хотіла б ти мати про себе добру казку?
• Баба-Яга:Так, дуже хотіла б! Я тоді всі казки відпущу.
• Вихователь: Тоді слухай! Жила-була собі Баба-Яга. Жила вона... Діти, де вона жила? І була Баба-Яга сама-самісінька, не мала вона друзів. І було їй... Діти, як ви вважаєте — весело чи сумно? Покажіть, як сумно. Одного разу прокинулась Баба-Яга і вирішила піти шукати друзів. І пішла вона... Куди пішла Баба-Яга? І зустріла... І каже йому... А вовк відповідає... І запитав вовк... А бабуся відповідає... А вовк запропонував... Пішли вони далі. Дорогою бачили... і зустріли... І ніколи наші друзі не сварилися. Весело було нашим друзям. А коли весело, то завжди хочеться співати, танцювати. Давайте і ми з друзями затанцюємо. Утворіть коло!

• Танок
• Вихователь: Діти, вам сподобалася ваша казка? Вона добра чи зла? Діти, як ви краще почуваєтеся: коли дружите чи коли сваритесь? Тож давайте дружитимемо і ніколи не ображатимемо одне одного.

 

Додатковий матеріал

 

• Петрик, собака і кошеня

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить: біжить назустріч чорний кудлатий собака. Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеняточко. Воно втекло від собаки й просило Петрика: «Захисти мене, хлопчику від цього страшного звіра!» Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голову до нього і жалібно нявчить. Петрикові стало соромно перед кошеням. Він узяв його на руки, розгнівався на собаку і пішов на зустріч. Собака зупинився, злякано подивився на Петрика і сховався у кущах (В.О.Сухомлинський).

Проблемні запитання:

• Як ви вважаєте, чому собака злякався Петрика?
• Чи соромно злякатися собаку?
• У вашому житті траплялися подібні випадки?
• Як ви поводитеся перед небезпекою?

Загадка

Ні старому, ні молодому не дасть приступитися додому (собака)

Народна мудрість

Сміливого куля боїться, сміливого спис не бере.

Один за одного триматися — нічого в житті не боятися.

Скоромовка

Петро посіяв просо, просо поспіло, пташки при­летіли, просо поїли.

Друзяки

Кіт з Рябком були друзяки:  котик нишком у собаки

Брав щоразу м'ясо, сало,  аРябко зітхав у тузі: «Хай бере, на те ми друзі».

Діти, ви скажіть мені, друг Рябкові кіт чи ні?

 

• Як Котові стало соромно

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Аж чує: горобці зацвірінькали. Принишк, насторожився. Тихенько пробирається до тину. А там горобці сидять. Підкрався до самого тину, та як плигне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перелетів через тин та в калюжу. Вискочив мокрий, брудний. Чалапає додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір'я, над невдахою шугають та цвірінчать. Сміються над котом (В.О.Сухомлинський)

Народна мудрість

Не копай другому яму, бо й сам упадеш.

Загадки

Маленький хлопчик у сірій свитинці — по дворах стрибає, крихти збирає (горобець)

Ліг вусатий, а встав горбатий (кіт)

Киця Мура

Киця-мура, де ти була? - У бабусі

Що робила? - Миски мила: дві помила, дві розбила, баба голову набила.

Подарунок для котика (завдання для батьків і дітей)

З допомогою дорослого слід зробити мисочку для котика: з пластикової пляшки відрізати дно, ви отримає мисочку, обклеїти край мисочки за допомогою кольорового паперу.Відгадай настрій кота після отримання подарунка. Дай кличку котові

 

• Сонце і сонечко

Восени заховалось сонечко під корою дерева. Спить собі комашка. Не страшні їй ані морози люті, ані вітри студені. Спить сонечко, і сниться йому теплий, сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка. Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло сонце міцну кору. Спекотно стало сонечкові. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з-під кори. Хотіла вже було розправити крильця і полетіти, та сонце застерегло: «Не вилазь, сонечко! Сховайся у свою теплу постіль. Рано тобі ще літати. Загинеш! Мої промені теплі, та мороз підступний — уб'є тебе. Ще будуть і завірюхи, і вітри холодні, і морози тріскучі». Сонечко послухалось доброго слова. Подихало свіжим повітрям і залізло знову у свою постіль (В.О.Сухомлинський)

Народна мудрість

Поспішиш — людей насмішиш.

Сім раз одмір — один раз одріж.

Загадка

Голуба хустина, жовтий клубок, по хустині качається, нам усміхається (сонечко)

Закличка

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко,

На бабине зіллячко, на наше подвір'ячко.

Здрастуй, сонечко!

Я всміхаюсь сонечку: - Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квітоньці - хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:  -Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся - зичу їм добра!

Завдання для дітей «Веселий клубочок»

За допомогою ниток жовтого кольору викласти колу зображення сонечка.

 

Презентація проекту «Галявина сімейних успіхів»

Мета: продовжувати вчити дітей розв'язувати проблемні ситуації; закріпити знання казок В.О.Сухомлинського; розвивати логічне мислення, зв'язне мовлення, артистичність; виховувати бажання розігрувати казки, бути справедливими, дружними; залучати батьків до виховного процесу дітей, а також співпрацювати з дитячим садочком.

Хід презентації

• Вихователь. Діти, ми з вами потрапили на галявину. Що росте на галявині? Так, квіти. Але ця чудова галявина незвичайна. Як ви вже помітили, на ній знаходяться гості та ваші батьки. Що ви повинні зробити? Так, привітатися. Діти, як ви гадаєте, на кого чекають ці казкові квіти? (відповіді дітей) Квіти завжди чекають на сонечко, дощик, комашок. А наші квіти чекали саме на вас, бо вони незвичайні. Ми потрапили на Галявину Сімейних Успіхів. Ця квіточка містить загадки — назви казок. Відгадайте їх!

• Гарний спів у цього птаха, та в матінки гарніший.

Хоч кричить вона: «Кра-кра!», мені він наймиліший! («Соловей і Вороненя»)

• Ось приїхала вже ненька, не було її давненько.

Доньки радо зустрічають, слова гарні промовляють.

Ну, а сьома не вітає, просто мамі помагає («Сьома дочка»)

• Опустіла навколо земля, вже не чути пісні солов'я.

З криниці не можна напитися — перестало джерельце в ній битися,

Тепер воно вже без води. Хто ж накоїв такої біди? («Камінь»)

• На калині, у садочку, він співав свої пісні.

А рогатий жук подумав: «Чи не заспівать мені? » («Соловей і Жук»)

• А які твори В.О.Сухомлинського ви ще знаєте? А на цій квіточці сидить котик і плаче. З якої він казки В.О.Сухомлинського? Чому він плаче? Як би ви назвали кота? Настрій котика змінювався впродовж усієї казки. Давайте його відтворимо.
• Психогімнастика «Як Котові стало соромно». Діти мімікою, рухами і жестами відтворюють дії казки. Обговорення: Чому горобці сміялись над котиком? Уявіть собі, що дівчинка Катруся каталася на лижах і впала. Поруч стояв хлопчик і сміявся з Катрусі. Як ви можете оцінити вчинок хлопчика? Як би ви вчинили? (вихователь пропонує дітям розіграти ситуацію) Молодці, діти! Сподіваюся, що ви завжди допомагатимете іншим.
• Ця квітка хоче з вами пограти. Творча гра «Докажи слово». У дитячий садок завітала новенька дівчинка. Вона зайшла до групової кімнати і тихо сказала... Діти радісно і голосно відповіли їй...

«Як її звати?»—подумали діти, а Сергійко запитав... «Наталочка»,— відповіла дівчинка. Максимко — увічливий хлопчик, тому він запропонував дівчинці стілець і сказав... Наталочка сіла і відповіла... Діти почали гратися. Та ось Іринка ненавмисне штовхнула Наталочку, повернулася до неї і сказала... Швидко минув день, уже час додому повертатися. Наталочка попрощалася з дітьми. Вона сказала... Діти відповіли їй...

Що ви відчуваєте, коли до вас ввічливо звертаються?

Що буде, якщо люди не говоритимуть одне одному ввічливі слова?

• Гра «Скажи пестливі слова». Діти утворюють коло, беруться за руки, по черзі повертаються одне до одного і ласкаво називають сусіда по імені.
• Вихователь: Я сподіваюся, що ви завжди будете ввічливими, дружними, добрими дітьми. Ця квітка щось шепоче. Послухайте!

В полі, в лісі, навкруги — скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки. Відгадайте, хто такий? (заєць)

Тисяча овець, а між ними один баранець. (Зорі, місяць)

Яку казку вам нагадують ці загадки? Давайте ми переглянемо її.

• Інсценування казки «Зайчик і Місяць» (В.О.Сухомлинський)

• Ведучий (дорослий): Холодно взимку зайчикові, тому він вибіг на узлісся, а вже настала ніч. Мороз тріщіть, сніг проти місяця блищить, холодний вітер з яру повіває. І звернувся зайчик до морозу.
• Зайчик (дитина): Морозе-морозенку, не лютуй так, бо мої лапки зовсім померзли, і всього вітром продуло.
• Мороз (дорослий): Не можу я не лютувати. Зараз зима — моя пора, а настане весна, прожене мене. Піди попроси, щоб вітер не дув, тоді буде тепліше.
• Ведучий: Повернувся зайчик мордочкою до вітру та й попрохав.
• Зайчик: Вітерцю пустотливий, не дми таким холодом, дай мені зігрітись!
• Вітер (дитина): Не можу, зайчику, не дути! Я виконую наказ бабусі Зими. Зараз вона володарює. Піди попроси місяця, нехай зігріє тебе своїми промінцями.
• Ведучий: Сів зайчик під кущиком, простяг лапки до місяця, просить.
• Зайчик.:Любий, місяцю, погрій мене своїми промінцями, бо довго ще сонечка чекати.
• Місяць (дитина): Мої промінчики не зігріють тебе. Та я знаю, як тобі допомогти. Іди полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великої копиці сіна.
• Ведучий: Попрямував зайчик до копиці сіна, зарився в неї, усміхається до місяця.
• Зайчик: Спасибі, любий місяцю! Тепер твої промені теплі-теплі.

Діти, вам сподобалась казка?

Хто ж допоміг зайчикові?

Хіба промені місяця гріють?

Чому зайчикові стало тепло?

Які ви знаєте прислів'я про дружбу?

Друзі пізнаються в біді.

Поміч у свій час, як дощ у засуху.

Не май сто рублів, а май сто друзів.

Хто вміє дружити, той у щасті буде жити.

• Вихователь: Остання квітка чекає на вас із батьками. Кожна сім'я виготовила сюрприз для групи. Тут і іграшки, і книжечки-малютки. Вам подобається? До яких творів В.О.Сухомлинського ці книжечки? (батьки разом із дітьми розповідають, до яких творів виготовлені книжечки) А іграшки? (розповідають про іграшки) Що ми робитимемо з книжечками? (дивитимемося, читатимемо, складатимемо власні казки) А навіщо нам іграшки? Давайте ми візьмемо їх до групи та обіграємо (діти ведуть батьків з іграшками до групи).

 

Додаток 4   Конспекти занять для дітей дошкільного віку з елементами казкотерапії   Автор: педагогічний колектив ДНЗ «Веселка» Костянтинівської с/р

 

Заняття«Перші кроки дошкільнят у казковому світі»

 

Мета: розвивати творче мислення, уяву, фантазію; виховувати почуття відповідальності за іншого, вміння підтримувати і співчувати; розвивати виразність міміки і жестів; сприяти згуртованості дітей; учити малюків передавати свій емоційний стан, виховувати впевненість у своїх силах.

Обладнання: настільний театр «Колобок», глина, гуаш, піпетка, соломинки, картина «Побажань», аркуші білого паперу.

Хід заняття

•               Діти заходять в «Кімнату казки». Психолог

Я бачила: по вулиці тут казочка ходила.

Чи сумно стало в книжці їй, чи просто загубилась.

І ось вона прийшла до нас. Сьогодні на світаночку.

Давайте разом зазирнемо швиденько в тую казочку.

Сьогодні діти, ми завітаємо у казку «Колобок». Це буде нова казка, і може так статися, що вона закінчиться добре, якщо ви будете уважними, кмітливими й гарними товаришами.

•   Психогімнастика

Дуже люблять працювати наші пальчики – брати.

Стали тісто готувати, щоби колобка спекти

А цей пальчик – дрова рубав, а цей пальчик – піч топив,

Оцей пальчик – воду носив, а цей пальчик – муку сіяв,

А ось цей - тісто місив.

Тоді всі разом працювали, колобочків накатали.

• Отож починаємо. Я пропоную вам, самим зліпити головного героя – Колобка. Ліплення з глини Колобка.

Колобок – колобок, ти румяний наш дружок!

І красивий, і хороший, і на сонце дуже схожий.

Набридло колобку сидіти на одному місці, і він вирішив трохи помандрувати, щоб знайти собі друзів, а може й дізнатися щось цікаве. От котиться він по стежині, а назустріч йому хто? Правильно Зайчик.

Зайчик. Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Колобок. Не їж мене, зайчику, я тобі пісеньку заспіваю.

Зайчик. Та не хочу я слухати твою пісеньку, але якщо ти мені допоможеш, відгадаєш загадки, то я не буду тебе їсти і вважатиму своїм другом.

Колобок замислився, що ж йому робити, він нічого не знає. А й справді, Колобок ніде ще не навчався і йому потрібна, мабуть, наша допомога. Допоможемо Колобку?

• Зайчик читає загадки. Діти відгадують.

• Дід і баба його били – били – били і не розбили.

Хто пробіг та й зачепив, бабі шкоди наробив? (мишка з казки «Курочка ряба»)

Що за звір такий рогатий в чужій хатинці він живе?

Всі його бояться дуже і ніхто не прожене ( Коза – Дереза)

• Він ні вовка не боїться, ні ведмедя, ні лисиці.

Солом'яний у нього бік, усіх приклеїти він зміг (солом’яний бичок).

• Бабуся онучку дуже кохала, шапочку червону їй подарувала.

Дівча ім’я забула сказати, ну-мо відгадали, як її звати? (Червона Шапочка)

• Дід на славу працював: і садив і поливав.Виросла вона на диво, що і вирвать неможливо (Ріпка)
• Виріс цей хлопчина з малої деривини.

У печі зміючку спі, сам на дерево утік (Івасик–Телесик)

Зайчик. Ой, Колобочку, які ж у тебе гарні помічники. Я дуже задоволений, тепер ви мої найкращі друзі. До побачення, Колобочку! До зустрічі!

Зайчик побіг до школи, а Колобок покотився далі доріжкою, коли це на зустріч йому…Хто? Правильно, Вовк.

Вовк. Колобок, Колобок, я тебе з'їм.

Колобок. Не їж мене, вовчику, я тобі пісеньку заспіваю.

Вовк. Ні, не хочу я слухати твою пісеньку. От якщо ти мені щось цікавеньке покажеш, то не їстиму тебе і вважатиму своїм другом.

Колобок замислився, не знає, що робити. Знову потрібна наша допомога. Згодні? Покажемо вовчику, як ми вміємо розважатися.

• Вправа «Побажання»

Психолог допомагає дітям скласти побажання для вовчика. Діти дарують «Картину побажань».

Вовк. Дякую вам, діти, мені було дуже цікаво. Я не їстиму Колобка, а буду з ним товаришувати. Усе, побіг я до школи. До зустрічі!

Покотився Колобок далі. Котиться, котиться, а назустріч йому … Правильно, Ведмідь

Ведмідь. Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Колобок. Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньку заспіваю.

Ведмідь. Навіщо мені слухати твою пісеньку? Якщо хочеш, щоб я тебе не з'їв, здивуй мене чимось, тоді я із задоволенням буду з тобою дружити.

Діти, знову потрібна наша допомога.

• Вправа «Країна плям». Пропоную дітям намалювати плями, а потім, розглянувши їх, сказати, на що вони схожі.

Ведмідь. Як цікаво! Я дійсно здивований . А яке задоволення отримав! Дякую вам, діти! Швидше побіжу та покажу це диво своїм братикам – ведмежаткам. А колобка не їстиму, а буду з ним товаришувати. Усе, побіг я. До зустрічі! 

Ведмідь побіг додому, а Колобок покотився далі. Котиться, котиться, а назустріч йому… Які ж ви кмітливі! Так, Лисичка.

Лисичка. Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Колобок. Не їж мене, лисичко, я тобі пісеньку заспіваю.

Лисичка. Співати я й сама вмію, а от якщо розвеселиш мене, тоді обіцяю, що не з'їм тебе, і буду твоєю подругою.

Колобок знову замислився, не доводилося йому ніколи нікого веселити. Ось подивіться, як засумував. А ми ж із вами знаємо, як це робити, то й допоможемо Колобку.

• Вправа «Уяви собі, що ти…»: осінній листочок; хмаринка з якої падає дощик; зла людина; кіт на сонечку; хитра лисичка, задоволена дитина; дитина, у якої забрали цукерку; заєць, що побачив вовка; котик, на якого гавкає собака; татко після роботи; людина, яка підняла щось важке.
• А ще лисичко ми даруємо тобі вірш.

Ми даруємо тобі ласкаво цілу низку добрих правил.

Всі ці правила прості допоможуть у житті.

Ліні ти не потурай, лише прокинешся - вставай.

Квітоньку роса умила, а тебе - вода і мило.

До садочку іти, вчись хвилини берегти.

Старших завжди поважай і малят не ображай.

«Ні» даремно не кажи, коли можеш - поможи.

Щоб тебе любили люди, добрим, чесним будь усюди.

Лисичка. Ой, як же весело й цікаво! Я дуже задоволена і вдячна вам, діти. Ну, що ж, я обіцяла не їсти Колобка і свою обіцянку виконаю, буду з ним товаришувати. До зустрічі!

Пішла лисичка далі, а Колобочку вже час повертатися додому, він знайшов багато друзів. А скільки всього дізнався! І головне – зрозумів, що треба обовязково вчитися. Він дуже вдячний за допомогу.

Колобок. Дякую, діти! До зустрічі!

Психолог: Відпочили? А подорож наша підійшла до кінця. Вам сподобалося? Розкажіть коротенько про свої враження.

 

Заняття «Муха Цокотуха»

 

Казкотерапія для дошкільнят: конспект розвитку мовлення за казкою «Муха Цокотуха»

Загальні завдання: формувати знання про комах в наколишньому середовищі, зняти напругу за допомогою музики та різних вправ.

Завдання для розвитку мовлення: за допомогою прикметників поповнити словниковий запас дитини, розвинути виразність мови шляхом відповіді на питання, навчити чітко вимовляти звуки, розвинути діалогічне спілкування.

Завдання для виховання: прищепити любов до казок, навчити співпереживати, робити добрі справи і доброзичливо ставитися до людей.

Хід заняття

• Організаційні моменти. Завжди важливо грамотно налаштувати дітей на заняття, провести з ними вступну бесіду. Під час неї необхідно пояснити, що зараз дітям представиться можливість відчути себе героями всіма улюбленої казки «Муха Цокотуха», автором якої є талановитий письменник Корній Чуковський.
• Також необхідно правильно «увійти» в казку, підготувати дітей до початку чарівної подорожі. Можна розповісти їм, що вони летять на килимі-літаку, а після його приземлення опиняться в чарівній казковій країні. У цей час повинна звучати фонограмма зі співом птахів і звуками природи. Потім діти одягають шапочки із зображенням комах, і казка починається.
• Основні дії. Під час обігравання казки діти вживаються в свої ролі, цікавляться подіями. Важливо, щоб кожна дитина самостійно промовила підготовлений нею текст. Різні частини твору допоможуть здійснити багато корисних вправ.

• У процесі розповідання проводиться багата словникова робота, вправа «Милування», яка полягає в захопленні Мухою, розвиваються співчуття та благородні почуття. Дітям стає цікавим ведення діалогу, віршована форма викладу твору допомагає закріпити в пам’яті різноманіття слів та виразів.
• Під час відтворення казки також можно провести бесіду про те, що не можна залишати друга одного в біді, провести артикуляційну гімнастику, під час якої діти повинні показати, яке смачне у Мухи варення.
• Вправа «Страх», яку необхідно проводити під час крадіжки Мухи Павуком, навчіть дітей зображати переляк, зіграє важливу роль в розвитку міміки.

• Також важливо зробити правильний «вихід» з казки, попросити дітей пригадати всі важливі моменти і пояснити, яку користь принесло їм проведене заняття.
• Прийоми, що застосвуються в мовній казко терапії. Розвиток мови казками включає в себе ряд послідовних дій і прийомів, в числло яких входять режисерська і словесна гра, коментування, пантоміма, музичні ритмічні загадки. Часто бувають ефективними спільна імпровізація, фантазування за допомогою музики і мовні ігри. Казко терапія для дошкільнят є ефективним методом в логопедії, завдяки їй у дитини з’являється безліч корисних навичок, в число яких входять самостійність, активність, творчість, емоційність. Словникова робота з казкою як з художнім образом і системою знань про світ формує у дитини активний словниковий запас, вербальне і невербальне мовлення, уяву, закладає основи її творчих здібностей. Також завдяки казці дошкільник набуває життєвого досвіду, вчиться розуміти оточуючих, створює метафори. Безумовно, в розвитку мовлення ефективні різні способи, які як заучування віршів, багаторазове повторення скоромовок, мімічні вправи. Однак чи найефективнішим, цікавим і пізнавальним способом вдосконалення розмовних здібностей є казко терапія для дошкільнят. Приклади казок знаходяться у відкритому доступі, і при бажанні  батьки, не звертаючись до фахівців, моуть самостійно випробувати цей ефективний метод впливу на свою дитину.

 

Заняття бінарне «Запрошуємо на гостину»

 

Мета: закріпити вміння дітей прибирати в кімнаті, прикрашати кімнату; активізувати поняття дітей про форму, колір, смак, запах фруктів (мандарин, лимон, банан); вчити дітей чистити та різати фрукти, розвивати дрібну моторику рук, навички самообслуговування; формувати вміння розв'язувати шнурки, вдягати шарф, шапку; розвивати мовленнєве дихання, силу голосу; готувати дітей до інтеграції у суспільство; виховувати бажання спілкуватися з іншими;  закріпити вміння дітей пересуватись за допомогою відповідних пристроїв і костюмів; вчити дітей ставати на повну стопу, самостійно сидіти за столом без опори для спини, за допомогою дорослого вставати з-за столу; розвивати вміння дітей виконувати вправи руками за наслідуванням (руки вперед, вверх, вниз); формувати у дітей вміння самостійно вдягатись і роздягатись; готувати дітей до інтеграції у загальний соціум; виховувати наполегливість.

Матеріал та посібники: устаткування для пересування дітей, костюми для фіксації постави та стопи ноги, фрукти, підноси, кухонні дощечки, столові ножі, серветки, іграшки, кошик для іграшок, кольорові стрічки, продувочки, гімнастичні палки, кільце.

Технічні засоби навчання: магнітофон, музичний диск.

Хід заняття

• Діти заходять у кімнату, вітаються з гостями.

Добрий ранок вам! Добрий ранок нам! Добрий ранок усім!

Педагог пропонує дітям скинути взуття, надає їм допомогу.

Запросили на гостину дружнюю свою родину.

Перш ніж гостей приймати, не завадило б прибрати. 

• Діти складають папірці та іграшки, що розкидані на підлозі, у кошик. Педагог пояснює, як це краще зробити. Допомагає дітям сісти за столи. Фіксує положення ніг і тулуба. Педагог пропонує дітям посміхнутись одне одному.
• Психогімнастика. Педагог називає ім'я дітей по черзі: Настя, Даша, Іван. Діти встають і відповідають: «Я - Даша».
• Педагог учить дітей промовляти своє ім'я тихо та голосно. Дидактична гра «Тихо — голосно»
• Педагог звертає увагу дітей на кошик із фруктами. Діти їх розглядають, називають.

• Якої форми мандарин, лимон, банан? (мандарин — круглий, лимон — овальний, банан — продовгуватий) Пальчикова гімнастика - діти за допомогою пальців показують форму мандарина, лимона, банана.
• Якого кольору мандарин, лимон, банан? (лимон — жовтий, банан — жовтий, мандарин — помаранчевий) Які з цих фруктів подібні за кольором? (лимон, банан)
• Які на дотик мандарин, лимон, банан? (лимон — із пухирцями, мандарин — із пухирцями, банан — гладенький) Які з цих фруктів подібні на дотик? (мандарин, лимон) Дидактична гра «Впізнай на дотик»
• Які на смак мандарин, лимон, банан? (мандарин солодкий, лимон кислий, банан солодкий) Які з цих фруктів солодкі? (мандарин, банан)
• Яким одним словом можна назвати лимон, банан, мандарин? (фрукти) Усі ці фрукти різні, але їх об'єднує те, що вони містять багато вітамінів і дуже корисні. Тому своїх гостей ми будемо пригощати фруктами. Для цього мандарини та банани необхідно почистити, лимон порізати та покласти на тарілку. Перед цим необхідно протерти руки вологими серветками. Педагоги допомагають дітям протерти руки серветками, почистити та порізати фрукти, викласти їх на підноси. Дидактична гра «Впізнай на смак». Діти сервірують стіл, прикрашають фрукти шпажками. Педагог допомагає перейти до іншого столу. Діти за допомогою самостійно вибраних продувочок виготовляють малюнки для прикрашання кімнати.

• Ми в кімнаті вже прибрали, гарний стіл приготували.

Час і нам чепурними бути, про новий одяг не забути.

Ноги ми свої підняли, стрічки дружно розв'язали.

Зняли ми взуття старе, бо у шафі є нове.

(діти розв'язують стрічки на ногах, формується вміння розв'язувати шнурки)

Узяли в руки ми берет, руки витягли вперед.

Потім ось сюди поклали, ой, які гарненькі стали.

(діти беруть у руки кільце, витягують руки вперед, потім кладуть кільце на голову, формується вдягати шапку)

Шарфик ми вдягли на плечі, тепло, затишно малечі.

(діти беруть гімнастичну палку, кладуть її через голову на плечі, формується вдягати шарф)

Ось ми вже й готові прийняти дорогих гостей.

• Пригощайтеся, наші рідненькі, хоч ми ще і маленькі,

Але вміємо гостей приймати, любимо всіх частувати. 

(діти запрошують гостей до столу, гості пригощаються та хвалять їх)

 

Заняття «Золота рибка»

 

Заняття логопедичне – постановка та автоматизація звука [к]

Мета: продовжувати працювати над розвитком дрібної моторики, мовленнєвим диханням і розвитком слухової уваги, проводити вправи для очей; під час артикуляційної гімнастики активізувати жувально-артикуляційні м'язи та міміко-артикуляційні; стимулювати рухи нижньої щелепи, активізувати м'язи м'якого піднебіння, губ та щічок; продовжувати працювати над постановкою звука [к]; автоматизувати поставлений звук у складах і словах; збагачувати активний словник дітей; виховувати в дитини доброту та чуйне ставлення до живих істот. 

Матеріали та обладнання: акваріум з рибкою, оснащення для переливання води, трубочка для накачування повітря, корм для рибки; рибка-продувочка; малюнки для логопедичної гімнастики, малюнки із зображенням щуки, коропа, кита; гра «Водойма»; малюнки до гри «Що забув намалювати художник?».

Словник: акваріум, корм, короп, щука, линок.

Хід заняття

• Привітання

Я всміхаюсь сонечку: — Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квіточці, хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику: — Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся, зичу їм добра!

Педагог пропонує кожній дитині посміхнутися, та привітатися з гостями, звертає увагу дитини на акваріум, де плаває рибка.

• Загадка «Голова є, а шиї нема, очі є, а брів нема, рот є, а не говорить, без ніг, а далеко ходить». Педагог каже, що рибка не проста, а золота, вона може виконати будь-яке бажання, питає у дитини, що вона хоче попросити у рибки. А я бажаю, щоб ти навчився добре розмовляти. Рибка добра, і вона виконає будь-яке бажання, а ми на добро також зробимо добро. Щоб рибці було приємно знаходитись в акваріумі, їй потрібні: свіжа вода, свіже повітря, свіжий корм (дитина підливає воду в акваріум, накачує повітря, сипле корм) Ось тепер рибці комфортно. Вона не може нічого сказати, але із задоволенням ворушить очима, вдихає повітря та розкриває ротик. І ми з тобою також виконаємо ці вправи.
• Вправи для очей: спостерігати, як рухається рибка, покліпати очима, рухи очей вгору-вниз (на 3с. заплющити очі), рухи очей вправо-вліво (на 3с. заплющити очі).
• Вправи на дихання: дмухати на рибку (рибка плаває, вихляє хвостом), пити маленькими ковтками (п'є водичку), дмухати у стакан через соломинку.

Рибка воду сколихнула, хліба крихітку взяла,

Рибка хвостиком махнула, рибка хутко попливла.

• Розвиток слухової уваги. Послухай, як капає водичка: кап-кап-кап, перший звук [к]. А наша Золота рибка дуже полюбляє цей звук, тому що в назві багатьох її друзів є звук [к]. Ось як звати друзів нашої рибки: короп, карась, кит, щука, линок, камбала (педагогвиставляє малюнки.) Рибка пропонує нам пограти у гру «Впіймай звук». Я називатиму склади, а ти, якщо почуєш звук [к], плескай у долоні: ка-та-ка-па-та-га-ка. Тепер я називатиму слова, а ти, якщо чуєш звук [к], плескай у долоні: щука, карась, риба, черепаха, крокодил, жаба. Усі ці живі істоти живуть у водоймі, і ми їх піймаємо.
• Гра «Водойма». Дитина розглядає те, що впіймала.
• Артикуляційна гімнастика. Рибки говорити не вміють, але добре вміють розкривати рота.

• Гімнастика жувально-артикуляційних м’язів: відкрити й закрити рота; рухи нижньої щелепи вперед-назад.
• Гімнастика міміко-артикуляційних м'язів: зморщити обличчя та розтягти його в довжину з розкриттям рота.
• Стимуляція рухів нижньої щелепи: імітація жування.
• Активізація м'язів м'якого піднебіння: ковтання слини; позіхання із широко відкритим ротом; перед дзеркалом піднімати та опускати м'яке піднебіння.
• Вправи для язика: рот відкритий, губи в усмішці, широким кінчиком язика погладжувати піднебіння.
• Вправи для губ і щічок: надування двох щічок одночасно; втягування щічок у ротову порожнину; «хоботок-усмішка».

• Вправи для вимови звука [к]:

«Котушка». Рот відкритий, губи в усмішці, широкий кінчик язика за нижніми зубами. Спинка язика вигинається, язик викочується вперед-назад.

«Пароплав». Рот відкритий, губи в усмішці. Широкий кінчик язика опустити та відтягнути назад. Спинка язика відтягнута до піднебіння. Довго вимовляти звук [и].

• Постановка звука [к]. Тепер наш ротик і язичок готові правильно вимовляти улюблений звук Золотої рибки. [к] — приголосний звук, твердий, глухий. При вимові звука [к] губи трішки відкриті. Кінчик язичка торкається нижніх зубів. Передня та середня частина язика змикаються з піднебінням, голосові зв'язки розімкнуті. Спочатку звук ставиться за наслідуванням, якщо не вдається механічним способом. Механічна постановка: дитина кілька разів вимовляє склад [та]. Логопед шпателем повільно відсовує язик назад шляхом надавлювання на передню частину спинки язика.
• Ми втомилися і трошки відпочинемо на березі водойми.

Рибка плаває в водиці, рибці весело гуляти,

Рибко, рибко-витівнице, хочемо тебе впіймати.

(дитина ловить рибу на вудочку)

• Автоматизація звука у складах. Педагог пропонує дитині показати, як вона вимовляє звук [к].
• Дидактична гра «Луна». Дитина повторює за педагогом склади — то голосно, то тихо: ка-ка-ка; ак-ак-ак; ку-ку-ку; ук-ук-ук; кап-кап-кап;  ква-ква-ква.
• Автоматизація звука у словах. Дитина бере конверт, складає розрізні малюнки, називає зображене на них спочатку повільно, а потім швидко: кит, окунь, линок.
• Дидактична гра «Кого не стало». Педагог виставляє малюнки, на яких зображені кит, окунь, линок. Дитина визначає, якого малюнка не стало.
• Дидактична гра «Однина — множина». Учитель називає однину, а дитина — множину: кит — кити, окунь— окуні, линок — линки.
• Дидактична гра «Що художник забув намалювати рибці?» (око, плавник, хвіст)
• Дидактична гра «Доповни малюнком»: Ак-ак-ак — червоний рак. Ку-ку-ку — я бачу зелену жабку. Ака-ака-ака — повзе черепаха. Ка-ка-ка — плаває Золота рибка (дитина добирає відповідний малюнок)
• А нам Золота рибка обіцяла виконати наші бажання. Ось бачиш, ти навчився вимовляти звук [к], це було моє бажання. Рибка виконала і твоє бажання. Подякуємо Золотій рибці за її добрі справи.

 

Заняття комплексне (розвиток мовлення, ФЕМУ) «Казочка про цуценят і кошенят»

 

Мета: закріпити поняття дітей про свійських тварин та їхніх дитинчат; закріпити з дітьми лічбу в межах 6; продовжувати формування у дітей просторових понять (на, під); працювати над розвитком зв'язного мовлення, розвивати дрібну моторику рук; виховувати поняття про дружбу, про допомогу іншим.

Посібники: тематична папка «Свійські тварини», площинні зображення собаки, кішки, цуценят, кошенят, набірне полотно із зображенням цифр, малюнки для формування в дітей просторових понять.

Словник: цуценя, цуценятко, кошеня, кошенятко.

Хід заняття

• Привітання

Посміхнемось сонечку: — Здрастуй, золоте!

Посміхнемось квіточці, Хай вона цвіте!

Посміхнемось дощику: — Лийся, мов з відра!

Друзям посміхнемося, Зичимо їм добра.

• Ми посміхаємось, а ось котик сумний.

Ой, котику, котику, почекай. Грайся в нашому садочку, не тікай.

Може, ти відбивсь од дому — розкажи, молоко тобі дамо ми, не біжи.

Діти, це маленьке кошенятко відійшло далеко від мами та загубилося. Покличемо його маму. Як кличуть кішку? (киць-киць-киць) Маму звати кішка, а як звуть її маленьку дитину? (кошенятко) А якщо у мами-кішки багато діточок, як на них кажуть? (кошенятка) Чим мама-кицька годує своїх кошенят? (молочком) А що ще їдять котики? (кашу, сметану)

• У мами-кицьки є багато діточок, полічимо їх.

Кошеняток цілих шість, небагато кожен їсть.

Дай їм каші з молочком, хай похлебчуть язичком.

Бо із ложки киця їсти не навчиться.

Має вуса й пишний хвіст і таку от звичку:

Спершу добренько поїсть, після — вмиє личко (педагог виставляє будинок, киця — на вікні)

• Хто під вікном? (песик, цуценятко) Як звуть їхню маму? (собака) Що їсть собака? (кісточку, суп) Де живе собака? (у будці) Як кличуть собаку? (на-на-на)
• Кошенята люблять пити тепле молочко, а цуценятка люблять гризти холодну кісточку (триває дитяча гра «Тепле — холодне»)
• Маленькі кошенята дуже полюбляють гойдатися на гойдалці, цуценятка також люблять гойдатися. Вони гайдають одне одного на гойдалці (бесіда про дружбу)
• Індивідуальна робота. Кого більше? Кого менше? Що треба зробити, щоб їх стало однаково?
• Наш песик дуже розумний, він уже знає багато цифр. Гра «Яка цифра?» Маленькі котенята також знають цифри, але вони гралися із клубочками, переплутали всі цифри, допоможемо кошенятам впізнати цифри. Гра «Розплутай клубочок»
• Цуценятко й кошенятко рустували дотемна, перекинули горнятко, налякали хлопчика.

Вони переплутали доріжки до свого дому, допоможемо знайти їх. Гра «Знайди доріжку»

• Психогімнастика

Киця любить, як по спинці гладжу киценьку свою,

Як дарую їй гостинці, кашку, молочко даю! (покажіть, яке веселе кошеня)

Песик сердиться на мене, як смикну його за хвіст:

Очі робляться зелені і не п'є тоді й не їсть (покажіть, який сердитий пес)

• У киці шкіра м'яка, а у песика жорстка. Гра «Яка?»
• Ось дощ пішов, періщить злива, цуценятко, кошенятко вимокли, як хлющ, та сховалися під кущ. Гра «Будинок для тваринок» (шнурування)
• Мама-кішка та мама-собака дуже вдячні дітям за те, що врятували кошенятко та цуценятко від дощу (бесіда про допомогу іншим)
• Підсумок заняття.

 

Заняття тематичне (розвиток мовлення, ФЕМУ) «Клоуни»

 

Мета: закріпити з дітьми усну лічбу в межах 10 (пряма та зворотна); закріпити цифри 1—7; вправляти у співвідношенні певної кількості предметів із відповідною цифрою; дати поняття про утворення числа 8, ознайомити з цифрою 8; вправляти у співвідношенні площинних та об'ємних геометричних фігур і форм; продовжувати вчити дітей утворювати слова за допомогою суфіксів, описувати предмети та складати розповідь за серією картин; розвивати емоційну сферу дітей; працювати над зв'язним мовленням; виховувати інтерес до оточення, посидючість.

Словник: різнокольорові, арена.

Матеріал: м'яка іграшка Клоун, кольорові кульки, дрібний раздатковий матеріал (клоуни), таблиці з теми, цікава коробка.

Технічні засоби навчання: магнітофон, аудіокасета із записом сеансу релаксації.

Хід заняття

• Діти, сьогодні у нас багато гостей, привітаймося. А ось іще один гість поспішає до нас. Та це ж наш улюблений клоун Булька !

Чарівний цей клоун Булька веселить завжди дітей.

Завітав до нас він з кулькою та привів з собою гостей.

Будьте, діти, всі уважні та слухняні, як завжди.

А хто зробить всі завдання, той отримає призи.

• Так, Булько, ми всі щиро раді, що ти завітав до нас. Тож яке буде перше завдання?

Булька: Завдання буде вам просте: полічіть бульки — ось і все! Пускаю мильні бульки, їх багато.

Педагог: Ні, Булько, ти дуже хитрий, ми не можемо полічити, їх дуже багато, вони лопаються. Краще полічимо ось ці кульки, з якими ти завітав до нас. Діти лічать хором від 1 до 10. Потім лічать кульки на таблиці, тоді працюють біля дошки, звертають увагу на колір кульок, активізують словник, лічать від заданого до заданого числа.

Педагог: Ось бачиш, Булько, наші діти вміють лічити, а як лічать твої друзі?

Булька: Ой, не вміють вони лічити, будуть наші діти їх виправляти (робота дітей біля дошки)

Педагог: А тепер подивимося, як швидко клоуни вміють бігати по сходинках, а ще й лічити їх (таблиця, діти знаходять помилки) Діти, Булька задоволений вами, але каже, що наступне завдання ви нізащо не виконаєте (таблиця)

• Ти, Булько, полюбляєш шуткувати, ось і цифри заховав, але ми добре знаємо цифри і впізнаємо їх (діти викладають цифровий ряд із бочечок) Булько, ти казав, що привів із собою багато гостей, але ми їх чомусь не бачимо. А ось і кумедний ведмедик, він також полюбляє кульки. Але чому ж ведмедик плаче? Діти, поміркуймо, що сталося з ведмедиком? (складання розповіді за серією картин, розглядають ведмедика: він веселий, здивований, сердитий, сумний) Люди також можуть мати різний настрій. Але нам із Булькою дуже подобається, коли ви радісні та посміхаєтесь. Посміхніться, будь ласка. Ведмедик також посміхнувся. Діти, ведмедик маленький, тому ми його так ласкаво називаємо. А як ще можна назвати ведмедика? (ведмежатко) Коли він підросте, як на нього будуть казати? (ведмідь) А на великого, вайлуватого ведмедя як кажуть? (ведмедище) А як можна описати нашого ведмедика? (маленький, пухнастий, вайлуватий, розумний, веселий, коричневий) Ось ми і розвеселили нашого гостя, тож час і самим відпочити. А допоможе нам у цьому кулька.
• Кульку весело кидали, одне одному давали. Всі ми — дружні малюки, полюбляємо іграшки.

Одне одному кидали, танцювали і стрибали. Потім зовсім ми втомились і на стільчик примостились.

• Сеанс релаксації.
• Поки ми відпочивали, до нас завітало ще багато клоунів. Полічимо їх (сім) Яка цифра позначає цю кількість клоунів? А ось на арену цирку вийшов ще один клоун. Скільки клоунів на арені? (вісім) Як утворилося число вісім? Число вісім позначається цифрою 8. У цифри 8 два кільця, без початку, без кінця. Булько, у тебе багато кілець, дозволь дітям із них викласти цифру 8. А ще цифру 8 можна викласти з бубликів. Можна її зробити ось із такої довгої кульки (практичні дії дітей) Діти, Булька каже, що він запам'ятав цифру 8, але хоче побачити, чи ви знайдете цифру 8 ось на цих малюнках (діти лічать клоунів і показують цифру 8)
• Діти, чи ви звернули увагу на те, як святково вбрані наші гості, костюми у всіх прикрашені різними геометричними фігурами? Відгадаємо, яка улюблена іграшка у кожного клоуна? Молодці! А ось цей клоун іграшками гратися не полюбляє, він дуже любить математику і все цікаве записує у свій записничок. Ось і сьогодні він написав ось яку цифру 8. Дуже добре, діти, ви працювали, тому Булька зі своїми друзями дарують вам різнокольорові кульки.
• Дякуємо тобі, Булько, ти нас зі своїми друзями дуже потішив. Приходьте до нас ще в гості, а ми обіцяємо, що будемо краще вчитись і працювати. Недарма каже народна мудрість: «Не одразу все дається, а потроху та помалу, а користі потім буде чимало».

 

Заняття індивідуальне «Колобок»

 

Мета: навчити дітей вирізняти три предмети із множини за наслідуванням, за зразком та за усною інструкцією; закріплювати вміння розрізняти предмети за розміром, кольором; розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення; виховувати любов до казки.

Словник: лисичка, зайчик, ведмедик, вовчик.

Матеріали: настільний театр за казкою «Колобок», набірне полотно, предметні малюнки, роздатковий матеріал, аплікатор Кузнецова.

Хід заняття

• Нервово-психічна підготовка. Сьогодні на занятті, діти, я розповім вам цікаву казку, тому сядьте рівненько і слухайте уважнено. Жили собі дід та баба та й дожились до того, що вже й хліба у них немає. Ось дід і каже до баби: «Піди, бабо, у комору, намети по засіках борошна і спечи мені Колобка». Пішла баба у комору, намела борошна і спекла Колобка. Потім поставила його холонути на підвіконня. Колобок охолонув, тоді скочив із підвіконня і покотився по доріжці (показ пальчиками Колобка, пропедевтична підготовка) Котився він по доріжці, аж ось назустріч йому Зайчик. Покажемо Зайчика пальчиками. А тепер покажіть, як він ішов по доріжці, крадучись (показ кроків Зайчика на аплікаторі Кузнецова) Ось Зайчик і каже до Колобка: «Колобок, Колобок, я тебе з'їм». А Колобок йому відповідає: «Не їж мене, Зайчику, я все що завгодно для тебе зроблю».
• Тоді Зайчик промовляє: «Добре, я був на городі й набрав багато своїх улюблених ласощів, а тепер ніяк не можу з'ясувати, який овоч до якого кошика покласти. Потрібно маленькі овочі до маленького кошика скласти, а великі — до великого. Допоможеш розкласти овочі по кошиках?» (розподіл предметних малюнків із зображеннями овочів на великі та маленькі)
• Дітки, Зайчик дуже зрадів і просить виконати ще одну роботу. У його сусіда є чудовий килимок. Складається він із 3 частин: великого квадрата, меншого кола і маленького трикутника. Зможете викласти ще один такий килимок? (викладання килимка. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок.)
• Побіг Зайчик далі, аж ось назустріч Колобку йде Вовк. Покажемо Вовчика пальчиками. А тепер покажемо, як він іде по галявинці, голодний, злий (показ кроків Вовка на аплікаторі Кузнецова) Вовк каже до Колобка: «Колобок, Колобок, я тебе з'їм!» - «Не їж мене, Вовчику, я все, що схочеш, для тебе зроблю!» - «Добре, я сьогодні був на лісовій галявині і бачив на ній чудові квіти. Зірви мені 3 квіточки — і я не з'їм тебе (викладання на набірному полотні квіток педагогом, викладання дітьми квіток за наслідуванням)
• Молодці, дітки, дякую тобі, Колобок, але у мене є ще одне завдання для вас: на одну квіточку прилетіло три бджілк. (показ зразка) Нехай і на вашу квіточку прилетять три бджілки (викладання дітьми трьох бджілок за зразком)
• Фізкультхвилинка. Я бачу, дітки, що ви втомилися, давайте вийдемо на лісову галявину.

На галявині гуде народ, не простий — бджолиний,

Та сідає на квітки, що ростуть в долині,

Із квіток нектар зібрати, в пелюстки заритись,

Потім прийде вже пора медом поділитись (викладання за словесною ілюстрацією)

• Дітки, а хто найбільше любить мед? (ведмедик) Це, напевно, він іде назустріч Колобку. Покажемо його пальчиками. А тепер покажіть, як він ішов по галявині. Повільно, вайлувато (показ кроків Ведмедика на аплікаторі Кузнецова) Прийшов Ведмедик і каже Колобку: «Колобок, Колобок, я тебе з'їм!» -«Не їж мене, Ведмедику, я будь-яке твоє прохання виконаю!» - «Із моїх лісових вуликів повтікали бджоли. Знайди їх і поверни» Запам'ятай: у кожному вулику жило три бджілки!» Дітки, допоможемо Колобку й на кожен вулик викладемо по три бджілки (самостійна робота дітей)
• Подякував Ведмедик і далі пішов, аж ось назустріч Колобку йде Лисичка-сестричка. Покажемо пальчиками Лисичку. А тепер покажемо, як вона йшла по доріжці, крадучись (показ кроків Лисички на аплікаторі Кузнецова) Лисичка каже до Колобка: «Колобок, Колобок, я тебе з'їм!» - «Не їж мене, Лисичко, я будь-яке твоє бажання виконаю!» -«Я сьогодні була у лісі й заблукала. Виклади мені через галявинку яскраво-червону доріжку, щоб її було видно і вдень, і вночі!»
• Лисичка побігла далі, а Колобок залишився і дуже дякує вам, дітки, за те, що ви врятували йому життя.

 

Заняття комплексне (ФЕМУ, конструювання) «Курочка Ряба»

 

Мета: закріпити поняття «один— багато»; продовжувати формувати поняття дітей про розмір предметів: «великий — маленький»; вправляти дітей у переліку предметів від одного до трьох із називанням підсумкового числа; вчити дітей порівнювати дві групи предметів: «більше — менше — однаково»; закріпити поняття дітей про геометричні форми: куб, дах; вправляти дітей у конструюванні будинку, викликати позитивні емоції, виховувати слухняність, бажання допомагати дорослим.

Матеріал: книжка «Курочка Ряба», площинні зображення героїв казки, кошиків та яєць двох розмірів, курчата, чарівна торбинка, будівельний матеріал, магнітна дошка.

Технічні засоби навчання: магнітофон, аудіозапис.

Хід заняття

• Привітання

Подивися у віконечко, там побачиш гарне сонечко.

Наше сонце — не просте, наше сонце чарівне.

Промінці свої пускає, нас у казку закликає.

А ось у яку казку нас закликає сонечко, нам підкаже яйце, яке заховалось у пальчиковому басейні (дитина шукає яйце у пальчиковому басейні, активізація розумової діяльності) Педагог пропонує дітям роздивитись яйце та сказати, що на ньому зображено (діти називають: дід, баба, курочка Ряба) Яйце нам підказало, що ми сьогодні вирушаємо в гості до казки «Курочка Ряба» (діти заплющують очі та потрапляють у казку)

• Педагог починає розповідати казку із показом ілюстрацій. Жили собі дід та баба, була у них курочка Ряба. Знесла курочка яйце, та не одне, а багато. Яйця були великі, маленькі, а наша бабуся старенька, сліпенька. Тож будемо, діти, бабусі допомагати, яйця по кошиках розкладати (педагог звертає увагу дітей на кошики та яйця, діти визначають, які кошики та яйця великі, а які — маленькі, розкладають яйця у кошики відповідно до розміру)
• Ми не тільки бабусі допомагаємо, але й самі знання здобуваємо. Вдячна бабуся нам за допомогу, а дід поглядає все на дорогу. Ось це диво-дивина! Курка і яйця знесла, і курчат привела. Вже нездужає дід курчат лічити, потрібно і діду допомагати. Один, два, три — ось і курчатка всі! Тепер, пальчики наші, трудитись, курчат також лічити (діти лічать курчат, називають підсумкове число, педагог кладе в яєчну шкарлупу курчаток, діти визначають, чого більше, — курчаток чи яєць)
• Але казочці ще не кінець. Мама-курка курчат полюбляє, ходить та співає: «Ко-ко-ко, ко-ко-ко, не біжіть, мої рідні, далеко». І тато півник-співунець поважно гуляє, своїх діток гукає: «Ку-ка-рі-ку, гуляйте лише у садку» (бесіда з дітьми про слухняність)
• Фізкультхвилинка з використанням ТЗН
• Запищали курчатка: «Пі-пі-пі, ии торбинку цікаву знайшли» (педагог із дітьми розглядає торбинку, виймає з неї геометричні форми — кубик і дах, діти називають їх, триває дидактична гра «Що у торбинці?»)
• І ось на небі з'явилася хмаринка маленька, стало не так тепленько. Вирішив дід зробити для курчат хатинку, а ми допоможемо дідові в таку хвилинку (діти будують хатинку для курчат)
• Вдячна баба, вдячний дід, привітно запрошують нас на обід. А ми вже знаємо, коли іншим допомагаємо, самі знання здобуваємо. Нашій казочці кінець, а хто допомагав героям казки — той молодець.
• Діти заплющують очі й виходять із казки. Педагог пропонує дітям пошукати в пальчиковому басейні ще один сюрприз від дідуся та бабусі. Діти знаходять там «Кіндер-сюрприз», дякують.

 

Заняття тематичне «Курочка Ряба»

 

Мета закріпити вміння дітей лічити предмети в межах п'яти з називанням підсумкового числа; продовжувати вчити дітей порівнювати дві групи предметів (більше, менше, порівну); уточнити поняття дітей про цифри 1, 2, 3, 4, 5; вправляти дітей у співвідношенні цифри з відповідною кількістю предметів; розвивати активний словник дітей, вчити словотворення; працювати над розвитком дрібної моторики руки дитини; виховувати інтерес до навчальної діяльності, бажання допомагати дорослим.

Посібники: малюнки персонажів казки «Курочка Ряба», площинні зображення предметів, цифри, цифрові картки.

Словник: словотворення за допомогою префіксів, добирання прикметників до іменників.

Розвиток моторики: пальчикова гімнастика, викладання кольорових смужок.

Хід заняття

• Педагог пропонує дітям вибрати картки з малюнками та цифрами. Діти сідають відповідно до цифр на картках. Картки вивішують на дошку, діти називають цифровий ряд. Учитель пропонує дітям переказати зміст казки «Курочка Ряба» за допомогою малюнків.
• У нас також є дідусь із бабусею, у них також є гарна курочка-чубарочка. І наша курочка також знесла яйце, та не одне, а багато. Хотіла баба покласти яйця в кошик, але старенька вона, не добачає. Діти, допоможемо бабусі великі яйця покласти у великий кошик, а маленькі — у маленький (практичні дії дітей) Скільки яєць у великому кошику? Скільки яєць у маленькому кошику? Де яєць більше? Де менше? Що треба зробити для того, щоб яєць стало порівну? Якої форми яйце? Що всередині яйця? (білок і жовток) Чому їх так називають? (загадка: «В одній діжці два тіста») Яйця — дуже поживні та корисні продукти харчування. їх варять, смажать, вживають у сирому вигляді, кладуть у тісто (Дидактична гра «Яке яйце?»)
• Яйце може і розбитися, і на пташку перетворитися. Так і в нашій казочці. Частину яєць дід із бабою з'їли, частину вирішили покласти під квочку. Минув час — і вилупились курчата. Скільки курчаток у кожної квочки? (дидактична гра «Які курчатка?»)
• Пальчикова гімнастика

Курочка-чубарочка по двору ходила, за собою курчаток жовтеньких водила.

Ой ви, дрібні дітки, та й не розбігайтеся, а як чогось злякаєтесь, до мене збігайтеся.

І ви, дітки, та не розбігайтеся, а навпаки, до мене збігайтеся.

• Діти, а у курчаток є не тільки мама квочка, є у них і тато півник-співунець. Ходить півник по садку і кричить: «Ку-ка-рі-ку!» Поки ми з вами гуляли, півники так посварились, що стали битись. Діти, битись добре? А ви б'єтеся? Бачите, півники залишились без своїх гарних хвостів. Допоможемо їм зібрати хвости. Поки бабуся розбороняла півників, вона перекинула кошик із яйцями, які несла, і вони розбились. (словотворення від «несла» - принесла, недонесла, перенесла, знесла) Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче: «Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу вам яєчко не просте, а золоте».
• Психогімнастика
• Поки ми посміхались, курочка знесла яйце не просте, а золоте, чарівне (діти отримують подаруночки, дякують діду й бабі за чудову казку та подаруночки).

 

Заняття «Рукавичка»

Мета: закріпити вміння дитини виконувати класичні вправи на дихання; вправляти дітей у виконанні дихальної гімнастики за Стрельниковою; вчити дитину робити самомасаж рук рукавичкою; розвивати дрібну моторику кистей рук; розвивати моторику артикуляційного апарату; закривши назви дитинчат диких тварин; викликати позитивні емоції у дитини засобами казкотерапії; виховувати бажання у дітей вчитись у школі.

Матеріал: пальчиковий театр «Рукавичка», ілюстрації до казки «Рукавичка», масажна щітка, масажна рукавичка, пальчиковий басейн.

Технічні засоби навчання: магнітофон, музичний диск.

Хід заняття

• Книжка відкривається, казочка починається. Купила мама рукавички, їх поклала на поличку. Тато по дрова в ліс зібрався йти, мусив рукавички на полиці знайти. Ой, які рукавички м'якенькі! Ой, які рукавички тепленькі! Масаж рукавичкою — це класно! Зроблю його сам собі вчасно!
• Самомасаж рук рукавичкою: погладжування, розтирання, постукування, погладжування.
• Поки по лісу татко ходив, одну рукавичку він загубив.

У лісі було дуже тихо, Було чути, як татко дихав.

• Класичні вправи на дихання:

• Рот закритий, притримування губ пальцями, глибокий вдих, видих через ніс.
• Рот закритий, одна ніздря затискається, дихання однією ніздрею, потім іншою.
• Вдих, одночасно підняти руки вгору, потім відвести їх у різні сторони, назад і випрямити тулуб, опустити руки, видих.

• Ой, досить тишу лісову слухати, буду на руки холодні дмухати. Дидактична гра «Погріємо руки». Діти дмухають на долоньки.
• Доки татко грів руки-ручки, мешканці лісу прийшли до рукавички.

Пальчикова гімнастика: діти пальчиками показують зайчика, лисичку, вовка.

• Сказали дикі тваринки: «Буде рукавичка нам за хатинку! Потім усі стали в коло - буде для наших діток у рукавичці Лісова школа!»
• Першим до рукавички їжачок прибіг (дихальна гімнастика Лук'янової)

• Видих через легко зімкнені губи з вимовлянням: пфпфпф.
• Пауза очікування.
• Відновлення дихання через ніс.

Будуть мої їжачата тут навчатися, а я буду ними пишатися.

• Їжачок дуже колючий, але він має чарівний ключик,

Голками своїми торкається, допомогти нашим ручкам намагається.

Масаж рук щіткою: погладжування, розтирання, постукування, огладжування.

• Ручки наші стали жвавими, танцювати можуть парами.

Ось і Зайчик (стриб-скок) Зайченяток веде на урок.

Мої дітки вчителя будуть слухати, а я на них буду дмухати.

Вправа із прищіпками. Прищеплювання прищіпок на вказівні пальці обох рук.

• Гімнастика за Стрельниковою:

• Руки зігнуті в ліктях, долоні вперед, пальці зігнуті в кулак, вдих, вихідне положення, видих.
• Пальці зігнуті в кулак до пояса, кулак вниз, вдих, вихідне положення, видих.
• Нахил, вдих, вихідне положення, видих.

• Тут Лисичка до школи йде, Лисенят за собою веде.

Хороші у нас справи, мої діточки виконають усілякі вправи.

Артикуляційні вправи: дістати язиком підборіддя, потягнутися язиком до носа, язик вліво-вправо, облизати язиком губи.

• Вовчик-братик прибігав, Вовченяток із собою взяв.

Я прошу їх у школу взяти, я буду всім допомагати.

Ось зібрались їжачата, вовченята, зайченята, лисенята.

Школа — це для нас велике свято, почали вони у басейні стрибати, галасувати.

(діти «танцюють» пальчиками в басейні, пальчиковий басейн — це лоток із великими та малими квасолинами.)

• А ось і дзвінок — починається перший урок. Наша казочка не закінчується, вона тільки починається.

Школу ми любитимемо, з радістю до неї ходитимемо.