Методичні рекомендації "Формування гендерної компетентності дошкільників у процесі організації навчально-виховної роботи"

Теоретичні та практичні матеріали до

проблемного семінару для вихователів та вчителів початкових класів

«Формування гендерної компетентності дошкільників

у процесі організації навчально-виховної роботи»

Виховання дівчин­ки чи хлопчика – це передусім формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім’янина, формування в неї почуття любові, власної гідності, яке включає самоповагу й повагу до інших.

А.С.Макаренко

План заходу

1. Теоретичні засади ґендерного виховання

• Інтеграція ґендерного компоненту в системі дошкільної освіти
• Організація ґендерного виховання з дітьми дошкільного віку

2. Методика ґендерного виховання в процесі організації навчально-виховної роботи за чинно діючою Програмою розвитку дитини дошкільного віку

• Застосування ґендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників
• Розвиток словника дітей у процесі ґендерного виховання

3. Рекомендації щодо реалізації ґендерно-освітньої компетентності дошкільників у процесі організації навчально-виховної роботи в умовах сучасного дошкільного навчального закладу
4. Специфіка перспективного планування гендерного виховання дошкільнят (від двох-трьох до шести-семи років) за чинно діючою Програмою виховання і розвитку дітей дошкільного віку

• Перспективний план роботи з ґендерного виховання дітей третього року життя
• Перспективний план роботи з ґендерного виховання дітей четвертого року життя
• Перспективний план роботи з ґендерного виховання дітей п’ятого року життя
• Перспективний план роботи з ґендерного виховання дітей шостого року життя
• Перспективний план роботи з ґендерного виховання дітей сьомого року життя

5. Рекомендації практичного психолога за темою «Гендерне виховання» для педагогів і батьків, матеріал яких допоможе зрозуміти особливості розвитку і виховання хлопчиків і дівчаток

• Особливості розвитку хлопчиків та дівчаток
• Психологічні відміності хлопчиків та дівчаток
• Поради педагогам щодо організації навчально-виховної роботи в групах дошкільного віку.

Гра як засіб виховання дошкільників, приклади гендерних ігор у дитячому садку

• Рекомендації батькам відповідної тематики:

«Якщо в сім’ї росте донька»; «Якщо батьки мають сина»; «Для тих, у кого кілька дітей»

6. Висновок та підсумки заходу

мультимедійна презентація «Умови ефективної роботи щодо гендерного виховання дошкільників: з досвіду роботи»

Модернізація дошкільного виховання, перехід до особистісно – орієнтованої моделі взаємодії вихователя та дитини спрямовують педагогів на врахування освітніх потреб особистості дошкільнят. Оскільки особистість є статевою категорією, то пріоритети в освіті відкривають перспективи успішного навчання і виховання дітей різної статі. Дослідження в галузі ґендерної педагогіки сприяють вирішенню задач, які стоять перед освітою, розширюють самосвідомість, самопізнання і рефлексію особистості і тому потребують системності та розлогості.

Проблема ґендера у педагогічній науці досить нова, хоча деякі аспекти знаходились у колі інтересів багатьох науковців, а саме опанування основ ґендерної компетентності, ґендерних особливостей змісту роботи з дітьми дошкільного віку (С. Марутян, Н. Плисенко, Т. Репіна, Л. Таранікова, С. Шаповалова), набуття ознак теоретичної і практичної готовності до ґендерного виховання й освіти нової генерації підростаючого покоління (Л. Булатова, В. Кравець, Л. Штильова). Однак проблема формування та розвитку ґендерної самосвідомості не була предметом конкретного психолого – педагогічного дослідження.

У той же час слід зазначити, що Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» орієнтована на виховання особистості з усіма притаманними їй рисами та особливостями. У цій програмі уперше йдеться про необхідність орієнтуватися на особистість як на представника певної статі. Крім того, у Базовій програмі «Я у Світі» вперше започатковано роботу із статевого виховання. Тобто, під час перебування в дитячих садках діти повинні отримувати важливі знання з ґендерних стосунків, має сформуватися їх ґендерна самосвідомість. А тому актуальною проблемою ґендерного виховання є формування ґендерної компетентності дошкільників в процесі організації навчально-виховної роботи дошкільного навчального закладу.

Пропоновані рекомендації мають за мету: висвітити особливості формування та розвитку ґендерної самосвідомості дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу. Мета данної роботи конкретизована в наступних завданнях:

1. На основі аналізу науково – педагогічної літератури висвітити теоретичні засади ґендерного виховання.
2. Розробити перспективний план ґендерного вихованя для дітей усіх вікових груп.
3. Обґрунтувати форми роботи з батьками щодо формування ґендерної компетентності дітей дошкільного віку.

Теоретичні засади гендерного виховання

Інтеграція ґендерного компоненту в системі дошкільної освіти

Інтеграція – це система, що пропонує об’єднання, з’єднання, зближення навчального матеріалу в єдине ціле. Інтеграція одночасно є метою і засобом. Як мета інтеграція допомагає дітям цілісно сприймати світ, пізнавати красу навколишньої діяльності у всій її різноманітності. Як засіб інтеграція сприяє набуттю нових знань.

Визначимо насамперед сутність понять «гендер» і «стать».

Стать – це сукупність тілесних, фізіологічних та поведінкових ознак, на підставі яких індивіда вважають хлопчиком (чоловіком) або дівчинкою (жінкою).

Ґендер – це соціально-психологічна стать людини, сукупність її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, що проявляються у спілкуванні і взаємодії.

Поняття «стать» пов’язують з біологічними характеристиками за сферою сексуальної поведінки, що істотно ускладнює обговорення проблем, пов’язаних зі статтю. Популярне сьогодні поняття «ґендер» містить ідею соціального моделювання та репрезентації статі у різних ситуаціях взаємодії.

Інтеграція ґендерного компоненту у безперервну педагогічну освіту, на думку багатьох сучасних зарубіжних та вітчизняних теоретиків, є одним із визначальних факторів упровадження ґендерного підходу в роботу дошкільних навчальних закладів. На думку Л. Штильової, засвоєння і сприйняття ґендерної парадигми для педагогів «сприятиме звільненню професійного бачення від статево–рольових стереотипів як специфічних та серйозних бар’єрів сприйняття особистості дитини, допоможе сконцентрувати увагу на реальних задатках і здібностях учнів різної статі». Зрозуміло, що робота над будь–якою новою справою супроводжується певними труднощами, усвідомлення яких важливе для їх успішного подолання. З одного боку, відсутність досвіду ґендерного виховання, неможливість застосування ряду методів та принципів ґендерної освіти внаслідок причин (недостатня кількість методичних посібників, рекомендацій) дали про себе знати з самого початку. З іншого боку, нова тематика, яка для багатьох педагогічних працівників здавалась у певній мірі радикальною, не завжди адекватною, сприймається з погляду на психологічний супротив, що часто виникає, коли ми зіштовхуємось з чимось новим і незвичайним.

Не завжди розумілась потреба впровадження гендерних уявлень у навчально–виховний процес. Не кажучи вже про велику місію у формуванні ґендерної культури особистості, як необхідної передумови існування демократичного суспільства. Це можна пояснити тим, що більшість сучасних освітніх працівників відчули на собі вплив традиційної освіти, що пов’язана з традиціями есенціалізму (представляє абсолютну істину) та біологічного детермінізму, в основі яких лежить статево-рольовий підхід у вихованні особистості. Він залишається домінуючим у сучасній педагогіці. Тому саме педагог є носієм патріархальних (право людини) ґендерних стереотипів і секситських (негативні статеві вчинки, сталий розвиток, сексуальне домагання) установок по відношенню до хлопчиків і дівчаток.

Інтеграція ґендерного підходу здійснюється згідно з адміністративною або самодіяльною стратегією, досягаючи локального чи глобального масштабу. Послідовна інтеграція ґендерного підходу в освітньо–виховне середовище навчального закладу закономірно приводить до інституалізації нового – ґендерного компонента змісту освіти й виховання дітей.

Інтегрувати ґендерний підхід в освітньо–виховне середовище навчального закладу означає спроектувати, методично забезпечити й реалізувати практично всі елементи нової гуманістично зорієнтованої технології організації методичної роботи педагогічних кадрів, мета якої – формування професійно важливих якостей особистості педагогів – ґендерологів як нового покоління кадрів сфери освітніх послуг, здатних успішно виконувати завдання ґендерної соціалізації та виховання дітей. Серед них чисельне місце посідає професійна компетентність педагога з ґендерного виховання.

Гендерна компетентність педагога являє собою структуровану систему знань про людину як індивіда, індивідуальність, особистість, а також професійно важливих (гностичних, інформаційних, комунікативних, організаційних) умінь, які набуваються одночасно з її власним досвідом.

Професійна компетентність з ґендерного виховання дітей – це новий і найважливіший аспект професіоналізму особистості і діяльності сучасного педагога, яка являє собою сутність як складно структуроване новоутворення, що має у своєму складі три провідних компоненти:

1. Предметно - змістовний, який задає та відображає суть концептуальних засад у розумінні феноменів ґендеру і ґендерного підходу в освіті;
2. Операційно – діяльнісний, що орієнтує на виконання специфічних функцій професійної діяльності, пов’язаних із ґендерним вихованням дітей;
3. Особистісно – професійний, який обіймає зону розширення суб’єктивного простору професіонала через подолання власних застарілих ґендерних стереотипів й усвідомлення своїх нових потенційних можливостей самореалізації в усіх сферах життєдіяльності.

Інтеграція ґендерного підходу в освітньо–виховне середовище дошкільного навчального закладу забезпечує ефективність розвитку професійної компетентності педагогів із ґендерного виховання, але слід застосовувати для цього інноваційні засоби і форми методичної роботи, а саме: розроблення ґендерних проектів, конкурси, конференції, майстер – класс, семінари, круглі столи. На цих заняттях педагоги можуть обговорювати свій досвід та проблеми, пов’язані з упровадженням ґендерних підходів у навчально–виховну роботу ДНЗ.

А найважливіше те, що робота у сфері ґендерної освіти, як і в іншій діяльності, має бути безперервною. Тоді буде бажаний результат.

Таким чином, ґендерний компонент у системі дошкільної освіти постає як один із важливих принципів, покликаний змінити традиційний напрям навчально–виховних дій у роботі педагога. Він має стати складовою цілі, спрямованої на створення більш рівноправного та демократичного суспільства, у якому задекларовані принципи ґендерної справедливості.

Організація ґендерного виховання з дітьми дошкільного віку

Чи пам’ятаєте людина, у якому віці почала усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою? Психологи стверджують, що процес ґендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини.

Як правило, під впливом близьких родичів дитина усвідомлює, яким має бути хлопчик, а якою – дівчинка, чим вони мають цікавитися, якій діяльності віддавати перевагу. Така дитина отримує на майбутнє орієнтири щодо виконання у житті певної статевої ролі – чоловічої чи жіночої.

Окрім сім’ї, на формування ціннісних орієнтирів дитини впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації.

У перші роки життя дитини на розвиток її особистості значний вплив має соціальне середовище дошкільного закладу. Саме у ньому дитина починає розширювати свій досвід, ознайомлюватися з культурою і пануючим у суспільстві етичними нормами, «приміряє» їх до себе, випробовує їх у відносинах з однолітками і дорослими. У психології це «вростання у життя» отримало назву соціалізація.

Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей – мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри, онука чи онучки, надійного друга чи подруги – треба починати з раннього віку, коли починає формуватися особистість.

Метою ґендерного виховання є:

• формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;
• формування моделі поведінки статі;
• прищеплення культури взаємовідносин статей.

З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання щодо ґендерного виховання дошкільників :

• виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;
• поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст поняття «хлопчик», «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;
• формувати здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, до народження дитини;
• правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;
• підтримувати фізичне і психологічне здоров’я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;
• виховувати стійкий інтерес і позитивне ставлення до рідних, близьких, значимих для дитини людей, бажання бути приємними партнерами у спілкуванні з ними;
• розвивати уявлення про себе та інших людей як про осіб фізичних і соціальних – зі своїми недоліками, типовими й індивідуальними особливостями;
• створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;
• стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір, віддавати комусь/ чомусь перевагу;
• розвивати емпатію як якість особистості – вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій людей, поводитися відповідно до них, керувати своїми емоціями і поведінкою;
• збагачувати знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції;
• ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту;
• ознайомити з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей та розуміння необхідності їх існування;
• закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей.

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки.

Оскільки гра – провідний вид діяльності дошкільника, вважаємо її використання ефективним та результативним. З ініціативи дітей і за її допомогою розгортаються сюжетно – рольові ігри. Хлопчики та дівчатка в них відображають цікаве, насичене життя сім’ї, наприклад: «Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято».

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати метод «таємних порад», під час яких індивідуально обговорюються уявлення дітей про мужність та жіночність, про сильні та ніжні руки, про красу та користь праці. При цьому пояснюють дітям, які чоловічі та жіночі якості потрібні для тієї чи іншої професії, ремесла, а розгляд сюжетних картинок, на яких зображені люди різних професій, допомагає закріпити ці знання.

Чинно діюча Програма спрямовує діяльність педагогів на формування життєвої компетентності кожної дитини. Тому вихователі не просто дають дітям певні знання, а і вчать реалізувати їх у житті. Для цього насамперед використовують життєві та спеціально створені проблемні ситуації, близькі досвіду дітей. Ефективними є театралізовані проблемні ситуації , в яких персонажі демонструють кілька варіантів поведінки, а діти вибирають правильну, ту, яка відповідає чоловічій або жіночій моделям поведінки.

Варто звертати особливу увагу на навчання дітей робити подарунки один одному, обмінюватися компліментами, що дуже актуально для формування природних взаємин між хлопчиком та дівчинкою, а згодом між чоловіком та жінкою.

Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи.

Одним із аспектів роботи дошкільного закладу щодо ґендерного виховання є просвітницька та консультативна діяльність з батьками вихованців. Адже які б чудові казки малюки не слухали, прикладом для наслідування є для дівчинки - мама, а для хлопчика – тато.

Першою моделлю статевої поведінки для малюка є поведінка батьків у сім’ї, їхні взаємини. Але на жаль, дитина не завжди має позитивний приклад для наслідування. Діти не завжди розуміють суть того, що відбувається, але добре схоплюють інтонації батьків. Спостерігаючи за іграми дітей в «Сім’ю», можна подекуди побачити сцени сварок, використання нецензурних слів, а іноді і бійки. І, на жаль, немає жодних гарантій, що такий приклад поведінки батьків дитина не візьме у своє доросле життя.

Саме тому важливо налагоджувати контакт між педагогами та батьками. На батьківських зборах потрібно обговорювати з батьками проблеми ґендерного та статевого виховання дошкільників, надавати цікаву та корисну інформацію щодо фізіології та розвитку дитини (медсестра), відмінності хлопчиків та дівчаток (психолог). Батьки разом з вихователями розв’язують складні педагогічні задачі та ситуації щодо виховання хлопчиків та дівчаток, дізнаються про особливості їх мовленнєвого розвитку, а музичний керівник готує та проводить концертні номери за участю хлопчиків та дівчаток.

Результативність роботи з ґендерного виховання знаходить своє відображення у покращенні показників компетентності дітей з усіх ліній розвитку. Ці показники компетентності в свою чергу дозволяють формувати такі базові якості особистості як людяність, розсудливість, працелюбність, відповідальність та інше.

Таким чином, узагальнюючи викладене, дійдемо висновків:

• розпочинати ґендерне та статеве виховання слід з раннього дитинства;
• інформацію про питання статі та статево–рольової поведінки треба надавати своєчасно, виходячи з індивідуальних та вікових особливостей дитини;
• інформація має бути правдивою, не формувати у дитини хибних знань чи ставлень, особливо, якщо це стосується статі та статевих відносин.

Ґендерне та статеве виховання дошкільників має орієнтуватися на те, щоб сьогоднішні малюки, ставши дорослими, змогли створити щасливу гармонічну родину. Одна з найважливіших умов реалізації цієї мети – подолання розрізненості хлопчиків та дівчаток у дошкільні роки, формування у них дружніх стосунків, культури спілкування, поваги один до одного.

Методика ґендерного виховання в процесі організації навчально- виховної роботи

за чинно діючою Програмою розвитку дитини дошкільного віку

Застосування ґендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників

• Організація пізнавальної діяльності. Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприймання, у дівчаток – слухове. Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.У розвитку просторового мислення, формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.
• Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики – дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.
• Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки (боягуз – герой, працьовита – ледача тощо). Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин. Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов у педагога–жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Дівчаткам важливо як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам – що саме в їхній діяльності було оцінено.
• Організація ігрової діяльності. Ґендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» – це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування – підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою. Дуже важливий аспект ґендерного підходу до керівництва ігровою діяльністю дітей – збагачення місту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям–жінкам ближчі ігри сімейно – побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих» іграх (у «індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Потрібно намагатися уникати специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам, і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім’ї. Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту – «Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз’яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину. Організовуючи спільні ігри, зокрема з сімейно – побутової тематики «Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) та ігри–драматизації за сюжетами казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз’єднаність» ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.
• Організація спільної трудової діяльності. Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об’єднати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера. Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка – молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.

Отже, завданням вихователів є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентностідітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи ґендерної технології сприяє розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії – дітей, батьків, вихователів.

Розвиток словника дітей у процесі ґендерного виховання

В умовах дошкільного та домашнього виховання дітей привчають до відповідних статевим ознакам занять. Так, дівчаток оберігають від важкої праці і прищеплюють їм ознаки «справжньої леді». Хлопчикам прищеплюють інші нормативи поведінки через «чоловічі» види праці, етичні норми поведінки, з яких необхідними є ідеали стійкості, відваги, мужності. Можна визначити такі стереотипи статевого виховання дітей дошкільного віку: жіночий – доброта, милосердя, чемність, турботливість, ніжність; чоловічий - активність, незалежність, ризикованість, хоробрість, сила волі. Ці стереотипи визначають норми поведінки певної статі. Так, вважається ганебним показувати хлопчикам свою внутрішню слабкість, плакати, боятися будь-чого, а дівчаткам – поводитися брутально, битися тощо. Головна роль на етапі первинної соціалізації відводиться батькам як першим агентам соціалізації.

Особливого значення статеві відмінності набувають у період розвитку людини, при формуванні важливих якостей особистості. Дівчатка для творчих дій використовують підсвідоме, а хлопчики раціональне. На відміну від хлопчиків, що творчо реалізуються із соціальних причин, дівчатка це здійснюють насамперед через тілесну невдоволеність. Стимулювання творчої продуктивності хлопчиків більш ефективне через зовнішні соціальні чинники, дівчаток – через внутрішні.

З-поміж статевих, інтелектуально-психологічних особливостей дівчаток можна виокремити такі: їхнє мовлення більш емоційне і в цілому краще розвинене; відповіді однотипні; вони більш дисципліновані, зібрані, старанні; краще реагують на правильно побудовані фрази та чітку логіку; надають перевагу виконанню завдань за готовим зразком; їх більше цікавить результат. Хлопчики ж рідко розкривають свій внутрішній стан у словах; надають перевагу розв’язанню нових, логічних і складних завдань, під час виконання стереотипних вправ виявляють нетерплячість та неохайність; швидше набувають арифметичних умінь, краще запам’ятовують форми і розуміють принципи роботи механізмів. Їхнє мислення нестандартне, внутрішній пошук інтенсивніший і складніший, аніж здається; увага не зосереджена. Хлопчиків більше цікавить сам процес діяльності.

Незважаючи на те, що дівчаток відрізняє підвищена балакучість, а в хлопчиків частіше виникають проблеми з поведінкою й успішністю, більшої подібності між хлопчиками й дівчатками, ніж у дошкільному віці, не буде вже ніколи. Їх однаково цікавлять відмінності в анатомії, але інтерес зовсім безневинний і позбавлений сексуальності. Старшим дошкільникам приємна компанія осіб протилежної статі, вони одержують велике задоволення від спільних ігор, хоча хлопчики частіше спілкуються із хлопчиками, а дівчатка з дівчатками. Хлопчики грають великими групами і не приймають тих, хто чимось від них відрізняється. Дівчатка люблять грати по двоє, троє і, як правило, більш спокійно сприймають сором’язливих і таких, із ким інші діти менш охоче йдуть на контакт. Проте і хлопчики, і дівчатка також успішно можуть будувати відносини з особами протилежної статі.

У процесі статевого виховання хлопчиків бажано знайомити з «Кодексом лицарської честі», що включає: любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимості, ставленні до Батьківщини; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; підкреслено шанобливе ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність принципам народної моралі, духовності; відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, шкіл, пам’яток історії та культури; здатність цілеспрямовано і систематично розвивати фізичні і духовні сили, волю, можливості свого організму; вміння скрізь і всюди чинити благородно, виявляти лицарські чесноти; турботу про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережне ставлення до рідної природи, землі. Це значно збагатить словниковий запас хлопчиків. Наведемо орієнтовну тематику словників – мінімумів: «Гарно – погано», «Хоробрий – боягуз», «Працьовитий – ледар».

• Тема «Гарно – погано»

Іменники: біда, бідолаха, благодійник, братерство, ввічливість, взаємини, вибачення, вигода, відношення, відчай, віра, вірність, влада, власність, втрата, глум, гнів, гордість, доброчесність, довіра, допомога, друг, дружба, єднання, жаднюга, жалість, жарт, жартівник, злодій, зрада, конфлікт, користь, людяність, милосердя, почуття, пошана, скромність, товаришування, ябеда.

Прикметники: авторитетний, бажаний, байдужий, безжалісний, вдячний, гордий, гостинний, доброзичливий, добросердний, добрий, злий, легковажний, пихатий, плаксивий.

Дієслова: вередувати, вибачитися, відвертатися, глузувати, гніватися, дружити, єднатися, жартувати, запізнюватись, красти, лукавити, лякатися, прощати, рятувати, сваритися, співчувати, сперечатися, товаришувати.

• Тема «Хоробрий – боягуз»

Іменники: взаємини, героїзм, допомога, захисник, зброя, козак, колектив, команда, кошовий, країна, край, лицар, майдан, напад, охорона, подвиг, подія, поєдинок, полон, помста, рятівник, слава, солдат, сором, честь.

Прикметники: безстрашний, величний, відданий, загрозливий, сильний, сміливий, хоробрий.

Дієслова: боротися, перемагати, переслідувати, подолати, поєднувати, присягати, славити, служити, хвалитися, шанувати.

• Тема «Працьовитий – ледар»

Іменники: господар, гордість, добробут, доброчесність, допомога, доручення, жебрак, недотепа, нікчема, скарб, скарбниця, спадщина, труднощі, хитрощі, хитрун, ціна, шана.

Прикметники: безробітний, вимогливий, завзятий, наполегливий, працьовитий, роботящий, талановитий, трудовий, успішний, щедрий.

Дієслова: господарювати, запозичувати, марнувати, нагороджувати, накопичувати, пильнувати, пишатися, плекати, працювати, тямити.

У центрі уваги дошкільників перебуває образ матері. Мати має забезпечити всебічний гармонійний розвиток і виховання дитини. Робить це вона своєю щоденною працею, бо має обов’язок дбати про фізичний та матеріальний добробут своєї дитини. Мати мусить знайти золоту середину між самопожертвою для дитини та вимогами свого власного інтелектуального життя, постійно підтримувати якнайглибші чуттєві зв’язки з дитиною, дарувати їй свою увагу і любов. Разом із тим, мати не повинна потурати всім примхам дитини, мусить підтримувати певну дисципліну, привчати дитину зважати на інтереси інших членів сім’ї, а в майбутньому – зважати на її оточення. Але мати не може обмежувати волі дитини надмірними забобонами чи постійними наказами. Справжнє мистецтво виховання – це дотримання міри в усьому. Материнське виховання вимагає від матері великої майстерності. Дошкільнята вчаться любити, шанувати, поважати матусю, звертатися до неї ласкаво, лагідно.

• Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми «Мама, матінка, матуся».

Іменники: красуня, мама, матінка, матусенька, матуся, неня, ненечко.

Прикметники: весела,добра, красива, лагідна, ласкава, моя, спокійна, сумна, турботлива.

Дієслова: вкладати, виховувати, готувати, доглядати, купувати, навчати, народжувати, няньчити, пестити, прати, розважати, розмовляти, рости, співати.

Окремої уваги заслуговує той вияв материнської любові, що сформувався як окремий жанр пісенної творчості народу, - колискові пісні. У них матері виливали свою любов, турботу і переживання за долю дитини, формували ту духовну атмосферу, якою хотіли оточити свою кровинку. Ці пісні стали неоціненним культурним надбанням народу, в них – душа предків, культура сучасності. Саме з колискових пісень словник дітей збагачується красивими, мелодійними словами.

• Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми «Мамина пісня».

Іменники: дитина, дрімота, колисанка, колиска, малюк, немовля, пісня, сон.

Прикметники: весела, добра, колискова, лагідна, спокійна, сумна.

Дієслова: вкладати, доглядати, дрімати, колисати, няньчити, спати, співати.

Любов, пошана й повага до матері властиві всім народам. Проте не в усіх народів мати очолювала рід як найвищий авторитет та суддя, як це було в праукраїнців. Культ матері в минулому має певний вплив на ставлення до неї і зараз. Український народ склав про матір багато оповідань, віршів, легенд, пісень, передаючи в них любов, тепло, шану до рідної неньки.

Образи чоловіків та жінок, що фігурують у літературі, діаметрально протилежні: чоловіки – хоробрі, сміливі, сильні, вперті, горді, агресивні й антижіночні, а жінки – лагідні, добрі, зовні красиві, поступливі, емоційні, працьовиті, хазяйновиті.

Проаналізувавши літературу для дітей і виявивши стереотипні риси, можна зробити висновок, який підкреслить нерівномірний розподіл ролей у суспільстві, що відносить жінку до слабшої і залежної від чоловіка особи. Часто це обслуговуюча роль, вкладена в кількох рядках дитячого вірша: «Кіт на припічку лежить і тихенько муркотить. Кішка книжечку чита, щоб розважити кота».

Важливим засобом статевого виховання є народні казки. Залежно від теми і змісту вони виконують особливу функцію. Слід звернути увагу на особливості українського гендеру в народних казках. Так, коли вихователі читають хлопчикові про мужність Кирила Кожум’яки, він подумки ототожнює себе з ним, його подвигами. Моральні норми, якими керуються у вчинках літературні герої, етичні орієнтири статевої поведінки є значущими для дитини, і вона прагне наслідувати їм. Так мужність і жіночність втілюються в уяві дитини в конкретних діях і вчинках. Щодо функцій, які в казках виконують чоловічі персонажі, то вони розподіляються таким чином:

• юнак, який виборює своє щастя, допомагає бідним та знедоленим, захищає, визволяє, змагається за жінку (Котигорошко);
• чоловік або старий (цар, чародій тощо), який заважає юнакові, тобто є джерелом (носієм) зла;
• дідусь, який іноді своїми порадами допомагає героєві.

Жінки ж за характером своїх дій в казках пасивні. Вони очікують сина, нареченого, свого визволення тощо. На них спрямована активність чоловічих персонажів (жінок домагаються, виборюють або визволяють), тобто вони є об’єктом дій, у той час, як чоловіки безперечно виступають суб’єктами .

Народна казка сприяє формуванню моральних цінностей, певного ідеалу. Ідеал для дитини – далека перспектива, якої вона буде прагнути, порівнюючи з нею свої вчинки. Та найбільше значення мають фантастичні пригодницькі та фантастично–героїчні казки зі своїми вигаданими героями, які вчать хлопчиків важливим для чоловіка цінностям – вірності, хоробрості, волелюбності, чесності, винахідливості, вірній дружбі («Кирило Кожум’яка», «Котигорошко», «Про вірного товариша» тощо).

Дещо інші пріоритети спостерігаються у творах фольклору стосовно виховання дівчаток. Матеріалом для фольклорних творів слугувало життя українців: боротьба за щастя, вірування, звичаї, традиції, навколишня природа. І покликані вони були підготувати дівчаток для майбутньої соціальної ролі: матері, дружини, господині у своїй хаті. Тому й героїні казок мають відповідні риси характеру, своїми думками та вчинками пропагують вірність, покірність, відданість чоловікові, безмежну любов до дітей, мудрість і винахідливість, працьовитість і доброту тощо. Чітко виділені ці риси в героїнь казок «Царівна–жаба», «Мудра дівчина», «Розумниця» тощо. Адже саме дівчина здогадалася, що «ситнішим над усе є земля–мати, бо вона всіх годує і напуває. Прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хочеш перелетиш; а миліше над усе – сон, бо хоч як добре, мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути…»

Особливості статевого виховання в творах українського фольклору орієнтовані на виховання сильного і мужнього чоловіка-господаря і покірної, ніжної дівчини, майбутньої матері, тому ґендерне виховання треба починати з раннього дитинства і воно повинно бути невід’ємною частиною усіх видів діяльності дітей.

Рекомендації щодо реалізації ґендерно-освітньої компетентності дошкільників

у процесі організації навчально-виховної роботи в умовах сучасного дошкільного навчального закладу

Інтеграція ґендерного підходу в освітній простір передбачає гармонізацію статево-рольової взаємодії як принцип рівних прав та можливостей особистості, незважаючи на її статеву належність, пріоритет особистісного та індивідуалізованого потенціалу дитини у її життєздійсненні порівняно з традиційними статевими обмеженнями.

Метою ґендерної соціалізації є підготовка дівчаток і хлопчиків до гнучкого соціостатевого репертуару в поведінці у різноманітних сферах життєдіяльності з урахуванням індивідуальних здібностей, уподобань, нахилів, можливостей тощо.

Основним завданням є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку, що є передумовою егалітарної моделі соціалізації молодої особистості.

Розробка та введення ґендерно-освітніх технологій як складової інноваційних технологій сприятиме впровадженню в дошкільні освітні заклади принципів ґендерного підходу, побудові навчально-виховного процесу на егалітарних засадах, розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії - дітей, батьків, вихователів.

Методологічними засадами впровадження ґендерно-освітніх технологій має бути узгодження прогресивних етнокультурних традицій з принципами особистісно орієнтованого підходу.

Принципи ґендерного виховання:

• Немає статево відповідних видів людської діяльності, освоєння будь-якого виду занять залежить від індивідуальних інтересів, здібностей, мотивації діяльності.
• Чоловік і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім’ї та вихованні дитини.
• Хлопчики й дівчатка, чоловіки й жінки мають рівні можливості для кар’єрного зростання, а також для оволодіння трудовими вміннями та навичками.
• У вихованні дітей слід виходити з тези про рівні здібності та рівні можливості статей та їхніх життєвих сценаріїв на майбутнє; майже всі професії дорослих можуть здобувати як дівчата, так і хлопці.
• Неприпустимо протиставляти дітей за статевою ознакою в різних сферах життєдіяльності, іграх, навчанні, планах на майбутнє тощо; хлопчики й дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.
• Важливо розвивати вміння дітей протистояти стереотипам і статево типізованим очікуванням, усвідомлювати, що їх прийняття може стати перепоною на шляху до самореалізації.
• Потрібно підтримувати дружнє співіснування статей під час ґендерно нейтрального виховання, орієнтованого на розвиток індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей, на базі виконання однакових соціальних ролей, залучення до спільних видів діяльності.
• Потрібно відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від нав’язування традиційних очікувань на користь її особистісного, індивідуалізованого розвитку.
• До змісту нової державної Програми особистісного розвитку дитини дошкільного віку бажано ввести гендерну складову як системо -утворювальну в організації творчо-розвивального середовища буття дитини.

Організація творчо-розвивального життєвого простору буття дитини потребує дотримання принципів ґендерної рівності, що передбачає:

• усунення некоректного висвітлення категорії статі в традиційній статево рольовій парадигмі, нівелювання протиставлення ґендерних ролей чоловіків та жінок, хлопчиків та дівчаток у сімейно-приватній та публічно- професійній сфері;
• створення умов для вільного та усвідомленого особистісного вибору дівчатками й хлопчиками життєвих стратегій, враховуючи вибір ігор, іграшок, друзів, професій тощо;
• сприяння розвитку у дітей критичного мислення, здатності протистояти ґендерним стереотипам як необхідних умов ефективної самореалізації особистості, усебічного розкриття її потенціалу в процесі життєдіяльності без огляду на стать;
• упровадження дієвого психолого-педагогічного супроводу ґендерної соціалізації дитини дошкільного віку, що передбачає забезпечення рівності в розвиткові дітей обох статей, сприяння участі кожної дитини у всіх видах діяльності, потрібних для її фізичного, пізнавального, емоційного і соціального зростання.

При реалізації організаційно-педагогічних умов ґендерного виховання слід передбачати:

• виконання дітьми різної статі однакових ролей у сюжетно-рольових іграх сімейно-побутової тематики;
• залучення хлопчиків і дівчаток до виконання функцій лідерів, капітанів, тощо;
• заохочення дітей обох статей до використання різного обладнання (спортивного, трудового, предметного);
• спільну участь дітей обох статей у прибиранні іграшок, виконання доручень;
• формування ігрових команд, різнорідних за статевою належністю;
• використання спільного ігрового простору для дітей обох статей.

Дорослим, батькам, вихователям потрібно роз’яснювати дітям неправомірність традиційних вимог щодо їхньої «статево відповідної» поведінки. Також важливо представити молодій особистості, відповідно до реалій сьогодення, не лише різноманітність сфер життєдіяльності жінок і чоловіків, а й культурне та історичне розмаїття ґендерних ролей, надаючи кожній дитині свободу комбінувати й вибирати, розвивати свої задатки без обмежень за статтю, заохочувати розвиток загальнолюдських рис. Незалежність, впевненість, сміливість і чуйність, турбота і тактовність - цінні й корисні риси для обох статей, а не лише для хлопчиків чи дівчаток.

На заняттях з розвитку мовлення у дошкільних закладах слід запровадити вправи з «ґендерного мовознавства», за допомогою яких потрібно ознайомлювати дітей з ґендерною абеткою. Наголошувати, що українській поезії, літературі, фольклору (дитячим лічилкам, скоромовкам, казочкам, віршикам тощо) притаманна орієнтація на індивідуальні можливості дитини без огляду на її стать. В їх основі - паритетність ігор, іграшок, забав, можливостей, здібностей та навичок, функціонування соціальних ролей тощо. Слід підкреслювати важливість положень про те, що ґендерна ідентичність дитини набувається у взаємозв’язку з національною ідентичністю, громадянським вихованням.

Заходи, присвячені ґендерній проблематиці, мають:

• передбачати різноманітні рівноцінні варіанти вибору;
• уможливити пошуки альтернативних стратегій забезпечення повноцінного розвитку кожної дитини незалежно від її статі;
• виховувати повагу і шанобливе ставлення вихованців до усталених народних традицій у взаємозв’язку з ґендерним та національним вихованням.

У перспективі таке змістове наповнення моральними цінностями сприятиме зближенню життєвих перспектив обох статей, вільних від ґендерних стереотипів, формуванню демократичної культури «співдружності різних, проте рівних».

Цілеспрямоване здійснення ґендерного виховання в ширшому контексті громадянського зростання особистості сприятиме утвердженню цінностей української національної ідеї, зокрема таких її складових, як державність, демократія, добробут, працелюбність і відповідальність, та ідеї рівноправності статей як запоруки демократичних змін у суспільстві за умови повноцінного, індивідуального розвитку дитини.

Організація спілкування з хлопчиками і дівчатками (рекомендації педагогам та батькам):

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково - любити.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старши­ми від ровесників-хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.
• Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.
• Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності під час виконання вашого завдання.
• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати в них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто «підштовхнути» хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.
• Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.
• Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає та уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?
• Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.
• Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
• Лаючи хлопчиків, коротко та чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу, а їхній мозок ніби «відключає» слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.
• Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які не доступні нашому розумінню, тому головною вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!»

Специфіка перспективного планування гендерного виховання дошкільнят

(від двох-трьох до шести-семи років) за чинно діючою Програмою виховання і розвитку дітей дошкільного віку

Для успішного здійснення завдань ґендерного виховання в дошкільній освіті вирішальною має стати практика особистісно орієнтовного підходу, індивідуалізації освітнього процесу, яка стимулюватиме розробку та апробацію інноваційних технологій виховання хлопчиків і дівчаток.

Щоб забезпечити гармонійну єдність у процесі ґендерного виховання, спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване, раціональне планування. Планування роботи з ґендерного виховання в різних вікових групах дошкільного закладу має відповідати низці сучасних вимог:

• компетентність вихователя в питаннях зі статевої сфери;
• засвоєння статевої ролі - пізнання моральних вимог, норм та правил поведінки;
• допомога дитині у соціальному, моральному та особистісному розвитку;
• необхідно забезпечувати передумови майбутньої жіночності та мужності: у дівчаток розвивати м'якість ніжність, охайність, прагнення до краси, у хлопчиків – сміливість, рішучість, лицарське ставлення до представниць протилежної статі;
• неодмінна педагогічна умова оптимально організованого статевого виховання: природність поведінки дорослого, готовність відповісти на всі запитання дитини без сорому й страху;
• сформувати уявлення дитини про те, якими мають бути чоловік та жінка - навчити дітей реалізувати свої знання в житті;
• налагоджувати контакт між педагогом та батьками, які мають бачити в працівниках дошкільних закладів своїх союзників у вихованні дітей.

Плануючи свою роботу, важливо враховувати вимоги з ґендерного виховання Програми дошкільної освіти. Слід забезпечити взаємозв'язок перспективного і поточного планування. Це дасть можливість поетапно реалізувати намічені цілі, конкретизуючи їх у певних формах роботи, освітніх завданнях до них. Перспективно-тематичне планування роботи з ґендерного виховання, базується на принципах інтегрованого підходу до організації життєдіяльності дітей за віковими особливостями.

Вихователям-практикам у нагоді може стати складене перспективне планування у вигляді сітки з вересня по травень-місяць. В сітці зазначенно форми роботи, мета, які проходять через 4 сфери життєдіяльності дошкільника та 7 ліній розвитку.

• Перспективний план роботи з ґендерного виховання з дітьми третього року життя. Форма роботи: дидактична гра. Проводиться одна дидактична гра на місяць.
• На четвертому році життя з дітьми проводяться різні форми роботи: дидактична гра, бесіди, створення ігрових ситуацій, роздуми дітей на тему, читання оповідань, ігри - інсценування. Форми роботи складено за місяцями, в кожному місяці одна форма роботи проходить один тиждень.
• На п'ятому році життя, теж одна форма роботи проходить один тиждень, але форми роботи ускладнюються етичними бесідами, розв'язуванням проблемних ситуацій, імітаційними іграми, сюжетно рольовими іграми.
• Для шостого-сьомого року життя перспективне планування складено за блочно-тематичною технологією, де програмовий зміст ґендерного виховання розподілено на тематичні блоки. Одна тема на місяць. Кожна тема проходить через чотири сфери життєдіяльності, та 7 ліній розвитку.

Принцип інтегрованого підходу до перспективного планування є простором для широкого використання виховних інноваційних технологій, реалізація творчих здібностей дітей, пізнавального інтересу, оскільки будь-яка тема потребує активізації життєвого досвіду дошкільнят.

Перспективний план роботи з ґендерного виховання дітей третього року життя

Перспективний план з ґендерного виховання дітей четвертого року життя

Перспективний план ґендерного виховання дітей п'ятого року життя

Перспективний план ґендерного виховання дітей шостого року життя

Перспективний план ґендерного виховання дітей сьомого року життя

Рекомендації практичного психолога за темою «Гендерне виховання» для педагогів і батьків,

матеріал яких допоможе зрозуміти особливості розвитку і виховання хлопчиків і дівчаток

«Всевишній створив людину Єдиним, але, розгнівавшись на неї, розрубав на дві половинки (чоловік і жінка). З тих пір, вони, такі різні, шукають по світу один одного, щоб отримати повноту існування…» (зі східної легенди)

Поняття «гендер» - (рід) - означає соціальну стать, стать як продукт культури. Встановлено, що саме в період дошкільного дитинства відбувається прийняття гендерної ролі: віком до 2-3 років діти починають розуміти, що вони або дівчинка або хлопчик, і позначають себе відповідним чином. У віці з 4 до 7 років формується гендерна стійкість: дітям стає зрозуміло, що «гендер» не змінюється: хлопчики стають чоловіками, а дівчатка – жінками і ця приналежність до підлозі не зміниться в залежності від ситуації або особистих бажань.

Хлопчик і дівчинка – два різних світи, тому їх не можна виховувати однаково. Постараємося зрозуміти наших хлопчиків і дівчаток, адже вони – майбутні чоловіки і жінки - повинні відповідати своїй суті. Виховавши справжніх чоловіків і жінок, ми полегшимо своїм дітям життя надалі, допоможемо уникнути тих помилок, що наробили в своєму житті по незнанню. Усвідомлення гендерної ідентичності дітьми дошкільного віку не відбувається саме по собі. Поняття приналежності до тієї чи іншої статі у дитини формується завдяки вихованню, яке він отримує в сім’ї і дитячому саду.

Особливості розвитку хлопчиків:

• У хлопчиків краще розвинена права півкуля, яка бере участь у розпізнаванні і аналізі зорових і музичних образів, форми і структури предметів, свідомої орієнтації у просторі.
• У хлопчиків в диханні задіяні м’язи черевного преса.
• Здоров’я слабкіше, організм гірше чинить опір хворобам, багато хвороб переносяться важче.
• Фізично сильніші, ніж дівчатка.
• Орієнтуються на далекий зір.
• Більш рухливі, менш посидючі, тому потреба в русі вище в 4 – 6 разів, ніж у дівчаток. В 9 разів частіше страждають від гіперактивності.
• Сміливіші за дівчаток.
• Важче обробляють інформацію, отриману різними півкулями.
• У хлопчиків за величиною більші легені, крові на півлітра більше, ніж у дівчаток.
• Використовують у малюнку меншу кількість кольорів, їх колірна гамма менш насичена.
• Себе часто зображують на тлі машин.
• Більше уваги при розповіді приділяють діям, оповідання відрізняються незавершеністю, простотою викладу, традиційністю сюжету.
• Більш самостійні у судженнях, цінують динамічні моменти.

Особливості розвитку дівчаток:

• Краще розвинена ліва півкуля, що забезпечує регуляцію мовленнєвої діяльності.
• Дівчатка дихають грудьми.
• Велика витривалість, більш міцне здоров’я, фізично слабкіші.
• Організм краще чинить опір хворобам.
• Менша схильність до шкідливих впливів зовнішнього середовища.
• Швидше стомлюються.
• Чутливі до шуму.
• Шкірна чутливість вища.
• Орієнтуються на ближній зір.
• Менш рухливі, більш посидючі.
• У дівчаток серце б’ється швидше, тому вони такі метушливі.
• Віддають перевагу: чорному, синьому, червоному, жовтому, коричневим кольорами.
• Люблять малювати себе у фаті. Малюють себе з чітко виділеними віями і ротом, люблять промальовувати дорослі атрибути.
• Мова зазвичай багатша. Словниковий запас збагачується значно швидше. Більш детально описують предмети. Використовують складні речення в мовленні.
• Більш емоційні.
• Рівень літературного розвитку у дівчаток вище, ніж у хлопчиків; вони краще розбираються у стосунках персонажів.

Психологічна відмінність – хлопчики:

• Добре запам’ятовують інформацію розташовану вертикально.
• Мало реагують на емоційну сторону мови.
• Ефективно сприймають інформацію про діях (всі дієслівні форми).
• Адекватно реагують на позитивні і негативні оцінки їх діяльності.
• Висока активність розумової роботи в умовах дефіциту часу.
• Швидко і легко вирішують нові завдання, гірше - стереотипні.
• Добре сприймають складні в логічному плані сюжети оповідань, все сприймають аналітично.

Психологічна відмінність – дівчинки:

• Добре запам’ятовують інформацію розташовану горизонтально.
• Для дівчаток важлива емоційне забарвлення оцінки, а не її сутність.
• Швидко схоплюють інформацію, але погано співвідносять її з вже наявною.
• Похвала не спонукає їх до подальшої дії.
• Увага і осмислення посилюється при сильно емоційної забарвленості матеріалу.
• Активно відповідають на повторний інформативний заклик.
• В 6-7 років обсяг короткочасної пам’яті більше, ніж у хлопчиків.

Поради педагогам:

• Необхідно у хлопчиків розвивати дрібну моторику, для цього використовувати відповідні ігри, а у дівчаток – велику (ігри з м’ячем).
• Зробіть всі іграшки доступними хлопчикам для експериментування з ними. А для дівчаток краще підійдуть вода і пісок для здійснення можливих варіантів пошуку спільного обговорення.
• Хлопчикам необхідно роз’яснювати завдання, проблемну ситуацію, давати вказівки не менше однієї хвилини, перш ніж він приступить до дій.
• Використовуйте частіше різні головоломки для дівчаток.
• Дайте можливість хлопчикам висловлювати свої почуття і тільки потім обговорюйте їх з ними.
• Експериментуйте разом з дівчатами з тривимірним простором; використовуйте ілюстративність, наочність і образність у роботі з математичними обчисленнями і в конструюванні, це допоможе зробити математичні подання для них більш конкретними, доступними для розуміння.
• Хваліть хлопчиків за їх рухливість, енергійність, активність, намагайтеся переключити ці особливості на трудову діяльність, допомогу іншим дітям на занятті, ускладнюйте проблемні ситуації.
• Якщо в групі є лідери – хлопчики, обов’язково зверніть увагу на дівчаток. Можливо, серед них є теж лідер, але із-за чоловічого домінування її лідерські якості не розкрилися.
• Хваліть і дівчаток, і хлопчиків частіше, особливо за хороші дії. Тримайте під рукою фотоапарат і фотографуйте дітей. Цей прийом допоможе дітям обох статей пишатися своїми досягненнями, підвищити мотивацію успішного вирішення завдань.

Гра як засіб виховання дошкільників. Гра, як вважають педагоги, є кращим методом навчання чому-небудь. Адже дітей 3-5 років не посадиш за парти, вимагаючи уваги. Граючи, дитина не замислюється над тим, що таке навчання і чого від неї хочуть. Вона просто робить цікаві їй дії і легко, невимушено запам’ятовує безліч потрібної інформації.

Гендерні ігри для дошкільнят – один із способів пояснити, як повинні поводитися дівчатка і хлопчики, яким правилам підпорядковується їх поведінка в суспільстві. Застарілий стереотип «хлопчикам – машинки, дівчаткам – ляльки» давно зжив себе, сучасні методики раннього розвитку говорять зовсім про інше. Крім того, поступово стираються грані між чоловічими і жіночими професіями, багато жінок захоплені ідеями фемінізму. Через це підростаючому поколінню стає складніше пристосуватися до своєї ролі, а багато батьків (і особливо бабусі) противляться новим практикам, коли ігри хлопчиків в ляльки і «дочки-матері» не просто дозволені, але й заохочуються, а дівчатка мріють про те, щоб стати не домогосподаркою, а, скажімо, прем’єр-міністром.

Приклади гендерних ігор у дитячому садку. Вихователям дитсадка належить в цьому питанні особлива роль. Проводячи з дітьми багато часу, вони мають можливість коригувати їх поведінку, в тому числі і статеву, в потрібну сторону. Наприклад, хлопчиків слід вчити тому, що не можна ображати дівчаток, тому що вони слабкіші; потрібно, навпаки, поступатися дівчаткам місцем, пропускати вперед, доглядати і допомагати. Цього можна досягти за допомогою наступних ігор, проводити які рекомендується в середніх і старших групах, адже саме в цьому юному віці діти осягають науку колективного спілкування.

• «Домашні турботи». Запропонуйте дітям приготувати обід, використовуючи іграшкову кухню. Допоможіть їм розподілити ролі: дівчатка командують, хлопчики допомагають. Після гри поговоріть з малюками, розкажіть, що тата завжди повинні допомагають мамам по господарству. Дізнайтеся, хто і як допомагає своїм мамам.
• «Будинок дружби». Посадіть всіх дітей в коло через одного (хлопчик-дівчинка) і дайте їм конструктор. Пустіть одну деталь конструктора по колу, і нехай кожен малюк, приєднуючи до неї наступну і передаючи далі, скаже комплімент представнику протилежної статі. Наприклад: Ваня який? – Хороший, сильний, швидко бігає, високо стрибає, не ображає дівчаток, не б’ється. Маша яка? – Красива, добра, чесна, акуратна, і т.п. Ця гра допомагає дітям зрозуміти, що в кожній людині є щось хороше, що дружити між собою можна і потрібно. Побудуйте з конструктора великий «будинок дружби».
• «Родичі». Нехай діти дізнаються про різноманітність родинних відносин і спробують запам’ятати, хто кому доводиться: для бабусі й дідусі вони – онуки, для тітки і дядька – племінники, і т.п. У цій грі корисними будуть картки з написаними на них словами. Можна скласти з них невелике генеалогічне дерево.
• «Дочки-матері». Це гра на справжню сім’ю – дівчатка тимчасово стають мамами, а хлопчики – татами. Папи ходять на роботу, мами виховують дітей. Потім ролі міняються – у тата вихідний і він сидить вдома з дитиною, а мама йде на роботу. Ця гра допомагає кожній дитині зрозуміти, що обидві ролі в сім’ї головні і однаково складні.

Рекомендації батькам:

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково дуже любити.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші за ровесників-хлопчиків.
• Пам’ятайте, що, коли жінка виховує і навчає хлопчиків (а чоловік – дівчаток), їй мало знадобиться власний дитячий досвід і порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно і марно.
• Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку розберіть, в чому її помилка. Лаючи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
• Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначним приводів з-за втоми (виснаження правої «емоційної» півкулі мозку). Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально (зниження активності лівої «раціонально-логічної» півкулі). Лаяти їх за це не тільки марно, а й аморально.
• Ми часто любимо в дитині результати своєї праці. А якщо результатів немає, винна не дитина, а ми, тому що не зуміли її навчити. Бійтеся списувати свою некомпетентність, свої невдачі на дитину. Це ви батько, а не він. На жаль, ми любимо тих, кого вміємо навчити.
• Пам’ятайте: для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона і дитина. Цим не можна докоряти. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.
• Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
• Для успішного виховання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
• Усвідомлення гендерної ідентичності дітьми дошкільного віку не відбувається саме по собі. Поняття приналежності до тієї чи іншої статі у дитини формується завдяки вихованню, яке він отримує в сім’ї і дитячому саду.

Гендерний аспект у вихованні дітей дошкільного віку є важливим і актуальним завданням у становленні майбутніх тат і мам. Під впливом соціальних змін в сучасному суспільстві поступово руйнуються традиційні погляди на поведінку осіб різної статі. Ролі чоловіків і жінок нерідко змішуються, стираються кордони в професійних сферах. Все частіше вдома сидить тато, а гроші заробляє мама. Виходячи з цього, дівчатка стають агресивними, владними, грубими, а хлопчики не можуть постояти за себе, емоційно нестійкі і не мають навичок культури поведінки з жіночою статтю. Тому дуже важливо з ранніх років закладати дітям знання про особливості своєї статі. Це передбачає підвищену вимогу до самих батьків, до їх поведінки та способу життя. Необхідно звертати увагу на роботу вихователів у дитячих садках, пам’ятаючи, що там дитина проводить більшу частину дня.

Якщо в сім’ї росте донька

У вихованні малятка потрібно визначитися з підсумковою метою цього процесу. Багато батьків намагаються втілити свої нездійснені мрії в реальність. Наприклад, мама і тато хотіли бути відомими вченими або бізнесменами, але добитися цього вони не змогли. Такі батьки прагнуть зробити своє малятко знаменитою людиною і прищеплюють їй такі особистісні якості, завдяки яким вона могла б добитися всього в житті. І даремно… Можливо, дівчинка досягне всього того, про що мріяли її батьки, але навряд чи вона буде щасливою в сімейному житті, а адже це найголовніше. Якщо ви хочете виростити з дівчинки турботливу і ніжну жінку, гарну господиню і люблячу матір, то дотримуйтесь наступних правил:

• переконуйте дитину, що вона неповторна і унікальна, ні в якому разі не занижуйте її самооцінку;
• акцентуйте свою увагу на зовнішності дівчинки, захоплюйтеся її красою (бажано, щоб схвальні слова говорив батько, адже завдяки цьому дівчинка зрозуміє, як повинен вести себе справжній чоловік);
• залучайте дитину до виконання добрих справ, у дитини сформуються такі особистісні якості, як чуйність, працьовитість, щедрість, жалісливість;
• частіше розмовляйте з донькою, діліться секретами, відповідні теми для бесід: «Дівчатка – майбутні мами», «Дівчатка – маленькі принцеси», «Дівчатка – майбутні берегині домашнього вогнища».

Якщо батьки мають сина

На жаль, недостатньо годувати хлопчика смачними стравами, одягати і взувати його. Щоб виростити з дитини справжнього чоловіка, прислухайтеся до наступних рекомендацій:

• давайте хлопчикові «серйозні» завдання, хваліть його за будь-які досягнення, заохочуйте бажання виконувати домашню роботу (малюк буде відчувати себе повноцінним членом сім’ї, зрозуміє, що його потребують близькі);
• надавайте дитині право самостійно приймати рішення, цікавтеся його думкою і розмовляйте з ним так, як ніби розмовляєте з дорослою людиною;
• частіше давайте синові ініціативу, підтримуйте його активність, адже ця риса важлива для всіх хлопчиків;
• частіше дозволяйте дитині спілкуватися зі своїми однолітками або запишіть його в якусь секцію, відчуття приналежності до групи позитивно позначиться на розвитку самооцінки;
• розмовляйте з дитиною на важливі теми, наприклад, «Хлопчики – маленькі лицарі», «Хлопчики – майбутні тата», «Хлопчики – захисники дітей, жінок і стариків», «Хлопчики – юні умільці»;
• не звалювати на дитячі плечі всі домашні справи, не позбавляйте свого сина дитинства, не лайте його за сльози.

Для тих, у кого кілька дітей

Добре, коли сім’я має двоє чи більше малюків. І батькам ніколи нудьгувати, і крихітки можуть весело проводити час разом. Ось тільки виховання кількох дітей – досить складне завдання. Вище були перераховані поради, з яких одні підходять тільки дівчаткам, а інші – тільки хлопчикам. Не всі батьки можуть проводити багато часу, займаючись з кожною дитиною окремо. Саме тому ми радимо вам звернути увагу на спільні ігри. Без ігор при гендерному вихованні дітей дошкільного віку не обійтися. Саме таке проведення часу сприяє формуванню позитивних особистісних якостей, вчить тому, як потрібно себе вести з протилежною статтю.

• «Домашні турботи». Запропонуйте своїм діточкам приготувати їжу, використовуючи іграшковий посуд. Розкажіть дівчинці і хлопчику про те, що вони повинні робити, допоможіть у розподілі трудових обов’язків. Гра формує уявлення про те, які ролі повинні виконувати жінка і чоловік.
• «Сплячі принц і принцеса». Ця гра спрямована на формування доброзичливих відносин між дітьми, розвиток бажання говорити щось приємне один одному. Нехай дівчинка зобразить сплячу принцесу. Хлопчик повинен буде розбудити красуню, використовуючи добрі слова. Аналогічні дії потрібно буде виконати дівчинці, коли її братик прикинеться сплячим принцом.
• «Будуємо дім». Запропонуйте дітям спорудити будиночок з картонної коробки. Нехай «будівництвом» займається хлопчик, а «облаштуванням» – дівчинка. Діти зрозуміють, що чоловіки повинні виконувати важку роботу. У жінок же інша задача. Вона полягає в наповненні атмосфери будинку затишком і теплом.

На закінчення варто відзначити, що хлопчиків і дівчаток не можна виховувати однаково. Вони по-різному відчувають, переживають і сприймають навколишній світ. Батьки повинні дотримуватися гендерного виховання дітей дошкільного віку. Завдяки такому підходу з дівчаток виростають ніжні, турботливі жінки, здатні втішити у важкі хвилини, а з хлопчиків – безстрашні, сильні чоловіки, які можуть впоратися з усіма труднощами і захистити близьких і нужденних людей в разі небезпеки.

Висновок та підсумки заходу: мультимедійна презентація

«Умови ефективної роботи щодо гендерного виховання дошкільників: з досвіду роботи»

• Слайд 2

Стать - це сукупність тілесних, фізіологічних, поведінкових та соціальних ознак, на підставі яких індивіда вважають хлопчиком (чоловіком) або дівчинкою (жінкою)

• Слайд 3

Гендер - соціально-психологічна стать людини, сукупність її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, що проявляються у спілкуванні і взаємодії

• Слайд 4

Гендерне виховання - це відносно соціально контрольований процес розвитку дівчинки і хлопчика в ході їх гендерної соціалізації – виховання основ гендерної культури взаємовідносин, розвиток здатності до реалізації статево-рольового репертуару та оволодіння уміннями і навичками відповідної поведінки

• Слайд 5

Складові гендерного виховання:

• створення педагогічних умов для природного розвитку різних сфер індивідуальності хлопчика і дівчинки;
• цілеспрямована педагогічна діяльність по гендерному вихованню;
• упорядкування процесу гендерної соціалізації

• Слайд 6

Мета гендерного виховання:

• формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;
• формування моделі поведінки певної статі;
• прищеплення культури взаємовідносин статей

• Слайд 7

Завдання гендерного виховання

• виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як до об'єкта пізнання;
• підтримувати фізичне і психічне здоров'я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;
• збагачування знання про свою сім'ю, рід, сімейні реліквії, традиції

• Слайд 8

Принципи гендерного виховання: моральна чистота, довіра, правдивість, неперервність, адресність, реалістичність, активність.

• Слайд 9

Педагогічні умови оптимально-організованого статевого виховання дошкільників: гра, бесіди, проблемні ситуації, театралізовані проблемні ситуації, норми поведінки персонажів художніх творів, засвоєння статевої ролі, природність поведінки дорослого, поведінка батьків в родині.

• Слайд 10

Умови ефективної роботи зі статевого виховання дошкільників: завідувач закладу, старша медична сестра, вихователь, музичний керівник, практичний психолог, логопед, батьки.

• Слайд 11

Психологічні механізми гендерного виховання дошкільнят: спрямування, моделювання, заохочення, пізнання.

• Слайд 12

Робота з батьками: cпілкування дітей з членами родини, cпостереження за діями дітей, участь у спільних справах та подіях, бесіди, консультації, надання рекомендацій, розроблення пам'яток.

• Слайд 13

Рекомендації:

• розпочинати статеве виховання слід з раннього дитинства;
• інформацію про питання статі слід надавати своєчасно, виходячи з індивідуальних та вікових особливостей дитини;
• інформація має бути правдивою, не формувати в дитини хибних знань чи ставлень, особливо якщо це стосується статі й статевих відносин

• Слайд 14

Висновки: гендерне вихованя – це сучасний напрямок методики у навчально – виховній діяльності педагога, котрий шляхом сприятливої соціалізації дозволяє сформувати у дитини стійке поняття власної статі: Я – дівчинка; Я – хлопчик, з характерною ґендерно-рольовою позицією і елементами ґендерної культури, відображаючи – ціннісні функції двох статей у суспільстві.Гендерна компетентність – це цілеспрямований, організований і керований процес формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих і жіночих ролей, поведінки, діяльності та психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їхньої біологічної статі. Отже, ґендерний підхід в освіті, як механізм досягнення ґендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості, передбачає: відсутність орієнтації на «особливе призначення», заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом’якшення ґендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей. Ґендерний підхід є необхідною передумовою реалізації ґендерного виховання і виступає складовою особистістю зорієнтованого навчально – виховного процесу у дошкільному навчальному закладі.