Тема уроку. Гофман. Повість-казка «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер».
Гротескні образи. Характеристика головних героїв казки.
І. Актуалізація знань учнів.
Головні герої казки:
ПЕРЕЙДІТЬ ЗА ПОСИЛАННЯМ І ВИКОНАЙТЕ ІНТЕРАКТИВНІ ВПРАВИ НА САЙТІ learningapps
https://learningapps.org/view15111751
https://learningapps.org/view8518168
ІІ. Словникова робота:
Крихітка Цахес
ІІІ. Аналіз твору.
Тема. Показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам.
Ідея. Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.
Головна думка казки втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким вони є насправді.
Символи у казці:
Три золоті волосинки, власником яких став Цахес, — це символічний образ золота, грошей і їхньої влади над людьми та суспільством.
Князь Пафнутій – символ псевдо просвітницької науки.
Професор Мош Терпін – карикатура на тих, хто захопив командні пости в науці, безжалісно бюрократизувавши її; псевдовчений.
Вручення ордену Зелено-плямистого тигра – критика діяльності урядовців;
Бальтазар – антипод Цахеса, символ світу поетичної мрії.
ІV. Характеристика головних героїв твору.
Образ Цахеса.
Образ Цахеса, як гадають дослідники творчості Гофмана, міг бути навіяний письменнику малюнками Жака Калло, в колекції якого була ціла серія карикатур, на яких він відтворив гротескні образи потворних горбанів. Окремі з цих малюнків сприймаються як портрет гофманівського Цахеса:
“Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скрючений цурпалок дерева, було не що інше, як потворний малюк якихось дві п’яді на зріст, що досі впоперек лежав у коробі, а тепер виліз і борсався та вурчав у траві. Голова в потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку.
На обличчі неуважне око нічого б і не розгледіло, але, придивившись пильніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався зпід чорного розкошланого чуба, пару маленьких чорних очиць, що виблискували на зморщеному, як у старого, обличчі, – проява, та й годі”. Цахес й залишився б навік звичайним селянським сином, якби не милість феї РожіГожі, що виявила милосердя до маленької потвори.
Фея Розабельверде його пошкодувала і подарувала три золоті волосини. З цього моменту Цахес знаходить чарівну властивість: все потворне, що виходить від нього, приписують кому-небудь іншому і, навпаки, все приємне або чудове, що здійснює будь-який інший, приписують йому. Він починає справляти враження чарівної дитини, потім «обдарованого рідкісними здібностями» юнака, талановитого поета і скрипаля, юного принца, що відрізняється вишуканістю зовнішності і манер. Він затьмарює усіх настільки, що оточуючі саме в ньому припускають княже походження.
“Патронеса фон РожаГожа, чи, власне, славетна фея Рожабельверде, бо це саме вона й є, знайшла малу потвору на дорозі. Фея так думала: коли природа, немов мачуха, скривдила його, то вона нагородить малого дивним таємничим даром, завдяки якому все, що хтось доброго подумає, скаже чи зробить у його присутності, йтиме на його рахунок, ба навіть сам він у товаристві освічених, розумних, дотепних людей буде шанований як освічений, розумний, дотепний, і взагалі його матимуть за найкращого з тих, серед кого він перебуватиме”.
Ставлення матері: «покарало нас небо оцим маленьким виродком, якого я привела на світ собі на ганьбу й на посміх людям».
Зовнішність: «на своїх павучих ногах не може ні стояти, ні ходити і тільки мурчить та нявкає, немов кошеня, замість того, щоб говорити».
«Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скручений цурпалок дерева, було не що інше, як потворний малюк якихось дві п’яді на зріст. Голова в потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку. На обличчі неуважне око нічого б і не розгледіло, але, придивившись пильніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався з-під чорного розкошланого чуба, пару маленьких чорних очиць, що виблискували на зморщеному, як у старого, обличчі».
Поведінка: «Він жер як не в себе жайворонків, пив малагу і гданську впереміш, рохкав, бурмотів крізь зуби й через те, що ледве виглядав з-за столом кінчиком гострого носа, дуже вимахував ручками і ніжками.
Очі: «іскрилися, мов у кота».
Про себе: «Я найкращий їздець. Я служив добровольцем у кірасирах і відбув із ними похід, навчав у манежі офіцерів та солдатів верхової їзди».
Погані манери: «лупнув на князя своїми оченятами і, не звертаючи більше на нього уваги, став запихатися смаженим жайворонком, якого щойно поцупив зі столу».
Думки героїв про Цахеса:
Фабіан й Бальтазар: «у нього був вигляд настромленого на виделку яблука, на якому вирізано чудернацьку пику». «Коли Фабіан побачив перед собою дивну маленьку потвору, він голосно зареготав».
Бачення інших людей: «Він був невеличкий на зріст, але тендітної постави, з приємними рисами обличчя і найкращими в світі кучерями. До того ж, він показав себе прегарним їздцем, бо скочив з коня так спритно, з такою гідністю, ніби найкращий стаєнний нашого князя».
Мондшайн: «доля послала мені в його особі найздібнішого і найрозумнішого працівника».
Князь: «Такі юнаки, як ви, – окраса вітчизни, вони заслуговують на те, що володарі їх відзначали».
Професор естетики: «Ти ж після мене перший поет на світі».
Мош Терпін: «Обдарований, надзвичайно здібний юнак», «Він, напевне, князівської крові, а можливо, що й королівський син».
«Цей таємний радник в особливих справах – справжній англієць».
Проспер Альпамус: «Потворний Циннобер і не коренячок, і не гном, а звичайнісінька людина, але про нього дбає якась таємна магічна сила».
Думка інших: «Чужинці й далі вважали Циннобера за найкращу і найрідкіснішу мавпу».
Отже, Цахес - це самовдоволена, егоїстична, лицемірна людина, до того ж дурна. Однак у суспільстві Крихітку Цахеса обожнюють – адже у нього є три золоті волосини, подаровані йому феєю. Ці магічні волоски у творі Гофмана уособлюють владу золота.
Отримавши чарівний дар, крихітка Цахес не витримав морального випробування, не постарався стати гідним його, наблизитися внутрішньо до того ідеалу, яким його бачили люди.
Свою помилку змушена була визнати й сама фея РожаГожа: ” Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі: “Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!” Але ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестись, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості”.
Син бідної селянки → вихованець священика → студент університету → таємний експедитор → таємний радник → міністр закордонних справ → заручення з Кандідою → смерть у горщику.
Образ Бальтазара
Контраст філістерів складають ентузіасти. Їхній представник – головний герой казки, студент Балтазар. Це романтик, безкорисливий служитель ідеалам краси і справедливості. Він – людина киплячої енергії і ясного розуму.
Автор описує Бальтазара як "стрункого юнака років двадцяти трьох чи чотирьох, із темних блискучих очей якого переконливими словами промовляє жвавий і ясний розум". З-поміж інших студентів він виділявся "мрійною тугою", яка "лягла на бліде обличчя".
Бальтазар подобається автору, який ніби нав'язує свою думку і читачеві: "Цей юнак, що тобі, любий читачу, з першого погляду так припав до вподоби,— не хто інший, як студент Бальтазар, син порядних і заможних батьків, скромний, розумний, пильний до роботи хлопець…". Автору подобається усе в його герої: зовнішність, одяг у давньонімецькому стилі, поведінка, характер.
Балтазар цікавиться:
Бальтазара не засліплюють «золоті волоски» Цахеса-Циннобера, він бачить його потворну сутність, бо він ентузіаст, романтик. Бальтазар складає вірші про солов’я і троянду, вкладаючи в поетичні образи палку пристрасть до красуні Кандіди. Не має значення, наскільки талановиті твори Балтазара, а важливо, що йому притаманне поетичне світосприйняття, що наодинці з природою він відчуває стан блаженного схвилювання. Автор наділив свого героя даром прозорливості. Він — поет, але бачить оточуючих людей такими, якими вони є насправді, ніяке чаклунство не примусило Балтазара визнати потворного мерзотника і кар’єриста гідною слави особою. У постаті Балтазара нема нічого фантастичного, його життя є реальним, таким є і він сам. Балтазар, за законами казки, одружується з коханою та отримує подарунок від Альпануса — помешкання та засоби до життя.
У щасливому казковому фіналі однак звучить деяка іронія. Сім’я Кандиди – філістери. Недарма маг Альнанус дарує молодим на весілля чарівні горщики, в яких не пригорає їжа – більшого чуда тут і не треба. І хто його знає, чи збереже ентузіаст Балтазар своє поетичне мислення і тверезий розум у колі, де панує розрахунок?
Завдання:
СКЛАСТИ СЕНКАН до образу БАЛЬТАЗАРА
Наприклад:
1. Бальтазар
2. Розумний, талановитий
3.Мріє, кохає, бореться
V. Теорія літератури: «гротескні образи»
Робота з підручником: с. 86 - розкриття поняття «гротеск»
VІ. Підсумок . Чому вчить твір "Крихітка Цахес..."?
Цей твір цікавий тим, що він вчить людей не бути егоїстичними, брехливими, підступними, не присвоювати собі чужі заслуги, працювати над самовдосконаленням. Герой казки - Цахес, викликає огиду і своїм зовнішнім виглядом, і внутрішнім. Він дбає лише про свою вигоду, не думаючи про інших людей, яким він завдає шкоди. Люди, які мають багатий внутрішній світ не стануть звеличувати себе над іншими. Своє самолюбство та егоїзм проявляють лише ті, кому похвалитися більше нема чим.
Кожна людина повинна досягати успіху в житті завдяки своїй наполегливій праці і власним здібностям та талантам.
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
НАПИСАТИ ТВІР-РОЗДУМ на одну з тем:
- «Над якими проблемами життя спонукала мене замислитись повість-казка ГОФМАНА «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер».
- Хто такий Крихітка Цахес та чи є такі Цахеси і в наш час, серед нас?