Методична розробка уроку з всесвітньої історії на тему: «Політичне становище в Європі після Віденського конгресу. Національно – революційні рухи в Європі у 20-ті роки ХІХ ст. 9 клас
Мета:
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть:
Тип уроку: урок – лекція. Обладнання: підручник, політична карта світу, атлас, таблиця «Територіальні зміни в Європі в 1815 – 1847 рр.», пам’ятки «Складання тез» і «Складання конспекту». Основні поняття та терміни: Священний союз, карбонарії, революція. Основні дати та події:
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ З’ясування емоційної готовності учнів до уроку. ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Бесіда 1. Поясніть суть терміну «Віденський конгрес». 2. Пригадайте, що означає термін «революція». 3. Як ви розумієте значення терміну «рушійні сили»? ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Учитель. Тема нашого сьогоднішнього уроку – одна з важливих ланок, з яких складається світова історія, і вона є логічним продовженням попередніх тем. ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Постановка проблемного завдання уроку
Стисла характеристика політичного становища в Європі після Віденського конгресу Розповідь вчителя супроводжується демонстрацією таблиці (додаток 1) та політичної карти світу. Учні, використовуючи пам’ятку (додаток 2), складають тези розповіді. Учитель. Після розвалу Наполеонівської імперії карта Європи вимагала термінових змін, і в ході Віденського конгресу 1814 – 1815 рр. монархи континенту виробили й підписали значний за обсягом мирний договір. Конгрес санкціонував включення до складу нового королівства Нідерландів території Австрійських Нідерландів (сучасна Бельгія), проте решта володінь Австрії повернулася під контроль Габсбургів, зокрема Ломбардія, Венеціанська область Тоскана, Парма і Тіроль. Пруссії дісталася частина Саксонії, значна територія – Вестфалії та Рейнської області. Данія, колишній союзник Франції, втратила Норвегію, яку передали Швеції. В Італії було відновлено владу Папи Римського над Ватиканом і Папською областю, а Бурбонам повернули Королівство Обох Сицилій. Був також утворений Німецький союз. Частина створеного Наполеоном Варшавського князівства увійшла до складу Російської імперії під назвою Царство Польське, а Російський імператор ставав водночас польським королем. 26 вересня 1815 року російський імператор Олександр І, австрійський – Франц І і прусський король Фрідріх-Вільгельм ІІІ проголосили про створення так званого Священного союзу (учні роблять запис в словнику) як інструмента придушення республіканського демократичного і національно – визвольного рухів у Європі, для поширення абсолютистсько - монархічних та християнсько-патріархальних ідей в Європі. Цей союз ще називали «Союзом трону і вівтаря». Віденський конгрес визначив нову розстановку сил у Європі, що склалася після закінчення наполеонівських воєн, і забезпечив у міжнародних відносинах провідну роль країн – переможниць – Росії, Австрії та Великобританії. Після перемоги над Наполеоном майже всюди в Європі запанувала колишня влада. Але радикальні визвольні ідеї поширювалися в суспільстві, тому подальші 30 років в історії Європи пройшли під знаком палацових переворотів, повстань і революцій. Революції в Італії, Іспанії, Португалії, Греції Учні отримали випереджувальне завдання – підготувати коротку розповідь про сучасний стан Італії, Португалії та Греції країн, про історію яких йтиметься на цьому уроці, використовуючи додаткові джерела інформації. На початку своєї розповіді вчитель наголошує про ведення конспекту, використовуючи пам’ятку (додаток 3). Учитель характеризує причини, характер, рушійні сили революції в Італії 1820 – 1821 рр. Тут провідною рушійною силою були карбонарії (учні роблять запис у словнику). Головне завдання революції – боротьба з австрійськими окупантами за незалежність Італії. 1820 – 1823 рр. – революції в Іспанії та Португалії. Основним завданням революцій в цих країнах була боротьба за їх демократизацію. Революція в Греції (1821 – 1829 рр.) Найважливішим завданням грецьких патріотів було звільнення батьківщини від панування Османської імперії, яка перешкоджала економічному, соціальному, національному та культурному розвиткові Греції. Помітну роль у розгортанні національно – визвольної боротьби відігравали греки – емігранти, які пропагували ідею спільної боротьби поневолених народів Османської імперії за визволення і створення незалежної Грецької республіки. 1814 року в Одесі греки – емігранти створили таємне Дружнє товариство (Філікі Ітерія), яке розпочало підготовку революції в Греції. Очолив товариство О. Іспіланті. Завдяки зусиллям Росії, Англії та Франції 1831 року Греція була проголошена королівством. Учитель звертає увагу на основні події, дати, підводить учнів до розуміння того, чому завдання, які були поставлені, в ході революції не були виконані. Метод «Прес» Учні дають відповідь на проблемне завдання уроку: «Як вплинули рішення Віденського конгресу на політичне становище європейських країн в майбутньому?» V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ Робота з картою Покажіть на карті країни, у яких в 20-х роках ХІХ ст. відбувалися національно – революційні рухи. Назвіть столиці цих держав сьогодні. Бесіда 1. Які проблеми вирішувала революція в Італії, Іспанії, Португалії, Греції? 2. Назвіть рушійні сили революції в Італії та Греції. VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ Технологія “Незакінчені речення» 1. На цьому уроці ми дізналися … 2. На цьому уроці ми удосконалили (своє вміння складати тези, конспект, працювати з картою, аналізувати фактичний матеріал …). 3. На цьому уроці мені сподобалося … Учитель оцінює учнів, які працювали під час уроку (виконували випереджувальне завдання, працювали над проблемним питанням біля карти). VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника та конспекту. 2. Виконати завдання на контурній карті, позначивши територіальні зміни за результатами Віденського конгресу. 3. Випереджувальне завдання: двом учням підготувати повідомлення про чартистський рух в Англії.
ДОДАТОК 1 Територіальні зміни в Європі в 1815 – 1847 рр.
|
Країна |
Територіальні зміни |
|
Франція |
Повернена до кордонів 1789 р. |
|
Росія |
Закріпила за собою частину Польщі з Варшавою |
|
Англія |
Отримала острів Мальта, Папську область і острів Цейлон |
|
Австрія |
Приєднала Ломбардію і Венецію |
|
Пруссія |
Отримала частину Саксонії і Рейнську область |
|
Німеччина |
Розділена на 38 держав |
|
Італія |
Розділена на 8 держав |
ДОДАТОК 2 Складання тез Тези – коротко сформульовані основні положення статті, лекції, повідомлення, доповіді. Це короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій та посилань. У тезах переважають загальні положення. 1. Уважно прочитайте текст, на підставі якого необхідно скласти тези. 2. З’ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозумілі. 3. Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з’ясували зміст тексту в цілому і його головну думку. 4. Визначте у тексті основні положення, що є ланками логічного ланцюжка, за допомогою якого автор послідовно розкриває свою думку. 5. Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращому розумінню тексту) і запишіть.
ДОДАТОК 3 Складання конспекту Конспектування – стислий письмовий виклад основного змісту тексту з виокремленням його найважливіших положень. 1. Запишіть автора твору, його назву та вихідні дані. 2. Перш ніж розпочати конспектування, необхідно ознайомитися з текстом загалом. 3. Визначте у тексті логічно завершені частини і в кожній з них знайдіть основну думку, дайте їм назву. На підставі цього складіть план. 4. Підготуйтеся до виконання завдання: поділить аркуш у зошиті на дві нерівні частини для запису плану (зліва) і конспекту (справа). 5. Складіть конспект змісту кожної логічно завершеної частини тексту відповідно до плану, дотримуючись таких умов. 5.1. Основний зміст тексту викладають стисло. 5.2. Провідні думки, аргументи, висновки вкажіть докладно. 5.3. Назви глав, розділів, параграфів наукової праці обов’язково вказують точно. 5.4. У конспекті використовують цитати. Дотримуйтесь правил цитування: необхідну цитату беріть у лапки, у дужках зазначайте джерело і сторінку. 5.5. Намагайтеся робити записи своїми словами, оскільки це сприяє кращому розумінню тексту. 5.6. Основні положення конспекту вказують навпроти відповідних пунктів плану. 6. Працюючи над конспектом, використовуйте систему підкреслень, вирізняйте найбільш важливе літерами, використовуйте умовні позначення. Вони допоможуть вам під час відповіді за конспектом. 7. У лівій частині конспекту можна також робити записи незнайомих імен і термінів, які потребують пояснення, необхідні доповнення, стислі висновки для себе, звернення до явищ сьогодення тощо. 8. Перевірте виконану роботу. У разі необхідності виправте або уточніть пункти плану і зміст конспекту. 9. У випадку, якщо необхідно скласти конспект на підставі декількох джерел, спочатку визначають, який твір буде основним. Для цього прочитайте джерела і визначте, якою мірою в них розкрито проблему, що вас цікавить. Потім розділіть сторінку зошита на дві частини: у лівій частині зробіть конспект основного твору, у правій – запишіть доповнення до нього за іншими джерелами.