Методична розробка виховного заняття "Поки з неба світить, тебе, Тарасе, не забудуть"

Про матеріал

Методична розробка виховного заняття "Поки з неба світить, тебе, Тарасе, не забудуть" містить сценарій виховної години для студентів першого курсу, що присвячена датам смерті та народження Т.Г.Шевченко.

Перегляд файлу

Тема: „Поки з неба сонце тебе, Тарасе, не забудуть”

Мета: Розширити знання про видатного украТнського поета, розвивати навички зв'язного мовлення, вдосконалювати навички виразного читання; поглиблювати почутгя, любов до мови поетичного слова, до свого народу, до icTopiT, викликати iHTepec до рвних мистецтва.

Етйграф: Щоб народу служити, треба так, як Шевченко, на CBiTi жити

(Нар. тв.)

Вид заняття: виховна година.

Форма проведення: нетрадщйна.

ЗВ'ЯЗКИ:

музика,

Обладнання: 1.Портрет Т. Г. Шевченка рушником,

— плакат.

2.Плакат, оздоблений народним орнаментом, слова поета:

Наша дума, наша

Не вмре, не загине:

От де, люди, наша слава, Слава Украши.

3. Записи музичних TBopiB, покладених на слова Т.Шевченка.

4. YkpaTHcbki костюми.

На музики.

Урочисто звучить вступне слово вчителя.

День народження i день CMepTi Т. Г. Шевченка стоять поряд -- 9 i 10 березня. цими двома весняними датами 47 P0kiB життя, яке стало славою i украТнського народу, знаменуючи початок i досягнення новот украТнськоТ

I все -- таки день його народження i день CMepTi, фатально ставиш поряд, душу невимовним болем, спонукають глибоко вщчути у мученицькому великого Кобзаря, заповненому боротьбою за право трудящоТ людини називатися людиною, за право кожного народу називатися народом. Не було чи майже не було для житгя у звичайному p03YMiHHi, для повного вщчутгя людського щастя. Ще за житгя Кобзар став у легендарним, але зоря його засяяла лише по cMepTi.

Шевченка на BCix континентах. Його твори звучать у перекладах на десятки мов CBiTY. Але особливо ставляться до Кобзаря його нащадки. наша виховна година це данина величному правдоборщо.

Ось як Шевченка, силу слова

Слово студентам:

”Шевченко — один з cBiT0B0T ”. Кларенс професор перекладач TBOPiB Шевченка.

”Шевченко в украТнську нове слово”. М. Т. Рильський.

”Шевченко був народним поетом з ycix великих CBiTY”. Мар'ян Якубець, професор Вроцлавського сучасний польський науковець, шевченкознавець. ”У Шевченка сяе та краса народно; поезй, якоТ у лише блищать”.

Аполон Григор'ев, критик i поет.

”В iCTOPiT cBiT0B0T Шевченко поставив c06i пам'ятник, бронзи”. Альфред енсен, шведський поет — референт ШведськоТ академй наук.

Слово вчителя.

Нас просто не iCHye без Шевченка. У цьому вся наша, все бутгя, BCi MPiT. Кому не що Шевченко — це УкраТна, а УкраТна — це Шевченко. Шевченко для УкраТни — все. BiH став паролем.

слово незбагненна. I ми продовжуемо розмову про

Шевченка, про силу слова i до нашоТ виховноТ години будуть слова,

”Щоб народу служити, треба так, як Шевченко, на CBiTi жити”. (Нар. тв.)

I сила слова, слова Шевченка — поета, Шевченка -- пророка, е могутньою, глибинною, i надзвичайно актуальною в наш час.

BiH — не просто поет —- це в П душа, Такою постае перед нами, в i в очах культурного CBiTY постать велетня Т. Шевченка — сина УкраТни.

В укратнських оселях на висять рушниками портрети Тараса. Як З Шевченка, з його ”Кобзаря” почалося народу. Ця книга весь украТнський як крапля роси CBiT. Кожна важлива риса украТнця у i поемах Тараса Григоровича.

I ми з можемо стверджувати: йому нема серед в читацького iHTepecy i У нас не було другого такого HaBiTb Тван Франко та Леся УкраТнка — його духу. Отже, зануримось у глибинний CBiT слова.

Слово студентам.

Вцхддц_2ь Музи Шевченка.

Муза 1. Ми — музи Шевченка. Ми поведемо вас у безмежний, глибинний CBiT його помандруемо 1Хгйми

Музе Кобзарем його ми звемо. Так, роду i до роду. Кожен i поему BiH присвячував народу.

За власним визнанням, Шевченко почав писати в Ti коли ходив до саду малювати статуТ. Це поезй започаткували 36iPkY ”Кобзар”, який BiH видав в 1840 р. при Штернберга.

Муза З . ”Кобзар”, за Франком, це епоха в iCTopii духовного розвитку народу украТнського. З часу появи 'Кобзаря” його назва стала другим Шевченка. ”Ся маленька книжечка, - писав Франко, - немов новий CBiT noe3iT вибухнула немов джерело чисто; холодно? води, в украТнському простотою, поетичною граи-п€ю вислову”

Перебендя старий, Хто його не знае ?

BiH усюди вештаеться Та на k063i грае.

А хто грае, того знають I дякуоть люди:

BiH Тм тугу розганяе,

Хоч сам cBiT0M нудить. cipoMaxa днюе, й ночуе;

Нема йому в хати,

Недоля жартуе Над старою головою,

А йому байдуже Сяде c06i

Муза 2. Се не мара,

Моя се мати i сестра,

Моя се щоб ви знали.

Муза 1. Нещасний в особистому Шевченко найвищу i красу бачив у доля — покритки i знайшли у його творах.

Муза 2. Помандрувала ота Оксаночка в поход

За москалями

Та й пропала Вернулась, правда, через год, Та що з того:

З байстрям вернулась.

Острижена.

Муза З. Було сидить тином, мов зозуля,

Та кукуе, або кричить,

Або тихесенько

Та коси

А знов кудись

HixT0 не знае, де

Занапастилась,

Студенти читають

1. Балада ”Русалка”.

Муза 1. Доля в саме Тм, — матерям, присвячував BiH свот поезй, називаючи Тх совами, наймичками, черницями, а хтозна — чим були в Мати з дитиною для Шевченка завжди була образом, уособленням краси, благородства.

Муза 2. У рат на кращого немае, Як тая мати молодая

3i своТм дитяточком малим.

Муза З. Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем, СтоТть Катря серед поля,

Дала сльозам волю.

Муза 1. Утомилась

Де — де

Ще б плакала Катерина, Та не мае.

Входить Катерина З дитиною на рудам Катерина:

сину, смеркаеться...

Коли пустять в хату, А не пустять, то й Будем ночувати.

хатою заночуемо, Сину, [ване!

Де ж ти будеш ночувати, Як мене не стане.

З собаками, синочку,

Кохайся

Муза 2. Бреде у

Чи покритка, а чи вдова,

Щось тихо промовля У сповиточку Катерина: Не плач, сину, мое лихо, Що буде, то й буде.

дальше -- ходила, А, може, й 3ycTpiHY...

тебе, синочку, А сама згину.

Муза 1. Где по шляху

З дитям на руках,

Де щастя, де долю знайде,

Чи Тй ще далеко до ? I б'ються

В 0Ч1

(звучить ”По BiTep Bie”.)

Муза З. У — рано Поле крилося туманом.

У TYMaHi на

Як тополя, похилилась Молодиця молодая.

Щось до лона пригортае

Та з туманом розмовляе.

”Наймички”.

Виходить Ганна з немовлям на руках.

Дитя мое, синочку,

Нехрещений сину, Не я тебе хреститиму У лиху годину.

люди хреститимуть,

Я не буду знати, Як i звуть дитя мое !

Я була багата.

Не лай мене, молитимусь

[з самого неба, Долю виплачу сльозами I пошлю до тебе.

Муза 1. Аж три пари на радощах kYMiB назбирали, Та й охрестили I Марком назвали.

Минае pik, росте Марко.

А ось чорноброва

Та молода,

На той XYTip благодатний У найми проситься.

Прийняли.

Молодиця рада та весела

У xaTi i

I коло скотини

А коло дитини

Так i пада, мати.

Не зна Марко, чого вона

Так його

Сама не Тсть i не доп'е, Його нагодуе.

Марко до наймички

Руки простягае мамою невсипущу Ганну величае.

Не зна Марко,

Росте c06i

Росте, виростае.

Муза 2.

Чимало перевернулось, Води чимало утекло.

I в xyTip лихо завернуло чимало принесло.

Занедужала небога.

Уже й причащали,

Й служили,

Hi, не помагало.

Катерина коло нет Днюе i ночуе.

А тим часом

Недобре

Хвора Ганна чекае Марка:

Доню Катерино!

Чи ще Марко не приТхав?

Ох, якби я знала

Що що побачу,

То ще б

Чи ти чуеш, Катерино,

			Уже прийшов! [ди швидше, Швидко веди в хату. Слава T06i, Христе боже! Насилу
	Муза З.		отче наш тихо — тихо, Мов kPi3b сон, читала. Старий воли випрягае, Занози ховае а Катруся Марка оглядае:
	Марко:		А де Ганна, Катерино, Я пак i байдуже! Чи не вмерла?
	Катря:		Hi не вмерла, А дуже нездужа лишень, в малу хату, Поки випрягае Воли батько, вона тебе, Марку, дожидае.
	Муза З.		Марко, в малу хату I став у порогу... Аж злякався, Ганна шепче:
	Ганна:		Слава, слава богу ! Ходи сюди, не лякайся... Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати.
	Муза 1:		Вийшла з хати Катерина, А Марко схилився До наймички у голови.
	Ганна:		Марку! Подивися, Подивися ти на мене, Бач, як я Я не наймичка. Я...
	Муза 1.		Та й Марко плакав, дивувався. Знов одкрила Пильно, пильно подивилась, Сльози покотились.
Ганна:		Прости MeHi, я каралась Весь Bik в xaTi. Прости MeHi, синочку, Я,... я твоя мати!
Муза З.		I на Врага не буде, супостата. А буде син, буде мати, 1 будуть люди на
Муза 2.		Ой поете, великий пророче,

сил ти

Захищаючи долю

завжди в caM0Ti, в caM0Ti.

Муза 1.

читае та пише до

Плинуть MPiT, ручаТ.

I минулого сльози сльози твоТ.

( ”Ой не

Муза 2. Шевченко кохав i був коханим, Мав Тнтимний CBiT поета —- океан.

Муза З. У панночка

Жар серця нишком в вилива.

Листок долоньки затуляе.

Про що вона? Чого Тй так болить Далекий хтось, ”хто ружжом гуляе” Тй, та суджений панич! соловейка у

Невже вартого в

Муза 1. Нащо T06i за

По BikHax тюрем лячно заглядати?

До бога правди криком десь при

За УкраТну в'ярмлену волами

Молилася. При

При й

Варвара PeHHiHa.

Шевченко зайняв в моему Я часто думала про нього, бажала йому добра,

прагнула сама творити добро для нього. Побачивши його раз великим, я щоб великим BiH був завжди, бачити його He3MiHH0 святим i променистим, щоб BiH поширював силою свого таланту. Я бажала, щоб усе це робилося через мене.

Вернути б час, i я — Варвара,

Сумна, задумана княжна,

Я б утекла з Яготина

Аж за Урал, де, наче хмара, над тобою,

Де цар кривавою рукою

Вершив

Я б у задушливу казарму, Як BiPHa подруга прийшла, ТвфЮ стала я сестрою край

Листи б од тебе одсилала,

Я берегла б твоТ

Щоб чорний BiTep Кос -- Аралу

Не спопеляв даремно

Шевченко:

Якби ми знову,

Якее тихее те слово

ТодТ промовила б MeHi.

I не б.

А може б, нагадала,

Сказавши: ”Снилося дурюи А я би, мое диво,

Моя ти доля чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселее та молодее Колишне лишенько лихее, Я заридав би, заридав!

I помоливсь, що не правдивим

А сном лукавим

— водою розлилось Колишнее святее диво.

Минаючи села,

Я ж думав: де я прихилюсь I де на CBiTi.

Поставлю хату i kiMHaTY, Садок — райочок посаджу,

Посиджу я i походжу В своТй

Та в

В садочку буду спочивати, Присняться MeHi,

Веселая присниться мати. Та ба.

Муза 1. Та не судилося йому, великому й безсмертному, звичайне людське щастя. Випурхнуло воно з рук поетових сполоханою пташкою.

Та Шевченко не докоряв своТй

Муза 2. Нема кому

Hi з ким пожуритись...

Треба було б молодому Треба одружитись.

Минулися молодй

Немае з ким остиглого

Серденька

Муза З. Нема кому

Затопити хату.

Нема кому води тот подати

Не BiH один П любив,

Немов ”красу — Поети славили в

УкраТну. BiH першим полюбив П, Як син кохае неньку.

Для сина вона едина i

УкраТно! УкраТно!

Серце мое ненько.

Як згадаю твою долю, Заплаче серденько.

Слова вчителя.

Тарас Шевченко прожив коротке, тяжке, але яскраве житгя, яке без останку присвятив УкраТни i знедоленому народу.

Де б не був поет: чи в далеких степах, чи в холодному й

— CkPi3b в його трепетному пульсував образ безталанноТ УкраТни й буремного Мальовничу природу УкраТни, й добрих i людей Т. Шевченко полюбив змалечку, 60 сам був часткою того всього CBiTY, в якому народився й жив. Перебуваючи далеко УкраТни, поет про тихе щастя, якого йому так i не судилося зазнати.

У наш складний i суперечливий час, коли УкраТна перебувае на виходу з й духовно; кризи, слово Шевченка завжди з нами.

вимагае нас переосмислення багатьох речей, 60 BiH поет пророк, поет Бога, який через товщу бачив щасливе житгя свого багатостраждального народу, про той час, коли ...на

Врага не буде, супостата.

MpiT Шевченка збулись. вода оросила степи TaBPiT, Криму, де колосяться kBiTHYTb сади, Людина стала господарем свой розкутий народ суверенно; УкраТни будуе нове життя, несучи в серцях пам'ять про свого пророка — Тараса Шевченка, який так XOTiB бачити народ i щасливим.

Отже, Шевченко — щасливого життя свого народу в ciM'T наш сучасник.

Студент читае

виховно7 години.

Викладач дякуе студентам за до виховноТ години, порадила й уважно прислухатися до поетичного слова великого Кобзаря, е нашою святинею.

Слова вчителя:

В одному з звертаючись до свое? Тарас Григорович сказав:

Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.

Тож i вам, студенти, бажають чесного i прямого житгевого шляху, яким Шевченко, щоб i ви багато P0kiB не покрививши душею, могли про себе сказати слова.

Питання до

1. на YkpaiHi, з Шевченка. — с. Шевченкове), (с.

м. КиТв, Яготин, Переяслав — Хмельницький, kaHiB, Борзна, Полтава, та iH.)

2. поза УкраТною, де жив Шевченко. (У —

Нижньому (Горький), 0peH6yp3i, Новопетровському (Форт Шевченка), CaMapi (Куйбишев) та iH).

З. Художник, який першим у Шевченка талант живописця i став йому допомагати. (1ван Максимович Сошенко).

4. Коли вперше був надрукований ”Кобзар” (1840 р).

5. УкраТнський письменник, що один з перших пщтримав Шевченка як подга i йому в caMoocBiTi. (евген

6. брали участь у Тараса з (К. Брюллов, О. В. Жуковський).

7. Поема — Шевченка на УкраТну в 1843р. (”Сон” — ”У всякого своя доля").

8. написаних Шевченком час перебування в ka3eMaTi

9. Шевченка — засланця (”Караюсь, мучусь, але не каюсь”)

10. Шевченка в ocTaHHi роки його житя, яка так i не збулася. (Подг оселитися на YkpaTHi, мати свою хату i викупити з Про це BiH часто говорив i писав своТм друзям).

11. балади написав Шевченко в свое;

(”Причинна”, ”Тополя”, ”Утоплена” ; романтичне забарвлення, до народно? поезй).