О.Зарічна
Методична скарбничка
«Ключі до успіху»
Сокаль 2024
Розроблена мною методична скарбничка "Ключі до успіху" має на меті систематизувати мої методичні розробки і напрацювання , а також допомогти вихователям у їх повсякденній роботі як із дітьми, так із батьками, щоб домогтися найкращих результатів у навчально-виховній роботі.
Даний матеріал складається із трьох розділів :
1.Оригінальні способи перевірки домашніх завдань на уроках самопідготовки.
1. Рефлексія: методика організації і прийоми проведення.
3.Скарбничка порад для батьків та педагогів.
Актуальність даних тем є очевидною, бо у цій роботі органічно узгоджуються навчальні і виховні завдання: з одного боку, це форми закріплення і повторення вивченого на уроках матеріалу, розвиток в учнів навичок самостійної навчальної праці, уміння самим здобувати знання, а з іншого -дієві поради батькам, роль яких у навчанні і вихованні дітей є вирішальною.
Ступінь ефективності виконання домашнього завдання учнями багато в чому залежить від того, наскільки цікавою та різноманітною за формою та змістом буде його перевірка. Запропоновані в даній методичній скарбничці способи перевірки самостійної домашньої роботи учнів для досягнення результату повинні застосовуватися педагогом систематично і комплексно.
Щодо рефлексії, то ще давньогрецький філософ Сократ вважав рефлексію інструментом для розвитку критичного мислення, самоаналізу та самовдосконалення.
Зробити самопідготовку більш продуктивною, зрозуміти чи сприймають учні навчальний матеріал допоможуть прийоми рефлексії.
За допомогою спеціальних вправ школярі вчаться усвідомлювати значення кожного уроку, а вихователь отримувати зворотній зв'язок від своїх учнів.
Я підготувала добірку прийомів рефлексії, метою яких є не просто фіксація отриманих результатів, а й побудова смислових ланцюжків.
У третьому розділі я запропонувала комплекс порад і рекомендацій для батьків обдарованих дітей, щодо профілактики агресивної поведінки , спілкування з дітьми, заохочення до здорового способу життя, допомоги впоратися з емоціями під час війни тощо.
Це також є досить важливо, бо тільки співпраця вчителя і батьків – це ключ до успішного навчання і виховання дітей.
Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів.
Я розумію, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу навчання та виховання дітей я пропоную дані методичні розробки, які стануть у пригоді моїм колегам вихователям.
Для її проведення клас необхідно об'єднати у групи, кожна з яких буде виступати на захист своєї позиції або погляду на проблему. Одна точка зору може бути викладена в підручнику чи довіднику, а інша, відмінна від неї, може належати комусь з учнів або вихователю. В дискусії важливі міркування і аргументи учнів, а результатом її стане більш глибоке пізнання сутності вивченого явища.
Це незвичайний і дуже цікавий спосіб перевірки домашнього завдання. Вихователь пропонує дітям придумати кілька питань автору відкриття, винаходу, твору, щоб глибше пізнати його сенс. Відповідати на запитання можуть найбільш підготовлені учні, а на найскладніші з них - вихователь. Наприклад, при перевірці домашнього завдання з хімії можна адресувати питання Дмитру Івановичу Менделєєву, з фізики - Ісааку Ньютону, з геометрії - Піфагору, з літератури - Тарасу Григоровичу Шевченку.
Багато дітей захоплюються розгадуванням кросвордів, проявляючи при цьому завидну завзятість. Щоб цікаво перевірити домашнє завдання, вихователю необхідно скласти кросворд за відповідною темою і запропонувати його учням. Особливо діти люблять інтерактивні кросворди, які можна розгадувати всім класом.
Завдання вихователя сформулювати запитання по-іншому, ніж у підручнику після параграфа. Якщо учень сумлінно підготувався до уроку, труднощів з відповіддю у нього не виникне, а певна різноманітність у процес перевірки буде внесена.
Учням пропонується вислухати відповідь однокласника, підготувати і виступити з усною рецензією на неї (з урахуванням переваг та недоліків, внесенням доповнень та уточнень).
При перевірці письмового домашнього завдання з хімії, української або англійської мови, математики можна запропонувати учням обмінятися зошитами з сусідом по парті, перевірити виконання завдань, поставити оцінку і розповісти про допущені помилки, обговоривши спірні питання.
Вихователю необхідно підготувати питання з пройденої теми, відповіді на які діти зможуть швидко і просто намалювати. Діти повинні бути попереджені, що відповіді потрібно не озвучувати, а зображати на папері.
Перевіряючи домашнє завдання, педагог задає питання і пропонує варіанти відповідей до них. У разі правильної відповіді завдання дітей - поплескати в долоні, якщо ж відповідь неправильна - потупцювати ніжками. Ця гра - відмінна розминка і хороший спосіб зняти напругу в класі.
У створених командах педагогом призначається капітан. Завдання для кожної з команд полягає у вигадуванні питань по вивченій темі і почерговій відповіді на них. Право відповіді надає капітан. Важливо, щоб в обговоренні брали участь усі члени команди.
Педагогові необхідно заздалегідь підготувати паперові квіти з сімома різнобарвними пелюстками за кількістю команд. За правильну відповідь з пройденої теми команда отримує один пелюсток. Грають до тих пір, поки одна з команд не збере квітку повністю.
Гра проводиться в колі. Вихователь задає питання і підкидає м'яч. Учень, який його зловив, дає відповідь.
У листі перераховані базові питання, відповіді на які повинен знати кожен учень по даній темі. У старших класах лист має складатися з двох частин, в першій прості питання, в другій складніші.
Базовий лист створюється заздалегідь. Учні записують відповіді на питання. Це може бути як фронтальне, так і індивідуальне опитування.
Використовується коли потрібно дати розгорнуту відповідь. Ефективний при закріпленні нової теми. Один учень починає відповідати – інші доповнюють.
Проводиться на етапі закріплення нової теми або під час перевірки домашнього завдання. Учні повинні вибрати одну правильну відповідь з декількох варіантів. При цьому важливо обґрунтувати свій вибір. Для ініціації дискусії, вихователь може почати захищати невірну відповідь.
Відповідь учня записується, потім йому дають послухати запис. В цьому і полягає мета – дати послухати себе з боку. Прийом використовується для розвитку усного мовлення при навчанні навичкам логічного викладу.
Учні працюють в парах, опитуючи один одного згідно заздалегідь складеним питанням і виставляючи оцінки за заздалегідь визначеними критеріями.
При цьому після питання витримується пауза протягом 30-40 секунд. Це дозволяє відповідати не тільки тим, хто швидко метикує. Відстрочена реакція допомагає залучити до роботи і менш енергійних учнів, які при звичайному опитуванні займають пасивну позицію.
Клас ділиться на дві групи або за варіантами. Вихователь ставить питання – учні першої групи відповідають на нього, повідомляючи свої відповіді один одному «по ланцюжку». Потім на питання відповідає хтось із учнів або сам вихователь. Після цього учні з першої групи ставлять своїм товаришам + або -. Досить десяти питань. Такий прийом передбачає, що кожен учень не тільки відповість мінімум на п'ять питань, а й вислухає відповіді на інші п'ять.
Індивідуальне опитування, або опитування біля дошки – ефективний прийом для розвитку усного мовлення.
Передбачає ґрунтовне опитування одного учня, максимально глибоку оцінку його знань і умінь.
Прес-конференція – ще один різновид індивідуального опитування.
Але в ролі опитуючих виступають самі учні. Вони заздалегідь складають питання по темі. Під час заняття викликається один учень. Решта виступають в ролі журналістів і опитують учня.
Демонструється відео або анімаційний ряд по темі. Але звук у ролика вимкнений. Учень повинен прокоментувати побачене. Наприклад, з фізики можна показати, як проводиться той чи інший дослід. Учень повинен пояснити: які фізичні закони працювали в даному прикладі.
Суть прийому в тому, що учні вчаться самі складати питання. Вихователь пропонує три капелюхи.
В перший складаються питання за текстом підручника. Наприклад, якщо це література– то питання до тексту твору. У другий капелюх йдуть питання оціночні, що починаються зі слів: «Я вважаю, що ..., а ти як думаєш?» Цей капелюх теж важливий, оскільки вчить формулювати власну думку. Наприклад, з історії сюди потраплять питання, що стосуються оцінки тієї чи іншої події. У третій капелюх збираються питання, на які учень і сам не може відповісти або зовсім не знає відповіді. Це дозволяє учням самостійно оцінити свій рівень підготовки і стимулює до розширення кругозору. Питання з капелюхів потім можна використовувати при взаємних опитуваннях або фронтальних перевірках.
Будується наступним чином:
П – позиція
О – обґрунтування
П – приклад
Н – наслідок.
Це прийом творчого опитування, який вчить лаконічності і розвиває навички логічного мислення.
Вихователь ставить питання. Учні готують відповіді за схемою:
П – «Я вважаю, що...»
О – «Тому що...»
П – «Я можу довести це на прикладі...»
Н – «Тому я роблю висновок, що...»
Учневі пропонується текст, наприклад, визначення терміну. Але частина тексту закрита листом з вирізаними віконцями, крізь які видно лише окремі слова. За ним учень повинен відновити або переказати близько до тексту саме правило або визначення.
Обирається тема аукціону, наприклад, «Країни Африки». Учні називають країни, кожен по одній країні. Заохочення, цукерку отримує лише той, хто назве країну останнім. Цей прийом опитування дозволяє в лічені хвилини освіжити базові знання з теми.
Учневі пропонується лист, розділений на дві частини. В одній з них – питання по темі, в іншій частині листа – відповіді. Завдання: підібрати правильну відповідь для кожного питання.
Готуються питання, які потребують лаконічних відповідей або на які можна відповісти однозначно «так» або «ні». Перемагає в грі той, хто безпомилково відповість поспіль на 5 запитань ведучого. Замість питань можна використовувати приклади усного рахунку.
Прийом простий у застосуванні і використовується, коли потрібно перевірити базові знання з теми. Вихователь перераховує терміни, імена, назви і т. д. – те, що пов'язано з темою. Завдання учнів – плеснути в долоні, коли вимовляється вірна відповідь.
Проводиться на початку заняття і дозволяє не тільки освіжити в пам'яті пройдені теми, а й підготувати учнів до засвоєння нового матеріалу. Для розминки підбираються базові питання, які потребують лаконічних відповідей. Проводиться у швидкому темпі. Не варто при цьому фіксувати увагу на неправильних відповідях. Розминка проводиться на початку заняття, а тому важливо зберігати позитивний настрій.
Принцип цього опитування знайомий кожному, але ця гра дозволяє не тільки перевірити знання учнів по темі, але і акцентувати увагу на побудові логічних ланцюжків. Вихователь задумує слово. Наприклад, відома історична особистість. Учні задають питання, на які можна відповідати тільки «так» або «ні». Варіація цієї гри: учень виходить до дошки. За його спиною на екрані виводиться загадане слово. Тепер цей учень задає питання, а клас відповідає.
Цей вид опитування проводиться письмово. Вихователь готує картки з текстом, в якому слова складаються тільки з приголосних. Завдання учнів – відновити всі слова. Прийом ефективний, коли потрібно опитати знання базових термінів, понять, формулювань.
Інтелектуальний ігровий прийом, що дозволяє провести опитування в цікавій формі. Суть у тому, що вихователь називає слова, а учні повинні назвати слово, протилежне за значенням. Але прийом можна урізноманітнити, зашифрувавши цілу фразу. Використовуйте не тільки антоніми, а слова з того ж логічного ряду. Розгадавши фразу, учні отримають відповідь на поставлене запитання.
Суть опитування полягає в тому, що із запропонованих вихователем виразів учні вибирають лише правильні. Дуже ефективний прийом при перевірці домашнього завдання або при повторенні пройденого матеріалу.
Питання тестів з варіантами відповідей виводяться на екрані(або зачитуються вихователем усно). Учні на окремих листочках вирішують тести. Питань не варто вибирати багато. Для експрес-тесту достатньо 5-6 питань по темі. У кінці можна вивести на екран варіанти правильних відповідей, – учні самостійно перевіряють свої роботи, або використовують прийом взаємної перевірки.
Прийом використовується для перевірки практичних навичок. Це форма усного фронтального опитування, яка дозволяє за короткий час оцінити, наскільки правильно учні можуть пов'язувати вивчену теорію з практикою. Суть прийому: дається поняття, визначення, дата, назва. Учні повинні навести приклади, що розкривають сенс. Наприклад, при вивчені теми з хімії задається питання «Застосування заліза». Учні не просто відповідають «у виробництві», а наводять конкретні приклади.
Один з варіантів комбінованого опитування. Вихователь зачитує питання, учні записують лише перші літери відповідей. З цих букв потім складається відповідь на головне, ключове питання.
Вихователь називає одну букву. Учні повинні підібрати якомога більше слів, що починаються на цю букву. Всі слова і поняття повинні перегукуватися з темою уроку. Таке опитування допомагає не тільки перевірити знання учнів в активній формі, а й повторити пройдений матеріал.
Вихователь неголосно розмовляє з одним або кількома учнями, а весь клас виконує інше завдання.
У нашому випадку в якості світлофора виступає довга картонна смужка червоного кольору з одного боку і зеленого – з іншого. Звернена до вихователя зелена сторона свідчить про готовність учня до відповіді на поставлене запитання («Знаю!»), червона – про те, що учень не готовий відповісти («Не знаю!»). Якщо на питання базового рівня учень показує червону сторону, – це сигнал тривоги для вихователя .Можна ставити і творчі питання, при цьому червоний сигнал означає «Не хочу відповідати!», а зелений – «Хочу відповісти!».
Якщо учень біля дошки не може впоратися із завданням, необхідно звернутися за допомогою до класу. Хто хоче допомогти? З тих, хто бажає надати допомогу, педагог вибирає найсильнішого учня і пропонує йому пошепки підказати товаришеві. Як варіант – учень сам вибирає того, від кого хоче отримати допомогу, і ці обидва йдуть готуватися впродовж кількох хвилин.
Замість усного опитування вихователь просить відповідати на нескладні питання по темі письмово. При цьому відповідь повинна складатися з двох-трьох слів. Таке завдання допомагає кращому засвоєнню учнями теоретичних знань.
Правильний варіант виконання домашнього завдання виводиться вихователем на екран проектора. Учні звіряються з ним, виправляють допущені помилки, отримуючи по ходу необхідні коментарі від вихователя або однокласників.
Таке завдання наприкінці заняття дозволяє учням миттєво підсумувати знання, здобуті впродовж уроку самопідготовки.
Принцип: Запропонуйте учням наприкінці заняття по черзі за принципом прийому «Мікрофон» назвати 2 факти, продовживши відповідні фрази, – «я не знав...», «тепер я знаю...».
Наприклад:
я не знав, як пишуться за новим правописом слова, в яких «пів» означає «половина».
тепер я знаю, що такі слова пишемо окремо, разом пишемо лише ті з них, які становлять собою єдине поняття (наприклад, південь, півострів та інші).
Виконання такої вправи дозволить кожному учню зробити самоаналіз своєї роботи, зрозуміти значення уроку та набутих знань.
Принцип: Попередньо підготуйте картки з 14 незакінченими фразами та наприкінці уроку запропонуйте учням дописати речення, виражаючи власні думки.
сьогодні я дізнався…
мені було цікаво…
мені було важко опрацьовувати...
я виконував завдання...
я зрозумів, що…
тепер я можу…
я відчув, що…
я навчився…
у мене вийшло…
я спробую...
мене здивувало…
ці знання я зможу використати (поза уроками)...
мене здивувало…
мені захотілося...
Цей прийом найкраще використовувати наприкінці теми або ж по закінченню опанування певного блоку знань. Мета – усвідомити свої здобутки в навчанні.
Принцип: Учні передають один одному умовний «наплічник». Той, хто тримає його в руках, має озвучити свої досягнення та навести конкретний приклад. Якщо не вдається одразу зібратися з думками, учень може сказати фразу «Пропускаю хід» та передати слово наступному школяреві.
Приклад:
я запам'ятав назви найвищих вершин світу;
я зрозумів, чим між собою відрізняються абсолютна та умовна висота;
я навчився визначати рельєф місцевості за горизонталями.
Це ще один спосіб творчої систематизації знань, набутих під час уроку самопідготовки.
Принцип: Запропонуйте учням на кожну літеру слова (імені героя, поняття, терміну та інше), надати його змістовну характеристику.
Інколи, щоб освітній процес відбувався ефективніше, варто дослухатись до думок своїх же учнів. Проведіть опитування, в якому учні зможуть аргументовано висловити власне ставлення до навчального процесу. Такий вид рефлексії буде більш ефективним для взаємодії зі старшокласниками.
Принцип: Запропонуйте учням відповісти на наступні запитання (опитування може бути анонімним).
Що подобається на уроках самопідготовки?
Що не подобається на уроках?
Чи можеш вчитися краще на уроках?
Що заважає вчитися краще?
Постав собі оцінку за урок за 12-ти бальною системою та аргументуй її.
Рефлексію можна провести усно біля дошки, де вибірково учні висловлюють свою думку, або індивідуально (під час такої роботи школярі працюють самостійно).
Принцип: Запропонуйте учням, заповнити табличку з трьома стовпчиками.
У графу «+» записуються факти, що викликали позитивні емоції та зацікавили.
У графу «–» учні виписують тезисно те, що з теми уроку їм залишилося незрозумілим.
У графу «?» позначається те, про що йшлося на уроці, однак учню хотілося б дізнатися про це більше.
Така вправа стимулює школярів до самоаналізу роботи на уроці.
Принцип: Запропонуйте учням закінчити речення.
На уроці я працював ______________, бо ______________
Своєї роботою на уроці я_____________________
Урок здався мені______________________
Протягом уроку самопідготовки я ______________________
Мій настрій ___________________
Матеріал уроку був для мене _____________
Прийом «чарівна лінієчка» .
(Оцінна шкала) дозволяє учневі зробити це об’єктивно.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Важко? Цікаво? Комфортно?
Таке оцінювання:
• дозволяє будь-якому учневі побачити свої успіхи;
• має інформативний характер;
• сприяє формуванню позитивної самооцінки.
Застосовую картки із зображенням осіб (учні на аркушиках замальовують свій настрій (малюють смайлики) на початку уроку та наприкінці).
Використовую також колірне зображення настрою, емоційно-художнє оформлення за допомогою кольорових смужок Люшера.
На кожній парті в учнів лежать кольорові смужки, вони вибирають будь-яку з них і приклеюють її до зошита. Можна скласти колірне панно настрою учнів на початку уроку та порівняти його зі складеним наприкінці уроку. Такі колірні панно я вивішую на дошку. Відомо, якому настрою відповідає який колір:
• червоний — захоплений;
• оранжевий — радісний, теплий;
• жовтий — світлий, приємний;
• зелений — спокійний;
• синій — незадоволений, сумний;
• фіолетовий — тривожний, напружений;
• чорний — занепад, смуток.
Під час організації дискусії на уроці пропоную учням правила ведення дискусії, які допомагають розв’язувати як виховні завдання (формування комунікативної та дискусійної культури), так служать і вербальним матеріалом для учнів на етапі рефлексії.
• Я критикую ідеї, а не людей.
• Моя мета не в тому, щоб перемогти, а в тому, щоб дійти якнайкращого рішення.
• Я вислухаю міркування кожного, навіть якщо я сам не згоден.
• Я прагну осмислити й зрозуміти обидва погляди на проблему.
• Я змінюю власну точку зору, коли факти дають для цього чітку підставу.
Ефективність розв’язування поставленої навчальної задачі (проблемної ситуації) можна оформити у вигляді графічного організатора «риб’яча кістка», «граблі», «пісочний годинник», «кетяг».
Має певний сенс і значення: учні систематизують свої знання, встановлюють зв’язки між ними, утворюючи тим самим систему знань. Включається емоційна сфера, уява.
Передбачає включення на етапі рефлексії питань, які починаються зі слів: «Що, якщо...?» Ці питання дозволяють учням по-новому, з іншого боку, поглянути на проблему, висунути свої припущення, свої гіпотези, що сприяє розвитку гіпотетичного мислення учнів.
Для підбиття підсумків можна скористатися вправою «Плюс — мінус — цікаво».
Цю вправу можна виконувати як усно, так і письмово, залежно від наявності часу. Для письмового виконання пропонується заповнити таблицю з трьох граф.
Плюс «+»
Мінус «–»
Цікаво
Плюс «+» Мінус «–» Цікаво
У графу «П» — «плюс» записується все, що сподобалося на уроці, інформація та форми роботи, які викликали позитивні емоції, або на думку учня можуть бути йому корисними для досягнення певної мети.
У графу «М» — «мінус» записується все, що не сподобалося на уроці, здалося нудним, викликало неприязнь, залишилося незрозумілим або інформація, яка, на думку учня, виявилася для нього непотрібною, даремною з точки зору розв’язування життєвих ситуацій.
У графу «Ц» — «цікаво» учні вписують усі цікаві факти, про які дізналися на уроці та що б ще хотіли дізнатися з цієї проблеми, ставлять запитання до вихователя.
Наприкінці уроку можна запропонувати учням анкету, яка дозволяє здійснити самоаналіз, надати якісну та кількісну оцінку урок.
Деякі пункти можна варіювати, доповнювати, це залежить від того, на які елементи уроку звертається особлива увага. Можна попросити учнів аргументувати свою відповідь.
На уроці я працював
активно / пасивно
Своєю роботою на уроці я
задоволений / не задоволений
Урок для мене здався
коротким / довгим
За урок я
не втомився / втомився
Мій настрій
стало краще / стало гірше
Матеріал уроку мені був
зрозумілим / незрозумілим
корисним /некорисним
цікавим / нудним
Домашнє завдання мені
легким / важким
здається
цікавим / нецікавим
Відповіді підкреслити
Для оцінювання учнями активності та якості своєї роботи на уроці пропоную на полях зошита умовно позначити свої відповіді:
• «В –» — відповів на питання вихователя, але відповідь неправильна
• «В +» — відповів на питання вихователя, відповідь правильна
• «Я –» — відповів за власною ініціативою, але відповідь неправильна
• «Я +» — відповів за власною ініціативою, відповідь правильна
• «0» — не відповідав
Обговорюючи наприкінці самопідготовки результати своїх спостережень, учні зможуть об’єктивно оцінити свою активність та якість роботи.
Щоб провести групову рефлексію за допомогою Mentimeter, можна виконати наступні кроки:
Підготуйте запитання для учнів, які стосуються їхніх досягнень та проблем.
Наприклад:
Які були ваші найбільші досягнення цього тижня/місяця/семестру?
Що вас найбільше турбує у навчанні?
Які проблеми виникали під час виконання завдань?
Які були ваші найкращі способи вирішення проблем?
Які можуть бути причини неуспішності в навчанні?
Ідея створення мему на тему того, що учні вже вивчили, може бути чудовим способом рефлексії над вивченим матеріалом та підсумком навчання. Мем може включати зображення або відео, яке відображає те, що учні навчилися та як вони змогли застосувати свої знання в різних ситуаціях.
Одна з можливих ідей для мему може бути зображення студента, який після тривалого вивчення матеріалу випиває каву зі словами "Коли ти вже вивчив усе, що можна". Це може відображати той факт, що вивчення може бути важким, але зусилля, які вкладені у нього, можуть мати позитивні наслідки.
Інший приклад може бути мем зі зображенням студента, який уклав всі свої підручники та записи в папку з написом "Вже вивчено". Це може відображати успіх учнів та їхню здатність до організації та управління своїм часом .
Синквейн будується за наступними правилами:1 рядок – тема або предмет (записується лише одне слово- іменник);
2 рядок – опис предмета (позначається два слова-прикметники);
3 рядок – опис дії (вказується три дієслова);
4 рядок – фраза, що виражає відношення до предмету;
5 рядок – синонім, що узагальнює чи розширює зміст теми або предмета (описується одним словом).
Приклади:
Україна
Багата, мальовнича
Тремтить, бореться, прославляється
Серцем люблю її
Незалежна
Число Пі
Безкінечне, нерозривне
Досконале, нескінченно неповторне, дієве
Точна міра кола
Неперевершене
Наші воїни ЗСУ
Мужні, відважні
Борються, захищають, виконують обов'язок
Герої нескорені
Патріоти
Українські вчені
Талановиті, допитливі
Досліджують, вивчають, розробляють
Несуть користь людству
Інноватори
Українські вчителі
Терплячі, талановиті
Навчають, виховують, надихають
Формують майбутнє країни
Педагоги.
Квадратні рівняння
Друга степінь, два корені
Рішення дискримінанта, знаки порівняння, формули
Основа алгебри та фізики
Розуміння математики
Під час аналізу помилок, учні та вчителі можуть дізнатися про те, що потребує покращення та як цього досягти. Наприклад, учитель може показати учням, які помилки були зроблені в певному завданні та запропонувати їм способи їх уникнення у майбутньому.
Дайте учням можливість працювати самостійно та знайти власні рішення проблем, які виникають під час навчання. Це допоможе їм стати більш самостійними та впевненими в своїх знаннях.
Створіть портфоліо для учнів, де вони зможуть зберігати свої найкращі роботи та проекти. Це допоможе учням розуміти, як їхні знання та навички розвиваються з часом.
Портфоліо учнів можна розмістити на дошці Padlet
Використовуйте технології для рефлексії, такі як інтерактивні дошки, онлайн-додатки та програми для створення додаткових матеріалів. Вони можуть бути корисними для створення візуальних презентацій та мап пізнання, а також для обміну думками та враженнями між учнями та вчителями.
Часто для рефлексії використовую Mentimeter
Запропонуйте учням створити мапу пізнання, на якій вони відображатимуть свої знання та думки щодо вивченого матеріалу. Це допоможе учням узагальнити свої знання та зрозуміти, що потребує додаткової уваги.
Створіть картки рефлексії для учнів, де вони зможуть записувати свої думки по закінченню класу.
- заповіді сімейного виховання Василя Сухомлинського;
- любити дитину - це просто;
а) Поради батькам підлітків
- коротка характеристика підліткового віку;
- рекомендації;
б) Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки дітей;
в) Поради батькам щодо спілкування з агресивними дітьми;
г) Пам'ятка батькам обдарованих дітей;
д) Як дорослим допомогти дитині впоратися з емоціями
під час війни;
е) Як заохотити дитину до здорового харчування;
є) Шановні батьки та педагоги, запам'ятайте!
- коротка характеристика підліткового віку;
Підлітковим називається вік із 10 до 15 років з нормативною кризою в 13 років (яка може зміщуватися у часі).
Цей період характеризується:
- спадом успішності;
- зниженням працездатності;
- дисгармонійністю у внутрішній будові особистості;
- відмиранням усталеної системи інтересів;
- негативним, протестуючим характером поведінки.
Однією з головних тенденцій підліткового віку є переорієнтація спілкування від дорослих на однолітків.
Провідною діяльністю для цього періоду є інтимно-особистісне спілкування, яке будується на основі морально-етичних норм.
Характерним новоутворенням є «почуття дорослості»:
- розвиток самосвідомості й самооцінки;
- інтересу до себе як до особистості;
- критичне ставлення до оточення;
- уміння підкоряти власні інтереси нормам колективного життя;
- здатність до ідентифікації.
Діяльність (навчальна, організаційна, трудова, пізнавальна тощо) спрямована на створення системи стосунків у різних ситуаціях.
-рекомендації:
1. Не навчайте того, із чим ви не обізнані; не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообіцяйте з цим питанням розібратися й обов’язково це зробіть.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, з кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Лише припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, упевнена у своїх силах, відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів:
6. Будьте послідовними у своїх вимогах,
однак запам’ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
7. Потурбуйтеся про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.
8. Не вживайте вислів: «Роби, як я наказав». Замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що це буде корисним». Дитина повинна звикнути діяти не за вказівкою (навіть батьківською), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не лише про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.
10. Пам’ятайте, що для дитини ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до вас.
11.Організовуйте сімейне життя так, щоб не лише ви мали обов’язки перед дитиною, а й вона перед вами. Дайте їй зрозуміти, що ви також потребуєте її посильної допомоги.
12.Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.
13.Зважайте на те, що дитина вже виросла й має право на власну думку, а грубість, можливо, - намагання звільнитися від вашої опіки.
14.Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань, тому ефективнішою буде спокійна, ввічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.
15. Батьківський авторитет для дитини має бути непохитним. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність – важко чекати від дитини кращої поведінки.
Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.
Агресивність супроводжують:
- неадекватне самооцінювання (занижене або завищене);
- неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям дитини;
- підвищена емоційна напруженість і тривожність;
- різний ступінь неадекватності уявлень про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків;
- низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.
Становлення агресивної поведінки — складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників:
- агресивна поведінка визначається впливом сім'ї;
- характер стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку дітей;
- особистісні характеристики також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них відноситься підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.
Основними формами агресивної поведінки є:
• фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;
• негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;
• підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;
вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;
• аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.
Агресивна поведінка постає як спосіб:
• задоволення потреб у спілкуванні;
• самовираження та самоствердження;
• відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;
• досягнення значущої мети.
Так, агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.
Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.
У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) — їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження про них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості.
Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — най неефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога, і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.
Не навчайте того, з чим ви необізнані: для правильного виховання дитини потрібно Знати її вікові та індивідуальні особливості.
Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на особисті помилки, дитина володіє вмінням самостійно їх виправляти.
Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердості у вихованні можна досягти не покараннями, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі.
Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.
Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», змініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою особистих цінностей, виховуємо своєю присутністю й відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.
Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися порадами від ізраїльських колег.
Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.
Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися
Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції, запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідіть питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова
Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла
Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини. Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога
Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я. Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця — практичного психолога, психотерапевта.
– Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
– Вирощуємо «великі ноги». Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
– Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
– Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.
– Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
– Пограти з конструктором.
– Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
– Ліпимо маску і кривляємося.
– Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.
– Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.
– Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.
– Робимо «Штаб». У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.
Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки
Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє, сподівайтесь на краще, позитивно мисліть, розвивайте стійкість, підвищуйте свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я.
Кожну дитину можна заохотити їсти здорову їжу і робити це із задоволенням. Ось як це можна зробити:
1. Привчайте дітей до різних смаків. Щоби звикнути до нових продуктів, дітям інколи потрібно скуштувати їх 7-12 разів.
Не змушуйте дітей їсти овочі - зробіть так, щоб овочі завжди були доступними, і діти бачили, що ви самі це їсте.
Не “маскуйте” овочі в стравах - діти мають їсти корисні продукти свідомо.
2. Їжте разом та без телевізора. Діти, які харчуються разом зі своєю сім'єю, як правило, їдять більш здорову їжу. Вживання їжі перед телевізором сприяє вибору менш безпечних та корисних продуктів.
3. Встановіть регулярний режим харчування. Це стосується як сніданку, обіду та вечері, так і проміжних перекусів.
4. Не використовуйте їжу як нагороду чи покарання. Це не сприяє здоровим харчовим звичкам.
5. Слідкуйте, щоб дитина пила достатньо води. Кількість води, рекомендована для споживання дітям, залежить від багатьох факторів - рівня фізичної активності, температури повітря тощо. Головний орієнтир - почуття спраги у дитини. Водночас дітям
слід нагадувати про пиття, тому що вони погано розрізняють сигнали тіла про спрагу.
Загальні рекомендації щодо питного режиму для дітей:
· діти від 1-4 років від 2-4 склянок,
· діти 4-8 років: 5 склянок,
· діти 9 -13 років: 7-8 склянок,
· 14 і більше: від 8 до 11 склянок.
Денну норму води дитина може отримати не тільки споживаючи воду, але і з харчових продуктів.
6. Обмежте їжу з великою кількістю калорій, жиру, цукру та солі й пропонуйте альтернативу. Альтернативними солодощами можуть стати свіжі та сухі фрукти, десерти на основі горіхів, сиру, несолодкі йогурти, узвари та смузі.
7. Будьте прикладом для своїх дітей. Якщо хочете заохотити дитину їсти здорову їжу, то і самі маєте харчуватись правильно.
8.Якщо у вашого сина або дочки сформуються звички здорового харчування в дитячому віці, ці навички, швидше за все, збережуться до кінця життя.
– Якщо діти живуть в умовах постійною критики, вони навчаються осуджувати.
– Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.
– Якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе.
– Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.
– Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терплячості.
– Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі.
– Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.
– Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.
– Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.
– Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. Вони знаходять любов на землі.
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений - її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це - та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це - розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитина - це свято, яке поки що поруч.
Зміст
1. Оригінальні способи перевірки домашніх завдань на уроках самопідготовки.
Питання автору (у формі інтерв'ю)
Взаємне опитування – одне з найбільш складноконтрольованих.
Опитування з відстроченою реакцією.
Опитування по відеоролику або анімації.
2 .Рефлексія: методика організації та прийоми проведення.
Прийом «Приріст знань та досягнень»
Прийом рефлексії «Закінчи речення»
Прийом рефлексії «Поділись думками»
Прийом рефлексії «Плюс – мінус – цікаво»
Прийом рефлексії «Аргументація власної відповіді»
Прийом «Графічний організатор» .
3. Скарбничка порад для батьків та педагогів.
б) Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки дітей
в) Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми;
г) Пам'ятка батькам обдарованих дітей.
д) Як дорослим допомогти дитині впоратися з емоціями під час війни;
е) Як заохотити дитину до здорового харчування
є) Шановні батьки та педагоги, запам’ятайте!
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЯНУША КОРЧАКА
Джерела використаних матеріалів:
1