Методичні матеріали "Краєзнавство як засіб патріотичного виховання студентської молоді"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ТЕХНІКУМ

ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краєзнавство як засіб

національно-патріотичного виховання студентської молоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………	3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ КРАЄЗНАВСТВА З МЕТОЮ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ………….	5
1.1 Українська класична педагогіка про значення краєзнавства для виховання патріотизму…………..……………………................	5
1.2 Краєзнавство як засіб патріотичного виховання у радянський період…………………………………………………………….…...	6
1.3 Місце краєзнавства в системі національно - патріотичного виховання у сучасній українській педагогіці…….…………………	7
2. ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ ЯК ЗАСОБУ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ………………...............	8
2.1 Роль краєзнавства у формуванні національно – свідомої особистості……………………………………………………………	8
2.2 Застосування методу проектів у краєзнавчій роботі…………...	9
2.3 Методика проведення студентської науково – практичної конференції з краєзнавства…………………………………………...	12
2.4 Методика організації квестів під час екскурсій…………………	15
2.5 Наративний метод патріотичного виховання…………………...	18
2.6 Технологія проведення тренінгу з національно – патріотичного виховання……………………………………………..	19
3. ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ ЯК ЗАСОБУ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВП «СТЛНАУ»…………………………………………………………….	25
3.1 Застосування інноваційних підходів при організації краєзнавчої діяльності в технікумі…………………………………...	25
3.2 Аналіз результатів та ефективності краєзнавчої роботи у 2015 – 2017 рр.…………………………………………………….	31
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...	34
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………...	35
ДОДАТКИ……………………………………………………………..	37

 

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку України існує нагальна необхідність посилення національно-патріотичного виховання молоді, формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації. Краєзнавство виступає важливою складовою національно-патріотичного виховання, засобом збереження пам'яті народу, спадкоємності національних традицій. Пізнання «малої батьківщини», її минулого й сучасного — важлива передумова формування національно свідомої особистості, її активної участі в житті держави.

Автор роботи працює над проблемою краєзнавства як засобу національно – патріотичного виховання студентської молоді з 2015 року. Використовуючи свої попередні напрацювання з проблеми використання інноваційних методів при викладанні суспільно – гуманітарних дисциплін, автором розроблені методики, що дозволяють поєднати інноваційні засоби із традиційними формами краєзнавчої роботи.

Теоретичні засади краєзнавства як засобу патріотичного виховання були розроблені у працях класиків вітчизняної педагогіки: М. Драгоманова, Т. Лубенця, Д. Багалія, Б. Грінченка, М. Грушевського, С. Русової. Виховання у дітей любові до рідного краю та Батьківщини у педагогічній теорії та практиці досліджують Т. Бондаренко, М. Чепіль, О. Вишневський, О. Сухомлинська та інші. Проблема організації краєзнавчої діяльності знайшла обґрунтування у численних працях академіка П. Тронько, патріарха вітчизняного краєзнавства. Серед сучасних робіт необхідно виділити дослідження І. Д. Беха, директора Інституту проблем виховання АПН України, у яких висвітлюються останні досягнення української педагогічної науки з питань патріотичного виховання дітей та учнівської молоді [4 – 6].

Указ Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки», Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Програма національно – патріотичного виховання дітей та молоді у Донецькій області на 2016 – 2020 роки дають основні орієнтири та широке поле діяльності для використання краєзнавчих матеріалів у навчально – виховному процесі, що сприяє формуванню у молоді активної життєвої позиції, формуванню особистісних рис громадянина своєї країни, вихованню творчої особистості, здатної успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій української національної культури [1 – 3].

Вивчення вищеназваних праць дозволило авторам у першому розділі роботи обґрунтувати теоретичні засади використання краєзнавства у навчальному та виховному процесах з метою формування національно свідомої особистості, патріота своєї країни. У другому розділі висвітлюються авторські методики, які засновуються на поєднанні інноваційних методів освіти і виховання з традиційними формами краєзнавчої роботи, що дозволяє підвищити ефективність краєзнавства як важливого засобу національно – патріотичного виховання студентської молоді. Третій розділ присвячений аналізу досвіду роботи автора з організації краєзнавчої діяльності у ВП «СТЛНАУ» у 2015 – 2017 рр. та оцінюванню її результативності.

Провідною думкою представленої методичної розробки є впевненість авторів, що національно – патріотичне виховання молоді є одним із найважливіших викликів часу в сучасній Українській державі, воно потребує системного інноваційного підходу, застосування всього арсеналу форм та методів виховної роботи, серед яких краєзнавство посідає провідну роль.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ КРАЄЗНАВСТВА З МЕТОЮ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

1.1 Українська класична педагогіка про значення краєзнавства для виховання патріотизму

Перші ідеї застосування краєзнавства як провідного засобу виховання розглядали ще за часів античності, середньовіччя та Відродження, але сучасного втілення вони набули лише наприкінці ХІХ ст. На необхідності застосовувати краєзнавчо-екскурсійні форми в народній освіті (спрямованій на підвищення рівня знань широких верств населення, рівня самосвідомості, формування активної громадської позиції та власної позиції щодо різноманітних подій та явищ суспільного характеру) наголошували видатні діячі української науки і культури, зокрема М. Максимович, І. Крип’якевич, М. Костомаров, М. Аркас, Я. Головацький, В. Антонович, Я. Партицький та інші [9].

У період інтенсивного формування української нації краєзнавство розглядалося українськими педагогами як важлива складова загальної ідеї народності освіти, що ґрунтувалася на залежності формування особистості від національної системи цінностей, яка втілена у народних традиціях, формах духовної культури, особливостях рідної природи.

Видатний український педагог Т. Г. Лубенець вважав найголовнішими завданнями школи виховання патріотизму, утвердження національної культури, християнської моралі, віри в могутні творчі сили народу. На думку педагога, наймогутнішим джерелом розвитку мови і мислення виступає навколишнє середовище, яке збагачує дітей живим уявленням, зміцнює зв’язок навчання з життям. Тут можна зробити висновок, що успішним є таке навчання, яке здійснюється на основі краєзнавства [24, 38].

Питання становлення історичного краєзнавства в Україні постійно перебувало в центрі уваги українських освітніх діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Б. Грінченко, М. Грушевський, М. Драгоманов, С. Русова та ін. активно включалися у процес пошуків нового змісту освіти, новітніх форм і методів, засобів навчання. Стрижневим у поглядах представників української педагогічної думки на проблеми краєзнавства стало відображення у ньому любові до своєї нації, відстоювання пріоритету Батьківщини.

Так, фундатор теорії національної школи Софія Русова акцентує увагу на тому, що оскільки любити ми можемо лише те, що знаємо, відчуваємо, то необхідно давати змогу дітям власноруч вивчати найближче їхнє оточення. Діти мають знати «кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати найближчі села, їх будівлі і таке інше, знати рослинність, звірину свого краю, знати, чим люди займаються, коло чого вони працюють» [16]. Вона підкреслює: «Конче потрібно виховати в дитини почуття любові до рідного краю, і це дає свої позитивні результати, коли виховання поставлене на національний грунт» [16].

Доречними у згаданому контексті є праці М. Драгоманова, який у вихованні патріотичних почуттів, національної самосвідомості учнівської молоді віддавав пріоритет вивченню української мови, історії та культури свого краю, художніх цінностей. Б. Грінченко першим серед педагогів висловив думку, що доцільно і важливо використовувати при вивченні української мови фольклор [24, 40].

Західноукраїнські педагоги кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Г. Врецьона, О. Партицький, В. Ільницький, О. Іванчук, І. Ющишин) також приділяли значну увагу краєзнавству та його впливу на виховання дітей. І. Ющишин у дослідженні «Географія як предмет навчання й виховання в народних школах» зауважував: «Через основне вивчення вужчої батьківщини, рідного краю, повинна дитина, спершись на чинній любові до того ж рідного краю, зрозуміти й відчути свій і свого народу духовний, політичний і господарсько-економічний зв’язок із ближчими і дальшими країнами й народами – та з цілим світом. Дитина навчиться і зрозуміє, що все, що вона в житті має й чого їй треба до існування, вона може дістати тільки від рідного краю, або через нього…» [24, 42].

1.2 Краєзнавство як засіб патріотичного виховання у радянський період

Починаючи з 20-х років ХХ ст. політичні чинники з одного боку (утворення нової держави – СРСР, формування нового світогляду, шкільна реформа тощо) та педагогічно-еволюційні фактори з іншого (урізноманітнення форм та методів навчання, збільшення інформаційної бази наукового знання, розгалуження науки та ін.) зумовили потребу у формуванні потужної методичної бази краєзнавства для підвищення рівня знань, а також із метою патріотичного виховання. Залучення до політичного апарату колишніх учителів - гуманістів та краєзнавців українського походження (у різний час посаду міністра освіти обіймали такі відомі діячі, як В. Затонський, М. Скрипник, Я. Ряппо, К. Дубняк та ін.), укріпило позиції українського національного виховання, у тому числі краєзнавчої освіти [9].

У цей час упроваджували ідеї так званої «трудової» школи, що поєднувала навчання з практичною діяльністю. Беручи участь у практичній діяльності, учні мали можливість краще пізнати свою Батьківщину та визначити, у якій галузі вони можуть принести найбільше користі. Вагомий внесок у розвиток цих ідей зробив М. Яворський, який всебічно підтримував краєзнавчий рух. Він очолив створений у 1925 р. Український комітет краєзнавства (УКК), що тривалий час залишався головним керівним органом у сфері краєзнавчих досліджень та краєзнавчої освіти. УКК надавав величезного значення школі як осередку краєзнавчої роботи, як «першій інстанції виховання народних мас», упорядковував та підтримував діяльність краєзнавчих музеїв різного рівня, забезпечував розгортання краєзнавчого руху на теренах України. Вбачав у краєзнавстві перспективний засіб розвитку сільських шкіл і М. Грищенко. При цьому він особливу увагу приділяв екскурсійному методу та роботі учнів під час таких занять – зарисовуванню, записуванню тощо. Принципи трудової школи в позакласній роботі впроваджував І. Ткаченко, який організовував плідну навчально-дослідну роботу на шкільних майданчиках. М. Стельмахович – провідний фахівець з етнопедагогіки – вважав одним із найважливіших завдань освіти дотримання етнонаціональних традицій у навчанні та вихованні [9].

Патріарх вітчизняного краєзнавства академік П. Т. Тронько зазначав: «Немає потреби доводити, що високі поняття «Батьківщина», «національна гідність» починаються саме із знання рідного краю, історії села чи міста, вулиці, домівки, де людина народилася і виросла, де пройшло її дитинство» [21]. Метою краєзнавчої роботи він бачить виховання в учнівської та студентської молоді «любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, бажання пізнавати й вивчати історико-культурні надбання нашого народу, природне довкілля» [21].

1.3 Місце краєзнавства в системі національно – патріотичного виховання в сучасній українській педагогіці

Сучасні науковці і практики докладають великих зусиль, щоб вивезти з кризи складний і багатогранний процес патріотичного виховання. Доцільність застосування краєзнавчих форм і методів роботи в освіті обґрунтовано педагогами, методистами, вченими – О. Тімець, В. Обозним, М. Крачилом, Л. Зеленською, М. Кострицею, М. Крачилом, В. Серебрієм та іншими.

Академік І. Д. Бех підкреслює необхідність створення сучасної системи патріотичного виховання, яка б «насичувала патріотизмом» увесь освітній процес [5]. В своїх працях він звертає увагу на сучасне трактування патріотизму як «безумовного за походженням та високосмислового за духовно – моральною мірою почуття – цінності». У змісті патріотичного виховання він підкреслює доцільність зосередження на «оволодінні зростаючою особистістю такими патріотичними цінностями, як любов до рідного краю, держави, родини, народу» [6]. Саме такий підхід прийнятий авторами за основу у їх краєзнавчій роботі, орієнтованій на національно – патріотичне виховання студентської молоді.

Українська сучасна педагогіка за своїм змістом і спрямуванням гармонійно поєднує могутню культуру і духовну “трійцю” – історію, сучасне і майбутнє нашої нації і держави [11]. Вона покликана утверджувати в серцях і душах, реальних справах, діяльності і поведінці кожної молодої людини культурно-духовні традиції рідного краю, цінності українського народу, вищі здобутки світової цивілізації.

2. ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ ЯК ЗАСОБУ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

2.1 Роль краєзнавства у формуванні національно – свідомої особистості

Українські педагоги та краєзнавці ХІХ – ХХІ сторіч у своїх працях, докладно розглянутих у першій частині роботи, заклали теоретичний фундамент вітчизняного краєзнавства. Вони обґрунтували місце краєзнавства в системі національно-патріотичного виховання молоді, розробили методику краєзнавчої роботи, започаткували традиції української краєзнавчої школи.

Виклики сьогодення актуалізують національно - виховний аспект краєзнавства, вимагають застосування поряд з традиційними інноваційних методик та технологій роботи. Сучасний підхід до організації краєзнавчих досліджень полягає в застосуванні нових форм і методів роботи, які поєднують навчання та виховання в одне ціле шляхом перетворення теоретичних знань на конкретні практичні вміння й навички. В основі такого підходу лежить конкретизація, розкриття й підтвердження наукових понять фактами через пізнання малої батьківщини – «рідного краю» [23]. Новітні технології не лише сприяють формуванню систематичних знань, але і стимулюють пізнавальний інтерес, ініціативу, допомагають краще зрозуміти нові поняття й засвоїти вже відомі. Краєзнавча діяльність дає змогу її учасникам максимально виявити свої можливості для розвитку та самовдосконалення. Нетрадиційні форми гурткових занять, креативні підходи до виховних заходів дозволяють випробувати свої сили, використати отримані знання, принести реальну користь, публічно показавши результат.

Краєзнавство наближає історичний процес до маленьких життєвих світів, до повсякденного життя звичайних людей. Сьогодні, коли українське суспільство потребує ґрунтового, всебічного осмислення та відображення історичного минулого, краєзнавчі матеріали особливо актуальні, оскільки:

•                 по – перше, вони є тим ланцюгом, який пов’язує вивчення глобальних подій історії з подіями малої батьківщини – рідним краєм;
•                 по – друге, завдяки краєзнавству відбувається залучення молоді до пошукової, науково – дослідницької діяльності;
•                 по – третє, очевидний виховний аспект краєзнавчих матеріалів у формуванні громадянської позиції, почуттів патріотизму, збереженні пам’яті до минулих подій, гордість за здобутки предків, вшанування людей старшого покоління та виховання небайдужості.

Використання краєзнавчих матеріалів сприяє:

•                 відпрацюванню колективних способів роботи (студенти навчаються сприймати матеріал, підготовлений товаришами, дискувати, аналізувати, прислуховуватися до думок інших);
•                 розвитку умінь, навичок, самостійної роботи (аналіз історичних документів, складання повідомлення, виступу, написання реферату, підготовка презентації тощо);
•                 залученню до творчого пошукового процесу;
•                 активізації пізнавальної діяльності студентів як активних учасників навчально – виховного процесу;
•                 виховній роботі з учнівською молоддю;
•                 виявленню талантів (художніх, технічних, дослідницьких) [20].

Беззаперечним є той факт, що застосування краєзнавчого матеріалу позитивно впливає на вивчення та поглиблення навчального матеріалу. Жвавий інтерес, зацікавлення процесом навчання, пошуковою діяльністю у студентів викликає використання фотоматеріалів, історичних документів, експонатів, літературних джерел, відеоматеріалів тощо.

Проведення краєзнавчої роботи включає різноманітні форми і методи, як інноваційні, так і традиційні, що дозволяє всебічно та поглиблено досліджувати краєзнавчі об’єкти. Доповнення традиційної екскурсії інноваційним майстер-класом, організація під час тематичного походу квесту, презентація на книжковій виставці власних публікацій посилює ефективність заходу, сприяє перетворенню студентів на активних учасників навчально – виховного процесу. Завдяки синтезу традиційних та інноваційних методів учасники краєзнавчої діяльності не тільки поглиблюють та поширюють знання про історію свого народу та краю, але відчувають себе співучасниками славетних подій, долучаються серцем до минулого, вчаться дієвої любові до країни.

        

Майстер-класи з ткацтва та писанкарства під час екскурсії до Музею народної архітектури, побуту та дитячої творчості села Прелесне, 2017 р.

Щоб перетворити теоретичні знання на конкретні практичні вміння й навички, поєднати пізнавальну та виховну складову краєзнавчої роботи, використовуються такі інноваційні методи роботи, як метод проектів, наративний метод, студентські науково – практичні конференції, краєзнавчі квести, тренінги з національно – патріотичного виховання.

2.2 Застосування методу проектів у краєзнавчій роботі

Метод проектів є одним із інноваційних методів, який все активніше застосується у краєзнавчій роботі. Він передбачає проведення дослідження індивідуально чи в малій групі, націлений на вивчення маловідомих, забутих або неоднозначних подій чи явищ місцевої історії, що вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів роботи, а з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчих галузей.

Основні вимоги до краєзнавчого проекту:

• робота над проектом завжди спрямована на вирішення конкретної, соціально-значимої проблеми рідного краю;
• планування дії з вирішення проблеми завжди починається із визначення виду проекту й форми презентації (представлення результату). Найбільш важливою частиною плану є поетапна розробка проекту, у якій наводиться перелік конкретних дій із вказівкою результатів, строків і відповідальних;
• результатом роботи над проектом, його виходом, є продукт, що створюється учасниками проектної групи в ході рішення поставленої проблеми.

Слід пам’ятати, що проект - це п’ять П»:

• проблема;
• проектування(планування);
• пошук інформації;
• продукт;
• презентація(представлення результату).

При проведенні краєзнавчого дослідження за методом проектів студенти:

1) самостійно формулюють проблему (чи надається проектне завдання);

2) створюють план виконання проектного завдання;

3) вирішують, де і як шукати інформацію;

4) висувають гіпотезу, планують можливі шляхи і способи її перевірки;

5) виконують дослідження, документують його, роблять висновки з дослідження;

6) обирають форму представлення результатів дослідження, проектують цей продукт, призначений для конкретної цільової аудиторії;

7) і, нарешті, презентують свій продукт цільовій аудиторії [12].

Розглянемо можливості і переваги цього методу на прикладі дослідження історії навчального закладу ВП «СТЛНАУ». Початком проекту стала традиційна екскурсія студентів першого курсу до музею технікуму. Вони зацікавилися багаточисленними студентськими альбомами, які дарують технікуму випускні групи. Було вирішено за їх допомогою дослідити історію навчального закладу.

На початку проекту студенти – першокурсники за допомогою викладача ознайомилися з перевагами проектного методу дослідження, отримали консультацію про авторське право, відповідальне користування джерелами інформації та розділилися на малі пошукові групи.

На другому етапі проекту групи отримали конкретні завдання з відповідних періодів історії технікуму, відібрали необхідний матеріал, провели заплановані дослідження, узагальнили їх, обговорили власні думки та результати.

На третьому етапі учасники проекту обрали відповідальних за створення спільної презентації «Історія технікуму на сторінках старих студентських альбомів». Було вирішено виступити з нею на відкритому заході, присвяченому 88 річниці з дня заснування технікуму.

Фрагмент проекту – презентації «Історія технікуму

на сторінках старих студентських альбомів», 2016 р.

В процесі роботи над першим проектом виникли ідеї нових проектів, втіленням яких стала підготовлена краєзнавцями у малій виставковій залі міського краєзнавчого музею експозиція «Відокремлений підрозділ «Слов’янський технікум ЛНАУ»: минуле та сучасність», а також відкритий виховний захід «Історія нашої бібліотеки». Працюючи над експозицією, гуртківці ознайомилися з роботою учбових кабінетів, майстерень, лабораторій, знайшли обладнання, прилади, що використовувалися десятки років назад, мали змогу порівняти їх із сучасною матеріальною базою. За допомогою співробітників музею була створена цікава експозиція, в якій знайшли відображення найбільш важливі моменти в житті технікуму.

Експонати виставки «ВП «СТЛНАУ»: минуле та сучасність»

у Слов’янському краєзнавчому музеї, 2016 р.

Завдяки роботі над проектами студенти не просто більше дізналися про історію навчального закладу, вони відчули себе продовжувачами традицій, долучилися до творення нової історії технікуму, стали патріотами своєї альма – матері. І висновок, до якого вони прийшли, став не просто словами, а переконанням: «різні покоління студентів об’єднують спільні цінності – любов до Батьківщини, прагнення плідної праці на своїй землі» (Додаток А).

2.3 Методика проведення студентської науково – практичної конференції з краєзнавства

Студентські краєзнавчі науково – практичні конференції – ще один інноваційний метод краєзнавчої роботи, який дозволяє поєднати пізнавальний та виховний процеси, сприяє не тільки поглибленому вивченню історії рідного краю, а й формуванню національно – свідомої особистості, активного діяча нової української історії. Готуючись до виступу на конференції, студенти систематизують знайдені краєзнавчі матеріали і, таким чином, якісніше, ефективніше обґрунтовують результати своїх пошуків, звертають увагу на дискусійні моменти, вчаться відстоювати власну позицію. Наукові конференції є ефективним засобом відбору обдарованої студентської молоді, реалізації її творчих здібностей, активізації національно – патріотичної виховної діяльності.

Завданнями конференції є:

 - залучення студентів до пошукової краєзнавчої роботи та вирішення проблем, які мають практичне значення для розвитку рідного краю;

- формування у студентів навичок самостійної роботи з вивчення питань, що не входять в навчальні плани та програми;

- стимулювання зацікавленості молоді до актуальних проблем історії та сучасності;

- створення умов для реалізації інноваційного потенціалу молоді;

 - виховання активної громадянської позиції та патріотизму студентської молоді.

Важливого значення при підготовці до виступу на конференції набувають самостійність, оригінальність висловлених думок, вміння обґрунтувати, спростовувати хибні думки. Якісній підготовці до виступу сприятиме попередньо опанований зміст роботи з розвитку мовлення, а саме: збагачення словникового запасу, засвоєння норм української літературної мови, формування вмінь та навичок зв'язного мовлення.

Розглянемо методику проведення студентської конференції на прикладі краєзнавчої науково – практичної літературної конференції, присвяченої життю та творчості слов’янського поета Михайла Петренка, автора слів відомої української пісні «Дивлюсь я на небо…» (Додаток Б).

Останні декілька років у краєзнавчих колах міста Слов’янськ точиться дискусія щодо походження поета, окремих фактів його біографії, увіковічення пам’яті. Робота в архівах зробила доступними для краєзнавців велику кількість раніше невідомих документів, тому студенти змогли плідно працювати над своїми доповідями, обґрунтовувати різні точки зору, висловлювати та доводити власні припущення. Краєзнавчий музей міста Слов’янськ відкрив постійно діючу експозицію, присвячену М. Петренко, що дало можливість студентам залучити до роботи над доповідями її матеріали. Таким чином, учасники конференції мали у своєму розпорядженні велику кількість архівних документів, фото- та відеоматеріалу, публікацій у пресі та Інтернет – мережі.

Виступ наукового співробітника краєзнавчого музею м. Слов’янськ А. Шамрая

на студентській конференції «Петренко 200 років безсмертя», 2017 р.

При підготовці до конференції основний акцент робився не на пошуковій діяльності, а на роботі над доповідями та виступом на конференції. Була розроблена пам’ятка «Як підготувати доповідь та виступ на конференції», яка містила наступні поради:

• доповідь повинна мати чітку логічну структуру: коротку вступну (обґрунтування актуальності теми, проблеми дослідження, мети дослідження, завдання) та основну частини (виклад власних поглядів на певні питання), висновки - пропозиції;
• мова доповідача повинна бути виразною, граматично правильною;
• перевірте ваше розуміння та правильність вимови усіх термінів, оскільки невірний наголос, відсутність правильної інтонації, невірне ділення мовних висловлювань на змістові групи, відсутність пауз та акцентів на значущих словах будуть заважати сприйняттю інформації та знизять загальне враження щодо вашого виступу;
• пам’ятайте, що для виступу надається 5-7 хвилин, цього достатньо для викладення суті роботи й захисту своєї ідеї та доказу;
• сформулюйте найважливіші з вашої точки зору результати роботи у вигляді основного висновку або закінчення;
• не хвилюйтесь, що ви не встигли «сказати все», після вашого виступу будуть поставлені питання, під час відповідей на які ви доповните свою доповідь;
• витренуйте свій виступ вдома, запишіть його на диктофон та уважно прослухайте, це дасть змогу почути свій власний голос і манеру викладення матеріалу, усунути наявні помилки в мовленні;
• зовнішній вигляд доповідача, виразність жестів, їх природність необхідно продумати заздалегідь, від них залежить сприйняття доповіді аудиторією;
• для кращого сприйняття вашої промови підготуйте мультимедійну презентацію, що буде супроводжувати ваш виступ;
• пам’ятайте, що гарна робота має чудову властивість – коли ви захищаєте її, вона захищає вас!

Всі доповіді на конференції студенти супроводжували презентаціями, для створення яких використовувалася програма PowerPoint, що входить у програмний пакет Microsoft Office. З її допомогою всі доповіді були оформлені у єдиному стилі, значно підвищивши ступінь сприйняття наданої інформації аудиторією.

Фрагмент презентації до доповіді «Михайло Петренко – слов’янський сокіл»

Щоб допомогти студентам створити презентацію, були розроблені наступні критерії оцінки презентації.

1. Зміст презентації:

•                 розкриття теми;
•                 подача матеріалу (обґрунтованість поділу на слайди);
•                 наявність й обґрунтованість графічного оформлення (фотографій, схем, малюнків, діаграм);
•                 грамотність викладу;
•                 наявність цікавої додаткової інформації з теми проекту;
•                 посилання на джерела інформації.

2. Оформлення презентації:

• єдність дизайну всієї презентації;
• обґрунтованість дизайну, що застосовується;
• єдність стилю, за яким включаємо малюнки;
• застосування власних (авторських) елементів оформлення;
• оптимізація графіки.

3. Виправдане використання ефектів мультимедіа: графіки, анімації, відео, звуку.

4. Навігація: наявність змісту, кнопок пересування слайдами чи гіперпосилань.

Важливим прийомом збереження інформації, отриманої студентами на конференціях, введення її в науковий світ є підготовка і випуск збірників матеріалів, представлених на студентських науково – практичних конференціях. Публікація доповідей є також потужним стимулом для продовження дослідницької роботи, підвищує самооцінку студентів, активізує їх пізнавальну діяльність та має значний виховний ефект.

Учасник студентської конференції Зінченко В.

демонструє сертифікат учасника та збірник матеріалів конференції, 2017 р.

Краєзнавча студентська науково – практична конференція дозволяє ефективно вирішити ряд завдань, які є пріоритетними в системі виховної діяльності на сучасному етапі, а саме сприяє патріотичному вихованню студентської молоді, через любов до рідного краю виховує любов до Батьківщини.

2.4 Методика організації квестів під час екскурсій

Цікавим інноваційним методом краєзнавчої роботи є використання ігрових прийомів, які заохочують студентів до активних краєзнавчих пошуків, дозволяють їм уявити себе учасниками давніх подій, долучитися до минулого свого народу і таким чином сприяють патріотичному вихованню молоді. Розглянемо методику проведення квесту - пошукової гри, яка при добре продуманій організації надає широкі можливості для виховної роботи.

Змістова лінія квесту включає такі компоненти:

•                   вступ, керівництво до дії – визначення часових рамок, головних ролей учасників, ознайомлення зі змістом квесту в цілому;
•                   центральне завдання – чітко сформульований результат, який має одержати команда, виконавши задану серію завдань;
•                   список інформаційних ресурсів, необхідних для виконання завдання, може даватися студентам в процесі роботи на кожному з етапів;
•                   опис процедури роботи, яку необхідно виконати учасникам під час проходження етапу;
•                   розробка критеріїв оцінювання;
•                   висновок – аналіз досвіду, отриманого учасниками квесту.

Основні засади квесту:

•                   проходження за сюжетом, який повинен бути чітко визначеним;
•                   питання розраховані на застосування логіки;
•                   однозначність відповіді;
•                   регламентована кількість часу на обговорення;
•                   залучення всіх учасників [14].

Доцільно проводити краєзнавчий квест під час тематичних екскурсій до етнокомплексів, ландшафтних парків, бібліотек. Наприклад, добре зарекомендував себе квест, що був проведений під час екскурсії до етнографічного комплексу села Маяки.

Відомий краєзнавець Кіркач Геннадій Михайлович реставрував селянську хату та подвір’я початку ХІХ століття, відтворив вартову вежуХVІІ століття, зібрав унікальну колекцію предметів народного побуту та творчості, якими він дозволяє користуватися. Тому, багато завдань квесту були пов’язані з практичним використанням селянських знарядь праці, вмінням поратися біля печі, прасувати, грати на музичних інструментах.

         

Учасники квесту демонструють практичні вміння, 2015 р.

Учасники екскурсії згуртувалися у дві команди, обрали відповідні назви та девізи. Був проведений інструктаж, на якому гравці ознайомилися з правилами квесту:

•                   команди самостійно слідкують за часом, відведеним для виконання одного завдання;
•                   завдання для переходу між станціями дається тільки після розв’язання відповідного завдання етапу або як автоперехід після відведеного для виконання завдання часу;
•                   дискваліфікація за ЧІТ обох команд (cheat – шахрайство, передавання відповіді іншій команді).

Студентам були запропоновані карти 6 завдань-«станцій», які вони мали послідовно виконати, керуючись правилами.

       

Гравці виконують чергові завдання квесту, 2015 р.

Кожну «станцію» гравці долали за допомогою своїх знань, логіки, ерудованості, витривалості, начитаності, креативності та вмінню грати у команді.

До переваг використання квесту можна віднести:

•                   виявлення прихованих якостей студентів, потенційних лідерів, інтелектуалів, логістів, які вміють прорахувати на декілька ходів вперед;
•                   розвиток логічного мислення, інтуїції, вміння швидко знаходити вихід із складної ситуації, знайти спільну мову з різними людьми;
•                   поглиблене вивчення історії рідного краю, краще розуміння життя та прагнень людей у минулі часи, бо сценарій носить тематичний характер;
•                   ігрові етапи дозволяють спільно пережити емоційні сплески, що викликає масу позитивних емоцій, зближує минуле і сьогодення.

Проведення квесту перетворило традиційну екскурсію на ефективний виховний захід, який сприяв формуванню у студентів активної життєвої позиції, творчого підходу до розв’язання проблем, наблизив їх до кращого розуміння історії свого краю, поваги до людей, працею яких творилася історія сучасної України.

2.5 Наративний метод патріотичного виховання

У краєзнавчій роботі добре зарекомендував себе наративний метод патріотичного виховання. Наратив – це оповідання, що описує певні фактичні події, викладені в авторському стилі інтерпретатора. Розповідаючи, студент не тільки відстежує послідовність дій, а й інтерпретує, пізнає навколишню дійсність і самого себе. Наратив моделює певну життєву ситуацію, при цьому актуалізується відповідний досвід, особисте та соціальне, виокремлюється центральна тема або кілька тем, які є головними в наративі й на яких робить акцент автор. Окрім оповідача, або наратора, існує слухач, який не просто сприймає сюжет наративу, а й виступає його активним співавтором, тобто процес створення наративу є діалогічним [6].

Необхідні умови наративу – діючі особи і розгорнутий у часі сюжет. Цим умовам відповідають численні види оповідок:

• байки, міфи, казки, фольклорні історії;
• літературні чи побутові, правдиві й вигадані історії;
• усні й письмові тексти;
• деякі історичні, правові, релігійні, філософські, наукові тексти.

Краєзнавчі матеріали дозволяють вибрати місцеві міфи, легенди, пов’язані з відомими людьми краю, історії, про які розповідають газети сторічної давнини, знайти сучасні тексти та на їх основі створити наративи. Так, учасники гуртка «Історичне краєзнавство» розробили серію презентацій «ТОП – 5 Слов’янськ», до якої увійшли наступні наративи: «ТОП – 5 історичних пам’яток Слов’янщини», «ТОП – 5 легенд Слов’янщини», «ТОП – 5 митців, що прославили Слов’янськ».

Фрагмент презентації «ТОП – 5 митців, що прославили Слов’янськ»

Наратив «Петро Кончаловський»

Основна ідея наративного підходу полягає в тому, що життя і стосунки людей формуються в процесі соціальної взаємодії, коли ми осмислюємо і будуємо життя на основі історій, які розповідаємо один одному і самим собі. В результаті цієї взаємодії окремими спільнотами людей створюються переконання, цінності, закони та уявлення.

Крізь призму цих уявлень члени спільнот інтерпретують світ, наділяють змістом ті чи інші явища, події, процеси свого життя. Метод наративу дозволяє надати сухій інформації емоційне забарвлення, зробити її привабливою й особистісно значущою для студента. Найважливішим у наративних методах патріотичного виховання є те, що до основи педагогічної взаємодії покладаються життєві історії, які студенти пізнають, приміряють на себе, тим самим аналізуючи власний досвід і моделюючи стратегію життєздійснення [6].

2.6 Технологія проведення тренінгу з національно – патріотичного виховання

Зростанню ефективності краєзнавчої роботи як засобу патріотичного виховання сприяє метод тренінгу, що в останні роки набуває широкої популярності. Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася. Тренінг і традиційні форми патріотичного виховання мають суттєві відмінності. Традиційне виховання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних тренінгові форми виховання повністю охоплюють весь потенціал студентів: рівень компетентності, самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо.

Тренінг - це одночасно:

•                   цікавий процес пізнання себе та інших;
•                   спілкування;
•                   ефективна форма опанування знань та виховання;
•                   інструмент для формування умінь і навичок;
•                   форма розширення досвіду [7].

Метою тренінгу з національно – патріотичного виховання є оволодіння студентами такими патріотичними цінностями, як любов до рідної землі, держави, родини, народу; формування національної ідентичності та почуття духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності її культурно - історичної спадщини та майбутнього.

Завдання тренінгу:

• поглиблення у слухачів знань про патріотизм як суспільну та особистісну цінність;
• формування якостей людини-патріота;
• спонукання студентів до активного прояву соціальної позиції «патріота-громадянина»;
•                 мотивація до краєзнавчих досліджень, роботи над проектами, участі у студентських конференціях.

Розглянемо технологію проведення тренінгу «Любити свій край – любити Україну» (Додаток В).

Щоб на початку тренінгу створити відповідну патріотичну атмосферу роботи, необхідно звернути увагу на наступні моменти:

• запропонувати тренінговій групі - учасникам краєзнавчого гуртка - підібрати одяг з національною символікою (вишиванки, значки, браслети та т. і. )
• оформити національною символікою приміщення для тренінгу, розташувати стільці для учасників півколом - це створить у гуртківців відповідний настрій, буде сприяти розвитку довіри, уваги та інтересу учасників одного до одного.
• відповідно підібрати та забезпечити приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери, фломастери, папір різного формату тощо).

Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості, але студенти краще пристосовані до звичної для них форми: 2 академічні години тривалістю 45 хвилин кожна (під час п’ятихвилинної перерви можна організувати вправу – рухавку).

Ефективність тренінгу багато в чому залежить від правил, яких має дотримуватися кожний учасник. Основні з них: цінування часу; увічливість; позитивність; розмова від свого імені; добровільна активність; конфіденційність; «стоп»; «піднята рука»; зворотний зв'язок тощо. Правила приймаються на початку тренінгу всіма учасниками групи і потрібні для того, щоб кожний міг:

•                   працювати в комфортних умовах;
•                   отримувати інформацію самому й не заважати отримувати інформацію іншим у зручний для кожного спосіб;
•                   відверто, без побоювань висловлювати свої думки;
•                   дозволити собі спонтанні, попередньо не зважені вислови, що наближатиме тренінг до реального життя;
•                   бути впевненим, що надану ним інформацію використають тільки в інтересах учасників [7].

Доцільно розробляти правила спільно з учасниками тренінгу, наприклад, виконуючи вправу «Наш перший універсал». Тренер пропонує студентам сформулювати пропозиції щодо забезпечення ефективної роботи в групі. У разі утруднень із першими пропозиціями від учасників він пропонує орієнтовні правила роботи групи, коротко коментуючи кожне з них. Орієнтовні правила роботи групи:

• Бути позитивним
• Слухати і чути
• Сміливо висловлювати власну думку
• Висловлюватися по черзі
• Бути уважним
• Говорити від себе
• Поважати думку іншого
• Мати право вибору
• Критикувати конструктивно
• Правило піднятої руки і вільної ноги
• Правило вимкненого мобільного телефону

Після короткого узгодження тренер записує ті, що обрала група, на плакаті під назвою «Наш перший Універсал». Плакат залишається на видному місці до закінчення тренінгу, щоб студенти могли за потреби звертатися до встановлених правил чи доповнювати цей перелік.

Проведення тренінгу відбувається за певною структурою.

Час	Назва вправи	Тривалість	Матеріали і обладнання
12.00 – 12.15	Відкриття. Відеокліп «Моє ім’я Україна» Привітання. Предста-влення тренера. Презентація мети, завдань і структурної побудови тренінгу.	15 хв.	Мультимедійне обладнання, екран, заставка з назвою тренінгу, відеокліп
12.15 – 12.30	Вправа «Наш перший Універсал»	10 хв.	Плакат з назвою вправи, папір А 4, маркери
12.30 – 12.50	Інтерактивна міні - лекція «Проблема патріотизму в сучасному осмисленні» Сутність понять «патріотизм», «складники патріотизму», «мала батьківщина»	20 хв.	РР-презентація
12.50 – 12.55	Вправа на активізацію «У цій залі друзі всі»	5 хв.	Заставка з назвою вправи та текстом
12.55 – 13.15	Вправа Життєві цінності»	20 хв.	Заставка з цитатою О. Тихого
13.15 – 13. 35	Вправа «Патріотом має бути кожен, тому що…» (метод «Прес»)	20 хв.	Заставка із алгоритмом методу
13.35 – 13.40	Вправа на завершення «Нам сьогодні вже щастить!»	5 хв.	Заставка з назвою вправи та текстом

Вправи на активізацію, загострення уваги, згуртованість, завершення є обов’язковим елементом тренінгу. Як приклад розглянемо вправу «У цій залі друзі всі!» (5 хв.). Її мета - підвищити рівень групової згуртованості. Спочатку тренер розучує з учасниками текст куплету (він повинен разом із заставкою бути на екрані), супроводжуючи його рухами, а на рахунок «1-2-3» – плесканням у долоні. Він промовляє:

У цій залі друзі всі – раз, два, три!

Він, вона, і я, і ти – раз, два, три!

Руку дай тому, хто зліва,

Руку дай тому, хто справа,

Ми – одне велике коло,

Ми – одна сім’я!

Далі текст повторюється, змінюються тільки дії: «Налякай того, хто справа ...», «Посвари того, хто зліва ...», «Обніми того, хто зліва...».

Такі вправи допомагають зняти напругу, емоційно об’єднати групу, посилюють виховний ефект.

Вправа «Життєві цінності» є центральною у тренінгу. Їі метою є відпрацювання понять, розглянутих під час інтерактивної лекції, перш за все сприяння усвідомленню учасниками місця патріотизму в ієрархії смисложиттєвих орієнтирів особистості, осмислення змін ціннісних орієнтацій, від минулого до теперішнього, можливих змін ціннісних орієнтацій у майбутньому, активізація самосвідомості. Для заставки обрана цитата з «Думок про рідний донецький край» Олекси Тихого: «Мене вчили і я вчив, що не хлібом єдиним живе людина, що сенс життя в творенні добра людям, у піднесенні матеріального та культурного рівня народу, у пошуках істини, у боротьбі за справедливість, національну гордість та людську гідність, у громадській відповідальності за все, що твориться за мого життя».

На початку вправи доречно коротко згадати про дисидентську діяльність Олекси Тихого, на честь якого названий найдовший проспект Європи (50 км.), що проходить через 5 міст нашого краю: Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Олексієво – Дружківку та Костянтинівку. Такий прийом сприяє перетворенню краєзнавчих матеріалів на дієвий інструмент патріотичного виховання.

Щоб націлити студентів на виконання вправи, тренер зазначає , що у своєму житті кожна людина керується системою засвоєних ціннісних орієнтирів, серед яких можуть бути: життя, безпека, комфорт, матеріальні статки, статус, цікава робота, здоров’я, свобода, любов, патріотизм, рідний край, Батьківщина, мудрість, релігія, дружба, допомога, спілкування, щастя, гідність, совість, справедливість. Тренер для унаочнення цього переліку прикріплює картки з назвами окремих цінностей у формі серця до плакату і спонукає учасників визначити свої життєві орієнтири, апелюючи до висловлювання О. Тихого.

Студенти об’єднуються по троє або по четверо, створюючи мікрогрупи, відстань між якими повинна бути не менше 1,5−2 м; у кожній групі обирають того, хто розпочинатиме. Далі тренер вивішує одну з 3-х карток і за його командою учасники послідовно обмінюються висловлюваннями, починаючи фразу словами, що написані на картці:

Сесія 1. Раніше я найбільше цінував……….., а вважав неважливим…..

Сесія 2. Зараз я найбільше ціную………….., неважливим вважаю……..

Сесія 3. У майбутньому, можливо, я буду більше цінувати……….., і буду вважати неважливим………..

Роль тренера полягає у спостереженні за тим, щоб висловлювання починалися саме з «фіксованої» фрази, в активізації роботи в мікрогрупах, якщо учасники переключилися на обговорення сторонніх тем, та узагальненні думок дискусії. У підсумку важливо прийти до розуміння, що людина не може жити без цінностей, однак їх пріоритетність упродовж життя змінюється, під впливом різноманітних обставин можуть виникати нові смисложиттєві орієнтири. Патріотизм є однією з провідних цінностей, без цього почуття соціальне життя людини буде неповноцінним, оскільки вона перебуватиме поза важливими зв’язками і відносинами, які визначають її соціальну позицію, суспільно значуще функціонування, внутрішнє душевне задоволення, самооцінку, життєвий успіх.

Наступна вправа «Патріотом має бути кожен, тому що…» розрахована на закріплення отриманої під час тренінгу інформації і передбачає індивідуальну роботу та використання методу «Прес», який дозволяє суттєво підсилити переконливість аргументації. Метод «Прес» має таку структуру та етапи:

1. Позиція: Я вважаю, що … (висловіть свою думку, проясніть, у чому полягає ваша позиція).

2. Обґрунтування: Я так вважаю, тому що … (наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).

3. Приклад: Наприклад … (наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію).

4. Висновки: Отже, я вважаю … (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що потрібно робити, сформулюйте своєрідний заклик прийняти вашу позицію).

На початку вправи тренер презентує алгоритм методу-прес. Для цього виводиться заставка на екран та роздаються друковані аркуші до вправи. Учасники самостійно виконують завдання за запропонованим алгоритмом. Варіанти виконаних завдань довільно зачитуються учасниками у великому колі й обговорюються. Тренер може запропонувати учасникам посилити свої твердження, використовуючи наступні можливості: думки відомих земляків, статистичні дані, інші краєзнавчі матеріали.

Вправа на завершення «Нам сьогодні вже щастить» сприяє позитивному завершенню тренінгу. Тренер дякує усім учасникам за увагу і активність і говорить: «Ми з вами плідно разом попрацювали. Давайте побажаємо один одному гарного настрою і щастя, адже це так важливо – бути щасливими! Учасникам пропонується стати у коло, взявшись за руки. Тренер наголошує, що хто в кінці вправи найвище стрибне та найголосніше крикне «Ура!», тому пощастить найбільше. Далі учасники підстрибують на одній нозі, примовляючи:

Нам сьогодні вже щастить,

Хай нам завтра пощастить,

Хай усім завжди щастить! Ура!!!

Використання краєзнавчих матеріалів в процесі підготовки та проведення запропонованого тренінгу з національно-патріотичного виховання підсилює його ефективність. Це зумовлено тим, що всі вищі духовно-моральні утворення (і насамперед почуття патріотизму) народжуються з буттєвих ставлень у гущині реального життя. Тому важливим для розвиненого почуття патріотизму постає усвідомлене шанобливе ставлення людини до власної родини, вулиці, селища, міста, навчального закладу, яке має постійно втілюватися у відповідних практичних діях. Отже, краєзнавство є впливовим засобом національно-патріотичного виховання.

3. З ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ ЯК ЗАСОБУ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВП «СТЛНАУ»

3.1 Застосування інноваційних підходів при організації краєзнавчої діяльності в технікумі

Національно-патріотичне виховання студентства вимагає системного підходу та цілеспрямованої діяльності щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави.

Краєзнавство виступає важливою складовою національно-патріотичного виховання, засобом збереження пам'яті народу, спадкоємності національних традицій. Пізнання «малої батьківщини», її минулого й сучасного — важлива передумова формування національно свідомої особистості, її активної участі в житті держави.

Краєзнавча робота у ВП «СТЛНАУ» ґрунтується як на продовженні традицій вітчизняного краєзнавства, закладених класиками української педагогіки, так і на застосуванні інноваційних методів, що довели свою ефективність на сучасному етапі. Застосування краєзнавства як метода національно-патріотичного виховання орієнтоване на досягнення таких результатів:

•              прищеплення загальнолюдських духовних цінностей;
•              формування національної ідентичності, спільних національних цінностей;
•              вивчення державницьких традицій України;
•              ознайомлення з історією боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху;
•              формування духовних цінностей громадянина: почуття патріотизму, національної свідомості, вшанування національної пам’яті;
•              виховання правової культури, поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;
•              формування мовної культури особистості, прищеплення шанобливого ставлення до української мови;
•              військово-патріотичне виховання молоді.

З метою підвищення ефективності у вирішенні поставлених задач використовується широкий спектр інноваційних методів, які забезпечують результативність краєзнавчої роботи як засобу національно-патріотичного виховання: краєзнавчі квести, майстер – класи під час тематичних екскурсій, розробка проектів та наративів з краєзнавчої тематики, студентські науково - практичні конференції, написання та публікація творчих робіт, зустрічі з відомими людьми, національно-патріотичні тренінги.

Мотиваційним чинником до пошуків нових підходів до національно – патріотичного виховання студентів, активізації краєзнавчої роботи стало анкетування у вересні 2015 року студентів – першокурсників щодо їх життєво-ціннісних орієнтирів. Студентам були запропоновані 10 позицій, які вони повинні були розставити за порядком пріоритетності: цікава робота, гроші, сім’я, любов, патріотизм, свобода, незалежність, чиста совість, відчуття власної необхідності, допомога іншим. Переважна кількість студентів віддала перевагу таким цінностям, як сім’я, любов, цікава робота та гроші:

Життєво-ціннісні орієнтири	Сума балів
Сім’я	20
Любов	34
Цікава робота	50
Грощі	66
Свобода	88
Патріотизм	101
Незалежність	103
Чиста совість	105
Допомога іншим	121
Відчуття власної необхідності	128

Примітка. Найменша кількість балів відповідає найбільш важливому для студентів ціннісному орієнтиру.

Аналіз анкетування дозволив зробити наступні висновки:

• з одного боку, цілком нормально, що молоді люди перше місце в шкалі життєвих орієнтирів відводять родині і коханню,
• з іншого боку, шоста позиція патріотизму свідчить, що це поняття ще не перетворилися у студентів на почуття – цінність.

Сучасна українська наука визначає патріотизм як безумовне за походженням і високосмислове за духовно-моральною мірою почуття-цінність. Директор Інституту проблем виховання І. Д. Бех підкреслює, що без почуття патріотизму соціальне життя підростаючої особистості буде неповноцінним, оскільки вона перебуватиме поза важливими зв’язками і відносинами, які визначають її соціальну позицію, самооцінку, життєвий успіх [5, 12]. Залучення студентів до практичної краєзнавчої роботи, використання інноваційних методик сприяє вихованню патріотизму саме як безумовного почуття – цінності. Саме ця мета стала пріоритетною при організації гурткової роботи.

Відправною точкою роботи краєзнавчого гуртка «Історичне краєзнавство» можна вважати екскурсію першокурсників до музею технікуму. Ті студенти, які зацікавилися історією навчального закладу, склали актив гуртка і розпочали роботу з дослідження збору та оформленню матеріалів з історії технікуму.

За результатами пошукової роботи в музеї технікуму був створений студентський проект «Історія технікуму на сторінках старих студентських альбомів» та відбулася його презентація. Цей проект також був відібраний для участі у Всеукраїнському конкурсі учнівських проектів – презентацій «З душею про Україну».

 

Фрагмент студентського проекту «Історія технікуму

на сторінках старих студентських альбомів», 2015 р.

В гуртковій роботі важливо дотримуватися принципів послідовності та системності. Тому, було прийнято рішення продовжити пошукову роботу, більш детально досліджувати різні історичні періоди та аспекти життя технікуму. Наприклад, до Всеукраїнського дня бібліотек була проведена пошукова робота, зустріч із бібліотекарем, вивчені матеріали місцевої преси та відбувся відкритий захід на тему «Історія нашої бібліотеки».

     

Учасники відкритого заходу «Історія нашої бібліотеки», 2016 р.

Уже на першому етапі роботи виникло розуміння, що гурткова робота з краєзнавства не повинна обмежуватися вузьким колом гуртківців. Різноманітність методів краєзнавчої роботи дозволяє надати їй масовий характер. Робота з історичними джерелами чи створення проектів цікавлять певну нечисленну категорію студентів, але майстер – класи чи квести приваблюють багатьох. Тому є сенс враховувати інтереси різних студентських груп і залучати до краєзнавчих заходів широке коло учасників.

Так, популярною у студентів формою краєзнавчої роботи є походи та екскурсії. Доброю традицією стали щорічні екскурсії до Святогірської Лаври, меморіального комплексу солдатської Слави в місті Святогірську, етнографічного музею у селі Маяки, Музею народної архітектури, побуту та дитячої творчості села Прелесне, соляних шахт у місті Соледар.

Студенти мають змогу долучитися до історії свого народу, через минуле краще розуміти сучасність. Чим більше молодь буде знати про історію свого краю, подорожувати ним, вивчати історичні пам’ятки, знайомитися з минулим та сучасністю, тим тісніше буде зв’язок з рідною землею та усвідомлення її єдності з усією Україною.

   

У соляній шахті, м. Соледар, 2016 р.          Біля садиби Бантишей, с. Прелесне, 2017 р.

З метою активізації пізнавальної діяльності студентів під час традиційної екскурсії, досягнення кращого виховного ефекту доцільно застосовувати інноваційні методи – краєзнавчі квести, майстер – класи. Так, поєднання екскурсійної поїздки до етнокомплексу в селі Маяки та краєзнавчого квесту значною мірою сприяло формуванню у студентів творчого підходу до розв’язання проблем, наблизило їх до кращого розуміння історії свого краю, поваги до людей, працею яких творилася історія сучасної України.

Дієвою, цікавою конструктивною формою роботи є участь під час екскурсії у майстер – класах з гончарства, ткацтва, писанкарства. Праця на гончарному колі, ткацькому верстаті або чаклування над писанками не просто дозволяють полинути у минуле, а й формують любов до своєї країни на рівні емоцій, почуття єдності через покоління. До участі у майстер – класах залучаються не тільки гуртківці, але й всі бажаючі студенти. Це дозволяє охопити виховною роботою широке коло студентів, поєднати теоретичні знання з практичною діяльністю, ефективно працювати над реалізацією задачі з формування національно – свідомої особистості.

 

      

 

 

              Майстер – клас з гончарства              Майстер – клас з писанкарства

            проводить О. Ткаченко, 2015 р.                       с. Прелесне, 2017 р

Краєзнавчий гурток налагодив тісні зв’язки із краєзнавчим музеєм міста Слов’янськ. Знайомство з новими експозиціями, тематичні лекції, презентація власного навчального закладу в малій залі музею – цей формат роботи є дуже перспективним, дає змогу знайомитися з останніми досягненнями краєзнавчих досліджень в місті та районі, отримувати допомогу у власній пошуковій роботі.

Тематична лекція до Дня гідності та Свободи, 2016 р.

Над створенням у Слов’янському краєзнавчому музеї експозиції «Відокремлений підрозділ «Слов’янський технікум ЛНАУ»: минуле та сучасність» працювали як гуртківці, які підбирали експонати з історії навчального закладу, так і студенти економічного та технічного відділень, які презентували сучасний етап розвитку технікуму, власні досягнення. Робота над експозицією дозволила реалізувати основну ідею інноваційної методики– єдність теоретичної і практичної складової виховного процесу. Студенти долучилися до роботи краєзнавчого музею не як прості екскурсанти, а як співробітники, зрозуміли, що їх альма – матір – невід’ємна частка міста, а вони самі – творці його історії. Такий підхід сприяє результативності краєзнавчої роботи, збільшує її виховний ефект з національно – патріотичного виховання молоді.

Кузнєцова Н. В. з гуртківцями на відкритті експозиції

«ВП «СТЛНАУ»: минуле і сучасність», 2016 р.

Результати своїх краєзнавчих досліджень студенти презентують на науково-практичних конференціях, друкують у регіональних збірниках. У збірнику «Герої серед нас» опублікована спільна творча робота гуртківців Мезенцевої О., Музики К., Новікової А. та Цибульник А., яку вони присвятили чотирьом слов’янцям – невідомим широкому загалу рядовим учасникам Другої світової війни. Авторки роблять висновок: «І якщо кожний з багатьох тисяч воїнів – визволителів рідної землі буде згаданий через роки – то ми недаремно живемо на світі, бо пам’ятаємо, шукаємо, знаходимо». Цей висновок – яскраве свідчення результативності інноваційних методів краєзнавчої роботи, що долучають студентів до практичної та наукової діяльності.

Проведення краєзнавчих студентських науково – практичних конференцій на рівні технікуму, участь у обласних та регіональних конференціях, як і публікація робіт – це методи, що дозволяють поглиблено вивчити проблему, мотивують до наукової діяльності, сприяють ефективності краєзнавства як засобу формування у студентів активної громадської позиції, національної свідомості та патріотизму.

Виступ Зінченко В. на науково – практичній конференції

«Українська революція – 100 років», 2017 р.

Зустрічі з краєзнавцями, членами пошукових клубів – ця форма роботи дозволяє студентам відчути себе повноцінними учасниками краєзнавчої роботи, долучитися до співтовариства краєзнавців.

      

Зустріч з краєзнавцем Л. Щибрею, 2016 р.      Зустріч з керівником пошукової групи

                                                                                          «Плацдарм» О. Юковим, 2017 р.

Про досягнення краєзнавців ВП «СТЛНАУ» свідчать сертифікати, подяки, публікації у збірниках:

• Сертифікат Солод Л. С., учасника обласної конференції «Реалії та перспективи національно – патріотичного виховання у вимірі сучасності», 2015 р.;
• Подяка Солод Л. С. за високий рівень підготовки вихованців до участі у Відкритій обласній краєзнавчій конференції учнівської молоді «Зі стародавності в ХХІ століття», 2015 р.;
• Сертифікат Солод Л. С. за участь у конкурсі творчих робіт на тему «Герої серед нас», 2016 р.;
• Сертифікат Зінченко В. Г., учасника обласної науково – пошукової конференції «З Україною в серці, з вірою в душі», 2017 р.;
• Сертифікат ЗінченкоВ. Г., учасника І регіональної студентської науково – практичної конференції «Українська революція – 100 років», 2017 р.

3.2 Аналіз результатів та ефективності краєзнавчої роботи у 2015 – 2017 рр.

Аналіз ефективності краєзнавчої роботи як засобу національно – патріотичного виховання молоді можна провести за двома напрямами:

• зміна ціннісних орієнтирів студентів, формування активної громадської позиції, патріотизму;
• участь студентів у громадських акціях, патріотичних заходах.

Про перегляд позицій студентів економічного відділення щодо їх життєво-ціннісних орієнтирів свідчать результати повторного анкетування (перше відбулося у 2015р., результати наведені на початку розділу), що проводилося у 2017 р., наприкінці другого курсу навчання. Протягом двох років практично всі студенти взяли участь у різноманітних краєзнавчих заходах, і це не могло не вплинути на їх життєві цінності. Крім того, напередодні повторного анкетування відбувся тренінг з національно – патріотичного виховання, основними вправами в якому були вправи на розуміння патріотизму як провідної цінності в житті людини.

Життєво-ціннісні орієнтири	Сума балів
Сім’я	18
Любов	31
Патріотизм	48
Свобода	56
Цікава робота	79
Гроші	104
Незалежність	109
Допомога іншим	112
Чиста совість	123
Відчуття власної необхідності	127

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз результатів засвідчив, що шкала цінностей гуртківців змінилася наступним чином: сім’я та любов залишилися на перших позиціях, але патріотизм і свобода посіли 3 - 4 місце відповідно, витіснивши гроші та цікаву роботу.

Проведене анкетування не можна вважати повноцінним соціологічним дослідженням. Хоча контингент опитуваних не змінився (студенти 2 курсу економічного відділення ВП «СТЛНАУ»), але кількість опитуваних не співпала (хвороба, інші причини), а також не всі студенти змогли чітко побудувати свою шкалу цінностей. Та все ж воно зафіксувало важливу тенденцію – не слід покладатися на стихійну любов до Батьківщини, почуття патріотизму потрібно виховувати, а процес виховання повинен бути системним і опиратися на новітні досягнення педагогічної науки та практики.

Що стосується другого напряму оцінювання ефективності роботи з національно – патріотичного виховання, то позитивними результатами можна вважати:

• свідому участь гуртківців у громадських акціях та патріотичних заходах;
• зростання кількості учасників цих заходів.

Учасники акції «Зробимо Україну чистою», 2017 р.

Досвід організації краєзнавчої роботи у ВП «СТЛНАУ» засвідчує, що використання інноваційних методів підвищує її результативність та сприяє зростанню ефективності процесу національно – патріотичного виховання студентської молоді.

У сучасних умовах перед освітніми установами постало завдання вироблення таких підходів до національно – патріотичного виховання, що якнайбільше сприятимуть вихованню громадян - патріотів у ХХІ столітті, а не сліпо копіюватиме варіанти патріотичного виховання попередніх століть. Запропоновані авторами методики краєзнавчої роботи націлені на формування такої системи смисложиттєвих пріоритетів особистості, в якій патріотизм виступає як свідома і добровільна позиція, що відповідає реальним соціальним інтересам громадян і очікуванням родини, суспільства і держави.

ВИСНОВКИ

В історії вітчизняної педагогічної думки проблема краєзнавства та його значення для національно-патріотичного виховання займала вагоме місце. Ідея народності пронизує творчий доробок українських педагогів, засобами патріотичного виховання виступають рідна мова, історія, географія, народна творчість тощо. Їхній досвід не втратив свого значення, є надзвичайно важливим джерелом для розробки сучасних теорій і практики національно - патріотичного виховання молоді.

У руслі сучасних освітніх реформ центральною ідеєю є виховання не лише людини, готової жити у знаннєвому суспільстві, а й патріота і толерантної особистості, здатної до відстоювання інтересів незалежної України і демократичних цінностей людства. Українська педагогічна думка сьогодення націлена на формування у молоді активної життєвої позиції, громадянських переконань та національних ідеалів, продовжує вітчизняні виховні традиції, ідеї, принципи видатних українських діячів освіти.

Роль краєзнавства у національно – патріотичному вихованні молоді надзвичайно важлива. Неможливо любити свій народ, Вітчизну, не люблячи своїх рідних і близьких, малу батьківщину. Патріотизм набуває вищого сенсу, коли стає діяльнісним, супроводжується патріотичною діяльністю. Інноваційний підхід до краєзнавства, використання запропонованих методик дозволяють формувати у студентів позицію – «Я – суб’єкт патріотичного вчинку», забезпечити перехід від усвідомлення студентами патріотизму як цінності до бажання патріотичного діяння.

Використання різноманітних форм та інноваційних методик краєзнавчої роботи у «ВП СТЛНАУ» дозволило залучити до виховного процесу широке коло студентської молоді, через діяльнісне пізнання рідного краю формувати національно – свідому особистість, патріота України, готового розбудовувати Україну як суверенну, демократичну, правову державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти громадянському миру й злагоді в суспільстві.

ЛІТЕРАТУРА

1.               Указ Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки» від 13 жовтня 2015 року №580/2015
2.               Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах / Наказ МОН № 641 від 16.06.15 року з додатками
3.               Програма національно – патріотичного виховання дітей та молоді у Донецькій області на 2016 – 2020 рр.
4.               Бех І. Д. Гуманістична модель виховання / І. Д. Бех // Методист – 2014. – № 6 (30). – С. 60–66
5.               Бех І. Д. Патріотизм без ретуші / І. Д. Бех // Педагогічна майстерність як система професійних і мистецьких компетентностей: зб. матеріалів ХІІ Міжнародних педагогічно-мистецьких читань пам’яті професора О. П. Рудницької / [ гол. ред. Г. І. Сотська]. – Вип. 6 (10). – К.: Ін-т пед. освіти і освіти дорослих НАПН України, 2015. – С. 11–15
6.               Бех І. Д., Кириченко В. І., Петрочко Ж. В. З Україною в серці (тренінг з патріотичного виховання дітей та молоді): посіб. – Харків: «Друкарня Мадрид», 2016. – 140 с.
7.               Бевз В., Главник О. Основні положення щодо проведення тренінгів [Електронний ресурс] / В. Бевз, О. Главник – Режим доступу: http://osvita.ua/school/method/technol/598/
8.               Блакитне небо Михайла Петренко. – Слов’янськ: Вид – во «Друкарський двір», 2012 – 220 с.
9.               Бондаренко Т. В. Історичні аспекти розвитку краєзнавчої діяльності в Україні [Електронний ресурс] / Т. В. Бондаренко // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, 2006. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpudpu_2006_2_7
10.          Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадське у сучасному українському вихованні / О. Вишневський // Освіта. – 2002. - № 8-9. – С. 6 - 7.
11.          Гарбузюк Т. В. Деякі аспекти основ сучасного національно - патріотичного виховання / [Електронний ресурс] / Т. В. Гарбузюк // Вісник Луганського державного педагогічного університету: Педагогічні науки. – 2015. – № 7. – С. 142 – 147. – Режим доступу: http://dspace.luguniv.edu.ua/jspui/bitstream
12.          Зазуліна Л. В. Педагогічні проекти: науково-методичний посіб. / Л. В. Зазуліна – Кам’янець-Подільський: Абетка - НОВА, 2006. - 40 с.
13.          Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності / за ред. О. В. Сухомлиської // Шлях освіти. – 2000. –№ 3. – С. 7–13.
14.          Мішагіна О. Д. Використання квесту як засобу активізації навчальної діяльності / [Електронний ресурс] / О. Д. Мішагіна – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/34730/
15.          Осмоловський А. Від навчального проекту до соціальної самореалізації особистості / А. Осмоловський // Шлях освіти. – 2000. – №2. – С. 34-37.
16.          Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання / [Електронний ресурс] / С. Русова – Режим доступу: - http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/11475/file.pdf
17.          Солод Л. С. Формування національної свідомості та патріотизму студентської молоді / Л. С. Солод // Збірник «Національно – патріотичне виховання в технікумах і коледжах» ДУ «НМЦ інформаційно – аналітичного забезпеченя діяльності ВНЗ «Агроосвіта», 2016 р. – С. 46 – 49
18.          Солод Л. С. Національно – патріотичне виховання студентської молоді / Л. С. Солод // Матеріали обласної науково – практичної конференції «Реалії та перспективи національно – патріотичного виховання у вимірі сучасності», 2015 р. – С. 353 – 357
19.          Солод Л. С. Краєзнавство як засіб національно – патріотичного виховання / Л. С. Солод // Матеріали науково – пошукової конференції Донецького обласного палацу дитячої та юнацької творчості – Слов’янськ, 2017 р. – С. 132 – 136
20.          Соловар В. В. До проблеми краєзнавства з національно – патріотичного виховання дітей та молоді в позашкільній освіті / В. В. Соловар // Матеріали науково – пошукової конференції Донецького обласного палацу дитячої та юнацької творчості – Слов’янськ, 2017 р. – С. 168 – 172
21.          Тронько П. Т. Краєзнавство як складова навчально-виховного процесу / [Електронний ресурс] / П. Т. Тронько – Режим доступу: - http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32632
22.          Українська педагогіка в персоналіях. ХХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської. - К.: «Либідь», 2005.
23.          Фінін Г. Історико - краєзнавча діяльність як засіб громадянського та патріотичного виховання / [Електронний ресурс] / Г. Фінін – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnpu_filos_2012_3727
24.          Чепіль М. М. Краєзнавство як чинник патріотичного виховання в українській педагогічній думці (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / [Електронний ресурс] / М. М. Чепіль // Вісник Дніпропетровського університету: Педагогічні науки. - 2015. № 1 (9) – C. 38 – 44.- Режим доступу: http://duan.edu.ua/uploads/vidavnitstvo14-15/12313.pdf