Виховний захід "Свято червоної калини"

Опорний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Цміни»

 

 

Позакласний захід

 

 

 

 

Вчитель Демедюк Наталія Миколаївна

 

Зал святково прибраний. У центрі – плакат « Кущ калини»,назва свята,  слова « Червона калина – символ України», вишиті рушники, кетяги калини, малюнки із зображенням калини; стіл застелений вишитою скатертиною, ваза з пшеничними колосками та калиною. Дівчата в українському вбранні і хлопці у вишиванках.

1вед. В нашому садочку        2 вед.    Вітер догоджає –

         В червонім віночку                     Коси розплітає,

         Над самим струмочком              Уночі туманом

         Виросла калина.                          Сизим укриває.

         Листям з сонцем грає,                 А вона стріпнеться,

         В воду поглядає -                         Сумно усміхнеться,

         Гарну вроду має                           Вгору поглядає –

         Молода князівна.                          Сонечка чекає

Калина:

                         Я не груша, я не слива –

Я калинонька вродлива.

                                              Я стою в зеленім листі

                                              У зеленому     намисті.

  А чому я так прибралась?

Бо до свята готувалась.

             Танець  « Гопачок»

1. Калино весела,\                           2. Сонцем знов налита,

    Калино червона,                             І сама від сонця.

    Люблю твоє листя                          Звисли, мов намисто,

    Та росяні грона.                              Калинові гронця

3. Сонечком налита,                         4. До нашої стежки

    Чистою росою.                                Нахилилась віттям,

    Ой, калино – цвіте,                          Зоряно з тобою

    Радісно з тобою.                              Матері і дітям.

1 вед.   На зеленій гілочці, розгалуженій зверху, почіплялися пурпурові намистинки.  Це ягоди калини. Розмістилися вони купкою на тоненьких ніжках. Ці плоди соковиті, кисло – солодкі, з гіркуватим  присмаком ,усередині з плоским камінчиком.

2 вед.  Калина росте в лісі, на лугах, по берегах річок, на городах високими кущами. Травень передає червню заквітчану білосніжними суцвіттями, схожу на наречену калину.

 Тому такі святкові в цю пору лісові галявини, річкові долини, береги струмків – місця, де росте ця чарівна рослина. А ягоди достигають пізньої осені. Навіть, коли вже випадає сніг, вони виграють на гілках яскравими вогниками.

 Пісня « Калинонька», муз. Я. Ляпіна     Сл. В. Миколайчика

5. Неначе врода України,                       6. Горить калина скраю поля.

    Червоне полум'я калини                        Терпкі ягідки, як і доля

   В осіннім лузі зацвіло,                             Моєї рідної землі,

   Красою душу обпекло.                            Яку топтали сили злі.

7. А нині радість безбережна –

    Моя Вкраїна незалежна!

    І я беру з її долонь

    Палкий калиновий вогонь.

1 вед. Калина – кущ, або  невелике дерево заввишки до 5 метрів. В нас на Україні вона є майже у кожному дворі. А на нашій планеті існує понад 200 видів калини. « Без верби і калини – нема України», - говориться в народному прислів'ї.

2 вед. Калина – улюблениця нашого народу. У віршах, казках, переказах, легендах калинові ягоди порівнюються з червоним намистом –коралами і вродливою дівчиною.

 

8. Ось калина над рікою                     9. Колишися, калинонько, колишися,

    Віти стелить по воді.                          Зеленими листочками  розкошися,           

    Хто це щедрою рукою                       Сонячними променями розмалюйся,

    Їй намистечко надів?                         З дужим вітром буйнесеньким

    Червонясте, променисте                                                розцілуйся.

     Розцвітає, як вогні…                       А ще й срібною росою вмийся чисто,

    Дай хоч трішечки намиста,              Надінь свої ягідочки як намисто.

    Калинонько, і мені.

Пісня – танок « Ягідки – калинки». Слова і музика Нелі Ткаченко

1 вед.    У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові і їх дівочих сердець  зросли калинові  кущі.

2 вед. А ось ще одна легенда. Було це давно. Напали на нашу землю турки, а з ними і греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду дати, яку сам побажає. Тоді прийшла в табір дівчина дуже красива і горда. Звалась вона  Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, якщо він більше не прийде на

нашу землю. Грек дуже здивувався, що вона не хоче коштовностей, і забрав її в Грецію.

У неї  була Калина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: « Твоїм ім'ям, сестро, назву рослину, яку найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щедрої землі, ті, які повертають здоров'я людини. Буде вона зватися Калиною.

10. В саду, на калині,                                        Як проснуся рано – рано,

     Як степліє на вікні,                                       У  садочок вийду я.

     Мов дзвіночки солов'їні,                              Під калинонькою стану,                        

    Все дзвенять, дзвенять пісні.                        Вивчу пісню солов'я.

Буду теж я так співати,

                                               Бо і в мене голос  є.

     Мама скаже: « В нас у хаті

                                               Солов'ятко є своє».

11. Хто в хустині червоненькій                  Ні, не дівчинка там стала,

      Став у лісі між ялин?                             А калина вироста.

      Може дівчинка  маленька                      Цю хустину гаптувала

      Назбирать прийшла грибів?                  Щедра осінь золота.

 ( Пісня « Ой є в лісі калина»)

1 вед. Образ калини входить  в нашу свідомість ще з раннього дитинства разом з маминою колисковою, маминими розповідями про лікувальні властивості цих ягід. Часто матері колихали своїх маленьких діточок, сидячи під калиною наспівували колискових пісень.

                                  Колискова

1.Спи, дитино, бо покину,                   2.Люлі,дитя, спати, бо пішла десь мати.

Сама піду по калину,                               Пішла на долину ламати калину.

Наламаю калиноньки                              А –а—а!  А –а –а! А – а-а!

Та й покладу в головоньки.                    Калину ламати, дитя напувати,

А калина буде цвісти,                              Щоб росло здорове й мало чорні

А дитина буде рости.                                                                         брови

                                                                   Ще й рум'яні щічки, ой поспи ще

                                                                                                          Трішки.

( Маленькі дівчатка виконують колискові пісні)

1 вед. Символом любові до рідного краю, до неньки України є калина. З покоління в покоління народ передавав любов і повагу до цієї рослини.

В калині, кажуть, материна любов і мудрість, а ще символ дівочої краси і ніжності. З давніх – давен  люди ганьбили  тих, хто нівечив калину. Дітям, щоб не рвали цвіту, казали: « Не ламайте калину, бо накличете морози».

2 вед. Дитина підростала… Мама й бабуся чи й ще хтось розповідали їй казку. А про кого? Спробуйте відгадати:

           У лісі вирізана,

Гладенько витесана.

Співає – заливається,

                                                 Як називається?

                                                                    ( Калинова сопілка)

- Давайте послухаємо, як гарно співає калинова сопілка в умілих руках.

    ( Гра на сопілці)

1 вед. Калина оспівана в багатьох творах наших великих поетів: Т.Шевченка, І. Франка, Л.Українки.

2 вед. Тарас Шевченко дуже любив співати пісню про гірку долю матері « Ой зацвіла червона калина над криницею». Мабуть, з тієї пісні народилися вірші, в яких ідеться про калину. Т. Шевченко згадує калину у своїх творах 365 разів

Тече вода з- під явора                              Пишається калинонька,

Яром на долину.                                       Явір молодіє.

Пишається над водою                              А кругом їх верболози

Червона калина.                                        Й лози зеленіють…

                                                                  (Т.Г.Шевченко)

Червона калино, чого в лузі гнешся?

       Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

         До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу ?

         На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

         Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

         Не  страшно і грому,

І світло люблю  я, купаюся в ньому.

          Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

           Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю,

           Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара;

           Я дубам не пара;

Та ти мене, дубе, отінив як хмара,

          Отінив, як хмара.                                          (    І.Франко.)

Пісня « Зацвіла в долині червона калина»  Сл. Т. Шевченко

1 вед. Калина – це і пам'ять про тих, хто не повернувся з боїв. За традицією на могилах загиблих садили калину.

Дивуються люди і малії діти,

Що такої пригодоньки не видали в світі:

« Чия то могила в полі при дорозі,

Що над нею калинонька цвіте на морозі,

Що на тій калині листя кучеряві,

А між цвітом білесеньким ягідки криваві»

      Писала Леся Українка у вірші « Калина».

2 вед. Червона калина стає невіддільною і від козацької долі.

Хлопчики виконують пісню « Гей, у лузі червона калина»

Гей, у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна засмутилася.

А ми тую червону калину підіймемо.

А ми  нашу славну Україну

Гей ,гей, розвеселимо.

1 вед.  Калина  не тільки символ. Це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують кисіль, компоти, начинку для цукерок, а парену калину їли з медом або пускали в начинку для пирогів.

 

Учень.      Пироги з калиною запечені, смачні,

                  Казкою далекою наснилися мені!

                  Пироги з калиною, маком товченим.

                  Не буде смачніших на землі для мене.

( Дівчата пригощають пирогами)

2 вед. Згадалось, як дідусь оповідав: «Коли в зимовому лісі захочеться пити, я відшукаю калиновий кущ – сік ягід так добре вгамовує спрагу».

Учень

.            Стиглих ягід на обід

                        Принесе онукам дід.

                        Ласуватимуть малята

                        Наче в лісі пташенята

                        Бабця випече пиріг

                          - Раптом гості на поріг?

                         Чай заварить на калині.

                          -Завітайте до нас нині.

І ще одна благородна властивість калинових ягід. Вони лікують різні недуги, в тому числі хвороби серця. Мабуть, тому йде повага до калини з глибини людського серця.

3 вед.  Не було в народній медицині колись та, мабуть, і тепер, такого помічника від застуди, як калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при  кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання тиску крові, травлення . Теплий  відвар з медом  рекомендують від простуди, кашлю, при захворюваннях нирок, печінки. Добре ним полоскати горло при ангінах, обмивати рани і виразки на шкірі.

4 вед. Сільські дівчата нерідко вмивалися соком калини, щоб бути красивими. Справді, шкіра обличчя після вмивання соком або настоєм плодів стає чистою, набуває свіжості і бархатистості.

ПІСНЯ « Калинонька» , сл. Н.Май ,муз .Р. Галагана

1 вед. Калина здавна користувалась в народі особливою увагою і любов'ю. В казках, в піснях її величали калиночкою, калинкою, калинушкою. В Україні є понад 100 населених пунктів з назвами «Калинівка»,  «Калинове» та ін.

2 вед. Тільки чомусь зараз люди забули давній народний звичай – садити калину біля кожної хати. І тому, хто не має її на своєму обійсті,  кому вона всохла від байдужості або, ще гірше, - ним викорчувана – не почути пісні солов'я, не помилуватися прекрасним цвітом, мов милою дівочою голівкою у білій хустинці і яскравим плодом.

Пісня « Калиновий цвіт»

Антоніна Листопад « Посадіть калину»

 Пісня  « Бережіте калину» Сл. В.Олефіренка, Муз. О. Чеховича

Учитель. То ж нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя.

Пісня « Ми маленькі українці», сл. Н. Шугніло,муз Г. Васіна

 

   А на закінчення нашого свята пропоную всім разом заспівати українську народну пісню  « При дорозі кущ калини»