Методичні матеріали на тему: «Способи, умови і фактори, що підвищують заплідненість с/г тварин»

Методичні матеріали на тему: «Способи, умови і фактори, що підвищують заплідненість с/г тварин»

Зміст:

1. Вступ.
2. Значення штучного осіменіння.
3. Методи підвищення заплідненості с/г тварин.
4. Способи, умови і фактори, що підвищують заплідненість корів.
5. Способи, умови і фактори, що підвищують заплідненість свиноматок.
6. Способи, умови і фактори, що підвищують заплідненість кіз та овець.
7. Способи, умови і фактори, що підвищують заплідненість кролематок.

Джерела:

• https://nmcbook.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/%D0%9D%D0%9F-%D0%90%D0%BA%D1%83%D1%88%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE.pdf
• https://osvita.ua/vnz/reports/biolog/23238/
• https://science.btsau.edu.ua/sites/default/files/specradi/dis_homenko.pdf
• https://agrovisnyk.com/pdf/ua_2017_10_05.pdf
• https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F
• http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/18922/04-Platonova.pdf?sequence=1
• http://osau.edu.ua/wp-content/uploads/2019/04/KONKURS_SHYFR-Vivchar.pdf
• 2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B9.pdf
• http://osau.edu.ua/wp-content/uploads/2019/04/KONKURS_SHYFR-Vivchar.pdf

1.  Для кожного тваринницького господарства основною задачею є отримання максимального прибутку за рахунок мінімальних затрат. Тобто, отримання максимальної продуктивності від тварин. Щодо запліднення, щоб зменшити затрати І.І. Іванов був одним із перших, хто запропонував і описав метод штучного осіменіння тварин у своїй всесвітньовідомій дисертації «Штучне запліднення свійських тварин» (1912 р.).

2.  Штучне осіменіння – це введення сперми самця, за допомогою спеціальних інструментів у статеві органи самки, для її запліднення.

Штучне запліднення сільськогосподарських тварин роблять для інтенсивного використання високоцінних самців для поліпшення породних і продуктивних якостей тварин. Застосування цієї технології попереджає поширення ряду хвороб, що передаються при природному заплідненні.

Переваги штучного осіменіння:

• завдяки штучному осіменінню виводяться нові породи тварин;
• одержують приплід від висококласних самців, які давно загинули (створення банків сперми);
• можливість закупляти сперму і не витрачати кошти на утримання плідника;
• можливість транспортування сперми на великі відстані.
• крупномасштабна  селекція за допомогою розбавлення сперми;
• боротьба з хворобами, що передаються статевим шляхом.

3. Заплідненість — статистичний показник, який визначає співвідношення кількості поросних самок до тих, які запліднювалися, виражений у відсотках. Це єдиний об’єктивний показник ефективності запліднювання та роботи техніка штучного запліднення.

До  методів  підвищення  заплідненості  відносяться:

організаційно‐господарські;  спеціальні  (пов’язані  зі  штучним

осіменінням) та ветеринарні.

Організаційно‐господарські методи

Спрямовані  на  забезпечення  тваринам  відповідних  умов

годівлі,  утримання,  інсоляції,  активного  моціону,  дозованого

контакту  з  самцями  у всі фізіологічні періоди репродуктивного

циклу,  своєчасного  переведення  телиць  у  нетелі  (мінімум  за  3

міс.  до  родів)  і  корів  у  сухостійний  період  за  45–60  днів  з

організацією  родильних  відділень,  а  також  з  обов’язковим 

контролем за перебігом родів та післяродового періоду.

До організаційно‐господарських слід віднести цілеспрямо‐

ваний  відбір  (вибракування  теличок  з  різностатевих  двієн),

дотримання  технології  вирощування  ремонтного  молодняку  з

проведенням першого штучного осіменіння за досягнення термі‐

нів  фізіологічної  зрілості  та  відповідних  ростових  показників  і

маси тіла. 

Ветеринарні методи

Ветеринарні  заходи  з  підвищення  заплідненості  прово‐

дяться  як  перед  осіменінням  так  і  після  осіменіння.  Так  за 

1–1,5 год до осіменіння коровам вводять сурфагон або естрофан в

дозі  2,0  мл  внутрішньом’язово  одноразово;  полівітаміни  у  дозі

10–15 мл внутрішньом’язово одноразово або катозал у дозі 10 мл

внутрішньом’язово одноразово.

З  метою  підвищення  заплідненості  корів  з  атонією  або

гіпотонією матки проводять санацію матки через 12 годин після

введення сперми шляхом внутрішньоматкового введення 2–5 мл

протимікробних препаратів, а з метою підвищення приживлю‐

ваності  ембріонів  та  профілактики  ембріональної  смертності  –

на  7– 8  день  після  осіменіння,  застосовують  прогестерон  у  дозі 

20–40  мг  або  сурфагон  в  дозі  2,0  мл  внутрішньом’язово  одно‐

разово.

Одним  з  важливих  моментів  підвищення  заплідненості  є

прогнозування  заплідненості  перед  осіменінням  клінічним  і

сонографічним  методами  з  наступним  виключенням  з

осіменіння  корів  з  несприятливим  прогнозом  та  корекція

заплідненості у корів з сумнівним прогнозом щодо осіменіння.

4. На сьогодні проблема відтворювальної здатності корів є однією з

важливіших у сучасному молочному скотарстві. Упродовж багатьох років саме репродуктивні проблеми є причиною вибраковки корів. Порушення відтворювальної здатності у корів є на сьогоднішній день дуже складною і надзвичайно актуальною проблемою у тваринництві.

Основними прийомами підвищення заплідненості корів є

профілактика  порушень  обміну  речовин,  хронічних  (прихо‐

ваних) запалень матки, яйцепроводів, яєчників; функціональних

порушень  стану  матки  (атонія,  гіпотонія),  морфофункціональ‐

них змін у яєчниках (гіпофункція, гіпоплазія, атрофія, склероз),

ускладнень  запальних  процесів  (спайки,  індурація  матки,

яєчників),  новоутворень,  маститу  цілеспрямованою  годівлею,

утриманням,  ветеринарними  заходами  під  час  сухостою,  родів,

післяродового періоду.

Для підвищення запліднення у корів потрібно:

• Вибирати оптимальні строки для запліднення самиць;
• При Ш.О. необхідно ввести сперміїв до статевих шляхів самок не раніше ніж 12 год до очікуваної овуляції, адже їх життєздатність обмежена по часу;
• Важливо, щоб була міцна кормова база, годівля, утримання та експлуатація тварин;
• Важливе значення для всіх фізіологічних процесів в організмі тварин,

включаючи відтворення, мають мінерали;

• Встановлено, що введення комплексів (Ge, Se, Cu, Mn, Cr) нанокарбоксилатів на 10-12-й день статевого циклу сприяло на приживленню ембріонів, що в свою чергу підвищує заплідненість корів;
• Поряд із визначенням оптимальних строків запліднення важливу роль щодо ефективності осіменіння відіграє його кратність;
• Успішність осіменіння напряму залежить від якості сперми;
• Важливим моментом є і профілактика та своєчасне виявлення розладів статевої системи;

5. Намагаючись максимально використовувати біологічний потенціал свиней, ми дуже часто забуваємо про багато чинників, які сприяють його реалізації.

Враховуючи те, що поросність свиноматки триває 115 діб, відлучення поросят проводять у віці 28 діб, а статева циклічність у свиноматок відновлюється на четверту—п’яту добу після відлучення, це дає можливість щороку отримувати 2,2 опоросу, а то й більше, при заплідненості 80% і вище. Однак не в усіх господарствах України отримують такі показники. Це не дає можливості забезпечити повноцінне відновлення, своєчасну заміну вибракуваних свиноматок ремонтними та створення технологічних груп і циклів.

Основні чинники, що впливають на запліднюваність свиноматок, такі:

• якість сперми;
• фізіологічний стан свиноматки;
• селекція;
• умови годівлі, догляду й утримання;
• правильність вибраного для запліднювання часу;
• технологія;
• вплив стрес-факторів після цієї процедури;
• кваліфікація техніка.

Свиноматок після запліднювання потрібно утримувати в індивідуальних станках ще 28-30 діб, так як вилуплювання ембріонів (вихід за межі блискучої оболонки) відбувається на 7–8-й день, а імплантація (прикріплення до слизової оболонки матки) — на 9–11-й день. тже, завдаючи свиноматці стресу через перегрупування та інші дії, ми автоматично спровокуємо зменшення показника заплідненості на 25–30%, затримку розвитку ембріона чи ембріональну смертність.

Також серед причин, що впливають на заплідненість, — патології статевого апарата свиноматок та порушення обміну речовин. Відомо, що за будь-яких стресів (температурних, хімічних, больових, емоційних), при фізичних навантаженнях чи голодуванні пригнічується материнська домінанта поросності й порушується прогестероносинтезуюча функція жовтого тіла, що призводить до зменшення показника заплідненості та багатоплідності.

6. Порівняно з самками інших видів свійських тварин кобилам притаманні деякі особливості у відтворенні. Насамперед, це стосується тривалості охоти й статевого циклу, особливостей овуляції, міграції, зиготи, функціонування яєчників, організації перевірки фізіологічного стану кобили пробником, парування тощо. Знаючи їх, можна створити найбільш сприятливі умови для запліднення кобил, їх жеребності та вижереблення.

На заплідненість кобили впливать:

• Встановлено, що частка впливу фактора породи на плодючість кобил (33,90%);
• Фактор віку кобили також має важливе значення (доля впливу 4,02 %);
• Доцільно проводити відбір плідників з високою запліднюючою здатністю;
• Важливим фактором є умови утримання, годівля та експлуатація.
• Відтворна здатність кобил значною мірою обумовлена їх екстер’єрними особливостями. Кращу відтворну здатність виявили крупні кобили;
• Однією з причин зниження рівня відтворення є викидні. Часто причиною викидня є багатоплідна жеребність. У деяких кобил спостерігається схильність до багатоплідних жеребностей. Цю схильність успадковують їхні нащадки. Саме тому їх рекомендується вибраковувати;
• Точне визначення таких овуляцій важливе, оскільки вони є причиною до 30 % абортів;

7.   Незважаючи на свою унікальність вівчарство в Україні зазнало найбільших втрат протягом останніх років і нині перебуває у фінансовій економічній кризі. Основними причинами втрат при відтворенні тварин є тимчасова чи тривала анафродизія, неможливість зустрічі та взаємодії статевих клітин після осіменіння,  неповноцінність новонароджених.

Неплідність завдає значних збитків, обумовлюючи:

1) недоотримання приплоду;

2) зниження продуктивності;

3) неокупні витрати на годівлю й утримання неплідних (непродуктивних) тварин;

 4) витрати на лікування неплідних тварин, їх додаткове осіменіння.

У тваринництві збитки, завдані непилідністю, нерідко перевищують втрати, що виникають від всіх інших заразних і незаразних хвороб. Тому боротьба з неплідністю тварин є нагальним завданням науки і практичної ветеринарної медицини.

У виникненні репродуктивних патологій провідну роль відіграють аліментарно-дефіцитні фактори і зокрема А-вітамінний дефіцит.

М.І. Харенко, С.П. Хомин і В.П. Кошовий довели, що плодючить залежить від породи, віку, умов годівлі й утримання та ряду інших факторів. Плодючить – породна ознака овець. При інтенсивному веденні вівчарства доцільно застосовувати циклічне осіменіння маток, мета якого полягає в тому, щоб окіт у всіх отарах проходив у короткі терміни і різниця у віці ягнят не перевищувала декілька днів. Малопліддя самок може бути повʼязане зі зниженою генеративною функцією яєчників – виділенням меншої кількості яйцеклітин, придатних для запліднення).

Сприяючими факторами слід вважати недостність та неповноцінність годівлі (гіпо- та авітаміноз, голодування, одностороння годівля), неналежні умови утримання, осіменіння, використання неякісної спермии, травми вагітних самок (при групповому утриманні), споріднене розведення, а також порушення процессу запліднення або підвищення ембріональної смертності.

Такі речовини як каротин (вітамін А) та цинк стали об’єктом підвищеної уваги. Тривалий дефіцит каротину (вітаміну А) призводить до значного зниження показників відтворної здатності тварин. Витрата вітаміну зростає у високопродуктивних тварин, в період вагітності і лактації.

Це зобов’язує спеціалістів в період вагітності слідкувати за станом годівлі та утримання овець, і якщо усунення причин порушень годівлі та утримання пов'язано з певними труднощами, і усунути їх неможливо, то необхідно проводити фармакологічну корекцію.

М.І. Звєряков вивчив вплив комплексних вітамінних препаратів навміст вільних амінокислот у сироватці крові та на перебіг родів у тварин і встановив, що комплексні вітамінні препарати декамевіт і тетравіт регулюють амінокислотний гомеостаз крові корів у запуску, а у овець під час підготовки їх до парування, що забезпечує нормальний перебіг родів та плодючисть.

В.П. Кошовий, М.М. Іванченко, Н. Турченко та С.П. Кудинова

розробили та апробували серію ін’єкційних стерильних препаратів (каролін, карток, карсеп) на основі природного бета-каротину на тваринах господарств Краснодарського краю і отримані результати підтвердили ефективність застосування Кароліна для профілактики акушерських захворювань.

П.М. Скляров, В.П. Кошевой запропонували використовувати комплексну схему лікування овець і кіз з порушенням репродуктивної функції шляхом активізації лізису жовтого тіла і стимуляції фолікулогенезу в яєчниках та активації реабілітаційних процесів у матці. Для цього застосовувати комплекс вітамінних і гормональних препаратів під час підготовки самок до парування.

Застосування перед введенням сперми сурфагону самкам з багаторазовими безрезультатними осіменіннями підвищило їх заплідненість на 18,1 %.

Ліквідація та ефективна профілактика неплідності являється одним із основних резервів збільшення поголів’я худоби в Україні і підвищення її продуктивності. Відомо, що сільськогосподарські тварини володіють значними потенціальними можливостями розмноження, тому підвищен ня їх плодючості - одна із основних практичних задач спеціалістів.

7. Кролівництво належить до тієї сфери тваринництва, яка має великі потенційні можливості нарощування в короткі терміни виробництва, відносно дешевої та високоякісної м’ясної продукції. З усіх галузей тваринництва, кролівництво найвигідніша на сьогоднішній день, з точки зору, фінансових і трудових затрат. При правильному догляді за тваринами, фермер може досить швидко отримати смачне дієтичне м’ясо і хутрову сировину у великій кількості. Саме в цьому криється популярність кролівництва, та проводяться постійні наукові дослідження у напрямку підвищення продуктивних якостей кролів.

Заплідненість кролематок:

• Спаровування кролематок із чітко вираженими ознаками статевої охоти (5 балів) супроводжувалося збільшенням плодючості і кількості відсадженого в 35 днів молодняку;
• Найбільш високі показники плодючості ,кількості відсаджених кроленят та збереженості їх до реалізації спостерігалися у самиць мезосомного типу тілобудови;
• Двох – і трьохрічні кролематки всіх типів тілобудови мають більш довготривалий термін сукрольності.
• Застосування цитрату Cr і сульфату Na кролематкам сприяло поліпшенню росту та розвитку плодів;
• Належна годівля і утримання;
• Негативні подразники (шуми, різкі зміни обстановки, наявність у клітці мишей, тощо) викликають послаблення материнського інстинкту у кролематок.

Отже, існують різні способи, фактори та умови підвищення заплідненості у с/г тварин. Якщо дотримуватися їх можна отримати здоровий і цінний приплід, що принесе прибуток господарству. А якщо нехтувати цими правилами, то отримаємо хвору самку, мертвий або нежиттєздатний приплід та значні економічні збитки господарству.