Методичні матеріали "Психолого-педагогічний супровід учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.

Психолого-педагогічний супровід учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану

Вчитель початкових класів

Коваленко Наталія Володимирівна

                                                 Анотація

У роботі розглядаються проблеми психологічного та педагогічного супроводу дитини під час формування в неї особистості в умовах воєнного часу та пропонуються шляхи їх подолання.

Суспільні та політичні виклики сьогодення, внесли зміни у багатьох сферах, в тому числі й у галузі освіти. Ситуація воєнного конфлікту на територіях України, посприяла утворенню нових соціальних груп як серед дорослих, так і серед дітей, у їх числі: діти військовослужбовців, внутрішньо переміщені особи, діти, що постраждали внаслідок воєнних дій тощо. Наразі є потреба у розробленні сучасних психологопедагогічних підходів до організації життєдіяльності дітей, котрі увійшли до цих категорій; їх пристосування до нових умов існування та здобуття освіти.

Сьогодення внесло корективи в освітянське життя та незмінним лишилося те, що всі ми маємо працювати заради наших дітей. Робота кожного наразі надзвичайно важлива. Адже в стані війни діти початкових  класів належать до найвразливішої категорії населення.

Пропонуєм комплексну систему заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, як психолого-педагогічний супровід під час воєнного стану.

Психолого-педагогічний супровід учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.

Доросі не мають права на байдужість до почуттів,

які відчувають діти під час війни. Дитині заважди потрібна

старша рука, за яку вона може взятися, щоб здолати труднощі.

Олена Зеленська

     Одним із пріоритетних завдань державної освітньої політики є посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, розширення можливостей впливу родин учнів на освітній  процес.

   Взаємодія школи та сім'ї, що здійснюється на основі партнерських відносин, є особливо актуальна в умовах воєнного стану. Дітям як нікому складно в умовах війни, адже обсяг викликів, переживань і тривоги в цей страшний час зростає в рази.

 Метою такого партнерства є інтеграція батьків у педагогічний процес шляхом створення необхідних і достатніх умов для залучення сім'ї до супроводу дитини у освітньому процесі та в позаурочний час.

  Школа і сім’я - два суспільних інститути, на які покладено обов’язок виховувати особистість, дбати про психологічний стан дітей. Одним із шляхів оптимізації взаємодії двох провідних інституцій виховання є підвищення провідної ролі школи у розвитку особистості молодшого школяра. Це сприяє озброєнню учнів глибоким багажем знань, виробленню практичних навиків та вмінь самозбереження, нормалізувати психологічний стан дити. Адже в школярів під час воєнного стану відбуваються зміни в поведінці: знижена концентрація уваги, депресія, апатія, плаксивість, істерики, вередування, відсутність бажання грати та спілкуватися  іншими дітьми. Реакції на кризову ситуацію у дітей різних вікових категорій є різними. Під час кризових ситуацій у них виникають страхи, знижується рівень комунікації. Визнаючи школу провідною ланкою у розвитку особистості, стабілізації емоційного стану треба зазначити, що без єдності зусиль з сім'єю, ефективність цього процесу буде низькою. [3].

Важливо пам’ятати: психіка як дорослих, так і особливо дітей має величезні резерви для відновлення і саморегуляції. Завдяки підтримці рідних, педагогів та, за потреби, психологічної підтримки фахівців, дитина може повернутися до норми після травмуючого досвіду.

 І. Взаємодія: батьки - діти

Одним з найважливіших факторів, що допомагає дитині впоратися із стресовим станом під час війни, є домашнє середовище. Варто зазначити, що всі діти, які особисто відчули військову агресію, мають психологічні проблеми. Найчастіше зустрічаються: нервозність, тремор, нічні кошмари, безсоння, швидка і часта зміна настрою, напади гніву, агресії, дратівливість, страхи, хвилювання, тривожність, страх смерті інших членів сім’ї, ознаки горювання та інше. Така поведінка дитини є нормою  в умовах війни. Проте важливо, щоб психологічний стан малечі відновлювався, а не погіршувався, для цього батьки можуть особисто надати дитині необхідну психологічну підтримку. [7, с. 27].

 Пропонуємо цікаві занняття, вправи, які допоможуть дітям відпочити, відновити внутрішні ресурси, переключитися, надихнути чимось приємним. Головним завданням такої підтримки є оптимізація дитячо-батьківських відносин, поліпшення психоемоційного стану як батьків, так і дітей, зміцнення подружніх стосунків, їх гармонізація. А також зміцнення міжсімейних відносин, особливо тих сімей, які мають дітей з обмеженими можливостями здоров’я.

 1. «Круті майстерки» - практичні розвиваючі  заняття, щоб набратися від них позитиву, додати барв у своє життя.

    «Осінній натюрморт» - малювання акварельними фарбами під звуки класичної музики. Трохи релаксації і разом з цим створення барвистого витвору мистецтва.

 «Фантації з бісеру» - створення прикольних кульчиків, браслетиків, намиста та інших аксесуарів, фігурок тварин, квітів. Даний розвивальний вид прикладного мистецтва користується  значною популярністю та є цікавим заняттям для дорослих та дітей різного віку.

«Чарівне скло» - малювання на склі. Ефективний вид арттепрапії для креативного і емоційного розвитку дитини. Накладання на скляну основу контуру та фарби. Орієнтовні теми для малюнків: «Морська подорож», «Чарівний острів», «Різнокольоровий ліс», «Дружба осіннього листячка», «Квіткові фантазії» та інші.

«Конструювання  - найулюбленіший вид занять дітей молодшого шкільного віку з різноманітних матеріалів й деталей. А також конструктивна діяльність з LEGO за запропонованою  темою: «Мій будинок», «Вулиця моєї мрії», «Країна майбутнього», «Нові винаходи людства», за зразком та власним задумом.

«Майстри флористики» - ознайомлює з основами мистецької аранжировки, тобто копозиційно-колірного складання букета. Флористичний практикум створення різноманітних композицій із квітів (сухоцвітів) та інших матеріалів. Заняття вчить гармонійно поєднувати кольори, підбирати доцільні фактури, матерії. «Квіткова композиція осені або літа» - створення оригінального букету для прикрашення своєї оселі. Робота стане чуловим подарунком для близьких.

 «Майстер-шеф» -  розвиток  кулінарного таланту, вмінь. Спільна діяльність на кухні – як елемент виховання та навчання корисним навичкам. Це творчий процес, де дитина може проявити свою фантазію і оригінальність мислення. Дитина, якій довіряють «дорослу» роботу, набуває впевненості, почувається повноцінним членом сім’ї, маминим помічником.

«Креативна аплікація з газет, журналів, розсилок». Маленькими ножицями вирізають яскраві ілюстрації і наклеюють на великий аркуш паперу, створюючи оригінальні картини. Важливо, щоб у творчому процесі взяли участь якомога більше членів сім’ї.

2. «Родинні розваги та спільні  справи» - правильно підібрані розваги для всієї сім’ї – один з кращих способів об’єднати родину. Вони можуть бути рухомі, якщо батьки готові згадати дитинство і активно порухатися; творчі й розвиваючі, благодійні.

 «Родинні посиденьки зі співом» -  родинні спілкування, захоплення музикою, співом. Діти швидше розвивають слух, інтонування, почуття ритму, з’являється вміння чути одне одного, підтримувати.

«Будуємо шалаш» - можите  спорудити з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок. В такій хатинці ви можите почитати книгу, придумати якісь історії, перекусити чи просто поговорити. Дитина почуває себе з такому місці в безпеці, захищеною.

 «Домашній квест» - полювання за скарбом вдома. Сховайте предмети в квартирі, розмістіть підказки або намалюйте карту пошуку скарбів – домашнє дозвілля перетвориться в відмінну пригоду, задоволення для всього сімейства.

«Кулінари» - уявити, що вас запросили на бенкет. Там на столах знаходяться різні частування, але все на букву «К». Протягом п’яти хвилин кожна команда (тато, мама, дитина) на листках паперу записує можливі страви. Скільки перераховано страв – стільки балів отримує кожна команда за учстю улюблених іграшок дитини – це не просто розвага, але і можливість для батьків сприяти розвитку мовлення, пам’яті, творчих здібностей, моральних рис, доброзичливості. Діти можуть приготувати декорації, тим самим проявивши себе як художник і дизайнер; продумати костюми, написати сценарій, зіграти роль. Можливості у театру великі, навіть, якщо це всього лише домашній спектакль. Ігрові театральні прийоми використовують, щоб допомогти дитині боротися з його страхами, невпевненісю в собі, комплексами. Мистецтво здатне лікувати душу.

Створення благодійних концертів, ярмарків за участю дітей, батьків, вчителів. Такі акції вчать дітей об’єктивно оцінювати сучасні події, виховують свідомість, соціальну активність та відповідальність, формують почуття патріотизму, людяності, любові до своєї Батьківщини, виховують пошану до подвигу загиблих і тих, хто захищає незалежність України. Така діяльність не тільки необхідна тим, хто її потребує, а й змінює самих учасників акції. Добрі справи вчать дитину віддавати й ділитися. Діти можуть відкладати заощаджені  кошти, а також заробляти для потрб інших своїми талантами.

3.  Челендж «Здорова родина». Виклик: від родини до родини. Інтернет-ролики, в яких виконується завдання на відео і розміщується в мережі, а потім пропонується повторити родинам класу.

1 тиждень - спортивний:  «Робияк я, роби краще!»  – розширити знання про руховий досвід, вдосконалювати навички життєвонеобхідних рухових умінь та навичок, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності; збереження та зміцнення здоров’я. Практичні вправи: виконати під музику танцювальні кроки, пострибати через скакалку 10 секунд, провести естафету на швидкість.

2 тиджень – здорове харчування «Приготуй страву» - приготувати і презентувати корисну страву своєї сім’ї.

3 тиджень – психологічний напрямок «Рецепти щастя» - вправи для хорошого настрою: створення декору оселі; хвилинки емоційного розвантаження.

4 тиждень – мистецький «Мистецтво емоцій» - хвилинки арттерапії, музики, співу карооке; створення арт-банера з мотивуючими написами, малюнками, яскравими емоціями, що передають настрій, внутрішній світ дітей та індивідуальну особистість кожного з них.

     Батьки, як янголи-охоронці, захищають своїх дітей від небезпеки військової агресії не тільки фізично, але й психологічно. Бажаємо сил всім батькам вистояти на варті щасливого життя всіх дітей України!

Бережіть себе та близьких. Частіше обіймайте рідних та підтримуйте один одного.

ІІ. Взаємодія: вчителі –діти

Реалії повномасштабної війни особливо негативно вплинули на ментальне здоровя школярів. Турбуватися про здоров’я дітей варто не тільки батькам, а й педагогам. Школа – це місце, де поза домом діти проводять найбільше часу, та й із вчителями спілкуються іноді частіше, ніж із батьками. Головні відчуття для дитини – це захищеність та безпека. Тому, позачергове завдання педагогів створення безпечних та комфортних умов для навчання та розвитку особистості. Наразі питання ментального здоров’я учнів та його важливості для шкільної успішності не втрачає своєї актуальності. Те, як дитина почувається і як вона вміє справлятися зі своїми емоціями, безпосередньо впливає на її активність в освітньому процесі. Ознаками ментального здоров’я є й те, наскільки швидко дітям вдається адаптуватися до змін у житті. Це і зміна життєвих обставин, і збільшення шкільних навантажень. Про можливі проблеми можуть свідчити наступні відхилення в поведінці школяра: зниження інтересу до навчання, пригнічений або агресивний стан, швидкі змінив поведінці, неадекватна реакція дитини. [2].

 Пропонуємо цікаві та розвантажувальні вправи для учнів початкових класів.

1. Дихальні вправи

         Дихання - дієвий інструмент, який завжди є в нашому розпорядженні. Дихання допомагає сконцентруватися на собі, на своїх відчуттях, швидко переключитися. Під час напружених емоційних станів у дитини змінюєься міміка, темп мовлення, з’являється метушливість, змінюється дихання. Впровадження «психологічних хвилинок» допоможе учням стати більш спокійними, врівноваженими, а також дозволить краще зрозуміти свої почуття.

  Вчитель має сам визначити коли і в який час потрібно провести «психологічну хвилинку».  Впровадження таких хвилинок допомагає дітям впоратися зі стресом та його наслідками, емоційно налаштуватися на урок, на плідну роботу. Це дасть змогу створити сприятливу атмосферу, що дозволить дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту. [5].

Дихальні техніки для зняття стресу та панічних атак у школярів

•                  Глибоке те повільне дихання. Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим за вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Вправу потрібно робити мінімум 3 хвилини.
•                  «Запах квітів». Запропонуйте дітям уявити, що вони відчувють запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і вдихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі цю квітку.
•                  «Зігріємо метелика». Покажіть на долоні уявного метелика. Уявіть , що він замерз і неможе злетіти. Запропонуйте зігріти його своїм подихом. Діти складають долоньки разом, уявивши на своїх долоньках метелика і дихають на долоньки. Метелик зігрівся і його треба задути з долоні. Діти роблять глибокий вдих через ніс і видих через рот.
•                  «Футбол». Зі шматочка вати або серветки скачати кульку. Це буде м’яч. Ворта можна зробити з двох кубиків або брусків. Дитина дме на «м’яч», намагаючись забити «гол».
•                  «Веселі кульки». Для гри знадобиться легка пластмасова кулька, наприклад для настільного тейніса. Покладемо кульку настіл і запропонуємо дітям з силою подути на неї так. Щоб вона покотилася якнайдалі. Можна влаштувати змагання: хто далі відкотить кульку.
•                  «Живі предмети». Взяти будь-який олівець, фломастер, котушку спід ниток. Покласти вибраний предмет на рівну поверхню столу. Запропонувати дитині плавно подути  на олівець або котушку. Предмет покотиться по напрямку повітряного струму.
•                  «Снігопад». Зробити сніжинки із вати (пухкі грудочки). Запропонувати дітям влаштувати снігопад. Покласти «сніжинки» на долоньку дитині. Нехай вона правильно її здує.
•                  «Кораблик». Дітям пропонуєьться широка ємність з водою, а в ній – паперові кораблики, якими можуть бути прості шматочки папару, пінопласту. Дитина повільно вдихаючи, направляє повітряний струмінь на «кораблик», підганяючи його до іншого «берега».
•                  «Здути з місця». Дмухати одне на одного, ніби хочете здути когось із місця.

2.  Психологічні хвилинки

•                  «Докричатися до місяця». У цій вправі, за можливості, варто використати голос у повну силу. Уявити, що треба закричати так гучно, щоб почули на місяці.
•                  «Мішок для крику». Ця вправа схожа до попередньої, адже тут теж потрібно використовувати голос. За реквізит можна обрати полотняну торбинку чи коробку (щось одне). І кричатив якийсь предмет усі свої образи (звуки, слова, речення).  Закричавши, потрібно зав’язати чи закрити свій мішок «для крику».
•                  «Вдихнути хмару». Під час цієї вправи дитині потрібно уявити, що вона вдихає хмару і видихаї її з певним звуком. (Напиклад з грозою та блискавкою). На вдиху – розкрити руки, у такий спосіб показуючи розмір хмари, що вдихає дитина. Н видиху – створити певний звук. І зводити руки, ніби хмара зменшується, аж поки долоні не з’єднаються. Під вправи можна також тупотіти ногами.
•                  «Морська мушля». Посадити дітей у зручне положення і попросити заплющити очі. Потім слід закрити вуха руками і глибоко вдихнути. Повинно з’явитися відчуття, що ви слухаєте шум моря всередині мушлі. Це дуже корисна вправа для відновлення від стресу та набуття спокою.
•                  «Тренуємо емоції». Вчитель просить дитину насупитися, як осіння хмарка, злий чоловік; усміхнутися, як хитра лисичк, кіт на сонечку, сонечко; показати як злякався заєць вовка, малюк, який заблукав у лісі, кошеня, на якого гавкає собака; показати, як втомився мураха, якийй тягнув велику паличку, людина, яка піднімає щось важке.
•                  «Папаровий безлад». Вчитель пропонує дитині зімяти папір, порвати його на шматочки, побудувати вежу зі шматочків паперу.
•                  «Струшуємо зайве». Вчитель розповідає, що однією з найскладніших перешкод у досягненні успіху є згадки про минулі невдачі, але за допомогою гри можна «скинути» невдачі. Спершу обтрушуємо долоні, лікті, плечі, потім ноги від пальців до стегон. Трясемо головою. Тепер «струшуємо» усе зайве з обличчя.
•                  «Стряхнемо водичку з рук». Дитині пропонують потрусити розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, враворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою. Повільно похитати розслабленими руками.
•                  «Сонце». Кожен день сходить сонце, щоб обігріти всю землю. Всі раді сонечку! Але поки воно спить. Ніч добігає кінця, Сторож-місяць пішов відпочивати і по дорозі постукав до сонечка, щоб вонго прокинулося. Почуло воно, що у двері постукали, розплющило свої очі, а на вулиці темно. Не хочеться вставати. Сонечко позіхнуло і знову міцно заплющило очі. Але час не чекає, потрібно будити землю. Сонечко потягнулося і встало з ліжка. Умило оченята, ротик, щічки, взяло гребінець і розчесало свої золоті промінчики. Пормінчики розпрямилися, яскраво засяяли. Сонечко розправило своє платтячко і вийшло на небо. Вдихнуло свіже повітря й усміхнулося всім.
•                  «Лінивий кіт». Уявіть, що ви лінивий кі, який щойно прокинувся після приємного довгого сну. Широко позіхніть. Помурчіть як кіт. Тепер витягніть руки, ноги та спину – і потягніться повільно як кіт. Розслабтеся.

 3. Арттерапія

 Арттерапія – захоплююча та водночас надзвичайно корисна терапевтична діяльність,  метою якої є поліпшення психологічного стану дитини. Це метод психотерапії, який дозволяє з допомогою творчості пережити внутрішні конфлікти, тривогу, страхи, що турбують дитину.

•                  «Коло життя». Нехай дитина намалює коло, а в ньому – те, що її завжди підтримує, навіть у найскладніший час. Те, що допомагає, додає сили, дарує радість. Це можуть бути люди, домашні тварини, книжки, мультфільми.
•                  «Банка тривог». Щоб позбутися своїх страхів, можна запропонувати дитині намалювати чи зліпити їх та викинути у коробку, на якій буде написано «Банка тривог».
•                  «Простір безпеки». Порстір безпеки – це не обов’язково щось реальне. Це може бути фентезійний світ, світ супергероїв, світ, де замість людей живуть фантастичні тварини. Запропонуйте дітям детельно намалювати свій простір безпеки. Можна зробити колаж. Нехай дитина уявить, що вона перебуває у цьому просторі й опише його вам. Запитайте в неї, які запахи та звуки є у її безпечному просторі, як вона почувається, перебуваючи в ньому.
•                  «Мій герб». Герб дає відчуття впевненості та сили. Запропонуйте дітям вигадати та намалювати власний герб. У верхній частині має бути картинка, у нижній – слова, які можуть бути її девізом. Цей герб можна причепити вдома на видному місці.
•                  «Долонька». Дитина кладе долоню на аркуш паперу та обводить її. Ця вправа добре підходить для дітей молодшого шкільного віку. Коли дитина обмальовує силует долоні, то ніби визначає свої кордони. Під час війни наш простір та наші кордони порушуються і діти відчувають це. Вправа допомагає заявити дитині про себе.
•                  «Розмальовки». Знайти книжку-розмальовку, або роздрукувати кілька сторінок розмальовок з Інтернету. Ще одна чудова ідея арттерапії – створити імпровізований щоденник снів. Подбайте про те, щоб під рукою було багато кольорових олівців, фломастерів та інших предметів мистецтва.
•                  «Портрет». Педагог пропонує дітям намалювати портрет одне одного. Також можна намалювати автопортрет, дивлячись на себе в дзеркало, портрети рідних та друзів по пам’яті. При малювання діти описують зовнішність вцілому та характеризують її окремі елементи.
•                  Вправа «Домалюй». Вчитель називає зображувальний предмет (дерево, листочок, метелик, сніжинка, повітряна кулька, ромашка...). І малює центральний або (початковий) елемент малюнка, а діти домальовують його обома руками одночасно, називаючи елементи малюнка та коментуючи свої дії. Презентують свої фантастичні історії.

Казкотерапія. У часи тривог та небезпек саме творчість може допомогти впоратися з стресом та тривогами. Казкотерапія сприяє розвитку комунікативних, творчих умінь, емпатії, створює доброзичливу атмосферу в колективі, підвищує самооцінку дитини.

•                       «Мій супергерой». Запропонуйте дітям намалювати або розповісти казку. Головною умовою буде те, що як б події в ній не відбувалися, закінчення має бути обов’язково щасливим. Основними елементами такої казки є: - Говний герой. Запитайте дитину, хто зображений на її малюнку ато хто головний герой її казки. Нехай розкаже, з ким дружить цей герой, яка в нього мета.

•          Шлях героя. Це ті дії, які має виконати герой, щоб розв’ язати свою  проблему  та досягти мети.
•          Перешкоди. Це можуть бути гори, ріки, злі чарівники, страшні звірі, або реальні вороги, бомби, ракети.
•          Помічники- це персонажі, як допомагають герою досягти своєї мети: чарівні створіння, лицарі, супергерої.
•          Позитивний фінал і висновки. Герой обов’язково має подолати всі перешкоди, перемогти всіх ворогів і досягти своєї мети.

         4. Підртимка дитини грою

Стрес, занепокоєння, напади тривоги - відчуття, притаманні дітям так само, як і дорослим, і особливо, під час війни. Зняти психологічне напруження й змусити дітей розслабитися допоможуть рухливі ігри. Гра здатна «перемкнути» увагу дитини з того, що її турбує, на те, що вона може хоча б відносно контролювати. Гра для дітей виконує кілька корисних функцій:

•          відволікає від незвичайних обставин;
•          вчить конструктивно переживати емоції;
•          розвиває комунікаційнф навички;
•          забезпечує спільну діяльність із дорослими чи іншимидітми.

Ігри, у які легко грати будь-де:

•      «Спільна історія». Вигадайте послідовну історію разом, говорячи по одному реченню по черзі.
•                  «Ловіть ритм». Разом із дитиною співайте пісню та відбивайте її ритм чайною ложечкою по чашці, або долонькою по коліну. Спробуйте загадати пісню й відгадувати її за ритмом.
•     «Креативне мислення». Учасники по черзі заплющують очі. За командою ведучого треба розплющити очі й назвати перший предмет, що потрапив у поле зору. А далі – знайти щось незвичайне в цьому звичайному предметі або знайти новий спосіб його використання.
•                  «Не може бути». Кожен гравець по черзі називає щось неймовірне (річ, явище природи, незвичайну тварину, випадок), а інші оцінюють його ідею словами «буває», або «не буває». Підтримуйте ініціативу дитини вигадувати те, чого «не буває».
•   «Пантоміма». По черзі кидайте один одному м’ячик, називаючи емоцію, відчуття або мрію. Хто впіймав – показує слово мімікою і жестами. Потім називає своє слово та передає м’яч далі.
•   «Сумний котик». Попросіть дитину уявити, що він або вона перетворилася на котика, якому потрібна допомога. Котик не може говорити – тільки нявчить. Нехай дитина покаже, що потрібно котику (погладити, взяти на руки, нагодувати тощо).
•   «Чарівник». Дорослий стає чарівником, який знає все про емоції. Дитина може «перетворювати» вас на будь-яку емоцію, а ви маєте показати й розказати про неї. Наприкінці скажіть, що кожен з нас може бути чарівником – розуміти емоції та перетворювати складні переживання на конструктивні: силу, впевненість, досвід.

Пропонуємо добірку рухливих  ігор, які можна організувати для дітей в укритті чи деінде, щоб зняти з них психологічну напругу і стрес. [6, с. 95].

•                  «Фігуро, завмри». Ведучий розвертається спиною до гравців і говорить: «Один, два, три – фігуро завмри!». Гравці намагаються не рухатися після слова «завмри». Хто перший не втримався – виходиь із гри та чеає наступного круга.

•                  «Світлофор». У ведучого в руках три картки: зеленого, жовтого, червоного кольору. Ведучий показує зелене світло, діти рухаються, бігають, танцюють. Коли ведучий показує жовте світло, всі уповільнюються і плескають у долоні. А коли червоний – завмирають. Хто ворухнувся – вибуває з гри.

•                  «Заборонений рух». Діти, ідучи по колу, повторюють усі рухи за вчителем, окрім одного, Наприклад: «Руки вгору». Той, хто виконує «заборонений рух», стає в кінець колони. Таким чином, уважніші діти  стануть на початку колони, і вони вважаються переможцями.
•                  «Сусід зліва». Гравці утворюють коло. Ведучий підходить до одного зних і робить кілька прости рухів (плескає в долоні, піднімає одну руку, стриба, присідаєі т.д.). Услід за ним ці рухи повторює учень, який стоїть зліва від того, перед якими ведучий зупинився. Якщо гравець не зможе правильно повторити рухи ведучого, то сам замінює ведучого.
•                  «Оса». У грі бере участь непарна кількість дітей, Той, хто залишився сам, - «оса». Вона визначене місце. Пари розходяться, діти юрбою прибігають до оси й запитують: «Оса, Оса, а чи ти дуже лиха?». Та відповідає: «Як ужалю, так знатимеш! Я не зла, не лиха, а кого хочу, того й зловлю». Після цих слів оса ловить дітей, що біжать поодинці. В момент наближення оси гравці швидко об’єднуються в пари, а коли та віддаляється – розходяться, перебігають довільно. Той, кого впіймає оса,  перебирає на себе цю роль.

•             «Витівники». Вчитель обирає «витівника». Усі інші діти стають у коло.       «Витівник» стає всередині кола. Діти ходять по колу і промовляють слова:

«Всі разаом одне за одним ми ідемо струнко в ряд.

Стій на місці! Дружно разом. Зробимо ось так!»

Діти зупиняються в колі. «Витівник» показує якийсь рух, діти повторюють. Відтак обирають наступного «витівника», гра триває.

•                  «Тиша». Діти, взявшись за руки, ходять по колу і вимовляють слова:

Тиша біля ставка – не колишеться вода,

Не шумить трава – засинає дітвора. 

Відтак зупиняються в будь-якій позі й завмирають на 10 секунд. Кожен має втримати рівновагу й не поворухнутися.

•                  «По рівненькій доріжці». Діти йдуть колоною. Вони повторюють за вчителем слова та виконують рухи:

Рівненькі в нас доріжки (крокують швидко)

Рівненькі в нас доріжки

Раз два, раз два –

Крокують наші ніжки

По горбочках, по горбочках (стрибають на обох ногах уперед)

По горбочках, по горбочках

У яму – стриб (присідають).

Рівненькі в нас доріжки (ідуть повільним кроком)

Рівненькі в нас доріжки, притомились ніжки.

•                  «Черепашки» . Витель малює на підлозі пряму лінію. Діти стають біля неї. За сигналом вони починають іти впродовж якнайменшими кроками. Той, хто зупиниться – відразу вибуває з гри. Перемагає дитина, яка дістанеться фінішу останньою.

ІІІ. Взаємодія: вчителі –батьки

Сучасна українська школа передбачає, що учителі разом з батьками утворюють партнерство, у центрі якого знаходиться дитина. Батьки можуть співпрацювати з учителем у такий спосіб:

•                      брати участь у постійному діалозі;
•                      організовувати додаткову комунікацію (групи в месенджерах, інформаційні розсилки, обмін книжками та іграми);
•                      допомагати в організації заходів, проведенні класних та позашкільних занть;
•                      організовувати та проводити навчальні заняття, готувати навчальні матеріали, допомагати у створенні освітнього середовища;
•                      волонтерити, таким чином допомагати школі у розвитку традицій турботи про інших.

Залучення батьків допомагає вчителям досягти мети індивідуалізації. Завдяки спілкуванню з батьками вчителі збирають інформацію про кожну дитину в класі. Учителі та батьки можуть взаємно підтримувати одне одного у забезпеченні цікавої діяльності та реалізації проектів дітей.

Поради батькам, як допомогти дитині

Під час війни діти часто переживають стрес. Не у всіх із них розчинеться психологічна травма, але кожна дитина потребує підтримки. Головну роль у цьому відіграють батьки. Існують базові правила. Пропонуємо поради, як підтримати дитину в стресових ситуаціях, щоб стабілізувати її стан. 

1.               Дотримання режиму дня. Прокидатися щоранку в один і той час, гратися в ігри з рідними та друзями, робити уроки, готувати обід, розмовляти після вечері в родинному колі, обійматися та співати – намагайтеся повернути те, що ви робили до війни, адже це допомагає дитині почуватися спокійніше і впевненіше. Якщо зараз ви не можете повернутися до свого звичайного режиму дня, створіть нові ритуали- головне, щоб одні й ті самі дії повторювалися щодня в той самий час.
2.               Створення нових ритуалів. Якщо ви переїхали, або втратили можливість робити те, що було для вас із дитиною звичним, створіть нові ритуали. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні ігри, спів тощо. Спільні дії допоможут дитині відчути єдністьі силу сім’ї.
3.               Щоденне спілкування на різні теми. Спілкування потрібно кожному, щоб дитина не почала ізолюватись, з нею потрібно говорити про речі, які стосуються її життя: про прогулянки, книги, фільми, ігри. Це допоможе їй відчути, що вам важливі її інтереси.
4.               Підтримання емоційного зв’язку. Особливо зараз дитині важлива емоційна близькість із батьками, щоб зберігати її та зміцнювати, потрібно обіймати, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, які демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції. Наприклад, спитайте в дитини, як саме вона відчуває, що мама і тато її люблять. Важливо пам’ятати, що діти, які пережили травматуючий досвід не завжди люблять обійматися й можуть уникати тілесних контактів. Тому слід запитати дитину, чи можна її пригорнути.
5.               Обговорення тривожних подій. Такі розмови дуже корисні для емоційної розрядки. Після перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи епізоду бойовиї дій проводьте невеличкі сімейні бесіди. Такі розмови слід починити зі слів про те, що загроза минула («зараз ми в безпеці»). Скажіть що це було важко, але дитина впоралася, і ви, батьки чи близькі дорослі пишаються її силою. Підкресліть: те, що дитина подолала складнощі. У проживанні критичних ситуацій через їхнє обговорювання важливо робити акцент не лише на почуттях та емоціях, а на діях, які допомогли впоратися дитині й вашій родині.

6. Зберігайте спокій у будь- якій ситуації.

Батьки – найголовніший ресурс для дитини. Якщо ви спокійні, то і діти будуть спокійнішими. Зберігайте психологічну рівновагу, не піддавайтеся інформаційному впливу, читайте тільки офіційні джерела, не «пропускайте крізь» себе кожну новину, але реально оцінюйте загрози.

7. Говоріть дитині правду і водночас оберігайте від негативу.

У спокійних умовах і спокійним голосом поговоріть із дитиною. Інформація може бути різною, але важливо, щоб і про приємне, і про неприємне школяр дізнався від вас. Адже сам може нафантазувати собі щось значно гірше. Не переглядайте і не обговорюйте новини в його присутності.

Скажіть: «Нині в нашій країні вйна. Наша армія нас захищає. Ми повинні триматися разом, я зможу захистити тебе, якщо ти слухатимешся. Ми – команда, і в нас має бути єдиний план дій».

8. Підготуйте інформацію про дитину.

Запишіть інформацію про дитину на внутрішньому боці її верхнього одягу або покладіть папірець у кишеню штанів. (ПІБ дитини, дата народження, група крові, повна домашня адреса, номери телефонів батьків, родичів, сусідів).

9. Допоможіть дитині «перемикатися» зі стресової ситуації .

Дитяча психіка влаштована таким чином, що діти швидко «перемикаються» з однієї ситуації на іншу, але негативні емоційні реакції можуть загострюватися в разі повторення подібних стресових ситуацій. (Спокійним глосом запропонуйте випити води, попросіть дитину щось вам подати: газету чи книжку, тощо)

10.Не забувайте про тілесний контакт: більше обіймів!

Якомога частіше і більше обіймайте дітей. Під час тілеснго єднання в організмі підвищується рівень гормону, що відповідає за відчуття спокою та безпеки.

11. Розробіть спільні плани дій для різних ситуацій.

Учні молодших класів краще сприймають інформацію в ігровій формі.

Наприклад, дорослий – капітан, а діти - його команда. Опишіть, проговоріть, прорепетируйте дії кожного учасника в різних ситуаціх: повітряна тривога, звуки вибухів, евакуація. Це скоротить час на збори і допоможе уникнути паніки в надзвичайній ситуації.

Висновок. Зараз кожен із нас – опора для іншого. І саме зараз для дітей ми – значно більше, ніж учителі. Будь-який дорослий, який перебуває поруч із дитиною, який може відчувати стабільність, обличчя якого зберегло жвавість, хто знаходить у собі сили дивитися в очі, може пояснювати, що відбувається, витримати погляд того, кому складно, витримати напруження, - є маяком і джерелом зцілення. Зараз ми всі – маяки та джерела зцілення для тих, хто поруч із нами.

Список використаної літератури

1.               Взаємодія школи і сім’ї у вихованні дітей та молоді. Принципи гуманістичної педагогіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://readbookz.com/book/172/5533.html.
2.               Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як» за  ініціативою Олени Зеленської.

 3. Кравченко Т. В. Особливості взаємодії сім’ї та школи у формуванні особистості дитини [Електронний ресурс] / Т. В. Кравченко. – Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/11/visnuk_20.pdf.

 4.  Міляєва В. Взаємодія сім’ї і школи як психолого-педагогічна проблема [Електронний ресурс] / Валерія Міляєва. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/- magcontent.php3?m=6&n=64&c=1446.

5. Похілько Д.С. Діти та війна. URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/4865/1/%D0%94%D1%96%D1% 89 82%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD

6.               Підчасов Є.В. Стресові стани дитини під час війни. Особистість, Суспільство, Війна. 2022. № 4. С. 93 – 95
7.               Шкарлет С.М. Освіта України в умовах воєнного стану. Інноваційна та проєктна діяльність: науково-методичний збірник. Київ-Чернівці : «Букрек». 2022. 140 с.