Методичні рекомендації до навчання техніки метання малого м'яча на дальність

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ МЕТАННЯ МАЛОГО М’ЯЧА НА ДАЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 

Зміст

1. Вступ.
2. Техніка метання м’яча:

• Розбіг;
• Обгін снаряду;
• Фінальне зусилля.

3. Практичні вправи:

• для навчання техніки метання;
• для техніки фінального зусилля;
• для техніки метання з кидкових кроків;
• з розбігу з відведенням м’яча.

4. Методи навчання метання м’яча:

• Фронтальний;
• Змінний;
• Груповий;
• Ігровий.

5. Рухлива гра артбол:

• Правила гри в артбол.

 

Вступ

 

Метання, як і ходьба, біг, стрибки народилися разом із людиною. Бо від уміння швидко бігати, добре стрибати, точно і далеко кидати залежало життя і благополуччя людини. Цивілізація багато в чому зменшила залежність людини від цих умінь. Людина стала менше займатися фізичною діяльністю, стала більш хворобливою. Тому людство використовує засоби фізичної культури, збільшуючи рухову активність.

 У фізичному вихованні школярів особливе місце займають вправи з метання різних предметів. Метання – одне із самих давніх фізичних вправ. Різноманітність вправ з метання розвиває рухливі якості, силу, швидкість у всіх її проявах. Діти змалечку з захопленням і азартом виконують найпростіші види метання, змагаються на точність і дальність кидка. Це бажання розвивається і на уроках фізичної культури відповідно до програмового матеріалу.

 Метання малого м’яча є одним із складних видів легкої атлетики. При виконанні кидка необхідно вирахувати напрямок, амплітуду, силу і швидкість руки з моменту кидка снаряду.

 На початку процесу навчання метання дітей необхідно ознайомити зі снарядом: маса м’яча 150г. Метання виконується в коридор шириною 10м чи в сектор 29 градусів. Одночасно важливо ознайомити учнів з правилами техніки безпеки під час вправ з малим м’ячем.

Техніка метання м’яча

 Техніку метання м’яча поділяють на три основні фази: І – розбіг, ІІ – обгін снаряду, ІІІ – фінальне зусилля. Перш ніж приступати до основ техніки метання, потрібно навчити дітей правильно утримувати м’яч фалангами пальців метаючої руки: три пальці розташовуються як важіль, позаду м’яча, а мізинець і великий палець підтримують м’яч збоку.

 Розбіг поділяється на дві частини і виконується на рівній біговій доріжці до 20м.

В першій частині учень виконує розбіг звичайним біговим кроком, при цьому м’яч утримується над плечем. Рука напівзігнута, вільно рухається вперед-назад в такт бігу. Долається за 8 – 10 бігових кроків. При виконанні розбігу м’яч можна тримати внизу, над плечем та перед собою. Залежно від способу несення м’яча застосовується спосіб відведення. Під час розбігу рука з м’ячем повинна бути не напружена.

Друга частина розбігу долається п’ятьма спеціальними кроками. Від другої контрольної відмітки метальник кроком правої починає плавно відводити м’яч по дузі вперед-вниз. Під час другого кроку лівою ногою він переводить руку вниз-назад. Третій крок – з правої, так званий «схресний крок», найбільш відповідальний, оскільки поєднує розбіг з фінальним зусиллям. Його виконують швидко, за рахунок відштовхування лівою та маховим рухом правою, стопа якої ставиться на всю підошву під кутом 45 градусів до лінії розбігу.

Обгін снаряду виконується прискореним рухом ніг і тазу, випереджаючи верхню частину тулуба і руку з м’ячем. Тулуб нахиляється в сторону, протилежну напрямку метання, рука з м’ячем піднімається до рівня плечового суглоба в тому ж напрямку.

Фінальне зусилля. Під час виконання четвертого кроку починається кидок м’яча. Ліва нога ставиться на сектор з п’яти до лінії метання. Випрямляючись і повертаючи праву ногу вліво, метальник різко повертає тулуб грудьми в напрямку метання, виводить таз вперед на ліву ногу і відводить лікоть руки з м’ячем вперед, набуваючи положення «натягнутого лука». Різким рухом кисті і пальців закінчується ривок. Прилад викидається під кутом 42 – 45 градусів.

Після кидка учень робить п’ятий гальмуючий крок, який зупиняє рух тіла вперед і не дає змоги заступити за планку.

Навчання техніки метання м’яча. Найкраще почати з теоретичного матеріалу і потім перейти до практичного показу техніки метання м’яча з місця та з розбігу. На початковому етапі м’ячі рекомендується брати більшого розміру, але не важкі, щоб учні краще їх відчули. Навчити правильно тримати і випускати м’яч. Для цього можна використати наведені нижче вправи.

 

Практичні вправи

1.Кинути м’яч у стіну, дати йому впасти на підлогу, після відскоку піймати його.

2. Кинути м’яч у стіну та піймати його, не давши впасти на підлогу.

3. Кинути м’яч під кутом на підлогу, дати йому вдаритися об стіну, потім об підлогу і після відскоку від підлоги піймати його.

4.Те саме, але піймати м’яч, не давши йому впасти на підлогу.

5. Стоячи спиною до стіни, кинути м’яч у стіну над головою і після відскоку від підлоги піймати його.

6. Те саме, але піймати м’яч, не давши йому впасти на підлогу.

7. Кинути м’яч правою рукою під ліву і піймати правою.

8. Те саме лівою рукою під праву.

9. Кинути м’яч з-під ноги, яка опирається об стіну і піймати його однією рукою.

 

Ці вправи виконуються серіями. На одному занятті треба виконати 4 – 5 серій по 6 – 8 разів у кожній з невеликим відпочинком між серіями. Найбільшого ефекту в закріпленні цих навичок досягається при проведенні всіляких рухливих ігор з метанням та естафет.

 Особливою популярністю серед дітей користується метання в горизонтальну та вертикальну ціль. В якості нерухомих цілей можуть бути використані круги діаметром 60 – 100см, намальовані на стіні на висоті 1,5 – 2м від підлоги.

Для горизонтальної цілі використовуються гімнастичні обручі, набивні м’ячі, кеглі, булави, кубики. 

Для проведення метання в ціль клас поділяється на групи за кількістю мішеней.

При навчанні техніки фінального зусилля метання м’яча рекомендується використовувати такі спеціальні вправи.

1. Метання м’яча вперед-вгору із вихідного положення (В.П.) ноги зігнуті в колінах на ширині плеч, тулуб нахилений назад, права рука з м’ячем вгору-назад, ліва – вперед- вгору. Звертати увагу на послідовність розгинання ніг, випрямлення тулуба з наступним різким рухом руки, не нахиляючись вперед.

2. В.П. – стоячи лівим боком в сторону метання ліва рука попереду зігнута, ноги прямі. Метання м’яча в ціль за рахунок хльостоподібного руху.

З. В.П. – партнер стоїть позаду, утримуючи правою рукою кисть, а тильну частину лівої кисті підводить під лікоть метальника, допомагаючи виведенню ліктя вперед і наступним відпусканням кисті, виконуючи імітацію метання м’яча з місця.

4. В.П. – стоячи лівим боком до напрямку метання, зробити замах, зігнути праву ногу, повернути тулуб. Метнути снаряд вперед-вгору.

5. В.П. – стоячи лівим боком на зігнутій правій нозі зробити замах з постановкою правої ноги, виконати фінальне зусилля вперед-вгору.

6. В.П. – учень стоїть боком в сторону кидка на двох ногах, виконує метання м’яча.

При навчанні техніки метання м’яча з кидкових кроків доцільно виконати такі вправи.

1. В.П. – учень стоїть лівим боком в напрямку метання, руки в сторони. Метання м’яча з одного кроку.

2. В.П. – стоячи лівим боком у напрямку метання, метання приладу зі схресного кроку.

3. В.П. – стоячи лівим боком у напрямку метання. Метання м’яча у вертикальну або горизонтальну ціль.

4. Учень виконує метання з відведенням м’яча з двох кроків розбігу.

5. Метання м’яча з 3 – 5 кроків розбігу з повною координацією рухів.

6. Метання м’яча на дальність з урахуванням вивчених елементів техніки метання.

Поєднання техніки метання з розбігу з відведенням м’яча.

На цьому етапі використовуються такі вправи.

1. Імітація відведення м’яча на два кроки.

2. Імітація виконання відведення м’яча в ходьбі та бігу.

3. В.П. – прилад над плечем. Серійне виконання імітації відведення в бігу.

4. Виконання метання з п’яти кроків розбігу з відведенням м’яча.

5. Виконання повного розбігу з попаданням на контрольну відмітку та відведення м’яча без його випуску.

6. Виконання метання в секторі з повного розбігу.

7. Метання приладу на точність.

При вивченні техніки метання малого м’яча широко застосовується фронтальний, змінний, поточний, груповий і ігровий методи навчання.

Методика метання малого м’яча

Фронтальний метод використовується при навчанні простих деталей техніки метання. Наприклад, навчання  вихідному положенню, способу утримання, метанню з місця з вихідного положення. При цьому весь клас чи його половина виконують вправи одночасно в заданому темпі і вказаному напрямку. Цей метод дозволяє значно збільшити щільність уроку.

Змінний метод використовується при діленні класу на дві підгрупи. Якщо перша виконує метання, то друга спостерігає, оцінює техніку виконання і надає посильну допомогу.  Вправу необхідно виконувати не менше трьох разів поспіль, тільки потім мінятися місцями. Даний метод сприяє підвищенню активності учнів і прививає інструкторські навички.

Поточний метод  дозволяє виконувати метання поодинці з інтервалом 5 – 10с під контролем вчителя. Вчитель має змогу помітити індивідуальні особливості учнів, якість виконання завдання, вчасно виправити помилки, якщо вони появляються. Цей метод застосовується на уроках при навчанні більш складних деталей техніки метання.

Груповий метод  має перевагу в тому, що при його використанні вчитель збільшує щільність уроку завдяки виконанню вправи одночасно по 4 – 6 учнів. Решта учнів залучається до активного аналізу дій своїх товаришів.

Для створення певного емоційного фону на уроках навчання метання м’яча рекомендується застосовувати ігровий метод. З цією метою використовуються рухливі ігри і естафети з елементами техніки метальних вправ.

Цінність рухливих ігор полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в школярів життєво важливих фізичних якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості. Спостерігаючи за грою, вчитель має можливість краще побачити індивідуальні особливості кожного учня і вплинути на нього в потрібному напрямку.

Артбол

Найпоширеніша серед дітей нашого навчального закладу гра артбол, де в повній мірі використовуються навички метання м’яча, координація рухів, силові навички, злагоджені командні дії.

Учні поділяються на дві команди. Кількість гравців у кожній – 10 і більше учасників незалежно від статі. Майданчик для гри – прямокутник розміром 18 х 9м (можна для цього використати волейбольний майданчик без сітки).

Майданчик розділяє середня лінія на дві рівні половини, кожна з яких – сектор однієї команди. Далекі від середньої лінії сторони поля – лінії капітанів. В грі використовується волейбольний м’яч. Завдання кожної команди – кидком м’яча поцілити в гравців протилежної команди – вибити їх із поля. Перед початком гри між командами розігрується майданчик і м’яч. Гру починає капітан, розташований по іншу сторону від сектора противника.

Вибивати гравців можуть не тільки капітани, а й члени команди. Вибиті гравці йдуть з поля на лінію капітана своєї команди. Щоб повернутися на своє поле, їм необхідно з цієї лінії вибити одного з гравців суперника.

Капітан іде зі свого поста і виходить в поле після першого ж вибитого гравця своєї команди. Якщо «полонені» зуміли повернутися на поле і на лінії капітана нікого не залишилося, туди знову переходить капітан.

Гра продовжується до вибивання всіх гравців однієї з команд, або на час від 5 до 15хв з підрахунком вибитих гравців у кожній команді.

Правила для гравців:

-гравець вважається вибитим, якщо м’яч, торкнувшись його, впав на майданчик або за його межами;

-м’яч, торкнувшись землі, вибити гравця не може;

-якщо м’яч торкнувся гравця, а потім, не торкнувшись землі, був спійманий його товаришем по команді, то гравець залишається на полі;

-якщо м’яч, торкнувся відразу кількох гравців і впав на поле, то всі гравці йдуть з поля. Якщо м’яч спійманий, то всі вони залишаються на полі;

-«полонений» виходить на поле один незалежно від кількості вибитих ним гравців;

-капітан команди, вибитий з поля, йде на лінію капітана на правах рядового гравця;

-гравці не мають права заступати за обмежувану лінію;

-якщо ж м’яч був спійманий гравцем, але при цьому він заступив за лінію, м’яч передається команді противника, а гравець залишається на полі;

-«полонені» не мають права бити м’ячем з кута, за межами бокових обмежуваних ліній. У разі порушення цього правила м’яч переходить до суперника;

-якщо м’яч вийшов за межі майданчика, то він передається на лінію того капітана, до якого ближче знаходиться по відношенню до середньої лінії площадки;

-якщо гравець, ухиляючись від удару, заступив за обмежувальну лінію, він вважається вибитим;

-при всіх порушеннях м’яч передається на лінію капітана;

Кількість зроблених замін не обмежена. Замінювати гравців можна тільки на лінії капітана, в момент зупинки гри, або в разі травми польового гравця;

-кожна команда має право на дві перерви по 1 хв в партії;

-число зіграних партій не може бути більше трьох;

-перерва між партіями триває 5 хв;

-в тому випадку, коли на майданчику залишається один гравець, через кожні дві хвилини йому дається хвилинна перерва для відпочинку. 

Вчитель, на свій розсуд , може використовувати різні ігри з м’ячами, типу: «Боротьба за м’яч», «Перестрілка», «М’яч у повітрі», «Захист фортеці», «Рухома ціль», «Вибий м’яч», «Хто далі» та інші.

Використовуючи у своїй роботі вище згадані способи і методи практично всі діти засвоюють техніку метання малого м’яча.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Ареф’єв В.Г. Методика викладання фізичної культури в школі: навчальний посібник / В.Г. Ареф’єв. – К.: ІСДО, 1995. – 136 с.
2. Ареф’єв В.Г., Столітенко В.В. Фізичне виховання в школі. – К.: ІЗМН, 1997, 152 с.
3. Бондаревский Е.А. Развитие двигательных качеств школьников. М., Просвещение 1967, 29 с.
4. Васьков Ю.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі. – Х.: Торсінг, 2003, 208 с.
5. Воробей Г.В. Фізичне виховання школярів. – Івано-Франківськ, 1993, 144 с.
6. Вавилова Е.Н. Учите бегать, прыгать, лазить, метать., 1983, 126 с.
7. Вільчковський Є.С., Козленко М.П., Цвек С.Ф. Система фізичного виховання молодших школярів., 1999, 186 с.
8. Гусаров А.Х. Фізкультурно-оздоровчі групи., 1987, 32 с.
9.  Гуревич І.А. 1500 вправ для колового тренування., Мінськ, Вища школа, 1976, 208 с.
10.  Козленко М.П. Фізичну культуру в побут школярів. - К.: Радянська школа, 1979. - С.32 - 33.
11.  Кривоногов М.П., Алабина В.Г. Тренажеры и специальные упражнения в легкой атлетике., 1976, 70 с.
12.  Кузнецова З.И. Как вести контроль за двигательной подготовленностью школьников. Физическая культура в школе, 1975, №9, 78 с.
13.  Ламкова О.І., Романова С.В. 250 рухливих ігор та естафет для школярів. 2008, 120 с.
14.  Накутний І.Д. Ігри в легкій атлетиці. 1974, 68 с.
15.  Новосельський В.Ф. Методика уроку фізичної культури в старших класах., 1989, 126 с.
16.  Присяжнюк Д.С., Дерев’янко В.В. Легка атлетика в школі., 2006, 80 с. 
17.  Рипа М.Д. Физическая культура и спорт в общеобразовательной школе., 1985, 35 с.
18.  Циганков М.Я.. Застосування методу колового тренування на уроках фізичної культури в 5 класах загальноосвітньої  школи., К., 1974, 97 с.

 

Використані матеріали з фахового журналу «Фізичне виховання в школі» 2004 – 2011 р., журналу «Фізичне виховання в сучасній школі» 2012 – 2013 р. та «Фізичне виховання в рідній школі» 2014 – 2017 р.