Методичні рекомендації "Формування мовленнєвої компетентності в учнів Нової української школи при вивченні предметів природничої галузі"

Формування мовленнєвої компетентності в учнів Нової української школи при вивченні предметів природничої галузі

      Нині продовжується впровадження концептуальних засад реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Пріоритетними залишаються завдання створення освітнього середовища для реалізації інтегративного підходу до компетентнісно орієнтованого навчання, забезпечення умов для взаємодії учасників освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства та в умовах психологічної комфортності. Відповідно до Концепції «Нова українська школа», Державного стандарту базової середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 898, метою природничої освітньої галузі є формування в учнів природничо-наукової компетентності як базової та відповідних предметних компетентностей як обов’язкової складової загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу на основі компетентнісного, діяльнісного, інтегративного, особистісно-орієнтованого, дослідницького, проблемно-ситуативного, диференційова ного та рефлексивного підходів до освітнього процесу.

Школа повинна підготувати випускника, що володіє необхідним набором сучасних знань,  умінь і якостей, які дозволять йому впевнено почуватися в самостійному житті.

Навчання має будуватися з урахуванням інтересів і подальших планів учнів, щоб в дорослому житті вони відчували себе впевнено. Серед компетенцій, важливих для сучасної людини, однією з провідних є комунікативна компетенція, оскільки комунікація є умовою розвитку і способом реалізації всіх інших компетенцій.

Комунікаційна компетенція - це якість, вміння людини спілкуватися, взаємодіяти, співпрацювати для успішної соціалізації.

        Мова учнів з інтелектуальними порушеннями має особливості.  Вони виявляються насамперед у тому, що словниковий запас деяких з  них дещо обмежений. Має місце також невідповідність між словами, вживаними  дітьми в активній мові, і  розумінням їх значення. Маловідомі предмети часто зіставляються і узагальнюються по випадкових ознаках. Також відзначаються труднощі встановлення смислових зв'язків між об'єктами, труднощі при класифікації предметів, розширення або необгрунтоване звуження обсягу понять, недостатня обгрунтованість суджень.

        Значна кількість учнів зазнають труднощів, коли треба висловити власну думку. Багатьом складно відповісти на поставлене запитання, не тому, що вони не володіють навчальним матеріалом, а тому, що не зв’язно сформулювати свої міркування. Часто мова позбавлена яскравості та образності.  Деякі учні не вміють спілкуватися, слухати один одного, соромляться висловлювати відкрито свої думки, не вміють тактовно виправляти і доповнювати відповіді однокласників. Ця «мовна сором'язливість» стає каменем спотикання в навчанні: діти замовкають, їх мова залишається невиразною, млявою. Як наслідок - зниження самооцінки, а потім і успішності.

     Тому, розвиток мови в процесі навчання - це єдиний загальношкільний процес, що протікає в різноманітті пізнавальної діяльності школяра при засвоєнні навчальних предметів.   Питання розвитку мовлення учнів при вивченні предметів значне місце займають у  педагогічній спадщині В.Сухомлинського. Він розглядав слово, як один із основних елементів знань у навчальній діяльності учнів: «Як важливо, щоб слово жило, трепетало у свідомості дитини, щоб воно стало для неї інструментом, за допомогою якого вона опановує знання».

Зміст предметів природничого циклу - це благодатний матеріал для мовленнєвого розвитку учнів. На уроках школярі знайомляться зі змістом того, про що треба буде говорити, досконально аналізують почуте та прочитане, встановлюють зв'язок з раніше пройденим матеріалом, актуалізують раніше засвоєні знання, всебічно вивчають предмет або явище, визначають його місце серед йому подібних, фіксують зв'язки з іншими предметами і явищами, виконують ряд практичних робіт, реалізуючи в них накопичені спостереження, знання і вміння. Так створюється конкретна опора для висловлювання, а вчитель набуває можливість впливати на мову учнів.

Перед вчителем, який має мету розвивати зв’язне мовлення школярів, стоять наступні завдання:

 1. Розвити наукову  мову;

 2. Уточнювати, збагачувати та активізувати словниковий запас;

 3. Розвивати вміння граматично правильно формулювати висловлювання;

 4. Вдосконалювати діалогічну і монологічну форми усного мовлення;

 5. Формувати вміння зв’язно і логічно викладати свої думки в усній і  письмовій формі.

На уроках діти оволодівають науковою термінологією, в якій недопустима багатозначність слів. Тому необхідно систематично проводити словникову роботу. В процесі якої не тільки пояснюється незрозуміле слово, а й аналізується, по можливості, спосіб його утворення, з метою більш свідомого розуміння дітьми того об'єкта чи явища, яке це слово називає. Наприклад, пояснюючи термін «родовище корисних копалин», можна з'ясувати з дітьми, що це слово утворюється від слова «род», «родитися», тобто означає «місце, де народжуються, утворюються корисні копалини».

Одним із способів поширення словникового запасу є вправи на вживання синонімів:

• Пропонуючи учням пояснити, чому Ератосфена називають «батьком географії», можна акцентувати увагу дітей на те, в якому значенні вживається слово «батько» і запропонувати підібрати синонімічний ряд.
• Коли діти згадують, який період і чому називають епохою Великих географічних відкриттів, корисно заохотити підібрати синоніми до визначення «великі».

     Доцільно виконувати аналогічні завдання із словами в переносному значенні, багатозначними словами, порівняннями.

Корисним є і проведення етимологічних хвилинок, які сприяють підвищенню інтересу до вивчаємого матеріалу.

     Навчальний матеріал дає можливість формувати вміння користуватись  складними  реченнями, якщо  запропонувати  учням  закінчити фрази:

•       Якщо на Африканських річках багато порогів і водоспадів, то…
•       Водоспад Ігуасу вважають одним з семи природних чудес світу, тому що…

Позитивно впливають на розвиток мовлення і вправи з відтворення почутого чи прочитаного,  вправи з упорядкування деформованого тексту, вправи на визначення головної думки тексту та формулювання  її своїми словами.

Одним із важливих прийомів формування в учнів уміння виділяти головну думку є аналіз прислів'їв. Прислів'я, будучи по суті одним реченням, як правило, містить дві думки: конкретну, яка прямо випливає з тексту і загальну, що має переносне значення, усвідомлення якої вимагає абстрагування від конкретного тексту і широкого узагальнення. Прислів'я – кращий засіб привести дитину до живого джерела народної мови. В них, як у дзеркалі, відбилося народне життя з усіма своїми мальовничими особливостями. Безперечно, що робота з прислів'ями не тільки розвиває мовні вміння учнів, а й сприяє їх інтелектуальному зростанню.

Вмінню правильно формулювати власні міркування сприяє вправа «Логічний ланцюжок», яку доцільно проводити при закріпленні тем. Суть вправи полягає в тому, що вчитель говорить перше речення, а далі – продовжують учні. Початок речення кожного учня – це кінець фрази попереднього одноклассника. До прикладу: «У світі існує багато тіл і всі вони між собою відрізняються. Відрізняються тому, що складаються з різних речовин.»

Ця вправа спонукає не тільки грамматично правильно формулювати фрази, а і добре знати навчальний матеріал.

  Прекрасним матеріалом для розвитку мовлення і думки є образи, безпосередньо сприйняті із зовнішнього світу. При спілкуванні із зовнішнім світом у значної частини дітей виникає безліч запитань і вони шукають відповіді на них. Слід заохочувати такі запитання та відповіді на них, бо вони стимулюють розумову діяльність більше, ніж запитання підручника, і формують вміння самостійно будувати висловлювання різних типів. З цією  метою можна  штучно створювати навчально - мовленнєві ситуації на уроках.

        На кожному уроці у школярів формується уміння слухати і розуміти звернену мову, відповідати на питання і задавати їх. Робота, спрямована на розвиток зв'язного мовлення, практично на будь-якому уроці починається з вправи учнів у діалозі і завершується узагальненням теми уроку. Тут основним вербальним методом є бесіда. З метою залучення в діалог учнів з різним рівнем зв’язного мовлення, треба передбачати чергування простих і складних питань. В ході бесіди слід спонукати учнів підбирати для відповіді точні, правильні слова, назви або терміни.

        Велике значення для удосконалення мовлення мають практичні роботи і спостереження, що проводяться як на уроці, так і в природних умовах. Спостерігаючи за природними об'єктами, школярі вчаться аналізувати, виділяти їх ознаки і властивості, порівнювати об'єкти між собою, класифікувати їх, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; вчаться на доступному і конкретному матеріалі робити висновки.

      Перед демонстрацією дослідів треба дітям пояснити, що буде виконуватися і з якою метою. Під час проведення досліду – пропонувати відповісти на запитання: «Що ми взяли? Що зробили? Що бачите? Що вийшло? Який можна зробити висновок і чому?».  По закінченні досліду учні повинні розповісти про хід виконання роботи і її результати.

Спілкування між учнями в цей момент вимагають чіткості висловлювань.

        Також важливо, щоб діти вчилися самостійно ставити запитання. З метою формування цього вміння та навичок спілкування використовую вправу «Прес-конференція». «Учні – кореспонденти» розсаджуються по колу, а вчитель оголошує себе фахівцем з певної теми і пропонує протягом кількох хвилин сформулювати 1-2 запитання до вчителя. По закінченні часу учні задають запитання. Оцінюються питання, що відображають суть теми. Постановка запитань самими учнями - одна з форм вираження їх мовної активності.

 Монолог - більш складний вид мовленнєвої діяльності, ніж діалог. Щоб стати зрозумілим, він повинен бути цілісним за змістом, логічним, послідовним, зв'язним за формою. Для удосконалення монологічного мовлення рекомендовано використовувати на уроках наступні види роботи:

- словесні описи учнями вивчаємих реальних об'єктів та їх зображень (різних форм рельєфу, водойм, рослин і тварин, природних явищ і погоди);

-  характеристика географічного положення об’єктів вивчення;

-  характеристика особливостей природи певних територій;

-  порівняльна характеристика кліматичних поясів і природних зон і т.п..

        При закріпленні вивченого матеріалу годяться словесні описи з опорою на знання учнів та по уяві. Так, наприклад, здійснюючи уявні подорожі хвойним лісом, листяним лісом, степом учні, актуалізуючи знання, описують природні ландшафти. Обсяг опису залежить від рівня мовного розвитку учнів і від оволодіння ними відповідним запасом знань.

       Розповіді - естафети використовуються тоді, коли є потреба розповісти про конкретнее явище. Учні промовляють по одному реченню, доповнюючи один одного.

Важлива організація мовного спілкування на основі власного досвіду і знань.

       Вчаться діти складати і розповіді на задану тему (як доглядати за рибками в акваріумі, як з насінини виростити рослину, як зорієнтуватися на місцевості по Сонцю і т.п.).

 Розвитку мовлення учнів значно сприяє і вдумливо підібраний дидактичний матеріал: загадки, прислів’я, приказки, які своїм змістом пробуджують думку учнів, змушують робити певні висновки.

 Словесна  виразність матеріалу уроку збільшується використанням уривків творів українських письменників і поетів. Це спонукає учнів у власному мовленні активніше вживати прикметники.

      Поряд із зазначеними напрямками роботи доцільно засобами слова розкривати принадність рідної природи, через слово передавати любов до своєї землі, бережливе ставлення до кожної живої істоти, дерева, квітки.

           Досягати поставленної мети допомагають засоби мультимедії, які дають можливість пред'явити необхідне зображення з точністю до миті. Варто детально продумувати  послідовність подачі зображення на екран, щоб навчальний ефект був максимальним і забезпечив не просту репродукцію знань, а заклав розвиваюче начало в урок, спонукаючи учнів до активної розумової і мовної діяльності.

        Опановуючи знання в процесі навчання, розвиваючи мислення, накопичуючи багатий словниковий запас, учні розширюють коло своїх уявлень про навколишній світ. У міру засвоєння знань вони розвивають і удосконалюють способи сприйняття і відтворення діяльності дорослих людей і однолітків. Це робить позитивний вплив на розвиток усіх сторін пізнавальної діяльності та особистості в цілому.

У роботі розглянуто важливі аспекти всебічного розвитку зв’язного мовлення учнів через використання навчального матеріалу предметів природничої освітньої галузі (інтегрований курс «Пізнаємо природу» та «Географія»)