Методичні рекомендації класному керівнику"Правове виховання учнів в школі"

      Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, якщо вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони та права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідно поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

 Рівень правового виховання, формування правової свідомості та правової культури — один із важливих критеріїв і передумов побудови демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства в Україні.

Правове виховання —це необхідна умова підвищення правової активності трудящих, формування правової культури суспільства, подальшого зміцнення законності і правопорядку.

Правова освіта — це необхідний елемент правової культури.

Формування національної свідомості громадян, їх світоглядних орієнтацій та вироблення власної філософії життєдіяльності є особливо актуальним сьогодні. Аналізуючи сучасний стан проблеми правового виховання слід зазначити, що в умовах гуманізації і демократизації нашого суспільства головною причиною її актуальності є інтерес до індивідуальності особистості. Сьогодні стало очевидним, що суспільству потрібна соціально зріла, вільна особистість, яка  володіє правовими знаннями.

Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім'я. Це – перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми та теплих кревних взаєминах. Тому турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві й у кожній сім'ї зокрема. Поки що ми спостерігаємо, що в багатьох сім'ях основний педагогічний арсенал у ставленні до дітей складається лише із власного дитячого досвіду нинішніх батьків. Далеко не завжди у сім'ях пошановують права дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично орієнтованої особистості. Тому нагальним завданням є започаткування своєрідного педагогічного всеобучу батьків.
Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні.

Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.
Оскільки перші уроки стосунків із навколишнім світом дитина дістає в батьківському домі, через недостатність життєвого досвіду все, що вона тут спостерігає, сприймається нею як норма, як модель людських взаємин, еталон для власної поведінки. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. Тому перед педагогами навчальних закладів постає завдання – зацікавити батьків перспективою подальшого розвитку дітей, зробити батьків своїми однодумцями. При цьому роботу з батьками потрібно спрямовувати на формування правового світогляду батьків та на активізацію їхньої уваги й підвищення інтересу до проблем захисту прав та гідності дітей. Родина і школа повинні гармонійно співдіяти на основі взаємної поваги і підтримки, дотримання прав та виконання обов’язків обох партнерів як однодумців.
Робота з батьками включає такі форми співпраці:

• ознайомлення з положеннями Конвенції ООН про права дитини, із Законом України «Про охорону дитинства»;
• оформлення спеціальних стендів;
• організація виступів фахівців;
• відвідання дітей удома з метою вивчення соціально-педагогічних умов родинного виховання, ставлення батьків до своєї дитини, її емоційне самопочуття вдома;
• анкетування батьків;
• залучення батьків до підготовки та проведення свят, розваг, виставок малюнків;
• організація зустрічей та бесід із батьками;
• проведення батьківських зборів, індивідуальних бесід на тему морально-правового виховання дітей та дотримання прав дитини в сім'ї;
• проведення семінарів, «круглих столів», дискусій, консультацій, індивідуальної роботи;
• оформлення папок – пересувок та ін.

    Найголовнішою метою такої роботи з батьками є формування правового світогляду батьків, активізація їхньої уваги на проблемі та підвищення інтересу батьків до збереження і захисту прав дітей. Всі педагоги закладу і кожен зокрема прагне налагодити з батьками тісні взаємини щодо правильного та спільного виховання дітей. 

Всі форми роботи спрямовані на вивчення рівня педагогічних знань батьків, способу життя в родині, надання теоретичної допомоги батькам та забезпечення системної практичної допомоги.        

Робота з батьками охоплює коло питань з таких тем: «Виховання дітей – спільна справа батьків і педагогів», «Роль сім’ї у розвитку особистості дитини», «Дотримання прав дитини. Обов’язки батьків. Конвенція ООН про права дитини», «Вікові особливості дошкільника», «Етика стосунків у сім’ї», «Типові помилки у сімейному вихованні», «Культура спілкування», «Наскільки самостійна ваша дитина», «Щаслива сім’я. Яка вона?» та ін.

                                        «Якщо хочемо змінити світ, треба змінити сім’ю»

В. Сатер

     Найбільш мобільним та швидким способом донесення до батьків певної інформації це є вивішування пам’яток, порад на інформаційній дошці. Ця форма роботи полегшує передачу інформації без зайвих слів та витрати дорогоцінного часу батьків, які завжди поспішають і не завжди можуть відвідувати збори, «круглі столи» чи консультації. Ось деякі з них:

Пам’ятки для батьків з правового виховання:

Пам’ятка 1.

Всі люди на Землі мають рівні права та свободи!

Це закріплено Декларацією Прав Людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948р.

Ваша дитина, як і будь яка інша людина, має рівні людські права. Права дитини закріплені Конвенцією Про Права Дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989р.

Кожна дитина має право:

• на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
• на захист здоров’я та медично – санітарне обслуговування;
• на захист від поганого поводження, від відсутності турботи збоку батьків або опікунів;
• на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарання;
• на захист від сексуальних домагань;
• на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
• на свободу думки, совісті та віросповідання;
• на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Пам’ятка 2.

1. Ніколи не займайтесь виховною роботою у поганому настрої
2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтеся, що вона думає з цього приводу
3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.
5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.
6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.
8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.
9. Виховання – це наступність дій

Пам’ятка 3.

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальнісь.

Коли порушуються права дитини?

• Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.
• Коли її потреби ігноруються.
• Коли не задовольняються її основні потреби.
• Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
• Коли порушується недоторканність дитини.
• Коли завдається шкода здоров'ю дитини.
• Коли дитину ізолюють.
• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.
• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
• Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.
• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).
• Коли порушують статеву недоторканість дитини.
• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.
• Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.
• Коли дитині не надається право робити помилки.

Як реагує дитина на порушення її прав?

• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т. д)
• Її турбує особиста безпека і любов до неї.
• Вона часто буває в поганому настрої.
• Може втекти з дому.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

• Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.
• Забезпечити її фізичну безпеку.
• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
• Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
• Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.
• Пам’ятати про її вік та про те, що вона має індивідуальні особливості
• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними
• Залучати дитину для створення сімейних правил.

Пам’ятка 4.

- Дитина не наша власність, а маленька людина, виховання якої доручено нам богом.

 - Любити дітей  - означає розуміти їх, поважати їхнє право на індивідуальність, ростити їх добрими, мудрими. Чесними.

 - Любов і взаємоповага в родині – запорука духовного розвитку дитини.

 - Давайте дітям добрий приклад.

 - Виконуйте самі п’яту заповідь (ваше ставлення до власних батьків).

 - Вчіть поступатися власними інтересами заради інших.

Пам’ятка 5.

1. Не поспішайте задовольняти бажання дитини.
2. Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь – яку справу.
3. Давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням.
4. Не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба).
5. Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячим: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте.
6. Не нав’язуйте дитині свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте буде краще.
7. Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватися над тим, що вона хоче робити або, що робить.
8. Спонукайте дитину пізнавати довкілля.
9. Створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання (закрийте розетки, заховайте сірники, приберіть  скло, яким можна порізатися тощо).
10. Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.
11. Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля.
12. З найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків чи сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших
13. Пам’ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки.
14. Поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями.
15. Любіть дітей не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їм вирости гарними людьми, вдячними вам і здатними до самореалізації в різних життєвих умовах.

 

Пам’ятка 6.

• Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
• Якщо дитину висміюють – вона стає замкнутою.
• Якщо дитина зростає у докорах – вона починає жити у почуттях провини.
• Якщо дитина живе у терпимості – вона вчиться сприймати інших.
• Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
• Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
• Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

10 правил для батьків

• 1. Любіть свою дитину. Радійте з її присутності, приймайте її такою, якою вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її самовпевненості, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.

 

• 2. Охороняйте свою дитину. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба - жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

 

• 3. Будьте гарним прикладом для своєї дитини. Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей, самі живіть згідно з ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність і скромність.

 

• 4. Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте всерйоз.

 

• 5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі вдома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.

 

• 6. Покажіть дитині можливості й межі людської свободи. Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть, якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь-якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

 

• 7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте поведінку дитини таким чином, щоб її дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим. Дитину потрібно заохочувати до дотримання встановлення правил.

 

• 8. Надавайте дитині можливість таких переживань, які матимуть цінність спогадів. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

 

• 9. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Нехай навіть не безболісно, але самостійно.

 

• 10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду.

           Ще однією ефективною формою роботи з батьками є тестування та анкетування. Метою їх є  виявлення ставлення батьків до дитини,  відносин в сім’ї,   діагностування порушення прав дитини, жорстокого відношення до неї, помилок у вихованні, стилю спілкування та ін.

Тести для батьків:

Тест 1. «Які ви батьки?»

Визначте ті фрази, які ви часто використовуєте в спілкуванні з дітьми.

1. Скільки разів тобі повторювати?
2. Порадь будь – ласка, як мені вчинити в даній ситуації?
3. Не знаю, що б я без тебе робила?
4. І в кого ти такий(а) удався(лася)?
5. Які в тебе чудові друзі!
6. Ну на кого ти схожий(а)?
7. Ти моя опора і помічник(ця)!
8. Ну що в тебе за друзі?
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який(а) ти в мене розумний(а).
11. А як ти вважаєш сину, доню?
12. У всіх діти як діти, а ти!
13. Який ти в мене кмітливий!

Ключ до тесту:

7 – 8 балів – ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення її особистості.

9 – 10 балів – ви не послідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча не завжди з вами відверта. На її розвиток здебільшого впливають випадкові обставини.

10 – 12 балів – вам необхідно бути уважним у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас.

13 – 14 балів – ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, спробуйте приділяти дитині більше уваги, врахувати її запити та інтереси.

Тест «Як ви ставитеся до своєї дитини?»

1. Я вважаю за свій обов’язок знати все, про що міркує моя дитина.
2. Я відчуваю приязнь до дитини.
3. Добрі батьки оберігають дитину від життєвих негараздів.
4. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.
5. Трапляється, глузування зі своєї дитини дає їй користь.
6. Я відчуваю прикрість щодо моєї дитини.
7. Мені здається, що інші діти потішаються над моєю дитиною.
8. Моя дитина погано поводиться навмисне, щоб зробити мені прикрість.
9. Моя дитина вбирає в себе усе погане.
10. Мою дитину важко навчити шляхетності, хоч би там що.
11. Я беру участь у житті своєї дитини.
12. Коли знайомі розповідають  про своїх дітей, мені трохи прикро, що моя дитина не така розумна й здібна.
13. Я жалію свою дитину.
14. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони видаються мені дорослішими за мою і своєю поведінкою, і висловлюваннями.
15. Я охоче присвячую дитині свій вільний час.
16. Мені часто шкода, що дитина дорослішає, я з ніжністю згадую її дорослою.
17. Я мрію, щоб моя дитина досягла всього того, що мені особисто вдалося досягти в житті.
18. Батьки також мають пристосовуватися до дитини, а не лише вимагати цього від неї.
19. Я намагаюся виконувати всі прохання моєї дитини.
20. У конфлікті з дитиною часто визнаю, що правда на її боці.
21. Діти рано довідуються, що батьки можуть помилятися.
22. Головні причини вередування моєї дитини – егоїзм, упертість і лінощі.
23. Неможливо нормально відпочивати, коли у час відпустки дитина зі мною.
24. Найголовніше, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство, а решта додасться.
25. Моя дитина може вибити з колії будь – кого.
26. Моя дитина часто дратує мене.
27. Я не довіряю своїй дитині.
28. За суворе виховання діти дякують згодом.
29. Моя дитина не здатна сама щось робити, а коли й зробить, то завжди не до ладу.
30. Моя дитина буде не пристосованою до життя.
31. Моя дитина подобається мені такою, яка вона є .
32. Я уважно стежу за станом здоров’я моєї дитини.
33. Я постійно захоплююся своєю дитиною.
34. Дитина не повинна мати таємниць від батьків.
35. Я високо поціновую здібності моєї дитини й не соромлюся цього.
36. Бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, які подобаються її батькам.

У цьому тесті ваше батьківське ставлення аналізується за п’ятьма напрямами:

 - рівень емоційного сприйняття дитини;

 - взаємодія з нею;

 - міра дистанції у спілкуванні;

 - характер контролю за поведінкою;

 - особливості вашого сприйняття і розуміння дитини.

Бали визначаються за ствердну відповідь і підраховуються окремо по кожній шкалі.

Прийняття заперечення

Пункти 5, 8, 10, 12, 14, 15, 22, 23, 25, 26, 27, 30, 31, 35.

Ця шкала відбиває ваше емоційне ставлення до дитини. За незначної кількості набраних балів (0 – 5) ситуація ідеальна6 ви поважаєте особистість своєї дитини, не ставите до неї необґрунтованих вимог, прагнете спілкуватися з нею на рівних, забезпечуєте атмосферу підтримки і любові, як правило у таких батьків діти самостійні, творчі і добрі. Високий показник балів (8 – 14) засвідчує перетворення позитивного емоційного сприйняття у цілковиту протилежність – заперечення: ваша дитина видається вам недолугою, невмілою, невихованою… Ви їй не довіряєте, не поважаєте її. За такого виховання діти або й справді виростають пасивними страдниками, або озлобленими вовченятами.

Взаємодія

Пункти 2, 4, 11, 13, 18, 20, 21.

Високі бали на цій шкалі (5 – 7) відбивають найбільш бажаний спосіб взаємодії з дитиною: ваше зацікавлення її справами й намірами, допомогу й співчуття, схвалення ініціативи та самостійності. Ви високо поціновуєте здібності дитини, даєте їй добрий зразок взаємодії з іншими людьми і цим сприяєте успішному налагодженню нею міжособистісних контактів.

Дистанція

Пункти 3, 16, 19, 24, 33.

Йдеться про міжособистісну дистанцію у ваших взаєминах з дитиною. Чим вищий показник на цій шкалі, тим сильніша тенденція до симбіозу: почуваєтеся з дитиною одним цілим, прагнете оберігати її, задовольняти. Постійно тривожитеся за неї, особливо у складні періоди, гнітите її дріб’язковою опікою.

Контроль

Пункти 1, 17, 28, 32, 34.

Шкала відбиває форму і характер контролю за поведінкою дитини. Якщо ви набрали 4 – 5 балів, маєте замислитися: чи не справляєте негативний вплив на її особистість надмірною авторитарністю? Добре знаєте індивідуальні риси, звички, думки, почуття, але користуєтеся цим для маніпулювання нею. Перевантажуєте музичною школою, фігурним катанням, правилами поведінки за столом, нав’язуєте дитині свої погляди й не визнаєте за нею права голосу. Вимагаєте цілковитого послуху і не гребуєте суворим покаранням. Тож не дивуйтеся, що згодом матимете вдома або хлопчика для побиття, або робота – поліцейського.

 

 

«Маленький невдаха»

Пункти 4, 6, 7, 9, 16, 29, 36.

Так можна визначити ваше сприймання дитини, якщо ви набрали на цій шкалі понад 4 бали. Це відбиває ваше прагнення інфантилізувати дитину, зробити її залежною від вас. Вважаючи її не пристосованою до життя, не випускаєте з поля зору, суворо контролюєте, оберігаєте від зовнішніх впливів. Але ж рано чи пізно таку тепличну рослину доведеться висаджувати у відкритий ґрунт суворої дійсності.

 

 

Анкета.

Будь – ласка, заповніть цю анкету, ваші щирі відповіді допоможуть нам підібрати необхідний матеріал для бесід та консультацій з вами, стосовно захисту прав ваших дітей.

1. Чи потрібні дітям права?
2. Як на вашу думку, які права мають діти – дошкільнята?
3. Від кого або від чого залежить захист прав дитини дошкільника?
4. Чи є у вашої дитини почуття особистої гідності? В чому воно проявляється?
5. Чи є ваша дитина особистістю, яка має право на повагу?
6. Чи чує ваша дитина зауваження, які принижують її гідність?
7. Які зауваження, на вашу думку, принижують гідність дитини?
8. Чи має ваша дитина можливість висвітлити події, які відбулися, з власної точки зору або її доводиться виправдовуватись?
9. Чи просите ви вибачення в дитини, коли ви не праві?
10. Чи знає ваша дитина межі дозволеної поведінки? Чи відомо їй, які покарання на неї чекають у разі порушення цих меж або правил? Чи використовуються ці покарання?
11. Чи висловлюєте ви дитині своє захоплення нею, і чи говорите ви їй щодня, що ви її любите?
12. Як консультацію ви б хотіли отримати стосовно прав та обов’язків батьків та захисту прав особистих дітей?

    Метою консультацій, бесід, батьківських зборів, круглих столів є донесення до батьків більш  повної інформації щодо прав дитини, її обов’язків та навчання батьків правильного спілкування з дітьми, обговорення проблемних ситуацій та вирішення їх. Ці форми роботи дають можливість поділитися досвідом між сім’ями, згуртуватися педагогам і батькам задля досягнення єдиної мети  у вихованні дітей і т. д.

Цікавою формою роботи є проведення занять, семінарів - практикумів спільно  з дітьми та  батьками.

Семінар - практикум  «Правова освіта дошкільників»

Попередня робота:

1. Анкетування дітей щодо визначення їх уподобань, інтересів, бажань. (додаток 1).
2. Проведення тематичних занять, бесід з дітьми з правового виховання.
3. Оформлення різноманітного інформаційного матеріалу для батьківських куточків з правової освіти дошкільників.

Психолог повідомляє тему семінару – практикуму і наголошує на тому, що одним із прав людини є право на власну думку, тому пропонує пограти в гру «Якби я була (був)…». Ця вправа допоможе всім присутнім почуватися впевненіше та налаштуватися на співпрацю.

1. Вправа «Якби я була (був)…».

Психолог пропонує батькам по черзі закінчити думку.

Якби я була б (був би) квіткою, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) пташкою, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) деревом, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) твариною, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) рибою, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) порою року, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) частиною доби, то я  була б (був би)…

Якби я була б (був би) погодним явищем, то я  була б (був би)…

2. Теоретичний аспект.

Вихователь знайомить батьків з правами дітей, визначеними базовим документом, спрямованим на захист дітей -  «Конвенцією Про Права Дитини».  Розшифровує мету створення цієї Конвенції, її основні завдання.

А також окреслює обов’язки дітей, адже взаємозв’язок прав та обов’язків є основою  виховання правосвідомості.

3. Анкетування батьків щодо визначення рівня знань батьків про життя своєї дитини.

Психолог нагадує батькам про одне із основних прав дитини – це право на життя і пропонує дати відповіді на питання анкети (додаток 2). Після анкетування батькам пропонується порівняти свої відповіді з відповідями дітей, з якими анкетування було проведене напередодні семінару, та визначити, наскільки батьки цікавляться життям власної дитини, чи знають про її бажання, уподобання, смаки. 

4. Гра «Імена»

Психолог повідомляє про те, що ще одним із прав дитини є право на ім’я, а потім пропонує батькам розповісти, що означають імена їхніх дітей та які якості властиві людям з такими іменами. Якщо хтось не знає відповіді, тоді психолог коротко розповідає про значення імен.

5. Правовий біатлон.

До групової кімнати запрошуються діти. Вихователь пропонує дітям та батькам створити дві команди та придумати їм назви. Переможцем стане та команда, яка швидко та правильно виконуватиме завдання.

 

І рубіж – гра «Хто де живе?

Одне із прав людини – це право на житло. Учасникам команд потрібно швидко по черзі назвати житло різних тварин:

заєць – нора

ведмідь – барліг

щука – річка

дельфін – море

лисиця – нора

кит – океан

лелека – гніздо

людина – будинок 

ІІ рубіж – гра  «Корисна їжа»

Одне із прав людини – це право на повноцінне харчування.

Команди по черзі називають по одному продукту корисного харчування. Виграє та команда, яка назве більшу кількість таких продуктів.

ІІІ рубіж – гра «Я маю право»

Вихователь показує символічне зображення прав, а команди повинні назвати їх.

IV рубіж  - гра «Права в казках».

Пропонуємо учасникам команд пригадати в яких казках порушується право:

на життя («Колобок», «Івасик – Телесик», Котик і Півник», «Червона Шапочка»);

на житло («Коза – Дереза», «Три ведмеді»);

на харчування («Лисичка і Журавель», «Лисичка – сестричка і Вовк – панібрат»);

на сім’ю («Гидке каченя», «Дідова дочка і бабина дочка»);

на відпочинок («Попелюшка»).

Після подолання останнього рубежу визначається команда – переможець.

6. Вправа «Телеграма»

Батькам пропонується написати свої враження  та рекомендації щодо проведеного семінару.

Додаток 1. Анкета для дітей

1. Як тобі подобається, щоб тебе називали рідні?
2. Який твій улюблений колір?
3. Яка твоя улюблена страва?
4. Чим ти любиш займатися?
5. Яка твоя улюблена казка?
6. Ким ти хочеш стати в майбутньому?

Додаток 2 Анкета для батьків

1. Як , на вашу думку, подобається вашій дитині, щоб її називали рідні?
2. Який в неї улюблений колір?
3. Яка її улюблена страва?
4. Чим вона любить займатися?
5. Яка в неї улюблена казка?
6. Ким вона хоче стати в майбутньому?

  Отож, проводячи роботу з батьками по правовому вихованню, потрібно пам’ятати, що це  системна, постійна та наполеглива праця, яка вимагає зусиль з обох сторін і дає гарні результати за умови спільного бажання рухатися в одному напрямку до досягнення мети.