Методичні рекомендації "Мовленнєва компетентність на уроках розвитку зв'язного мовлення"

Мовленнєва компетентність на уроках розвитку
зв’язного мовлення

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за присутність мови, за багатство мови…

М. Рильський

Важлива роль у системі шкільної освіти належить формуванню в учнів життєвих компетентностей, що допоможуть їм орієнтуватися в сучасному житті.

Одним з основних напрямів компетентнісно орієнтованого навчання є формування мовленнєвої компетентності школярів, що полягає у здатності слухати, читати і розуміти текст, сприймати і відновлювати інформацію, вести діалог, переконувати і відстоювати власну точку зору, висловлювати свої думки, міркування, погляди в усній та письмовій формах.

У зв’язку з цим особливу увагу в своїй роботі приділяю урокам розвитку зв’язного мовлення, що надають можливість підсумувати величезний мовленнєвий досвід школярів, набутий на уроках «Я досліджую світ», «Образотворчого мистецтва», «Літературного читання», «Музичного мистецтва», «Дизайну і технологій» та у позаурочний час (екскурсії, свята).

Уроки розвитку зв’язного мовлення – усного і писемного (діалогічного і монологічного) – це якісно вищий рівень формування у молодших школярів комунікативних умінь і навичок. За програмою на них відводиться одна година на два тижні. Ефективність цих уроків залежить від чіткого планування, змісту навчання, добирання інтерактивних методів та прийомів роботи, а також від підготовчих вправ на засвоєння знань про використання мовних засобів.

Розвиток зв’язного мовлення можна досягти повною мірою за умови поєднання усних і письмових творчих робіт учнів, адже механізми усного та писемного мовлення мають як спільні, так і відмінні риси. Тому формування властивих для обох форм мовленнєвих дій під час взаємопов’язаного навчання усного і писемного мовлення тільки підвищуватиме якість мовленнєвих умінь і навичок.

Усні твори я добираю таким чином, щоб умови мовлення передбачали усну форму, а письмові – викладення думки в письмовій формі з метою подавання її адресатові.

Добираючи тематику творів, зміст уроків розвитку зв’язного мовлення, беру до уваги принцип єдності процесів навчання, виховання та розумового розвитку дітей. На уроках використовую різноманітний дидактичний матеріал, пов’язаний із вихованням у дітей любові до Батьківщини, до природи, чуйного ставлення до товаришів, поваги до старших, людей похилого віку, шанобливого ставлення до традицій рідного народу.

Робота над творами та переказами як основою формування комунікативних умінь і навичок тісно пов’язана з розвитком творчих здібностей молодших школярів. Методи та прийоми, що я добираю під час побудови уроків розвитку зв’язного мовлення, мають забезпечувати розвиток індивідуальних здібностей дітей, спонукати їх до нестандартного мислення та творчого підходу у висловленні власних суджень.

Основою формування мовленнєвої компетентності молодших школярів є уміння слухати і розуміти усне мовлення. Перш за все, я приділяю увагу формуванню аудіативних умінь. Пропоную учням завдання на сприймання різних мовних одиниць (звуків, слів, словосполучень, речень, текстів).

Важливе місце у формуванні мовленнєвої компетентності учнів я приділяю розвитку діалогічного мовлення. Необхідними для створення діалогу є мотив, бажання висловити ту чи іншу думку. Тому навчальний процес будую так, щоб у дітей виникала потреба щось повідомити, з’ясувати певні питання, висловити власне ставлення до проблеми.

У своїй роботі з розвитку зв’язного мовлення приділяю значну увагу формуванню усного монологічного мовлення: переказуванню прочитаних чи прослуханих текстів та побудові власних висловлювань на основі побаченого, пережитого.

На уроках розвитку зв’язного мовлення обов’язковою має бути словникова робота, що полягає не тільки в тлумаченні незрозумілих школярам слів, а й у збагаченні й активізації їх лексичного запасу:

– збагачення мовлення молодших школярів похідними словами, до складу яких входять синонімічні, омонімічні та антонімічні морфеми;

– розвиток уявлень про стилістичне забарвлення морфем та закономірності їх функціонування в текстах різних стилів;

– опанування вмінь користуватися тими морфемними структурами, що відповідають певній мовленнєвій ситуації.

Формування мовленнєвої компетентності учнів у процесі вивчення української мови вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. У зв’язку з цим на уроках розвитку зв’язного мовлення застосовую інтерактивні форми роботи (навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах). Така форма роботи на уроці має багато переваг:

– до роботи залучені всі учні класу;

– учні вчаться працювати в команді;

– кожен учень може висловити свою думку;

– учні опановують великий обсяг матеріалу;

– створюється «ситуація успіху»;

– знаходиться найбільш вдале розв’язання проблеми.

Отже, взаємозв’язок між різними сторонами роботи з розвитку зв’язного мовлення виявляється на спеціальних уроках, де створення учнями зв’язних висловлювань певного стилю мовлення складає умови для відпрацювання мовленнєвих умінь і навичок. Це сприяє формуванню особистості з високим рівнем мовленнєвого розвитку.