Методичні рекомендації: Підготовка дитини до школи в умовах закладу дошкільної освіти

Про матеріал
В методичний рекомендаціях вказано, що перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.
Перегляд файлу

1

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка дитини до школи в умовах закладу дошкільної освіти

 

 

 

 

 

                                                      

 

 


                                             Зміст:

 

  1. Вступ:

2.Основна частина.

Підготовка дітей до школи в умовах дошкільного закладу.

    а) психологічна готовність дітей до школи

    б) адаптація до шкільного навчання

    в) підготовка дітей до школи

   д)реалізація завдань підготовки дітей до школи в умовах НУШ

3. Висновки:

Дошкільний вік-  важливий етап розвитку дитини та  її підготовки до шкільного навчання

4.Список використаної літератури


Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти

Необхідність наступності в роботі пов'язаних між собою ланок навчання обґрунтована в працях Я.-А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, К. Ушинського, С. Русової. На початку XX ст. Н. Лубенець стверджувала, що «...починати виховання дітей зі школи - означає зводити будівлю на піску і без фундаменту». Своєрідним уточненням цього положення є міркування Є. Тихеєвої, яка вважала, що «старший ступінь дитячого садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину дитячий садок».

Саме в ці реалії закорінений принцип наступності, який, будучи одним із найголовніших психолого-дидактичних принципів, передбачає тісні взаємозв'язки дошкільної ланки освіти і початкової школи. Ці взаємозв'язки стосуються психофізичного розвитку дитини, формування її як особистості і вимагають узгодженості, послідовності змісту, форм і методів навчання і виховання. Саме у взаємозалежності і взаємній орієнтації двох послідовних освітніх ланок полягає неперервність, наступність навчання і розвитку.

Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого — на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному закладі, сім'ї, знання, навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному процесі.

Наступність утворює простір для реалізації в педагогічному процесі дитячого садка і школи єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання, що сприяє зближенню умов виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами. При цьому забезпечується природне і комфортне їх входження в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності виховання і навчання учнів з перших днів перебування в школі.

Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дитячого садка і школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і початковій школі. Однак структура навчально-виховного процесу має свою специфіку в дитячому садку і школі. Тому спроби штучно перенести урок у дошкільний заклад або ігрові методи проведення занять у школу є непродуктивними. Водночас елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.

З проблемою наступності навчання і виховання пов'язана проблема їх перспективності. Якщо наступність означає врахування рівня розвитку дітей, з яким вони прийшли до школи, опору на нього, то перспективність навчання і виховання полягає у визначенні пріоритетних напрямів підготовки дітей до школи. Наступність є передумовою спадкоємності навчання і виховання — врахування школою рівня знань, умінь і навичок дітей, їх подальший розвиток; перехід від навчально-ігрової до навчальної діяльності.

Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у дитячому садку і молодших класах школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

 Підготовка   дітей до шкільного навчання

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна(педагогічна)готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

 У школі дитину чекає напружена праця.  Буде потрібно робити не тільки те, що їй   хочеться, але й те, що вимагає вчитель, шкільний режим, програма.

До 6 років відбувається оформлення основних структур вольової дії. Дитина здатна поставити мету, створити план дії, реалізувати його, переборовши перешкоди, оцінити результат своєї дії. Звичайно, все це виробляється не зовсім усвідомлено й визначається тривалістю виробленої дії.

У віці 6 років дитина здатна вже аналізувати власні рухи й дії.

Тому вона  може навмисно заучувати вірші , відмовитися від гри заради виконання якого-небудь "дорослого" завдання, здатна   побороти острах перед темною кімнатою, не заплакати при забитому місці. Це важливо для розвитку гармонічної особистості.

  Також важливим аспектом можна назвати формування в дитини пізнавальної діяльності. Вона полягає у формуванні в дітей неостраху труднощів, прагненні не пасувати перед ними, долати їх самостійно або з невеликою підтримкою дорослих. Це допоможе дитині управляти своїм поводженням у школі. А складається таке поводження при наявності між дорослим і дитиною взаємин дружніх, партнерських відносин.

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.

Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо Важливо, щоб дитина до школи була розумово розвинена. Але розумовий розвиток не полягає у великому словниковому запасі. Умови життя змінилися. Тепер дитини оточують різні джерела інформації, і діти буквально усмоктують нові слова й вираження. Словник їх різко збільшується, а це ще не виходить, що так само розвивається й мислення. Отут немає прямої залежності. Дитина повинна навчитися порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки, аналізувати. Тому дослідники дошкільників установили, що дитина 6 років здатна засвоїти факти взаємодії організму із середовищем, залежності між формою предмета і його функцією, прагненням і поводженням. Але досягає вона цієї здатності тільки тоді, коли з дитиною займаються. Причому не спеціально навчаючи, а при спілкуванні. Дітей дошкільного віку характеризує загальна допитливість. Це вік "чомучок".

Але часто трапляється, що допитливість гасне, і в школі, навіть у початковій  у дітей виникає інтелектуальна пасивність. Ця пасивність приводить їх у число відстаючих. Як цього уникнути? Психологи радять завжди відповідати на питання, які задає дитина, тому що спілкування з дорослими - величезна радість і цінність для дитини. Якщо своєю увагою підтримувати   інтерес до пізнання, то дитині буде легше розвиватися

Навіть тоді, коли вона  сама може виявити  нові властивості предметів, помітити їхню подібність і розходження. Тому необхідно разом з дитиною здобувати знання про навколишній світ і формувати його розумові навички. Нехай вона навчиться орієнтуватися в навколишнім середовищі й осмислювати отримані відомості. До шести  років дошкільник повинен добре знати свою адресу, назву міста, де він проживає, назву країни, столиці. Знати імена та по батькові батьків, де вони працюють і розуміти, що їхній дідусь - чийсь тато (батька або матері). Орієнтуватися в порах року, їхній послідовності й основних ознаках. Знати назви місяців, днів тижня, поточний рік. Знати основні види дерев, квітів, розрізняти свійських і диких тварин.

Діти повинні орієнтуватися в часі, просторі й близькому соціальному оточенні. Спостерігаючи природу, вони вчаться зауважувати просторово-тимчасові й причинно-наслідкові відносини, узагальнювати, робити висновки. У дошкільників часто ці знання приходять із досвіду. Але якщо немає поруч розуміючого дорослого, то відомості про навколишній світ розрізнені, поверхневі, не включені в загальну картину. Тому буде незайвим обговорити з дитиною переглянутий фільм і навіть мультфільм, задати кілька питань про прочитане, щоб переконатися, що дитина зрозуміла певне явище природи, учинки тварин, людей. Часто діти всі розуміють по-своєму. Якщо це фантазування (Дід Мороз приносить узимку подарунки), не потрібно перевчати   дитину, але якщо це явне нерозуміння, що відбувається, потрібно пояснити ситуацію досить просто для свідомості дитини. Прикладом може служити питання: "Хто всіх сильніше в казці "Ріпка"?". На нього часто діти відповідають: "Мишка". І тільки після питань і пояснень вони приходять до правильного рішення.

4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

 Особистісна готовність складається з навичок і здатності ввійти в контакт із однокласниками й учителями. Адже діти, навіть ті, які відвідували дитячий садок і залишалися на якийсь час без батьків, виявляються в школі серед незнайомих їм людей.

Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, поступатися по необхідності - якості, які забезпечують йому безболісну адаптацію до нового соціального середовища. Це сприяє створенню сприятливих умов для подальшого навчання   у школі.

Дитина повинна бути готовою до соціальної позиції школяра, без якої їй буде важко, навіть якщо вона інтелектуально розвинена. Такі діти часто вчаться нерівно, успіхи з'являються тільки на тих заняттях, які дитині цікаві, а інші завдання вона виконує недбало, наспіх. Ще гірше, якщо діти зовсім не хочуть іти в школу й учитися. Це недолік виховання, і таке поводження є результатом залякування школою, особливо якщо дитина невпевнена в собі, боязка ("Ти двох слів зв'язати не можеш, як же ти в школу підеш?", "От підеш у школу, там тобі покажуть!"). Тому необхідно виробити вірне подання про школу, позитивне відношення до вчителів, до книг. Особистісної готовності до школи вихователі повинні приділити особливу увагу. Вони зобов'язані навчити дітей взаєминам з однолітками, створити таку обстановку, щоб діти почували себе впевнено і їм хотілося йти в школу.

 

                                               Адаптація до шкільного навчання

Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є її позитивне ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу при виконанні завдань, охоче виконання громадських обов'язків і доброзичливе ставлення до однокласників. Усе це засвідчує належну ефективність процесу соціальна-психологічної адаптації до школи — активного пристосування дитини до класу, вчителя, свого місця у школі.

Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі; сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків. З урахуванням цього грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджував, що дітей-шестиліток потрібно готувати не просто до школи (навчання читання, письмо, лічба), а готувати до ролі учнів, щоб вони розуміли свою нову позицію, нову роль вчителя, значення і зміст його вимог і оцінок.

Про наявність внутрішньої позиції школяра свідчать позитивне ставлення до вступу в школу як до природного і обов'язкового явища в своєму житті; уявлення про школу та шкільний зміст занять, інтерес до занять з навчання грамоти і лічби; надання переваги колективним заняттям над індивідуальними; позитивне ставлення до вимог дисциплінованої поведінки, очікування оцінки; визнання авторитету вчителя.

Період соціально-психологічної адаптації триває від 10—18 днів до 1—3 місяців і супроводжується змінами в емоційній сфері дитини (зростання внутрішньої напруженості, рівня тривожності, імпульсивна взаємодія з дорослими тощо). Низький рівень адаптації проявляється у негативному ставленні до шкільного навчання, переважанні негативного настрою, відсутності інтересу до навчальних занять, недбалому виконанні завдань, небажанні самостійно працювати. Це засвідчує факт шкільної дезадаптації дитини — прояву психогенного формування особистості, що зумовлений особливостями її об'єктивного і суб'єктивного статусу в школі та сім'ї і може спричинити порушення навчальної діяльності в майбутньому.

Труднощі адаптації дитини до шкільного навчання зумовлені нерівномірностю розвитку пізнавальної сфери та довільної регуляції поведінки. Діти, які не встигають за шкільним ритмом, потребують особливої уваги, індивідуальної роботи вчителя. Складно адаптуються також діти з недорозвиненою дрібною моторикою. Нерідко вони відзначаються достатнім, навіть високим рівнем мовленнєво-мислительних операцій, тому дорослі не відразу звертають увагу на їх труднощі в оволодінні письмом (С. Ладивір). Особливо важко першокласникам, які мають проблеми розвитку мовлення, мислительних операцій (порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, умовис-новки, розмірковування).

З огляду на це в роботі зі старшими дошкільниками вихователі повинні уважно аналізувати особливості їхнього розвитку, прогнозувати імовірні проблеми в школі, спрямовувати зусилля на розвиток їхніх знань, умінь і навичок, що максимально полегшило б адаптацію в шкільному середовищі.

 Ні для кого не є таємницею, що період від народження до вступу в школу є дуже важливим і від нього залежить майбутній розвиток людини. Цей період характеризується винятково інтенсивним розвитком дитячого організму і особливо швидким розвитком мозку. Саме тоді закладаються основи всіх психічних властивостей особистості, пізнавальних процесів і видів діяльності.  Багата інформація, яку дитина накопичує в цьому віці є міцною основою для подальшого розвитку.                                                                                     

     Ми живемо у цікавий час, коли є можливість вибору: школи, програми, вчителя. Усе наше сучасне життя - родина, друзі, радіо, телебачення, розмаїття іграшок – сприяє ранньому розвитку дитини. Але ми підходимо до проблеми раннього розвитку уважно, пам’ятаємо, що малюк має право на дитинство. Психологи стверджують, що високий рівень підготовки дитини ще не означає, що в школі вона буде успішною. Адже учню важливо вміти працювати в колективі, зосереджуватися, швидко думати, бути активним і навіть просто вміти спілкуватися з однолітками. Часто проблеми не видно, поки дитина не сяде за парту. На успішність навчання впливає багато чинників: сам навчальний матеріал, його складність і значущість, правильно підібрані методи навчання, здійснення диференціації та індивідуалізації навчання, особливості навчальних планів та програм. Особистість дитини теж впливає на засвоєння навчального матеріалу.

   Дитина дошкільного віку володіє напрочуд величезними можливостями інтелектуального розвитку та здатністю пізнавати, в ній закладено інстинкт пізнання й дослідження світу. Треба розвивати ці можливості. Але тільки цього замало для підготовки дитини до школи. Дуже важливо прищепити малюку любов до навчання (адже вчитися йому 12 років), навчити вчитися (а це можливо зробити тільки в дошкільному та молодшому шкільному віці), познайомити з зошитом (адже саме в ньому він буде працювати наступні роки), поступово привчити сидіти за партою (адже з першого дня першого класу треба висидіти за нею 35 хвилин) і зробити це так, щоб дитина її не зненавиділа, а це можливо тільки за умови, що дитина так буде захоплена роботою, що не помітить плину часу. А найголовніше - прищепити дитині впевненість у своїх силах, допомогти їй відчути себе успішною,

 

Спільна робота дошкільного закладу і школи

У багатьох країнах з метою забезпечення неперервності дошкільної та початкової освіти створюють спільні навчально-виховні заклади.

В Україні на початку 80-х років XX ст. набули розвитку навчально-виховні комплекси «дошкільний заклад-школа» (на базі дитячого садка) та «школа-дитячий садок» (на базі школи). Започатковані вони у сільській місцевості з метою задоволення потреб населення в освітніх послугах, раціонального використання приміщень, а також можливості навчання дітей як дошкільного, так і молодшого шкільного віку в одному освітньому закладі. Нині вони впроваджуються і в містах.

Будучи відкритою і динамічною соціальною системою, школа-дитячий садок та дитячий садок-школа є відносно автономними навчальними закладами з власним способом внутрішнього життя. Поєднання дошкільної і початкової освіти в такому малокомплектному навчальному закладі створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об'єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу. Особливо корисним для розвитку соціальної компетентності дітей є перебування їх у різновіковому колективі.

У дошкільному закладі важливо забезпечити зв'язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовують екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у               дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, букваря, випуску з дитячого садка).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.

Доцільно в дитячому садку розвивати практику попереднього знайомства (якщо це можливо) з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

Взаємозв'язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговорення програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі вони мають усвідомлювати, що підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.

 

Педагогічна підготовка до шкільного навчання –  це озброєння дітей достатнім рівнем знань, умінь, навичок , які потрібні на момент вступу до школи. Мається на увазі  уміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги прогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

   Однак  оволодіння грамотою і елементами математики в дошкільному віці може впливати на успішність шкільного навчання. Позитивне значення має створення у дітей загального уявлення про звуковий бік мовлення і його відмінність від змістового аспекту, про кількісне співвідношення речей і його відмінність від предметного значення цих речей. Що ж до навичок читання, лічби, розв'язування задач, то їх корисність залежить від того, на якій основі вони побудовані, наскільки правильно сформовані. Так, навичка читання підвищує рівень готовності дитини до школи тільки за умови, коли вона грунтується на розвитку фонематичного слуху і усвідомленні звукового складу слова, а саме читання є злитим чи поскладовим. Побуквене читання, яке нерідко зустрічається у дошкільників, ускладнить роботу вчителя, оскільки дитину доведеться переучувати. Така сама справа з лічбою — вона буде корисною, якщо спирається на розуміння математичних відношень, знання числа, і некорисною чи навіть шкідливою, якщо засвоєна механічно.

Дитина мислить у формі образних уявлень. Інтелектуальні задачі розв'язуються через уявляння предметів, їх можливих переміщень і змін. Так, якщо перед нею стоїть завдання знайти вихід із намальованого лабіринту доріг, який містить об'їзні шляхи і глухі кути, вона може уявно намітити найбільш доцільний шлях, уявити собі, як може по ньому пройти, і дати правильну відповідь.

Психологічними дослідженнями доведений зв'язок образного мислення з уявою і творчістю. Розвиток наочно-образного мислення відкриває перед дитиною шлях до виходу за рамки жорстких правил і пошуку самостійних шляхів розв'язання. Характер творчого мислення особливо яскраво виявляється у ситуації, коли дитина отримує завдання, що не мають заздалегідь відомого, чітко запрограмованого, єдиного способу виконання.

До кінця дошкільного віку образне мислення дітей вже не суто конкретне і ситуативне. Водночас з уявлянням предметів у всій повноті і різноманітності їх характеристик дитина вже здатна виділяти їх істотні ознаки і відношення. У неї формується наочно-схематичне мислення. Воно проявляється в тому, що дитина розуміє і успішно використовує у своїй діяльності різноманітні схематичні зображення типу плану, макета, найпростішого креслення. Наприклад, якщо їй дається план кімнати, на якому позначено предмети меблів і вказано, під яким з них сховано іграшку, вона може зіставити предмети на плані з реальними меблями в кімнаті і знайти цю іграшку. Діти розуміють і умовні зображення більш опосередкованих відношень між словами в реченні, між буквами в слові, різних математичних відношень. Це відкриває шлях до навчання малюків грамоти і математики з опорою на наочне умовне відображення основних закономірностей у самому навчальному матеріалі.

Протягом дошкільного віку в дітей починають закладатися основи словесно-логічного мислення. Цей вид мислення остаточно формується в підлітковому віці.

Шестирічна дитина здатна до найпростішого аналізу довкілля, поділу на основне і неістотне, вона може будувати нескладні міркування і робити з них правильні висновки. Проте ця здатність обмежена дитячими знаннями й уявленнями. У межах знаного дитина легко встановлює причиново-наслідкові зв'язки. Вона використовує вислови: «якщо... то», «тому що», «отже» тощо. її побутові міркування, як правило, цілком логічні.

Варто з'ясувати, чи може дитина будувати логічні міркування, встановлювати найпростіші причиново-наслідкові зв'язки. Для цього можна запропонувати їй придумати продовження розпочатих дорослим фраз, які передбачають знаходження можливих причин і наслідків явищ. Щоб малюк зрозумів суть завдання, варто розпочати з легкої фрази: «Якщо до кімнати занести шматочок льоду, то...». Потім дати складніше: «В кімнаті погане світло, тому що...»; «Хлопчик захворів через те, що...»; «Недавно йшов дощ, отже...». Оцінюючи передбачувані дитиною доповнення фраз, потрібно враховувати, чи є в них реальний взаємозв'язок явищ («У кімнаті погасло світло, тому що його вимкнули»). Підміна такого взаємозв'язку повторною констатацією факту, повідомленого на початку речення («У кімнаті погасло світло, тому що темно»), свідчить про труднощі в побудові логічного висловлювання.

Якщо в доповненнях дитини не враховується зміст фрази («У кімнаті погасло світло»), можна зробити висновок про дуже низький рівень міркувань.

Щоб оцінити здатність дитини об'єднувати об'єкти за понятійним принципом, найкраще використовувати картки з зображенням різноманітних предметів. Висновок про явно недостатню готовність до школи в сфері розумового розвитку можна робити лише стосовно дітей, які виявляють низькі результати у розв'язуванні всіх типів запропонованих їм завдань.

Формування у дошкільників основ словесно-логічного мислення, без якого неможливо успішно навчатися в школі, здійснюється в тісному зв'язку з оволодінням рідною мовою, розвитком мовлення. К.Ушинський підкреслював, що головним предметом у початковому навчанні є рідна мова, бо вона проникає в усі інші предмети початкового навчання, об'єднує й узагальнює їх результати. Власне, мова - це підґрунтя, на якому будується вся навчальна діяльність. Особливо важливо володіти зв'язним монологічним мовленням - спочатку усним, а потім і писемним.

  Як показали спеціально проведені дослідження, особливості уяви відбиваються і на логіці навчання дітей. Так, виявилося, що, наприклад, ефективне навчання дошкільників читанню і математиці має зовсім іншу логіку в порівнянні з навчанням молодших школярів. Дошкільників доцільніше навчати читати цілими словами і лише потім переходити до фонематичного аналізу вже знайомих слів. При ознайомленні ж з початками математики діти cпонтанно учаться спочатку виділяти з безлічі його частини, віднімати, а тільки потім з'єднувати дві частини в одне ціле, складати. Важлива перевага   цього методу полягає в тім, що таке навчання не вимагає спеціальних організованих занять і сприймається дітьми як самостійна діяльність. Багато батьків, діти яких так училися читати, думали, що діти навчилися цьому самостійно, без сторонньої допомоги. Пояснити отримані факти можливо лише специфікою розвитку уяви, де ціле сприймається раніш частин. Дослідники дошкільного дитинства вказують на неминуче значення для розвитку дітей їхньої продуктивної діяльності. Однак загальновідомий той факт, що при переході в школу діти багато в чому утрачають свої здібності до продуктивної діяльності. Крім цього, досить гостро постає    питання про співвідношення навчання і творчості в продуктивній діяльності дітей. Використання особливостей уяви в цьому контексті дозволяє по-новому вирішити і це питання. З цих позицій представляєтьсянайбільш оптимальна організація продуктивної діяльності, у процесі якої   по-перше, питання змісту задуму, малюнка і технічного втілення зважується в єдності і, по-друге, сама ця діяльність розглядається в контексті інших діяльностей дошкільника. Тоді виявляється, що в дошкільників образотворча діяльність зовсім не вирішує задачу зображення реальних предметів. В основі навчання дитини лежить метод домальовування, дороблення, опредметнення, доосмислення, безпосередньопов'язаний з особливостями уяви.

Час дошкілля - унікальний період у розвитку дитини. Виявити здібності дітей і створити необхідні умови для розвитку та самореалізації особистості - відповідальна справа. Діти приходять до дитсадка талановиті і обдаровані, здібні і звичайні. Але кожен -особистість, яку слід плекати, сприяти саморозвитку. Як дати можливість розкритися природним задаткам, як не втратити дитячі "перлинки"  Як підготувати дитину до школи? Усі ці питання успішно вирішують педагоги нашого  закладу: Купянської гімназії №7. Підготовку до шкільного навчання починаємо уже з раннього віку.

Роботу розпочали з глибокого аналізу діючих нині програм та складання авторських з урахуванням місцевих умов і потреб, а далі - корекції програм дитячого садка і школи - для забезпечення їх співпраці й наступності в питаннях навчання і виховання малюків. Разом з психологом провели діагностування загальноосвітнього рівня, творчих обдарувань, стану здоров'я дітей.

Визначивши кінцевою метою своєї діяльності гармонію фізичного, інтелектуального і емоційного розвитку дитини, наш педагогічний колектив постійно шукає нові шляхи створення такого середовища, такої системи розвивальних стосунків, які б збагачували світ дітей і стимулювали їх різноманітну творчу уяву.

Життя малюків у нашому дитячому садку побудоване так, щоб кожен день був пов'язаний із задоволенням від пізнання світу рухів, вдосконаленням своїх здібностей, з задоволенням потреб та інтересів кожної дитини.

Дитячий садок створює умови для самовираження дитини в різних видах діяльності, для оволодіння рідною мовою, основами інформаційної культури, особистої гігієни; виявляє і розвиває здібності дітей; розвиває інтерес до навчання та творчої діяльності.

Колектив садка активно пропагує "здоровий спосіб життя" серед дітей, батьків. Кожен день, проведений дитиною у нашому закладі, сповнений турботою про її здоров'я. Така робота проводиться в тісному контакті педагогів, медиків та батьків, яка дає хороші показники як у відвідуванні, так і у знижуванні захворюваності дітей. Красиво і затишно в нашому садочку малюкам, а ще весело і цікаво. Різні справи чекають на дошкільнят, адже вони співають і танцюють, малюють і доглядають за квітами, тваринами. Граючись, навчаються складних дошкільнятських наук. До процесу навчання можна підходити по-різному, головне, щоб у дітей прокинувся інтерес. Тому надаємо великої уваги  заняттям з розвитку української мови з використанням факторів довкілля, з успіхом навчаємо дітей рідної  мови засобами усної народної творчості.  Вихованці  6-го років життя без напруження сприймають ази грамоти, набувають навичок вільного читання. Над підготовкою руки дитини до письма ми починаємо працювати з 3-річного віку (за методикою М. О.Зайцева). Розвитку логічного мислення, підвищенню інтелекту у дітей сприяє спілкування з математикою . На заняттях в старшій групі діти рахують в межах 20,  розв'язують приклади. І все це в грі: з моделями  та схемами М.Монтессорі,  кубиками М. Зайцева.У нашому закладі створена атмосфера, в якій дитина   почувається захищеною, значущою, стимулюється розвиток її творчої активності, і нестардатного мислення. Дошкільнята вільно й логічно висловлюють свої думки, самостійно знаходять рішення, розуміють закономірності природних явищ. Більш доброзичливими стали стосунки дітей з однолітками і дорослими.

Одним із базових принципів Нової української школи є уявлення про безперервність освіти. Це означає, що процес виховання, навчання та формування особистості починається відразу від народження і триває пожиттєво.

Саме тому дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Концептуальні засади реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року проголошують побудову освіти усіх рівнів з максимальним урахуванням індивідуальних фізичних, психологічних, інтелектуальних особливостей дитини кожної вікової групи.

 Серед ключових компонентів формули Нової української школи:

 новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації дитини в суспільстві;

Дошкільна ланка закладу в старшій групі працює за оновленою програмою «Впевнений старт», яка  забезпечує               фундамент успішності дитини в умовах нової соціальної ситуації розвитку та  готовність до систематичного навчання в Новій українській школі.

 наскрізний процес виховання, спрямований на формування соціально-моральних цінностей;

З метою реалізації даного компоненту проводяться різноманітні заходи

 педагогіка, що грунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками;

Так, наприклад, в групі  раннього віку впроваджуються елементи педагогіки Монтессорі, в ІІ молодшій групі- педагогічна спадщина О.Сухомлинського.

 дитиноцентризм, орієнтація на потреби учня в освітньому процесі;

 нова структура школи, що сприятиме засвоєнню нового змісту і формуванню життєвих компетентностей;

 Використання інноваційних метод:

  сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології навчання учнів, освітян і батьків у закладі освіти та поза його межами.

Освітнє середовище дошкільних груп з кожним роком становиться все кращим і сучаснішим.

Період життя дитини від одного року  до шести (семи) років вирізняється цілісними змінами її особистості, формуванням новоутворень у ході провідної ігрової діяльності, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку в іншій соціальній ситуації. У старшому дошкільному віці пріоритетом є формування особистісних якостей дітей. Елементи навчальної діяльності (учбові інтереси і учбові дії), що формуються у дитини старшого дошкільного віку під час спеціально організованої навчально-пізнавальної діяльності (заняття), а також у ході будь-яких специфічних для даної вікової групи видах дитячої діяльності, забезпечують успішність оволодіння новими компетентностями. Школа і дитячий сад - дві суміжних ланки в системі освіти. Успіхи в шкільному навчанні багато в чому залежать від якості знань і умінь, сформованих в дошкільному дитинстві, від рівня розвитку пізнавальних інтересів і пізнавальної активності дитини.

Старша група працює за оновленою програмою «Впевнений старт».

Це якісно новий документ, розроблений для забезпечення успішного розвитку дитини на передшкільному етапі життя. Основним концептуальним принципом програми є діяльнісний підхід. Матеріал програми узгоджений із положеннями Базового компонента дошкільної освіти, він  сприятиме створенню фундаменту успішності дитини в умовах нової української школи та спрямований на реалізацію особистісно орієнтованої моделі освітнього процесу. Головною метою діяльності вихователя визначено змістовну організацію життєдіяльності дошкільників у специфічних видах дитячої діяльності.

 

Оновлена програма містить чітко визначені освітні завдання, що структуровані за такими видами дитячої діяльності: комунікативна, здоров’язберігальна й рухова, пізнавально-дослідницька (у світі предметів, у світі людей, у світі природи, елементарні математичні уявлення, досліди та експерименти), мовленнєва, ігрова, господарсько-побутова, художньо-естетична, а також завдання з особистісного розвитку. Окремими розділами подані характеристика психологічної зрілості дошкільника, показники засвоєння програми, поради для батьків дітей старшого дошкільного віку. Зміст програми не переобтяжений методичними порадами, уточненнями, рекомендаціями, переліками вправ, ігор тощо та передбачає свободу професійної діяльності вихователів у виборі форм, методів, засобів у реалізації освітніх завдань. Програма містить додатки, що допоможуть педагогам організувати продуктивну взаємодію з вихованцями.

Для ефективного впровадження у роботі зі старшими дошкільниками  програми «Впевнений старт» використовується  повний комплект навчально-методичного забезпечення: методичний посібник «Впевнений старт: книга вихователя», навчальний посібник для дитини старшого дошкільного віку «Впевнений старт: книга дошкільника», альбом «Впевнений старт: альбом для художньо-творчої діяльності». Книга вихователя містить методичні поради, перспективне та календарне планування (за тематичним принципом). Книга дошкільника вміщує розвивальні завдання за кожним розділом програми, вправи з розвитку дрібної моторики, завдання для роботи з батьками вдома та ін. У комплект також входить довідник «Впевнений старт: книга для батьків» – видання просвітницького характеру, що сприяє активній співпраці педагогів і батьків майбутніх першокласників.

Значні переваги програмно-методичного комплексу «Впевнений старт», зокрема:

зручність у використанні, оскільки Книга для вихователя є готовим  перспективно-календарним планом роботи з дітьми;цілісність, доступність, естетичне оформлення  навчально-методичного комплекту;структурованість та сучасність інформації;можливість працювати педагогам різного кваліфікаційного рівня: від початківця до майстра;

наявність порталу, де розміщуються додаткові навчальні матеріали та  відео-поради  від авторів;

сучасний підбір тем на основі філософського підходу на відміну від традиційного лексичного;

діяльнісний підхід до організації освітнього процесу з дітьми старшого дошкільного віку;

можливість активного залучення до освітнього процесу батьків вихованців.

Формування особистості дитини дошкільного віку, особливості процесу пізнавального розвитку дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності й засобів, що його стимулюють, викликають потребу вибору найефективніших з-поміж них, які мають забезпечити оптимальну результативність роботи закладу дошкільної освіти в цьому напрямі. Таким активним засобом є пошуково-дослідницька діяльність дітей, бо вони є природженими дослідниками, які активно шукають інформацію про довкілля.

   Під час вивчення літератури з означеної проблеми  я звернула увагу на інноваційні технології, які використовуються в процесі пошуково-дослідницької діяльності. Особливо зацікавила методика Сандри Кейплан. Вона написала статті та книги про природу та обсяги диференційованої навчальної програми розвитку дітей. Методика, запропонована нею, розрахована на віковий діапазон п'ять-дев'ять років. Вона тісно пов'язана з практичним перетворенням об'єктів природи, які набувають характеру експериментування, нескладної пошуково-дослідницької діяльності.

Сандра Кейплан виділяє 4 етапи дослідження:

1. Вибір теми.                               2. Постановка питань.

3. Проведення дослідження.       4. Підведення підсумків.    

 В  групі для розвитку дослідницьких умінь  створений центр експерементування: Посібник «Будинок таємниць», розроблений за методикою  Сандри Кейплан, міні-лабораторія, в якій зібрані матеріали для дослідів.

Ця методика цікава і дає хороші результати.

    Організація навчальних досліджень проходила в чотири  етапи.

Для проведення дослідницької роботи  разом з батьками виготовили «Будинок  таємниць».

    Двері будинку відкриваються і пропонується дітям тема для дослідження, підтеми знаходяться в віконечках будинку. В будинку п’ять віконець, перше  віконце відкривається в понеділок, друге у вівторок, і так далі. П’ятниця - підсумковий день, коли відбувається засідання маленьких дослідників.          

          Під час проведення  експериментальної роботи дослідницька полиця поповнилася великою кількістю предметів, пов'язаних з темою: диски з фільмами природничого характеру, мультфільми, велика кількість енциклопедичних видань. Багато  фактів надовго залишилися в пам'яті дітей. Під час роботи  у дітей  інтерес  проявлявся емоційно. Більшість вихованців захоплювалися процесом пізнання нового(зв'язки, факти), виражали пізнавальні емоції(гордість за вирішену ситуацію), справлялися зі встановленням взаємозв'язків, висували цікаві гіпотези, проявляли позитивний настрій на освоєння нової інформації.

     Маючи  певний досвід з організації пошуково-дослідницької діяльності, проводилася  робота з педагогами, використовуючи різні форми методичної роботи: анкетування, бесіди, майстер-клас, консультації, які дозволяють педагогам набувати конкретних професійних умінь, досвіду спілкування. На допомогу вихователям створена енциклопедія «Відповіді на запитання маленьких «чомучок» - дослідників природи»

Робота з батьками.

Батьків ознайомили з осередками пошуково-дослідницької діяльності у групі, запропонували ознайомитись з фондом довідкових посібників та інформаційного матеріалу для батьків у рамках дослідження.

Були розроблені тематичні підгрупові консультації для батьків.

Таким чином, сім'я є тим ланцюжком, який з'єднує здобуті дитиною у садку початкові уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість дошкільника

 Висновки.

Систематичне використання методики Сандри Кейплан в дослідницькій діяльності призводить до того, що вона є способом  пізнавальної діяльності дитини. Під впливом дослідницької діяльності у дітей розвиваються елементи  творчого мислення. Радість  відкриттів розвиває і закріплює інтерес до природи.

Позитивним моментом є те, що в групі немає дітей, які  б не виявляли інтерес до дослідницької діяльності.

 

 

Гра як підготовка до школи. Саме в грі зростають зосередженість, стійкість процесів , тривалість збереження матеріалу в пам яті , легкість уяви. Пряме навчання на заняттях повинне поєднуватися з різними іграми та ігровими прийомами , які підвищують інтерес дітей.

Корисні ігри різні. Навіть "несерйозні" ігри: в "лікарню", "дочки-матері", "школу". Особливо цінно, коли в таких іграх беруть участь відразу кілька дітей. Це розвиває колективізм, дитина вчиться будувати взаємини, дозволяє залагодити виникаючі конфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поводження, обов'язку. Учаться виконувати вказівки "дорослого".

І головне - все відбувається без примуса, легко й охоче.

Почесне місце в підготовці до школи займає ліплення, аплікація, малювання, конструювання. На цих заняттях розвивається уявлення про світ, предмети, тварин, людей. Також розвивається вміння подумки уявляти собі предмети, "розглянути" їх у розумі. Пізніше це виявиться важливим при вивченні фізики, геометрії й ін. Малюючи, дитина переживає радість творчості, самовиражається. Конструювання з кубиків вимагає рішення інженерних завдань. Дитина  навчається івідповідати на безліч питань про те, як зробити будинок, щоб він не розсипався, і т.д..

 

 

 

Висновок:

Дошкільне дитинство - великий відрізок життя дитини. Умови життя в цей час стрімко розширюються: рамки родини розсовуються до меж вулиці, міста, країни. Дитина відкриває для себе світ людських відносин, різних видів діяльності і суспільних функцій людей. Вона   має сильне бажання включитися в це доросле життя, активно в ньому брати участь, що, звичайно, йому ще недоступно. Не менш сильно дитина прагне і до самостійності. У дошкільному віці пам'ять включається в процес формування особистості.Третій і четвертий роки життя стають роками перших дитячих спогадів.

Дошкільне дитинство - період пізнання світу людських відносин. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовій грі, що стає для нього провідною діяльністю. Граючи, він учиться спілкуватися з однолітками.

Дошкільне дитинство - період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього з'являється творча уява. У дошкільника своя, особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних уявлень.

Це також період первісного становлення особистості. Центральними новотвореннями цього періоду можна вважати супідрядністю мотивів і самосвідомість.

У дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складнийпроцес оволодіння мовою. До 6 років мовлення стає засобом спілкування імислення дитини, а також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і писанню. Як вважають психологи, мова для дитини стає дійсно рідною.

Сприйняття в дошкільному віці утрачає свій початковий афективнийхарактер: перцептивні й емоційні процеси диференціюються. Сприйняття стає осмисленим, цілеспрямованим. У ньому виділяються довільні дії -спостереження, розглядання, пошук. Значний вплив на розвиток сприйняття робить у цей час мова - те, що дитина починає активно використовувати назву якостей, ознак, станів різних об'єктів і відносин між ними. Називаючи ті чи інші властивості предметів і явищ, вона  тим самим виділяє для себе ці властивості; називаючи предмети, вона відокремлює їх від інших, визначаючи їхній стан, чи зв'язки дії з ними, - бачить і  розуміє реальні відносини між ними.

Основна лінія розвитку мислення - перехід від наочно-діючого  до   наочно-образного і наприкінці періоду - до словесного мислення. Основним видом мислення, є наочно-образне, що відповідає репрезентативному інтелекту (мисленню в уявленнях) у термінології Жана Піаже. Дошкільник образно мислить, він ще не придбав дорослої логіки міркувань, але незважаючи на це він може правильно міркувати і вирішувати досить складні задачі. Вірні відповіді від них можна одержати за певних умов. Насамперед, дитині потрібно встигнути запам'ятати саму задачу. Крім того, умови задачі вона повинна уявити собі, а для цього -зрозуміти їх. Тому важливо так сформулювати задачу, щоб вона була зрозуміла дітям.

Дошкільне дитинство - вік, найбільш сприятливий для розвитку пам'яті. Як вважав Л.С.Виготський, пам'ять стає домінуючою функцією і проходить великий шлях у процесі свого становлення. Ні до, ні після цього періоду дитина не запам'ятовує з такою легкістю найрізноманітніший матеріал.

Звичайно, важливо, щоб дитина пішла в школу фізично підготовленим, однак це далеко не єдина умова. Одним із самих необхідних моментів є психологічна готовність. Її зміст містить у собі певну систему вимог, які будуть пред'явлені дитині під час навчання, і важливо, щоб він був здатний з ними впоратися.

Література

  1. АлексєєнкоТ. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. — К., 1997.
  2. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. 3. Н. Борисової. — К., 1985.
  3. Макаренко А. С. Книга для батьків. — К., 1969.
  4. Островська Л. Ф. Сімейне виховання дошкільника. — К., 1977.
  5. Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К., 1988.
  6. Постовий В. Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. — К., 1994.
  7. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997.
  8. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти // Дошкільне виховання. — 2000. — № 11.
  9. Скуратівський В. Берегиня. — К., 1987.

1

 

doc
Додав(-ла)
Шукшина Любов
Додано
10 січня 2021
Переглядів
5414
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку