Методичні рекомендації по вивченню розділу «Океани»

Методичні рекомендації по вивченню

розділу «Океани» з курсу географії 7 класу

1.1. Загальна характеристика розділу

 Світовий океан – найбільша частина гідросфери. Він охоплює 71% земної поверхні та з його різнохарактерними ознаками є дуже складним об’єктом наукових досліджень. До початку ХХ ст. океани досліджувалися недостатньо. Останнім часом ставлення до їх вивчення істотно змінилося. Адже саме від них залежить кругообіг речовин та енергії, які визначають загальні закономірності розвитку природи Землі. І хоча без перебільшення можна сказати, що останні десятиліття – час наукового розкриття його незлічених таємниць, Океан, як і раніше, залишається для нас «Великим невідомим». Вивчати й знати особливості природи Світового океану дуже важливо. Адже його ресурси мають велику перспективу в забезпеченні потреб людства.

 Розділ V «Океани» вивчається передостаннім у курсі «Географія материків і океанів» перед розділом VІ «Вплив людини на природу материків та океанів». За програмою на нього відводиться 5 годин. Вивчаючи даний розділ, учні повинні спиратися на опорні знання з теми «Гідросфера» (6 клас) та «Водні маси, їх властивості, закономірності переміщення океанічних течій» (розділ І, 7 клас). У попередніх темах Світовий океан вивчався не як природний комплекс, а більше уваги приділялося водам океану як компонентам природи,  учні мали усвідомити роль океану у формуванні головних особливостей природи Землі. Головною метою вивчення окремих океанів в курсі «Географії материків і океанів» є – поглиблення, розширення і конкретизація основного географічного поняття «природний комплекс», а також пізнання особливостей природи кожного океану, господарської діяльності людини і заходів щодо охорони природи океанів. При цьому вдосконалюється вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, проводити порівняння, черпати нові знання з різноманітних джерел географічної інформації.

 В даному розділі передбачається одна практична робота «Позначення географічних об’єктів та течій океанів на контурній карті», яка виконується поступово під час вивчення кожного океану та продовжує формувати картографічну грамотність учнів.

 У таблиці 1.1 подано витяг із навчальної програми щодо змісту навчального матеріалу з розділу та вимог до навчальних досягнень учнів із його засвоєння.

Таблиця 1.1

      Розділ «Океани» передбачає міжпредметні зв’язки з такими шкільними дисциплінами:

історією (історія географічних досліджень океанів);

біологією (знання про різноманітність видового складу органічного світу океанів (планктон, нектон, бентос), про «велетнів», давніх видів та довгожителів океанів);

хімією (хімічні властивості морської води; морська вода – джерело мінеральних ресурсів, розчинених у воді; поняття про проміле);

фізикою (фізичні властивості морської води: щільність, теплоємність; конвекційні рухи води в океані);

літературою (пригадати опис океану та пов’язаних з ним природних явищ в романах Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан», що вивчався учнями у 6 класі, «Діти капітана Гранта», «Таємничий острів», «20000 льє під водою»…) .математикою (задачі на обчислення протяжності океану з півночі на південь та з заходу на схід, на визначення географічних координат точок).

       Також під час вивчення розділу «Океани» реалізуються внутрішньопредметні  зв’язки з попередньою темою цього курсу «Материки та океани – великі природні комплекси географічної оболонки» розділу І «Закономірності формування природи материків та океанів» (знання про водні маси та закономірності переміщення океанічних течій), темами географії 6 класу «Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі» розділу «Розвиток географічних знань про Землю» (історія освоєння та вивчення океанів відомими мореплавцями, зокрема вітчизняними), «Рельєф дна океану. Серединно-океанічні хребти – найвищі і найдовші гори  Світового океану»  (поняття про шельф, материковий схил, серединно-океанічні хребти та глибоководні жолоби), «Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані. Властивості вод Світового океану. Рухи води в Світовому океані. Життя в океанах і морях. Багатства вод Світового океану. Океан та людина» розділу «Оболонки Землі».

1.2. Поради щодо вивчення теми

 Логіка вивчення окремих океанів наближена до послідовності вивчення материків. При розгляді першого океану необхідно скласти план вивчення океану, порівняти його з планом вивчення материка (додаток 1), встановити подібності та відмінності в компонентах аквальних і територіальних природних комплексів. Відомості про діяльність людини в океані доцільно розширювати за рахунок інформації, яку отримуємо з радіо, телепередач, Інтернету, науково-популярної літератури тощо.

 Перед початком вивчення  океанів доцільним буде коротенько пригадати їх  історію дослідження та освоєння.  Слід наголосити на тому, що значний внесок у дослідження океанів зробили також і українські мореплавці. В рамках реалізації Концепції національно-патріотичного виховання  та з метою формування навчально-пізнавальної, інформаційної, комунікативної компетенцій можна  дати учням випереджальне завдання – підготувати інформаційне повідомлення про дослідників океану – наших співвітчизників, а саме Степана Осиповича Макарова, Юрія Федоровича Лисянського, Миколу Миколайовича Миклухо-Маклая, Геогрія Сєдова.              Під час вивчення геологічної будови необхідно наголосити, що єдиний океан, який переважно лежить в межах однієї літосферної плити (Тихоокеанської) – це Тихий. Інші океани лежать в межах декількох літосферних плит. У зонах взаємодії плит утворилися глибоководні жолоби та острівні дуги.

 При вивченні природи океанів слід:

1. виявити зв’язок клімату океану з атмосферною циркуляцією та переміщенням течій, встановити антициклональні та циклональні колообіги води в океанах;
2.  наголосити, що причиною утворення течій в океані є постійні вітри, а на напрямок течій впливає сила Коріоліса (відхиляюча дія, що виникає внаслідок обертання Землі навколо своєї осі);
3. показати, що Мусонна течія в Індійському океані – єдина в світі, яка змінює свій напрямок залежно від панування сезонних вітрів (мусонів);
4. з’ясувати, що зміна температури, солоності поверхневих вод та органічного світу підпорядковується закону широтної зональності.

Окремий урок  доцільно виділити на вивчення островів Океанії. Пригадати типи островів за походженням, виявити відмінні риси між ними та з’ясувати вплив океану на життєдіяльність їх населення.

1.3. Словник нових термінів до теми

Арктика – північна полярна область Землі, що включає територію Північного Льодовитого, північні окраїни Євразії, Північної Америки та прилеглі острови Атлантичного океану. Іноді умовну межу Арктики проводять за Північним полярним колом.

Атол –  кораловий острів, який найчастіше має форму розірваного або суцільного кільця, що оточує неглибоку (до 100 м) лагуну.

Береговий припай – вид нерухомого льоду в морях, океанах і їх затоках уздовж берегів.

Губа –   лиман, який вільно сполучаються з морем, ма­є витягнуту форму, а в його вершині знаходиться гирло річки (багато на півночі Євразії).

Ехолот – навігаційний прилад для автоматичного виміру глибини водоймищ за допомогою гідроакустичних ехо-камери-сигналів.

Ізобати – лінії однакових глибин морів, океанів.

Ізогаліни – лінії однакової солоності у водоймах.

Коралові рифи – надводні або підводні смуги на мілководних ділянках тропічних морів, утворені головним чином вапняковими скелетами коралів.

Океанія – сукупність островів і груп островів у центральній та південно-західній частинах Тихого океану.

Океанічні жолоби — западини, довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання важчої океанічної тектонічної плити під легшу – материкову.

Острівні дуги – ланцюги вулканічних островів, що простягаються по околицях океанів і відокремлюють океани від крайових (околичних) морів і континентів. 

Пак – потужна, багаторічна дрейфувальна крига океану, що утворюється в полярних широтах.

Погонофори – червоподібні морські тварини, що живуть на великих глибинах (від 2 000 до 9 000 метрів) у глибоководних жолобах  прямо над нафтовими родовищами.

Проміле – одна тисячна частина числа, десята частина відсотка, що позначається знаком ‰ і є одиницею вимірювання солоності.

Тайфун — сильний вітер із зливою, що виникає в тропічних широтах західної частини Тихого океану, місцева назва циклонів тропічних.