20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

Методичні рекомендації "Розвиток творчої активності педагогічних працівників у системі методичної роботи"

Про матеріал
Актуальність теми «Розвиток творчої активності педагогічних працівників у системі методичної роботи» обумовлена необхідністю підвищення ефективності професійної підготовки кваліфікованих робітничих кадрів в ЗП(ПТ)О за допомогою впровадження сучасних освітніх технологій.
Перегляд файлу

1

 

Методична розробка на тему:

"Розвиток творчої активності педагогічних працівників
у системі методичної роботи".

 

Автор: Андрійчук Любов Миколаївна,
методист, викладач інформатики та інформаційних технологій
Державного професійно-технічного навчального закладу
"Київське вище професійне училище машинобудуванн
та комп’ютерно-інтегрованих технологій",
"спеціаліст вищої категорії", "викладач-методист".

 

 

 


ВСТУП

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації.   Сьогодні здобувачеві освіти потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.   Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної креативної особистості, здатної до активної творчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

Забезпечення сучасного рівня підготовки кваліфікованих фахівців вимагає постійного удосконалення методичної роботи закладу професійної (професійно-технічного) освіти. І тому, відповідь на ряд запитань, що потрібно зробити, щоб:

  • істотно поліпшити якість подачі професійно-технічної освіти;
  • відповідати сучасним тенденціям розвитку системи освіти;
  • значно підвищити інтерес учнів до навчання;
  • поліпшити розуміння і запам'ятовування навчального матеріалу;
  • збільшити обсяг матеріалу, що викладається, при незмінній або при зменшенні кількості годин;
  • підвищити свій рейтинг в очах учнів і колег

та на інші подібні питання, може бути тільки одна – розвиток творчої активності педагогічних працівників у системі методичної роботи, запроваджуючи інноваційні підходи у навчально-виховний процес.

Закладу освіти потрібний такий педагогічний працівник, який працює у форматі творчих пошуків, що ґрунтуються не лише на здобутках традиційної методики, а й включають інноваційні елементи, умотивований не на репродукцію, а на експеримент, дослідження, новаторство.

Отже, актуальність теми «Розвиток творчої активності педагогічних працівників у системі методичної роботи» обумовлена необхідністю підвищення ефективності професійної підготовки кваліфікованих робітничих кадрів в ЗП(ПТ)О за допомогою впровадження сучасних освітніх технологій.

 

ЗНАЧЕННЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ СУТЬ.

 

Методична робота – це заснована на досягненнях науки та передового досвіду система аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково – практичної, інформаційної діяльності з метою удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Основні принципи методичної роботи:

  • демократизація та гуманізація навчального процесу;
  • цільовий підхід до організації методичної роботи відповідно програмних цілей закладу та напрямків його діяльності;
  • організація роботи з педагогічними кадрами на основі урахування їх потреб та реального рівня професійної майстерності;
  • системність та систематичність;
  • науковість;
  • оперативність та мобільність;
  • прогностичність та випереджувальний характер;
  • оптимальне поєднання індивідуальних і колективних форм;
  • пріоритет знань та моральних цінностей.

Основними завданнями методичної роботи є:

  • організаційно-методичне забезпечення програм розвитку закладу;
  • удосконалення змісту, форм і методів навчання та виховання учнівської молоді, забезпечення єдності органічного взаємозв’язку загальноосвітньої та професійної підготовки учнів на основі принципів гнучкості, поступності, прогностичності, ступеневого характеру закладу;
  • розвиток педагогічної та професійної майстерності педагогічних працівників, їх загальної культури, створення мотивації умов для професійного вдосконалення;
    • інформаційне забезпечення педагогічних працівників з проблем освіти, педагогіки, психології, інформування про досягнення науки і техніки, передового педагогічного досвіду;
    • організаційно–методична допомога у розвитку педагогічної творчості, експериментально–дослідницькій роботі, впровадженні результатів наукових досліджень, передового досвіду, педагогічних технологій, тощо;
    • створення комплексно–методичного забезпечення предметів, розробка та видання навчальних, методичних посібників, рекомендацій, наочних засобів навчання;
    • забезпечення інтеграції навчального процесу, науки і практики;
    • підготовка до атестації педагогічних працівників.

Давні істини «Вчитись можна все життя», або «Учитель живе, поки вчиться», «Вік живи, вік учись» відносяться до всіх людей, але найбільше до тих, хто вчить інших. Тому в Україні існує система неперервного навчання й освіти сучасного педагога – спеціаліста, який органічно поєднує в собі навчання та самоосвіту. Значну роль у забезпеченні потреб суспільства й держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях відіграє післядипломна освіта, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, їх педагогічної майстерності та методичного рівня.

Необхідність творчого розвитку педагогічних працівників випливає зі стратегічних завдань реформування післядипломної освіти, які сформульовані у національній доктрині, а саме:

 - створення умов для постійного підвищення освітнього й кваліфікаційних рівнів, оновлення професійних та загальноосвітніх знань громадян, збагачення духовного та інтелектуального потенціалу суспільства;

 - оптимізація мережі навчальних закладів, підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів.

Класики вітчизняної педагогіки цю проблему завжди вважали однією з найважливіших у навчанні майбутніх учителів та вчителів–практиків.

А.С.Макаренко вважав, що педагогічна майстерність не є вродженою, а набутою, і кожен учитель повинен зробити все, щоб стати майстром.

В.О.Сухомлинський зазначав, що суттєвою умовою майстерності педагога є глибина знань, широкий інтелектуальний кругозір, а причиною її втрати окремими вчителями є їх «духовне окостеніння», яке виникає тоді, коли вони не поповнюють своїх знань.

В.О. Сухомлинський вважав, що вчитель мусить постійно працювати над собою, і спинятися на досягнутому він не має жодного права. Навички і вміння вчителя, якими б досконалими вони не були, не можуть залишатися на тому самому рівні, інакше перетворяться в ремісництво.

У найзагальнішій формі основними напрямами підвищення якості методичної роботи є такі:

1. Удосконалення змісту методичних занять з точки зору науковості, доступності, світоглядницької та практичної спрямованості.

2. Інтенсифікація методичної роботи, упровадження активних форм і методів навчання педагогів.

3. Розвиток організаторської і методичної майстерності керівників методичних органів, закладів освіти, стимулювання ініціативи і творчості викладачів та майстрів виробничого навчання, подолання формалізму і рецептурності в методичній роботі.

Також, завданнями методичної роботи в аспекті творчого розвитку педагогічних працівників є:

  • підготовка викладача та майстра виробничого навчання до засвоєння змісту нових програм, технологій і їх реалізації;
  • постійне ознайомлення з досягненнями психолого–педагогічних дисциплін і методик викладання;
  • вивчення і втілення в навчальний процес передового педагогічного досвіду;
  • творче використання перевірених рекомендацій;
  • збагачення новими прогресивними і досконалими методами і засобами навчання;
  • постійне вдосконалення навичок самостійної роботи викладача та майстра виробничого навчання, надання йому кваліфікаційної допомоги у підвищені результативності його педагогічної діяльності.

 

ЗНАЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ.

 

Сучасний педагог – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти.

 

Сучасний педагогічний працівник повинен уміти сам і навчити учнів:

  • творчо засвоювати знання і застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях;
  • критично осмислювати здобуту інформацію;
  • оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Педагог-професіонал,  орієнтований на розвиток людських здібностей, а не тільки на трансляцію знань, умінь і  навиків, такий, що вміє на практиці  працювати з освітніми процесами, будувати розвиваючі освітні ситуації, а не просто ставити і вирішувати дидактичні задачі, такий, що дійсно є реальним суб’єктом педагогічної діяльності.

Результат пошуку зображень за запитом "творчий педагог"Це має бути педагог нового типу, здатний швидко реагувати на суспільні зміни, що відбуваються, коректувати власну професійну діяльність у напрямі співвідношення соціальних вимог. Він має бути, перш за все, професіоналом в області педагогічної діяльності, на відміну від спеціалістів вузьких предметних областей, ціленаправлено здійснювати загальну освіту і розвиток вихованців, здатний до проектування власної діяльності, її змін та вдосконалення. Характерною особливістю його професійної свідомості має бути зосередженість мислення на педагогічних проблемах, бачення педагогічного процесу як цілісного явища, центральне місце в якому належить особистості учня.

        Учені формулюють такі найважливіші риси педагогічної креативності (здатності до творчості):

  • пошуково-проблемний стиль мислення;
  • проблемне бачення;
  • розвинена творча уява, фантазія;
  • специфічні особисті якості (допитливість, самостійність, цілеспрямованість, готовність до ризику), а також специфічні провідні мотиви (творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти результату, необхідність реалізувати себе).

  Проблема творчості педагогічного працівника та учнів виступає приорітетом не лише вітчизняної педагогіки, це світова проблема. Вона настільки актуальна, що нині є проблемою століття.

У сучасних умовах існує гостра потреба суспільства у тому, щоб його члени навчились адаптуватись до швидких соціально-економічних змін, тому формування у людини творчого ставлення до навколишнього світу і його пізнання, а разом з тим і пізнання себе в світі є дуже важливим.

Тому кожен педагогічний працівник повинен розвивати в собі потребу в цілеспрямованому і систематичному самовдосконаленні себе як творчої особистості, розвивати професійні вміння допомагати своїм вихованцям відкривати власний творчий потенціал, який стане в майбутньому джерелом щастя та самовдосконалення.

Серед важливих приорітетних якостей творчої особистості педагогічного працівника учені виокремлюють наступні:

  • прагнення до самореалізації. Одна з вищих потреб особистості, яка виявляється в реалізації власних творчих сил і здібностей, в постійному зростанні та збагаченні власних внутрішніх можливостей, у підвищенні своєї професійної діяльності, в орієнтації на загальнолюдські цінності.
  • захоплення справою як покликанням. Висока зацікавленість справою, якою займається людина, ототожнення себе зі своєю справою, глибока задоволеність нею і, разом з тим, постійна готовність удосконалювати справу.
  • аутентичність особистості. Щира та відверта позиція щодо ставлення до себе та інших, небажання ховатися за умовними масками, ховати свої спрямування, думки і переконання, власні індивідуальні особливості.
  • незалежність щодо суджень. Здатність особистості до висловлювання власних суджень, не пристосовуючись до думки інших; повна самостійність в оцінках.
  • впевненість у власних силах. Оцінка своїх сил і можливостей адекватна досвіду: вибір цілей і задач, які людина здатна вирішувати на високому рівні якості, відсутність невиправданої тривожності під час вибору та реалізації цілей.
  • індивідуальність і гнучкість. Здатність до самостійної постановки цілей, а також зміни їх залежно від умов діяльності, вести інших за собою, бути оригінальним і неупередженим під час вирішення проблем, які виникають.
  • критичність і високий ступінь рефлексії. Постійна увага до адекватності власних дій і вчинків, нетерпимість до недоліків і непродуманих рішень, вміння вчитися на помилках, постійний аналіз та осмислення власної діяльності.

Отже, творчий педагогічний працівник – це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів .

    Творчість є необхідною складовою праці педагога. Без неї неможливий педагогічний процес. Творчість педагога специфічна за своєю суттю. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. При цьому творчість необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість викладача та майстра виробничого навчання.

Високі вимоги до сучасного педагога обумовлені об’єктивними потребами  суспільства,  новими завданнями, які ставить перед нами життя. Сучасний педагог  повинен навчити здобувачів освіти системному мисленню, методам пізнання та  самоорганізації, допомогти розкрити власний потенціал, стимулювати та активно використовувати творчі можливості кожної особистості.

Результат пошуку зображень за запитом "творчий педагог"Важливою умовою реалізації такого підходу є креативність самого педагога. Які ж риси мають бути  притаманні творчій особистості викладача, майстра виробничого навчання, керівника освітньої установи? Це, насамперед, високий рівень моральної свідомості, постійний пошук оптимальних оригінальних рішень поставлених завдань, творчий стиль мислення, здатність бачити проблему, виявляти суперечності, творча фантазія, розвинена уява, прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов праці, високий рівень загальної культури. Творча особистість педагога завжди характеризується високим рівнем креативності, яскраво вираженими особистісними якостями і здібностями, які сприяють успішній професійній діяльності.

У психологічному словнику творчість подається як діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Педагогічна енциклопедія визначає творчість як вищу форму активності та самостійної діяльності особистості. 

 

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
У СИСТЕМІ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ.

 

На організаційному етапі методичної роботи над проблемою головне завдання педагогічних колективів та методичних служб  – створити умови для підвищення творчої активності педагогічних кадрів, особистісного та професійного  зростання кожного педагогічного працівника. Адже, центральною фігурою у модернізації освіти, у рeфoрмувaнні освітнього процесу має стати  вчитель-дослідник, вчитель-лідер як педагог нової формації – духовно розвинена, соціально зріла, творча особистість, компетентний фахівець, який прoфecійнo володіє всім арсеналом педагогічних засобів, постійно  прагне до самовдосконалення та саморозвитку, стимулюючи до цього своїх учнів.

Відповідно до умов модернізації змісту професійної (професійно-технічної) освіти в овітньому закладі в розвитку та виявленні творчості потрібне забезпечення індивідуального підходу до кожної групи педагогів.

    Проведені науковцями дослідження дозволили виокремити три групи педагогів:

  • перша – ті, які досягають високих показників у роботі;
  • друга – ті , які прагнуть більшого, але зазнають немало труднощів у досягненні поставленої мети;
  • третя – ті, які працюють формально.

    Представників першої групи потрібно інформувати про нове в науці і передовій педагогічній практиці, підказувати їм ідеї. На основі досвіду цих педагогічних працівників проходять методичні оперативні наради за схемою: нова ідея – відкритий урок, заняття чи позакласний захід, його самоаналіз та аналіз – творчий розвиток ідеї .

    З педагогами, які належать до другої групи, схема роботи інша: семінар (аналіз труднощів, постановка проблеми) – самоосвіта (здобуття знань – заняття позакласного заходу, ділові ігри тощо) – педагогічна діяльність (створення власного творчого досвіду) – аналіз (визначення перспективи розвитку досвіду, доведення його до навиків).

    У викладачів та майстрів виробничого навчання, які входять до третьої групи, потрібно пробуджувати інтерес до творчості, стимулювати добросовісну результативну роботу. Свобода критики, дискусії, обмін думками сприяють розвитку творчих започаткувань. Уміння переконати таких педагогів – вища майстерність методичної роботи педагогічного колективу в цілому.

 

Слід зауважити, що грамотно поставлена методична робота в навчальному закладі – один із чинників, який впливає на розвиток творчості, оскільки вона виникає найчастіше тоді, коли вчитель бачить суперечність між завданнями та результатами, між затраченими зусиллями та підсумками, тобто коли педагог не задоволений досягнутим і змушений шукати ефективніший методів навчання та виховання.

 

  Для підвищення професійної та методичної майстерності вчителів, а від так і розвитку творчості, варто не забувати про такі форми методичної роботи, як :

  1.        Пов’язане зображенняТематичні педради.
  2.        Методичні ради.
  3.        Методичні комісії викладачів, мовників, природничо-математичного циклу та класних керівників.
  4.        Методичні комісії викладачів та майстрів виробничого навчання відповідного професійного спрямування.
  5.        Робота педагогічних працівників над темами самоосвіти.
  6.        Відкриті уроки.
  7.        Творчі звіти.
  8.        Методичні тижні.
  9.        Предметні тижні.
  10.   Тижні професійної майстерності.
  11.   Школа вдосконалення педагогічної майстерності.
  12.   Робота творчої групи.
  13.   Робота з молодими фахівцями «Школа молодого вчителя».
  14.   Предметні тижні.
  15.   Семінари.
  16.   «Круглі столи».
  17.   Ділові ігри.
  18.   Організація роботи з обдарованими дітьми.
  19.   Педагогічний та освітній моніторинги.
  20.   Педагогічний досвід – молодшим.
  21.   Організація та контроль атестації та курсової перепідговки педагогічних кадрів.
  22.   Розробка методичних рекомендацій на допомогу педагогу по веденню навчально-плануючої документації та в організації, проведенні та аналізі сучасного уроку.
  23.   Систематизація зібраних матеріалів, оформлення тематичних стендів.

 

    Встановлено, що на творчий розвиток педагогів також впливає:

  • сприятливий психологічний мікроклімат у колективі;
  • грамотно скерована методична робота;
  • індивідуально–типологічні особливості педагогів;
  • чітко спланована організаційна робота навчального закладу відповідно до модернізації змісту професійної освіти.

 

Формування висококваліфікованого творчого педагогічного працівника, вироблення в нього вмінь і бажання самостійно працювати над собою, віддавати свій розум і серце підростаючому поколінню, є одним із найважливіших завдань сучасної педагогічної освіти.

 


Методична робота щодо розвитку творчої активності педагогічних працівників у ДПТНЗ «Київське вище професійне училище машинобудування та комп’ютерно-інтегрованих технологій»

 

Досвід кращих – кожному. Впровадження ігрових технології,  розроблених за допомогою мультимедійних презентацій

 

G:\МЕТОДИСТ\Курси методистів 2018\девіз.jpgЯк приклад впровадження передового досвіду з метою розвитку творчої активності педагогічних працівників в методичні роботі, а саме в роботі школи вдосконалення педагогічної майстерності було представлено власний досвід впровадження ігрових технологій, розроблених за допомогою мультимедійних презентацій.

При підготовці і проведенні уроків я не притримуюсь якогось одного методу, а намагаюсь із усієї методичної скарбниці використати саме те, що оптимально відповідає цілям та завдання конкретного уроку. Знаходять своє місце на уроках й ігрові форми роботи.

Матеріал у грі засвоюється легше й не втрачається зацікавленість учнів. Саме у грі виявляються ті якості, що в майбутньому становитимуть основу професійності. В цьому аспекті особливо важливим є вміння передати молодому поколінню творчі надбання й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Для цього потрібен особливий педагогічний інструментарій – інтелектуальні ігри.

0_19533_632dbd8c_M.gifГра поряд з працею й навчанням – один з головних видів діяльності людини. Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння громадського досвіду, у якому складається та вдосконалюється самоврядування поведінкою.

 

 

 

Гра – це іскра, що запалює вогник цікавості й допитливості.

 

 

 

Більшості ігор властиві такі риси:

  • Емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція тощо (почуттєва природа гри, „емоційна напруга”).
  • Вільна розвивальна діяльність, яка робиться лише за бажанням учня, задля задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від результату (процедурне задоволення).
  • Творчий, значною мірою імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності („поле творчості”).
  • Наявність прямих або непрямих правил, які відображають зміст гри, логічну та часову послідовність її розвитку.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

  • Розважальну (це головна функція гри – розважити, дати задоволення).
  • Комунікативну: оволодіння діалектикою спілкування.
  • Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, які виникають в інших видах життєдіяльності.
  • Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри.
  • Функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників.

 

Рис.1. Вплив навчальних ігрових технологій на учнів.

 

Мультимедійні презентації можна широко використовувати на різних ета­пах уроку:

  • під час актуалізації опорних знань доцільно додавати   відео фрагменти та моделі об'єктів вивчення з метою актуа­лізації особистого або опосередкова­ного життєвого досвіду;
  • у процесі пояснення навчального матеріалу можна використовувати схе­ми, діаграми, малюнки, фото та відеоматеріали для ілюстрації явищ, законів, що вивчаються, з метою стимулювання піз­навального інтересу та пояснення певних природних процесів та економічних явищ;
  • при закріпленні вивченого на уроці слід застосовувати такі презента­ції, які містять тестову перевірку знань учнів або узагальнюють інформа­цію, що вивчалася на уроці.

 


Для проведення уроків теоретичного навчання, для учнів, що вчаться за професією «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення»,  я розробляю та впроваджую мультимедійні презентації, використовуючи їх, зокрема, як ігрові засоби навчання.

 

Рис.2. Ігрові мультимедійні технології, власно розроблені в MS Power Point.

 

Важливим пріоритетом для покращення якості освіти є впровадження ІКТ, зокрема мультимедіа в навчальний процес. Необхідно, щоб навчальний матеріал захоплював усіх учнів. Використання всілякої графіки, анімації та імітації повинно сприяти підвищенню привабливості навчального матеріалу теми, бажано в інтерактивному режимі.

G:\Документи з ноутбука (21.08.2016)\Курси 2017_З-І-15В\images (1).jpgВживання мультимедійних технологій для створення навчальних матеріалів диктує свої закони та пред’являє певні вимоги до підходів і методів їх розробки. Майстерно зроблена презентація може привернути увагу більшості учнів і пробудити в цілому інтерес до навчання. Проте не слід захоплюватись і зловживати зовнішньою стороною презентації, пов’язаною з використанням спецефектів. Якщо ви перестараєтесь, то знизите ефективність презентації в цілому. Необхідно знайти баланс між навчальним матеріалом, що подається, і супроводжуючими його ефектами.

Маючи досвід роботи, можу стверджувати, що  одним із дієвих методів навчання є використання ігрових технологій на основі мультимедійних презентацій. Перевага уроку-гри перед звичайним класичним уроком є очевидною. Такий урок несе таке ж саме інформаційне навантаження, але має значно вищу зацікавленість і емоційність в учнів, а отже, як наслідок,  підвищує рівень навчальних досягнень та збільшує в учнів прагнення до нових знань.

Аналіз опрацьованої навчально-методичної літератури приводить до висновку, що навчання учнів відбувається на основі методики, яка базується на пояснювально-ілюстративному та репродуктивному методах, і фронтальній формі організації навчання. Тому на мою думку, особливу увагу необхідно привертати інтерактивним мультимедійним методам навчання.

Ознайомлення з практичним станом проблеми засвідчило, що в умовах широкого використання сучасних мультимедійних технологій у навчальному процесі,  обов'язковий обсяг знань, умінь та навичок самого педагога.

Застосувавши мультимедійні технології при проведенні уроку, я отримую кращі результати. Учні свідомо засвоюють теоретичний матеріал, активніше працюють в групах.

Проте при використанні відеоінформації дуже легко відступити від теми уроку та перетворити учнів у пасивних глядачів. Щоб цього уникнути, слід піклуватися про забезпечення зворотного зв'язку з учнями, а звуковий супровід презентації замінити живою мовою вчителя та учня.

Безперечно, мультимедійні засоби навчання мають перевагу над іншими. У підсумковій випускній роботі доведено, що мультимедійні презентації виступають, як принципово нові засоби навчання з широкими дидактичними можливостями в організації процесу навчання; вони значно покращують можливості подання навчальної інформації; підсилюють мотивацію навчан­ня, пізнавальну активність та самостійність учнів; розширюють варіативність навчальних задач; дозволяють якісно змінити процедуру контролю навчальних до­сягнень учнів, забезпечуючи при цьому об’єктивність оцінювання та гнучкість управління навчальним процесом.


ВИСНОВКИ

 

Якість навчально-виховного процесу освітнього закладу, його результати певною мірою залежать від педагогічного працівника, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у закладах професійної (професійно-технічної) освіти проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного педагога до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня педагогічного працівника, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження в училищну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи педагога, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

 

 

 

 

 

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Лихвар В.Д. Розвиток художньо-творчого потенціалу молодших

     школярів у процесі образотворчої діяльності. Харків , 2003. – С. 24.

  1. Палка О.С. Педагогічні технології. Навчальна книга, 1995. – С.180.
  2. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором. – К.: Радянська школа, 1988. – С. 284 с.
  3. Березняк Є. Директор школи і вчитель: етика взаємин. Освіта України, 2000. - № 12 – 13. – С. 14.
  4. Ярмакеев И.Э. Развитие профессионально-смыслового потенциала личности будущого учителя. Педагогика. – 2006. - №2. – С. 43- 49.

 

docx
До підручника
Інформатика (рівень стандарту) 11 клас (Лисенко Т.І., Ривкінд Й.Я., Чернікова Л.А., Шакотько В.В.)
Додано
22 березня
Переглядів
240
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку