Методичні рекомендації щодо проведення нестандартних уроків з фізики та математики.

Методичні рекомендації щодо проведення нестандартних уроків з фізики та математики.

Відомо, що будь-який урок — це складне педагогічне явище, ви­твір вчителя, на якому учні де­монструють свої знання, уміння та навички.

Чи цікаво дітям на уроці? Чи люблять вони вчитися?

На ці питання не можна відповіс­ти напевне. Іноді діти ідуть на урок із задоволенням, іноді без нього. Як зацікавити дітей? Як привернути їх увагу до свого предмету? Звичайно, за допо­могою того, що їм буде слухати найцікавіше, того, що вони бу­дуть робити із задоволенням.

Як донести матеріал до їх свідо­мості яскраво і красиво, щоб за­пам'яталось надовго і назавжди?

Іноді можна почути, що матема­тика складна, суха і нецікава на­ука. Людей, які люблять матема­тику, це вражає й ображає. Мате­матика сувора, але красива й гли­бока, як чиста криниця. А за­вдання — вчителя і полягає в то­му, щоб розкривати перед учня­ми її емоційний бік, чуйну і врод­ливу стать. Як краще цього до­могтися?

Красивими, цікавими уроками. Уроками, які пробуджують ціка­вість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість. Отже, не­стандартний урок. Він не вкла­дається в рамки виробленого і сформульованого дидактикою. На цьому уроці можна не дотри­муватись чітких етапів навчаль­ного процесу, методів, традицій­них видів роботи. Для такого уро­ку характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових форм викладу, роз­криття внутрішньої сутності явищ через гру, змагання або нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовувати власні дидактичні матеріали, часто са­моробні і тим більше корисні для учнів.

Досвід роботи показує, що для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки як: урок-змагання; урок-вікторина, урок- “круглий стіл”; урок-гра та ін. Щоб зацікавленість учнів до вивчення математики та фізики не знижувалась, доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій.

Дотримання організаційної форми й логіки дій учнів і вчителя в ході нестандартного уроку є завданнями оперативного, тактичного плану. Вони дозволять забезпечити цікавість занять, урахувати індивідуальні особливості групи, використати зміст навчального матеріалу, активізувати пізнавальну діяльність, відшукати резерви часу, налагодити процес співробітництва вчителя й учня. Нестандартні уроки виховують загальну культуру й культуру думок, уміння грамотно виробляти власну активну, високоморальну позицію в наш суперечливий час.

Нестандартні уроки - це завжди уроки-свята, коли активні всі учні, коли кожний має можливість виявити себе та коли клас стає колективом.

Для старших класів цікавими є уроки-заліки, дискусії, семінари.

Рекомендації для проведення уроків-заліків

Залік виконує не тільки контролюючу функцію, але й основне його призначення - систематизувати й узагальнювати матеріал з теми або розділу, уточнити знання за основними питаннями.

Для заліку можна використати підсумкові уроки, уроки узагальнення та повторення або уроки контролю й перевірки знань, умінь і навичок. У календарно-тематичному плані заздалегідь передбачити теми, з яких буде залік (3-4 на рік).

Етапи підготовки й проведення уроку-заліку

1. Попередня підготовка до уроку-заліку.
2. Проведення уроку-заліку.
3. Підведення підсумків і внесення коректив.

 І етап - попередня підготовка

Підготовча робота починається на першому вступному уроці з теми. Учитель аналізує вимоги програми з теми, визначає кінцевий результат. Визначає цілі уроку-заліку, становить питання й завдання, з огляду на три рівні засвоєння:

1. Розуміння, запам'ятовування, відтворення матеріалу,

2. Застосування знань й умінь у знайомої ситуації,
3. Застосування знань й умінь у новій ситуації.

Учитель повідомляє тему й дату проведення уроку-заліку, його місце й значення у вивченні нової теми; знайомить з вимогами, які будуть пред'явлені на заліку, з питаннями й завданнями різних рівнів; пропонує індивідуальні завдання з тих питань, у яких деякі учні раніше не розбиралися; знайомить з матеріалами стенда "Готуйся до заліку", що вивішується в кабінеті. На стенді:

1. Перелік знань, умінь і навичок.
2. Питання й завдання.

3. Поради по організації різних видів навчальної діяльності: пам'ятки, алгоритми, плани й зразки відповідей на найбільш складні питання (можна в кишеньках).

4. Література з теми.

 У ході підготовки:

1. Поточна перевірка знань, умінь і навичок.
2. Організація роботи консультантів.

 ІІ етап - проведення заліку.

На заліковому уроці присутні всі учні, але опитувати можна частину з них, пропонуючи їм диференційовані завдання з урахуванням результатів поточних перевірок.

Звільнені від здачі заліку або виконують додаткові завдання підвищеної складності, або допомагають учителеві приймати залік, одержавши перед цим відповідний інструктаж. Можливий варіант, коли частина завдань на заліковому уроці виконає не весь клас, а лише окремі учні з урахуванням підсумків поточної перевірки. Можна використати різні форми проведення заліку письмове опитування по картках-завданнях, виконання двох-трьох залікових робіт, комбіноване опитування, фронтальне або індивідуальне і т.д., і залежно від змісту, теми, мети перевірки, складу учнів, але варто прагнути, щоб види робіт були звичними для учнів. На заліковому уроці слід перевіряти сформованість складних понять, умінь і навичок по темі.

 ІІІ етап - підведення підсумків роботи.

Оцінка роботи учнів.

Рекомендації для проведення дискусії.

Дискусія – це суперечка, словесне змагання, у якому кожен відстоює свою думку. Сама природа цієї форми спілкування визначає її демократичність: "У суперечках немає ні вищих, ні нижчих, ні звань, ні імен: важлива лише одна істина, перед якою рівні всі" (Р. Ролан).

Оскільки дискусія - це суперечка, то основні цілі її проведення наступні:

1) з'ясування різних точок зору, зіткнення яких допоможе знайти істину, що, безсумнівно, сприяє не тільки поглибленню знань, але й формування світогляду школярів;

2) виховання в учнів культури мовного спілкування під час суперечки;
формування вміння дискутувати, просто й зрозуміло викладати свою точку
зору, переконливо її доводити, спокійно вислухувати доводи опонента і т.д.

Дискусія як форма демократичного спілкування має преваги перед іншими формами: вона дозволяє організувати живе спілкування, затягнути всіх або більшість учасників в обговорення питання, припускає напруженість думки, що виникає в роздумах, у зіткненнях різних точок зору, стимулює мовну активність і самостійність судження.

Дійсну дискусію не можна запланувати в деталях, розіграти по нотах, оскільки вона втратить необхідну природність. І все-таки, як показує практика, підготовка до навчальної дискусії необхідна. Методика включає три етапи:

1. попередня підготовка,
2. проведення дискусії,
3. підведення підсумків.

Завдання першого етапу:

1. Вибір теми. Вона може бути запропонована, але не нав'язана вчителем, підказана життєвою ситуацією або визначена на основі попереднього опитування (анкетування) учнів. Для обговорення варто вибирати питання, яке б було цікаве учням, зачіпало і хвилювало їх.

2. Глибоко вивчити питання, що будуть обговорюватися.
3. Створити ініціативну групу з дискусії.

4. Підготувати оголошення про дискусії ( тема, питання, література, час і місце проведення), оформити приміщення (афоризми, правила ведення суперечки, виставка книг і т.д.).

При підготовці приміщення до проведення дискусії стільці краще розставити таким чином, щоб учасники суперечки по можливості бачили один одного.

Другий етап – це проведення дискусії.

Уміла дискусія - майже мистецтво. Успіх її багато в чому залежить від учителя, від осмислення їм ролі й функції ведучого. Поради ведучому дискусію:

1. Перед початком дискусії необхідно назвати тему, обґрунтувати її вибір, ясно сформулювати мету.
2. У перші ж хвилини схилити до себе учасників дискусії, налаштувати їх на полемічний лад, створити обстановку, при якій кожен учень не тільки не соромився б висловлювати свою думку, але й прагнув її відстоювати,
3. Не перешкоджати бажаючим виступати, але й не примушувати до виступу, намагатися, щоб під час дискусії панував дух щирості й відвертості.
4. Стимулювати активність учасників. У цьому допоможе продумана система питань, які становлять інтерес для учнів і можуть викликати їх на відверту розмову. Пам'ятати, що питання - візитна картка дискусії. Є прийоми, засоби, що розташовують до дискусії, про яку варто пам'ятати: парадокс - несподівана, своєрідна думка, що різко розходиться із загальноприйнятою, що навіть суперечить на перший погляд здоровому глузду. У ньому незмінно є присутнім:

•                    виклик;
•                    несподіване питання;
•                    репліка - коротке заперечення, зауваження з місця. Вона теж налаштовує на дискусію, свідчить про активність слухача, його бажання усвідомити питання, перевірити свою точку зору.

5.     Уміло зіставити різні точки зору, узагальнити їх для того, щоб позиції учасників дискусії були представлені як можна чіткішими, направляти дискусію в русло поставленої мети.
6.     Не квапитися, виправляти тих, що помиляються, надавати таку можливість слухачам.
7.     Коли це доцільно, питання, адресоване ведучому, відразу переадресувати слухачам.

8. Не поспішати нав'язувати готовий розв'язок.

9. Вибрати потрібний момент для закінчення дискусії, не порушуючи
логіку розвитку суперечки.

Ведучий не повинен втручатися в обговорення без особливої необхідності, робити психологічний тиск на учасників суперечки з позначкою свого авторитету, різких оцінних суджень, зауважень на адресу присутніх. Не викликає симпатії ведучий, що перериває учасників суперечки на півслові, багато говорить сам. Не варто також відкрито підтримувати одну зі сторін, що сперечаються. Своє відношення до різних точок зору краще висловити при підведенні підсумків дискусії.

Будь-яка суперечка, що навіть іде за всіма правилами логіки, може знищити одна обставина: якщо учасники дискусії забувають про етику суперечки. Тому на початку дискусії варто нагадати учням правила суперечки:

1.                Перш ніж сказати, запитайте себе, чи є необхідність вступати в суперечку. Ретельно продумайте те, про що будете говорити.
2.                По можливості коротко і ясно викладайте свою точку зору: ваша мова повинна бути вагомою й переконливою.
3.                Пам'ятайте, що кращим доказом або способом спростування є точні й безперечні факти. Якщо доведено помилковість вашої думки, майте мужність визнати правоту свого "супротивника".

4. Доводьте й спростовуйте, говоріть ясно, чітко, точно.

5. Пам'ятайте про культуру спілкування. Умійте вислуховувати інших, зрозуміти їхню позицію, поважайте думку товаришів, не підвищуйте голос, не переривайте виступаючого, не робіть зауважень, що стосуються особистих якостей учасників обговорення, уникайте поспішних висновків, намагайтеся зрозуміти точку зору співрозмовника й хід його думок до кінця. Не вступайте в суперечку з ведучим по ходу проведення дискусії.

На третьому етапі підводяться підсумки дискусії.

Методичні рекомендації до проведення семінару

 Семінар – це один з видів уроку.

Мета семінару: більш поглиблене самостійне вивчення питання, теми, проблеми навчального предмета, оволодіння науково-теоретичною й конструктивною методологією. В умовах школи семінар - один з основних видів практичних занять, що складаються в обговоренні учнями повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних за результатами самостійного дослідження, досвіду, доказу.

Завдання семінарських занять:

1. Освітні:

- розширення загального наукового кругозору;

- поглиблення самостійного вивчення учнями окремих, основних або найбільш важливих тем курсу;

- формування навичок, умінь проведення дослідів наукового дослідження з даної теми, проблеми;

- оволодіння методикою конкретної науки;

- вибір потрібної основної інформації з першоджерел, словниково-енциклопедичної літератури.

2. Розвиваючі:

• розвиток умінь доводити, узагальнювати;
• уміння відстоювати свої думки, висновки, уміння інтерпретувати;
• розвиток емоцій, почуттів;
• розвиток вольових зусиль;
• розвиток пам'яті;

- удосконалювання мистецтва усного й письмового викладу, теми, питання, проблеми досвіду відповідно до заданої мети.

3. Виховуючі:

- формування пізнавального інтересу до науки навчального предмета й до методів дослідження.

За своїми педагогічними можливостями уроки-семінари більш багаті по своїх можливостях для активізації самостійної діяльності учнів, ніж урок-лекція, звичайний урок з усіма його дидактичними видами й можливостями, хоча й перебувають у прямої залежності від змісту першооснови наукових знань, методів навчання на попередніх уроках. Якщо уроки не глибокі по змісту, не закладають наукової основи, то проведення семінарів практично стає неможливим.

 

Методика підготовки учнів до семінару.

Учитель повідомляє спочатку учнем про мету й завдання проведення семінарів, про особливості самостійної роботи з різними джерелами одержання інформації, знань, про підхід до дослідницької, науково-дослідної роботи, дається характеристика джерел, над якими має працювати, причому деякі з них, потребують найбільш складного, спеціального підходу, розглядаються вчителем у вигляді зразка, приклада, інші джерела -коментується практична спрямованість знань, умінь і навичок.

Алгоритм методики:

1. Повідомлення теми за 2-3 тижні до проведення семінару.

2. Доведення до учнів мети й завдання семінару.
3. План семінару.
4. Повідомлення списку літератури з коментарем.
5. Виділення рефератів, доповідачів, співдоповідачів й іноді опонентів.
6. Консультація вчителя.
7. Прослуховування реферату або доповіді.

Для учнів найважливіше - підготовка доповіді, реферату; для вчителя добре підготувати й провести семінарські заняття. На ту саму тему або питання може бути представлений не один, а два-три реферати, доповіді. Один для заслуховування, що найбільш повно розкриває тему, питання. А автори інших рефератів по даному питанню можуть виступити з доповненням.

Бажаний виступ інших учнів, які готувалися до семінарського заняття. Дидактично дуже важливо, щоб виступи були досить часті, що свідчить про активізацію учасників семінару. Бажано, щоб доповідь була в усній формі, учень повинен одержати навичку усного викладу й навчитися відстоювати свою точку зору, якщо він переконаний у своїй правоті. Рекомендується користуватися й планом повідомлення й зачитувати окремі невеликі частини, рядки або цитати.

Організація уроку-семінару передбачає сім етапів:

1. Заслуховування реферату, доповіді.
2. Питання учасникам семінару.
3. Виступ учнів.
4. Необхідні пояснення викладача по ходу заняття.
5. Заключне слово автора реферату.
6. Заключне слово вчителя, що проводив семінар-урок.
7. Оціночні судження учнів, викладачів.

Зовні втручання вчителя повинне бути не занадто активним, він не повинен придушувати учнів своїми знаннями й авторитетом.

Обов'язок учителя на уроці-семінарі – направляти обговорення рефератів, доповідей на розкриття найбільш важливих у науковому й педагогічному відношенні питань, на виявлення ідей, концепцій, на спільне відшукання правильних і неправильних ідей, практичних висновків. Учитель із урахуванням конкретних умов, критичних ситуацій застосовує необхідні методичні рішення. Головне в тому, щоб учні вільно обмінювалися думками, з'ясуванням всіх можливих питань.

У заключному слові вчитель вносить виправлення, уточнення, оцінює самостійну роботу учнів, підкреслює основні прийоми, способи, засоби підготовки школярів до семінару.

Рекомендується після заключного слова вчителя виступу з оціночними судженнями самих учнів, що розвиває їхнє критичне мислення, відповідальність за узагальнення, висновки.

Одне з головних дидактичних завдань учителя на семінарі – спостереження за ходом заняття, його педагогічний аналіз і систематизація знань, висновків, підготовка висновку.

Викладач повинен у своєму заключному слові відзначити не тільки позитивне, але й недоліки реферату, доповіді, виступів, ще важливіше вчителеві зробити узагальнення, неспростовність науково-технічних і практичних висновків, підтверджених прикладами з рефератів, доповідей, виступів. Це розширює пізнавальний інтерес до занять. Тут же вчитель намічає подальші шляхи самостійної роботи із зазначеної теми. Уроки-семінари можна об'єднати з двох, трьох складних навчальних предметів.

Рекомендації до проведення нестандартних уроків з фізики та математики.

1. Нестандартні уроки варто використати як підсумкові при узагальненні й закріпленні знань, умінь і навичок учнів.

2. Занадто часте звертання до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, тому що це може привести до втрати стійкого інтересу до навчального предмета й процесу навчання.

3. Нестандартному уроку повинна передувати ретельна підготовка й у першу чергу розробка системи конкретних цілей навчання й виховання.
4. При виборі форм нестандартних уроків викладачеві необхідно враховувати особливості свого характеру й темпераменту, рівень підготовленості й специфічні особливості класу в цілому й окремих учнів.
5. Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці спільних уроків, доцільно не тільки в рамках предметів природно-математичного циклу, але й виходячи на предмети гуманітарного циклу.
6. При проведенні нестандартних уроків керуватися принципом "з дітьми й для дітей", ставлячи однією з основних цілей виховання учнів в атмосфері добра, творчості, радості.