Надія Севрюкова

На хвилях музики і мови Випуск 2

(уривки музично-літературної хрестоматії вокальних творів

для сприймання учнями 1-3 класів)

 

     У хрестоматії зібрано літературні тексти вокальних творів та коментарі до них за підручниками «Музичне мистецтво» для учнів 1-3 класів Ольги Лобової. Матеріал хрестоматії допоможе вчителю методично грамотно та змістовно провести етап сприймання вокальних творів. У даній методичній розробці запропоновано кілька творів: фрагменти дитячої опери «Вовк і семеро козенят» (М.Коваль), пісня «У путь» (сл. В.Мюллера, муз Ф.Шуберта), пісня «Форель» (сл. К.Шубарта, муз. Ф.Шуберта), білоруська пісня-танець «Бульба».

 

 

     В одному з індійських трактатів сказано: «Здавна ніхто і не думав читати будь-що без музики або інтонувати без слів. І чим давніші тексти, тим більше співу, музики та гри і менше того, що треба читати і вимовляти. І немає тут музики без слів, рядків і букв; вони для музики те саме, що вісь для колеса. У просторі світу і світів немає слів, рядків і поем, але є звук, він будує весь простір всесвіту... Якщо пропадають чари музики, нерухома залишається вісь, що обертає колесо світобудови».
    

     З часом  мистецтво слова і музика відокремилося одне від одного, але загальні риси, які зближують ці два види мистецтва, збереглися: 
1. Суспільний  характер.  Розуміння твору як спілкування автора, що втілює людські сподівання і помисли, з іншими людьми. 
2. Історичне осмислення дійсності і опосередковане відображення її в художньому образі, що представляє єдність узагальненого і конкретного, об'єктивного і суб'єктивного, типового і характерного. 
3. Розгортання творів цих двох видів мистецтв (музики та літератури) у часі. 
4. Естетичне ставлення до життя, тобто показ гарних, позитивних сторін дійсності. 
5. Інтонаційна природа як музичних, так і літературних творів
6. Спільність жанрів - пісня («Пісня про Буревісника» М. Горького і «Пісні без слів» Ф.Мендельсона-Бартольді), поема (поема З. Фібіха і поеми Т.Шевченка), балада (балади Ф. Шопена і балади В. А. Жуковського),  тощо
7. Слухове сприйняття. Слово «література» в буквальному розумінні означає твори писемності (лат. - написане), але читаючи текст, людина чує його внутрішнім слухом аналогічно музиканту, хто чує нотний текст. 
8. Паралельність емоційного впливу тексту (музичного і літературного) і розумової переробки сприйнятого. 

 

     Зрозуміло, що загальна, найголовніша сполучна ланка музики і літератури - це звук. Література - це мистецтво слова, а слова, як відомо, складаються зі звуків і, звичайно ж, зі звуків створюється музика. Великий педагог В.А. Сухомлинський писав: «Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї тонкої сфери пізнання почуттів».
 

     Музика, так само, як і література, супроводжує нас усе життя, вона вчить, в ній людина знаходить вираз найвищих почуттів і тонких душевних переживань. Так що емоційний вплив цих двох видів мистецтв величезний і це, безумовно, їх ріднить. Література допомагає пізнати світ, музика також вчить життя. Письменник створює літературний твір, щоб передати свої думки і почуття, своє бачення життя, ставлячи перед собою завдання, вплинути на читача. Такою ж є і основна мета композитора. 
П.І. Чайковський писав: «Я бажав би всіма силами своєї душі, щоби музика моя поширювалася, щоби збільшилася кількість людей, що люблять її, знаходять у ній втіху і підтримку». І, звичайно ж, обидва види мистецтва об'єднують фантазії і піднесення, які рухають творчий процес. Безумовно, це відбивається і в шкільній програмі з музичного мистецтва, вона направляє на встановлення внутрішніх зв'язків музики з літературою. 

 

     Літературна основа музичних жанрів освоюється в процесі виконання і сприйняття музики. Процес виконання та сприймання вокальних музичних творів необхідно випереджати  інтонаційним та змістовим аналізом вірша і музичного супроводу. З усього розмаїття взаємодії музики і                      слова у пісні можна виділити два основних типи: 
• паралелізм тексту (слова) і музики - тотожність їх спільного емоційного тону; 
• перекривання тексту мелодією - коли емоційна виразність мелодії глибша, ніж у тексті, або не збігається з ним. 

 

     За методикою сприймання вокальних  творів на уроках музичного мистецтва, необхідно в першу чергу ознайомити дітей із літературним текстом, провести словникову роботу. Адже незрозумілі слова або зміст вірша, покладеного в основу пісні, думи, романсу у сольному або хоровому виконанні може відволікти увагу слухачів від музичного, мелодичного та емоційного сприйняття твору в цілому.

 

     На жаль, досить часто вчителі музичного мистецтва загальноосвітньої школи стикаються із труднощами при роботі з літературними текстами вокальних творів, запропонованих для сприймання, на відміну від вокальних творів для хорового співу. Аудіозаписи, запропоновані в фонохрестоматіях методичних посібників «Уроки музичного мистецтва в 1 (2, 3) класі» О.Лобової, дуже часто через низьку якість (Дитячі опери М.Лисенка «Коза-Дереза» та К.Стеценка «Лисичка, Котик і Півник», «Дума кобзаря» з опери «Тарас Бульба» М.Лисенка тощо), або виконання російською мовою (пісні Ф.Шуберта «Форель» та «У путь», М.Глінки «Попутна пісня», фрагменти з опери М.Коваля «Вовк і семеро козенят», пісні з російських мультфільмів тощо) не дозволяють ані вчителю, ні, тим більш, учням елементарно зрозуміти зміст літературного тексту вокальних творів.

 

     На нашу думку, вчителю просто необхідно володіти як оригіналами текстів пісень та романсів (українською, російською, німецькою мовами), так і літературним перекладом іншомовних пісень українською мовою. Загальновідомо, що вокальні музичні твори, так як і вірші, завжди краще звучать мовою оригіналу, адже навіть найкращий переклад не може повністю відтворити гармонію мелодики слова та музики. І якщо «Попутну пісню» М.Глінки можливо слухати російською мовою – мовою оригіналу, то чому пісні Шуберта подаються російською? Адже якщо немає якісного звукозапису українською мовою, то необхідно запропонувати учням виконання мовою оригіналу, тобто німецькою.

 

     Також вчителю необхідно грамотно та зрозуміло пояснити дітям зміст тексту, для чого сам вчитель повинен досконало орієнтуватися в біографіях композитора та поета, знати історію створення, поетичні та музичні особливості вокального твору, запропонованого для сприймання учнями. Саме тому в поданій хрестоматії ми пропонуємо вибіркові відомості про композиторів та поетів, а також виконавців вокальних творів, деякі факти про ці пісні. 

 

     Пропонуємо кілька творів для сприймання, літературні тексти яких досить важко знайти українською мовою та варіанти інформаційно-музичної довідки до них, яка допоможе вчителю краще донести зміст твору до учнів. Наголошуємо, що дані про авторів твору не потрібно викладати учням, проте вчителю для кращого розуміння фрагменту твору варто детальніше опрацювати розширену інформацію.

 

     Сподіваємося, що дана робота допоможе вчителям музичного мистецтва загальноосвітніх навчальних закладів, а також майбутнім фахівцям цієї галузі краще та якісніше донести до маленьких поціновувачів вокальної музики всю красу та гармонію цього напрямку мистецтва.

 

 

 

 

 

Перший клас

Маріан Коваль. Опера «Вовк і семеро козенят» (тр. 34)

                                       

 

     Маріан Вікторович Коваль (справжнє прізвище Ковальов; 1907-1971) — радянський композитор. Народний артист РСФСР (1969). Заслужений діяч мистецтв Літовської РСР (1954).

     Майбутній композитор народився 4 (17) серпня 1907 року в селі Пристань Вознесіння в родині агронома. У 1921—1925 роках вчився в Петроградському музичному технікумі по класу фортепіано, в 1925—1930 роках — у МДК імені П. І. Чайковського по класу композиції (у М. Ф. Гнєсіна та М. Я. Мясковського). З 1925 року був членом Російської ассоціації пролетарських музикантів.

     М. В. Коваль створив багато хорових та сольних вокальних циклів, романсів, масових пісень, фортепіанних п’єс, обробок російських народних пісень, музики до вистав та кінофільмів. У 1956—1961 роках — художній керівник Російського народного хору імені Пятницького.

 

     Дитячу оперу «Вовк і семеро козенят» в 3 діях з прологом написав у 1939 році; лібрето написано О. Манучаровою. Перша вистава відбулася 1 липня 1941 року в Ташкенті.

                            

Дійові особи:

• Мати-коза, мецо-сопрано
• Семеро козенят, сопрано
• Півень, тенор
• Вовк, бас
• Баба-Яга, мецо-сопрано

Опера може виконуватися також силами дітей

 

Пролог

На галявині лісу, в маленькій хатинці щасливо та радісно проводять свої дні семеро козенят. Мати-коза піклується про своїх дітей, годує та напуває їх, влаштовує веселі ігри, водить хороводи. А коли приходить вечір, вона вкладає козенят спати, заколисуючі тихою колисковою. Засинає тоді донечка Балакунка, закриває очі кумедний Туптунко, затихає допитливий Всезнайко, припиняє бешкетувати  Дражнилко, не бодається Бодайко, заспокоюється  забіяка Мазилко, міцно спить найменше козенятко Малюк. Засинає і сама Мати-коза... Чує колискову Кози і голодний Вовк, що тихо підкрався до хатинки. Він облизується, бо чує улюблену страву – молоденьку козлятину. Але Півник, що сидить на сідалі, голосним  ку-ку-рі-ку попереджає Козу про небезпеку. Підібгавши хвоста, тікає Вовк, але збирається повернутися на світанку, коли Півник буде спати.

 

Перша дія

Перша картина. Рано зранку прокидаються козенята. Мати-коза зайнята приготуванням  їжі, козенята влаштовують хоровод. Та ось готові пироги. Коза роздає дітям по ласому шматку та розповідає казку про бідне козенятко. Воно пішло до лісу, а там його зловив сірий Вовк та з’їв. — «Лишились від кізлика ріжки та ніжки,» — з плачем повторюють засмучені козенята. Щоби втішити дітей, Мати-коза обіцяє принести їм з базару дарунки. Виходячи, вона попереджає дітей, щоби вони нікому не відчиняли двері і нікого не пускали до себе. Її слова чує голодний Вовк, що причаївся біля хатинки.

 

Друга картина. Козенята, що лишилися самі, розпочали веселу гру. Раптом вони чують стукіт у вікно. Перелякані козенята, які згадали настанови мами, не відчиняють двері. — «Хто там?» — питають вони. — «Ваша мама прийшла,» — чується у відповідь. Але козенята  за грубим голосом та за сірою лапою, що видніється у вікні, впізнають страшного Вовка. Розлючений своєю невдачею, Вовк тікає.

 

Друга дія

Перша картина. У гущавині лісу самотньо стоїть хатинка на курячих ніжках. Тут живе  люта Баба-Яга. Біля хатинки велетенський казан, а біля нього — ковадло. Біля казана сидять Баба-Яга та лісові чудовиська — її слуги. Шумить злий вітер, періщить дощ, у Баби-Яги зуб на зуб не попадає. Вона наказує слугам розпалити вогнище, щоби зігрітися. Коли вогнище розпалюється, Баба-Яга починає чаклувати. В цей час прибігає Вовк, що змок та змерз, і просить дозволу погрітися біля вогнища. Він обіцяє поділитися здобиччю – козенятами, якщо Баба-Яга допоможе їх спіймати. Чаклунка повинна нагострити язик Вовку, щоби він співав тоненьким голосом і зробити лапу білою, щоби вона стала схожа на козячу. Тоді сірий напевно спіймає козенят. Баба-Яга згодна — вона давно сердита на Козу та зрадіє її горю. Вовк кладе на ковадло свій язик, і чудовиська починають його гострити. Від болю Вовк дико кричить; дісно, голос у нього стає все тонше та тонше. Баба-Яга наказує Вовку лізти в казан; після чаклування хутро на лапі в нього побіліє.

 

Друга картина. Семеро козенят знову залишилися самі в своїй хатинці. Чути  стукіт у вікно. Козенята чують тоненький голосок, — зовсім як у мами, до того ж у вікні видніється біла лапа, — і вони біжать відчиняти двері. Коли до хатинки забігає Вовк, козенята завмирають з переляку. Вовк ловить їх, зв’язує мотузкою один з одним та ховає у велику скриню, що стоїть біля дверей. Тільки один Малюк встигає заховатися за пічку і Вовк не помічає його. Прив’язавши мотузку до скрині та тягнучі її за собою, Вовк зникає у лісі. До хатинки влітає Півник. Разом із Малюком він поспішає за Вовком, щоби врятувати нещасних козенят.

 

Третя дія

Перша картина. Знемагаючи від вантажу, тягне Вовк по лісу скриню з козенятами. Жадібний Вовк хоче обдурити Бабу-Ягу та не віддати їй козенят. Для цього він збирається сховати скриню в кущах, де ніхто не зможе її знайти. Раптом з’являється  Баба-Яга. Переляканий Вовк говорить їй, що у нього немає більше козенят, — він всіх їх з’ів на місці. Розлючена чаклунка кидається на Вовка із помелом. У бійці вони не помічають, як підкрадаються Півник та Малюк, відчиняють скриню та уводять із собою всіх козенят. Раптом Баба-Яга та Вовк бачать розчинену скриню. Баба-Яга зникає на помелі, а Вовк, сидячи на порожній скрині, плаче у безсилій люті.

 

Друга картина. Мати-коза повертається з базару додому, заходить до хатинки та ціпініє від жаху – перед нею порожня кімната. Коза здогадується, що її діточок вкрав сірий Вовк. Гірко плаче осиротіла коза. Але недовго їй сумувати. Вона бачить, як за вікном весело марширують козенята на чолі з Півником. Мати-коза радісно зустрічає своїх дітей та роздає їм подарунки. А Малюк попереджає всіх, що вони повинні бути завжди напоготові, ворогу не здаватися та ворога не боятися. Щасливі та задоволені, козенята заспівують веселу пісеньку та починають танцювати.

 

     Для сприймання пропонується Хор козенят з Другої картини Першої дії опери, де подається музична характеристика кожного козеняти. Запис звучить російською мовою. Далі пропонується авторський (Н.Севрюкової) віршований переклад українською.

 

Російський варіант тексту

Хор козлят

Семеро, семеро, семеро козлят,

Весело, весело, весело шумят:

Весело Всезнайке, весело Бодайке,

Весело Топтушке, весело Болтушке,

Весело Мазилке, весело Дразнилке.

Ну, давайте, братцы, Прыгать и бодаться. 

 

1. Тема Топотушки.

Я на венике верхом
Объезжаю всё кругом.
Ты беги, Мазилка, вслед,
Ну, догонишь или нет?

 

2.Тема Всезнайки.

А я знаю за лежанкой

Прячет мать с вареньем банку.

 

3. Тема Бодайки.

Забодаю, забодаю!

 

4. Тема Болтушки.

Вот Всезнайка и Топтушка
Говорят, что я Болтушка,
Говорят, что много вру,
А я правду говорю.

 

5. Тема Малыша.

Стойте, друзья,
Командиром стал я 
По команде сдвойте ряд
Начинаем наш парад.

 

Хор козлят 2.

Целый день поём, играем.

Очень весело живём.

 

Український переклад Н.Севрюкової

 

Хор козенят

Семеро, семеро гарних козенят

Весело, весело, весело шумлять.

Весело Всезнайці, весело Бодайці,

Весело Туптунці, ще і Балакунці,

Весело Дражнилці, весело Мазилці.

Нумо, нумо гратись,

Цілий день бодатись./Двічі

 

1. Тема Туптунка

Я на вінику верхи

Обскачу все навкруги.

Ти біжи, Мазилко, вслід,

Доженеш ти або ні.

 

2. Тема Всезнайка

А я знаю біля ганку

Сховано варення банку

 

3. Тема Бодайка

Забодаю, забодаю.

 

4.Тема Балакунки

Ось Всезнайко та Туптунка,

Кажуть, що я балакунка.

Кажуть, ніби я брешу.

А я правду всім кажу.

 

Хор

Увесь день ми жваво граєм,

Дуже весело живем./2

 

5. Теми Дражнилка та Мазилка

У Мазилки ніс як гриб

Не дражни мене./2

 У Мазилки ніс як гриб, ніс як гриб.

Не дражни мене./3

 

Хор

Увесь день ми жваво граєм,

Дуже весело живемо./2

 

Всезнайко

Хай танцюють, нехай грають

На солодкому я знаюсь.

 

Тема Бодайка

Забодаю, забодаю.

 

Тема Балакунки

Ось Всезнайко та Туптунка,

Кажуть, що я балакунка.

Кажуть, ніби я брешу.

А я правду всім кажу.

 

Хор

Увесь день ми жваво граєм,

Дуже весело живемо./3

 

 

Третій клас

Франц Шуберт. «У путь» (цикл «Прекрасна мельниківна», слова Вільгельма Мюллера) (тр.21)

           

     «Прекрасна мельниківна» (твір 25, D795) (нім. Die schöne Müllerin) — перший  вокальний цикл  Франца Шуберта на слова Вільгельма Мюллера, що складається з 20 пісень та написаний у 1823 році.  У циклі розповідається про молодого мірошника, що відправився мандрувати у пошуках щастя. Він бачить млин і закохується у дочку мірошника. Кохання приносить йому радісні, а згодом і трагічні переживання: у нього з’являється щасливий суперник, мисливець. Знову відправляється юнак у мандри  та розповідає струмку як єдиному вірному другові про своє втрачене кохання та після цього вирішує покінчити із життям.

Зміст

1. У путь (Das Wandern) 

2. Куди? (Wohin?) 

3. Стій! (Halt) 

4. Вдячність струмку (Danksagung an den Bach) 

5. Святковий вечір (Am Feierabend) 

6. Бажання знати (Der Neugierige) 

7. Нетерпіння (Ungeduld) 

8.  Ранковий привіт (Morgengruß)

9. Квіти мірошника (Des Müllers Blumen) 

10. Дощ сліз (Tränenregen) 

11. Моя! (Mein!) 

12. Пауза (Pause) 

13. Із зеленою стрічкою лютні (Mit dem grünen Lautenbande) 

14. Мисливець (Der Jäger) 

15. Ревнощі та гордість (Eifersucht und Stolz) 

16. Улюблений колір (Die liebe Farbe) 

17. Злий колір (Die böse Farbe) 

18. Засохлі квіти (Trockne Blumen) 

19. Мірошник і струмок (Der Müller und der Bach) 

20. Колискова струмка (Des Baches Wiegenlied) 

 

                            

 

Die sсhöne Müllerin
 

Das Wandern ist des Müllers Lust,
Das Wandern!
Das muß ein schlechter Müller sein,
Dem niemals fiel das Wandern ein,
Das Wandern.

Vom Wasser haben wir’s gelernt,
Vom Wasser!
Das hat nicht Ruh bei Tag und Nacht,
Ist stets auf Wanderschaft bedacht,
Das Wasser.

Das sehn wir auch den Rädern ab,
Den Rädern!
Die gar nicht gerne stille stehn
Und sich bei Tag nicht müde drehn,
Die Räder.

Die Steine selbst, so schwer sie sind,
Die Steine!
Sie tanzen mit den muntern Reihn
Und wollen gar noch schneller sein,
Die Steine.

Oh Wandern, Wandern, meine Lust,
Oh Wandern!
Herr Meister und Frau Meisterin,
Laßt mich in Frieden weiterziehn
Und wandern!

 

Український переклад Марії Шутак

 

У мандри кличе серця стук,

У мандри!

У мандри кличе серця стук,

У мандри!

В житті приходить певний час

І вітер кличе в мандри нас,

У мандри, у мандри,у мандри,у мандри.

 

Погляньте, як вода біжить

Рікою.

Погляньте, як вода біжить

Рікою.

До моря синього навстріч

Мандрує вічно день і ніч

Рікою, рікою, рікою, рікою.

 

Колеса теж мандрівники,

Колеса.

Колеса теж мандрівники,

Колеса.

Не полюбляють тишини,

Без втоми крутяться вони,

Колеса, колеса, колеса, колеса.

 

Каміння, хоч яке важке,

Каміння.

Каміння, хоч яке важке,

Каміння.

Воно танцює у ріці,

Мандрують в море камінці.

Каміння, каміння,каміння, каміння.

 

Мандрівка - це моє життя,

Мандрівка!

Мандрівка - це моє життя,

Мандрівка!

Лишитись вдома не просіть,

Мене у мандри відпустіть,

У мандри, у мандри, у мандри, у мандри.

 

Русский перевод И.Ф. Тюменева

 

В движеньи мельник жизнь ведет,

B движеньи!

Плохой тот мельник должен быть,

Что век свой дома хочет жить,

Весь век свой!

Вода примером служит нам,

Примером!

Ничем она не дорожит

И дальше, дальше в путь бежит —

Всё дальше!

Колеса тоже не стоят,

Колеса!

Стучат, кружатся и шумят —

С водою в путь они хотят,

С водою!

Вертятся, пляшут жернова,

Вертятся.

Кажись бы, им и не под стать,

Да ведь нельзя ж от всех отстать —

Нельзя же!

В движеньи счастие мое,

В движеньи!

Прости, хозяин дорогой,

Я в путь иду вслед за водой —

Всё дальше!

 

 

Франц Шуберт «Форель» (тр. 22)

                               

 

     Одна з найвідоміших пісень композитора – «Форель» - написана на вірші близького друга композитора, німецького поета Крістіана Фрідріха Даніеля Шубарта. За спогадами друзів, Шуберт, написавши цю пісню, того ж дня приніс її на осуд слухачів. Пісню з великим задоволенням повторили кілька разів і визнали, що це «один з найграціозніших та ніжних його творів».

 

     У цій пісні композитор і поет створили образ тендітної беззахисної краси. Прямуючи за віршами та мелодією, ми ніби очима авторів бачимо безтурботну картину: яскравий сонячний день на березі струмка, витончену гру швидких форелей у прозорій воді. На душі чисто та радісно. Це спокійне щастя, гармонія людини і природи ідеально втілена музикою Шуберта. Простою невимушеною мелодією, куплетною будовою пісня «Форель» нагадує народні австрійські та німецькі пісні. В її жвавому русі відчувається грайлива танцювальність.

 

     Мелодію прикрашає невимушений акомпанемент. Фортепіанні пасажі подібні легким ритмічним сплескам хвиль. Вони переливаються в прозорих звуках акордів, як струмені під променями сонця.

 

     Початок перших двох куплетів пісні сповнені інтонаціями радості – фанфарними мотивами, звучить тільки мажор. Та ось у світ легкої краси та гармонії вривається щось вороже, інорідне. Безтурботна рибинка потрапила на гачок рибалки. Відповідно до поетичного тексту композитор різко змінює характер музики в третьому куплеті пісні. Тепер замість мажору звучить мінор, замість консонансів – дисонанси, тьмяніє регитр супроводу. Спотворено світ краси, зникли спокій та радість...

 

     Проте закони музичної єдності твору вимагають музичного повторення. Тому третій куплет завершується знову короткими заокругленими пісенними фразами у фортепіано, що звучали на початку пісні.                

                                       

In einem Bächlein hele, da schoß in froher Eil

die lannische Forelle vorüber wie ein Pfeil.

Ich stand an dem Gestade und sah in süßer Ruh

des muntern Fischleins Bade im klaren Bächlein zu,

des muntern Fischleins Bade im klaren Bächlein zu.

 

Ein Fischer mit der Rute wohl an dem Ufer stand

und sah's mit kaltem Blute, wie sich das Fischlein wand.

So lang dem Wasser Helle, so dacht ich, nicht gebricht,

so fängt er dir Forelle mit seiner Angel nicht,

so fängt er dir Forelle mit seiner Angel nicht.

 

Doch endlich ward dem Diebe die Zeit zu lang,

er macht das Bächlein tükkisch trübe,

und eh ich es gedacht,

so zuckte seine Rute, das Fischlein,

das Fischlein zappelt dran;

und ich mit regem Blute sah die Betrogne an,

und ich mit regem Blute sah die Betrogne an.

 

Український переклад Н.Севрюкової

 

Промінням сяє сонце, прозора ллє вода...

Химерниці форелі летять в ній, як стріла.

На березі присів я в солодкім забутті,

Дививсь на жвавих рибок, що гралися в воді,

Дививсь на жвавих рибок, що гралися в воді.

 

Із вудкою на берег рибалка тут явивсь

Та з посмішкою злою він на рибин дививсь.

«Допоки світлий, ясний струмок, - подумав я , -

Даремна твоя праця, не видно поплавця,

Даремна твоя праця, не видно поплавця!»

 

Та нудно шахраюзі чекати довго так, -

Замулив він струмочок світлий

Здригнувся поплавець,

Смикнув лозину швидко, рибина,

Рибина б’ється там;

Він зняв її, всміхнувшись, я волю дав сльозам,

Він зняв її, всміхнувшись, я волю дав сльозам.

 

Русский перевод В.Костомарова

 

Лучи так ярко грели, вода ясна, тепла…

Причудницы форели в ней мчатся, как стрела.

Я сел на берег зыбкий и в сладком забытье

Следил за резвой рыбкой, купавшейся в ручье,

Следил за резвой рыбкой, купавшейся в ручье.

 

А тут же с длинной, гибкой лесой рыбак сидел,

И с злобною улыбкой на рыбок он смотрел.

"Покуда светел, ясен ручей, – подумал я, –

Твой труд, рыбак, напрасен, видна леса твоя,

Твой труд, рыбак, напрасен, видна леса твоя!"

 

Но скучно стало плуту так долго ждать, –

поток взмутил он в ту ж минуту

уж дрогнул поплавок,

Он дернул прут свой гибкий, а рыбка,

а рыбка бьется там;

Он снял ее с улыбкой, я волю дал слезам,

Он снял ее с улыбкой, я волю дал слезам.

 

Білоруська народна пісня-танець «Бульба» (тр. 77)

 

     Цікава біографія цього танцю. Текст і мелодію пісні «Бульба» записав К. Пуровський (білоруський фольклорист та етнограф) у 1918 році у містечку Сміловичі (тепер Мінська область). Пісня стала популярною завдяки хору В.Теравського, який виконував її на багаточисельних концертах з іншими білоруськими піснями.

     На ранньому етапі «сценічного» життя «Бульби» танцю під такою назвою не існувало. К Алексютовича зацікавили текст і мелодія пісні, вони були настільки оригінальні, емоційні, що самі «просилися» у танець. Його було підготовано та вперше виконано молодіжним ансамблем при Клубі комсомолу у Мінську. Танець, створений на фольклорному матеріалі, увібрав у себе народну мелодію, текст та народні танцювальні рухи, що допомогло йому стати популярним, завоювати любов народу.

     Проста, життєрадісна мелодія, помірний темп, жартівливий невимушений текст пісні розкривають сутність білоруського народу – працьовитість, почуття гумору, врівноваженість, ну і, звичайно, палку любов до годувальниці-картоплі. Як пісня, так і танець користуються популярністю далеко за межами Білорусі вже майже сто років.

 

Білоруський текст

 

1 куплет 

Гарні, гарні бульбу з печы
У торбачку ды на плечы,
У торбачку ды нясі -
Скажаш дзякуй, як з'ясі!

 

2 куплет 
Бульбу вараць, бульбу жараць,
Бульбу сеяць, бульбу хваляць.
З бульбы клёцкі, з бульбы каша -

Вось такая доля наша.

 

Український переклад Н.Севрюкової

1 куплет 

Діставай картоплю з торби,

І харчуйся нею добре

Можеш їсти і варену

чи в мундирі запечену.

 

2 куплет 
Варимо з картоплі кашу,

І рідню.годуєм нашу.

Кому каша набридає

Той  картоплю вибирає.

 

3 куплет

Бульбу варять, бульбу жарять,

Бульбу сіють, бульбу хвалять.

З бульби кльоцки, з бульби каша –

Ось така от доля наша.