ЗМІСТ

 

ВСТУП................................................2

Розділ І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ДОВОДИ впливу усної народної творчості на активізацію мовленнєвої діяльності У ДІТЕЙ середнього та старшого ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ....7

1.1 Фолькльор на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку…              7

1.2 Вплив малих форм фольклору на розвиток виразності мовлення, відчуття гумору, збагачення словника дітей старшого дошкільного віку

Розділ ІІ. Методична основа активізації мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку

2.1 Методика використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку

2.2 Ознайомлення дітей з малими фольклорними формами, жанрами

2.1.1. Методика ознайомлення з прислів'ями і приказками..........19

2.1.2. Методика ознайомлення з казками......................19

2.1.3 Методика ознайомлення з загадками.

2.3 Використання усної народної творчості у повсякденному житті дошкільника

розділ ІІІ. Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв’язного мовлення дошкільника....29

Висновки

Список використаних джерел

Додаток................................................39

 

ВСТУП

 

Відповідно до державних документів (Закони України «Про освіту» (1991), «Про дошкільну освіту» (2001), «Про охорону дитинства» (2001), «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.» (2002), Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (1998)) провідним завданням дошкільної освіти є всебічний розвиток людини як особистості, як найвищої цінності суспільства, що ґрунтується на творчості українського народу, його традиціях і духовності. Отже, творче виховання дошкільників є досить складним і довготривалим процесом, який охоплює весь період дитинства і продовжується в дорослому житті та розглядається в його кінцевому результаті, як сформованість творчої особистості.

Питання розвитку здібностей особистості залишається відкритим і в наш час, адже змінюються екологічні, економічні та соціальні умови життя. Разом з тим змінюється вплив на підростаючу особистість, її формування та становлення. Цій темі приділяють увагу як психологи, так і педагоги – всесторонній гармонійний розвиток має важливе значення для майбутнього нашої країни, нації та суспільства загалом.

Важливе значення має також формування національної свідомості, які передбачають виховання любові до рідної землі, свого народу, освоєння національних цінностей (мови, культури, традицій), формування почуття гідності та гордості за свою Батьківщину. Ранній та дошкільний вік є сприятливими періодами для розвитку уявлень та засвоєння знань про народні традиції, тому розпочинати знайомство з ними необхідно з маминої колискової, бабусиної казки, участі у народних звичаях та обрядах, з різностороннього використання усної народної творчості.

Одним із завдань виховання та навчання у дошкільному закладі є вироблення у дітей уміння правильно, чітко, просто, зрозуміло висловлювати свої думки. Культура мовлення людини складається з двох взаємопов’язаних елементів: культура мовних особливостей – це правильна вимова, багатство словникового запасу, стилістична виразність; культури самого процесу спілкування, тобто змістовності, зрозумілості, доказовості, сили впливу слова.

Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильного мовлення.

Мовлення – це одна з найголовніших функцій, відображення наших мисленнєвих операцій, емоцій, засіб самореалізації та входження в соціальний світ. Воно має великий вплив на формування психічних процесів у дитини і на її загальний розвиток. Розвиток мислення залежить в значній мірі від розвитку мовлення; звуковимова є основою оволодіння грамотою та всіма іншими дисциплінами; вона є основним засобом спілкування людей між собою. Мовлення відіграє велику роль в регуляції поведінки та діяльності дитини на всіх етапах його розвитку.

Над розробкою даної проблеми працювали І. М. Сеченов, Л. С. Виготський, В. І. Лубовський. Мовне спілкування з дорослими та однолітками кількісно збільшує словниковий запас та якісно його удосконалює, уточняючи значення слів. 

Робота по розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім світом займає більшу частину у системі виховання та навчання дітей дошкільного віку. У завдання розвитку мовлення входить формування словника та граматично правильної мови, розвиток зв’язного мовлення, виховання звукової культури мовлення, ознайомлення з художньою літературою.

Важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення у дошкільників посідає фольклор. Його вплив на мовну освіту дітей було розкрито в роботах видатних учених, педагогів, письменників таких як О.В. Духнович, С.Ф. Русова, Г.С. Сковорода, І.І. Срезнєвський, Є.І. Тихеєва, К.Д.Ушинський, І.Я.Франко тощо. Питання щодо використання творів українського фольклору в процесі навчання дітей рідної мови розглядалося й сучасними науковцями - А.М. Богуш, Н.І. Луцан, В.І. Кононенко, Н.В. Лисенко, та ін.

 Аналіз фольклорних жанрів засвідчив, що їм притаманна низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють дитину, а саме: невеличкий об’єм тексту, доступність змісту, захоплюючий ігровий сюжет, використання художньо-зображувальних засобів мови.

Фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам’ятання. Це дозволило вважати, що за своїми художньо-специфічними рисами фольклор може слугувати ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей, збагатити їхнє мовлення образними виразами, текстами жанрів фольклору. Водночас, як у науковій, так і методичній літературі не була піднята проблема комплексного дослідження розвитку зв’язного мовлення у дошкільників засобами фольклору, що і обумовлює вибір теми «Усна народна творчість українців як засіб розвитку виразності мови, відчуття гумору, збагачення словника у дітей середнього та старшого дошкільного віку»

Мета: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання фольклору у навчально – виховному процесі з дітьми дошкільного віку.

Об’єктом курсової роботи є активізація мовленнєвої діяльності молодших дошкільників за допомогою усної народної творчості.

Предметом курсового дослідження є організація мовленнєвої активності засобами української народної творчості.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

1. Опрацювати педагогічну, психологічну та методичну літературу з даного питання;
2. Розглянути методику використання народної творчості на заняттях з дошкільниками;
3. Визначити шляхи роботи з дітьми середнього та старшого дошкільного віку;
4. Експериментально перевірити ефективність використання усної народної творчості в процесі роботи з дітьми.

 

Методи дослідження:

1. Теоретичні - аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження.
2. Емпіричні - цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей.
3. Аналіз навчально-виховної документації;
4. Педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий);
5. Кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Розділ І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ДОВОДИ впливу усної народної творчості на активізацію мовленнєвої діяльності У ДІТЕЙ середнього та старшого ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

1.    Фолькльор на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

 

У дошкільному дитинстві починають формуватися, набирати знань і морального здоров’я наші діти, онуки; і чи стануть вони громадянами, гідними своєї країни й свого часу, залежить від сучасної сім’ї та навчального закладу, які повинні плекати творчу особистість, створювати умови для повноцінного фізичного, духовного й інтелектуального розвитку дитини, піднесення її культури й духовності.

Розкриваючи значення рідної мови, К.Д.Ушинський виділяв у ній насамперед народність. Він вважав, що мова кожного народу створена самим народом, а не кимось іншим. З мови народу народжується і поет, і музикант, і художник. У цьому зв’язку великий педагог закликав любити і не забувати ніколи рідну мову [3].

Оскільки мова є універсальним засобом спілкування, накопичення й передачі інформації, навчання, виховання та формування духовного світу, вона немислима без мовлення. Усна народна творчість – невичерпне джерело розвитку мовленнєвої особистості дітей дошкільного віку. Відомі українські письменники Тарас Шев ченко, Марко Вовчок, Іван Франко, Леся Українка високо цінували усну народну творчість, радили використовувати її для виховання майбутніх поколінь. З казок, пісень, прислів’їв, приказок, забавлянок дошкільник отримує перші уявлення про культуру та побут свого народу.

Годі й перелічити усі різновиди художньої творчості, яку ми по праву вважаємо високо художнім скарбом культури й мистецтва нашого народу. Так звані малі фольклорні жанри (забавлянки, лічилки, скоромовки, заклички тощо), коли малюк промовляє їх, активізують інтелектуальну, емоційно-вольову та фізичну сфери; читання або слухання фольклорних творів, промовляння їх разом із дорослими розвивають фонематичний слух, формують уміння усвідомлювати й відтворювати почуте, сприяють розвитові  пам'яті, уваги, спостережливості.

В дошкільному віці більш поширеною стає тематика та зміст дібраного фольклорного матеріалу у збагаченні словника дитини, поглибленою стає робота над мовними особливостями. До неоціненних можливостей усної народної творчості належать прислів’я та приказки. Вони є своєрідним кодексом моральної поведінки, в них можна знайти пораду, осуд, підтримку. Найкраще вживати їх у момент, коли обставини наочно ілюструють прислів’я, і тоді схований у ньому зміст стає для дитини зрозумілим. Обравши певну ситуацію, у дітей запитують “Чому так кажуть?”, “Що відбулося?”, “Спробуй пояснити своїми словами”. Усі ці вправи спонукають дитину до висловлення власної думки, розвивають спостережливість, кмітливість, почуття гумору. Приказці завжди знайдеться місце в спілкуванні з дитиною - через особливу організацію, інтонаційну забарвлення, використання специфічних мовних засобів виразності (порівнянь, епітетів ) вони передають ставлення народу до того чи іншого предмета чи явища. Прислів’я та приказки, як і інший жанр усної народної творчості, в художніх образах зафіксували досвід прожитого життя у всьому його різноманітті і суперечливості. [9]

В.П. Адріанова - Перетц відзначає, що вони в узагальненому судженні про типові явища вдаються до найбільш стійкої частини лексики загальнонародної мови, в них думка передається лише найпотрібнішими та найнеобхіднішими і притому точно відібраними словами [8].

До того ж, як зазначає Н.А. Дмитрієва, що виражено словом, то вже більшою чи меншою мірою зрозуміло і можна пояснити. Визначеність, ясність, пластичність художньої мови - це є визначеність вираження духовного стану, думки, почуття, враження, настрою, переживання. [7]

Використовуючи у своїй промові прислів’я і приказки діти навчаються ясно, лаконічно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи своє мовлення, розвивається вміння творчо використовувати слово, вміння образно описати предмет, дати йому яскраву характеристику

Під час сніданку, обіду, вечері доцільно використати такі прислів’я:

- Каші маслом не зіпсуєш.

- Дорога ложка до обіду.

- Так їсть, аж за вухами лящить.

Якщо дитина виконує трудові доручення неохоче, нашвидкоруч чи від- мовляється від них, можна використати такі прислів’я:

- Поспішиш – людей насмішиш.

- Силою не хвались – краще трудись.

- Метушиться багато, а робить мало.

- Що посієш, те й пожнеш.

Завжди будуть доречні прислів’я морального плану:

- Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

- На злодієві шапка горить.

- Не хвали сам себе, нехай тебе інші похвалять.

Багато спільного з прислів’ями та приказками мають загадки, які допомагають збагатити словник дітей, розвинути їхнє мовлення, перевірити знання та кмітливість. Загадки перевіряють кмітливість людини, оцінюють її знання, спостережливість, допитливість. Відгадування загадок дає змогу дітям уточнювати уявлення про предмети, їх властивості, назви, усвідомлювати шляхом порівняння зв’язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, розуміти переносне значення слів, висловів. Відгадування і вигадування загадок також впливає на різнобічний розвиток мови дітей. Вживання для створення у загадці метафоричного образу різних засобів виразності (багатозначності слова, визначень, епітетів, порівнянь, уособлення) сприяють формуванню образності мовлення дітей дошкільного віку.

 Вони відображають реальний світ, містять широке коло знань, їх рекомендують для навчання дітей грамоти:

навчання дітей здійснювати звуковий аналіз слів;

формування умінь характеризувати звуки;

для ознайомлення з літерами, їх будовою, зображенням;

для ознайомлення з наголосом, знаком наголосу;

на розуміння понять „звук” і „буква”;

загадки про зошити, ручку, книжки, школу тощо.

Щоб викликати у дітей інтерес і потребу в доказі, Ю.Г. Ілларіонова рекомендує при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: непросто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно вчити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій повноті і глибині зв’язків і відносин. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які пропонуватимуться загадки. Тоді докази будуть більш обгрунтованими і повними. Систематична робота з розвитку у дітей навичок мови, докази при поясненні загадок розвивають вміння оперувати різноманітними і цікавими версіями для кращого обґрунтування відгадки. Щоб діти швидше опановували описову формою мови, треба звертати їх увагу на мовні особливості загадки, вчити помічати красу і своєрідність художнього образу, розуміти, якими мовними засобами він створений, виробляти смак до точного і образного слова. [7]

Автор рекомендує мати в запасі кілька загадок про один предметі, явищі, щоб показати дітям, що знайдені ними образи, висловлювання непоодинокі, що є багато можливостей сказати по-різному і дуже ємко, барвисто про одне й те ж саме. Оволодіння навичками описової мови йде успішніше, якщо поруч із загадками як зразки беруться літературні твори, ілюстрації, картини. Отже, у вигляді загадки в дітей розвивається чуйність до мови, вони вчаться користуватися різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово опановуючи образною системою мови. За словами А.П. Усової «Народна творчість містить в собі поетичні цінності».

Поряд із загадками на етапі розвитку мовлення у дітей можна ефективно використовувати скоромовки і чистомовки, адже актуальним завданням мовного розвитку в старшому дошкільному віці є і вироблення дикції. Відомо, що у дітей не достатньо координовано і чітко працюють органи мовленнєвого апарату. Деяким дітям притаманні надмірна квапливість, нечітке вимовляння слів, „заковтування” закінчень, перекручування слів, перестановка складів. Можлива також інша крайність: зайве уповільнена, розтягнута манера вимови слів. Спеціальні вправи допомагають долати дітям такі труднощі, вдосконалюють їх дикцію.         С.С. Бухвостова вважає незамінним матеріалом для дикційних вправ прислів’я, приказки, пісеньки, загадки, скоромовки [10]

Скоромовки  - фольклорний жанр, побудований на поєднанні звуків, які ускладнюють швидку вимову слів. Це своєрідна мовна гра. Швидкість ритму, цікавий зміст сприяють легкому запам’ятовуванню скоромовок, бажанню проговорювати їх. У скоромовці суть фрази не грає майже ніякого значення. Головним тут є підбір та розстановка таких слів, при вимові яких людина має докласти певних зусиль. Це сприяє правильній артикуляції, дикції та розвитку зв’язного мовлення в цілому.

Скоромовки можна використовувати для: 

формування навичок чіткої вимови звуків;

ознайомлення із словом, реченням;

навчання звукового аналізу слів;

визначення кількості звуків у слові, їх місця і порядку розташування;

визначення кількості слів у реченні;

виховання бажання вчитися.

 

 

 

2.    Вплив малих форм фольклору на розвиток виразності мовлення, відчуття гумору, збагачення словника дітей старшого дошкільного віку

 

За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мови і поруч із основними методами і прийомами мовного розвитку старших дошкільнят можна й потрібно використовувати цей багатий матеріал словесної творчості народу. Всі перелічені вище форми роботи свідчить про це.

Малі форми фольклору лаконічні і чіткі формою, глибокі і ритмічні. З їх допомогою діти вчаться чіткому і дзвінкому вимову, проходять школу художньої фонетики. [9]

Цільове призначення дикційна вправ різноманітне. Вони можуть бути використані для розвитку гнучкості і рухливості мовного апарату дитини, для формування правильної вимови звуків мови, для засвоєння вимови важко поєднуваних звуків і слів, для освоєння дитиною інтонаційних багатств і різного темпу мови.

Все це можна знайти в народній педагогіці. Наприклад, то з допомогою малих форм фольклору діти вчаться висловлювати ту чи іншу інтонацію: засмучення, ніжність і ласку, здивування, попередження. Важливо, щоб при виконанні дикційних вправ за кожним вимовленим словом стояла реальна дійсність. Тільки в цьому випадку мова дитини звучатиме природно і виразно. А.П. Усова, О. C Ушакова підтримують цю ж точку зору і вважають, що скоромовки, прислів’я, приказки є багатим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи почуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття поетичної мови і формуємо інтонаційну виразність його мови. [13]

Кожному відомо, що для дітей найулюбленішим жанром усної народної творчості є казка. Софія Русова зазначала: “Казка і дитина щось таке споріднене, і вони так одне з другом зрослися, що якби педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки там пануватиме, бо природно відповідає вимогам дитячого розуму”.

Сила впливу казки залежить не лише від змісту, а й від уміння яскраво й образно її розповісти. Тому, розповідаючи казку, потрібно виразно розповідати, вживаючи характерні казкові фрази, епітети, створити теплу й задушевну обстановку. Під час слухання казки дитина є не тільки пасивним слухачем, але й активним оповідачем. Такі питання, як “Розкажи, чому…”, “А як би ти вчинив(ла) на місці героя?” – дають можливість дитині висловити власну думку. Почуття та свої переживання, викликані казковими образами, проявляються в іграх – драматизаціях. Вони допомагають дитині глибше сприймати зміст твору. У драматизації дитина безупинно обігрує різні ситуації: то вона повинна запитувати, то відповідати, то розповідати, говорячи від імені іншого. Таким чином діти поповнюють і збагачують свій словник за допомогою казки, яка практично сприяє засвоєнню потрібної форми мови. [13]

 

Розділ ІІ. Методична основа активізації мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку

 

2.1 Методика використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку

 

Фольклор - народна творчість, найчастіше саме усна; художня колективна творча діяльність народу, відображає його життя, погляди, ідеали, принципи. Твори фольклору своїм змістом і формою найкращим чином відповідають завданням виховання і розвитку дитини, пристосовані до дитячих потреб. Поволі, непомітно вони вводять малюка в стихію народного слова, розкривають його багатство і красу. Вони є зразком мови. Але ще Ушинським К.Д. було помічено, що в сім'ях знають все менше обрядів, забувають пісні, в тому числі і колискові. «Народні казки, сприяють засвоєнню всіх форм мови, які дають можливість виробити у дітей власні мовленнєві навички при розповіді» - писав Ушинський К.Д.

В наші дні ця проблема стає ще більш актуальною.

Відсутність або нестача часу у батьків на розвиваючі спілкування з дітьми, а також не увага до змісту мовлення дитини, відсутність її активізації з боку батьків - наводить проблем у розвитку мовлення дітей.

На жаль, дитина більше часу проводить за комп'ютером, ніж в живому оточенні. Внаслідок цього, твори народної творчості практично не використовуються навіть в молодшому віці. Дошкільний вік - це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку усіх сторін промови: фонетичної, лексичної, граматичної. Повноцінне володіння рідною мовою в дошкільному дитинстві є необхідною умовою вирішення завдань розумового, естетичного, морального виховання дітей. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватись надалі. [11]

Педагог дитячого садка має більше можливостей для виховання дітей у дусі рідної культури, ніж шкільний учитель, тому що він саме живе з дітьми, і фольклор може стати не предметом вивчення, а частиною цієї природної побутового життя, прикрасивши і одухотворив її.

Мовленнєвий розвиток у дітей середнього та старшого дошкільного віку характеризується швидким ростом мовленнєвої активності, інтенсивним накопичуванням понятійного та лексичного матеріалу, засвоєнням структури рідної мови, основ її звукової культури та елементів граматичної діяльності. Активізується сприйняття художнього слова. З’являються навички та вміння слухати та розуміти твір дитячої літератури, з’являється зацікавленість і на підставі цього - емоційне сприйняття та бажання запам’ятовувати та виконувати неодноразово віршики, які слухали, маленькі казочки, розглядати малюночки, розмовляти про її зміст. Використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку має свою методику, яка враховує специфіку та особливості віку [14].

Свого часу ще Л. С. Виготський, О. В. Запорожць, Д. Б. Ельконін, Г. О. Люблінська, В. С. Мухіна та інші відомі психологи наголошували на важливості дошкльного віку як періоду фактичного становлення особистості дитини.

У дітей дошкільного віку існує відмінна від дорослих своєрідність сприйняття світу, у них виникає пізнавальний інтерес, вони активно вступають у практичну діяльність з оточуючими предметами та людьми.

О. В. Проскура зазначала, що діти старшого дошкільного віку активно пізнають оточуючий світ завдяки процесам сприйняття і мислення. Останнє є засобом пізнання як зовнішніх, так і внутрішніх зв’язків між предметами оточуючої дійсності.

Кожен педагог, який працює з дітьми повинен проводити велику роботи по формуванню сприйняття художнього слова. Найважливішою складовою частиною роботи з розвитку зв’язного мовлення є навчання розповіданню. Переказують діти легше й краще, чим складають описові розповіді по сприйняттю, причому при правильному підборі добутків вони однаково легко й охоче переказують як казки, так і розповіді. Однак виникає таке питання: якщо діти легше переказують, чим складають описові розповіді, чи не варто спочатку навчати їх тільки переказу? У результаті досліджень, перевірених на практиці, встановлено, що найбільші успіхи досягаються при рівнобіжному навчанні дітей тому й іншому виду розповідання.

Головне, що повинен врахувати вихователь при ознайомленні дітей з різними фольклорними жанрами, - необхідність привнести елементи артистичності, індивідуальності у виконанні народних творів. Тоді заняття будуть проходити як яскраве спілкування з дитиною, на очах якого розігрується барвисте дійство.

При ознайомленні з малими фольклорними жанрами вихователю слід звернути увагу на наступне:

• Можна використовувати предмети народно-прикладного мистецтва
• Використання потішок, приказок і т.д. тільки тоді забезпечує систематичний підхід до ознайомлення з навколишнім світом, коли їх зміст орієнтовано на людину, види його діяльності та конкретні дії (умивання, одягання, танці і т.д.). Вони повинні якомога частіше звучати в мові педагога.
• Необхідно широко використовувати наочний матеріал (чим молодша дитина, тим частіше він використовується: іграшки, картинки, посібники тощо), за допомогою яких створюється розгорнута картина дій та їх результату. Показ може бути фрагментарним або повним. Інсценізація твору за допомогою наочних засобів допомагає домогтися найкращого розуміння змісту. Під час читання твору роблять динамічний акцент на фрагментах тексту («масляна голівонька» - приводять в рух саме цю частину іграшки тощо).
• В ході інсценування і прослуховування тексту слід заохочувати і стимулювати дієву участь дитини: поклич півника і т.д.
• Емоційним викладом твору потрібно спонукати дітей до пізнавальної діяльності. Потрібно звернути увагу дитини на те, що один і той же персонаж може бути різним у різних творах.
• Важливо стежити, щоб дитина не втратила нитку розуміння твору в цілому.
• Обов'язкове правило - неодноразове повне прочитання твору. Кожне повторення повинне бути не менш захоплюючим процесом, ніж перше знайомство.
• Повторення твору в дещо зміненій формі. Менше уваги педагог повинен приділити ознайомчої частини і більше - можливості засвоїти, запам'ятати і відтворити текст.

 

 

2.2 Ознайомлення дітей з малими фольклорними формами, жанрами

У процесі роботи з художньою літературою ви­хователь використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки, примовлянки, фразеологізми, загадки тощо. Частіше їх підбирають за тематич­ним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору.

Крім такого фрагментарного використання фольклорних творів можна запропонувати спеціальні заняття з ознайомлення із фольклор­ною спадщиною і, зокрема, малими її формами: прислів'ями, приказками, загадками, колискови­ми, забавлянками, скоромовками.

Такі заняття планують раз у квартал для всіх вікових груп. Вони не мають чіткої структури. За­няття складається з кількох частин, кожна з яких присвячена певному жанру. Наприклад, структура заняття в середній групі містить три частини: 1 — загадки, 2 — чистомовки, 3 — колискові.

Спочатку в дітей формують уявлення про при­значення кожного жанру, його мовленнєві, компо­зиційні особливості, вчать розуміти художньо-об­разну основу тексту. На занятті використовують різноманітні методичні прийоми: художній аналіз словосполучень, текстів, лексичні вправи на ма­теріалі загадок, пояснення значення та етимології образних висловів, творчі розповіді за прислів'ями, скоромовками, театралізовані ігри тощо.

Малюкам потрібно показати яскравість, точ­ність, влучність фольклору: вчити виділяти в тексті засоби художньої виразності: епітети, порівняння, іронію, доцільно використовувати їх у власних висловлюваннях.

Зміст і методика проведення цього виду занять у різних вікових групах відрізняється не тільки різноманітністю жанрів, добором методичних прийомів, а й завданнями, які ставить вихователь, складністю фольклорних текстів.

Так, завдання вихователя молодшої групи — зацікавити   дітей   загадками,   вчити   розуміти   їх зміст, ввести в життя  дітей забавлянки, колискові, вчити повторювати за дорослим тексти рухливих ігор Для занять добирають тільки описові загад­ки, прості за змістом . формою; невеличкі колис­кові; пісеньки, з численними повторами, емо­ційно-образною лексикою.

У середній групі, крім репродуктивних, вихова­тель використовує творчі завдання, підводить дітей до елементарного усвідомлення художньої форми фольклорних творів. Поряд з описовими використовують загадки, побудовані на порівнянні, запереченні, зіставленні. Дітей трену­ють у самостійному доборі засобів художньої ви­разності. Вводять нові фольклорні жанри: скоро­мовки, примовки, жарти, прислів'я. [8]

У старшій групі ця робота продовжується. Дітей знайомлять з жанровими особливостями чистомовок, метафоричних загадок, фразеологізмів, прислів'їв, забавлянок. Вчать усвідомлювати образ­ну будову народної мови, переносити набуті знання і навички в самостійні висловлювання. Розумінню дітьми значення прислів'їв, приказок сприяє скла­дання оповідань, коротеньких казок та історій за їх сюжетом, малювання ілюстрацій за прислів'ями. Розкриття художнього образу в малюнку розширює можливості відтворення його в слові.

2.1.1. Методика ознайомлення з прислів'ями і приказками.

 

Вихователь повинен стежити за умілістю і правильністю вживання прислів'їв і приказок як у своїй промові, так і в мовленні дітей. Щоб домогтися правильного розуміння дітьми узагальненого значення цих видів малих фольклорних форм, необхідно всю роботу проводити в два етапи: спочатку прислів'я або приказка дається поза контекстом - для того щоб з'ясувати, чи розуміє дитина зміст та значення її, знає, коли її слід вживати. Потім прислів'я або приказка пропонується в контексті невеликого оповідання. Можна перевірити розуміння узагальненого значення прислів'їв і приказок, запропонувавши дітям завдання: придумати казку, розповідь, мовленнєву ситуацію, де один з героїв міг би доречно використовувати дану прислів'я або приказку. Коли у дітей накопичитися деякий запас прислів'їв та приказок, можна запропонувати їм підібрати прислів'я, відповідні змісту й ідеї певної казки. [15]

 

2.1.2. Методика ознайомлення з казками.

 

Казку дитині треба розповідати, а не читати. І розповідати неодноразово. Необхідно художньо, артистично відтворити образи персонажів, передати і моральну спрямованість, і гостроту ситуації, і своє ставлення до подій.

Для того, щоб діти слухали казку уважно, треба їх підготувати до цього. Можна використовувати наступні прийоми:

- показати казку з допомогою іграшок (настільний театр);

- використовувати приповідку, причому нову казку краще почати знайомої приказкою, а вже почуту казку - примовкою новою.

При розповіді казки рекомендується використовувати моделювання. Заміщеними об'єктами стають герої казок, а також предмети, з якими вони діють. Набір замісників (кружечки, квадрати) виготовляє і пропонує дитині дорослий. Дтитні потрібно вибрати певні форми, щоб відразу було зрозуміло, який кружечок, наприклад, крокодил, а який  - сонечко. Коли процес вибору заступників освоєний, можна переходити до розігрування простих сюжетів. В залежності від того, наскільки дитина опановує моделюванням, змінюється повнота розігруваного сюжету.

Закінчувати казку можна відомими кінцівками: «Тут і казці кінець, а хто слухав - молодець», мета їх використання - дати дитині зрозуміти, що казка закінчилася, і відвернути його від фантастичного. Кінцівками можуть служити й відповідні до змісту казки прислів'я, це закріпить враження про почуте і навчить дитину до місця вживати образні народні вирази.

Необхідно після занять створити умови для різноманітної творчої діяльності дітей, що відображає враження, отримані від сприйняття фольклорних творів: придумування казок, загадок, малювання на теми улюблених казок, їх драматизація. [15]

А) Мовотворчі літературні ігри «Казки-розповіданки»

Ця форма використання літературних творів сприяє розвитку мовотворчих здібностей. Вихова­тель, враховуючи наявність елементарних літера­турних уявлень та мовленнєвий досвід дітей, про­понує їм скласти казку за віршем або оповіданням з використанням опорних слів тощо. Психологи і педагоги стверджують: у дошкіль­нят   величезний   творчий   природний   потенціал, який з різних причин не завжди повністю ре­алізується. Тому дуже важливо створи  таку си­туацію, яка сприяла б бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосфері творчого натхнення, зацікави­ти дітей можливістю створити свою історію.

Що для цього потрібно? Насамперед, зацікав­леність педагога, доброзичливість, віра у творчі здібності дітей. По-друге — правильно вибрана тема майбутньою твору. Вона має підштовхувати дитину до розвитку сюжету, мати багатоваріантні припущення. Чудовим стимулюючим фактором для творчої розповіді є використання невеличких римованих історій. З одного боку, поезія будить уяву, з другого, в таких історіях багато недоказа­ного, що дитина може домислити. Творча роз­повідь за мотивами знайомих казок, оповідань — це теж гарний стимул розвитку мовотворчих здібностей. Глибокий вплив художнього твору на емоційно-чуттєву сферу дитини, поява яскравих уявлень народжують нові образи, дитина проявляє цілком природні бажання «пограти з героями улюбленого твору на вербальному рівні».

Дуже важливе питання – організація дітей на занятті. Відомо, що мовотворча діяльність — гли­боко індивідуальний процес, тобто у кожної дити­ни свій темп, свій особистий творчий шлях, осо­бистий рівень мовленнєвого розвитку, і тому най­ефективніший спосіб організації — індивідуальний тип заняття (максимальна кількість – четверо дітей приблизно одного рівня розвитку). Якщо у створенні творчої розповіді бере участь більше дітей, вихователь заохочує їх до  спільного скла­дання твору. Кожна дитина висловлює свою про­позицію щодо початку, розгортання сюжету, закінчення. Обговорення допомагає вибрати най­кращий варіант.

Мовотворча діяльність дітей може доповнюва­тися малюванням за темою твору чи режисерсь­кою або авторською грою з іграшками

Успіх творчої розповіді також залежить від гра­мотного методичною керівництва дитячими роз­повідями. Вихователь при необхідності може до­помогти дитині побудувати розповідь, використо­вуючи структурно-логічну схему (методика Л.Г. Шадріної): «Жили-були собі... Одного разу... Рап­том... Та ось тоді... І стали вони..."

Гарним  стимулом  при  складанні  дитиною  самостійного твору може бути сумісне мовлення (ви­хователь починає, а дитина продовжує речення). Ефективні прийо­ми — підказки, спонукання, доповнення. Сам вихо­ватель повинен мати в запасі кілька готових мож­ливих варіантів розвитку сюжету, щоб підтримати дитину в складний момент. Попередня лексико-граматична робота за темою чи за текстом допо­може активізувати необхідний словниковий запас. Важливий момент – запис і збереження результатів дитячої творчості. Добре, якщо в групі ведеться журнал-книга дитячої творчості, де зберігаються найкращі твори, малюнки, загадки, аплікації. Дитячі казки оповідання можна також оформити у вигляді маленької книжки-саморобки. Подобаються дітям самостійно випущені газети їхніми  творами. З ними знайомлять батьків, дітей інших груп.

Б) Творча розповідь за мотивами знайомих казок

Літературні ігри цього типу можуть бути скла­довою частиною занять з художньої літератури, а можуть проводитись окремо, як мовленнєві занят­тя на літературному матеріалі. В них може брати участь невеличка група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу, творчу активність, бути почутою.

В) Творча розповідь за темою,  запропонованою вихователем

Першу частину заняття вихователь організовує так_; щоб допомогти дітям, використовуючи свій особистий досвід, відірватися од типових явищ, поринути у світ мрій і фантазій. Спочатку педагог розглядає реальні типи, образи, наприклад, кози і окремо образ літака. Коли діти пригадають усе, що вони знають про реальні можливості речей, вихователь пропонує незвичайну ситуацію — «Ко­за у літаку». Разом з дітьми обговорює її: «Чому коза могла опинитися в літаку? Куди вона летіла? Чий і який був літак? Що могло трапитися під час подорожі» В обговоренні беруть участь усі бажа­ючі, висловлюючи свої пропозиції щодо продов­ження сюжету, потім вибирається найкращий  варіант. Так поступово діти складають колективну історію, далі кожен може проілюструвати казку, домислити остаточно свій варіант, розповісти йо­го товаришам, вихователю, батькам.

Важливим методом, що допомагав би вихователю разом з дітьми поглиблено працювати над мов­ною специфікою українських літературних творів є порівняння двох текстів, близьких за ідеєю, змістом.

Це ефективний спосіб не тільки залучити дітей до української літературної творчості, а й показа­ти їм тісний зв'язок українського і світового сло­весного мистецтва.

   Протягом року вихователь добирає п'ять-шість пар таких творів Так, у різних народів є казки, схожі за сюжетом, характером і діями героїв. На­приклад, українська казка «Казочка про Коржика», російська «Колобок» та норвезька «Пиріг»; ук­раїнська казка «Рукавичка», російська «Теремок» або казка В.Біанки «Теремок»; українська казка «Золотий черевичок» і казка Ш.Перро «Попелюш­ка»; українська казка «Кобиляча голова» і російська «Морозко».

Один із двох творів добре знайомий дітям, з іншим вони знайомляться на занятті. Отже, визна­чальним моментом цих занять є порівняння двох текстів і спостереження за їх мовленнєвими особ­ливостями.

 

2.1.3 Методика ознайомлення з загадками.

 

На початковому етапі вчити дітей сприймати образний зміст загадок, пояснювати їх. Потім звернути увагу на соковиту, колоритну мову загадки, формувати вміння розуміти доцільність використання виразно-зображальних засобів. Для цього можна запропонувати дітям для порівняння дві загадки, запитати яка з них двох їм більше сподобалася і чому. Запропонувати підібрати означення до слова, яке позначає відгадку. Пізніше, коли діти засвоять жанрові особливості метафоричних загадок, педагог пропонує їм самим придумувати загадки про предмети, явища дійсності. [7]

Усна народна творчість може використовувати в усіх формах роботи з фізичного виховання: рухово-творчі заняття, засновані на одному з видів усної народної творчості; сюжетні фізкультурні заняття з "вкрапленням", "вплітанням" елементів казки (проводяться у формі "рухового" розповіді);

театралізовані фізкультурні заняття з використанням імітаційних, мімічних вправ, інсценувань та ігор-драматизаций; музично-ритмічні заняття, засновані на народних танцях, з використанням народних пісень і мелодій.

Особливу роль у залученні дитини до народної культури відіграють фольклорні свята як засіб вираження національного характеру, яскрава форма відпочинку дорослих (педагогів та батьків) і дітей, об'єднаних спільними діями, спільним переживанням. Народні свята завжди пов'язані з грою, тому і зміст свят в дитячому садку включаються різноманітні народні рухливі ігри, а розучені з дітьми примовки, лічилки, скоромовки роблять процес гри більш цікавим і змістовним. Діти старшого дошкільного віку співають народні ліричні пісні та коломийки. Широко використовуються і сценки, ляльковий театр за народним пісеньками, сюжетами казок.

Таким чином, використання фольклору в процесі організації різних видів дитячої діяльності, застосування різних методів ознайомлення з усною народною творчістю народу викликає стійкий інтерес до фольклора, сприяє розвитку мовної активності у дітей дошкільного віку.

 

 

 

2.3 Використання усної народної творчості у повсякденному житті дошкільника

 

Мовленнєвий розвиток у дітей в умовах родинного виховання є одним з головних завдань дошкільної освіти. Творче використання спадщини В.Сухомлинського дозволяє вирішувати складні проблеми мовленнєвого розвитку та виховання в цілому. Він зазначав: “Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі”. Тому великого значення набуває саме мовленнєвий розвиток дитини та мовленнєва підготовка в родині. Вона є кінцевим результатом мовленнєвого розвитку і виявляється в загальній культурі спілкування. Оскільки набуті вміння і навички культури спілкування в дошкільному віці забезпечують подальше успішне навчання та розвиток в цілому, це зумовлює посилену увагу до мовленнєвого розвитку як складової загальної підготовки до школи. А. Богуш, М. Вашуленко, О. Савченко, Л. Калмикова розглядають мовленнєву підготовку дитини до школи не лише як достатню вікову поінформованість у широкому колі життєвих проблем, але й передбачають цілу комплексну характеристику мовленнєвої діяльності та створення соціально-педагогічних умов для розвитку у близькому оточенні. [1], [13]

Сучасна наука стверджує, що повноцінне зв’язне мовлення людини не може сформуватися без освоєння фольклорних форм. Тому дошкільникам слід пропонувати найкращі зразки усної народної творчості – скоромовки, колискові, загадки, утішки, примовки, лічилки та ін. Адже вони наближені до дитячого світу та долучають малят до традицій і звичаїв їх предків. Вперше народну творчість дитина починає сприймати ще немовлям, коли вона чує колискові.

Ці пісеньки допомагають малюку засвоїти найпростіші моделі мовлення та розпочати спілкування з оточуючими. Колисанки – це універсальний спосіб донести до дитини відомості про навколишній світ, тим самим збагачуючи її словник. Інтонаційне забарвлення у цих піснях активно сприяє розвиткові фонематичного сприйняття. Вони також сприяють розвиткові пам’яті та освоєнню лексики. Починаючи з третього року життя малюки вже можуть зрозуміти гумор. Якщо щось виходить за рамки їх уявлень, то воно для дітей смішне. Але без дорослого зрозуміти побачене дитина ще не спроможна. З другої половини 3-го року життя, при точному описі предмета, малюк може відгадати загадку. Така практика значно піднімає рівень словникового запасу дитини. Після відгадування слід обов’язково закріпити особливості задуманого явища або предмета. Часто загадки містять різноманітні прийоми метафоризації образу (використання багатозначності слів, уособлення, епітети, порівняння та ін.), що допомагає сформувати у дошкільнят образне мислення. [2]

Чисельні слова, які є відгадками, сприяють збагаченню дитячого словника, особливо це проявляється під час використання багатозначних слів або слів у переносному значенні. Слушною є думка Ю.Г. Ілларіонової про те, що мовлення-опис і мовлення-доказ розвиваються у дітей більш активно при частому відгадуванні загадок, адже висловлена думка потребує доказів. А щоб довести правильність висловлювання, потрібно логічно розповісти про хід своїх міркувань щодо відгадки. Доводячи свою думку, дитина засвоює нову композиційну побудову висловлювання, його граматичну структуру.

Для розвитку точності, влучності та виразності мовлення дошкільнят застосовують вірші-забавлянки. Через поетичну форму цих віршів дитина починає чіткіше розуміти художні образи. Грайливі ситуації, які відображені у них, допомагають дітям сприймати їх легко та весело. Велике значення тут надається емоційному настрою дошкільнят і тому, як дорослий зуміє подати указаний матеріал. Найкращими темами для сприймання малюками будуть людські стосунки, світ природи та інтереси. [13]

Ще одним особливим видом фольклору є прислів’я та приказки. Їх особливість полягає у влучному використанні епітетів та порівнянь таким чином, що передається ставлення народу до різноманітних явищ чи предметів. Якщо навчити дитину використовувати під час її мовлення приказки та прислів’я, то вона зможе більш ясно та лаконічно демонструвати свої почуття та думки. Характеристика предмета стає більш яскравою.

Мовлення дітей дошкільного віку може розвиватися й на основі народних пестушок та утішок. Вони позитивно впливають на фонематичний слух, адже у них досить часто зустрічаються наспіви. Вони мають кількаразове повторення у різному темпі та з різною інтонацією. Це допомагає показати всю красу української мови та спонукає до подальшого розвитку мовлення дошкільників.

Одним із головних завдань у старшому дошкільному віці є відпрацювання дикції. Для того, щоб чітко та швидко вимовити скоромовку, потрібно спочатку її завчити та повторювати дуже повільно багато разів. Це допомагає мовному апарату звикнути до такої складної роботи та виконувати її у будь-якому темпі.

Слушними є поради А.М. Богуш щодо використання усної народної творчості у процесі розвитку звукової культури мовлення дітей. Саме в таких дитячих творах, зазначає А.М. Богуш, містяться мовленнєві моделі дитячої мови: ляля, жита, гам, киця та ін. Вони є своєрідним фондом народної дитячої лексики, в цих творах зустрічається чимало звуконаслідувальних слів, які стимулюють мовлення дитини, полегшують її спілкування з дорослими. В період сенситивного засвоєння мови, коли дитина замінює полегшуючі та звуконаслідувальні слова правильною лексикою рідної мови, починає засвоювати звуки рідної мови, А.М.Богуш рекомендує пропонувати дітям найкращі зразки народної мудрості – малі фольклорні жанри, адже саме вони “легкі для наслідування, водночас вводять дитину у світ дорослого побутового життя, прилучають до споконвічних національних цінностей, традицій, звичаїв”. [2]

За твердженням А.М.Богуш, малята із задоволенням слухають народні фольклорні твори, вони приваблюють малюків своїм емоційним змістом і змушують прислухатися до звучання рідної мови, збагачувати дитячий словник народними виразами, і це не випадково, “адже всі вони містять надзвичайну образність рідного слова”.  [3], [14]

Як зазначає А.М. Богуш, фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам’ятання; їм притаманна низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють дитину, а саме: невеличкий об’єм тексту, захоплюючий ігровий сюжет, доступність змісту, використання художньо-зображувальних засобів мови. [4],[14]

Фольклор посідає значне місце у повсякденному житті дитини-дошкільника. Дітям доступні для розуміння приказки, прислів’я, мирилки, дражнили, казки, легенди. Якщо прозивалки (дражнилки) - це відповідь дитини на образу, недоброзичливе ставлення, недооцінку чеснот, бажання встановити справедливість через дошкульне слово, покарати кривдника, то мирилки використовуються з метою відновлення товариських взаємин.

Отже, усна народна творчість є одним із провідних засобів духовного розвитку дітей, сприяє вихованню в них таких духовно-моральних якостей, як працелюбність, старанність, товариськість, шанобливе ставлення до однолітків і дорослих, повага до національних святинь.

 

розділ ІІІ. Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв’язного мовлення дошкільника

 

Одне із завдань дошкільної освіти сьогодні - спрямувати діяльність сучасного педагога на пошук засобів пробудження тих чи інших емоційних переживань, які слугуватимуть спонуками до зовнішніх вчинків і поведінки особистості, розвитку його духовності.

У старшому дошкільному віці вихователі є взірцем, прикладом для наслідування. Саме тому вихователь має бути обізнаним в багатьох питаннях, знати народні традиції, розкривати їх значення для людини. Також важливо постійно знайомити дошкільнят з новим матеріалом, конструктивно змінювати види діяльності та форми роботи, щоб надавати можливість дитині розвиватись, широко застосовувати дослідницьку діяльність, яка також сприятиме розвитку творчості, у процесі навчально-виховної роботи з   дітьми дошкільного віку застосовувати народні фольклорні твори. Готувати різноманітні творчі завдання дітям як в дошкільному навчальному закладі під керівницвом вихователя, так і вдома під керівництвом батьків. [8]

Нами було розроблено експериментальну методику виховання звукової культури мовлення дітей середнього та старшого дошкільного віку засобами фольклору, яка складалась з чотирьох  взаємопов’язаних етапів: організаційно-методичний, пізнавальний, діяльнісний, комунікативно-творчий.

Перший етап – організаційно-методичний – передбачав роботу щодо забезпечення навчально-виховного процесу необхідним експериментальним матеріалом. На початку експериментальної частини, було визначено рівень зв’язного мовлення дітей старшої групи за допомогою діагностичної методики О. C. Ушакової і Е. М Струніної для виявлення рівня розвитку мовлення дітей (використовується на початковому і заключному етапах роботи). [14]

Дана методика визначає такі рівні мовного розвитку :

І - високий ;

II - середній ( достатній) ;

III - низький.

Оцінка кожного рівня виражається в балах:

3 бали ( високий рівень ) ставиться за точний і правильний відповідь , даний дитиною самостійно.

2 бали ( середній рівень) отримує дитина , що допустив незначну неточність , відповідальний за навідним питань і уточненням дорослого.

1 бал ( нижче середнього ) ставиться дитині , якщо він не співвідносить відповіді з питаннями дорослого , повторює за ним слова , демонструє нерозуміння завдання.

Зразкові ( можливі) відповіді дітей оцінюються після кожного завдання в такій послідовності:

1) правильну відповідь ( 3 бали);

2) частково правильну відповідь ( 2 бали);

3) неточна відповідь ( 1 бал).

 

Методика обстеження зв'язного мовлення

1. Методика «Розкажи, який».

Мета: діагностика умінь дитини використовувати при описі предметів (іграшок) слова, що позначають суттєві ознаки.

Хід обстеження: педагог пропонує дитині розповісти про іграшку (предмет). Пропонуються для опису такі слова: ялинка, зайчик, м'ячик, яблуко, лимон. Якщо виникають складнощі, то вихователь уточнює: «Розкажи, що ти знаєш про ялинці? Яка вона буває? Де ти її бачив? »

2. Методика «Склади розповідь».

Мета: виявлення рівня сформованості зв'язного мовлення

Обладнання: три картинки із зображенням серії послідовних подій: «Кішка ловить мишку».

Хід обстеження: педагог непослідовно розкладає перед дитиною картинки та пропонує розглянути їх і розкласти по порядку: «Розклади картинки так, щоб було зрозуміло, що було спочатку, що потім сталося і чим завершилося дію? Склади розповідь».

3. Методика «Подумай і скажи».

Мета: виявлення вміння дитини встановлювати причинно - наслідковий залежність, міркувати.

Хід обстеження: педагог пропонує дитині уважно прослухати і закінчити наступні висловлювання:

«Мама взяла парасольку, тому що на вулиці» (йде дощ);

«Тане сніг, тому що» (пригріває сонце; настала весна);

«Квіти засохли, бо» (їх не поливали);

«У лісі з'явилося багато грибів, тому що» (пройшов дощ);

«На деревах з'являються молоді листочки, тому що» (наступила весна).

4. Методика «П'ять завдань»

Мета: виявляється вміння описувати предмет (картину, іграшку),

скласти опис без наочності, для цього дитині спочатку пропонується лялька.

Завдання 1. Опиши ляльку. Розкажи, яка вона, що з нею можна робити, як з нею грають.

- Дитина самостійно описує іграшку: Це лялька; Вона красива, її звуть Катя. З Катею можна грати;

- Розповідає з питань педагога;

- Називає окремі слова, не зв'язуючи їх у речення.

Завдання 2. Склади опис м'яча: який він, для чого потрібен, що з ним можна робити?

- Дитина описує: Це м'яч. Він круглий, червоний, гумовий. Його можна кидати, ловити. З м'ячем грають;

- Перераховує ознаки (червоний, гумовий);

- Називає окремі слова.

Завдання 3. Опиши мені собаку, яка вона, чи придумай про неї розповідь.

- Дитина складає опис (розповідь);

- Перераховує якості і дії;

- Називає 2-3 слова.

Завдання 4. Дитині пропонують скласти розповідь на будь-яку із запропонованих тем: «Як я граю», «Моя сім'я», «Мої друзі».

- Складає розповідь самостійно;

- Розповідає за допомогою дорослого;

- Відповідає на питання односкладово.

Завдання 5. Педагог читає дитині текст розповіді або казки і пропонує переказати.

- Дитина переказує самостійно;

- Переказує з підказування слів дорослим;

- Каже окремі слова.

Наприкінці перевірки проводиться підрахунок балів. Якщо більшість відповідей (понад 2 / 3 ) отримало оцінку 3, це високий рівень. Якщо більше половини відповідей з оцінкою 2, це середній рівень, а з оцінкою 1 - рівень нижче середнього.

Другий етап – пізнавальний – передбачав ознайомлення дітей із розмаїттям жанрів фольклору (скоромовки, забавлянки, лічилки, колисанки, утішки, мирилки, заклички, примовки), заучування їх напам’ять, збагачення словника дітей словами-назвами малих жанрів фольклору, образними виразами. Провідними методами на цьому етапі виступили: читання художніх текстів, розповідання та розігрування казкових ситуацій, вивчення напам’ять малих фольклорних жанрів.

Третій етап – діяльнісний – передбачав роботу, спрямовану на використання малих жанрів фольклору у вихованні культури мовлення в різних видах діяльності (навчально-мовленнєва, художньо-мовленнєва, ігрова, театрально-ігрова).

Завданнями цього етапу виступили:

1)    навчити дітей правильно вимовляти звуки рідної мови у словах і словосполученнях (сформувати правильну артикуляцію звука, розвинути чітку дикцію);

2)    сформувати вміння та навички користуватися інтонаційними засобами виразності у власному мовленні (вміння регулювати силу голосу, темп мовлення, користуватися різною інтонацією залежно від ситуації спілкування).

3) навчити розуміти та застосовувати малі форми фольклору у повсякденному житті, виховати почуття гідності, чуйності, справедливості за допомогою усної народної творчрсті.

Четвертий етап – комунікативно-творчий – було спрямовано на активне використання дітьми набутих умінь і навичок звукової культури мовлення та малих жанрів фольклору у різних ситуаціях спілкування. Для реалізації означеної мети використовувалися комунікативно-творчі вправи: “Розкажи віршик із визначеним забарвленням”, “Пригадай скоромовку”, “Розкажи забавлянки так, щоб тебе почули” і т.ін. Мовленнєві ситуації слугували перехідним етапом від виховання звукової культури мовлення до самостійного використання набутих умінь і навичок у різних ситуаціях.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено порівняльні підсумкові зрізи з метою виявлення ефективності використання засобів усної народної творчості для розвитку культури мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Експеримент проводився у дитячому дошкільному закладі с. Шарівка, Богодухівського району Харківської області, в старшій групі. В експерименті брали участь 15 дітей. З дітьми цієї групи було проведено п’ять занять з використанням малих форм усної народної творчості (Додаток1.)

 

 

 

На початок експерименту із 15 дітей групи на високому рівні знаходилися 3 дітей, на середньому – 9 та на низькому 3, що складало 27%, 46% та 27% відповідно. Після проведення експерименту результати змінилися: високий рівень - 42% (6 дітей), середній – 53% (8 дітей), низький –6% (1 дитина).

Отже, рівень зв’язного мовлення дітей підвищився, це означає, що усна народна творчість є ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку та може використовуватись для  розвитку виразності мови, відчуття гумору, збагачення словника у дітей середнього та старшого дошкільного віку.

У дослідженні було виявлено, що ефективність виховання звукової культури мовлення, виразності, швидкості збагачення мови залежить від низки педагогічних умов, а саме: адекватне використання малих фольклорних жанрів відповідно до типових помилок кожного з чинників фонетичної правильності мовлення; комунікативно-ситуативний підхід до розвитку фонетичної компетенції; раціональне поєднання різних видів і типів занять з їхньою максимальною емоційною насиченістю; комплексне розв’язання всіх завдань щодо фонетичної правильності мовлення в різних видах діяльності; доцільна частість планування малих жанрів фольклору відповідно до завдань розвитку культури мовлення.

Висновки

 

1.               Під час виконання роботи були опрацьовані психологічні, педагогічні, методичні джерела інформації.
2.               Були розлянуті методики використання усної народної творчості на заняттях з дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Прислів’я, приказки, загадки, пісеньки, примовки, казки можуть використовуватися як окремі елементи занять, як база для рухово-творчих занять (засновані на одному з видів усної народної творчості), сюжетні заняття з "вкрапленням", "вплітанням" елементів казки, як театралізовані заняття з використанням імітаційних, мімічних вправ, інсценувань та ігор-драматизаций; музично-ритмічні заняття, засновані на народних танцях, з використанням народних пісень і мелодій.
3.               Були визначені шляхи роботи з дітьми середнього та старшого шкільного віку: на початку експериментальної частини, було визначено рівень зв’язного мовлення дітей старшої групи за допомогою діагностичної методики О. C. Ушакової і Е. М Струніної для виявлення рівня розвитку мовлення дітей та проведено 5 занять з використанням усної народної творчості. Наприкінці експерименту проведено контрольне діагностування.
4.               Рівень зв’язного мовлення дітей підвищився, це означає, що усна народна творчість є ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку та може використовуватись для  розвитку виразності мови, відчуття гумору, збагачення словника у дітей середнього та старшого дошкільного віку.

 

 

Список використаних джерел

 

 

1.               Богуш А. М. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М. Богуш. – Київ, 2012. - 64
2.               Богуш А. М. Базовий компонент. Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей // Дошкільне виховання. – 2004. № 7. – С. 22–23.
3.               Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей: сутність та шляхи реалізації./ А. М. Богуш // Дошкільне виховання. - 1996. – № 6.
4.               Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі: навч. посіб. / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – 2-ге вид, переробл. і допов. – К.: Вища шк., 2002. – 407 с.
5.               Горбунова Н. - Розвиток словника дітей у процесі статевого виховання/ Н. Горбунова// Дошкільна освіта - № 2 (20), - 2008 р.
6.               Гусєва О. Щоб запобігти дисграіфії. Індивідуальне логопедичне заняття.// Дошкільне виховання - №5 – 2015р. – с 32-33.
7.                Євдокимова Н. - Осінь проводжаємо, зиму зустрічаємо (тематичне заняття з розвитку мовлення для старших дошкільнят) / Н. Євдокимова // Дошкільне виховання : Науково-методичний журнал для педагогів і батьків. - 2015. - N 11. - С. 29-32.
8.               Ілларіонова Ю.Г. Вчіть дітей розгадувати загадки / Ю.Г. Ілларіонова. — М.: Просвіта, 1985. — 160 с.
9.               Калмикова Л. І. Збагатити дитяче мовлення допоможуть словосполучення. / Л. Калмикова // Дошкільне виховання. – 2001. – № 7. – С. 12–15.
10.          Лобанова Е.А. Дошкільна педагогіка: навчально-методичний посібник / Е. А. Лобанова —— Балашов: Миколаїв, 2005. — 76 с.
11.          Лупійко Л. В. Розвиток творчих здібностей старших дошкільників засобами народного фольклору// Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць. Т. 6. Психологія обдарованості. Вип. 11 / За ред. С. Д. Максименка ; Ін­т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. ­ Житомир : Вид­во ЖДУ імені І. Франка, 2015 – с. 159-164
12.          Луцан Н. І. Лінгводидактичні проблеми розвитку мовлення дітей дошкільного віку/ Луцан Н.І.//Дошкільна освіта - № 4 (6), - 2004 р.
13.          Пахомова Н. Г. Проблеми мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку в умовах родинного виховання// Дошкільна освіта - № 3 (9) - , 2005 р.
14.          Пахомова Л. Весна панує — життя вирує. Заняття для середньої групи з використанням наочного моделювання // Дошкільна освіта - № 5 - , 2012р.
15.          Трифонова О.С. Реалізація ідей А.М.Богуш щодо виховання звукової культури мовлення в дошкільників// Дошкільна освіта - № 4 (6)-, 2004 р.
16.          Ушакова О.С. Методика развития речи детей дошкольного возраста / О.С. Ушакова, Е.М.Струнина.– М.: «Владос», 2004.
17.          Фунтікова О.О. Дитина й розумова діяльність: до питання про навчання//Дошкільна освіта - № 4 (6)- , 2004 р.
18.          Харитонова О., Костянтинова О., Абба П. Виховуємо патріотів // Вихователь-методист дошкільного закладу. – Київ, 2012. – с.11 - 20
    Логвинчук С. Л. - Мовленнєва компетенція - засобами гри : ефективний досвід / С. Л. Логвинчук // Дошкільне виховання. - К.: Світич, 2016. - № 2. - С. 11-15 

 

 

 

Додаток 1.

Заняття 1. Тема: «Чарівні звуки весни»

      Мета: Розширювати знання дітей про весну та весняні явища. Вправляти дітей у відгадуванні загадок. Вчити зв’язно  та послідовно описувати весняні явища, використовуючи схеми. Закріпити знання дітей про букви, їх назви та звукове значення; Збагачувати словник образними виразами, дієсловами, епітетами, порівняннями. Виховувати зосередженість,уважність, любов до природи.

      Обладнання: схеми для складання оповідання про весну, краплинки з буквами, тканина синього кольору.

Хід заняття

  Вихователь пропонує дітям відгадати загадку про весну

Привітання журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Я заквітчую гаї

Відгадали, хто вона

Ця красуня чарівна?

                                          Володимир Верховень

•         Яка пора року описана в загадці?

      Відповіді дітей. Весна.

      Вихователь.

•         Ну звичайно, це весна!

Наша мила, чарівна

Вона надію всім вселяє

І до праці закликає.

     Вихователь.

•         А якою весна буває скаже той, хто відгадає.

Мовна гра «Так чи ні?»

•         Настала весна, усі птахи полетіли в теплі краї.
•         Навесні цвітуть підсніжники.
•         Діти зраділи, що почалася весна і побігли кататися на ковзанах.
•         Весною небо стає блакитним, а повітря теплішає.
•         Весною на деревах появилися плоди.
•         Горобці весело цвірінькають, купаються в калюжах.

 Дидактична гра «Склади оповідання».

      Вихователь:

•         Давайте про весну складемо маленьке оповідання.

 

Завдання:

Розгляньте схему.

Запам’ятайте позначки:

1.     В – весна
2.     Як світить сонечко
3.     Задзвеніли краплинки
4.     Які квіточки з’являються першими.

      Складіть до кожного малюнку речення.

В

 

Діти придумують і розповідають.

Вихователь.

Прийшла весна – красна.

Все навколо ожило, сміється, співає, радіє лагідному весняному сонечку. Та інколи сірі хмаринки опускаються низько і на землю падають краплинки.

Пальчикова гімнастика «Весняний дощ»

Весняну пісню дощ співає,

ліси, сади і землю поливає

(пальці стукають по столу спочатку швидко, потім повільно)

Цю пісеньку не розуміємо

Ні я, ні ти

Але розуміють її квіти

(пальці барабанять швидко-швидко (ллє злива))

І травичка зелененька,

І берізка молоденька

(пальці стукають усе повільніше-повільніше і зупиняються)

Краще всіх розуміє зерно

Проростати почне воно.

      Вихователь:

•         Ось і в нас пройшов дощик.

    Дидактична гра «Краплинки».

Вихователь кладе краплинки з написаними на них буквами.

Завдання.

Діти повинні придумати слово про весну, яке починається на ту букву, яку покаже вихователь.

Відповіді дітей:

Р – розпускаються, ряст;

К – конвалія, квіти, квітень;

С – струмок, сонце;

Б – бруньки, береза, березень;

Т – трава, травень.

Вихователь: Після весняної зливи, веселіше сяє сонце, більш яскравими стають барви оновленої природи, а по землі біжать струмочки. (Викладає струмочок із тканини)

•         Подивіться, як швидко розлився струмочок.

 

Дидактична гра «Струмочок».

Завдання:

Придумати слово-дію, пов’язане з весняними явищами і перестрибнути через струмочок.

(Діти, один за одним підходять до уявного струмка, називають дієслово і перестрибують його)

Відповіді дітей. Світить, гріє, тече, співає, зеленіють, розпускаються…

 

Вихователь:

•         Ось ми і перестрибнули через струмочок і потрапили на квітучий луг.

Поверніться один до одного. Візьміться за руки і побажайте одне одному весняного настрою, успіхів і здоров'я.

Побажання дітей.

 

Вихователь.

•        Я бачу, як від добрих побажань посвітлішали ваші обличчя, стали кращими, веселішими.

То ж давайте пограємося у гру «Подоляночка».

Діти стоять колом.

Одна дитина – «подоляночка» – поза колом.

Під пісню – на слова:

Десь тут була подоляночка

Десь тут була молодесенька

Діти йдуть по колу вправо, а подоляночка ліворуч.

На слова:

Тут вона впала,

До землі припала

Діти зупиняються і піднімають з’єднані руки. Подоляночка в-бігає в коло і присідає.

Діти, йдучи по колу вліво, співають:

Ой встань, ой встань, подоляночка

Ой встань, ой встань, молодесенька

      Тримаючись за руки, вони підходять до подоляночки і відходять назад.

 На слова:

Мий своє личко, як ту скляночку

Біжи до Дунаю

Візьми ту, що скраю.

      Подоляночка умивається біжить до – якої небудь дівчинки в колі, бере її за обидві руки і крутиться з нею. Потім вони міняються ролями. Гра повторюється.

Вихователь: Молодці, діти, гарно впоралися із завданнями.

•         Про яку пору року ми з вами розмовляли?
•         За що ви любите весну?

Заняття 2. Тема: Подорож казковим лісом

Програмовий зміст: удосконалювати вміння дітей розрізняти на слух свистячі і шиплячі звуки [ С-Ш ] у складах, словах, реченнях; давати порівняльну характеристику цих звуків; вправляти дітей у поділі слів на склади; звуковому аналізі і синтезі; творенні якісних прикметників від іменників; складанні простих поширених речень; відгадуванні загадок; читанні простих за структурою слів. Розвивати фонематичний слух, почуття ритму, артикуляційну і дрібну моторику пальців рук, логічне мислення. Виховувати колективізм, активність, дисциплінованість, увагу, товариські почуття.

Обладнання і матеріали: Предметні малюнки одягу, собаки, мишки, автобуса, гадюки, лісу; наголовники; друковані букви С, Ш; загадки; білетна каса;  дидактичні ігри: «Потяг»,  «Який сік?», «Слово розсипалось», «Звукова Галявина», «Ромашка [С-Ш]», «Встав пропущені слова»; демонстраційний матеріал «Весела граматика-антоніми»; ребус «Колесо».

 

Хід заняття.

1.                  Організаційний момент.

(Діти стоять на килимку, утворивши коло; промовляють вітальну гімнастику і супроводжують її пальчиковою вправою  «пальчики вітаються»).

•                      Доброго ранку, сонце привітне!
•                      Доброго ранку, небо блакитне!
•                      Доброго ранку, в небі пташки!
•                      Доброго ранку, усі малюки!
•                      Я вас вітаю, люблю, впізнаю,  (діти беруться за руки)
•                      Бо живемо ми в одному краю.

2.               Повідомлення теми заняття.

Вихователь:

- Сьогодні до нас на заняття завітали два звуки, дві букви ( показує букву С-діти називають її та показує букву Ш, діти також її називають). Раніше ви їх частенько плутали і  це їм було не дуже приємно. Але ми багато з вами працювали над цими звуками. І щоб перевірити вас чи навчились ви їх розрізняти, ми вирушимо разом у цікаву подорож до країни Звукляндії у казковий ліс. Згодні?

Діти: «Так! Так!»

-А чим ми будемо подорожувати? Відгадайте:

У полі драбини довгі лежать,

По драбинам будиночки з дітьми біжать?  (малюнок потягу)

 

3.               Порівняльна характеристика звуків С-Ш: гра «Придбай квиток».

Потрібно на потяг придбати квитки-літери ( дівчатка-Ш, хлопчики –С) – ціна квитка-правильна відповідь.

Вихователь задає питання, а діти, ставши в чергу до каси, по черзі відповідають і отримують літери.

- Звук С - голосний чи приголосний?

- Звук Ш - голосний чи приголосний?

- Звук С – дзвінкий чи глухий?

 - Звук Ш – дзвінкий чи глухий?

 - Звук С – твердий чи м’який?

 -  Звук Ш – твердий чи м’який?

 - Сссс –на якому поверсі живе язичок?

 - Шшш – На якому поверсі живе язичок?

 - Звук С  (Ш)– холодний чи теплий?

- Звук С  (Ш)– губи «жабкою» чи «слоником»?

4.               Диференціація звуків (С-Ш) у словах (лексична тема - одяг).

Вихователь: Діти, потрібно підібрати одяг для подорожі: дівчатка-відповідно до придбаних квитків-літер – одяг із звуком - (Ш), а хлопчики -(С). (На набірному полотні - виставлені предметні малюнки: сорочка, костюм, спідниця, сукня, светр, сарафан, штани, шорти, шуба, шарф, шинель, шаровари, шкарпетки, шапка ).

5.               Поділ слів на склади.

Вихователь: квитки маємо, одяг підібрали, час сідати на потяг. Потрібно розмістити пасажирів згідно кількості складів у словах: дидактична гра «Потяг».

6.               Формування мелодійності мовлення, почуття ритму.

Вихователь  промовляє рядки віршика, а діти відплескують у долоньки:

•                      Наш потяг їде, колеса стукотять:
•                      ТАК! Так-так. (3 рази)
•                      А в потязі дітки тихенько сидять:
•                      так-так ТАК!  (3 рази)
•                      Наш потяг щосили гуде:
•                      ЧУХ! Чух-чух. (3 рази)
•                      Я діток везу і щосили кричу:
•                      чух-чух ЧУХ! (3 рази)

7.Утворення якісних прикметників від іменників, узгодження в роді та числі:

Дидактична гра «Який сік?»

-У потязі душно і хочеться пити,

-Кожен із вас може соку налити.

(Діти беруть банки із соком, розглядають, а потім по черзі відповідають на запитання вчителя-логопеда)

- Який п’є сік Марійка?

- Я п’ю малиново-полуничний сік…

8. Мовнофізична хвилинка. (мал. – ліс, змія)

Вихователь:

-А ось і зупинка, давайте зійдем,    ( Діти встають із своїх місць)

Та разом по лісу гуляти підем.        (Ідуть на килимок-галявинку)

Дерева у лісі високі стоять              ( Піднімають руки вгору)

Хитають гіллям                                 ( Похитування тулубом і руками)

Тихо листям шумлять: ш-ш-ш-ш.                     

А ось і змія.                                         (Присідають)

Чи то спить, чи лежить?

На сонечку гріється,

Й тихо сичить:   с-с-с-с.

9. Промовляння слів паронімів: мовно-рухлива гра «Відлуння».

Вихователь: «вітерець навіяв мені на вушко про те, що лісове відлуння хоче з нами погратися в свою улюблену гру, перевірити чи навчились ми розпізнавати звуки [С - Ш ]» (діти стоять у колі, вихователь промовляє слова пароніми і кидає м’ячик дитині, а дитина ловить м’яча і повторює почуте):

сум – шум;                    сапка – шапка;             синок – шинок;

каса – каша;                  маса – Маша;                каска – кашка;

кіска – кішка;                сирота – широта;         сила – шило;

пісок – мішок;               нас – наш;                     синька – шинка.

 

10. Звукобуквений аналіз та синтез: дидактичні ігри «Живі букви» та «Звукова галявина». (На набірному полотні два будиночки собаки та мишки, а на килимку розкидані букви).

Вихователь:

- А ось дві стежинки дві різні доріжки

  Ведуть до будинків собаки і мишки.

(Дівчатка «йдуть стежинкою» із буквою Ш, а хлопчики – С, викладають слова. Діти потрапляють на звукову галявину)

- Чомусь звірята дуже сумні

- Потрапить в будинки не можуть вони,

- Бо загубили ключі від замків,

- Допомоги чекають від вас, малюків.

(звуковий аналіз слів собака, мишка.)

 

11. Диференціація  [С - Ш ] у словах на основі фонематичних уявлень: дидактична гра «Ромашки».

Вихователь:

- А ось і квіти на галяві розквітли,

 Беріть по одній і до праці всі діти.

(Потрібно: дівчаткам накрити пелюсточками малюнки із звуком - Ш, а хлопчикам - С).

Мовна гра «Слово зламалось»

•          Сіра мишка Шкряботушка по книжці гуляла
•          І останнії склади із слів хвостом позмітала.

Ми…(ша), ко…(са), Да…(ша), ро…(са), ча…(ша), ву…(са),  ду…(ша),

О…(са),  Ма…(ша), кра…(са), гру…(ша), ло…(ша), ти…(ша), коле…(са)…

12. Складання речень за малюнком та схемою: дидактична гра «Встав пропущені слова».

Вихователь:  - А песик Сірко так дуже радів, так голосно гавкав

                                 І шкоду зробив, і з речень слова повтікали від страху,

                                  То ж знову рятуєм Сірка ми невдаху.

                                  Потрібно речення відремонтувати

                                  Слова повернути, раду їм дати.

13. Знаходження і читання слів, які надруковані на «колесі» МАШИНА, шина, шана, наша, Маша, миша; КОЛЕСО, осел, село, око.

Вихователь: ось ми і опинились на окраїні лісу, пора повертатись у дитячий садок. А  яким транспортом ми це зробимо відгадайте:

 Довгий будинок на колесах стоїть,

 Діток везе, по дорозі біжить. (Автобус)

- Щоб колеса у автобуса крутились і ми з вами їхали, потрібно виконати останнє завдання: знайти  якомога більше слів і прочитати їх.

14. Підсумок заняття.

Наша подорож завершилась, чи сподобалась вона вам, так?

Я також вами задоволена. Ви справились з усіма завданнями, показали те, що вмієте розрізняти звуки [С - Ш ]. МОЛОДЦІ.

Заняття 3. Тема: Професії

Мета: розширювати й узагальнювати знання дітей про значимість різних професій, формувати уявлення про те, що люди працюють для загального добра, вчити висловлювати свої думки й міркування, продовжувати встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; розвивати пізнавальний інтерес, уявлення про знаряддя праці необхідні для певних професій, увагу, пам'ять, логічне мислення, зв’язне мовлення, зорове уявлення; виховувати повагу до працьовитих людей різних професій, шанобливе ставлення до хліба, бажання робити добрі справи та інтерес до творів В.О. Сухомлинського.

Обладнання: серія картинок за даною темою, твори В.О. Сухомлинського, д/ігри: «Як хліб на стіл потрапив», «Знаю всі професії», «Відгадай професію» (замасковані  картинки), розрізані картинки на 9 частин (професії), зерно пшениці, паростки пророслого зерна, зелені сходи пшениці,печені жайворонки.

Хід заняття

Вихователь: Діти скажіть будь ласка ви любите мріяти?

Відповідь дітей. – Так

Вихователь. Малята у мене є чарівна квітка, яка  допоможе нам поділитися своїми мріями. (вихователь дає квітку і діти діляться своєю мрією, ким вони хочуть стати в майбутньому, яка подобається професія, передаючи клубок своєму товаришу).

Вихователь: Я думаю, що кожен з вас здобуде собі ту професію, яка йому до вподоби. А скажіть мені будь ласка,який вигляд має людина, яка любить працю? А який образ обличчя у ледачої людини? Які відчуття виникають коли справа зроблена?

Відповіді дітей: У працьовитої людини  працьовиті й руки. Вони самі шукають роботу. Про людину, яка все вміє робити руками, кажуть: «У неї золоті руки.»

Вихователь: Як ви розумієте вислів: «Зробив діло – гуляй сміло».

Відповідь дітей.

Вихователь: Послухайте прислів’я «Хочеш їсти калачі – не сиди на печі», « Хто не робить, той не їсть». Як ви розумієте ці прислів’я?

Ви любите слухати оповідання, казки В.О. Сухомлинського? -Відповідь дітей.

Вихователь: Сьогодні я пропоную послухати ще один твір Василя Сухомлинського  про зустріч колоска та коржика. (вихователь читає оповідання «Коржик і колосок»).

- Діти яке оповідання ви прослухали? Хто його написав?

Відповідь дітей.

Вихователь. – Діти як ви гадаєте, люди яких професій допомагають з’явитися хлібові на нашому столі? Пропоную погратися в гру «Як хліб на стіл потрапив».

(Діти граються в гру, називаючи різні професії, які задіяні на різних етапах появи хліба на столі. Трактористи, комбайнери, водії, мельники, пекарі, кондитери, продавці.)

Вихователь. – Молодці друзі! А може хто з вас знає прислів’я про хліб?

Відповідь дітей. – Прислів’я – «На чорній землі, білий хліб родить», «Хліб – усьому голова», «Без печі холодно, без хліба голодно», «Не буде хліба, не буде й обіду».

Вихователь. – І це вірно. Хліб людям дає силу. Я хочу щоб ви звернули увагу на тарілочку. Що на ній лежить? (зерно). А хто знає, що це за зерно?

Відповідь дітей.  – Зерно пшениці.

Вихователь. – Так, це зерно пшениці. Зверніть увагу, що сталося з нашим зерном яке ми висівали з  вами раніше. І ось у мене ще є намочене зерно пару днів назад. Що ми бачимо? (паростки пшениці).

- Діти а ви любите працювати? А гратися?

Відповідь дітей. – Так.

Вихователь. – Тож я пропоную погратися в гру «Ой Василю, товаришу…». (копаємо, сіємо, поливаємо).

- Сподобалося вам гратися?

Відповідь дітей. – Так.

Вихователь.- Я пропоную вам картки і ми з ними пограємося в гру «Знаю всі професії» (Діти підходять до столу із своїми картками даної професії  і підбирають до неї інструменти,  які потрібні для роботи. По черзі розповідають за карткою про дану професію.)

Пропоную дітям зайняти свої місця, і погратися ще в одну гру « Відгадай професію».

Вихователь. – У вас на столах є картинки, які замазковані бульбашками і потрібно уважно подивитися і відгадати, яка захована  професія. Не викрикуючи з місця, піднімаємо руку і розповідаємо про професію.

- Так молодці. Ви всі добре справилися з даним завданням.  Тож я пропоную скласти картинки, і розповісти, що там намальовано.

- Добре, всі ви справились з всіма завданнями. Знаєте дуже багато професій. А хто мені скаже, яка з цих професій найголовніша?

Відповідь дітей.

Вихователь.- Чи можна в житті обійтися без будь-якої професії?

Відповідь дітей.

Вихователь - Так діти. Нам потрібно пам’ятати «Професії всіх людей потрібні, важливі, й почесні.  Праця звеличує людину, хто вміє працювати, тому ніяка біда не страшна.»

Вихователь. – А вам діти, за вашу працьовитість і активність на занятті вам передав пекар ось цих  печених жайворонків. 

 

 

 

 

 

Заняття 4. Тема: В пошуках Колобка

Мета: Сприяти розвитку зв'язного мовлення під час роботи з опорними картками-схемами. Учити співвідносити дієслова з виразними рухами, відгадувати загадки. Вдосконалювати навички роботи з моделями речень. Ввести в активний словник дітей прийменники: на, перед, за. Формувати вміння змінювати закінчення казки використовуючи ілюстрації-підказки. Розвивати вміння орієнтуватися у просторі (за підказкою вихователя). Виховувати слухняність, пошану до дорослих, зокрема до батьків.

 

Матеріал: чарівна скринька із малюнками звірів, ноутбук, ляльки-звірі з лялькового театру, опорні схеми, схеми прийменники, ілюстрації до казки «Колобок».

Хід заняття

1. Сюрпризний момент.

Д/г: «Холодно – тепло»

Вихователь: Станьте діти, всі чемненько,

Усміхніться всі гарненько,

Усміхніться самі до себе,

Усміхніться всі до мене,

Усміхніться до гостей,

Привітайтесь: «Добрий день!»

- Діти десь у групі, я сховала чарівну скриньку, хочете її знайти? Ви будете ходити по групі і шукати її, а я буду казати «холодно» чи «тепло». Коли я скажу «холодно» - значить треба йти в інше місце шукати скриньку, а коли я скажу - «тепло»,  значить скринька поруч і треба її ретельніше шукати.

(Діти ходять по групі і шукають скриньку за вказівкою вихователя).

 

2. Робота над загадками.

Вихователь: - Які, ви, молодці! Знайшли скриньку. А хочете дізнатися, хто сховався у цій скриньці? Для цього вам потрібно відгадати загадки.

 

Влітку сіренький, а взимку біленький.

Довгі вуха має, швидко в лісі стрибає.

 

Вихователь: - Хто це, діти?(Заєць)

(вихователь дістає із скриньки малюнок зайчика і показує дітям)

- А давайте, я розповідатиму про нього, а ви будете показувати.

«У зайчика довгі вуха. Ще у зайчика є маленький хвостик. Зайчик любить стрибати. Коли зайчик чогось боїться – вушка й хвостик у нього тремтять.»

(вихователь читає текст, а діти роблять відповідні рухи)

Вихователь: - А тепер послухайте, кого ж зайчик боїться?

 

Руденьку, хитреньку,

з довгим хвостом.

 

Вихователь: - Кого боїться зайчик? (Лисицю)

- А чому ви вважаєте, що це лисиця? (тому, що лисиця руда, у неї довгий хвіст і вона хитра.)

- Правильно, дітки! Це – лисиця.

(вихователь дістає із скриньки малюнок лисиці і показує дітям)

Вихователь: - Давайте подивимося, хто ще сховався у нашій скриньці.

 

Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами.

Причаївся, він примовк.

Грізний звір цей, звісно…  (Вовк)

(вихователь дістає із скриньки малюнок вовка і показує дітям)

 

Вихователь: - Правильно, діти. На яку тварину схожий вовк? (на собаку)

- Чим схожий? (такий самий ніс, хвіст, лапи, тулуб)

- Чим відрізняється? (собака домашня тварина і живе біля людей, а вовк – дика і живе у лісі).

- Молодці! Ну і остання загадка, яка залишилася в нашій скриньці. Слухайте!

 

  В теплій шубі він лежить,

  Цілу зиму міцно спить,

  А пробудиться від сну –

  Зустрічатиме весну.

 

Вихователь: - Хто це, діти? (Ведмідь)

(вихователь дістає із скриньки малюнок ведмедя і показує дітям)

Вихователь: - Правильно! А покажіть, як ведмідь ричить. (Рр – рр - рр)

- А що він любить їсти? (мед, ягоди, гриби, рибу)

- Молодці, діти. А скажіть: ведмідь, зайчик, лисиця, вовк – в якій казочці живуть ці звірі? (у казці «Колобок»).

 

 

3. Відео-лист.

 (лунає позивний сигнал ноутбука)

 

Вихователь: - Діти, до нас на ноутбук прийшов відео-лист. Давайте подивимось, хто це?

(на ноутбуці з'являються лялька Діда й Баби)

Вихователь: - Хто це? (Дід і Баба)

- А ось, з якої вони казочки, це ми зараз дізнаємося.

(вихователь включає ноутбук, Дід і Баба звертаються до дітей)

 

Дід: - Добрий день, малята.

 Так, ось трапилась у нас біда.

 Колобочок – непосидько

 На віконечку лежав,

 Потім скік – поскік стрибав.

Баба: - Втік від Діда, втік від Баби,

 Де тепер його шукати?

 Допоможіть, дітки, знайти нашого Колобка.

Дід: - Він нам тільки лист залишив,

 Але ми в ньому нічого не зрозуміли.

(на моніторі з'являється лист – схема: хатинка, від неї стрілочка веде до лісу)

 

Вихователь: Дітки, так шкода Діда і Бабу, а з якої вони казочки? (Колобок).

- Допоможемо знайти Колобка?

- Подивіться на цю схему і подумайте, куди міг покотитися Колобок? (До лісу)

- Тож і нам треба вирушати до лісу!

 

В ліс з малятами підем,

Колобка разом знайдем!

Йти до лісу дуже тяжко,

Це далеко, діти й важко.

Там по переду дороги.

Ми прийдем на допомогу.

А ось ці стрілочки – доріжки,

Щоб не стомлювались ніжки.

4. Фізкультхвилинка.

 (діти йдуть за стрілочками, під музику, виконуючи різні рухи)

 

5. Робота над казкою «Колобок».

Гра «Де сховався зайчик?»

(Складання речень за схемою з використанням прийменників.)

 

Вихователь: - Ось ми і прийшли до лісу. А я вже когось побачила! Скажіть кого? (зайчика)

(вихователь виставляє на дошці схему зайчика)

- А ще що ми бачимо? (пеньок)

(вихователь виставляє на дошці схему пенька)

- Що робить зайчик?  

(між схемами зайчика і пенька ставляться схеми – прийменники, діти складають речення)

 

«Зайчик сховався за пеньком.»

«Зайчик сидить перед пеньком»

«Зайчик сидить на пеньку»

Вихователь: - Правильно, дітки. Ось такий у нас зайчик.

(вихователь одягає на руку ляльку – зайчика і звертається до нього)

Вихователь: - Зайчику, скажи, чи ти бачив Колобка?

Зайчик: - Так дітки, я його бачив, але він покотився далі у ліс.

Вихователь: - Дякуємо, тобі Зайчику. Пішли, дітки далі.

(вихователь саджає зайчика під ялинку)

 

Д/г. «Хто це?»

(Моделювання речень за опорними схемами)

Вихователь: - Ой, чую – чую, хтось знову йде до нас на зустріч.

(лунає музика)

Вихователь: - Дітки, коли лунає ця музика, якого звіра ви уявляєте?

(вихователь виставляє на дошці опорні схеми)

- Хто це? (Вовк)

Вихователь: - Чому ви вважаєте, що це вовк? (у нього гострі зуби, довгий хвіст і гострі кігті)

- А що ще ми можемо сказати про вовка?

(вихователь добавляє по одній опорній схемі, а діти складають речення)

 

«У вовка густа шорстка.»

«Вовк живе у лісі»

«Вовк любить їсти м'ясо.»

Вихователь: - Правильно, дітки – це вовк.

(вихователь одягає на руку ляльку - Вовка)

Вихователь: - Вовчику, чи не бачив ти Колобка?

Вовк: - Бачив, але він покотився далі.

Вихователь: - Ну що ж, пішли далі.

(вихователь саджає вовка під ялинку)

 

 

Гра «Склади ведмедика.»

Вихователь: - Чуєте, діти, хтось іде, гілки ламає.

(звучить запис звуків характерний для важких кроків і ламання гілок)

Вихователь: - Хто це може бути? А ми зараз відгадаємо. Сідайте дітки за столи і складіть малюнок із геометричних фігур. А коли викладете, відразу дізнайтеся, хто йде нам назустріч.

(діти викладають ведмедя із геометричних фігур.)

Вихователь: - Хто це діти? (Ведмідь)

- А з яких геометричних фігур ви його виклали? (круг, квадрат)

(вихователь одягає на руку ляльку - Ведмедя)

Вихователь: Ведмедику, чи не бачив ти Колобка?

Ведмідь: - Бачив, він покотився далі у ліс.

 

Гра «Зміни кінець казки.»

(Придумування кінця казки за серією малюнків.)

Вихователь: - Діти, а давайте пригадаємо, кого із героїв казки, ви вже зустріли? (заєць, вовк, ведмідь)

Ведмідь: - А кого ще може зустріти Колобок? (лисицю)

- А що трапиться із Колобком в кінці казки? (лисиця з’їсть Колобка)

- А вам подобається, як закінчується казка? (ні)

- А чому? (шкода Колобка)

- А що треба зробити, щоб Лисиця не з’їла Колобка? (придумати інший кінець казки)

Вихователь: ­- Правильно, діти, а допоможуть нам в цьому малюнки. Сідайте зручно перед ноутбуком. І ти ведмедику теж сідай разом з нами.

(на ноутбуці почергово з’являються ілюстрації, діти складають кінець казочки)

 

«Колобок плаче»

«Лисиця жаліє Колобка»

«Лисиця допомагає Колобку знайти дорогу до хатинки»

«Дідусь і Бабуся зустрічають Колобка і радіють»

 

Вихователь: ­- Молодці дітки, ось ми і допомогли Діду з Бабою знайти Колобка.

 

Добре дітки працювали,

Колобочка рятували,

А тепер вже час прощатись

І додому повертатись.

(діти прощаються із звірятами)

 

Заняття 5. Тема: «Раз словечко, два словечко»

Мета: активізувати мову дітей за допомогою ігор, ігрових вправ. Продовжувати роботу по розширенню та збагаченню словника. Вдосконалювати вміння підбирати слова з протилежним значенням, визначати заданий звук в словах. Сприяти розвитку психічних процесів (уваги, пам’яті, логічного мислення). Виховувати старанність, посидючість, вміння чітко виконувати вказівки вихователя.

Хід заняття.

Вихователь: Діти, сьогодні я вас запрошую відвідати «Лабіринт слів». Якщо ми його пройдемо, то знайдемо там скарб від самого пана Грамотія. Але зможемо його отримати лише зібравши шість ключів. Для цього вам треба бути уважними, правильно виконувати завдання і правильно відповідати на запитання. Готові пройти стежками лабіринту та отримати скарб? Тож вирушаємо в дорогу. І ось на стежинці першим нас стріча папуга він віддасть вам перший ключ якщо ви вгадаєте, що він сказав, бо його щось зовсім ніхто не розуміє.

-Ророчка – сорочка( ми змінили звук ,,р,, на ,,с,,).

-Черерики – черевики( змінили ,,р,, на ,,в,,).

-Харат – халат ( змінили звук ,,р,, на  ,,л,,).

-Руравичка – рукавичка ( змінили звук ,,р,, на ,,к,,).

-Арфик – шарфик ( додали звук ,,ш,,).

-Спітниця – спідниця (змінили звук ,,т,, на ,,д,,).

Ну ось і здобули ви першого ключика, тож далі вирушаємо ключики шукаємо.

Вихователь: Діти в мовленні існують слова які вимовляються однаково, а значення мають різне. Як що я вам скажу слово «ключ» що ви собі уявляєте? (Діти відповідають). Так вірно, ключ може бути від замка, від машини, від вхідних дверей, гаєчний ключ, скрипічний ключ, птахи у вирій летять ключем.

Якщо я вам скажу слово коса, що ви собі уявляєте? (Відповіді дітей). Справді коса може бути у дівчини, косою можна косити, морська коса.

Тепер послухайте слова лисичка , що це таке може бути? (Відповіді дітей) Вірно – тварина лисичка та гриб лисичка.

Що ви уявляєте під словом гребінець? (Відповіді дітей) Правильно , гребінець є у півника, та гребінець щоб розчісуватися.

Вихователь: Ось і другий ключик ви здобули. Далі будемо прямувати із картками працювати. Розгляньте картки з зображеннями, зараз ви будете слухати загадки ,а відгадки шукати на картках та позначати фішкою.

1.Шумить, гуде, сніг кругом мете? (завірюха)

2. Зроду рук своїх не має, а узори на вікнах вишиває? (мороз)

3.Влітку сіренький, а взимку біленький. Довгі вуха має , швидко стрибає?

4.Мов зелений їжачок, має безліч голочок,

   Поспішає до оселі в новорічні дні веселі? (ялинка).

5.Під снігом біленьким ягідки червоненькі

    Птахи прилітають ягідки ці збирають? ( ягоди горобини).

6.В нас зимою білим цвітом сад зацвів неначе літом? ( іній).

Вихователь: Поміркуйте:

-Хто із звірів не знає зими?

-Хто з птахів не боїться зими?

-Яким кольором ми будемо малювати зимову картину?

-Що необхідно взувати ,щоб не змерзнути?

-Чиї сліди можна побачити в зимовому лісі?

Молодці діти, третій ключик ви тримайте, далі в подорож рушайте.

Вихователь: Лабіринт цей не простий , несподіваний такий.

Четвертий ключик той знайде, хто протилежне слово назве.

Тупий – гострий                              -  зима – літо

Низько – високо                              - темно – видно

Легкий - важкий                               - чистий - брудний

Мокрий – сухий                                - день – ніч

Твердий – мякий                               - верх – низ

Близько – далеко                              - радісно – сумно

Широкий - вузький                          - старий –молодий.

Ключик четвертий нарешті знайшли, на фізхвилинку усі ми пішли.

Стали струнко всі швиденько -

І на місці біг легенький

Пострибали, як зайчата

Треба м’язи розім’яти.

Підняли по черзі ніжки

Не втомились анітрішки

Всі присіли - підвелися,

Знов присіли – підвелися,

Руки в боки ви розкиньте

І птахами ввись полиньте,

Розімніть гарненько пальці.

Далі йдіть ключі шукайте.

Вихователь: Діти, а щоб забрати п’ятого ключика, всі отримуйте картинки, їх гарненько роздивіться, та глядіть не помиліться, перший звук у слові називайте про зображене розповідайте (роздати дітям предметні картинки, а вони називають, що зображено та з якої букви починається слово).

Молодці тож крокуємо ми далі.

Всі розумні діти, вдалі, хто це нас тут зустрічає,

Ключик хто нам визволяє, та це тітонька сова - мудра голова.

Принесла нашим малятам ребуси, щоб прочитати (дітям пропонується прочитати прості ребуси -   7 Я; «К»та картинка оси – виходить – сім’я; коси).

Вихователь: Діти ми з вами зібрали шість ключиків, тепер можемо отримати скарб короля Грамотія. Швиденько беріть ви до рук олівець і крокуйте до скарбу

(дітям  пропонується лабіринт аби вони не відриваючи руки провели доріжку до скарба).

Підсумок: Вправно скарб ви всі шукали всі завдання виконали, та скажіть мені будь ласка, як ви розумієте значення такого прислів’я «Знання – то скарб, а вміння вчитися – ключі до нього» ( розмірковування дітей)

Тож бажаю вам вчитися, навчатися, здобувати знання. А чи сподобалася вам наша подорож? Чим саме? Що було складним?