Методичний матеріал"Розвиток соціальної компетентності особистості в умовах інноваційних освітніх змін

Розвиток соціальної компетентності особистості в умовах

інноваційних освітніх змін

         На виконання річного плану роботи школи на 2017-2018 навчальний рік з метою пошуку шляхів вдосконалення  розвитку соціальної компетентності особистості  в умовах інноваційних освітніх змін. Прогнозування тенденцій розвитку особистості школярів, колективу, впливу соціальної ситуації на результати навчання та виховання учнів 25.09.2017 р. відбулося засідання науково-практичної конференції.

      Метою проведення  науково-практичної конференції було:

• ознайомленні учасників науково-практичної конференції  з теоретичними основами та науково-методологічними засобами соціалізації особистості в освітньому навчальному середовищі;
• визначенні позитивних надбань і проблем здобутків освітянського досвіду в галузі освітніх стратегій соціалізації молодого покоління в умовах  інноваційних освітніх змін;
• популяризуванні  науково-методичної літератури   щодо науково – практичного  забезпечення процесу соціалізації особистості для  розвитку компетентного випускника школи;
• орієнтування педагогічних працівників школи на  орієнтири  сучасного випускника ХХІ століття;
• визначенні загальносвітових та вітчизняних тенденції щодо компетентоформуючих та соціалізуючих орієнтирів системи навчання старшокласників;
• визначенні методичних переваг компетентнісного підходу до навчання в профільній та допрофільній школі з метою формування  необхідних життєвих компетенцій учнів;
• окресленні  напрямків кардинальної переорієнтації  освітніх стратегій соціалізації особистості громадянського суспільства ;
• формуванні в учасників науково-практичної конференції  креативного педагогічне мислення, готовність до сприйняття та використання в роботі актуальні потреби життєвого досвіду учнів основної школи та старшокласників;
• спонуканні освітян до пошуку нових підходів щодо організації навчального процесу та оптимізації  процесу соціалізації інноваційними засобами навчання та виховання.

      Розпочала роботу   науково-практичну конференцію вчитель початкових класів Логачевська Т.А. з  обговорення питання «Інноваційна діяльність  класного керівника початкової школи в процесі формування компетентної особистості учня», яка зазначила, що життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

Важливими складниками життєвої компетентності сучасної молодої людини є моральна культура та соціальна зрілість. Виховну роботу необхідно спрямовувати на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, виховання шанобливого ставлення до родини, формування навичок здорового способу життя.

Одним із пріоритетних завдань виховання є духовна культура учнів, збагачення їх духовного світу, через залучення до дослідницької і творчої діяльності у різних галузях мистецтва, привчання школярів до культури спілкування.

Виховання ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей, формування в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, моральної культури формується через проведення тренінгів, інтерактивних бесід з тем: “Як поводитися в конфліктній ситуації?”, “Підлітки та їх батьки. Грані взаєморозуміння”; комплексів корекційних занять “Подолання невпевненості у спілкуванні з однолітками”; уроків спілкування “Як стати товариською людиною”, “Як критикувати, не ображаючи”, турнірів лицарів, балів Ввічливості .

Усю роботу класному керівнику слід зорганізувати так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. Формуванню ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави сприяють “круглі” столи (“Закон – дороговказ у твоєму житті”, “Україна – держава європейська”), саміти (“Не стань жертвою торгівлі людьми”, “Тероризм. Як зберегти життя в сучасному світі”), уявні подорожі (“Подорож країнами Закону, Права та Моралі”), уроки-реквієми (“Розгойдані дзвони пам’яті”, “Голодомор: почути голос крізь мовчання”), усні журнали (“Державна символіка України, її історичне походження”, “Україна – це наша доля”) .

З метою згуртування учнівського колективу та формування комунікативної культури учнів як важливої складової життєвих компетентностей спільно з психологом школи, організовуйте у класі психологічні тренінги на різноманітну тематику: “Як перемогти конфлікт?”, “Що таке дружба”, “Хлопчики + дівчатка” та інші. Такі тренінги допомагають з’ясувати міжособистісні, особово-групові, внутрішньоособові проблеми у класі та вчать учнів їх вирішувати, формують моральну та соціальну компетентність учнів.

Виховні ситуації, які створює класний керівник, повинні забезпечувати розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання і самоактивності з тим, щоб вона могла стати творцем власного духовно багатого життя і володіла необхідними для цього компетентностями.

Значну увагу слід приділяти індивідуальній роботі з учнями, зокрема можна виділити такі основні напрями:

● вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реаль­них і потенційних можливостей учнів, задоволення соціальноцінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

● вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров’я учнів;

● розв’язання питання соціальної адаптації школярів в умовах дитячого та педагогічного колективу;

● надання індивідуальної допомоги дітям, які мають проблеми в адап­тації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

● профілактична робота з учнями “групи ризику”;

● взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку дітей, педагогічної підтримки суспільно корис­них ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

● діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

Виховна діяльність у класі здійснюється в урочний та позаурочний час та реалізується через такі види: навчально-пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, спортивно-оздоровча, художньо-естетична, соціально значуща (трудова, екологічна, благодійна).

Головним завданням використання методу проектів у виховній роботі є набуття учнями досвіду, який може стати їм у нагоді в подальшому житті, формуваня певних навичок поведінки, стилю життя.

Колективна творча справа – це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань спільно з дітьми і дорослими.

Значний вплив на розвиток соціальності школярів, їх громадянської свідомості та активності має участь дітей у місячнику благоустрою. Працюючи над покращенням пришкільної території, добровільно беручи участь в очищенні довкілля, учні набувають досвіду соціальної поведінки, розвивають у собі соціальні почуття (почуття спільноти, відповідальності за інших людей та навколишній світ тощо).

Отже, підбиваючи підсумки, можна виділити такі основні аспекти діяльності класного керівника у формуванні життєво компетентної особистості:

● проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

● взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;

● наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність тощо);

● здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі;

● використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;

● емоційна насиченість життя класу;

● творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;

● орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

         Кузьміна Лілія Григорівна, вчитель початкових класів заступник розкриваючи питання  «Формування  основ життєвої  компетентності  молодшого школяра за умови застосування  інтерактивних технологій навчання» підкреслила, що основні завдання з формування в учнів різноманітних компетентностей вирішуються саме на уроці. Тому вчителеві необхідно так уміло організувати роботу, щоб зацікавити учнів, навчити дивуватися, бути спостережливим, допитливим, вдало використати можливості навчальних предметів. Так, сучасний підхід до вивчення початкового курсу української мови та українського читання передбачає формування у молодших школярів комунікативної компетентності – здатності спілкуватися за допомогою мови у будь-якій життєвій ситуації, користуватися мовою не тільки як засобом спілкування, а й навчання, пізнання навколишньої дійсності. Багато основних методичних інновацій зв'язано сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання — це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.  Саме у початковій ланці освіти починає формуватися низка компетенцій, тобто система здатностей, що забезпечують особистості можливість оптимально здійснювати свою життєдіяльність в усіх її формах (пізнання, діяльність, спілкування, стосунки). Тому необхідно націлювати учнів на оволодіння ключовими компетентностями з кожного предмета, роз’яснювати, як вони зможуть реалізувати набуті компетентності на практиці, у подальшому повсякденному житті. Це значно підвищить мотивацію учнів до навчання. Таким чином, сучасна світова та вітчизняна спільнота наголошує на впровадженні у системі освіти компетентнісного підходу, який на перше місце ставить не поінформованість учня, а вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях.

           Калашник Наталія Миколаївна, вчитель математики, виступила з питанням «Моніторинг якості навчання для розвитку соціальної компетентності школяра», де звернула  увагу,  щоб навчальна діяльність приносила радість, слід організувати її таким чином, щоб дитина стала активним учасником процесу засвоєння знань. Це забезпечить і пізнавальний інтерес, і задоволення від процесу та результату навчання, і моральний, психологічний комфорт, і відчуття особистісного успіху.

         Моніторинг реалізується за допомогою комплексу методів і чітко розроблених процедур. На відміну від контролю, який кожного року спрямовується на нові об'єкти, моніторинг спрямовується на одні й ті самі об'єкти й періодично повторюється.

Габельченко Лілія Миколаївна, вчитель української мови та літератури , під час розкриття питання «Запровадження гнучких моделей організації соціалізуючого, креативного навчально-виховного процесу відповідно до здібностей та нахилів учнів» підкреслила, що основними пріоритетами при створенні умов для розвитку креативності учнів повинні стати такі показники, що характеризують творчий потенціал особистості. Розробка пакету діагностичних матеріалів для дослідження рівня розвитку творчого мислення учнів різних вікових груп. Моніторинг якості навчання та творчої компетентності школярів. Запровадження гнучких моделей організації навчально-виховного процесу, відповідно до здібностей та нахилів учнів. Використання технологій продуктивного навчання з метою стимулювання креативності учнів. Впровадження інформаційних технологій, активізація самостійної роботи школярів. Формування позитивної мотивації навчання та позакласної діяльності. Допомога учням в оволодінні стратегією життєвого проектування та самореалізації особистості. Зміцнення фізичного, психічного та психологічного здоров’я молоді, запровадження здоров’язберігаючих технологій освітнього процесу.

        Бичкова Тетяна Вячеславівна, вчитель англійської мови, розкриваючи питання «Використання інноваційних, продуктивних навчальних технологій з метою стимулювання соціальної активності учнів» звернула увагу на те , що застосування сучасних технологій у навчанні дає змогу учням:

•                   грунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо  підходити до засвоєння навчального матеріалу;
•                   навчитися слухати іншу людину,  поважати альтернативну думку;
•                   моделювати і розв'язувати пізнавальні,  життєві та соціальні ситуації,  таким чином  збагачуючи власний пізнавальний соціальний досвід;
•                   учитися будувати конструктивні відносини в групі,  визначати своє місце в ній, уникати  конфліктів; розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв'язання проблеми;
•                   розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт,  тощо.

Для розвитку креативності учнів ефективними будуть у використанні технології «Мозковий штурм», «Мозаїка», «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Дерево рішень».

Креативні методи навчання, пов'язані з асоціаціями:«Асоціативний кущ», «Асоціативні схеми», «Асоціативний малюнок»,

Також  використовуються форми роботи з розвитку асоціативного мислення:

•                                            асоціативний ланцюжок;
•                                            асоціативний диктант;
•                                            гранування;
•                                            кубування;
•                                            асоціативні пари;
•                                            асоціативні розминки;
•                                            асоціативні задачі.

 Участь у проектуванні розвиває дослідницькі та творчі здібності учнів, здатність до самовизначення,  вміння самостійно конструювати свої знання, здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, вміння  планувати і презентувати свою роботу.

 Інформаційні технології на уроках в початковій школі є одним із самих сучасних засобів розвитку особистості молодшого школяра, формування його інформаційної культури.

       Одним з можливих варіантів розв'язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків: інтегровані уроки, уроки-дискусії, уроки-дослідження, уроки-звіти, уроки-змагання, уроки-мандрівки, уроки-сюжетні замальовки.  Такі уроки дозволяють урізноманітнювати навчальна діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку, сприяючи підвищенню активності учнів,  а отже – і ефективності уроку. Нестандартні уроки створює сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі початкової школи.

Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприймання змісту навчання.

       Види ігор: навчальні, тренувальні, узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі.

        Загадки, ребуси, шаради, учні не тільки  відгадують, а й складають, що позитивно позначається на знаннях і творчості учнів.

       Отже, технології викладання, які існують в сучасній науці, треба знати кожному вчителеві, а вибирати методи, форми організації, засоби та прийоми навчання, створювати свою дидактичну скриньку може кожен по-своєму.

        На завершенні засіданні  науково-практичної конференції   було обговорено питання  соціалізації учнів школи в контексті діяльнісно-компетентнісного підходу під час викладання  природничих дисциплін. Щербак Світлана Миколаївна , підкреслила, що нові акценти в діяльності вчителя пов'язані з перерозподілом пріоритетів його функцій — від інформаційної до організаторської, консультативної, управлінської. Вчитель має бути зараз не транслятором інформації, а орга­нізатором спрямованої на розв'язання навчальних завдань діяльності учнів. «Як би активно не прагнув учитель викладати свій предмет, якщо при цьо­му він не забезпечив активну діяльність учнів, її мотивацію й організацію, процес навчання фактично не функціонує в зв'язку з відсутністю дидактич­ної взаємодії між носієм інформації (учителем) та її споживачем (учнем)».                

         Отже, закономірною є зміна акцентів і в учнівській діяльності — вона має бути активною, передбачати самостійну та самоосвітню роботу. «Чим різноманітнішою є навчальна діяльність, тим більшою розвивальною функцією наповнюється учіння». Тільки за таких умов можна до­сягти компетентності учнів як інтегрованого результату навчання.