Методичний посібник "Методика розв’язування задач з військової топографії на уроках Захисту України"

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної  ради

«Академія неперервної освіти»

Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради

Центр військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки

Білоцерківського навчально-виховного об’єднання «Звитяга»

Білоцерківської міської ради Київської області

 

 

 

 

 

 

 

 

Олійников А.С. Методика розв’язування задач з військової топографії на уроках захисту Вітчизни : методичний посібник / А.С. Олійников. – Біла Церква, 2017. – 40 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Представлено методичні  матеріали, що розкривають методику розв’язування задач з військової топографії на уроках захисту Вітчизни. Вміщено розробки уроків з теми «Військова топографія».

Адресовано викладачам захисту Вітчизни загальноосвітніх навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………..…………………………………………………...  3

РОЗДІЛ 1 МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З ВІЙСЬКОВОЇ ТОПОГРАФІЇ НА УРОКАХ ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ

1.        Характеристика ділянки лісу …………………………………………. 4
2.        Характеристика моста, гідротехнічної споруди …………………….. 5
3.        Характеристика річок, каналів, водосховищ ………………………... 6
4.        Характеристика автомобільних доріг ………………………………... 7
5.        Опис місцевості за топографічною картою …………………………. 10
6.        Вимірювання відстаней за топографічною картою ………………… 13
7.        Визначення площ за топографічною картою ……………………….. 16
8.        Визначення стрімкості схилу за шкалою закладання ……………… 17
9.        Визначення за картою висот точок і взаємовидимості між ними … 18
10.   Цілеуказання від умовної лінії ………………………………………. 22
11.   Порядок визначення прямокутних координат ……………………… 23
12.   Нанесення цілей на карту за прямокутними координатами ……….. 25
13.   Порядок визначення географічних координат ……………………… 27
14.   Нанесення цілей на карту за географічними координатами ……….. 28
15.   Порядок визначення дирекційного кута …………………………….. 29
16.   Порядок визначення магнітного азимута на ціль ………………….. 30
17.   Порядок визначення номенклатури карт …………………………… 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      …………………… 40

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В посібнику розкривається методичний зміст рішення задач з військової топографії. Як учбова дисципліна військова топографія є складовою частиною для якісної підготовки учнів до захисту Батьківщини, та проходження військової служби в Збройних силах України та інших військових формуваннях. В процесі вивчення предмета учні отримують необхідні знання та навички уміле використання яких сприяє досягненню успіху. Добуті знання є основою для роботи з різноманітними топографічними картами. Ці знання сприяють успішному використанню карт під час виконання різноманітних завдань.

Учні повинні вміти:

• користуватися топографічними картами;
• оцінювати умови прохідність  та маскування, а також повного використання захисних властивостей місцевості;
• точно знаходити на карті координати цілей, своє знаходження на місцевості та інші вимірювальні та розрахункові данні;
• оцінювати місцевість з метою ефективного застосування сил та засобів, своєчасно та в повному обсязі здійснювати заходи орієнтування та цілевказівок на місцевості;
• вміти правильно здійснювати підбір топографічних карт згідно номенклатури.

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика розв’язування задач з військової топографії на уроках захисту Вітчизни.

Задача №1. Надати характеристику ділянки лісу.

Позначка на карті	Варіант відповіді
	Мішаний ліс Переважаючи породи дерев ялина, береза. Характеристика дерев у метрах: 25 – середня висота дерев; 0,30 – середня товщина стовбурів; 6 – середня відстань між деревами. До змішаних лісів відносять такі, в яких дерева однієї породи не перевищують 80% складу деревостою. При зображені на карті змішаних лісів , вказують дві основні породи, але назву породи, яка переважає завжди вказують першою (верхньою).
	Листяний ліс Переважаюча порода дерев клен. Характеристика дерев у метрах: 25 – середня висота дерев; 0,30 – середня товщина стовбурів; 6 – середня відстань між деревами.
	Хвойний ліс Переважаюча порода дерев сосна. Характеристика дерев у метрах: 25 – середня висота дерев; 0,30 – середня товщина стовбурів; 6 – середня відстань між деревами.

 

Задача №2. Надати характеристику моста, гідротехнічної споруди.

Позначка на карті	Варіант відповіді
Матеріали для будівництва мостів: ЗБ -залізобетонний; К -кам'яний; М -металевий;  Д -дерев'янний.	Мост автомобільний ЗБ (залізобетон) - матеріал споруди; 370 - довжина моста в метрах; 10 - ширина проїжджої частини в метрах; 60 – вантажопідйомність в тонах. 8 -висота моста над рівнем води (вказується в місцях, де річка є судноплавною)
	Мост залізничний Залізобетон - матеріал споруди; 8 -висота низу ферми моста над рівнем водина судноплавних ріках; 370 - довжина моста в метрах; 10 - ширина проїжджої частини в метрах;
	Гребля проїжджча К (камень) – матеріал споруди; 250 - довжина греблі в метрах; 8 – ширина греблі в метрах; 120,5 - позначка на гребені греблі; 114,3 - позначка верхнього рівня води; 102,2 - позначка нижнього рівня води.
	Гребля не проїжджча К (камень) – матеріал споруди; 200 - довжина греблі в метрах; 8 – ширина греблі в метрах; 114,3 - позначка верхнього рівня води; 102,2 - позначка нижнього рівня води.
	Гребля гідровузла К (камень)- матеріал водозливної частини; Зем.(земля) - матеріал глухої частини; 550 - загальна довжина в метрах; 15 - ширина по верху в метрах; 26 - різниця між верхнім та нижнімрівнями води в метрах; 65 - довжина водозливної частини греблі в метрах; 135,5 – позначка на гребені греблі.

 

Задача №3. Надати характеристику річок, каналів, водосховищ.

Позначка на карті	Варіант відповіді
	Характеристика річок та каналів 170 - ширина в метрах; 1,7- глибина в метрах; Грунт дна характеризується такими скороченнями: К – кам’янистий (нерівні виходи скельних порід, велике каміння); Т – твердий (гальківник, рівний моноліт, щільна глина); П – піщаний (щільний); В – в’язкий глеюватий (в’язкий піщаний).
	Характеристика броду 1,2 - глибина в метрах; 160 - довжина в метрах; Грунт дна характеризується такими скороченнями: К – кам’янистий (нерівні виходи скельних порід, велике каміння); Т – твердий (гальківник, рівний моноліт, щільна глина); П – піщаний (щільний); В – в’язкий глеюватий (в’язкий піщаний). 0,5 - швидкість течії метр/секунду.
	Характеристика поромної переправи 195 -щиріна річки в метрах; 4×3 - розмір вантажної палуби порому в метрах; 2 - вантажопідйомність в тонах.
	Характеристика водосховища 6,8 –об'єм водосховища в куб. км; 1600 – площа дзеркала води в кв. км.

Задача №4 Надати характеристику автомобільних доріг.

Позначка на карті	Варіант відповіді
	Характеристика автомагістралі 7,5 -ширина однієї проїжджої смуги в метрах; 2 - кількість проїжджих смуг; Ц (цементобетон) - матеріал покриття. А (асфальтобетон) - матеріал покриття Автомагістралі- капітальні дороги з твердим покриттям  товщиною до 0,5м. Складаються від двох до п’яти рядів руху в кожному напрямку, а також мають дві проїжджі частини від 7,5м до 15 – 18м, між якими є розподілювальна смуга на менше 5 м та узбіччя шириною не менше 3,75м. Повздовжні схили (підйоми і спуски) не перевищують 3% на рівнинній місцевості і не більше 7% в гірській
	Характеристика автомобільної дороги з удосконаленим покриттям 8 – ширина проїжджої частини в метрах; 12 – ширина земляного покриття в метрах; А(асфальтобетон) - матеріал покриття. Автомобільні дороги з удосконаленим покриттям-дороги з капітальним покриттям із асфальтобетону, каменю, бітумомінеральних сумішей тощо. Ширина покриття не менше 7м. Повздовжні схили 4% та 7% на рівнинній та гірській місцевості відповідно. На таких дорогах можливий інтенсивний рух автотранспорту протягом року.
	Характеристика автомобільної дороги з покриттям 6 - ширина проїжджої частини в метрах; 10 - ширина земляного покриття в метрах; К (камінь) – матеріал покриття. Автомобільні дороги з покриттям– дороги з покриттям із асфальту, каменю, щебеню, гравію шириною проїжджої частини до 7 м. Повздовжні схили до 7% на рівнинній місцевості та до 10% в гірській. Можливий рух автотранспорту протягом року.
	Характеристика автомобільної дороги без покриттям 8 - ширина дороги в метрах. Автомобільні дороги без покриттям(покращені ґрунтові дороги) – дороги без твердого покриття, шириною не менше 4,5м, які регулярно профілюються. Ґрунт проїжджої частини закріплений або підсипаний гравієм, щебенем, піском тощо. Рух такими дорогами для автотранспорту можливий протягом більшої частини року. Ґрунтові дороги(путівці) – дороги без покриття, які з’єднують населені пункти між собою, або зі станціями, пристанями, дорогами вищих категорій. Прохідність залежить від характеру ґрунту, пори року і метеоумов. Польові та лісові дороги – ґрунтові дороги місцевого призначення, рух якими виконується періодично, головним чином під час польових робіт і лісозаготівель.

 

 

 

 

Задача №5. Опис місцевості за топографічною картою.

Через змішаний ліс із перевагою хвойних дерев ( з яких переважає - сосна, а з листяних - береза) висотою 16 м, товщиною 25 см і середньою відстанню між деревами 6м, пролягає просіка шириною 40 м, якою прокладено дві лінії електропередачі (напругою 110 тисяч вольт кожна) на металевих опорах висотою 25 м. Через упорядкований ліс із номерами кварталів 26 і 28 проходить лісова дорога до будинку лісника.

Зі сходу на захід територію перетинає автомагістраль у дві смуги шириною 8м кожна з асфальтовим покриттям. Автомагістраль проходить кам’яним мостом завдовжки 50м, шириною 15м, вантажопідйомність 60т через несудноплавну річку Снивода, яка протикає з півночі на південь, правий берег якої на південь від дороги заболочений і заріс очеретом, а лівий – з луговою рослинністю та кущами. Уздовж дороги обсадка із дерев висотою 10м.

З північного заходу на південний схід протікає річка Вільна шириною 15м, на якій розташоване озеро Рибне, що утворене проїжджою греблею (з каменю) довжиною 120м і шириною 5м. Правий берег озера стрімкий, зі скелястим обривом, лівий – пологий, з піщаним пляжем, до якого через греблю підходить ґрунтова дорога.

На захід від села Вербівка з 380 мешканцями розташований листяний ліс, у якому більшість грабових дерев, висотою 18м, товщиною стовбурів 20 см, відстань між ними 5м. На південь від лісу бурелом із чагарником, а ближче до села ліс вирубаний з окремими кущами. На північ від села розташовані дачі, а на південь протікає річка Бужок шириною 10м, обабіч якої заболочені луки.

 

 

 

Через селище Уланів з кількістю 2,8 тисяч мешканців проходить автомобільна дорога з удосконаленим покриттям (із асфальту) шириною 8 м, земляне полотно – 10м, з обсадкою із дерев за межами селища. В Уланові є церква, радіовишка висотою 80м, склад пального та завод с трубою; поруч із заводом електрична підстанція, до якої з заходу підходить ЛЕП на залізобетонних стовпах висотою до 14м. З півдня до заводу і у район промислового будівництва підходить вузькоколійна залізниця. На схід від Уланова розташований аеродром, на південь від якого – фруктовий сад. А напівнічвід Уланова – кладовище з густою деревною рослинністю і каплицею.

З північного заходу на південний схід протікає судноплавна ріка Соть (зі швидкість течії 0,1м/с, шириною 135м, глибиною 4,8м, дно піщане) на висоті 114,1 м над рівнем моря. Лівий берег ріки пологий, заріс чагарником; правий берег – стрімкий (без рослинності), порізаний вимоїнами та ярами. На вершині розташований пункт державної геодезичної мережі з позначкою 217,1м.

Задача №6. Вимірювання відстаней за топографічною картою.

Для визначення відстаней між об’єктами вимірюють відстань на карті в сантиметрах між ними і множать на величину масштабу карти.

Оформлення чисельного, лінійного та іменованого масштабів на топографічних картах різних масштабів.

Масштаб карти підписується під південною рамкою у числовій формі (чисельний масштаб), в графічній (лінійний масштаб) – у вигляді графіку та словесний масштаб довжин або іменований масштаб виразом, наприклад,

,,в 1 сантиметрі 250 метрів”.

Для вимірювання відстаней і координат за картою потрібно знати положення головних точок умовних знаків. Відстані між об’єктами за картою визначають наступними способами.

Лінійкою вимірюють відстань між об’єктами в  сантиметрах  і множать число сантиметрів на  величину масштабу. Наприклад, якщо накарті масштабу 1:50 000 відстань між об’єктами – 8,6см,  то відстань між об’єктами на місцевості – 4 300м.

За відсутності лінійкиїї може замінити смужка паперу, на якій рисками відмічається відтань, що виміряна по карті, або відстань, що  відкладається на ній за масштабом. У цьому випадку смужка паперу прикладається до карти так, щоб її рівний край торкався точок, між якими потрібно визначити відстань. Після цього гострим олівцем проти цих точок роблять позначки у вигляді тонких рисок на краю смужки. Приклавши відмічений рисками відрізок на смужці паперу до лінійного масштабу, проводять відлік відстані. На малюнкупоказано визначення відстані по карті за допомогою смужки паперу; в даному випадку відстань між точкою а (окреме дерево) і точкою б(курган) на місцевості дорівнює 925 м.

Циркулем вимірюються короткі відстані. Ніжки циркуля ставлять у головні точки умовних знаків об’єктів, між якими визначають відстань, і, не змінюючи розхилу циркуля, прикладають його до лінійного масштабу.

Кроком циркуля вимірюють відстані, які перевищують довжину лінійного масштабу. Для цього беруть за масштабом розхил циркуля, який відповідає якому-небудь цілому числу кілометрів або метрів, і таким “кроком” проходять на карті відстань, яку необхідно визначити, ведучи рахунок перестановок ніжок циркуля.

Нарощенням розхилу циркуля вимірюють ламані лінії. Спосіб заснований на визначенні кола: „геометричне місце точок, рівновіддалених від центра”. Ламана лінія шляхом перенесення відрізків перетворюється в пряму.

 

Курвіметром. Стрілку курвіметра встановлюють на нульову поділку, а потім коліщатком проводять по вимірюваній звивистій лінії зліва направо або знизу вгору: отриманий відлік у сантиметрах множать на величину масштабу даної карти. Наприклад, відлік курвіметра за картою масштабу 1:100 000 становить 15 км, а за картою масштабу 1:50 000 – 7,5 км.

 

Для визначення відстаней окомірно підраховують число квадратів координатної сітки, що “вкладаються” у вимірювані лінії, і множать на величину сторони квадрата в кілометрах. Спосіб використовується, як правило, для приблизного визначення відстаней і контролю результатів вимірювання інструментами.Точність визначення відстаней не повинна перевищувати 0,5-1 мм  у масштабі карти.Оскільки у бойовій практиці інколи доводиться досить часто користуватися картами різних масштабів (переобчислювати відстані з одного масштабу в інший) рекомендується запам’ятати наступне. Відомо, що накарті масштабу 1:100 000 відстань, яка виміряна в міліметрах, помножується на 100, в результаті чого ми отримаємо дійсну відстань в метрах. Наприклад, якщо відстань накарті масштабу 1:100 000 дорівнює 6,4см, то на місцевості вона відповідатиме 6 400м (64100). При роботі з картами 1:25 000, 1:50 000 і 1:200 000 виміряну відстань у міліметрах необхідно в першому випадку поділити на 4, у другому – на 2, а у третьому – помножити на 2.

Задача №7. Визначення площ за топографічною картою.

Площі об’єктів місцевості визначають окомірно, порівнюючи їх з розмірами (площею) квадрата координатної сітки.

 

Це найшвидший спосіб і, за певних навичок, достатньо точний для визначення площ об’єктів місцевості.Наприклад, (на малюнку нижче) наведені приклади визначення площі горілого лісу – 2,2 кв. км (220 га), Сновського лісу – 2,3 кв. км (230га), водосховища – 3,5 кв. км (350 га), фруктового саду – 1,2 кв. км (120 га), а площа 22, 24 і 25 кварталів лісового масиву – 0,75 кв. км (75 га).

 

Великі площі визначають палеткою, у якої сторони квадратів нанесені через 4мм для карт масштабів 1:25 000 та 1:50 000 і через 5мм – для карти масштабу 1:100 000. В цьому випадку кожен квадрат палетки відповідатиме для карти масштабу 1:25 000 – 1га, для карти 1:50 000 – 4га, а для 1:100 000 карти – 25 га. Палетку виготовляють за допомогою технічних засобів або власноруч нанесенням на кальку (пластик) сітки квадратів через відповідні інтервали.

Задача №8. Визначення стрімкості схилу за шкалою закладання.

Циркулем або лінійкою відміряють відрізок між двома суміжними горизонталями, прикладають його до шкали і визначають число градусів біля основи шкали.

Якщо горизонталі розташовані близько одна до одної, тоді користуються правою частиною шкали, беручи при цьому на карті закладання між сусідніми потовщеними горизонталями.

Задача №9. Визначення за картою висот точок і взаємовидимості між ними.

Висоти точок місцевості над рівнем моря (абсолютні висоти) визначають на карті за допомогою позначок висот горизонталей і прийнятої на карті висоти перерізу рельєфу.

При визначенні висот точок можливі такі ситуації:

1. Якщо відома висота точки, то позначкою горизонталі буде цифра, кратна висоті перерізу даної карти. На мал."а" горизонталь нижче позначки 167.5, отже, позначкою горизонталі буде найближча знизу до 167.5 цифра, кратна висоті перерізу рельєфу даної карти.
2. Позначка точки між двома суміжними горизонталями визначається інтерполюванням позначок горизонталей (мал."б").

При визначенні перевищень висот точок можливі такі ситуації:

1. Якщо точки розташовані на одній горизонталі – перевищення дорівнює нулю.
2. Якщо позначки об’єктів підписані на карті – визначити різницю цих позначок.
3. Якщо точки знаходяться на одному схилі – висоту перерізу рельєфу на карті помножити на кількість горизонталей між точками.
4. При розташуванні точок на значній відстані одна від одної – визначити висоти позначок і взяти їх різницю.

Помилка визначення висоти позначок не повинна перевищувати половини висоти перерізу рельєфу на карті, а при знаходженні точки між основною і напівгоризонталлю – чверті висоти перерізу рельєфу.

Визначення видимості між точками побудовою вертикального профілю.

Вертикальний профіль місцевості – графік, який відображає переріз місцевості вертикальною площиною поздовж профільної лінії (лінії на карті, вздовж якої будується профіль місцевості).

Вертикальний профіль будують на міліметровому папері в такій послідовності:

а) на карті проводять профільну лінію від СП до Ц 

б) до профільної лінії прикладають міліметровий папір і помічають на ньому рисочками виходи горизонталей, які підписують;

в) визначають по лінії СП – Ц максимальну різницю висот і вибирають вертикальний масштаб профілю, який береться значно більше горизонтального;

г) на міліметровому папері проводять через рівні проміжки по висоті (0,5 або 1см) горизонтальні лінії і, відповідно до вибраного вертикального масштабу, біля кожної горизонтальної лінії підписують висоти горизонталей;

д) від усіх рисочок опускають перпендикуляри до перетину їх з відповідними горизонтальними лініями і позначають крапками;

е) одержані точки з’єднують плавною кривою лінією і відтіняють її нижню частину штриховкою.

Якщо на профільній лінії є місцеві предмети (ліс, чагарник, населені пункти), то при проведені плавної кривої враховують висоту цих предметів.

Побудований таким чином повний профіль називають умовним, тому що відстані між паралельними лініями на міліметровому папері не відповідають перерізу рельєфу в масштабі карти. У наведеному прикладі горизонталі накарті проведені через 10м, а її масштаб –500м в 1см. Щоб виразити в масштабі карти і вертикальні розміри профілю, необхідно паралельні лінії провести через 0,02см одна від одної, що практично зробити неможливо (звідси вертикальний масштаб більше горизонтального).Як правило, при побудові профілю місцевості вертикальний масштаб збільшується в 10 і більше разів, що не дозволяє уявити дійсну стрімкість схилів, а лише наочно показує характер нерівностей, відносну стрімкість схилів, а, головне, взаємовидимість між точками.

Визначення видимості точок побудовою трикутника

На карті будується трикутник у такій послідовності:

а) поєднуються на карті точки СП і Ц прямою лінією і позначають на ній вірогідну точку перешкоди. На малюнку такою перешкодою може бути висота П;

б) визначають абсолютні висоти означених вище трьох точок (СП, П і Ц). Висоту най нижньої точки приймають за нуль і відносно неї визначають і підписують на карті перевищення інших точок; у наведеному прикладі за нуль приймають висоту цілі; перешкода вища на 10м, а СП – на 40м;

в) із точок з перевищенням над нульовою точкою встановлюють перпендикуляри до прямої лінії СП – Ц і на них відкладають одержані перевищення (10 і 40м) у довільному вертикальному масштабі. На малюнку 0,5см карти відповідає 10м на місцевості по висоті;

г) кінець перпендикуляра встановленого з точки СП або Ц, з’єднують прямою лінією з точкою Ц або СП відповідно, яку називають променем зору. Якщо промінь зору проходить вище перпендикуляра, встановленого з точки перешкоди то видимість є, а якщо промінь зору перетинає його, то видимості немає. У наведеному прикладі видимості немає, а щоб з СП видно Ц, необхідно на СП піднятися на 10м.

 

 

 

 

                НП                                   П                 Ц

1.З'єднати на карті точки НП і Ц прямою лінією і відзначити на ній точки П, яка заважає (можливо) спостереження.

2.Визначити абсолютні висоти всіх трьох точок (висоти точок над рівнем моря).

3.Висоту точки з найменшою абсолютною висотою умовно прийняти за «0» (в даному прикладі – це точка Ц) і привести у відповідність висоти двох інших (НП і П), отримавши тим самим їх перевищення над найнижчою точкою.

4.Отримані перевищення в довільному (зручному для вирішального), але єдиному масштабі відкласти від відповідних точок на перпендикулярах до лінії НП – Ц (наприклад: в 1см : 10 м).

5.Від перпендикуляра відповідного висоті НП к Ц провести пряму.

6.Якщо проведена пряма проходить вище перпендикуляра перешкоди П – ціль видно, якщо пряма пройде нижче, то ціль не видно

Якщо в точці, що визначається як перешкода, знаходяться дерева, будівлі та інші предмети, однією з характеристик яких є висота, то необхідно враховувати і їх висоту.

Обчислення за формулою:

h = (d₁: d₂) (Hп – Hц) + Hц – Hнп,

де:

h – висота підняття спостерігача для відкриття видимості, м;

d₁ – відстань по карті від пункту спостереження (НП) до цілі (Ц), см;

d₂ – відстань по карті від перешкоди (П) до цілі (Ц), см;

Hп, Hнп, Hц – абсолютні висоти перешкоди, пункту спостереження і цілі, м.

Від’ємний  знак величини h показує, що підняття не потрібно, так як видимість, збереглася б навіть при зниженні місця знаходження спостережного пункту на отриману величину.

Задача №10. Дати цілеуказання від умовної лінії.

Цілеуказання від умовної лінії застосовується під час руху, зазвичай, у танкових підрозділах. Для цього на картах командира підрозділу та його підлеглих завчасно проводять лінію (або декілька) в напрямку дії підрозділу, відносно яких вказують положення цілей.

На кожну лінію наносять сантиметрові та міліметрові поділки, а початкові та кінцеві точки кожної лінії позначають відповідними літерами. Ціль на карті вказується умовною назвою лінії, а потім відстанню в сантиметрах по цій лінії до цілі, після чого вказується напрямок (ліворуч або праворуч) і довжина другого відрізка, тобто перпендикуляра. Наприклад, ,,Пряма АБ; чотири, чотири; ліворуч нуль сім; ціль – танк в окопі”.

 

 У завданні дано координати точок А (початок руху) і Б (закінчення руху), а також Ц (мета), на яку треба дати ціле вказування.

А Б

 

 

                Ц (ціль)

Точки А і Б з'єднати прямою. На отриману пряму з центру «цілі» опустити перпендикуляр.

Заміряти по офіцерській лінійці відрізок від точки А до місця перетину прямої АБ і перпендикуляра, а також довжину перпендикуляра.

Отриманий результат оформити наступним чином: АБ 3,5 вправо 3,0 (де АБ показує напрямок руху від А до Б; "праворуч" – положення цілі відносно руху; 3,5 читається як 3 см 5 мм; 3,0 - відповідно).

Задача №11. Визначити прямокутні координати об’єкта.

На топографічні карти наносяться лінії координатної сітки – сітки квадратів, утвореної горизонтальними і вертикальними лініями, які проводять через 4 см або 2 см, що відповідає певній кількості кілометрів на місцевості. Тому координатну сітку ще називають кілометровою сіткою, а її лінії - кілометровими.

Накарті масштабу 1:25 000 координатна сітка проводиться через 4 см, що відповідає 1км місцевості, а на картах  1:50 000, 1:100000 і 1:200000–через 2 см (1, 2 та 4 км на місцевості відповідно).

Визначають прямокутні координати об’єктів (цілей) на карті циркулем за допомогою лінійного масштабу або офіцерською лінійкою від відповідних кілометрових ліній до об’єкта (цілі).

Наприклад, для визначення прямокутних координат моста в квадраті 66 08 необхідно визначити:

1.Приріст Х від горизонтальної лінії кілометрової сітки (яка знаходиться на відстані 6066 км від екватора) до моста.

2.Приріст Y від вертикальної лінії кілометрової сітки (яка знаходиться в 4-й зоні на відстані 308 км від умовного осьового меридіана зони) до моста. Прямокутні координати моста матимуть вигляд:

Х=60 66 км + 640 м = 60 66 640– відстань до екватора.

Y=43 08 км + 360 м = 43 08 360де 4 – номер зони; 308360 м величина дозволяє обчислити відстань до осьового меридіана зони.

Письмова відповідь: ,,Координати моста – Х =60 66 640, Y =43 08 360”.

Усна відповідь: ,,Координати моста – шістдесят, шістдесят шість, шістсот сорок; четверта зона, триста вісім, триста шістдесят”.Оскільки цифрові підписи ліній кілометрової сітки записані повністю, то і отримані координати називаються повними. При роботі на двох і більше картах (склейці карт) користуються тільки повними координатами. При роботі на одній карті для прискорення роботи, наприклад, при складанні карт геодезичних даних, цілеуказаннях та в інших випадках користуються скороченими координатами, тобто вказують тільки десятки та одиниці кілометрів і метри (останні п’ять цифр у значеннях Х і Y). Для нашого прикладу вони запишуться так: Х=66 640, Y=08 360.

Задача №12. Нанесення цілей на карту за прямокутними координатами.

Для нанесення на карту об’єктів (цілей) за відомими прямокутними координатами необхідно виділити цифрове значення квадрата і приросту, а потім у знайденому квадраті карти відкласти приріст.

Наприклад, нанести ціль за координатами: Х=60 67 180, Y=43 09 960. Для цього необхідно відкинути три останніх цифри у значеннях координат і визначити квадрат, у якому знаходиться ціль. За вказаними координатами ціль знаходиться в квадраті 6709, а приріст становить: ΔХ=180 м, ΔY=960 м. Від горизонтальної кілометрової лінії 67 необхідно відкласти вгору величину ΔХ=180 м і праворуч від вертикальної кілометрової лінії 09 величину ΔY=960 м. У перетині перпендикулярів, установлених на кінцях цих відрізків, одержимо необхідну ціль на карті.

При визначенні прямокутних координат об’єктів (цілей) та нанесенні їх на карту необхідно пам’ятати, що на картах масштабу 1:100 000 і 1:200 000 кілометрові лінії проведені та оцифровані через 2 см, що відповідає 2 і 4 км на місцевості відповідно. У випадку, якщо координати Х і Y, (або одна з них) вказані непарними числами, необхідно на карті знайти квадрат, сторони якого підписані меншими парними (для карти масштабу 1:100 000 – 00, 02, 04, 08…, а для карти масштабу 1:200 000 – 00, 04, 08, 12…) числами відповідної координати в кілометрах.

Наприклад, необхідно нанести на карту об’єкт з координатами: Х=60 67 300, Y=43 19 600. Оскільки на карті масштабу 1:100 000 кілометрова сітка має парні позначки, необхідно у значеннях Х від 66 кілометрової лінії вгору відкласти 1 300 м, а у значеннях Y від 18 кілометрової лінії праворуч відкласти 1 600 м. Для нанесення на карту масштабу 1:200 000 цього ж об’єкта необхідно у значеннях Х від 64 кілометрової лінії вгору відкласти 3 300 м, а у значеннях Y від 16 кілометрової лінії праворуч відкласти 3 600 м.

Точність визначення прямокутних координат цілей і нанесення на карту цілей за відомими координатами не повинна перевищувати 0,5-1 мм у масштабі карти

Задача №13. Визначити географічні координати.

Внутрішніми рамками топографічних карт є лінії меридіанів і паралелей; їхні широта і довгота підписуються в кутах кожного аркуша карти. На картах західної півкулі в північно-західному кутові рамки праворуч довготи меридіана підписується ,,На захід від Гринвіча”.

На картах масштабів 1:10 000-1:200 000 сторони рамок поділені на відрізки, що дорівнюють 1'. Ці відрізки відтінені через один і розмежовані крапками на частини по 10'' (окрім карти масштабу 1:200 000).

На аркушах карт масштабів 1:50 000 і 1:100 000 вказують перетин середніх меридіана і паралелі з цифровим позначенням у градусах і мінутах, а на внутрішній рамці – виходи мінутних поділок штрихами довжиною 2-3 мм. Це дозволяє при необхідності прокреслювати лінії, які з’єднують однойменні паралелі і меридіани на склейці карт.

На картах масштабу 1:500 000 і 1:1 000 000 проводять паралелі через 20' і 40', а меридіани – через 30' і 1°відповідно. На цих картах рівномірно (на лініях меридіанів і паралелей) підписується їх широта і довгота, наносяться штрихи відповідно через 5' і 10', які дають можливість визначити географічні координати на склейці карт.

Визначення географічних координат точки за картою виконується за відомими широтою і довготою найближчих до даної точки паралелі і меридіана. Для цього на картах масштабів 1:10 000-1:200 000 проводять на південь від точки паралель і на захід – меридіан і сполучають однойменні мінути за сторонами рамки аркуша карти.

Потім від проведених ліній циркулем визначають величину відрізків (Аа₁ і Аа₂) на сторонах рамки. На малюнку точка А  має наступні координати В=54°41'40" пн. ш., L=18°03'30" сх. д.

Точність визначення географічних координат об’єктів (цілей) за картами масштабів 1:10 000-1:100 000 не повинна перевищувати 3", а за картою масштабу 1:200 000 – 10".

Задача №14. Нанесення точок (цілей) на карту за географічними координатами.

На західній і східній рамках олівцем відмічають значення координат цілі за широтою і прикладають лінійку. По південній або північній рамці циркулем відмічають  довготу цілі, після чого цю величину прикладають до лінійки від внутрішньої рамки. З’єднавши таким чином відмітки за широтою і довготою, у перетині паралелі і меридіана наносять положення цілі на карту. На малюнку поданий приклад нанесення на карту точки М за координатами

 В=54°42'28" пн. ш.,

L=18°01'15" сх. д.

Задача №15. Визначити дирекційний кут з однієї точки на іншу і вказати відстань до неї.

Точне цілеуказання і ведення прицільного вогню по противнику неможливе не тільки без точного визначення координат, але і точного указання напрямку стрільби. Для цього треба вміти визначати за картою дирекційні кути.Дирекційний кут (α) – кут від північного напряму вертикальної лінії кілометрової сітки до напряму на ціль.

Для визначення дирекційного кута  на карті  необхідно точки, між якими визначається дирекційний кут з’єднати прямою лінією. У будь-якій точці перетину проведеної прямої з вертикальною лінією координатної сітки виміряти транспортиром кут за ходом годинникової стрілки від північногонапряму вертикальної лінії до напряму на ціль.

Визначення дирекційних кутів на карті транспортиром:

 а) більше 180°; б) до 180°.

Задача №16. Визначити значення магнітного азимута на ціль.

Для переходу від дирекційного кута до магнітного азимута потрібно знати сполучні кути, що містяться між вихідними напрямами. З малюнка видно, що сполучними кутами є магнітне схилення, зближення меридіанів і поправка напряму.

Схематичне зображення  істинного, магнітного азимутів і дирекційного кута та взаємозв’язок між ними.

Дирекційний кут (α) – кут від північного напряму вертикальної лінії кілометрової сітки до напряму на ціль.

Істинний азимут (Аі) – кут від північного напряму істинного меридіана до напряму на ціль.

Магнітний азимут (Ам) – кут від північного напряму магнітного меридіана (стрілки компаса) до напряму на ціль.

Магнітне схилення (δ) – кут між істинним і магнітним меридіанами; може бути східним або західним.

Зближення меридіанів (ϒ) – кут між північним напрямом істинного меридіана даної точки і вертикальною лінією кілометрової сітки; може бути східним або західним.

Поправка напряму (ПН) – кут між магнітним меридіаном і вертикальною лінією кілометрової сітки. Поправка напряму на топографічних картах указується в текстовій довідці виразом ”...середнє відхилення магнітної стрілки східне 7°33′(1-26) і з протилежним знаком виразом “Поправка в дирекційний кут... мінус (1-26), але вже не в градусах, а вподілках кутоміра.

Величини сполучних кутів (Сх, Зб і ПН) та їх знаки беруться з текстової довідки або схеми , які надаються на картах масштабів 1:25 000 – 1:100 000 під південною рамкою ліворуч від лінійного масштабу.

Схилення на 2009 р. східне 5°26'(0-91). Середнє зближення меридіанів західне 2°07'(0-35). При прикладанні бусолі (компаса) до вертикальних ліній координатної сітки середнє відхилення магнітної стрілки східне 7°33'(1-26). Річна зміна схилення східна 0°02'(0-00). Поправка в дирекційний кут при переході до магнітного азимуту мінус (1-26).

Примітка. В дужках показані поділки кутоміра (одна поділка кутоміра - 3,6').

В текстовій довідці, розміщеній на карті (у нижній частині карти ліворуч) зазначаються величина (в градусах і поділках кутоміра) і знак поправки для переходу від дирекційного кута до магнітного азимуту.

Схилення на 1977 р. західне 224(0-40). Середнє зближення меридіанів західне 209(0-35). При прикладанні бусолі (компаса) до вертикальних ліній координатної сітки середнє відхилення магнітної стрілки західне 015 (0-05). Річна зміна схилення західне 001.Поправка в дирекційний кут при переході до магнітного азимуту плюс (0-05). Примітка. У дужках показано поділки кутоміра (одну поділку кутоміра = 3,6).

Перехід від дирекційного кута до магнітного азимута і навпаки можна виконати алгебраїчним або графічним способом.

Алгебраїчний   спосіб   полягає у використанні формул:

ПН = (±Сх) – (±Зб), тобто, поправка напряму (ПН) дорівнює алгебраїчній різниці магнітного схилення (СХ) і зближення меридіанів(Зб).

Приклад:Сх = +6° (східне); Зб = -2° (західне)

ПН = (+6°) – (-2°) = +8°, тобто поправка напряму буде східна +8°.

Ам = ДК – (± ПН), тобто магнітний азимут (Ам) дорівнює алгебраїчній різниці дирекційного кута (ДК) і поправки напряму (ПН).

Приклад:ДК = 295°; Сх = +4°30'(східне); Зб = - 2°30'(західне)

Ам = 295°- [ +4°30' – (- 2°30')] = 288°

ДК = Ам + (± ПН), тобто дирекцій ний кут (ДК) дорівнює алгебраїчній сумі магнітного азимута і поправки напряму (ПН).

Приклад:Ам = 5°; Сх = - 4°50'(західне); Зб = +2°10'(східне).

ДК = 5° + [ - 4°50' – (+ 2°10')] = - 2°, тобто 360° - 2° = 358°

Примітка:Оскільки в даному випадку ДК (2°) менше ПН (7°), то необхідно до ДК додати 360°.

Графічний спосіб переходу полягає у кресленні на карті подумки чи олівцем довільногонапрямку на ціль і, використовуючи сполучні кути, визначають, який кут більший (ДК чи Ам) і на яку величину. При цьому знаки невраховуються, беруться абсолютні значення сполучних кутів.

 

На малюнку вказано шість комбінацій, які можуть утворювати три полярні осі. При роботі з компасом двома випадками з шести можна знехтувати (малюнок д,е) і вважати, що Ам = ДК, оскільки у цих випадках на вказаних схемах магнітне схилення менш зближення меридіанів, яке може бути максимальним (3°) тільки на полюсах, а точність визначення магнітного азимута компасом Адріанова не перевищує однієї поділки компаса, тобто 3°.

Комбінації (варіанти) поправок напряму

                      а) Ам = ά – ПН;   б)Ам = ά + ПН;  в) Ам = ά – ПН;

                         ά = Ам + ПН;       ά = Ам – ПН;         ά = Ам + ПН;

                     г) Ам = ά + ПН;   д)Ам = ά + ПН;    е) Ам = ά – ПН;

                        ά = Ам – ПН;        ά = Ам – ПН;        ά = Ам + ПН;

В інших випадках креслення на карті доповнюють (подумки чи олівцем) довільним напрямом на ціль і, використовуючи сполучені кути, визначають, який кут більше (ά чи Ам) і на яку величину. При цьому знаки не враховуються, беруться тільки абсолютні значення сполучних кутів.

Приклад: ДК, визначений за картою = 238°. Обчислити Ам.

Рішення: На малюнку видно, що Ам менше ДК на величину ПН, тобто суму магнітного схилення і зближення меридіанів, що в градусній мірі дорівнює 7°33' ≈8°. Звідси, Ам = 238° – 8° = 230°.

При точних розрахунках обов’язково враховують щорічну зміну магнітного схилення, для чого величину щорічної зміни магнітного схилення множать на кількість років, що пройшли після видання карти і отриману величину додають алгебраїчним способом до магнітного схилення, яке вказується на карті на рік її видання. Наприклад, накарті надається “Схилення на 1995 р. західне 10°15'. Річна зміна магнітного схилення східна 0°05' ”. Звідси знаходимо схилення на 2015 рік:

δ = – 10°15' + (+ 0°05' х 20) = – 8°35'.

Задача №17. Визначити номенклатуру карт.

Топографічні карти складають на великі території земної поверхні. Для зручності користування їх видають окремими аркушами. Поділ карти паралелями та меридіанами на окремі аркуші, зручні у користуванні, називається розграфленням  карти, а літерні та цифрові позначення, які вказують на місцезнаходження аркуша карти на земній поверхні та його мас-штаб, - номенклатурою. Уся поверхня Землі поділяється паралелями через 4наряди (пояси), а меридіанами - через 6 на колони. Сторони трапецій служать межами аркушів карти масштабу 1: 1 000 000. Ряди (пояси) позначаються літерами латинського алфавіту: A, B, C, D, E, F, G, H, I, J, K, L, M, N, O, P, Q, R, S, T, U, V, починаючи від екватора до полюсів. Колони позначаються арабськими цифрами від 1 до 60, починаючи від меридіану 180 з заходу на схід. Номенклатура аркуша карти складається з літери ряду та номера колони.

Наприклад, аркуш карти з містом Київ позначається як М-36.

Розміри і розподілення колон аркушів карти масштабу 1:1000000 за довготою співпадають з шестиградусними зонами проекції Гаусса, у якій складаються топографічні карти. Різниця лише в тому, що рахунок зон ведеться від нульового (Гринвіцького) меридіану, а рахунок колон аркушів мільйонної карти - від меридіану 180. Тому номер зони відрізняється від номера колони на 30. Отже, знаючи номенклатуру аркуша карти, легко визначити, до якої зони він відноситься, і, навпаки, за номером зони можна визначити колону. Наприклад, аркуш карти з м. Київ знаходиться в 6-й зоні: 36-30=6. Територія України , наприклад знаходиться від 4-ї до 7-ї зони, тобто в межах від 34-ї до 37-ї колони. Кількість номенклатурних аркушів топографічних карт, які перекривають територію України.

Номенклатура кожного аркуша карти масштабу 1:500 000, 1:200 000 та 1:100 000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:1 000 000 з додатком відповідної літери або цифри (дивись малюнок). Таким чином, кожен аркуш мільйонної карти поділяєтьсяна:

- 4 аркуша карти масштабу 1:500 000, які позначаються великими літерами А, Б, В, Г. Наприклад,

аркуш карти з містом Хмільник має номенклатуру М-35-Г;

- 36 аркушів карти масштабу 1:200 000, які позначаються римськими цифрами від I до ХХХVI. Наприклад, аркуш карти з містом Хмільник має номенклатуру М-35-XХІІ;

- 144 аркуша карти масштабу 1:100 000, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144. Наприклад, аркуш карти з містом Хмільник має номенклатуру М-35-92.

Розграфлення і номенклатура аркушівкарт масштабів 1:500 000, 1:200 000 і 1:100 000 на аркуші карти масштабу 1: 1 000 000

Номенклатура кожного аркуша карти масштабів 1:50 000 та 1:25 000 пов’язана з номенклатурою аркуша карти масштабу 1:100 000 (дивись малюнок).

Кожен аркуш карти масштабу 1:100 000 поділяється на 4 аркуші карти масштабу 1:50 000, який у свою чергу поділяється на 4 аркуші карти масштабу 1:25 000.

Номенклатура аркуша карти масштабу 1:50 000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:100 000 з додатком відповідної великої літери – А, Б, В, Г. Наприклад, аркуш карти масштабу 1:50 000 з містом Хмільник має номенклатуру М-35-92-Б.

Номенклатура аркуша карти масштабу 1:25 000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:50 000 з додатком відповідної малої літери – а, б, в, г. Наприклад, аркуш карти масштабу 1:25 000 з містом Хмільник має номенклатуру М-35-92-Б-г.

Аркуш карти масштабу 1:25 000 поділяється на 4 аркуші карти масштабу 1:10 000. Номенклатура аркуша карти масштабу 1:10 000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:25 000 з додатком відповідної арабської цифри 1, 2, 3, 4. Наприклад, аркуш карти масштабу 1:10 000 з містом Хмільник має номенклатуру М-35-92-Б-г-2 (дивись малюнок).

Номенклатури топографічних карт підписуються у правому кутові над північною рамкою кожного аркуша карти. Переваги даної системи розграфлення та номенклатури топографічних карт над іншими системами – стрункість і простота. Вони виключають повторення номенклатури на всій поверхні земної кулі тому, що до номенклатури аркушів карт на південну півкулю додається в дужках підпис (Пд.П). Наприклад, номенклатура аркуша карти масштабу 1:500 000 на південну півкулю матиме вигляд Е-31-А (Пд.П.).

Зручність системи також у тому, що вона надає можливість легко  визначити географічні координати кутів рамки карти за номенклатурою, або за відомими географічними координатами об’єкта (цілі) визначити номенклатуру аркуша карти будь-якого масштабу.

На топографічних картах усіх масштабів ліворуч від номенклатури аркуша карти надаються, як правило, синім кольором шифри номенклатур у цифровій формі, що використовуються при автоматизованому обліку карт.

 Літери, які позначають пояси, замінені двозначними цифрами. Наприклад, пояс А позначається 01, пояс В – 02, пояс С – 03 тощо. Відтак, пояс М відповідатиме цифрі 13 і тому аркуш карти масштабу 1:1 000 000 з номенклатурою М-36 матиме шифр (цифрове позначення) – 13-36.

Шифри аркушів карт масштабу 1:200 000 позначаються двома цифрами від 01 до 36, а карт масштабу 1:100 000 – трьома, від 001 до 144. Літери в номенклатурах аркушів карт масштабів 1:500 000, 1:50 000 та 1:25 000 замінюють цифрами 1, 2, 3, 4. Типові записи номенклатур аркушів карт усіх масштабів та їхні шифри надаються у таблиці.

Перед шифром номенклатури аркуша карти на південну півкулю ставиться цифра 9. Наприклад, шифр аркуша карти Е-36-Б на південну півкулю матиме вигляд 9.05-36-2.

Перед шифром номенклатури аркушів навчальних карт ставиться 88. Наприклад, шифр аркуша карти У-34-37-В-в матимевигляд 88‑34‑037‑3‑3.

 

Масштаб карти	Номенклатура	Шифр
1:1 000 000	М-36	13-36
1:500 000	М-36-Б	13-36-2
1:200 000	М-36-ІХ	13-36-09
1:100 000	М-36-3	13-36-003
1:50 000	М-36-13-В	13-36-013-3
1:25 000	М-36-133-В-а	13-36-133-3-1
1:10 000	М-36-33-В-а-2	13-36-033-3-1-2

Як відомо, топографічні карти виготовляють окремими аркушами в межах шестиградусних зон. Проте, у зв’язку з тим, що меридіани сходяться на полюсах і, відповідно, лінійні розміри північних і південних рамок карт всіх масштабів від екватора до полюсів зменшуються, на райони, які обмежені паралелями 60° і 76° північної та південної широти, аркуші карт виготовляють здвоєними по довготі, а в межах 76-84° – зчетвереними, за винятком карти масштабу 1:200 000, яку виготовляють потрійною по довготі.

Компонування здвоєних і зчетверених аркушів карт масштабів 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000 і 1:500 000 виконують в межах одинарного або подвійного аркуша карти дрібнішого масштабу, а компонування потроєних аркушів карти масштабу 1:200 000 виконують в рамках аркуша карти масштабу 1:500 000.

Типовий запис компонування номенклатур аркушів карт усіх масштабів на північну півкулю наведено у таблиці

 

Список використаних джерел

1.Шмаль С.Г., Міхно О.Г., Савков П.А., Гудзь А.М., Бахвалов В.Б., Писаренко Р.В. Військова топографія, підручник. – Київ :

Видавництво Ліра – К, 2012. – 499ст.

2. Шмаль С.Г., Довідник з військової топографії. – Київ : РВЦ ЗСУ,

2015. – 121 ст.

3. Бубнов І.В., Військова топографія, підручник. – Москва: Військове видавництво, 1977. – 280 ст.

4. Псарьов А.А., Коваленко А.М., Купрін А.М., Військова топографія, навчальний посібник. – Москва: Військове видавництво, 1986.– 384 ст.

5.Бенда В.Н., Основи військової топографії, навчальний посібник.

ВК ГУАП 2004.

6. Говорухін А.М., Довідник по військовій топографії. – Москва: Військове видавництво, 1980.– 352 ст.

7. Купрін А.М., Топографія для всіх. – Москва: Надра, 1975.– 364ст.