Методичний посібник "Організація класного середовища для розвитку творчої особистості"

 

 

 

 

 

Організація класного середовища для розвитку творчої особистості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

Методичний посібник містить описи різних зон у класному середовищі, які сприяють розвитку творчих здібностей молодшого школяра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ ………………………………………………………  4

 

Паростки творчості …………………………………….  6

 

Лабораторія творчих дітей ……………………………  7

 

Театр мрій .……………………………………………….  7

 

Галявина роздумів ………………………………………  10

 

Царство квітів ………………………………………..….  12

 

Килимок миру ………………………………………..…  14

 

Вільний розвиток творчої особистості ….……….….  15

 

Умій творчо вчити …………………………………..….  17

 

Використана література ……………..….......……..….  22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Світ вступає в століття людини. Більше, ніж будь коли, ми зобов'язані думати зараз про те, що ми вкладаємо в душу дитини.

Василь Сухомлинський

 

Для нас, вчителів, навчання дітей - це відпо­відальна робота, а для дитини - це життя. А як хотілося мені зробити життя моїх дітлахів цікавим, насиченим, повноцінним, щоб кожного дня вони не просто насичувалися знаннями, а робили для себе якісь відкриття. Хотілося створити в класі атмосфе­ру добра і краси, щоб діти відчували себе комфорт­но, з бажанням ішли до школи.

Я дуже старанно готувалася до уроків, обов'язко­во підбирала додатковий цікавий матеріал, писала розгорнуті конспекти уроків, відпрацьовувала ме­тодику проведення уроків. З великим натхненням шукала різні форми проведення нестандартних уроків. Хотілося відійти від традиційних програм та підручників, стандартних методик та планів уроку. Мої діти були і дикторами, і журналістами, і письменниками, і поетами, акторами просто самими собою.

 

 

 

 

 

Тому я сформувала своє власне кредо: «У творчого вчителя – творчі діти».

Поставила перед собою завдання:

• вірю в кожну дитину та її можливості;

• оцінюю і особистість, і дії, і вчинки;

• бачу цінність не лише результатів, а й самого процесу взаємодії з дитиною;

• виявляю постійну увагу до кожної дитини, від­верто радію самостійним діям, заохочую їх; умію зайняти позицію дитини; розумію вікові особливості, не поспішаю з висновками;

• допомагаю кожній дитині в пошуку власного «Я», у становленні особистості, у збереженості індивідуальності, унікальності, неповторності.

• спираюся на її сильні сторони;
• уникаю акцентування уваги на невдачах;
• прагнути і вміти виявляти любов до дитини.
• проводити з дитиною більше часу; спілкуючись із дитиною, активно використо­вувати гумор;
• дозволяти дитині (там, де це можливо) самій розв'язувати проблеми; уникати дисциплінарних заходів; зважати на індивідуальність дитини; виявляти емпатію (тобто розуміння стосунків, почуттів,     психічного     стану)     і віру в дитину;
• демонструвати оптимізм.

 

      

 

 

 

 

 

 

На сьогоднішній день в суспільстві потреба в творчій особистості постає особливо гостро, бо на відміну від людини - виконавця творча особистість здатна самостійно мислити, генерувати власні ідеї, приймати нестандартні рішення, висловлювати здогадки, пропозиції. Непересічність людини як творчої особистості сьогодні виступає, як реальний потенціал розвитку будь - якої країни світу, своєрідна запорука її процвітання та могутності.

Тому я поставила перед собою конкретну мету:

«Кожна дитина, яку я навчаю – має бути творчою, не залежно від її початкових здібностей.»

 Виховувати у дітей любов до всього живого, викликати бажання оберігати навколишній світ, пробудити в душах учнів почуття прекрасного, допитливість.

Кожен учень має право:

• вільно висловлювати свою власну думку;
• створювати умови для власного творчого зростання;
• захищати та підтримувати інтереси своїх товаришів;
• практично застосовувати свої власні здобутки;
• підвищувати свій творчий рівень.

У нас не можна:

• плакати, битися, сперечатися;
• ображати і перекривляти інших;
• ігнорувати думку товаришів.

В результаті цього, я зрозуміла, що для розвитку творчого потенціалу дитини потрібно створити певні умови і середовище, які б якнайширше розкрили творчі можливості моїх учнів. Тому було створено лабораторію творчих дітей.

 

 

 Лабораторія – це наш власний клас. У якому ми створюємо свої власні куточки. Вони допомагають нам на уроці, на перерві в поза урочний час. Там ми вчимося мислити, створюємо різні ситуації, виховуємося, пізнаємо, вчимося користуватися знаннями.

У природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної. Кожному можна дати щастя творення, кожного треба вивести в люди.

   Василь Сухомлинський

 

 

 

 

 Найпершим куточком, який ми створили був театр мрій.

 Процес пізнання лише тоді дає високі результати коли він бажаний і цікавий. Василь Сухомлинський стверджував: «Розумова діяльність буде цікавою тоді, коли є радість». В нашому театрі я є режисером, а мої учні грають залюбки. Участь дітей у виставах викликає у них радість і задоволення. Кожному хочеться одержати якомого більше ролей. Досвід проведення театралізації мініатюр на уроках показав необхідність використання цього методу, як одного з найефективніших у розвитку творчої особистості.

 Тому я використовую театральні мініатюри на уроках читання, української мови, я і Україна; в позаурочний час.

 

 

 Вважаю, що театральні вистави дають змогу дитині:

• яскравіше виявити свою індивідуальність;
• сприяють розкриттю таланту, розширенню світогляду;
• розвивають виразність та емоційність мовлення, уяву дітей;
• збагачують мовлення;
• тренують пам’ять;
• покращують техніку читання;
• вчать передавати почуття у слові, жесті, міміці, інтонації;
• формують високий естетичний смак, відчуття прекрасного;
• надихають на творчість.

Здебільшого театральні мініатюри ставлю на узагальнюючих уроках та уроках позакласного читання. Найкращі з них пізніше показуємо батькам на святах та батьківських зборах. Великий успіх мають спектаклі, бо вони обов’язково супроводжуються піснями і танцями.

Разом з учнями підбираємо костюми та реквізити, дозволяю фантазувати, переробляти, переставляти, шити, запрошувати учнів з інших класів для розробки декорацій. Такі маленькі спектаклі розширюють знання дітей про оточуючий світ, дбайливо ставитися до рідної природи.

Обов’язковою частиною до підготовки спектаклю є виготовлення запрошень для учнів, батьків та педагогів. Кожен мій вихованець намагається написати правильно, грамотно, естетично, що мені і потрібно при розвитку правильного письма.

Постійна учать у театрі спонукає дітей до імпровізації. Так, казка «Коза – дереза» надихнула дітей до написання казок та п’єс. Адже вона (казка) викликалася «на біс» вісім разів.

 

 «Казка є тим різцем…, який відточує найтонші риси індивідуального мислення дитини, … розкриває дитячі серця назустріч одне одному, творить тонкі інтелектуальні взаємини дитячого колективу».

 

 

 

 

 

 

 

Світ, що оточує дитину, - це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою.

Тут, у природі, вічне джерело

дитячого розуму.

 Василь Сухомлинський

 

Наступним нашим кроком було створення «Галявини роздумів»

 «Учительська професія — це людинознавство,

— писав В. Сухомлинський. — Найголовніше у педагогічній прозі — це знати дитину, а щоб знати

— треба постійно бачити взаємодію дитини з навколишнім світом, з речами і явищами, з людьми і з силами природи».

За партами дітям важко розкритися перед учителем, тут можна побачити лише результат їхньо­го розумового розвитку і праці, а сам розумовий розвиток відбувається тоді, коли дитина опиня­ється віч-на-віч із лісом, струмком, метеликом над квіткою, тоді дитина напружує розумові зусилля, щоб пояснити незрозуміле явище, зна­йти відповідь на запитання: як? чому?

І цей живий контакт із природою, з навколиш­нім світом відбувається найчастіше на уроках із довкілля серед природи.

«Вийдіть з дітьми із задумливого класу в сад, на берег річки, сядьте з ними під столітнім дубом — і ви побачите, як змінюється обличчя дітей... Щоб знати дитину, треба зрозуміти, як дитина бачить навколишній світ».

Краса природи — це могутнє джерело енергії. Думки — це поштовх, що пробуджує й ліниву, й сонну, й інертну думку. Перед обличчям краси кожна дитина стає такою, якою вона є насправді, якою повинна бути.

Кожен учитель початкових класів знає, як важко втримати дітей біля себе, коли вивести їх із задушливого класу на зелену галявину, чи у шкільний сад. Вони так і рвуться на простір, кож­ний прагне знайти свою улюблену стихію. Не варто забороняти іти туди, куди хочеться кожно­му з них (звичайно, кожної хвилини вчитель мусить знати, де діти і що вони роблять). Коли дитина опиняється віч-на-віч із природою, коли перед нею відкривається світ дивних, цікавих речей — дуже важливо в цей час дати волю дитячим вчин­кам. Саме через вчинки найкраще виявляється, як сприймає навколишній світ кожна дитина, шо вона бачить, про що думає.

«Почуття краси породжує поетичне слово, думка втілюється в яскраві образи...

 Іноді вихід у природу був не можливим через не сприятливі погодні умови. Тому виникла нова ідея – часточку природи перенести в клас. Де ми могли б продовжувати милуватися природою (завдяки книгам, спеціально створених папках), продовжувати фантазувати. Часто на таких уроках, як читання, природознавство, малювання, трудове навчання діти без дозволу вчителя можуть із-за парти переходити до галявини роздумів і давати волю фантазії. В результаті цього в дітей підвищується інтерес до навчання, пізнання природи, музики. Народжуються перші вірші, цікаві вислови, малюнки.

 

 

 

 

 

Краса і жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти…

 Василь Сухомлинський

Продовженням нашої «Галявини роздумів» є «Царство квітів».

Мета такого куточку:

• поглибити та уточнити знання дітей про квіти;
• усвідомлювати їхню роль у житті людини;
• розвивати інтерес до природи;
• спонукати дітей до творчого мислення;
• збагачувати знання про різноманітні квіти, як супутники людей;
• формувати поняття про будову рослинного світу;
• виховувати естетичні смаки;
• виховувати образне мислення, уяву, фантазію.

Перед дітьми стоять певні завдання, які вони виконують щодня, а також кожної весни та осені.

Дуже цікавим експериментом було створення штучного парника. Кожна дитина мала виготовити дерев’яні ящички, заготовити землю та зібрати насіння. Хтось збирав насіння помідорів, хтось насіння огірків, хтось насіння перцю, капусти і т.д. Це завдання потрібно було виконати влітку разом з батьками.

Моїй радості не було меж коли у вересні кожна дитина виконала це завдання. Всі з захопленням розповідали про свої успіхи і невдачі в цій справі.

До березня ми вивчали методику посіву парникових рослин. Кожного тижня проводили бесіди і дискусії по вирішенню різних питань. А вже в березні посіяли перше насіння. Кожна дитина засипала землю самостійно, зробила рядочки та посіяла насіння. Але на цьому діло не зупинилося, адже за посівом треба було старанно наглядати, поливати та підживлювати. Чим і займалися діти аж до самого травня. Звичайно під моїм наглядом. Розсаду, яку виростили частково висадили на шкільну клумбу, частково вдома.

Діти отримували велику радість під час догляду за рослинами, в той же час незамінний досвід.

 

 

Крім того діти щодня доглядають за кімнатними рослинами, яких у нас уже тридцять вазонів.

 

 

А у нашому садочку

квітнуть квіти в холодочку.

Радість в наш садочок лине

Ми ж бо діти України

Вмієм гарно працювати,

Вмієм гарно і відпочивати.

 

 Веселі перерви, фізкультхвилинки теж намагаємося проводити творчо. Адже у нас в класі є килимок. Довго думали як його назвати. Щоб килимок був незвичайний, чарівний. І одного дня Валерія запропонувала назвати його «Килимком миру», адже на ньому весело не тільки творчо відпочивати, а й творчо миритися.

 Дуже часто я пропоную мирилки сама:

 

Битися - не билися,  Мирилка летіла,

Трохи посварилися,  На плече сіла,

Потім посміялися,  Сказала тихенько:

 Друзями зосталися  - Миріться швиденько!

 

 

А іноді діти мирилки складають самі.

   

   

 

 Вліво, вправо повернулись,

 До носочків доторкнулись,

 Три рази підстрибнули,

 Стрибунцем пострибали.

   

 

 

 В класі маємо куточки для вільного розвитку творчої особистості.

 Завдання таких куточків:

• створювати емоційний настрій;
• хвилинки спостереження;
• дивитися, милуватися;
• поетичні хвилинки;
• шукати питання-відповідь;
• мандрувати каруселлю барв, почуттів, образів;
• гратися в порівняйку;
• грай, пізнавай;
• вивчати народну мудрість;
• вести діалоги з природою.

 

Я пізнаю світ

 

Думка, пробуджена книжкою – мов добре оброблене поле, на яке падає насіння знань, проростає, дає знання.

   Василь Сухомлинський

 

«Мислення починається з питання та подиву»

 

Книга вчить, як на світі жити.

 

 

Календар природи

 Будем ми пророді другом

 

 

 Діти самостійно змінюють пори року, місяць, день інформаційні замітки, які ми використовуємо на уроках природознавства.

 

 Ось одна із заміток, яку підготувала Валерія

Лютий - найкоротший місяць року, який має лише 28 днів та раз на чотири роки має 29 днів.

 

29 лютого відзначають день Касьяна.

Підступний і мінливий місяць. А все ж лютневі вітри і сніги весною пахнуть. Його називають «сніжень», «лютень», «крутень», «зимобор», «казибрід» - від «казитися - псувати погоду, дерева, дороги». Лютий ще в давнину так називали люди за суворий, неласкавий норов.

Народ стверджує:

• У лютому зима вперше з весною зустрічається.

• Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує.

• Лютий лютує та весні дорогу готує. Народ примічає:

• Горобці дружньо цвірінькають на відлигу.

• Голубки воркують - тепло віщують. Якщо сніг гне гілля, врожай буде рясний.

• Грім напровесні на голе дерево - погано вродять зернові.

 

 

 Варто згадати слушну думку відомого дитячого письменника Джанні Родарі: щоб діти навчилися думати, вони насамперед повинні навчитися придумувати, тобто в них має бути вільна думка. Усе це зумовлює необхідність формувати в дитини вміння керувати процесом творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв’язанням проблемних ситуацій. Тому в нас існують такі принципи:

 

Принцип вільного вибору

У будь-якій навчальній чи керуючій дії, де тільки можливо, надавати учневі право вибору. З однією важливою умовою -право вибору завжди врівноважується усвідомленою відповідальністю за свій вибір!

Цінність будь-якої людини - свобода!

 

Принцип відкритості:

а) не лише давати знання - а ще й показувати їх межі. Ставити перед учнями проблеми, вирішення яких лежить за межами курсу, що вивчається;

б) використовувати в навчанні відкриті задачі

 

Принцип зворотного зв 'язку:

регулярно контролювати процес навчання за допомогою розвиненої системи прийомів зворотного зв'язку. Без нього вдалий «політ» дитини неможливий -тільки вчитель відстежує параметри уроку: настрій учня, ступінь зацікавленості, рівень розуміння

 

Принцип діяльності:

організовувати засвоєння учнями знань, умінь, навичок, сенсів переважно у формі діяльності, «працювати із знаннями» -застосовувати, шукати умови та межі застосування, перетворювати, поширювати і доповнювати, знаходити нові зв'язки, розглядати в різних моделях і контекстах

 

 

Урок-подорож до лісу.

Мета. Узагальнити знання дітей з теми «Зелене диво землі. Ліс. Рослини лісу», розширити знання дітей про різноманітність рослин, середовище їх існування. Виховувати бережне відношення до природи, бажання примножувати її багатство.

Обладнання. Картинки рослин лісу, «Лісовичок», плакати «Бережи ліс!», гербарій листя.

Урок проводиться на «Галявині роздумів»

Хід уроку

1. Організація класу.
2. Актуалізація опорних знань.

 

• Що ми відносимо до живої природи?
• На які групи діляться рослини?
• А які умови потрібні для життя рослин? Побудова «ланцюжка» на дошці:

Рослини:-►волога—►повітря—►грунт —► сонце —►температура

• Де ми зустрічаємо рослини?

 

3. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель. Так, найбільше різних рослин ми можемо побачити у лісі. Зелен світ, зелений розмай — так ласкаво наш народ здавна називає чарівний дивосвіт рідної природи. Світ, в якому ліс як рідний дім, де кожен корінчик, стеблина, дерево, звірина та пташка слугували людям: ліс годував і лікував, давав наснагу, прохолоджував влітку, зігрівав взимку.

4. Повідомлення теми уроку.

 

•        От сьогодні ми з вами і вирушимо у «подорож» до лісу. Ми помандруємо по стежечках якими нас поведе Лісовичок.

 

5. Закріплення набутих знань по темі.

1. — Йдучи до лісу, ми повин
2. ні відповідно себе поводити, повторити правила друзів лісу. (Вивішується плакат).

Багато лісу — не губи,

Мало лісу — бережи,

Немає лісу — посади.

2. — Зайшовши в ліс, ми почули запитання: що таке ліс? Давайте зараз разом створимо свій ліс (Діти показують заздалегідь  підготовлені малюнки із зображенням дерев).

•        Першим з'явилися дерева: берези, дуби, сосни, липи.

Лісовичок. А хіба може бути ліс без кущів, трави, квітів? Діти, а що ще має бути в лісі? (Гриби, кома­хи, птахи, звірі).

•        Тепер ми опинилися у справжньому лісі. Да­вайте знімемо наші рюкзачки, присядемо на со­нячній галявині, а наш Лісовичок та й ви самі при­готували загадки про дерева.

3. Відгадування загадок.

— Білокура красуня сонцю посміхається, Сережки від вітру хитаються. (Береза).

•        А в яких дерев навіть верхів'я не видно, най­менші з них наввипередки тягнуться вгору? (Сосни).

— А яке дерево велетнем лісовим звуть? (Дуб).

•        Дуби живуть до 1000 років і більше. Це дерево вва­жається священним, йому поклонялися наші предки — слов'яни. Багато казок складено народом про дуб.

 

4. А тепер відгадайте, якому дереву належить це листя? (Діти розглядають листки дубу, клену, сосни, берези, верби).

Лісовичок. А з якої гілки ці дітки? Які дерева чи кущі з них виростуть? (Із каштана — каштан, із го­робини— горобина, з жолудя — дуб, з шишки — сосна, з калини — калина).

5. Подивіться уважно, діти, і ви побачите, що ліс ділиться на рослинні яруси, наче на житлові повер­хи у будинку:'

 

• Під землею — це фундамент: там можна поба­чити коріння всіх рослин, грибницю, кротів, комах та черв'яків.
• На першому поверсі, або на нижчому ярусі, рос­туть трави, квіти, живуть різні мешканці.
• Другий ярус — це кущі. Які лісові кущі ви зна­єте? Плодами цих рослин живляться не тільки лісо­ві мешканці, а й люди з давніх часів збирали ліщи­ну, малину, калину, глід та використовували їх не тільки в їжу, а ще й лікувалися цими ягодами.
• З яких же дерев складається вищий ярус? (Сос­на, дуб, потім — береза, липа).

6. Діти, подивіться з чим це грається наш Лісови­чок? (Сосновою та ялиновою шишками).

• Давайте порівняємо ці два хвойних дерева за планом (на дошці):

 

1. Стовбур;
2. Листя;
3. Крона;
4. Умови життя;
5. Використання.

• Максим та Оленка підготували для нас ма­ленькі розповіді про ці дерева.

Ялинка росте 10-15 років, дуже повільно, корінь у неї росте 10 років, потім відмирає, залишаються тільки бокові корені. У ялини м'яка деревина, з неї роблять музичні інструменти.

У сосни корінь дуже глибокий. В сосновому лісі краще ростуть трав'янисті рослини, бо в ньому світлі­ше. В соснових лісах будують санаторії для хворих на туберкульоз. Деревина йде на будівництво, паливо.

7. Давайте, діти, зробимо висновок, яке ж значення має ліс?

• Турбота про здоров'я наших лісів — це турбота про самих себе.

 

7.    На пам'ять про нашу подрож кожен з вас на­малює лісову квітку і ми отримаємо чудовий букет.

 

VI. Підсумок уроку.

•    Я впевнена, що ви, діти, не будете калічити де­рев, смітити в лісі, кривдити безпорадних тварин, не будете збирати букети конвалій та інших цілю­щих квітів, занесених до Червоної книги. Не буде­те забруднювати світ поганими думками, словами, вчинками.

 

Використана література

 

1. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. –К.: Початкова школа, 2006. - С.120-170.
2. Амонашвили Ш. Здравствуйте дети! -М.: 1988.-С.132-136.
3. Кравченко М. Творчості треба вчити //Розкажіть онуку. – 2011. - №3.
4. Савчук М. Розвиток творчої особистості в умовах розбудови сучасної школи України //Розкажіть онуку. – 2010. - №1. – С.3.