Методика Lapbook на уроках англійської мови

               МЕТОДИКА LAPBOOK НА УРРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

   Сучасній дитині необхідно не стільки багато знати, скільки послідовно і

доказово мислити, проявляти розумову активність. Коли дитина сама діє з об'єктами, вона

краще пізнає навколишній світ, тому пріоритет в роботі з дітьми слід віддавати практичним методам навчання. У зв'язку з цим перед нами педагогами стоїть завдання пошуку нових

нестандартних форм взаємодії з вихованцями. На зміну традиційному приходить

продуктивне навчання, яке спрямоване на розвиток творчих здібностей, формування

у дошкільнят інтересу до творчої діяльності. Одним з перспективних методів, які сприяють вирішенню даної проблеми, є лепбукінг.

    Лепбук (з анг. lap – коліно, book – книга) – це саморобна інтерактивна папка чи зошит, в які збираються і яскраво оформлюються різноманітні пізнавальні матеріали з певної теми вивчення. Лепбук обов'язково має різні за розміром кишеньки, вставки, рухливі деталі, віконця, міні-книжечки тощо з цікавою інформацію щодо предмету вивчення.

Вперше лепбук використала у своїй домашній школі мати та письменниця з Вірджинії ТемміДабі. Вона узагальнила досвід використання різноманітних міні книг, автором створення яких була Діна Зайк ще у вісімдесятих роках минулого сторіччя. Саме Діна Зайк

запропонувала використовувати так звані foldables – cкладені аркуші паперу, для легкого та ненав’язливого запам’ятовування інформації дітьми. Автор детально описала у своїй книзі різні способи їх створення. Використання таких складених різними способами аркушів паперу, або, як ми їх зараз називаємо, «міні книги», давало можливість дітям, працюючи над їх виготовленням, швидко та надовго запам’ятовувати потрібну інформацію. Ця техніка широко застосовувалась у домашніх школах всього світу. ТамміДаббі зі свого боку запропонувала вкласти ці міні-книжки в одну оригінально оформлену папку. Автор назвала цю саморобну книгу так, тому що вся робота відображається у «книзі», яка може розташуватись на колінах у дитини. Звичайно, американці не винайшли велосипед, адже подібні книжки або книжки-іграшки були завжди, але завдяки американським домашнім

школам, лепбук виділився в окремий жанр. Лепбук при такому навчанні є

фінальним етапом вивчення певної теми. Тобто учень, вивчивши тему, оформлює отримані знання у вигляді лепбука, куди вміщує все, про що він дізнався.

   Отже, лепбук – це книга або папка будь-якої форми та з будь-якої теми.

Лепбуки можуть створюватись сумісно з педагогом, індивідуально чи групою учнів. В останньому випадку вчитель має чітко розподілити завдання між школярами. Головна перевага лепбука в тому, що він створюється власноруч і оформлюється за власним смаком. Це дозволяє структурувати інформацію, активно долучатися до навчального процесу і проявляти творчі здібності школярів. Завдяки цьому процес пізнання стає дійсно захопливим!

   Учень має можливість по своєму бажанню організувати інформацію з теми, що вивчається і краще зрозуміти і запам'ятати матеріал. Це особливо допомагає у навчанні дітям-візуалам.

При необхідності можна повторити вивчене у будь-який зручний час. Просто відкрити лепбук і переглянути зроблену своїми ж руками книжку.

      Такий спосіб навчання дозволяє напрацьовувати навичку самостійного збору, відокремлення та систематизації інформації. Таке вміння особливо важливе для людей сучасного інформаційного суспільства.

       Спосіб організації створення лепбуку (індивідуальний, груповий або парний) залежить від теми, мети та рівня підготовленості учнів. Групове створення лепбуку має такі правила та принципи: усі члени команди рівні; усі члени групи отримують задоволення від спілкування, бо вони виконують завдання разом; усі повинні виявляти активність та зробити певний внесок у спільну справу; відповідальність за кінцевий результат – на всіх членах команди. У процесі роботи над лепбуком учні розуміють, що від успіху кожного залежить успіх усього проекту, тому кожен учень активно працює, шукаючи нову інформацію. Працюючи, учні вчаться працювати в “команді”, відповідально ставитися до виконання своєї ділянки роботи, оцінювати результати своєї праці та праці своїх товаришів, а це є великим стимулом до активного засвоєння знань.

         На початковому етапі навчання мені більше подобається індивідуальна робота по створенню лепбуків. Перевага цієї форми роботи над груповою у тому, що у кожної дитини є своя власна книжка-розкладачка, яку можна забрати додому та роздивитися, повторити пройдений матеріал, ще раз промовити англійські слова та фрази.

 

    Умовно такі творчі роботи можна поділити на такі види:

• Навчальні
• Ігрові
• Привітальні
• До свята (Новий рік, день матері, Великдень, день Конституції)
• Автобіографічні ( день народження, похід в кіно, відпочинок)

 

   У власній педагогічній практиці організовую роботу над створенням леп буку поетапно.

1 етап: Складання плану. Перед тим, як переходити до створення проекту, треба попередньо спланувати що саме має бути у лепбуці. Адже це не просто книжка з малюнками. Її зміст повинен творчо розкривати тему.

2 етап: Створення макету. Аби зміст майбутнього лепбуку був читко розкладений по полицях, в якому порядку і де саме будуть розміщені складові проекту.

Підготовка складових. Чим більше складових саморобки, тим вона цікавіша. Так, для матеріалів можна заготовити спеціальні фігурні  конвертики, 3D-листівки,  пазли, кишеньки-книжечки чи гармошки, висувні чи обертаючі деталі, дверцята чи віконечка, блокнотики з чистими аркушами для приміток тощо.

3 етап: Збір інформації та матеріалу. Це можуть бути прислів'я, загадки, ігри по темі, вірші, оповідання, ігрові вправи і інша інформація. Ось на цьому етапі можуть включаються батьки, як учасники освітнього процесу.

4 етап: Створення лепбуку. На цьому етапі потрібні наступні матеріали: папка–основа з цупкого картону, звичайний папір, кольоровий папір, ножиці, степлер та скоч. Потрібно все вирізати та приклеїти на свої місця.

5 етап: Презентація та захист лепбуку

 

Для виконання лепбуку знадобляться такі матеріали:

• аркуші картону (для заготовки основи);
• папір (білий, кольоровий, для квілінгу, розмальовки тощо);
• олівці, кольорові ручки, маркери для підписів та розфарбовування;
• ножниці (звичайні та фігурні);
• клей ПВА, скотч, степлер;
• декоративні елементи (наліпки, малюнки,  тощо).

 

Які види міні-книг застосовують в лепбуках:

• Багатошарова міні-книга. Виготовляється з паперу різної довжини,

складеного та з’єднаного між собою. Можна використовувати папір різних

кольорів. Шари можуть складатися вгору або вниз, зліва направо, або навпаки

• Книга-вкладка. Використовується для списку подібних речей або прогресії

від меншого до більшого. Вона може мати від трьох і більше вкладок. До

них можна переходити зверху, по бокам або знизу для більшої універсальності.

• Книга-гармошка. Виготовляється з цілого або склеєних між собою аркушів.

Її доцільно використовувати для зображення послідовності, ряду подій тощо

• Книга - віяло. Для її виготовлення використовують аркуші паперу певної

форми, що з’єднуються між собою.

• Книга-ракушка.
• Книжка з пелюсток. Ця книжка використовується для демонстрації частин

цілого, утворення числа, складу тощо.

• Книга-конверт. Цікава та проста книга. Складається з чотирикутного

аркуша паперу, складеного кутами в центрі, таким чином ви отримуєте

чотири секції, тому інформація з чотирьох частин найкраще підходить для

цієї міні-книги.

• Книга з зачиненими дверцятами. Це міні-книжка ідеально підходить для

словника, розв’язування прикладів, читання складів. Кількість «дверцят» та

їх розмір можливо змінювати відповідно до вашої теми. Вони можуть

відкриватись з однієї або обох сторін, зверху або знизу, або навіть в усі

сторони .

• Книга – сірникова коробка. Використовується для словника та пов’язаних з

ним понять.

• Книга-круг. Легка у виготовленні книга. Вона має вигляд круга, складеного

на 4 частини. Використовується для невеликої кількості інформації

• Книга-колесо. Використовуються для позначення невеликих процесів.

Особливо цікава дітям через рухомість колеса

• Конверти для інформації.

 

    Крім міні-книг є багато речей, які ви можете вкласти у лепбук. Ви можете

вкласти їх в кишеньки. Це можуть бути:

 паперові ляльки різного розміру, у різному вбранні;

 пазли куплені або власноруч розрізані кольорові картинки;

 настільні ігри;

 дидактичні ігри;

 логічні ігри, лабіринти, кросворди;

 ігри науважність;

 розмальовки, штриховки;

 реальні предмети ( листівки, шматочки тканини, листя тощо).

 

   Лепбуки, звичайно ж, створюють додаткову роботу для вчителя. Вони вимагають додаткових дій, таких, наприклад, як встановлення контактів, знаходження відповідних джерел матеріалів і так далі. При роботі над створенням лепбуку англійська мова виступає як засіб, за допомогою якого учні отримують необхідні ним відомості і виражають свої думки.

Вчитель продумує форми організації навчальної діяльності, звертаючи увагу на те, щоб кожна дитина брала участь в проекті в міру своїх сил.

     На різних етапах виконання проекту учасники працюють в мікрогрупах, в парах, колективно, індивідуально.

      У мікрогрупах учні готують фотографії, малюють, оформлюють газету, збирають інформацію, складають кросворди.

     Я вважаю, оцінку слід виставляти за лепбук вцілому, багатоплановість його характеру, рівень проявленої творчості, чіткість презентації. Лепбук зазвичай є роботою, в яку вкладено дуже багато зусиль. Тому я ніколи не виправляю помилки в кінцевому варіанті проекту (або, принаймні, не роблю цього чорнилом). Звичайно раджу учням робити чорновий варіант роботи, який обов'язково перевіряю.

В результаті роботи з лепбуком у дітей розвиваються універсальні вміння, такі як:

- вміння планувати майбутню діяльність;

- домовлятися з однолітками;

- розподіляти обов'язки;

- шукати потрібну інформацію, узагальнювати її, систематизувати;

- самостійно давати пояснення на виникаючі питання;

- приймати власні рішення, спираючись на свої знання і вміння;

- використовуючи усне мовлення, висловлювати свої думки і бажання.

 

   Лепбук розвиває творчі здібності та комунікативні навички. І це просто цікаво!

Потрібно пам'ятати, що будь-який проект - це тільки частина загального об'єму роботи, яку діти виконують протягом усього мовного курсу, і оцінити грамотність учитель може в інших видах діяльності. А проектна робота дає можливість учням по-новому розкрити себе незалежно від рівня володіння мовою, учить їх прийомам співпраці і взаємодії в роботі, допомагає розвивати творчі здібності і навички дослідження. Вважаю, що проектна методика є ефективним прийомом організації навчальної діяльності.

 Таким чином, метод проектів дійсно є найбільш прийнятною технологією особистісно-орієнтованого навчання, який дійсно дає унікальну можливість використовувати сучасні методи виховання, активізувати педагогічну підтримку та соціалізацію. Крім того, реальні результати проекту у вигляді готового лепбуку підсилюють мотивацію учнів до вивчення англійської мови.