МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВСП «ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

 БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАУ»

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ З ІНФОРМАТИКИ

Автор проєкту:  

Оксана ПЛИГАНЬ,

викладач

інформаційних дисциплін

ВСП «Білоцерківський

технолого-економічний

коледж БНАУ»

Біла Церква-2023

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………………………………………………………3

§ 1. НЕТРАДИЦІЙНИЙ УРОК - ЯК РОЗВИТОК СТРУКТУРИ ТРАДИЦІЙНОГО УРОКУ

§ 2. РІЗНІ ВИДИ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ

2.1.Урок-аукціон

2.2.Урок-гра "Чи знаєш ти підручник?..".

2.3.Урок-гра "Телеміст".

2.4.Урок - обмін інформацією

2.5.Узагальнюючий урок з теми (розділу

2.6.Урок — огляд знань.

2.6.Урок-диспут.

2.7.Урок —рольова гра

2.8.Урок — прес-конференція

2.9.Урок-змагання.

2.10.Уроки-КВК

2.11.Урок-спектакль у формі судового засідання

2.12.Урок — літературний концерт "Година спогадів", або "Зустріч з минулим".

2.13.Комплексно-творчий урок

2.14.Урок — творчий звіт.

2.15.Урок-турнір.

2.16.Урок-телепередача.

2.17.Інтегровані та бінарні уроки

2.18.Урок-розслідування.

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

Урок-гра «Морський бій» 6 клас

УРОК-КАЗКА В 3 КЛАСІ

УРОК-ЗАКРІПЛЕННЯ З ТЕМ «ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА» ТА «МУЛЬТИМЕДІА»

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК – БРЕЙН-РИНГ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО КУРСУ З КУРСУ «ІНФОРМАТИКА»

ВСТУП

  XXI століття оголошено ЮНЕСКО «століттям освіти». Освіта перетворилася в потужну громадську силу, найважливіший компонент соціально-економічного, культурного і морального розвитку людини, спільнот, націй. В умовах переходу до нових економічних відносин посилюється проблема підготовки підростаючого покоління до реальних умов життя і трудової діяльності.

 Сучасна освіта повинна дати випускникові не тільки і не стільки суму знань, скільки навчити його готовності до роботи в динамічних мінливих економічних умовах, можливість подумки сприймати і критично оцінювати їх розвиток, адаптуватися до них.

Протягом  вже багатьох років я у своїй роботі використовую новітні технології при проведенні уроків інформатики. Зокрема, нетрадиційні уроки. Чому я вибрала саме нетрадиційний урок?

  На жаль, ні для кого не секрет, що  у наш час дуже мало дітей хочуть щось робити, не вміють вчитися. Як же навчити таких дітей вчитися? Це, звичайно ж, викликати інтерес до уроку.

 Як показав досвід моєї роботи, уроки інформатики можна зробити цікавими, використовуючи на них винахідництво, творчість, творчі виставки, звіти, проекти, ребуси, кросворди, жартівливі завдання. Щоб створити такий урок, викладач повинен бути художником свого уроку, тобто сценаристом, режисером, актором і критиком. Готуючись до такого уроку, вчитель сам творчо розвивається!

Під час підготовки нетрадиційних уроків кожен учитель повинен, перш за все, починати свою роботу з нетрадиційного підходу:

• до відбору змісту навчального матеріалу;
• до поєднання методів навчання;
• до зовнішнього оформлення.

  Учитель повинен постійно вести пошук нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б розумову діяльність учнів, стимулювали б їх до самостійного набуття знань. На мій погляд, саме застосування нетрадиційних, нестандартних форм навчання з використанням ігрових технологій благотворно позначається на навчальному процесі, дають відмінні результати.

§ 1. НЕТРАДИЦІЙНИЙ УРОК - ЯК РОЗВИТОК СТРУКТУРИ ТРАДИЦІЙНОГО УРОКУ

   Які уроки є традиційними? Останнім десятиріччям завдяки незгасаючій творчій ініціативі вчителів у шкільній практиці поширилися так звані нетрадиційні уроки. Їх різновидів розроблено дуже багато. Щоб встановити характерні риси нетрадиційних уроків, визначимо, а в чому ж полягає традиційність звичайного уроку. Як показало вивчення да­ного питання, традиційність звичайного уроку полягає перш за все у традиційності структури уроку. Кожен традиційний урок складається з елементів, які можна знайти якщо і не в усіх уроках, то принаймні, у більшості з них. Скажімо, у більшості типових уроків є організація учнів до роботи на уроці, перевірка домашнього завдання, мотивація, актуа­лізація опорних знань, організація вивчення нового матеріалу, закріп­лення й осмислення матеріалу, організація домашнього завдання.

Варіюючи тривалістю одного або декількох з цих елементів за раху­нок інших та змінюючи їх порядок навіть незначною мірою, ми отри­маємо різні типи звичайного уроку. Звичайного не тільки з погляду елементів уроку і їх порядку, а й звичайного з погляду їх тривалості, з погляду загальноприйнятого виконання цих елементів, їхньої серед­ньої тривалості тощо.

Характерні риси нетрадиційного уроку. Нетрадиційний - це такий урок, в якого його традиційні елементи виконуються нетрадиційними способами і на цій основі структура цього уроку суттєво відрізняється від структури традиційного уроку. На цій підставі можна стверджува­ти, що нетрадиційний урок — це розвиток, рух структури традиційного уроку. Отже, якщо хоча б один елемент традиційного уроку буде реал­ізовано нетрадиційним способом, то вже такий урок певною мірою можна назвати нетрадиційним, або традиційним з нетрадиційним ви­конанням одного із елементів уроку. Зрозуміло, якщо навіть кількість елементів уроку, виконаних нетрадиційним способом, буде невеликою, але такою, що приведе до суттєвої зміни структури уроку, то такий урок називатимемо повністю нетрадиційним. Річ в тому, що реалізація хоча б одного елемента уроку нетрадиційним шляхом пов´язана зі зміною тривалості інших елементів уроку, а це означає, що автоматично змінюється і структура уроку, а отже, урок стає нетрадиційним. Нетрадиційність уроку виявляється і в нетрадиційності тривалості уроку. Фактично тривалість нетрадиційного уроку виходить за межі загаль­ноприйнятої, як при традиційному, і в першу чергу, за рахунок залу­чення учнів до виконання завдань, пов´язаних з підготовкою до цього уроку. Адже нетрадиційний урок фактично розпочинається з моменту його підготовки. Власне сам урок — це його заключний акорд.

Цей урок характерний ще й тим, що, якщо у підготовці традиційно­го уроку основна вага лягає на плечі учителя, то у нетрадиційному уроці ми маємо концентрацію вольових, інтелектуальних, емоційних зусиль учнів, як під час підготовки до уроку, так і при його проведенні. У зв´язку з цим можна виділити значну пізнавально-організаційну і творчу ак­тивність учнів.

Як правило, коли йде підготовка до нетрадиційного уроку, то учні підготовку до інших предметів відсувають на задній план, що відразу помічають учителі цих предметів. Тому завжди можна чути нарікання учителів з інших предметів з приводу нетрадиційних уроків. Це озна­чає, що їхня кількість упродовж навчального року в одному класі має бути невеликою.

Щодо того, коли краще проводити такий урок — на початку вив­чення теми, усередині, наприкінці — залежить від тієї мети, яку сфор­мулював учитель перед цим уроком. Однак зрозуміло, що він має орган­ічно вплітатися у всю систему уроків з даної теми.

Нетрадиційні уроки можна класифікувати за різними критеріями й основами. Наприклад, підсумково-узагальнюючі уроки можуть бути проведені у формі уроку-вікторини, уроку КВК, уроку-суду, уроку-турніру, уроку — прес-конференції, "Очевидне — неймовірне", "Я хотів би знати...", "Подорож розділом" (темою), гри "Що? Де? Коли? Чому?", аукціону, "Фізика (хімія, біологія, математика) навколо нас", "Інтер­в´ю", "Телеміст", "Захист проекту", "Звіту науково-дослідному інсти­туті" , "Патент", "Інформаційний пошук" та багатьох інших, у тому числі й ігрових. З цією ж метою використовуються театралізовані уроки: урок-спектакль, суд, КВК, концерт, "Поле чудес", уроки-турніри, віктори­ни, спринт-лото, конкурси, аукціони розуміння (символів, графіків, формул, діаграм), конкурси ділових людей. До них належать і уроки твор­чості: урок-твір, розробка проекту, розв´язання винахідницьких задач, презентація казок і ребусів, створення кіносценаріїв тощо.

Практикуються уроки розв´язання задач: урок однієї задачі з розвивальним змістом; розв´язування задачі, в якій потрібно знайти "все, що можна", урок-семінар, урок-конкурс задач.

Контрольні уроки мають теж немалий спектр: урок-змагання, багатоетапна естафета, подорож, залік, урок-громадський огляд знань та ін. Блочна структура системи уроків на основі навчальної теми ство­рює можливості для попереднього планування всіх видів уроку, для належної підготовки до них учнів, а отже, й активної участі самих учнів.

Уроки повторення можна провести у формі уроку-аукціону, уроку-гри "Чи знаєш ти підручник?", уроку-гри "Телеміст". Урок вивчення нового матеріалу може бути проведений у формі уроку-обміну інформа­цією, підсумковий урок — у вигляді уроку - громадського огляду знань, узагальнюючого уроку. Ідею міжпредметних зв´язків можна реалізувати на уроках інтегрованих і бінарних. Розширення і поглиблення знань є можливість реалізувати на уроці - рольовій грі, уроках-змаганнях.

Проблемі розвитку творчих здібностей присвячені комплексно-творчі уроки, урок — творчий звіт. Розвиток емоційно-оцінних норм забезпечується уроками-композиціями, вивчення нового матеріалу — уроком-телепередачею. Філософське навантаження несуть уроки філо­софського звучання, урок філософського дослідження людських по­чуттів, урок-спогад, урок-подорож, урок-розслідування та інші уроки.

Єдиного підходу до класифікації таких уроків немає і запровадити одну яку-небудь класифікаційну схему - означало б знищити саму ідею нетрадиційності.

Нетрадиційний урок—це перш за все результат творчого пошуку вчи­телів, і на питання, як сконструювати такий урок на будь-яку тему, яким закономірностям підпорядкований цей процес, які рекомендації можуть допомогти вчителеві у вирішенні цієї професійної проблеми, може дати відповідь вивчення й ознайомлення з різними видами тих уроків, що роз­робляються і практично реалізовуються самими вчителями.

Підсумок. Якщо на уроці його традиційні елементи реалізовуються нетрадиційними формами, то матимемо нетрадиційний урок. Кожен урок, традиційний чи нетрадиційний, у процесі вивчення розділу, ве­ликої цілісної теми займає своє, тільки йому належне місце, тобто є елементом усієї системи уроків з цієї теми. Нетрадиційні уроки можуть мати форму уроку— аукціону, уроку-телемосту, уроку-обміну інфор­мацією, уроку-громадського огляду знань, уроку-диспути, уроку-прес-конференції та ін.

§ 2. РІЗНІ ВИДИ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ

Творчість людини — це діяльність, спрямована на створення ново­го продукту, тобто нового матеріального об´єкта, нового знання, нової технології. При цьому новизна продукту може бути об´єктивною, якщо його не було в минулому досвіді людства, і суб´єктивною, якщо цей продукт був відсутній лише в досвіді самої людини.

Очевидно, необхідно виділяти творчий урок як для вчителя, так і для учнів.

Творчий урок для вчителя — це урок, на якому організовується твор­ча діяльність учнів, які самостійно "створюють" новий для себе про­дукт: нові знання, нову систему дій, новий метод досягнення тощо.

Творчий урок для учня — це урок, на якому учні для особистих по­треб і мотивів формулюють цілі діяльності, організовують адекватну цим цілям діяльність.

Зрозуміло, для того, щоб викликати в учня особисту потребу в "ство­ренні" нового для себе продукту діяльності, необхідно поставити учнів у таку ситуацію, вихід із якої неможливий без цього продукту. Для за­безпечення творчого характеру уроку вчителеві необхідно здійснити вибір того продукту, який повинен бути створений учнями на уроці, скласти його характеристику, здійснити добір і створення засобів, не­обхідних для організації творчої діяльності учнів, скласти програму своєї діяльності і учнів, реалізацію цієї програми, здійснення коригу­ючої діяльності.

Учитель має встановити, які з елементів діяльності: цілі, предмет, засоби, програма дій мають бути дані учням у "готовому" вигляді, а які вони повинні "створити" самостійно. Розробка нового продукту вимагає колективних зусиль. У закінченому вигляді продукт фор­мується в ході обговорення одержаних усіма результатів. Оцінка якості створеного продукту має проходити на тому ж уроці, через його зас­тосування.

2.1.Урок-аукціон. 

На дошці написано список запитань, які повинні бути "продані" на "аукціоні" і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення "аукціону" обирається експертна група, керівник цієї гру­пи — ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що "продається". Ведучий нази­ває першого учня, той — номер запитання. Усі очима знаходять текст запитання на дошці. Ведучий запитує: "Хто хоче купити це запитан­ня?" (треба розуміти це питання як таке: "Хто знає відповідь на ньо­го?"). Чекає піднятих рук. Рахує: "Один", — знову читає запитання і оголошує: "Два..." Якщо піднялася рука "покупця", дає йому слово За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розши­рити, поглибити і за це також одержати бал.

Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого про­давця і так поки всі запитання не будуть з´ясовані.
 

2.2.Урок-гра "Чи знаєш ти підручник?..".

 Для проведення уроку не­обхідно мати планшет, на якому нанесене ігрове поле з 24 клітинок (5x4 см). У кожній такій клітинці розміщено малюнок із підручника. Із нього вчитель вибирає фрази, текст, формули, правила, які пояснюють ма­люнок і їх записують на окремих картках (розміри цих картонних кар­ток збігаються з клітинками ігрового поля). Планшет з ігровим полем можна закріпити вертикально, а картки прикріплюють до нього за до­помогою керамічних магнітів. Картонні картки до планшета можна прикріпити й іншим способом. Гра проводиться так. Одна половина картонних карток доручається одній команді, інша половина — другій. Гра полягає в тому, щоб якомога швидше правильно розкласти на ігро­вому полі картки, тобто знайти малюнок і коментарі на картці, які за змістом відповідають одне одному .

2.3.Урок-гра "Телеміст".

 Для цієї гри виготовляють два комплекти же­тонів. Перший визначає ті країни, які зустрічаються на телемості. Інший призначений для уточнення представників, які прибули на зустріч. Так, на жетонах англійської серії можуть бути надписи: "Ведучий", "Кемб­ридж", "Оксфорд", "Лондон", "Глазго", а на жетонах української: "Ве­дучий", "Київ", "Львів", "Харків", "Дніпропетровськ", "Одеса".

Після звичайного представлення учасників гри групи тягнуть же­тони, спочатку з першого комплекту, а потім із другого. У кожній групі є референт, який допомагає формулювати відповідь, а також ведучий і члени команди (групи). Ведучий першої команди називає учня, який має поставити запитання другій команді. Він також оцінює запитання і на дошці ставить бал за запитання. Ведучий другої команди називає учня, який має відповідати на це запитання. Він оцінює відповідь і ста­вить бал на дошці. У випадку ускладнень референти допомагають своїм ведучим.

2.4.Урок - обмін інформацією.

 Підготовка до уроку зводиться до того, що за 1 — 2 тижні перед його проведенням учні отримують завдання попрацювати в бібліотеці: підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вив­чення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати дослід, схеми, малюнки, таблиці і т.ін. Виступаючих спеціально не при­значають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація про те, які матеріали, чи яка наочність з даної теми є в на­вчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну кни­гу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше.

Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, — добре орган­ізувати обмін знаннями, які здобувають учні під час роботи зі "своїми" книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтровувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну.

Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із прине­сеними книгами, складання їх списку і написання цього списку на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підсумовування, домашнє завдання.

2.5.Узагальнюючий урок з теми (розділу).

 Підготовка розпочинається за два тижні до нього. Кожен учень вибирає собі справу за бажанням: по­відомлення, виготовлення моделі, розповідь про наукові відкриття, історична довідка, цікава задача, цікаві досліди. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Учні приходять схвильовані і в піднесено­му настрої. Вони переконуються, що урок — їхнє творіння. Як відзна­чають учителі, учні починають осмислювати, що процес пошуку при­носить істинну насолоду людині.

У класі створюється декілька груп по 4-5 учнів у кожній. Їм запро­поновано скласти контрольну роботу з даної теми. На уроці учні ма­ють захистити свій варіант контрольної роботи, тобто пояснити, чому саме вони вибрали кожну конкретну задачу, які знання перевіряють Цією задачею, чи типові ці задачі, який рівень складності. Після обго­ворених варіантів учні допомагають розв´язати складені ними задачі.

Остаточний варіант контрольної роботи складається з урахуванням проведеної раніше роботи самим учителем.

2.6.Урок — огляд знань.

 Цей урок має ту особливість, що перевірка організовується з метою ознайомлення громадськості — учнівських організацій, батьків, шефів, класних керівників, учителів інших пред­метів, ради школи — з тим, чого досягли школярі.

Для огляду підбирається цікава і важлива тема, різноманітні форми роботи. Він триває

45 хв, вимагає багато видів роботи: фронтальне опи­тування з теорії, розв´язування задач і задач-дослідів, диктант. За два тижні до огляду на стенді вивішуються питання і типові задачі чи зав­дання. Клас поділяють на групи по 4-5 чоловік у кожній. У складі гру­пи є сильні, середні, слабкі учні. Очолюють ці групи учні старших класів або кращі учні з цього самого класу. Вони займаються з учнями групи індивідуально. Переконавшись, що всі підопічні добре засвоїли мате­ріал, навчилися розв´язувати задачі, консультанти приймають в учнів залік з кожного виду робіт.

Для проведення огляду створюється журі. Голова журі і веде урок-огляд. За півтори години членам журі треба вислухати учня й оцінити його знання з усіх видів роботи, тому члени журі самі мають дуже добре володіти матеріалом.

Перед кожним членом журі на столі лежить листок контролю, в якому є графа для прізвища, імені, по батькові, графа для кожного виду роботи, ще одна графа для підсумкової оцінки.

Гості, які присутні в класі, сидять за задніми партами. Учитель, роз­починаючи огляд, оголошує тему, представляє журі та гостей, а також голову журі (ведучого). Йому він надає слово для оголошення порядку проведення огляду. Після цього він викликає 8 чоловік до двох дошок, роздає картки із завданнями різних видів. Ці картки з завданнями роз­даються 10 учням, які сидять на 6 передніх партах. Поки йде підготов­ка 20 учнів, — проходить фронтальне опитування з теорії всіх учнів, які залишилися. Через 15 хв учні, які відповідають, письмові роботи зда­ють і їх опитують фронтально, а другій частині класу роздають картки з письмовими завданнями. Потім клас пише диктант (математичний, фізичний чи хімічний). Інший час можна відвести на розв´язування задач чи на якісь інші завдання. Члени журі перевіряють ті роботи, які здали учні. Після обговорення (в іншій кімнаті) оцінки оголошуються, заносяться у велику відомість, яка вивішується на стенді, підсумкові оцінки виставляються в журналі. Наприкінці роботи гості вітають учнів з успішним оглядом, нагороджують кращих.

Деякі учителі підготовку до громадського огляду знань розпочина­ють за місяць. Визначається тема, розробляються картки-завдання. В огляді беруть участь батьки учнів з урахуванням їх професії, інтелекту­альної підготовки, життєвого досвіду.

2.6.Урок-диспут.

 Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні дум­ки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уро­ку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають залучити учнів до живого, емоційного спілкування і цим сприяють униканню формалізму в знаннях учнів. Вони також вчать висловлювати свою дум­ку, обґрунтовувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, вияв­ляти в них слабкі місця.

Щоб брати участь у діалозі, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту змушує учнів ще й опрацьову­вати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань.

У процесі підготовки до диспуту клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному таборі мають бути різні "спеціалісти". Вони ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти, щоб захистити свою точку зору. Кожна група готує таке питання, на яке довелося б шукати нові докази для захисту своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, у діалог вступають спеціалісти з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки.

На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргу­менти, котрі записуються в зошит .

Може бути такий варіант проведення диспуту. Клас поділяють на гру­пи по 4-5 чоловік. Кожній із них, крім останньої, дають завдання підібра­ти літературу, розібратися в проблемі, причому з різних точок зору, тобто виділити "за" і "проти". "Журналісти" повинні підготувати по одному "каверзному" питанню кожній групі, щоб виявити важливі проблеми.

Диспут розпочинається з виступу представника певної спеціаль­ності однієї з груп. Свою точку зору висвітлюють у виступах представ­ники цієї самої спеціальності, "спеціалісти" з інших груп. Далі "жур­налісти" представникам груп даної "спеціальності" ставлять деякі пи­тання (учитель входить у групу журналістів, диспут же веде хтось із Учнів). Потім у дискусію вступають представники груп інших спеціаль­ностей. Додому учням дається завдання написати твір (своєрідний письмовий звіт із диспуту) і зробити висновок.

2.7.Урок —рольова гра.

 Він подобається учням тим, що ставить їх в умо­ви, коли потрібно розв´язати виробниче завдання, дає можливість відчу­ти себе дорослими.

У школах практикуються уроки - рольові ігри "Захист дисертації", "Квартальний звіт в науково-дослідному інституті", "Патент", "Зліт спеціалістів", "Робота конструкторського бюро", "Ря­тівники", "Інформаційний пошук" та ін. Наприклад, остання вигля­дає так: бібліографи бібліотеки одержали завдання — підібрати літе­ратуру з теми (дається її назва) і скласти інформаційні картки, які мають бути анотаціями до книг і статей. "Бібліографи" розділені на групи, які спеціалізуються в своїх вузьких галузях (сферах). У кожній групі є старший бібліограф. Усі групи одержують декілька книг і жур­налів, переглядають їх. Співробітники групи розповідають коротко один одному, про що їх книги, обмінюються думками з приводу того, чи відповідає дана книга груповій темі. Інформатор групи записує на листку назви відібраних книг і статей. Потім учні складають анотації і записують їх на картки. Головна частина уроку — виступи старших "бібліографів" із оглядовими повідомленнями, які підсумовують ро­боту співробітників групи. Після цього відбувається коротке обгово­рення.

Під час гри учні переконуються, що можна багато дізнатися ціка­вого, якщо матеріал вивчати не тільки з підручника, а й користуватися додатковою літературою.

2.8.Урок — прес-конференція.

 Такий урок проводять декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється на пред­ставників преси — співробітників різних газет, інша — на спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи.

До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, при­думані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представ­ники преси ставлять запитання виступаючому, далі проводяться оформлення газет у групах, огляд-конкурс газет і підсумки прес-кон­ференції.

Деякі вчителі уроки — прес-конференції проводять з метою по­вторення й узагальнення матеріалу після вивчення теми. За декілька днів до такого уроку клас поділяється на 5-6 груп "журналістів", більш-менш однакового рівня підготовки, вибираються "спеціалісти" (4-5 чоловік). Кожна група "журналістів" готує запитання окремо. При цьому самостійно може бути використана як навчальна, так і додат­кова література. Щоб не було дублювання, відразу визначається сфе­ра інтересів для кожної групи. Кабінет чи клас, де проводиться пресконференція, відповідно оформляється: столи переставляються так, щоб кожна група "журналістів" могла працювати, не заважаючи іншій, встановлюється підставка на столах з назвами газет і прізвищами "журналістів", які представляє дана група. За столом прес-центру си­дять учні, які виконують роль "спеціалістів". На початку прес-кон­ференції — привітання на адресу її учасників, далі повідомляються тема і загальне коло питань, які ставитимуться на конференції, пред­ставлення "спеціалістів".

Групи ставлять запитання, як правило, починаючи його так: "Чи­тачів нашого журналу (газети) цікавить таке питання...". "Читачі на­шого журналу просять пояснити таке явище...". Відповідь дають "спец­іалісти", а "журналісти" занотовують її. Потім ці відповіді будуть ви­користані ними для написання замітки, статті, які зачитуються всьому класові, їх оцінює журі. Замітки і статті, які журі оцінило як кращі, при­кріплюються до аркуша ватману. Так одержується експрес-випуск га­зети.

Не менш цікавими є прес-конференції, підготовлені учителями з багатьох предметів, які мають міжпредметний характер.

2.9.Урок-змагання. 

Це уроки, на яких навчання стає цікавим і захоп­люючим процесом, що поглинає думки і почуття всіх. Вони цінні як засіб для формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї значимості.

Клас поділяється на дві групи приблизно однакових за рівнем знань. У кожній обираються капітан і консультант. Консультант займається зі слабшими учнями команди.

Урок складається із декількох конкурсів. Учнів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому.

Складаються відомості, у них журі вноситиме оцінки кожному уч­неві за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.

Наприклад, можуть бути такі кон­курси:

1. "Чи знаєш ти формули?"
2. "Конкурс кмітливих".
3. " Змагання любителів кросвордів".
4. "Чи розумієш ти графіки?"
5. "Знайди помилку".
6. "Пошук" та ін.

Перший конкурс може бути проведений так. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написані формули. Формулу записують на дошці, поясню­ють її зміст, потім ставлять запитання, які стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді й виставляє оцінку у відомість.

Другий конкурс, в якому кожен може виявити свою кмітливість, присвячено розв´язуванню якісних задач. Задачі з малюнками запису­ються на картках. Представники команд витягують картки-завдання і відповідають на поставлене там запитання. Якщо вони не можуть відпо­вісти, то просять допомоги у команди, якщо й вона не може, то про­сять допомоги в команди-суперниці, але перша команда бали втрачає, а друга — у разі правильної відповіді — ці бали набирає.

Третій конкурс. Сітка-кросворд намальована на картках, які роз­даються учням обох команд. Під картку підкладають копірувальної і чистий аркуш паперу. Розв´язуючи кросворд, відповіді вписують у кар­тку і здають журі. Кросворд складається учителем.

Четвертий конкурс. У ньому, як і в третьому конкурсі, представни­ки команд витягують картки, на яких накреслені графіки. Тут же — за­питання, на які потрібно відповісти. На виконання завдання відводять певний час. Картки здаються журі.

Уроки-змагання можуть бути проведені у формі предметних спартакіад. Складається поло­ження про спартакіаду. Беруть участь два класи. Кожен має право ста­вити будь-яке запитання паралельному класові (але в межах матеріалу, викладеного в підручнику). Відповідь — не більше 1 хв. Хто має відпов­ідати — визначається простим жеребкуванням. Індивідуальних оцінок немає, все йде в залік команд.

Під час підготовки учні зайняті розробкою запитань своїм супер­никам і відповідей на них. Одночасно готуються до того, щоб грамотно і правильно відповісти на запитання своїх суперників.

Оцінює спартакіаду авторитетна комісія, журі. Заміна індивідуаль­ної оцінки на колективну сприяє піднесенню активності учнів, їх за­гальної зацікавленості.

Застосування уроків-змагань має за мету реалізацію різних цілей. Гра-змагання присвячується певній темі. Пропонується для домашнь­ого завдання придумати запитання і завдання з теми. Клас розбиваєть­ся на дві групи, команди. Кожна команда свою роботу тримає в сек­реті. Після підготовчої роботи пропонується кожній команді протягом 10 хв. обговорити і сформулювати п´ять запитань або завдань команді-суперниці і при цьому знати відповіді на них. Журі оцінює якість запи­тань і якість відповідей.

Бліц-турніри на уроках проводяться з метою розвитку усної мови, осмисленого повторення матеріалу, накопичення оцінок.

2.10.Уроки-КВК, як правило, дуже схожі на телевізійну гру КВК і мо­жуть бути проведені за схемою: "Розминка", "Домашнє завдання", "Індивідуальна робота", "Конкурс "Вгадай", "Конкурс майстрів мис­тецтва", "Конкурс розповідачів", "Конкурс капітанів".

Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання має як репро­дуктивний, так і продуктивний характер, але форма висунутих завдань гумористична, просто цікава. Для проведення такого уроку серед учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, в т.ч. і від ряду парт може бути сформована команда. Вибирається журі теж із числа учнів класу.

Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб у ній брали участь всі команди.

Інсценізація домашнього завдання може охоплювати будь-який один параграф підручника або весь матеріал даної теми.

Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. Його виконання оцінюється за правильністю, повнотою й естетичністю пояснення. Конкурс "Вгадай" включає загадки, тести, просто завдання.

Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирається по 3-4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом має розкривати тему КВК.

Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, картинка, за якою потрібно скласти розповідь.

Конкурс капітанів включає і розв´язування задачі, і аналіз картини.

Урок-КВК учні дуже люблять, оскільки він відбувається у теплій, довірливій обстановці. Музичні, поетичні вставки допомагають підтри­мати ці обставини.

2.11.Урок-спектакль у формі судового засідання.

 Дуже поширені уроки-спектаклі у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже, така форма проведення заняття сприяє з´ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують. Кожен із учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися, хто він є, в за­хист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими і обґрунтованими.

2.12.Урок — літературний концерт "Година спогадів", або "Зустріч з минулим".

 Із назви уроку видно, що він має яскраво виражену істо­ричну спрямованість. Дійовими особами такого уроку є ведучий, уче­ний, його сучасники, архіваріус. Оформлення приміщення (класу, ка­бінету) має нагадувати минуле, ту епоху, про яку йде мова.

Урок розпочинає ведучий. Він називає тему літературного концер­ту, трошки глибше торкається її і надає слово архіваріусу.

Виступаючи, архіваріус розповідає, коли і де народився вчений, хто були його батьки, про інтереси, захоплення, успіхи, невдачі, тобто роз­повідає про те, як складалася його доля. Практикують заслуховування розповіді самого вченого, використовуючи магнітофон. Для цього зна­ходять, якщо можна, статтю чи виступ цього вченого, а потім доруча­ють комусь із учнів, або навіть дорослим з добре поставленим голосом прочитати її і записують текст на магнітофон.

Наступний номер "Мемуари". Учні (сучасники вченого) діляться спогадами про вченого. Матеріал для таких виступів знаходять у нау­ково-історичних виданнях, в енциклопедії.

Ведучий обов´язково перед кожним виступом представляє того, хто має виступати, даючи характеристику його науковим заслугам.

Музичні вставки створюють атмосферу затишку. Використовуються уроки-посвяти у фізику, хімію, біологію тощо. Як правило, на таких уроках перед молодшими учнями виступають старшокласники, які добре знають цей предмет і люблять його. Вони грають роль відомих учених (Менделєєва, Ньютона, Дарвіна...), які ведуть "діалог" між со­бою, розповідають про застосування цієї науки в практиці, перевіря­ють знання учнів класу, нагороджують їх, приймають у члени товари­ства і т.д.

Використання уроків "Хімія в казці", "Фізика в казці", "Біологія в казці", "Інформатика в казці" і т.д. можливе тоді, коли учні вже володіють даною темою. Їм пропонується зіграти відомих персонажів казкового світу, але з використанням певних предметних знань для пояснення явищ, фактів.

2.13.Комплексно-творчий урок

 Уроки цього типу мають таку струк­туру: вступне слово вчителя (5 хв), творча робота груп (10 хв), обгово­рення діяльності груп і філософські висновки (25 хв), підбиття підсумків (5 хв).

Клас поділяється на п´ять груп. Кожна група одержує завдання. Перша група складає кросворд за темою уроку, друга і третя групи го­тують аукціони, четверта і п´ята — пишуть план кіносценарію навчаль­ного фільму з даної теми. Кожній групі видаються картки із завдання­ми для роботи.

Для оцінки роботи кожної групи на початку уроку обирається журі з 3 чоловік. Поки групи готують завдання, члени журі разом із учите­лем можуть обдумати питання оцінювання виконаних завдань кожною групою. Після закінчення роботи представники груп у межах 5 хвилин доповідають про результати і демонструють їх. Журі оцінює і підбиває підсумки.

2.14.Урок — творчий звіт.

 На такому уроці учні показують і захищають перед спеціальною комісією свої творчі роботи. У комісію входять чле­ни батьківського комітету, шкільного наукового товариства, учні па­ралельних класів.

За 2-3 місяці до проведення цього уроку учням пропонується ство­рити творчі групи за інтересами і вибрати проблему для розробки. До групи можуть входити консультанти з числа дорослих, базовиків. Звіт включає аргументацію теми, суть роботи, пояснення одержаних резуль­татів, ілюстрацію практичного застосування одержаних результатів.

Усі роботи оцінюються. Критерії оцінювання оголошуються ще до початку уроку.

Цей урок може бути проведений за схемою:

1. Вступне слово учи­теля.

2. Проведення звіту (розповідь про проведену роботу, відповіді на запитання опонентів-членів комісії, оголошення результатів робо­ти).

 3. Вільний обмін думками.

4. Підсумок звіту.

Можуть проводитися конкурси.

Конкурс "Знайди помилку". На магнітну стрічку записано невели­ку розповідь із помилками. Включають запис, учні слухають і відмічають на аркуші паперу неточності або помилки. Перемагає та команда, яка зна­ходить більше неточностей і помилок.

Конкурс "Пошук". Перед конкурсом групи одержують доручення знайти в журналах, газетах, книгах матеріал, який стосується конкурсної теми, але в плані застосування чи історії питання, чи якогось іншо­го аспекту.

2.15.Урок-турнір.

 Його мета — повторення й узагальнення вивченого. За два тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. У класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роб­лять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв´язують за­дачі (їх перелік дається).

Готуються також картки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи (або дві команди). Тривалість — 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів(команд) сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного пи­тання.

Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх пе­релічених питань (учні обох класів відповідають почергово). Аналіти­ки розв´язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв´­язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап — міні-диктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Решта — журі. На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються й оцінюються підготовлені повідомлення (по одному від класу). Далі — розв´язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запро­поновані в картках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.

2.16.Урок-телепередача.

 Це урок вивчення нового матеріалу з поперед­ньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розва­жальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фраг­ментів із найпопулярніших телепрограм минулого і сьогодення: "Поле чудес", "Закон є закон", "Погода", "Пісня року", "Служу народу Ук­раїни", "Літературна студія", "Свічадо", "Вечірня казка", "П´ятий кут" і т.ін., побудованих на предметному навчальному матеріалі. Матеріал розробляється аспектно, відповідно до тієї чи іншої передачі, її спря­мування. Очевидно, добір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визна­чається можливостями навчальної теми уроку.

Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого телепередачі. Спільно з учителем ця група з´ясовує, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в "ефір", свою частину всієї "телепрограми".

Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі "телепередачі".

Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уро­ку, виділяючи кожній "телепрограмі" свій "жорсткий" час, встанов­люють послідовність цих програм.

У сценарій уроку органічно вплітаються кінопрограма (показ на­вчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламна пау­за, пісня, музична вставка.

Під час уроку учні в своїх робочих зошитах роблять записи, малю­ють схеми, малюнки, пишуть формули тощо.

На таких уроках простежуються міжпредметні зв´язки, тому одним із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок з участю 2-3 вчителів споріднених предметів.

Урок може бути розпочатий із музичної заставки даної телепере­дачі. Два диктори оголошують тему, мету і побудову. Наступний етап — демонстрування фрагмента фільму, після цього — виступи.

2.17.Інтегровані та бінарні уроки.

 Інтегровані уроки мають ту особ­ливість, що на них максимально можна реалізувати міжпредметні зв´яз­ки. Найбільші труднощі в їх проведенні — організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспек­тами є світоглядний, історичний, фактологічний, кібернетичний, пси­хологічний, соціальний і т.д. Беруть участь спеціалісти (вчителі) різного фаху, які в той чи інший момент включаються в роботу з класом.

Форми роботи на уроці різноманітні. Це можуть бути конференції, семінари, "симпозіуми", лекції і бесіди чи звичайні комбіновані уроки.

Завдання інтегрування — створити цілісне уявлення про об´єкт вив­чення, отже, сформувати систему знань в учнів.

Проводяться не так часто, 1 -2 рази на чверть, 2-3 рази на півріччя в даному класі. Його проведенню передує серйозна підготовка учнів.

Бінарні уроки — це спарені, здвоєні уроки з одного і того самого предмета і теми.

Позитивні риси цих уроків: учні краще сприймають учителів, які упродовж дня спілкуються з ними; менше часу витрачається на підго­товку домашніх завдань; менше підручників потрібно носити до шко­ли; є можливість для глибшого вникнення, заглиблення, занурення в окремі моменти змісту матеріалу; більше можливостей для забезпечен­ня рівневої підготовки; кращі можливості для впровадження ідеї модульності.

Проте є й негативні моменти: зменшується кількість повторення, підкріплення, а отже, і закріплення в пам´яті. Тому здвоєння уроків можливе тільки з тих навчальних предметів, на які навчальним планом передбачено 4 і більше уроків і дуже рідко коли — 3 уроки. Структура "пари" дуже вільна.

Нижчеописані уроки вчителів відображають низку тенденцій роз­витку сучасного уроку, а саме: посилення філософського звучання і наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства; підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього; зростання ролі учня як суб´єкта на­вчання та ін.

Інтегрований урок. У формі інтегрованого уроку реалізується, як правило, тема багатоаспектна, широка за змістом. Наприклад: "Відрод­ження. Англійський театр доби Відродження. Вільям Шекспір: життя і творчість".

У проведенні уроку беруть участь учителі різного фаху, кожен з них аналізує свій аспект проблеми, намагаючись створити цілісну картину явища, процесу. Причому кожен з учителів може або залучи­ти до роботи учнів, або сам дає ту чи іншу інформацію й організовує її засвоєння.

Може бути інший варіант інтегрованого уроку. Заздалегідь учитель визначає учнів, які будуть виконувати цілком конкретну роль: бути істо­риком, мистецтвознавцем, літературознавцем, фізиком, хіміком, біо­логом, географом і т.д. Організаторські функції, зрозуміло, бере на себе учитель.

Можливий інший варіант такого уроку. Роль представника тієї чи іншої науки, конкретної галузі знань може виконати відповідний діафільм, кінофрагмент, відеофрагмент.

2.18.Урок-розслідування.

 Назва уроку говорить сама за себе: хтось щось розслідує. Хтось — це учні під керівництвом учителя, щось — факт, про­цес, явище, яке є змістом засвоєння. Урок орієнтує на високу активність учнів.

Вступне слово вчителя. У ньому йдеться про ті проблеми, що хви­люють всіх на даний момент з даної теми.

Практикуючи зі словниками літературознавчих термінів, учні зна­ходять і записують у зошити визначення основних понять з теми, яку вивчають.

Після цієї роботи учитель дає можливість висловити думку кожному учню. Коли один учень відповідає, інші його уважно слухають і готуються до відповіді запитань, які перед ними поставив учитель.

Подальший етап — повідомлення учнів.

Підсумок уроку.

Тенденції розвитку уроку

1. Головне завдання уроку — засобами конкретного навчального предмета забезпечити оптимальний розвиток кожного учня. Спрямо­ваність уроку на розв´язання даного завдання, на формування в учнів високої загальної культури, широкого наукового світогляду, вихо­вання працелюбства, вимогливості до себе, а також інших позитив­них людських якостей - ця тенденція переважає в діяльності учи­телів.

2.  Чіткість і конкретність цілей уроку, вимога їх діагностичності створюють необхідну умову для ефективного управління процесом засвоєння знань, розвитку і виховання учнів. Визначення цілей на­вчання (освітніх, виховних, розвивальих) для великої теми (блоку) дає можливість перейти до однозначного вибору цілей уроку, що сприяє наданню йому чіткої завершеності, структурної оформленості, сприяє глибшому і повнішому застосуванню психолого-педагогічних закономірностей навчання, розвитку і виховання. Ця тенденція є, очевидно, наслідком опосередкованого впливу на педагогіку, на на­вчально-виховний процес розвитку точних наук і, в першу чергу, кібернетики.

3.  Підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього. Це результат підвищення ролі учня як суб´єкта навчання. Дана тенденція зумовлює більшу увагу вчителя до процесу навчання учнів, допомоги кожному з них в міру необхід­ності.

4.  Оскільки йдеться не тільки і не стільки про організацію навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів у межах певного часового проміжку, який охоплюється тривалістю уроку, а йдеться взагалі про організацію навчально-пізнавальної діяльності учня з конкретного предмета теми, то урок є не тільки формою організації навчання, виховання і розвит­ку, а й формою надання методичної допомоги учням з організації са­моосвіти.

5. Посилення філософського звучання і філософського наповнен­ня змісту уроку, дослідження та аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства.

Розширення використання методологічних знань, знань про знання і на цій основі ширше використання узагальнюючих схем вивчення матеріалу з елементами переносу, передбачення, прогно­зування.

7. Посилення емоційного впливу на учнів. І як наслідок цього — надання уроку обличчя театралізованого дійства.

8.  Чітка диференціація змісту уроку, його цілей, методів і форм з огляду на індивідуальні відмінності учнів, їхні пізнавальні й життєві інтереси, різний темп засвоєння матеріалу, їхні задатки і здібності.

9.  Посилення уваги переважної більшості учителів до застосуван­ня активних методів навчання та активних форм роботи. Проведення нетрадиційних уроків, підвищення інтересу вчителів до методики їх проведення.

10. Повернення до програмованого навчання, але вже на якісно но­вому рівні, з використанням комп´ютерів.

11. Широке використання опорних схем, малюнкових конспектів на всіх стадіях уроку й з різноманітною метою.

12. Поєднання раціонального і емоційного як з боку учителя, такі з боку учня. Істинний урок — це робота розуму і серця.

13. Намагання вчителів поєднати позитивні якості класно-уроч­ної, індивідуальної та лекційно-семінарської систем навчання, що виражається у плануванні системи уроків для навчальної теми, у плану­ванні різноманітних видів колективної, групової та індивідуальної роботи.

14. На всіх етапах уроку спостерігається розширення ліній взаємодії від "учитель — клас", "учитель — учень" до "учень — учень", "учень — клас", "група-учень", "група-клас", "учень —комп´ютер". Пожвав­лення людських контактів між учителями і учнями, бачення усіх боків особистості учня.

15. Варіативність, податливість структури уроку, його неповторність і різноманітність.

16. Посилення уваги до формування системи знань і їх системності через удосконалення структури знань, і на цій основі виявлення інте­ресу до системно-розвивального навчання.

ВИСНОВОК

     Кожний період часу прокладає свій шлях пізнання. Основна характеристика нашого – особистісний, творчий підхід. Якщо ми будемо тільки повторювати загальновідому фразу: «Кожен учень - особистість», але не будемо нічого робити для того, щоб допомогти цій особистості вирости, розкрити свої таланти й здатності, то так і будемо бачити навкруги тільки сіру буденність. Тому, на мій погляд, справжнє призначення вчителя – сприяти розвитку творчого мислення учнів, розкриттю їх талантів.

В умовах становлення інформаційного суспіль­ства навчальний процес розглядається як засіб роз­витку учнів. А головне завдання навчальних закладів полягає в тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати учнів до само­освіти, пов'язаної з розвитком їхнього творчого та критичного мислення. Саме, використовуючи нестандартні уроки, ми можемо забезпечити таку мотивацію.

Адже нестандартні уроки – це неординарні підходи до викладання учбових дисциплін. Мета їх проста: пожвавити нудне, захопити творчістю, зацікавити буденним, оскільки інтерес – це каталізатор всієї учбової діяльності. Нестандартні уроки – це завжди свято, коли активні всі учні, коли кожен має можливість проявити себе в атмосфері успішності і група стає творчим колективом. Ці уроки включають всю різноманітність форм і методів, особливо таких, як проблемне навчання, пошукова діяльність, міжпредметні і внутрішні зв'язки, опорні конспекти і ін. Знімається напруга, пожвавлюється мислення, збуджується і підвищується інтерес до предмету в цілому.         Вироблена мною система дає добрі результати успішності, підвищує якість знань, активізує пізнавальну діяльність, вчить застосовувати знання, отримані на уроках, в нестандартних ситуаціях, формує творче мислення, оскільки розум, добре влаштований, краще, ніж розум, добре наповнений. Зміна форм і видів діяльності, різноманітність дидактичного матеріалу, оптимальний контроль кожного завдання дозволять закріпити і систематизувати знання всіх категорій, що вивчаються при роботі з інформацією на ЕОМ.

У процесі проведення нестандартних уроків учень може отримати знання від учителя, книги, перегляду фільму, а також від комп’ютера. Кожному із цих способів передачі знань притаманні переваги і недоліки. Найбільш потрібний, необхідний для кожного конкретного випадку спосіб залежить від виду навчального матеріалу, стилю навчання, обраного учнем, а також від уміння педагога і його методики викладання. Комп’ютер можна запрограмувати так, що він буде володіти багатьма якостями і всіма можливими досягненнями і не матиме недоліків, притаманних книгам, фільмам.

   Комп’ютер враховує широкий діапазон індивідуальних особливостей школярів. Він дає змогу кожному учню навчитися в зручному для нього темпі обирати, враховуючи не тільки правильність відповідей на одне або декілька завдань, часові втрати, характер помилок, а й тип і міру достатньої допомоги. Він сприяє формуванню у дітей рефлексії своєї діяльності – однієї із форм самоусвідомлення, яка орієнтована на осмислення людиною своєї діяльності, а також усвідомлення особистості своїх партнерів. 
     Вплив комп’ютера на систему освіти зумовлено також тим, що можна застосувати найрізноманітніші методи навчання, в тому числі й ті, які в умовах традиційних форм можна використовувати з обмеженням. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти/ Під ред. О. С. Полат - М, 2000 .

2. Пометун О.І. та ін.. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн./ О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред.. О. І. Пометун.- К.:Видавництво А. С. К., 2004.- 192 с.:іл.

 3. Педагогічні ігри.- Мн.: Изд. ТОВ «Красико-Принт», 2005-128 с.

4. Кульневич С. В., Лекоценина Т. П. Сучасний урок. Частина II: Науково практич. посібник для вчителів, методистів, керівників навчальних закладів, студентів пед. навчальних закладів, слухачів ІПК. –Ростов-н/Д: Вид-во «Вчитель», 2005.-288 с.

5.Калугін М. А. Після уроків. Ребуси, кросворди, головоломки. Академія Холдинг. Ярославль, 2000.

ДОДАТКИ

Урок-гра «Морський бій» 6 клас

Мета:закріпити навички роботи з комп’ютером та основними пристроями ПК;

навчальна: перевірити рівень засвоєння матеріалу з тем «Призначення та будова комп’ютера», «Призначення клавіш», «Операційна система Windows»;

розвивальна:

- вдосконалювати навички самостійної роботи;

- розвивати увагу, орієнтованість на розв’язання конкретних проблем й одержання чітких відповідей на питання;

виховна:

• виховувати пізнавальні потреби, інтерес до предмета, дисциплінованість.

Обладнання: комп’ри, гральне поле, таблиці для команд-учасниць, таблиця для оліку балів, пам’ятки для учнів, військові кашкети для капітанів команд.

Епіграф уроку:

Якщо людина не знає, до якої пристані вона прямує,

 для неї жоден вітер не буде попутним

Сенека

Хід уроку

I.Організаційний момент

Учитель. Доброго дня! Ми з вами опанували ази комп’ютерної грамотності: вивчили основні пристрої комп’ютера, навчилися працювати з мишкою, друкувати текст, розглянули основи операційної системи. І сьогодні підіб’ємо перші підсумки нашої роботи. З цією метою здійснимо невелику подорож. Свій шлях будемо тримати до бухти Інформатика в океані Знань. Клас об’єднаємо в дві команди, які будуть розміщені на двох кораблях. Кожна команда повинна обрати собі капітана та підібрати назву кораблю. Я бажаю вам цікавої розповіді й попутного вітру.

Учні об’єднуються у дві команди, добирають назви («Супербайт», «Військово-морські хакери»). Обирають капітанів.

 Поки команди розмірковують, прослухайте вірш про науку інформатику.

Інформатика – наука,

Про яку скажу вам так,

Що без неї не запустиш

Ні ракети, ні літак.

Ось включаю я комп’ютер –

Загоряється екран,

Натискаю кнопку Enter –

І пірнаю в океан.

Інтернету шир безмежна

У комп’ютері сидить.

Треба швидкість тут шалену,

Щоб цей космос облетіть.

Поринаю з головою

Я в програми Word, Excel,

Ще й дзвіночка попрохаю

Не лунати цілий день.

Друзям всім своїм бажаю

Із комп’ютером дружить.

За плечима, я вважаю,

Ці знання вже не носить.

Учитель. Сформовано команди, обрано капітанів. Отже, ми можемо вирушати в далекий путь.

Повідомлення правил гри

1. На полі вчителя розташовані кораблі двох кольорів, а також складені питання, що контролюють певну клітинку (рис. 1). Всі кораблі «однопалубні»(розміщені на одній клітинці).

Рис. 1. Гральне поле вчителя

Кожна команда одержує табличку з розташуванням її кораблів ( рис.2). Координати  «чужих» кораблів гравцям невідомі.

Рис. 2. Табличка розташування кораблів для кожної команди

2. Команду, яка починає гру, визначає конкурс капітанів. Команда називає координати свого «пострілу». Якщо на відповідній клітинці є корабель, то ця команда одержує 15 балів і продовжує свої «постріли». Якщо в названій клітинці немає корабля, вчитель пропонує команді питання, яке зазначене в цій клітинці. У випадку правильної відповіді команда одержує відповідну кількість балів. За будь-якої відповіді хід переходить до команди-суперниці.

На обдумування команді дається від 30с до 1хв (для питань, складністю 5 і 10 балів) або 1-2 хв (для питань, складністю 15 балів).

3.Набрані бали виводить на табло спеціально призначений учень.

Таблиця обліку набраних балів

4.Гра триває доти, поки всі кораблі однієї з команд будуть «потоплені». Перемагає та команда, яка набрала максимальну суму балів.

Якщо після «знищення» всіх кораблів неможливо остаточно визначити переможця або команди бажають продовжити гру з метою змінити результат «двобою», то командам пропонується «знешкодити» декілька мін. Міни не розташовуються на «полі бою». Міни – це питання (додаток), за правильну відповідь на які дається по два бали, а за неправильну – віднімається один бал або із гри виходить учасник, який дав неправильну відповідь.

II. Застосування вмінь та навичок

Учитель. З правилами ви ознайомилися, а тепер треба визначитися, яка команда першою розпинатиме бій. Тож проведемо конкурс капітанів. Шановні капітани, вам буде запропоновано ребу, який ви повиння будете розгадати за 1 хв. Хто з капітанів переможе, та команда й розпочинатиме гру.

Відповідь. Вінчестер.

Молодці! Можна розпочинати гру. Право першого пострілу нгадається команді «Супербайт».

  На екран проектується «поле бою».

1. Питання, вартістю 5 балів

1) Видний він з усіх боків,

Куди миша – туди й він.

Може бути, не штрих,а стрілка

Там застрибає, як білка. (Покажчик миші)

2) А тепер, друзі, загадка!

    Що таке рукоятка,

    Кнопки дві, курок і хвостик?

    Ну, звичайно, це … (джойстик)

3) По даху гуляє кішка,

  А в комп’ютера є … (мишка).

4) На вуха це ти надягай

І слухать музику давай.

Або віршик, або казку.

Працювати з ним класно.

Що це? (Навушники)

5) Стою з дискетою й гадаю,

  Де їй місце? Я не знаю. (Дисковод)

6) Яка кнопка миші називається додатковою? ( Та, що стоїть праворуч)

7) Продовжте ряд: системний блок, монітор, миша, … (клавіатура)

8) Це слово використовують і в інформатиці, і стосовно автомобіля. В інформатиці так називають частину екрана, займану додатком або документом, в автомобілі – буває переднє й заднє. Назвіть  це слово. (Вікно)

9) Продовжте ряд: Пропуск, Alt, Shift, … (назва будь-якої клавіші)

10) У перекладі з англійської Windows – це… (вікна)

2. Питання, вартістю 10 балів.

1) продовжте ряд: байт, кілобайт, мегабайт, … (гігабайт)

2) Продовжте ряд: Видалити, Вирізати, Вставити, …(Копіювати)

3) Засоби для довгостокового зберігання інформації (Диски)

4) Своє ім’я хочу написати,

    Тільки не можу пригадати

    Як велику літеру надрукувати. (Shift + ЛІТЕРА)

5) Операційна система – це …(програма, що складається зі спеціальних програм, що керують роботою клавіатурою, миші, монітора, принтера, модема, сканера та інших пристоїв комп’ютера)

6) Як називається основний пристрій для введення інформації? (клавіатура)

7) Це слово використовується в інформатиці і стосовно автомобіля. В інформатиці ним називають кнопку на робочому столі Windows . в автомобілі – процес запуску двигуна. Назвіть це слово. (Пуск)

8) Назвіть клавіші, які належать до службових (F1, F2, F3,…)

9) Після завантаження операційної системи на екрані монітора з’являється… (Робочий стіл).

10) Як називається технічний пристрій для обробки, зберігання та передачі інформації? (Комп'ютер)

3.Питання, вартістю 15 балів

1) Всі завдання розуміє,

    Треба – зберегти зуміє,

    І без неї ми нікуди.

   Тільки ось, у чому лихо:

  Вимикаєш – все забуде,

  Що було – того не буде. (Оперативна пам’ять)

2) Перейти на англійський шрифт

    Допоможуть … і …. .(Alt, Shift)

3) Переставте літери в слові грапорма й отримаєте слово, пов’язане з інформатикою. (Програма)

4) Переставте букви в слові бокілайт і отримаєте слово, пов’язане з інформатикою.(Кілобайт)

5)За допомогою якої комбінації клавіш можна копіювати чи вставляти слово? (Ctrl+C, Ctrl + V)

6)  він наче хоробрий капітан,

    А на ньому є екран.

   Веселкою він дише,

   І на ньому комп’ютер пише,

  І малює без зупинок

  Безліч різних він картинок.

Поверх машини всієї

Розмішається … (дисплей)

7) В ній записані програми

     І для тата і для мами.

   В упаковці, як цукерка,

   Швидко   крутиться … (дискета)  

8) І комп’ютери, буває,

Між собою розмовляють ,

І для цього їм потрібний

Пристрій дуже необхідний - 

Він комп’ютери  єднає,

Телефон не оминає. (Модем)

Додаток

Питання-міні

1. Обов’язкова інформація для створення ярликів. (Шлях дл об’єкта)

• Створіть на листі 1 таблицю, виконайте у ній форматування за зразком  та зробіть  відповідні обчислення

• Створіть на листі 2 та відформатуйте таблицю в табличному процесор.Заповніть пусті клітинки

• За зразком створити таблицю, використовуючи вбудовані функції, заповнити комірку Коментарі

IV. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу

А тепер переходимо до заключної частини нашого брейн-рингу. Вона складається з 3 блоків запитань. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

По черзі команди отримують запитання, на які потрібно якнайшвидше відповісти. Якшо команда, якій адресовано запитання не знає відповіді, інша команда має право дати відповідь і отримати свій бал. Кожна команда може набрати за ці запитання 36 балів (або більше).

В разі однакової кількості балів задаються додаткові вирішальні завдання.

Отже, дозвольте розпочати запитання першого блоку.

Запитання І блоку

Запитання ІІ блоку

Додаткові завдання

V. Підведення підсумків уроку та оголошення домашнього завдання

Вітаю команду переможців! Оцінювання студентів.Та насправді радість не лише в перемозі, а й у знаннях, які кожен з вас отримав. Сьогодні впродовж брейн-рингу Ви пригадали багато цікавої інформації, яку вивчали на уроках інформатики. Виконуючи завдання та даючи відповіді на запитання Ви повторили великий обсяг теоретичного матеріалу, але це лише маленька частинка того, що ви ще можете дізнатися про комп’ютерну техніку та сучасні комунікаційні технології. Тож, сподіваюся, що й надалі Ви будете цікавитися новинами цієї сфери й поринати в світ комп’ютерних інновацій з великим захопленням.