МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ХОЛОД АНАТОЛІЙ

Вчитель фізичної культури, вчитель-методист

 

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розвиток сили

Сила – це здатність м'язів виконувати певну роботу (здатність долати зовнішній опір чи протидіяти йому за допомогою м'язових зусиль). Вона характеризується ступенем напруження м'язів. Чим більша кількість м'язових волокон скорочується під впливом нервових імпульсів тим більшу силу розвиває м'яз.

У залежності від рухової задачі і характеру роботи опорно-рухового апарату, сила, яку повинні проявляти м'язи,  набуває специфічних особливостей. Основними якісно специфічними проявами сили є абсолютна і відносна сила, швидкісна сила та вибухова сила.

Абсолютна сила людини – це її здатність долати якнайбільший опір або протидіяти йому у довільному м'язовому напружені. Тобто йдеться про максимальний прояв силових можливостей.

Відносна сила – це кількість абсолютної сили людини, що припадає на один кілограм маси її тіла. Використовується для порівняння сили людей, що мають різну масу тіла.

Швидкісна сила людини – це її здатність з якомога більшою швидкістю долати помірний опір.

Вибухова сила людини – це її здатність проявити якнайбільше зусилля за якомога коротший час.

В залежності від режиму роботи м'язів розрізняють:

Статичну силу – проявляється тоді коли м'язи напружуються, а переміщення тіла, його ланок чи предметів, з якими взаємодіє людина відсутнє.

Динамічну силу – проявляється тоді коли подолання опору супроводжується переміщенням тіла, чи окремих його ланок у просторі.

Особливості методики розвитку сили та швидкісно-силових якостей у молодшому шкільному віці.

В початкових класах на перший план висувається завдання по забезпеченню гармонійного формування м'язової системи, розвиток технічних властивостей м'язів, які гарантують правильну поставу, виховання здібностей до відносно локального м'язового напруження, а також розвиток швидкісно-силових якостей, які проявляються в рухових діях без значного зовнішнього опору. Для розвитку у молодших школярів сили застосовують, головним чином, динамічні вправи. Слід стежити, щоб навантаження не були граничними, оскільки максимальні напруження і граничні за об'ємом навантаження пов'язані з великими енергозатратами, а це може призвести до загальної затримки росту. Вправи на розвиток сили не повинні викликати тривалого напруження. Посилене напруження викликає підвищення внутрішнього грудного тиску, що веде до здавлювання порожнистих вен і утруднює доступ крові до серця. Внаслідок підвищення внутрішньо легеневого тиску відбувається удавлення легеневих капілярів, погіршується легеневий кровообіг, а це може призвести до анемії мозку й знепритомніння. Отже, для розвитку сили рекомендуються ігри, що вимагають короткочасних швидкісно-силових напружень і помірних навантажень.

У період від 6-7 до 9-11 років найшвидше зростає відносна сила м'язів (у перерахунку на 1 кг ваги тіла). Показники відносної сили в цьому віці ближчі до показників 20-30-річних людей. Звідси випливає висновок, що діти легко можуть виконувати різні вправи на лазіння в похилому та вертикальному напрямах по лаві, гімнастичній стінці, канату, з поступовим збільшенням кута нахилу, за допомогою рук і ніг. Можуть виконувати ЗРВ з предметами: гімнастичні палиці, великі ігрові м'ячі, набивні м'ячі вагою до 1 кг та ін.

При виконанні цих вправ порівняно невеликий ризик перевантажень та травм. Для розвитку швидкісно-силових якостей використовується метод динамічних зусиль, суть якого в подоланні з великою швидкістю невеликих опорів. При цьому високою може бути як швидкість одиночного руху, так і темп рухів.

В рамках цього методу можна виділити вправи з балістичним характером розвитку напруження - це стрибкові вправи в кидках різноманітних снарядів. Режим роботи м'язів при цьому може бути переборюючим (підстрибування), уступаючим (зістрибу-вання) та реверсивним (в багаторазових стрибках, стрибках з розбігу).

Для уроків фізкультури в початкових класах характерно використання великої кількості рухливих ігор, в тому числі і для розвитку швидкісно-силових якостей. Це ігри, пов'язані із стрибками та метанням.

Навантаження, пов'язані з використанням стрибкових вправ на заняттях учнів молодшого віку

На уроках фізкультури при визначенні дозування в стрибках слід враховувати навантаження, яке отримують учні при виконанні інших фізичних вправ, складність вправ, їх вплив на організм, рівень підготовки та вікові особливості учнів.

Для 7-8-літніх дітей загальна кількість повторень відштовхувань, в підстрибуванні, стрибках на одній та двох ногах, на місці і з переміщенням може досягати 20-30; виконання повторно-серійних (6-10 повторень в одній серії, 2-3 серії з відпочинком 2-3 хв.).

Кількість повторень в стрибках з місця досягає 8-12 разів, можна виконувати серійно.

Кількість повторень такаж і в зістрибуваннях.

Кількість стрибків в одному занятті досягає 20 і виконується серійно (2-3 серії х 6-8).

Загальна кількість стрибків з скакалками може досягати 80-100р. Виконання повторно-серійне.

Кількість стрибків з розбігу на одному занятті – 6 - 8.р. Для 8-9-літніх дітей дозування на уроці в усіх видах стрибків, окрім бага-тоскоків, зберігається таким же, як і в 1 класі.

Кількість багатоскоків збільшується до 30 (в тих випадках, коли це єдина стрибкова вправа). В позакласних заняттях збільшуєть-ся кількість стрибків з розбігу, включених в рухливі ігри.

Кількість стрибків з скакалкою на протязі одного дня у всіх фор-мах занять повинна досягати 150, а в окремі дні слід виконувати такий же обсяг і в самостійних заняттях вдома.

9-10-літні учні на уроці легкої атлетики виконують, головним чином, спеціальні та основні вправи у стрибках у довжину та висоту - всього до 20 відштовхувань. Інші види стрибків виконуються на уроках, на яких не вивчаються стрибки у висоту та довжину.

 

КОМПЛЕКСИ  ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СИЛИ

Комплекс 1.

1. Пересування вперед стрибками на двох ногах, руки па пояс. (При виконанні в колоні - руки на плечі партнеру, що стоїть попереду).

2. З вихідного положення - набивний м'яч у руках над головою - кидок об стіну чи іншу перешкоду. (Відстань 3-4 метри).

Комплекс 2.

1. Сидячи па лаві, нахили вперед-назад, ноги закріплені.

2. Віджимання в упорі лежачи, руки на гімнастичній лаві.

Комплекс 3.

1. Перетягування в парах сидячи.

2. Лежачи на спині, по черзі згинання та розгинання ніг в колінних суглобах з упором у ноги партнера.

Комплекс 4.

1. Стоячи спиною один до одного, руки в замку на рівні ліктів, поперемінні нахили вперед, піднімаючи один одного.

2. Тримаючись за руки, присісти і встати.

Комплекс 5.

1. Поперемінні присідання на одній нозі (правій, лівій) з опорою рукою об стіну.

2. Вис на зігнутих руках 5-10 сек.

Комплекс 6,

1. Із вису стоячи, вистрибування у вис на зігнених руках (підборіддя підняти на гриф перекладини).

2. Імітація греблі.

Комплекс 7.

1. Сидячи (ноги разом), нахиляти тулуб уперед при допомозі партнера.

2. Лежачи на підлозі, захопити набивний м'яч двома ногами, піднімання і опускання прямих ніг з набивним м'ячем.

Комплекс 8.

1. Лазіння по канату довільним способом.

2. Присідання з вагою на спині (партнер, мішочок із піском) біля гімнастичної стінки з почерговим перехватом руками вгору- вниз стінних перекладин.

Комплекс 9.

1. З вихідного положення лежачи на спині, у руках інвентар вагою до 2 кг (набивний м'яч, мішочок, гантелі) сідати, руки вгору.

2. З вихідного положення лицем один до другого, руки на плечах партнера. Кожний намагається відтіснити суперника назад.

Комплекс 10.

1. Ходьба на руках із вихідного положения вгору лежачи, ноги підтримує партнер (із наростанням втоми, партнери міняються ролями).

2. Стоячий нахиляється вперед і опирається руками у підошви піднятих ніг партнера. Лежачий випрямляє ноги, а стоячий - руки (час від часу міняються ролями).

 

 

 

 

 

 

Рухливі  ігри для розвитку сили

 

«Змагання тачок». (мал.1)

 Гравці команди розподілившись по парах стають за лінією старту. Один гравець приймає положення в упорі лежачи і розводить ноги на ширині плечей.

Партнер тримає його за ноги. По сигналу викладача гравці кожної команди котять «тачки» вперед: ті, що знаходяться в упорі лежачи, перебирають руками. Коли «водій» тачки перетне лінію фінішу (10-15м) гравці міняються ролями і повертаються назад. Наступна пара виходить вперед, як тільки гравець з «тачкою» перетне лінію старту.

«Зайці і моржі». (мал.2)

 На протилежних сторонах майданчика за лінією «дому» розташовуються шеренгами один до одного дві команди. Гравці присідають і кладуть руки на коліна. По сигналу всі гравці, стрибаючи напівсидячи(так як «зайці») пересуваються вперед, намагаючись скоріше перетнути лінію протилежного «дому», назад гравці пересуваються в упорі лежачи, перебираючи руками, як «моржі».

Команда, гравці якої, первими перетнули лінію старту перемагають.

«Перетягування каната».

 На канаті позначається середина, а на підлозі, під позначкою на канаті, проводиться поперек центральна лінія. Кожна з двох команд береться за свою половину каната. Гравці стоять по обидві сторони та (через одного): гравці, які стоять з лівої сторони за-кріпляють під правим ліктем, з правої сторони під лівим ліктем, сильно тримаючи канат руками. По сигналу ропочинається перетягування каната. Виграє команда, яка з трьох разів двічі перетягне суперника за трьох метрову лінію, позначену по обидві сторонни від центральної лінії. Починати і закінчувати перетягування канату дозволяється тільки по сигналу викладача. До другого сигналу відпускати канат не можна. Час перетягування каната не повинен перевищувати 60-90 сек.

Якщо по закінченню терміну результат перетягування зали-шається невизначеним, викладач повинен закінчити гру і об`яви-ти нічию.

 

«Перетягування в парах». (мал. 3)

 На майданчику малюють три паралельні лінії на відстані 3м одна від одної.

Гравці стають шеренгами за лініями, розділившись (згідно вагових «категорій») парами. По сигналу пари підходять до серед-ньої лінії і беруть один одного за кінцівки рук, по сигналу кож-ний намагає-ться перетягнути свого суперника за лінію свого «дому». Той хто програв стає «полоненим».

Після закінчення перетягувань, підраховується кількість «полонених» і їх відпускають в свої команди. Правилами заборо-няється відпускати руку суперника в час єдноборства. Гравець, який порушив правила, стає «полоненим».

«Рухливий ринг» (мал.4)

 Канат (довжина 3-5м) з`єднують вільними кінцями і кладуть в середину майданчика. Гравці діляться по «ваговим категоріям» на четвірки. Перша четвірка підходить до канату з різних сторін і беруться обома руками, піднімають і натягують канат (наче ринг), за спиною гравців в 3-х кроках від них кладуть по одній булаві (кеглі, тенісному м`ячу). По сигналу кожний гравець намагається первим дотягнутися до предмета і взяти його. Той хто це зробить перемагає. Трійка гравців, які залишилися, знову бере в центрі майданчика канат і тягне в свій бік. Переможець займає 2 місце. Таким чином розігрується і 3 місце: гравці тягнуть в різні боки. Булави кожний раз переставляють в визначене положення, для того треба наперед зробити на майданчику роз-мітку. Потім змагається друга четвірка,  після неї третя тощо. В фіналі змагаються переможці. Інші учасники за подальші місця.

«Боротьба вершників».

 В кожній з двох команд гравці розподіляються на пари. «Вершники» сідають на плечі «коней» і команди шикуються біля середньої лінії. По сигналу починається боротьба «вершників». Кожний намагається схопити свого суперника і стягнути з «коня», залишаючись при цьому в «сідлі». «Коні» участі в боротьбі не приймають, вони намагаються лише втриматися на ногах. Якщо обидва «вершника» вибиті з «сідла», поразка зараховується тому, хто доторкнувся підлоги першим. Потім гравці міняються ролями і гра проводиться ще один раз.

«Скачки».

 Команди розподіляються на «вершників» і «коней», потім шикую-ться перед лінією старту в дві колони. По сигналу пари стрімко біжать вперед і коли забіжать за лінію старту 10-15 м від старту, міняються ролями і «коні» з «вершниками» повертаються назад. Наступна пара вибігає вперед лише після того, як гравці, які повернулися перетнуть лінію старту. Перемагає команда, яка першою закінчить естафету. В випадку падіння «вершника», він повинен знову сісти на «коня» і продовжувати рух.

«Виштовхни з кола».

 В коло діаметром 2 м входять 2 гравця,  кожний представляє свою команду. Гравці, які змагаються беруться руками за гімнастичну палицю (права рука у кожного зовні). По сигналу вони починають боротьбу, намагаючись з допомогою палиці (відпускати і перевертати яку не можна) виштовхнути суперника за межі кола. Гравець, який перейшов лінію, виходить з гри і віддає переможне очко супернику. Потім змагаються інші представники команд. Підсумок гри підводиться по набраним очкам.

Варіант цієї гри «Бій півнів» проводиться по тим же правилам, але розвідний, стрибаючи на одній нозі і тримаючи руки за спиною, намагаються виштовхнути плечем один одного за межі кола.

«Переправа».

 Для гри потрібні 2 гімнастичні лави, по одній на команду  Один гравць сідає верхи на лаву, тримаючись руками за її кінці, інші по сигналу викладача повинні підняти лаву, а потім тримаючи в руках (або підставити плече), перенести сидячого гравця на другу сторону майданчика (за лінію). Під час зворотної «переправи» на лаву сідає новий гравць. Якщо граючих в команді небагато, а лава тяжка, можна переносити лаву без гравців. В любому варіанті виграє команда, яка раніше виконає завдання.

«Втягни в коло» (мал.5 )

 По середині майданчика малюються два кола (один в одному) діаметром 1 і 2 м. Всі гравці роблять велике коло, міцно тримаю-

чись за руки. По сигналу учасники пересуваючись по колу, нама-

гаються втягнути в нього своїх сусідів.

Втягувати в коло дозволяється тільки руками. Той, хто перетне лінію, визначаючу, велике коло, хоча б однією ногою, вибуває з гри. Гравці, рятуючись намагаються перестрибнути велике коло, щоб потрапити в мале коло або зробити крок через нього, так щоб не розімкнути руки. Гравці, які розімкнули руки підчас того, як вони робили крок через коло, обидва виходять з гри. Гравці жодного разу не втягнуті в коло, рахуються переможцями. Гравці, які залишилися і не можуть замкнути велике коло, стають навколо малого кола і втягують в нього. В цьому випадку врятуватися від втягування неможливо.

«Переміна місць в упорі лежачи».

 Гравці розподіляються на дві команди. На двох протилежних сторонах майданчика, роблять розмітку кордонів для двох команд. Одна команда стає за одною позначкою, інша за другою. Відстань між командами 8-10м. По сигналу гравці швидко приймають положення упора лежачи позаду і починають пересуватися вперед. Перемагає команда, яка скоріше займе місце на протилежному кордоні. Пересування можна проводити різними способами: переставляючи руки і ноги, переставляючи руки і ковзаючи на п`ятках. Треба слідкувати за тим, щоб гравці не заважали один одному і пересувалися умовним способом.

«Естафета з обміном м`ячів».

 Гравці розподіляються на 2-4 команди, які шикуються за лінією старту в колону по одному. Біля ніг перших гравців на підлозі лежать 2 набивних м`яча. На відстані 15-20м від лінії старту, напроти кожної колони малюється невелике коло, в якому лежать два набивних м`яча.

По сигналу перші гравці команд беруть м`ячі і, стрибаючи на двох ногах, досягають кола з набивними м`ячами, кладуть свої м`ячі в коло, беруть м`ячі, які лежать в колі і в положенні глибоко до присіду повертаються назад і передають м`ячі наступним гравцям в колонах. Ті роблять теж саме, що і попередні гравці. Перемагає команда першою, яка виконала завдання.

«Стонога».

 Гравці розподіляються на 2-4 команди (по 5-7 чоловік) в кож-ній.

Учасники шикуються у колону по одному паралельно одна до одної. Кожний учасник приймає положення упора лежачи і кладе ноги на плечі партнера (який стоїть позаду) так, щоб його голова знаходилась між гомілок. Останній бере ноги передостаннього, як тачку. По сигналу всі учасники починають пересуватися вперед, переставляючи руки. Перемагає команда, яка перша перетне лінію фінішу.

«Спиною вперед».

 На майданчику малюється середня лінія, а в 3–4м по обидві сторони від неї дві лицьові. Всі гравці діляться на дві рівні по кіль-кості і силам команди. Гравці, які змагаються, шикуються на се-редній лінії спиною одна до одної. Гравці кожної команди беруть один одного під руки (в ліктьових суглобах). По сигналу учасники однієї команди намагаються спинами виштовхнути гравці другої команди за бокову лінію. Виграє команда, яка виконає це завдання. В випадку роз`єднання рук, дозволяється їх з`єднати. Але при цьому команді нараховується штрафне очко.

Варіант. Розмітка майданчика і шикування гравців – таке ж саме, тільки гравці сідають на підлогу, ноги нарізно.

Естафета «Стрибки «жабок»».

 Гравці розподіляються на 2-3 команди (в залежності від кількості учасників). Перші номери кожної команди приймають положення глибокого присіду, тримаючись за гомілковий суглоб. По сигналу перші номери з вказаного положення стрибками дострибують до зазначеного місця (булава, городок, набивний м`яч) і повертаються назад. Як тільки перший номер перетне стартову лінію, другий номер починає виконувати ту ж саму вправу. Команда, яка скоріше закінчить естафету з меншою кількістю помилок, стає переможницею. Помилкою рахується, якщо гравець під час стрибків втратив рівновагу або порушив правило з глибокого присіду. Відстань між стартовою лінією і визначеним місцем повороту 5-6 м.

Варіант. Перші номери кожної команди тримають в руках набивні м`ячі і повертаючись назад передають м`ячі, стоячим на старті, гравцям своїх команд.

Останні, знаходячись в положенні присіду, витягнувши руки вперед для прийому м`яча (бажано мати додатково набивні м`ячі

кожній команді).

 

Естафета «М`яч в центрі».

 Гравці розподіляються на 2 рівні команди і кожна створює своє коло. Учасники команди стають на відстані 1-2 м один від одного, розподіляються за порядком номерів. Перші номери стають в середині своїх кіл і отримають по набивному м`ячу. По сигналу гравець, який стоїть в центрі, кидає набивний м`яч другому номеру, отримує від нього м`яч і кидає  третьому номеру і т.д. Коли гравець, який стоїть в центрі кола отримує м`яч від останнього учасника, він передає його іншому гравцю і міняється з ним місцями. Другий номер також починає гру, кидаючи м`яч третьому гравцю, отримує від нього і передає четвертому і т.д. Потім в середину стає третій номер. В процесі гри учасники повинні по черзі бути в ролі центрального.

Команда, яка закінчила кидати м`яч раніше другої команди, рахує-ться переможницею. Для того, щоб гра пройшла чітко, її необхідно один раз провести, як тренувальну. В цій грі необ-хідно по два судді для кожної команди. Якщо, по неуважності центрального, м`яч минає когось з гравців, треба неодмінно кинути м`яч цьому учаснику хоча би після того, як він прийшов по колу. Також необ-хідно слідкувати за тим, щоб наступні гравці вчасно виходили на середину. Гравець, який втратив або не спіймав м`яч, повинен сам підняти його і продовжити гру.

«Тягти бука»

 У грі беруть участь двоє хлопців. Вибирають посередника, який стежить за дотриманням правил. Учасники сідають на підлогу або землю, упираються підошвами один в одного, беруться за міцну палицю і тягнуть її. Кожен намагається відірвати суперника від землі й перекинути через себе.

Вказівки до гри

1. Тягти палицю починають за сигналом посередника.

2. Переможцем вважається той, хто змусив суперника

відірватися від землі або випустити палицю з рук.

«Чий батько дужчий?»

Двоє гравців сідають на землю, беруться за руки і, впершись ступнями один в одного, намагаються перетягти один одного. Хто перетягне, той дужчий.

«Хвостач»

 Учасники від найсильнішого до найслабшого в одній шерензі беруться за руки. Найсильніший намагається розкручувати шеренгу в різні боки так, щоб від неї відривалися гравці. Він перемагає тоді, коли шеренга цілковито розформується.

Затягни в коло

 Козаки стають перед накресленим колом і беруться за руки. Вони розташовуються через одного з різних куренів. За сигналом намагаються втягнути в коло якнайбільше суперників.

Перетягни линву без линви

 Намалювати лінію на землі. Два ряди учнів  стоять один навпроти одного, поділені лінією. Перші з ряду ловляться за руки, інші ловлять їх попід пахви. Виграє ряд учнів, який перетягне через лінію всіх супротивників.

Боротьба навколішки

 Гра відбувається між хлопцями як звичайна боротьба, різниця лише у тому, що вставати на ноги не дозволяється. Гра закінчу-ється, коли хтось з учасників покладе свого суперника на лопатки.

Ще складніша боротьба лежачи. Двоє хлопців лягають головами один до одного й упираються ними. Далі кожен намагається спіймати руку суперника так, щоб лягти поряд. Тоді, не відрива-ючись від землі, гравці намагаються опинитися зверху. Десятки разів учасники міняються місцями, аж доки один не програє.

Бій вершників

 У грі беруть участь переважно хлопці середнього і старшого шкільного віку. Гра сприяє розвитку м'язової сили. Гравці об'єднуються у команди і розраховуються на перший-другий. Перші номери - «вершники», другі - «коні». «Вершники» сідають на «коней» (на плечі, обхопивши ногами тулуб). Дві команди наближаються одна до одної, за сигналом «вершники» намагаються скинути своїх суперників із «коня». Виграє команда, в якій буде більше «вершників» на «конях».

Вказівки до гри

1. Гравцям, які виконують роль «коней», забороняється

допомагати «вершникам» руками.

2.Гра має обмеження до 5—6 хв.

3.Після першого туру гри «вершники» і «коні» міняються ролями.

 

 

 

«Гопак»

 Учні об'єднуються у дві команди. Кожна утворює коло, гравці кладуть руки на плечі своїх товаришів по команді.  За сигналом учителя вони присідають  і голосно рахують до десяти. Команда, яка швидше присяде 10 разів, перемагає. Гра повторюється кілька разів.

«Два цапки»

 У грі беруть участь дві команди. Гравці стають у колону по одному з різних боків колоди («кладки» через річку), по одному проходять через неї і на середині штовхають, відволікають, примушуючи впасти у воду суперника («цапа»), тобто зістрибнути з колоди. Гравець, який залишився на колоді («кладці»), приносить команді бал. Перемагає команда, яка набере найбільше балів.

«Сильна рука»

 Змагаються найсильніші козаки куренів. Суперники сидять один навпроти одного. Взаємно захопивши кистями великі пальці один одного, силою нахилити руку суперника, не відри-ваючи  ліктя від столу. Перемагає курінь, козаки якого здолали більше суперників.

«Перетяжка»

 Крім відомого перетягування каната в Україні поширене перетягування довгої палиці, жердини, голоблі. У давнину ця гра називалася «Чорта тягти».

Грають (6—20 осіб). Гравці діляться на дві рівнозначні команди, вибирають вожака. На голоблі чи жердині завдовжки 2-3 м від-мічають середину. В накреслених колах стоять вожаки команд.

 Вони беруться руками за жердину на рівній відстані від середини. Решта учасників беруться за жердину позаду вожаків, а кому жердини не вистачило, за пояс сусіда. За сигналом починають тягнути жердину в свій бік. Перемагає команда, яка перетягне жердину на свій бік.

Вказівки до гри

1.Якщо стався фальстарт, результат не зараховується і змагання

повторюється.

2.Якщо в одній із команд ланцюг гравців розривається, це позбавляє її права опротестування у разі поразки в змаганнях.

 

Ігри для розвитку швидкісно-силових якостей

 

«Захисник фортеці»

 5-10 учнів утворюють коло, у центрі - фортеця (тринога: три пали-ці зверху, зв'язані мотузкою). На фортецю кладуть м'яч. Поруч стоїть захисник. Діти, що стоять навколо фортеці, перекидають один одному великий м'яч, намагаючись збити фортецю. Захисник відбиває його руками. Гравець, який зіб'є фортецю* стає захисником.

 «Шагавай»

 У деяких місцевостях ця гра називається «Ступа».

Один з учасників гри сідає навпочіпки на землю й кладе собі на голову картуз або шапку, а його товариші перестрибують через нього.

Той, хто звалить картуз, кладе його собі на голову й присідає. Якщо ж грають лава на лаву (лава - невелика команда з 2-3 осіб), то на землю сідає одразу вся команда. Гравці головами схиляються один до одного, а друга команда перестрибує. Лави міняються місцями і ролями, коли хтось зі стрибунів звалить картуз.

«Гречка»

 Дві команди стають у колони. Кожен гравець згинає ліву ногу в коліні й тримає її лівою рукою, праву руку кладе на плече попередньому учасникові. Стоячи на одній нозі, починають одночасно стрибати у певному напрямку, приспівуючи:

Он чук, гречки,

Чорні овечки,

А я гречки намелю,

Гречаників напечу.

Якщо стомилися, стрибають на іншій нозі. Завдання виконується до позначки. Виграє команда, яка виконає завдання першою.

                                                                                                                                                              

«Яструб»

 Усі, крім «яструба», утворюють колону, взявши один одного за плечі або пояс. «Яструб» кидається до останнього, той нама-гається втекти з протилежного боку колони і стати перед направляючим.

Відбігати від ряду далі ніж на п'ять років не дозволяється. Спійманий стає «яструбом», а колишній «яструб»  направляючим.

«Лис і гуси»

 Кількість «гусей» має бути непарною. Вони беруться за руки і стають навколо «лиса», співають різних пісень і танцюють. Коли «лис» крикне «стій», дівчата розривають коло й тікають. Кожна з них має знайти собі пару, тоді «лис» не зможе її спіймати. Одна залишається без пари, і «лис» її ловить. Щоб урятуватися, вона може примкнути до якоїсь пари, але тоді 3-тя дівчина мусить тікати.

Кого спіймають, той і стає «лисом».                                                                                  

«Оборона замку»

 Дівчата стоять широким колом навколо замку – 3-5 палиць, складених у козел. Двоє учасниць стоять з обох боків замку, обороняючи його. Решта намагається розбити замок м'ячем. Оборонці відбивають його руками, ногами. Хто перший розбив замок, іде на  місце оборонця. Відміна гри: ставити лише одного оборонця; замок із 5 палиць. Оборонець може принагідно поправляти замок.

 

«У скраклі»

 Готують 10 круглих дерев'яних обрубків завдовжки 6-8 вершків  (= 4,5см), що називаються скраклями, відмірюють відстань, наприклад, у 10 сажнів (= 2,13м), на кінцях якої ставлять ці обрубки поруч або у шаховому порядку по п'ять штук.

Середина відстані між поставленими скраклями називається маслом. Поставивши як слід скраклі, гравці беруть палиці: спочатку один кидає свою через усю відстань, а потім, якщо зіб'є хоч одного, кидає вже від масла, намагаючись збити якомога більше скраклів. Хто більше зіб'є, той і виграє, за що катається на спині свого противника.

 

Використана література:

 

1. Геллер Е.М. Рухливі на перервах для школярів 7-8 класів.- М.: Фізкультура і  спорт. 1985.- 48 ст.

2. Демчишин А.П. та ін. Рухливі та спортивні ігри в школі – К.: Освіта.1992.

3. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, № 34 ,35, 36, 2005. -   49с.

4. Кругляк О.Я. Рухливі ігри та естафети в школі: Посібник для вчителя. –   Тернопіль: Підручники і посібники,2004.-60с.

5. Основи здоров’я і фізична культура .Программа для загально-освітніх навчальних закладів. 1-11 класи.-К.6 Початкова школа, 2001.

6. Рухливі ігри в фізичному вихованні та методичні вказівки для студентів Національного університету «Львівська по-літехніка». /Укл.: Корягін В.М., Заверікін А.М., Миронов М.М. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політех-ніка», 2009.– 28с.

7. Новосельский В.Ф. Методика уроку фізичної культури в старших класах: Навчальний посібник.— К.: Рад. школа,1989.- 128 с.

8. Визначення фізичної підготовки школярів  /Під. ред. Б.В.Сермеєва.— М.: Педагогіка, 1973.— 104 с.

9. Петров В.А. Примерные обучающие программы // Фізкультура в школі.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

10. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А.  Навчання у спорті.— М.: ФиС, 1993.— С. 181.

11. Шитікова Г.Ф. Оцінка навиків і вмінь у молодших школяів // Фізкультура в школі.— 1977.- № 3.- С. 14-18.

12. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996.— 232 с.

13. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.— Тернопіль: Збруч, 2000.— 183 с.