Методика "Відмова не приймається".

ВІДМОВА НЕ ПРИЙМАЄТЬСЯ

Всіх американських вчителів – майстрів відрізняє спільна риса: вони свято вірують в те, що кожен учень може бути більш активним та кращим в майбутньому, ніж тим, ким він є зараз. В класах як із середнім, так і з високим рівнем успішності такі вчителі завжди ставлять високі очікування навіть від тих учнів, які самі в собі не бачать нічого видатного. Один з ключових компонентів педагогічної діяльності таких педагогів – це неприйняття відмови учнів від участі в роботі на уроках. Вони зовсім не заохочують відповіді типу «Я не знаю», і, навіть, не залишають в спокої тих, хто просто здвигує плечима. Вчителі працюють за методикою – «Відмова не приймається». ЇЇ ціль – добитися на уроці того, щоб кожна дитина, навіть та, яка зовсім не бажає відповідати, все ж таки відповіла правильно, навіть якщо прийдеться повторити відповідь за своїми однокласниками. Лише в такому випадку результат буде досягнуто.

Ключова ідея такої методики – відмова не приймається. Учень, який не може з першого разу відповісти правильно на запитання, повинен якомога частіше давати правильні відповіді, наприклад, повторювати слідом за своїми однокласниками.

На практиці це виглядає наступним чином: Вчитель ставить перед учнем запитання «Скільки буде два помножити на два?». Учень відповідає, що не знає правильної відповіді. Це важливий момент, тому що деякі учні можуть справді не знати правильної відповіді, а деякі просто не бажають відповідати, або бажають, щоб вчитель відчепився від них, або все разом узяте. Досить часто, така відповідь спрацьовує – не дуже старанні учні швидко розуміють, що відповідь «я не знаю» швидко позбавляє їх від необхідності працювати нарівні з іншими учнями. Не всі вчителі, нажаль, правильно реагують на таку відповідь. Або взагалі не реагують. В такому разі педагогів очікує важкий рік навчання з подібними учнями, які, напевне що зрозуміють, що їх не можуть заставити працювати на уроках.

В таких обставинах згідно методики «Відмова не приймається» потрібно задати це запитання перед іншим учнем чи учнями. Якщо він/вони нададуть відповідь правильно, потрібно знову звернутися до учня, який відмовився відповідати. «Тож скільки  буде два помножити на два?» Як наслідок, не старанні учні раніше чи пізніше все ж зрозуміють, що на уроці їм все рівно прийдеться працювати. Працюючи за подібною методикою вчитель не витрачає дорогоцінний час уроку на читання нотацій чи моралі.

Звичайно можуть бути більш складні варіанти поведінки впертих учнів, вони можуть відмовитися відповідати і вдруге, і втретє. В такому разі потрібно запропонувати відповісти ще одному учневі, а потім повернутися до того, хто відмовляється відповідати. Якщо учні в класі не знають відповіді на запитання, вчитель може відповісти сам, а потім запропонувати повторити його відповідь. Як правило, учні повторюють відповідь, бо це досить легко і не вимагає від них ніяких труднощів. Більшість школярів добре вміють пристосовуватися, якщо вчитель проявить наполегливість, то відповідь від учня обов’язково отримає.

Завдяки цій методиці кожен вчитель досягає того, що кожен його учень бере особисту відповідальність за навчання. Також методика «Відмова не приймається» дозволяє виявити в класі тих учнів, які знають правильну відповідь і з справжнім задоволенням публічно її демонструють, допомагаючи одноліткам опановувати навчальний матеріал.

Потрібно зазначити, що описані вище погані сценарії поведінки учнів, як правило, досить не часті. В більшості класів методика «Відмова не приймається» працює ефективно. Вона допомагає вчителю переконати кожного учня зробити маленький крок в правильному напрямі. Методика показує дітям, що вони здатні відповісти на будь-яке запитання вчителя. Завдяки їй учні все частіше чують свої правильні відповіді і починають більше вірити в свої успіхи. І що особливо важливо – методика «Відмова не приймається» дозволяє робити даний процес нормою з точки зору тих учнів, які найбільше цього потребують.

Існує чотири основні формати використання методики «Відмова не приймається:

-         Вчитель дає відповідь, учень її повторює;

-         Другий учень дає відповідь, а перший її повторює (в цьому варіанті є ще одна комбінація – щоб отримати правильну відповідь вчитель звертається не до одного учня, а до всього класу);

-         Вчитель дає підказку, а учень використовує це, щоб правильно відповісти;

-         Інший учень дає підказку, а перший використовує її, щоб правильно відповісти.

При виборі формату використання методики в першу чергу перевагу потрібно надавати тим варіантам, які спонукають учнів до інтелектуальної роботи та складання самостійних висновків. Учні повинні розуміти, що правильну відповідь все рівно прийдеться знайти і озвучити, доклавши для цього певні зусилля.

Допис підготовлено за книгою Дуг Лемов  «Мастерсво учителя. Проверенные методики выдающихся преподавателей»