"Ми вічно будем пам’ятати і вам забути не дамо!"

Ми вічно будем пам’ятати і вам забути не дамо!

Підготували: Л. М.Козир-кл. кер.

О. В. Мандрика-бібліотекар РБК

 

Вед.1 Шановні гості, дорогі діти! Сьогодні ми зібралися на урок мужності, присвячений воїнам-інтернаціоналістам, які брали участь у Афганській війні. Коли чуємо слово війна-відразу уявляємо щось велике і дуже страшне. Адже це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування. . Це смерть багатьох людей, горе не однієї людини, а цілого народу.

Тож чи потрібно взагалі згадувати про війну? Адже це дуже тяжко, особливо, тим, хто її пройшов.

Я думаю, що треба до тих пір, поки людство зможе сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробимо все, щоб її не було ніколи!»

На наш захід ми запросили учасників бойових дій в Афганістані Мандрику Віктора Михайловича, Тикву Віталія Григоровича, вдову воїна-афганця Саранську Тамару Іванівну, а також матір воїна-афганця Літвінову Галину Федорівну.

 

      1 уч. 15 лютого  день закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.

 

     2 уч. «Немає більшої любові , ніж та, коли положеш душу свою за друзів своїх», - говориться в Євангелії.

 

     3 уч. 25 грудня 1979 року Радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. Для тисяч радянських солдат їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока кривава війна в Афганістані.

 

     4 уч. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

 

     5 уч. В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру. братерства на землі вони, не вагаючись. готові були віддати найдорожче -життя.

 

    6 уч. Багатьом із них ніколи вже не повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки.

 

 

 

 7 уч.  У афганській війні загинуло майже 15 тисяч воїнів радянської армії 290 воїнів пропали безвісті. З нашого району виконувати інтернаціональний обов’язок 76 чоловік.  Двоє з них загинуло.

 

Читець1.

Вічним сном воїн спить,

Спить герой у землі,

Спить солдат у імлі,

Він лиш двадцять прожив,

Він страждав і любив,

І життя цінував.

 

Вед.2. Вони любили життя, любили своїх батьків, своє місто. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилося їм повернутися живими до рідних домівок.

Розповідь про Ігоря Ісаченка.

 

      Читець 2

Очі туманить ядуча сльоза,

Руки скувала утома,

Палить їй душу афганська гроза -

Син не вернувся додому.

 

      Читець 3

В неї він був ясночолий, як світ,

Сонячно так усміхався,

Ще й двадцяти не було йому літ,

Юним навік і зостався.

 

Читець 4

... Роки летітимуть, мов журавлі,

Та не полегшає втрата,

Доки ходитиме по землі

Мати солдата.

 

Вед. 1 Розповідь про А. Г. Ігнатенка- воїна-афганця, нашого земляка, який загинув .

 

 

Читець 5

       Ніхто не забутий,

На попіл ніхто не згорів. . .

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живуть.

 

У виконанні ансамблю викладачів дитячої музичної школи звучить аріозо матері із кантати «Нам нужен мир» на слова Рубльова, музика Новікова.

 

 

       Вед.2 Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

 

Прошу встати і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

 

Читець 6.

 Ветерани-афганці!

Скільки горя випало на ваше покоління!

Але ви мудрі.

Ви умієте прощати і любити.

 

Вед.1. Випробування Афганістаном. Це не високі слова, а сувора дійсність, палюче сонце зранку, спекотний вітер-афганець, пісок, що не дає дихати.

Правда про афганську війну... Різна вона. Нерідко болюча і гірка. І відчуєш мить цієї правди, коли її почуєш з вуст тих, хто сам пройшов цей тернистий шлях.

 

Слово надається Мандриці Віктору Михайловичу- воїну-афганцю.

 

      Вед.2

Україно, якби ти знала, яких страждань довелося пережити твоїм дітям. Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти мужніх синів України.

Слово надається вдові воїна-афганця Саланській Тамарі Іванівні.

 

Уч.1.  15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного і драматичного літопису.

 

Уч.2. Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас-загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу,  свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у

Великій Вітчизняній війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат.

 

Уч.1. Афганська війна героїчна і трагічна не тільки із-за обелісків, вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення.  Щоб там не казали теоретики, які не нюхали пороху, наші хлопці чесно виконували свій громадський і військовий обов’язок, до кінця були вірні присязі

 

Уч.2. Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями, але найвищою нагородою для тих, хто уцілів-є життя.

 

      Уч. 1.Летять, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті імена воїнів-афганців. 

 

Бібліотекар робить огляд книг про воїнів-інтернаціоналістів нашого району і області.

 

     Читець 1

І пам’ять ожива вогнем пекучих ран

Ніколи не забути нам тебе, Афганістан. 

Від імені мами, що не діждалась сина, 

Від імені до часу посивілої дружини, 

Від імені батька, що мовчки сумує, 

Від імені сина твого вже, солдате, 

Благаю, кричу я- війні вже повік не бувати. 

 

Попов Антон дарує власну пісню про Афганську війну.

 

 

Уч.2. Ми обіцяємо ніколи не забути, якою ціною завойоване мирне життя. будемо гарно вчитися, щоб бути гідними тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення.

Вед.1. Нашим гостям та всім присутнім у залі бажаю здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься -Україна. Наше свято закінчилося. Дякуємо, що ви до нас завітали.