Мідно-кам’яна доба. Трипільці

Мідно-кам’яна доба. ТрипільціТермін енеоліт або мідно-кам’яний вік позначає назву періоду, в якому людина починає виготовляти перші відомі вироби з металу (міді), при цьому все ще використовує знаряддя з каменю. Хронологічно енеоліт охоплює V—III або IV—ІІІ тис. до н. е. Подібно до інших періодів, ця доба почалася на різних теренах у різний час, і, більш того, її виділяють навіть не для всіх регіонів.

Початково для обробки мідних самородків використовували холодне кування (без нагрівання металу). Найдавніші у світі металеві речі знайдені під час. Початки ранньої обробки металів розкопок в Анатолії (Мала Азія), деосвоїли технологію вилучення міді з руди. Ймовірно, маючи досвід випалювання кераміки, люди змогли створити піч для плавлення міді. З неї можна було виготовляти різноманітні вироби, поламані ― повторно використовувати. А ливарство дозволяло легко тиражувати однотипні знаряддя.

Для більшості територій, де все-таки виділяють енеоліт, характерними є: наявність землеробсько- тваринницького господарства; поява мідних знарядь за переваги кам’яних; великі, зазвичай глиняні, будинки;наявність мальованої кераміки. Мірилом належності певної спільноти до енеолітичних культур є сукупність цих ознак, а не лише наявність мідних знарядь.

В енеоліті поглибилася спеціалізація господарства. Відбулося виокремлення людей, які займалися певною конкретною діяльністю, що могла бути пов’язаною з обробкою глини і гончарством, або ж з обробкою металу. Формувалися усталені торговельні шляхи. Метали, зокрема золото та мідь, обмінювали та експортували.

На території України більшість здобутків енеоліту пов’язані з приходом племен трипільської культури. Максимальне поширенняпоселень культури Кукутені-Трипілля протягом усіх періодів на теренах України, Румунії, Молдавії, мапа Томаса Харпера

Характерною рисою цієї культури є наявність мальованої кераміки. Трипільські поселення на теренах України мали відмінні від румунських риси. Носії культури Кукутені постійно мешкали на одному місці впродовж століть, натомість у трипільців типовими були ситуації, коли після 50—70 років проживання та виснаження природних ресурсів певної території поселення покидали і навіть спалювали (можли- во, з ритуальною метою).

Будинки трипільских протоміст споруджувалися впритул один до одного, утворюючи до двох ліній укріплень. Перша лінія оточувала центр, а друга знаходилася на віддалі, яка відповідає польоту стріли з першої. Масштаби укріплень вражають – еліптична в плані цитадель поселення біля Майданецького була 1 км в довжину, така ж в Тальянках – 3,5 км! Відкриття трипільських протоміст стало однією з найбільших археологічних сенсацій у історії досліджень цивілізації Старої Європи

Трипільське житло та інтер'єр. Трипільські житла мали каркасно-стовпову конструкцію, серед них були: одноповерхові, двоповерхові і навіть триповерхові. Міжповерхові та горищні перекриття обмазували глиною. Вивчаючи майданчики в поселенні Тальянки, фахівці дійшли висновку, що стіни першого поверху споруд були у вигляді дерев’яного зрубу. Що стосується стін другого поверху, то вони були полегшеними – стовпова конструкція, обплетена лозою або тріскою та обмащена з двох боків глиною. Судячи по знахідках моделей жител (Коломийщина ІІ, Рассохуватка, Ворошилівка), дахи трипільських будинків були двосхилими. За даними розкопок, вхід у житло розташовувався з торцевого боку. На рівні другого поверху входу в житлову кімнату передували сіни, що займали 1/4 або 1/3 об’єму поверху. У протилежній стіні входу розміщувалося кругле вікно, що служило для освітлення приміщення і виведення диму (якщо топилося „по-орному“).

На теренах України носії трипільської культури споруджували масивні поселення, де житла (ймовірно, навіть двоповерхові) часто розташовували концентричними колами (зі спільним центром). На середньому етапі розвитку культури розмір деяких з них сягав сотень гектарів (Тальянки, Майданецьке, Володимирівка). Дослідники обереж- но називають їх протомістами. В окремих поселеннях (як-от Небелівка) виявлено споруди, які могли виконувати релігійні функції (можливо, були храмами).

Сьогодні найдавніші ранньотрипільські пам’ятки датують кінцем VI тис. до н. е. Апогею (максимально високого розвитку) культура досягла упродовж V-IV тис. до н. е. Згодом вона втратила більшість зі своїх характерних рис. Унаслідок зміни кліматичних умов зменшилися розміри поселень, зникли поселення-гіганти й поступово трипільська культура змінилася й переросла в інші культури бронзової доби.

Знайдено багато жіночих статуе- ток (чи жінок з немовлям) та фігурок тварин. Зустрічаються глиняні модельки будинків, печей, саней. Особливо красивим є трипільський посуд. У мальованій кераміці трипільців переважали рослинно-геометричні орнаменти, виконані чорною, білою та червоною мінеральними фарбами. Поряд зі столовим та кухонним посудом, трапляються вироби, призначення яких незрозуміле (біноклеподібні посудини). Зображення-символи на трипільській кераміці складали певну знакову систему, яка так і не перетворилася на повноцінну писемність.

Онлайн-цікавинка:Інтерактивна програма з історії України«Трипільська культура» https://cutt.ly/s0q. JF5n. Корисна гра:«Модель житла трипільців» https://cutt.ly/P0q. J98h