Міфологічний зміст образів вірша «Вільшаний король»

Нове розуміння природи в ліриці Й В. Гете. Міфологічний зміст образів вірша «Вільшаний король»

До написання вірша Ґете надихнула данська народна пісня «Дочка короля ельфів», опублікована в збірнику «Голоси народів у їх піснях» (1778—1779). Дочка лісового царя, яку зустрів наречений Олуф у нічному лісі, насилає на нього смертельну хворобу. Олуф не доживає до свого весілля, наречена бачить його мертвим.

Балада «Вільшаний король» була спочатку написана як вставна пісня до п`єси «Рибалка» за мотивами однойменної балади, однак згодом набула самостійного значення. Й. В. Ґете у своїй баладі «Вільшаний король» використовує фольклорні мотиви, переосмислює згадані легенди, вкладаючи у неї моральний і філософський зміст.

Тут у фантастичній формі знайшов відображення забобонний страх середньовічної людини перед ворожими силами природи, таємничими міфічними істотами, втіленням яких є ельфи.

 Ельфи - це духи повітря, природи, що можуть жити на деревах, люблять танцювати й заворо­жувати людей. Ельфи бувають світлі (добрі) й темні (злі), у них є свої королі, свої володіння, межу яких не можна порушувати.

Хто пізно так мчить у час нічний? То їде батько, з ним син малий. Чогось боїться і мерзне син — Малого тулить і гріє він.«Чому тремтиш ти, синку, щомить?»— Король вільшаний он там стоїть! Він у короні, хвостатий пан! — «То, сину, сивий нічний туман!»— «Любе дитя, до мене мерщій! Будемо гратись в оселі моїй, Квіти прекрасні знайду тобі я, У злото матуся одягне моя».— Мій тату, мій тату, яке страшне! Як надить вільшаний король мене! — «Годі, маля, заспокойся, маля!То вітер колише в гаю гілля!»— «Хлопчику любий, іди ж до нас! Дочки мої у танку в цей час, Дочки мої тебе вийдуть стрічать, Вітати, співати, тебе колихать!»— Мій тату, мій тату, туди подивись! Он королівни вільшані зійшлись! — «Не бійся, мій синку! Повір мені: То верби сивіють удалині!»— «Мені, хлопче, люба краса твоя! З неволі чи з волі візьму тебе я!»— Мій тату, мій тату, він нас догнав! Ой, як болюче мене він обняв!Батькові страшно, батько спішить, В руках його хлопчик бідний кричить; Насилу додому доїхав він, В руках його мертвий лежав його син. Переклад Максима Рильського

Жанр – балада. Жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. У фантастичній формі у баладі знайшов відображення страх середньовічної людини перед ворожими силами природи, перед таємничими міфічними істотами. Тема: Страх людини перед таємничими силами природи.

Опишіть вільшаного короля. Що він нагадує?Яка особливість його зображення в баладі і на малюнках?

Прочитайте, як автор описує вільшаних королівен

Яким ти уявляєш сина, прочитавши баладу?Хто з них: батько чи син, ближче до природи?

Два шари змісту. Очима дитини— Король вільшаний он там стоїть! Він у короні, хвостатий пан! — Мій тату, мій тату, яке страшне! Як надить вільшаний король мене! — Мій тату, мій тату, туди подивись! Он королівни вільшані зійшлись! Очима батька— «То, сину, сивий нічний туман!»— «Годі, маля, заспокойся, маля!То вітер колише в гаю гілля!»— «Не бійся, мій синку! Повір мені: То верби сивіють удалині!»

Ґете своєрідно опрацював датську народну баладу, поєднавши її із сюжетом про Вільшаного короля, персонажа німецьких народних казок. Цей образ споріднений з поширеним образом українських народ них казок та легенд — Лісовиком. У порівнянні з попередніми творами поета, де природа виступає благодатною і життєдайною силою, у баладі «Вільшаний король» вона стає втіленням таємничих сил, невідомих і ворожих людям. Саме тому реалістичний план оповіді (повернення батька з сином додому) накладається на фантастично-міфологічний (поява вільшаного короля), що породжує трагізм, напруженість сюжету.

Атмосфера тривоги, страху лихих сил підкреслюється також тим, що дія відбувається вночі, в лісі де реальні предмети та явища набувають казковості, алегоризму.

У баладі тісно переплітаються реальний та ірреальний світи. Це переплетення відображає два погляди на один і той же предмет чи явище: цар — туман, заманювання вільшаного короля — колихання гілля, дочки лісового царя — верби.

Невипадковим є ймення вільшаного короля. Прикметник «лісовий» дещо звужує значення узагальнюючого образу володаря природи. А іменник «король», а не «цар», ближче до фольклору, підкреслює національну своєрідність балади.

Відомо, що вільха росте біля води, на  вологому ґрунті. Тобто це образ, в якому поєднуються в єдине ціле земля й вода. Отже, образ вільшаного короля є втіленням самої Природи, володарем усього, що існує: води, землі, рослин, тварин, людей, що підкреслює прагнення поета вийти за межі казкового, міфологічного змісту й утвердити філософські ідеї.

У баладі спостерігається драматичне зіткнення двох начал: реального і фантастичного, життя і смерті, відчаю й надії, буденного та інтуїтивного. У цьому конфлікті беруть участь дитина і дорослий.

Батько й син по-різному сприймають світ. Дорослий чоловік не вірить у чудеса, його світосприйняття відзначається врівноваженістю, поміркованістю, раціоналізмом. Він любить сина й усіляко намагається розвіяти його страхи.

З іншого боку, у творі відбувається конфлікт вільшаного короля і малюка. Мова лісового царя сповнена містичної сили. Це неначе голос самої Природи, яка може поглинути все навколо, навіть людину.

З підтексту балади можна зрозуміти жорстокість «хвостатого пана»: можливо, люди якось порушили його спокій, а ширше — природну гармонію. А може, у символічній формі (розмова вільшаного короля з хлопчиком) автор втілив вічне протистояння людства і природи й вод­ночас потяг їх до злиття.

Символічним є й образ дитини. З тексту відомо, що в душі хлопчика існує конфлікт: невідома, таємнича сила природи і вабить його, і разом з тим жахає. Дитина уособлює людство, що не знайшло гармонійних стосунків з природою, зі світом, із самим собою. Цим і пояснюється трагічний кінець балади.

Символ (англ. symbol) —предметний чи словесний  знак, який виражає сутність певного явища . Завжди має переносне значення. Сиволічними можуть бути образи, предмети, простір,час. Теорія літератури

Образи-символи у творі:ніч уособлює стихію злих сил; туман — символ невизначеності людського шляху; вітер — символ руйнації; верба — символ печалі, трагічної долі; вільха уособлює собою поєднання в єдине ціле води і землі; батько й син — втілення різних поглядів на світ, природу.

Головну думку твору можна інтерпретувати по-різному. З одного боку, за страхом хлопчика, його мареннями криється одвічна боротьба життя зі смертю. З іншого, можна сказати, що у творі зображено зіткнення романтичного та реалістичного світосприйняття.

Пан — бог лісів, отар, пастухів, покровитель усієї природи, зобра­жувався у вигляді напівлюдини-напівцапа — з хвостом, ріжками, боро­дою; навколо нього танцювали. Німфи (другорядні божества, що жили на деревах, у воді, у горах) і сатири (лісові й гірські божества нижчо­го рангу, які уособлювали первісну, грубу силу природи). Коли хтось порушував його спокій, Пан наганяв на нього страх (звідси — паніка, панічний тощо).

Інколи слово «Пан» тлумачиться як «Всесвіт». Вбачали в ньому якесь божество, розлите у всій природі, творця й володаря всього сущого. Частіше Пана вважали злим духом.

Проблемні запитання. Які роздуми Й. В. Гете відображені в баладі «Вільшаний король?» Чому трагічний фінал балади?Чи має віру митець у гармонію людини з природою?Що є головним для людства?

Висновки. Балада «Вільшаний король- це відображення філософських думок Гете про стосунки людства й природи. Дитина уособлює людство, яке досі не знайшло гармонії у взаєминах із природою, світом, самим собою. Звідси — трагічний фінал балади. Проте письменник не втрачає віри, що колись ця зустріч буде менш трагічною. Головне — не зупинятись у своїх пошуках, не зневажати таїни природи і світу.

Балада кілька разів перекладалася українською мовою. Найбільш відомі переклади здійснили Максим Рильський, Борис Грінченко, Пантелеймон Куліш.

У чому секрет популярності балади «Вільшаний король»Й. В. Ґете? Мікрофон

Домашнє завдання. Виразно читати та аналізувати баладу «Вільшаний король». Виписати художні засоби