«Мікробчик-Бобчик». (Майстер-клас з ліплення та малювання)

«Мікробчик-Бобчик»Майстер-клас з ліплення та малювання

Усі хвороби у малят, Від мікробів, говорять. Щоб міцне здоров’я мати Треба про мило і воду не забувати !

Жили-були на світі маленькі створіння, які називалися мікроби. Мікроб – означає надзвичайно малий, такий малий, що без мікроскопу і не помітиш. Так-от, жили собі ці створіння і, як люди, були добрими і злими, тільки про них говорили: шкідливі і корисні.

Пригоди Мікробчика-Бобчика Мікробчик-Бобчик дуже-дуже допитливий мікроб. На стільки допитливий, що інколи аж занадто. «А чому ми такі?» — постійно чіплявся до діда-мікроба. «А чи можу я вирости величезним?» — смикав матусю-мікробиху. «А чи існують інші мікробіоми?» — гукав вслід сусіду. Настирного малюка уникали. Але він, крім того, що був допитливим, був ще й наполегливим. Тож продовжував слухати, і з часом став вирізняти звуки й, навіть, окремі слова. Жив Бобчик на шкірі хлопчика, якого звали Лесиком, а точніше за його вушком. Лесик не здогадувався, що має такого співмешканця й мільярди інших. Якби про те знав, то, напевно, гарніше мив вуха. Отже, наш малюк слухав і вчився, вчився і слухав. Він багато дізнався про світ людей, і йому стало сумно сидіти на місці. Тож одного разу, коли Лесик почухався за вухом, Бобчик перебрався на палець, і розпочалися захопливі пригоди.

Того дня Лесик пішов до бібліотеки. Він любив читати. Йому хотілося чогось розумного, тож узяв з полички енциклопедію про мікроорганізми. Гортаючи книжку, сильно натиснув на сторінку, і Бобчик опинився між літерами. Лесик читав, ледве ворушачи губами, а Бобчик слухав. Він дізнався, що світ населений мікроорганізмами. Вони є скрізь, а не тільки в хлопчаків за вушками. За читанням провели цілісінький день, а коли закінчили, Бобчик схопився за хлопчачий палець. Дорогою додому Лесик зустрів шкільного приятеля. І той простягнув йому брудну долоньку для рукостискання. Бобчик побачив цілу колонію інших мікробів. Серед них, вихваляючись своєю силою, совався страшний колючий вірус, схожий на великий брудний кактус. Бобчик зрозумів, що Лесикові загрожує небезпека. Не замислюючись малюк кинувся на ворога й закликав інших мікробів допомогти. Вірус ричав, коловся, намагався проковтнути сміливців. Бобчикові було страшно, але він боровся, як справжній воїн. Вірус ослабнув та здався. Так гуртом здолали ворога.

Вода і мило - справжні друзі. Вони допомагають знищити мікроби.

Бажаємо успіхів!